ВПЛИВ ФІНАНСОВОЇ АРХІТЕКТУРИ НАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі 1 „Теоретичні основи формування фінансової архітектури корпорації” розкрито сутність фінансової архітектури корпорації як основи організації її фінансів, досліджено вплив окремих компонентів фінансової архітектури на функціонування господарюючих суб’єктів та, зокрема, на фінансову діяльність, визначені особливості фінансової архітектури зарубіжних та вітчизняних корпорацій.

Осмислення теоретичних надбань фінансової науки дозволило з’ясувати значення фінансової архітектури корпорації як в системі управління фінансовою діяльністю суб'єктів господарювання, так і в забезпеченні умов сталого розвитку національної економіки.

Виходячи з аналізу змісту категорій „корпорація”, „фінанси корпорації”, „фінансова діяльність”, з’ясовано, що фінансова архітектура корпорації представляє собою сукупність взаємопов’язаних компонентів – структурних характеристик корпорації, які визначають будову фінансів корпорації і є інструментом підвищення ефективності фінансової діяльності суб’єкта господарювання в контексті розробки відповідної фінансової політики щодо досягнення стратегічних цілей такої діяльності (із врахуванням сукупності зовнішніх та внутрішніх чинників розвитку корпорації).

Дослідження наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених надало можливість визначити, що компонентами фінансової архітектури корпорації є організаційно-правова форма бізнес-діяльності (публічна чи приватна), структура капіталу (позикові та власні джерела фінансування діяльності), структура власності (розпорошена чи концентрована) та система корпоративного управління і контролю. Набуття компонентами окремих характеристик обумовлене впливом внутрішніх та зовнішніх чинників розвитку корпорації.

Як засвідчує проведений аналіз, розробка й прийняття фінансових рішень становить основу фінансової діяльності корпорації та є процесом, що безпосередньо пов’язаний із задоволенням фінансових інтересів стейкхолдерів (акціонерів, менеджерів, співробітників, інвесторів, кредиторів, контрагентів, держави). Збалансування цих різноспрямованих інтересів є одним із завдань фінансової політики господарюючого суб’єкта, що відображається на фінансовій діяльності і в сукупності визначає будову фінансової архітектури корпорації та траєкторію її оптимізаційної трансформації.

Виходячи з основних характеристик організаційно-правових форм товариств корпоративної форми власності визначено, що закриті корпорації, організовані у формі приватних акціонерних товариств, обмежені в фінансових можливостях розширення своєї діяльності. Водночас, така форма гарантує збереження контролю над діяльністю товариства та оперативність прийняття управлінських рішень. В свою чергу, відкриті корпорації, організовані у формі публічних акціонерних товариств, мають більші можливості мобілізації великих обсягів власних фінансових ресурсів, нарощування ринкової вартості компанії та зниження ризиків інформаційної асиметрії. Але розпорошеність власності призводить до виникнення конфліктів інтересів між групами акціонерів, що за умов недосконалості механізмів корпоративного управління стає суттєвим чинником гальмування темпів приросту рентабельності діяльності господарюючих суб’єктів, їх економічного зростання в довгостроковій перспективі.

У ході дослідження встановлено, що структура капіталу корпорації, яка являє собою співвідношення використовуваного компанією власного і позикового капіталу, визначає не тільки аспекти її фінансової, а й операційної та інвестиційної діяльності, і є активним чинником формування кінцевих результатів цієї діяльності. Вона впливає на рівень економічної та фінансової рентабельності, визначає рівень основних фінансових ризиків і в кінцевому підсумку зумовлює певне співвідношення ступеня прибутковості й ризику в процесі розвитку корпорації.

Огляд наукової літератури з питань дослідження впливу структури власності на ефективність діяльності корпорації показує, що одним із ключових аспектів є типізація та ідентифікація власника, що концентрує в своїх руках певну кількість акцій. Це пов’язано в першу чергу з тим, що різні типи власників, зокрема, власники – посадові особи, що приймають управлінські рішення, власники – резиденти чи нерезиденти та інші, мають різні фінансові інтереси та різні витрати з контролю за діями управляючих менеджерів. Вплив кожного з типів власників на діяльність корпорації визначається тими повноваженнями, якими акціонери наділені в залежності від частки належних їм акцій.

Виявлено, що система корпоративного управління впливає на фінансову діяльність корпорації, оскільки являє собою, насамперед, механізм збалансування фінансових інтересів основних груп стейкхолдерів у процесі формування, розподілу та використання фінансових ресурсів компанії. Дана система, сформована в межах окремої корпорації, утворюється в рамках існуючої фінансової архітектури компанії та забезпечує реалізацію контролю за рухом  фінансових ресурсів і винагородою менеджменту.

Систематизація основних оціночних параметрів компонентів фінансової архітектури національних корпорацій із врахуванням вимог щодо звітування суб’єктів господарювання про фінансовий стан та стан корпоративного управління в Україні представлена на рис.1.

Узагальнення особливостей фінансової архітектури зарубіжних та національних корпорацій дозволяє дійти висновку, що певні відмінності в будові корпоративних фінансів та управлінні ними пов’язані із особливостями розвитку національних економік, їх структурою, моделлю фінансових систем, правовою системою, тощо. В результаті, можна виокремити такі типи фінансової архітектури зарубіжних корпорацій, як англосаксонський, континентальний та азійський. Дослідження специфіки трансформаційного періоду України дало змогу визначити, що в сучасних умовах організація системи фінансів та спектр фінансових відносин суб’єктів господарювання значно розширюються й набувають певної відповідності світовій практиці формування фінансової архітектури корпорацій у розрізі окремих її компонентів. Водночас, специфіка ринкових трансформацій на основі англосаксонської концепції фінансового управління при відсутності необхідного обсягу фінансових ресурсів у населення та розвиненого фінансового ринку призвела до утворення специфічного типу фінансової архітектури корпорацій України, який в сучасних умовах не забезпечує ефективну реалізацію стратегічних та тактичних цілей фінансової діяльності господарюючих суб’єктів.