Воскобійник М.В. Правове забезпечення формування комунальної власності на землю

Короткий зміст

У Вступі дисертації обґрунтовується актуальність проведеного дослідження, визначаються його мета й завдання, викладено методологічні й теоретичні засади роботи, а також положення, що характеризують її наукову новизну, теоретичне і практичне значення зроблених висновків.

Розділ 1 “Загальні засади права комунальної власності на землю” складається із трьох підрозділів.

Підрозділ 1.1 “Поняття та ознаки права комунальної власності на землю” визначаються ознаки, що характеризують право комунальної власності на землю та формулюється поняття цього права.

При аналізі положень законодавчих актів та наукових досліджень у сфері права власності взагалі та права власності на природні об’єкти зокрема дисертант стверджує, що недостатньо уваги приділялося праву комунальної власності на землю. Закон України ,,Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року дає визначення права комунальної власності, але лише на майно. На жаль, й інші законодавчі акти, які здійснюють безпосереднє врегулювання відносин комунальної власності на землю, теж не визначають зазначеного поняття. Для кращого розуміння його сутності, на думку автора, необхідне з'ясування права комунальної власності на землю та закріплення його поняття в чинному законодавстві. Серед основних ознак, які характеризують право комунальної власності на землю, дисертантом, формулюються наступні ознаки: а) сукупність правових норм, що закріплюють, урегульовують та охороняють право територіальної громади; б) право територіальної громади володіти землею; в) ефективно та раціонально користуватися землею, що знаходиться у власності територіальних громад; г) розпоряджатися на свій розсуд та в своїх інтересах; д) право комунальної власності на землю розповсюджується на земельні ділянки, що належать територіальним громадам відповідно до норм чинного законодавства; ж) право комунальної власності на землю реалізується у двох формах: безпосередньо та через органи місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного право комунальної власності на землю розглядається як сукупність правових норм, що закріплюють, урегульовують та охороняють право територіальної громади володіти, ефективно й раціонально користуватися та розпоряджатися на свій розсуд та у своїх інтересах землею, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Окрім цього висловлюється думка щодо можливості віднесення до змісту права комунальної власності на землю такої складової як управління. Автор приходить до висновку, що зміст права комунальної власності на землю складається з правомочностей володіння, користування, розпорядження. Управління виступає ознакою, яка притаманна праву комунальної власності на землю, в силу особливості його суб’єкта, органів та їх взаємодії. Дисертантом визначається, що управління як особливість права комунальної власності на землю – це спрямована на забезпечення можливості здійснення правомочностей цього права організаційна діяльність територіальної громади чи органів місцевого самоврядування, які діють від її імені.

Підрозділ 1.2 “Право комунальної власності на землю як субінститут права власності на землю в Україні” присвячено визначенню права комунальної власності на землю як субінституту права власності на землю.

Автором аргументується думка, що правові приписи, які регулюють відносини у царині комунальної власності на землю, можна розглядати як субінститут права власності на землю, який слід визначити не лише як комплексний, а й міждисциплінарний правовий інститут.

Визначення місця норм, присвячених праву комунальної власності на землю, обумовлюється необхідністю звернути увагу на загальні та відмінні ознаки, які характеризують це право.

Дисертантом, визначаються загальні та специфічні правові ознаки комунальної власності на землю. Зокрема, до загальних ознак, які характеризують об’єкт відносин комунальної власності на землю, слід віднести: 1) відносяться земельні ділянки, що знаходяться на відповідній території (ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України); 2) визначення територіальної громади відповідно до Земельного кодексу України (ст. 80) суб’єктом земельних правовідносин, в основі функціонування якої знаходиться публічний інтерес; 3) підстави виникнення права комунальної власності на землю розділяються на загальні та спеціальні.

Специфічними правовими ознаками комунальної власності на землю, які відносяться до її суб’єкта, є такі: 1) територіальна громада в якості суб’єкта права комунальної власності на землю, здійснює це право як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; 2) в особі територіальної громади ,,збігається” суб’єкт права комунальної власності на землю і суб’єкт управління цими землями; 3) наявність специфічної підстави формування об’єкта права комунальної власності на землю такої, як розмежування земель державної та комунальної власності, що носить одноразовий характер.

Підрозділ 1.3 “Генезис законодавчого забезпечення відносин комунальної власності на землю” присвячено аналізу становлення та розвитку законодавства, яке регулює відносини права комунальної власності на землю.

Виникнення та розвиток комунальної власності на землю пов’язано з правовим аспектом її закріплення, з визначенням суб’єкта та об’єкта відповідного права. Ураховуючи зазначене, можна виділити два відносно самостійних етапи формування та становлення правового поля, в межах якого сформувалося право комунальної власності на землю: перший – реформаційний (1990-1995 р.р.), який пов’язаний із започаткуванням земельної реформи, прийняттям низки нормативних актів, що ліквідували виключну державну власність на землю та закріпили різноманітність форм власності на цей об’єкт природи; другий – новітній (1995 р. – наш час), який  характеризується прийняттям нормативних актів, що вводять нову понятійну та процедурну систему виникнення та здійснення права комунальної власності на землю. Норми цих актів, в основному, спрямовані на розвиток та доповнення положень нормативних актів реформаційного періоду.

Окрім періодів становлення правового підґрунтя комунальної власності, слід виокремити об’єктивні передумови формування права комунальної власності на землю. До них, зокрема, відносяться: 1) занепад адміністративно-командної системи організації суспільства; 2) перехід до ринкових відносин; 3) забезпечення публічних інтересів на місцевому рівні; 4) формування інституту місцевого самоврядування, виділення матеріально-фінансової основи цього інституту, в якій важливе місце посідають природні ресурси, зокрема, земля.

Розділ 2 “Об’єктно-суб’єктний склад права комунальної власності на землю” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1 “Об’єкт права комунальної власності на землю” присвячено характеристиці об’єкта права комунальної власності на землю.

При аналізі об’єктного складу права комунальної власності на землю, автор приходить до висновку, що земельна частка (пай), яка є об’єктом земельних відносин і потенційно може виступати самостійним об’єктом і права комунальної власності. Відповідні зміни слід внести в Земельний кодекс України.

Здійснення розпорядчих функцій щодо земель комунальної власності територіальною громадою або органами місцевого самоврядування обумовлює необхідність проаналізувати співвідношення таких категорій як ,,земля” та ,,земельна ділянка”. Зауважимо, що у загальному значенні право комунальної власності існує на землю, але у відносинах між конкретними суб’єктами воно трансформується на право комунальної власності на земельну ділянку.

У процесі дослідження об’єкта права комунальної власності на землю, дисертантом виділяються такі його риси: 1) спосіб формування – в результаті розмежування земель державної та комунальної власності на землю. 2) риса, що визначається правами та обов’язками суб'єкта права комунальної власності на землю. 3) територіальна: 3.1 знаходження земель в межах населених пунктів, окрім земель, які перебувають у державній та приватній власності на цій території; 3.2 земельні ділянки, які знаходяться за межами населених пунктів, на яких знаходяться об’єкти нерухомості права комунальної власності відповідної територіальної громади.

Автором пропонується визначення та класифікація землі як об’єкта права комунальної власності. А саме, земля як об’єкт права комунальної власності знаходиться в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також поза ними під об’єктами нерухомого майна, що перебуває у власності територіальних громад, виступає основою розташування соціально-економічної інфраструктури міст, селищ, сіл, місцем проживання, праці та відпочинку їх населення та документально посвідчується.

Критеріями, за якими можна здійснити класифікацію об’єкта права комунальної власності на землю, є наступні: 1) цільове призначення; 2) місце розташування земель; 3) населений пункт, який знаходиться на відповідній території; 4) можливість знаходження земель в інших формах власності; 5) залучення до використання земель; 6) залежно від форми використання земель, що знаходяться у комунальній власності.

Підрозділ 2.2 “Суб’єкт права комунальної власності на землю” присвячено дослідженню суб’єкта права комунальної власності на землю.

Суб’єктом права комунальної власності на землю закон визнає територіальну громаду, яка характеризується специфічними рисами. Її слід розглядати як особливий самостійний суб’єкт, що повинен мати відповідну організаційну-правову форму (наприклад, як юридична особа публічного права), що, з одного боку, дає їй можливість безпосередньо реалізовувати право комунальної власності на землю, а з другого – виступає передумовою набуття специфічних ознак, які притаманні саме суб’єкту земельних правовідносин.

Територіальну громаду та органи місцевого самоврядування не можна протиставляти, бо вони знаходяться у тісному взаємозв’язку між собою. Їх самостійне функціонування неможливе. Органи місцевого самоврядування представляють та реалізують інтереси територіальної громади, будучи її представницькими органами. У свою чергу територіальна громада зберігає за собою право самостійно приймати рішення, наприклад, відносно земель, що перебувають у її власності.

Підрозділ 2.3 “Особливості прав та обов’язків територіальної громади як власника земель” присвячено дослідженню прав та обов’язків територіальних громад як власників земель та визначенню їх особливостей.

Права та обов’язки територіальної громади як суб’єкта права комунальної власності на землю визначаються через аналіз її компетенції та органів місцевого самоврядування. На рівні чинного законодавства слід визначити статус територіальної громади. При цьому було б доцільним передбачити повноваження територіальної громади, які б вона здійснювала безпосередньо та повноваження, які б здійснювали органи місцевого самоврядування.

Особливість прав та обов’язків територіальної громади як власника землі, насамперед обумовлюється особливістю цього суб’єкта. Він не схожий на жодного із суб’єктів, які приймають участь у відносинах власності з приводу землі. Норми чинного законодавства, хоча з одного боку, і закріплюють можливість здійснення права комунальної власності на землю як безпосередньо територіальною громадою, так і через органи місцевого самоврядування, але з іншого – визначають компетенцію лише органів місцевого самоврядування нічого при цьому не вказуючи стосовно прав та обов’язків територіальних громад.  

Розділ 3 “Підстави та порядок виникнення права комунальної власності на землю” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 3.1 “Розмежування як первісна підстава формування об’єкта права комунальної власності на землю” присвячено дослідженню розмежування як первісної підстави формування об’єкта права комунальної власності на землю.

Розмежування земель державної та комунальної власності розглядається як система організаційно-правових заходів, що становлять одноразову дію щодо розподілу земель у результаті їх передачі з державної в комунальну власність протягом установленого строку з визначенням у натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності в межах населених пунктів та, в окремих випадках, поза ними з посвідченням права комунальної власності на землю державним актом.

Розмежування земель державної та комунальної власності на землю, здійснюється за допомогою матеріальних норм, які опосередкуються процесуальними, що врегульовують відносини щодо безпосереднього виділення земельних ділянок у результаті передачі їх у комунальну власність.

Порядок здійснення розмежування земель державної та комунальної власності на землю характеризується визначенням на законодавчому рівні таких складових як: а) суб’єкти, що приймають рішення стосовно проведення розмежування, безпосередньо проводять дії з розмежування; б) документація, відповідно до якої здійснюється розмежування земель державної та комунальної власності, засвідчується право комунальної власності на землю; в) територіальний аспект – в межах відповідних населених пунктів із встановленням меж земельних ділянок державної та комунальної власності в натурі (на місцевості); г) фінансовий аспект – фінансування процесу розмежування здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів. 

Підрозділ 3.2 “Інші підстави виникнення права комунальної власності на землю” аналізується низка підстав виникнення права комунальної власності на землю.

З урахуванням підстав виникнення права комунальної власності на землю, їх можна доповнити ще такими як: а) перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду (ст. 120 Земельного кодексу України); б) реприватизація земельної ділянки.

Реприватизацію земельної ділянки слід розглядати як різновид добровільної відмови фізичних осіб від земельної ділянки, що носить спрощений характер.

Автором обґрунтовується можливість закріплення конфіскації земельної ділянки за рішенням суду як підставу виникнення не тільки права державної власності на землю, а й права комунальної власності на землю.

Окрім цього, дисертантом надається класифікація підстав виникнення права комунальної власності на землю, що здійснюється за таким поділом: 1) на загальні й спеціальні; 2) що мають адміністративно-правовий та цивільно-правовий характер.