ВИЯВЛЕННЯ ІНФЕКЦІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У РАННЬОМУ НЕОНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ

Короткий зміст

Матеріали і методи дослідження. Основу дисертаційного дослід­ження складають результати спостереження за 100 новонародженими віком не старше 48 годин, яким проведене комплексне клініко-лабораторне обстеження. Серед обстежених дітей хлопчиків було 57, дівчаток – 43, мешканців міста – 49, а сільської місцевості – 51 дитина. За гестаційним віком хворі розподілялися наступним чином: менше 37 тижнів – 34 новонароджених, з них 14 – із терміном гестації ≤ 34 тижнів і 2 новонароджених – із терміном гестації 31 тиждень. Термін гестації більше 42 тижнів реєструвався лише у 2 новонароджених, а доношеними народилися 64 дитини.

Серед обстежених дітей практично здоровими були 18 пацієнтів, у 25 новонароджених визначали ризик реалізації внутрішньоутробного інфікування, у 2 – відмічена затримка внутрішньоутробного розвитку, а у 14 зареєстроване гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи. Крововиливи у шлуночки мозку зареєстровані у 3 пацієнтів, розвиток постасфіктичного синдрому – у 2 новонароджених. Від матерів із верифікованою TORCH-інфекцією народилося 16 дітей. Пневмонія була діагностована у 7 новонароджених, у 4 дітей – сепсис, у 1 дитини  - пієлонефрит та у 1 хворого – виразна піодермія. Поєднання інфекційної та неінфекційної патології зареєстроване у 7 дітей. 

При народженні на 1-й хвилині за шкалою Апгар 83 новонароджених оцінені ≤ 7 балами. З них <5 балів отримали 11 дітей, а < 3 балів – 5 новонароджених. На 5-й хвилині відповідну оцінку по шкалі Апгар одержали: 55, 3 і 1 дитина.

Для досягнення поставленої мети обстежені новонароджені розподілялися на 2 клінічні групи порівняння. Першу (І) сформували 36 новонароджених, у яких підтверджена рання неонатальна інфекція, а до другої (ІІ) групи порівняння увійшли 64 дитини, у яких при комісійній ретроспективній оцінці історії розвитку наявність ранньої неонатальної інфекції була спростована. За основними клінічними характеристиками сформовані групи були зіставимі.

          Оцінку вмісту в крові Т-лімфоцитів за даними спонтанної розеткоутворювальної здатності лімфоцитів з еритроцитами барана проводили за методикою Jondal M. (1972) у модифікації Чернушенко Е.Ф. (1978). Для оцінки субпопуляційного складу Т-лімфоцитів, функція яких асоціювала з супресорною/цитотоксичною та хелперною, досліджувалася їх чутливість до  теофіліну (ТФЧ-Е-РУК, ТФР-Е-РУК) за Limatibul S. (1978) із наступним обчисленням імунорегуляторного індексу. За допомогою  використання наборів моноклональних антитіл (CD₃, CD₄ та CD₈) (набір МКА „Клоноспектр” ООО науково-виробничий центр МедБиоСпектр, Москва, Каширське шосе, 24) визначали вміст у крові Т-лімфоцитів, Т-хелперів та Т-кілерів/супресорів методом імунофлуоресценції („Статус”).

Визначення вмісту в сироватці крові M- та G-класів імуноглобулінів  методом радіальної імунодифузії в агарі за Mancini G.l. (1965).

            Оцінку активності киснезалежного метаболізму нейтрофільних гранулоцитів периферичної крові гістохімічним методом за даними спонтанного і стимульованого тесту з нітросинім тетразолієм (НСТ-тест) за методом Park B.H. (1968) у модифікації Клімова В.В. (1982). Результати тесту оцінювали за гістохімічним коефіцієнтом (ЦХК), який обчислювали за формулою Astaldi G., Verga L. (1957), а також з урахуванням вмісту в пробі формазанпозитивних клітин (%). Індекс стимуляції обчислювали як відношення результатів стимульованого тесту до спонтанного, а резерв киснезалежної мікробіцидності вказаних лейкоцитів - як різницю показників стимульованого та спонтанного НСТ-тесту. Для проведення НСТ-тесту використані реактиви фірми „Диа-М”, Росія, м. Москва. Фагоцитарну активність (ФА) та фагоцитарне число (ФЧ) вказаних гранулоцитів крові визначали за Чернушенко Е.К. та Когосовою Л.С.

            Оцінку вміст в крові ІЛ-6 та ІЛ-8 за допомогою реагентів „ИЛ-6-ИФА-Бест” і „ИЛ-8-ИФА-Бест”ЗАО „Вектор-Бест” (п.Кольцово Новосибірської обл., Росія) здійснювали за допомогою методу імуноферментного аналізу в лабораторії ПП  „Пріма МЕД” (м.Івано-Франківськ, атестат акредитації лабораторії серія КДЛ №001030, ліцензія серія АА №451409). Кількісне визначення вмісту С-реактивного білку проводили за допомогою реагентів ООО „Импек” (Москва, вул.. 3-я Черепківська, б.15-А) методом ІФА на апараті УНИПЛОМ фірми „Пикон” №542, метрологічна повірка у 2002 р.

Одержані результати дослідження аналізувалися за допомогою комп’ютерних пакетів “STATISTICA” StatSoft Inc. та Excel XP для Windows на персональному комп’ютері з використанням параметричних і непараметричних методів обчислення.  Вірність нульової гіпотези визначалася з урахуванням рівню значущості „Р”.

Для оцінки діагностичної цінності тестів визначали їх чутливість (ЧТ), специфічність (СТ), а також передбачувану цінність позитивного і негативного результатів (ППЦ, НПЦ). Оцінка ризику реалізації події проводилась з урахуванням вірогідності величин відносного (ВР), атрибутивного (АР) ризиків та співвідношення шансів (СШ), а також визначення їх довірчих інтервалів (95% СІ). Ефективність проведеного  лікування оцінювали з урахуванням зниження атрибутивного (ЗАР) та відносного (ЗВР), а також урахуванням кількості хворих, яких слід пролікувати для отримання одного позитивного результату.

Для створення „математичного образу” ранньої неонатальної інфекції використовували констеляційно-діагностичну систему, сформовану з використанням діагностичних та інформаційних коефіцієнтів за Кульбаком  (1978).

Результати досліджень та їх обговорення. Всупереч тому, що середні величини показників комплексного параклінічного обстеження дітей переважно знаходилися в межах вікової норми, численні з них вірогідно корелювали з верифікацією діагнозів ранньої неонатальної інфекції, або ж клінічними ситуаціями, які з нею асоціювали. Так, вміст ТФР-Е-РУК, функція яких асоціює з хелперною, мав позитивний вірогідний кореляційний зв′язок із виразністю симптомів та ознак ранньої неонатальної інфекції (r=0,34, P=0,006),  верифікацією даної патології (r=0,35, P=0,002), а також тривалістю перебування в стаціонарі (r=0,48, P=0,001). Односпрямований зв′язок виявлений також між величиною імунорегуляторного індексу розеткоутворювальних клітин та виразністю симптомів інфекційно-запального процесу (r=0,53, P=0,0001), верифікацією інфекції (r=0,31, P=0,005) і тривалістю перебування дитини в стаціонарі (r=0,25, P=0,03).

Вміст імуноглобуліну М в сироватці крові новонароджених вірогідно корелював із частотою призначення антибіотиків (r=0,54, P=0,01) і виразністю клінічних інфекційно-запальних проявів (r=0,37, P=0,03).  Вміст IgG у сироватці крові обстежених дітей вірогідно, проте слабко позитивно, корелював із тривалістю перебування пацієнтів у стаціонарі (r=0,22, P=0,04) і верифікацією ранньої неонатальної інфекції (r=0,26, P=0,01), проте мав зворотню кореляцію з оцінкою за шкалою Апгар на першій хвилині життя    (r=-0,21, P=0,048).

Підвищення показників спонтанного і стимульованого варіантів НСТ-тесту вірогідно зворотно корелювало із несприятливими наслідками захворювання (r=-0,24, P=0,02), частотою і тривалістю використання антибіотиків нової генерації (r=-0,28, P=0,03), виразністю клінічних проявів інфекції або станів, які її мімікрують, впродовж усього терміну лікування дитини в стаціонарі  (r=-0,25, Р=0,01). Фагоцитарне число нейтрофільних лейкоцитів крові мало прямий кореляційний зв′язок із тривалістю лікування в стаціонарі (r=0,26, P=0,01) та призначенням антибактеріальних засобів у стаціонарі (r=0,27, P=0,001).

Вміст ІЛ-6 у сироватці крові дитини мав міцний вірогідний кореляційний зв′язок із наявністю несприятливого перебігу попередніх вагітностей в матері (r=0,77, P=0,001) і слабкий позитивний зв′язок із наявністю в них інфекційної патології (r=0,26, P=0,03). У роботі показано, що в обстежених дітей переважали низькі концентрації ІЛ-8 в сироватці крові, що пояснювали ілюстративністю підвищення даного медіатора запалення переважно для тяжкості порушення загального стану дитини, ніж стосовно активності інфекційно-запального процесу. Вірогідний кореляційний зв′язок вмісту даного прозапального цитокіну із оцінкою дитини за шкалою Апгар на 1-ій хвилині життя  (r=-0,42, P=0,02) і позитивний його зв′язок із тяжкістю порушення загального стану дитини в процесі лікування в стаціонарі (r=0,51, P=0,004) та із верифікацією інфекційного захворювання (r=0,46, P=0,01) підтвердили висловлене припущення.

            Разом із тим, концентрація С-реактивного білку в сироватці крові мала лише слабкий кореляційний зв′язок із верифікацією ранньої неонатальної інфекції у новонародженого (r=0,25, P=0,025), що пояснювали впливом стану матері на синтез даного білку гострої фази запалення. Це знайшло своє підтвердження у зворотному характері взаємозв′язку між ним та культурно-поведінковими і медичними чинниками вагітної, що відображують  схильність до ранньої неонатальної інфекції (r=-0,48, P=0,046).

Створена у роботі багатофакторна математична модель інфекційно-запальної патології дала підстави вважати, що діагноз інфекційної патології в обстежених дітей базувався переважно на клінічних даних, а також комплексі чинників схильності до інфекційно-запальної патології як з боку матері, так і з боку дитини з урахуванням специфічних чинників ризику інфекції.

Серед загальних клінічних проявів вірогідно частіше (Р<0,001) у дітей І клінічної групи реєструвалася лихоманка, генералізовані набряки та пригнічення смоктального рефлексу, а також ті клінічні симптоми, які визначалися синдромом респіраторного дистресу (залучення додаткової мускулатури до акту дихання, диспное, тахіпное). Серед клінічних проявів дисфункції серцево-судинної системи вірогідно частіше (Р<0,01) зустрічалися такі симптоми, як блідість шкіри з „мармуровим малюнком” і зниження  температури на периферії (25,0%), порушення серцевого ритму (36,1%) та системна артеріальна гіпотензія (13,9%). Вірогідно частіше реєструвалися у І клінічній групі такі клінічні прояви, як сонливість чи подразливість, патологічний тип дихання, „високий” крик і напруження великого тім′ячка, блідість шкіри із жовтяничним відтінком, спленомегалія.