Витренко АНДРЕЙ АЛЕКСАНДРОВИЧ РАЗВИТИЕ СФЕРЫ УСЛУГ В условиях постиндустриального ТРАНСФОРМАЦИЙ
Тип:
Автореферат
Короткий зміст:
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано стан її наукової розробки, окреслено зв’язок роботи з науковими програмами, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, зазначено особистий внесок автора й дані щодо апробації результатів дисертаційної роботи. Перший розділ ― «Теоретико-методологічні основи дослідження сфери послуг» — присвячено висвітленню основних етапів еволюції наукових уявлень про сутність, роль та значення сфери послуг, концептуальним дослідженням становлення та розвитку сервісної економіки в процесі трансформації людського суспільства до постіндустріального типу, посиленню міждисциплінарного характеру дослідження сфери послуг. Визначено, що в сучасній економічній літературі недостатньо проаналізовано 11 чинники попиту та пропозиції, що впливають на зростання рівня зайнятості у сфері послуг, обсягу виробництва послуг та переходу людського суспільства до сервісної організації економіки у промислово розвинутих країнах та світі загалом. Визначені та згруповані чотири напрями аналізу трансформації індустріальної економіки та зростання ролі і значення сфери послуг у процесі постіндустріальних перетворень. Перший напрям ― перегрупування сфери послуг та її розподіл на маленькі підгрупи з метою аналізу рівня зайнятості. Більшість цих досліджень наслідують класифікацію Й. Сінгельмана, яка розподіляє всі послуги на виробничі, послуги поширення товарів, приватні та соціальні послуги. У межах цього напрямку були розроблені альтернативні наукові класифікації, що базувалися на трансформованій класифікації ISIC. Крім того, вчені обирали для аналізу змін у структурі зайнятості в сфері послуг їх розподіл за ознакою місткості інформації та знання. Другий напрям ― ґрунтується на дослідженнях зміни кінцевого попиту як головного фактору розвитку сервісної економіки. Тут досліджувалися економіки провідних країн та акцентовано особливу увагу на розвитку та динаміці попиту домогосподарств на послуги. Третій напрям ― пояснює проблему в аспекті міжгалузевого поділу праці: стверджувався факт часткової передачі виробничих функцій від галузей промислового виробництва до сфери послуг через механізм аутсортингу, проте відзначалося, що цього недостатньо для різкого зростання зайнятості в сфері послуг. Окрім того процеси, пов’язані з аутсортингом, не змогли стати вагомим аргументом для пояснення відмінностей структури зайнятості у сфері послуг між провідними економіками світу. Четвертий напрям аналізу досліджував вплив факторів пропозиції, а саме: різницю в продуктивності праці між промисловим виробництвом та сферою послуг як основну причину зростання сервісної зайнятості. Подальші комплексні дослідження свідчать, що зростання обсягу виробництва у сфері послуг є, в основному, результатом зростання проміжного споживання послуг у галузях промисловості. Науковий пошук у межах цієї гіпотези залишив нез’ясованим під впливом яких саме факторів відбувається швидша зміна цін на послуги у порівнянні з цінами на матеріальні товари. Кожний з напрямів аналізу, описаний у даному розділі, однобічно розглядає окремі аспекти переходу до сервісної економіки та ґрунтується на недостатній кількості економічних індикаторів, а спроби описати та проаналізувати повну картину трансформаційних постіндустріальних перетворень в економіці відсутні. У дисертації обґрунтовано тезу про те, що зародження і розвиток сервісної економіки є закономірним результатом змін у структурі світового господарства під впливом цивілізаційного розвитку суспільства, процесів економічного зростання та диференціації потреб. Ці процеси розпочалися на початку 1960-х років у США та дуже швидко поширилися в світовій економіці. Системна трансформація та перехід до економіки послуг супроводжувалися такими тенденціями: 1) зростання частки сфери послуг у структурі національного ВВП; 2) тертиаризація економіки; 3) збільшення рівня доходу індивіда, домогосподарства, організації та сукупного національного доходу; 4) зміна в структурі попиту домогосподарств та збільшення частки попиту на послуги; 5) виникнення та розширення попиту на професійні ринкові послуги з боку промислових підприємств та використання цих послуг як 12 проміжного ресурсу виробництва; 6) зростання обсягів пропозиції найманої праці у сфері послуг спричинене об’єктивними демографічними процесами, урбанізацією, підвищенням рівня оплати праці в сфері послуг; 7) полегшення доступу економічних суб’єктів до передових комп’ютерних та інформаційних технологій. У дослідженні стверджується наявність постіндустріальних тенденцій економічного перетворення як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Наголошується на необхідності дослідження проблеми продуктивності праці в сфері послуг у країнах з високим та низьким рівнем доходу, внеску цієї сфери до ВВП країн, зміни у структурі виробництва та зайнятості. Методологічним інструментарієм аналізу сфери послуг стало виявлення еволюції структури споживання відповідно до показників секторальної еластичності попиту за доходом, рівня соціалізації розподілу доходів. У поєднанні з показниками технологічного рівня розвитку країни, динаміка середнього рівня цін, їх використання дає можливість стверджувати про збереження тенденцій змін структури витрат на користь послуг як глобальний тренд. Дослідження сфери послуг довели, що у процесі функціонування будь-якої економічної системи відбуваються постійні взаємодія та взаємовплив трьох її суб’єктів, а саме: індивіда, організації та суспільства. Така тріада суб’єктів економіки дає змогу сформулювати та підтвердити міждисциплінарне значення теорії сфери послуг. На основі пірамідальної моделі взаємозв’язку економічних суб’єктів обґрунтована сутність міждисциплінарного значення дослідження сфери послуг, яке полягає у визначенні та оцінюванні цінності послуги для індивіда як її споживача та найманого працівника, для організації як споживача та виробника послуги, та для формування високого рівня добробуту суспільства взагалі шляхом людиноорієнтованої системи спільного створення цінності послуги. Такий науковий підхід доповнює та розширює традиційні методи дослідження, дає можливість посилити міждисциплінарність теорії сфери послуг шляхом її інтеграції в усі наукові дисципліни, пояснює дослідження пірамідальної моделі теорії сфери послуг, особливо її середнього та найвищого рівня. Це сприяє вирішенню сучасних проблем розвитку сфери послуг із застосуванням людиноорієнтованої моделі спільного створення цінності ― поєднання впливу споживача, виробника, ресурсу, ринку. Загальне наукове поєднання концепції, характеристики, методів дослідження сфери послуг з іншими науками та результатів, яких можна досягти з її допомогою, надало змогу покращити загальнонаукове розуміння сучасних економічних та соціальних процесів. У другому розділі ― «Категоріальна визначеність послуги як об’єкта теоретико-економічного дослідження» ― визначено сутність і характерні ознаки послуги як економічної категорії, розроблено категоріальну матрицю теорії сервісної економіки, виявлено критерії структурування та типології послуги. Автором виокремлено та проаналізовано філологічні, правові та економічні визначення послуги. Дослідження послуги як економічної категорії довело відсутність однозначної наукової позиції щодо її визначення. Проведений аналіз поглядів провідних світових та вітчизняних економістів на визначення економічної категорії «послуга» надав змогу автору об’єднати та згрупувати їх. Стверджується, 13 що в світовій економічній науці переважають погляди, що визначають послугу як: особливий ресурс (ресурсний підхід); діючий процес (процесний підхід); результат дії (результативний підхід). Сформульоване авторське синтетичне визначення економічної категорії «послуга» як специфічного економічного блага, що залучається до процесу виробництва й обігу у формі певної продуктивної та корисної дії виробника, спрямованої на перетворення власних та залучених ресурсів споживача (людини, людської праці, об’єктів власності, правочинів, інформації) на засіб задоволення особливої, зазвичай нематеріальної, потреби. Автором запропонована модель життєвого циклу послуги, яка ґрунтується на процесі її безпосереднього виробництва як товару. Вона складається з чотирьох основних етапів: дослідження (виявлення реальних та перспективних ринкових потреб у послузі, визначення відповідного ринкового сегменту); створення передумов виробництва (виявлення можливостей імплементації проведених досліджень у процес виробництва, трансформація та оптимізація ресурсів виробника, розробка концепції технології надання послуги); надання послуги (реалізація технології надання послуги, її безпосереднє продукування відповідно до потреб та очікувань споживачів), вдосконалення (перманентне якісне покращення з метою підвищення рівня конкурентоспроможності виробника послуги). Обґрунтовано, що логіка розвитку постіндустріального суспільства вимагає від виробників послуги постійної участі в процесі управління нею на різних етапах життєвого циклу. Різні фази життєвого циклу характеризуються особливими цілями та задачами управління з метою максимального забезпечення потреб споживачів послуги та максимізації прибутку організації. Таким чином були визначені пріоритетні цілі та задачі, які виникають протягом усіх етапів життєвого циклу послуги, до яких автор зарахував такі: інноваційний розвиток послуги, створення пропозиції послуги, створення вартості послуги, якісне виконання послуги. Починаючи з 80-х років ХХ ст. була розроблена та визначена система характерних рис послуги, що отримала назву IHIP-система (Intangibility, Heterogeneity, Inseparability, Perishability). Згідно з цією системою характеристик кожна послуга має такі особливості: нематеріальність; гетерогенність; нероз- дільність; недовговічність. З’ясовано, що класична IHIP-система не в повному обсязі бере до уваги та інтегрує в теорію послуги людину-споживача з її потребами та ресурсами. Автор актуалізує та доповнює специфічні риси послуги основними етапами її надання та реалізації, тобто процесними характеристиками, до яких належать етап відтворення об’єкта, етап перетворення ресурсів, етап споживання результатів послуги та інтегрована людина ― споживач послуги з її особливими економічними ресурсами, як безумовно необхідні елементи її виробничого процесу. З метою адекватного описання створеної моделі та імплементації її до традиційної сукупності характеристик послуг розроблена графічна схема, яка відображає інтеграцію споживача в процес її надання та доповнює специфічні риси процесуальними характеристиками (рис. 1). У контексті онтологічних основ теорії сфери послуг обґрунтовано існування 14 двох основних типологічних груп, у межах яких послуги класифікуються за різними ознаками та критеріями: прикладна група класифікацій, науково-теоретична або методологічна група класифікацій.
