ВПЛИВ ПОПЕРЕДНИКІВ ТА БЛОКАТОРІВ СИНТЕЗУ ОКСИДУ АЗОТУ НА МЕТАБОЛІЧНІ ПРОЦЕСИ В УШКОДЖЕНОМУ АДРЕНАЛІНОМ МІОКАРДІ В ЕКСПЕРИМЕНТІ

Короткий зміст

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослiдження проводили на 366 білих нелінійних статевозрілих щурах-самцях з масою тіла 150-200 г, яких утримували на стандартному рацiонi вiварiю. Робота виконувалася відповідно до „Загальних етичних принципів експериментів на тваринах”, ухвалених Першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2000) та узгоджених з положеннями „Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей” (Страсбург, 1985). Комісією з питань біоетики Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (протокол № 14 від 18 жовтня 2007 р.) порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи не виявлено.

Гостре адреналінове пошкодження міокарда (АПМ) спричиняли шляхом одноразового внутрішньоочеревинного введення 0,18 % розчину адреналіну гідротартрату ("Дарниця", Україна) з розрахунку 1 мг/кг (О.О. Маркова, 1998). Дослідження біохімічних показників проводили через 0,25 год, 1 год і 24 год розвитку АПМ (І, ІІ і ІІІ терміни дослідження), що відповідає проявам гострої гіпоксії, початку та максимуму процесів некрозоутворення (О.О. Маркова, 1998).

Для експериментальної корекції АПМ було застосовано такі речовини і препарати: попередник синтезу оксиду азоту (NO) L-аргініну гідрохлорид (“Sigma”, США) – по 25 мг/кг протягом 7 днів (В.Ф. Сагач, 1999); неселективний блокатор NO-синтаз – N-нітро-L-аргінін метиловий ефір (“Oldrich. Chem. Co.”, Англія) – по 10 мг/кг протягом 4-х днів (Б.В. Смирин, 2000); селективний блокатор індуцибельної NO-синтази аміногуанідин („Химлабораторреактив”, Київ) – по 10 мг/кг протягом 4-х днів (M. Isobe et al., 1999); глутаргін (L-аргініну-L-глутамат) (Фармацевтична компанія “Здоров’я”, Харків) – по 45 мг/кг (в еквімолярній дозі у перерахунку на L-аргінін), протягом 7 днів (Ю.В. Меркулова, Л.А. Чайка, 2003); кислота глутамінова (Фармацевтична компанія “Здоров’я”, Харків) – по 20 мг/кг (в еквімолярній дозі у перерахунку на глутаргін), протягом   7 днів; триметазидин (“Servier inte ational”, Франція) як референс-препарат – протягом 7 днів з розрахунку 25 мг/кг (И.В. Окуневич, Н.С. Сапронов, 2004). Всі речовини вводили перед моделюванням експериментальної патології внутрішньоочеревинно, один раз на добу. Контрольні групи тварин отримували внутрішньоочеревинно відповідну кількість розчинника. При комбінованому застосуванні глутаргіну і блокаторів синтезу оксиду азоту речовини вводили у дозах, аналогічних описаним вище, внутрішньоочеревинно, 1 раз на добу, протягом 7 днів.

Виведення тварин з досліду проводили під наркозом, викликаним тіопенталом натрію (внутрішньоочеревинне введення 1 % розчину з розрахунку 50 мг/кг). Для дослідження використовували гомогенати міокарда та сироватку крові.

Процеси вільнорадикального окиснення оцінювали за вмістом ТБК-активних продуктів (ТБП) (Л.И. Андреева, Л.А. Кожемякин, 1988) та гідроперекисів ліпідів (ГПЛ) (В.Б. Гаврилов, М.И. Мишкорудная, 1983). Стан антиоксидантної системи оцінювали за активністю супероксиддисмутази (СОД) (С. Чевари и соавт., 1985) і каталази (КАТ) (М.А. Королюк і співавт., 1988), кількістю відновленого глутатіону           (Г-SH) (G.L. Ellman, 1959). Про стан енергозабезпечувальних процесів мітохондрій робили висновок за активністю сукцинатдегідрогенази (СДГ) (Н.Д. Ещенко, Г.Г. Вольский, 1982) та цитохромоксидази (ЦХО) (Р.С. Кривченкова, 1977). За активністю трансаміназ (АлАТ, АсАТ) вивчали процеси цитолізу в кардіоміоцитах. Вміст нітрит-аніону (NO₂^ˉ) визначали високоспецифічним спектрофотометричним методом Гріна за даними кольорової реакції з реактивом Гріса (Е.А. Орлова, 2002), кількість сечовини у крові – за реакцією з діацетилмонооксимом (В.Г. Колб, В.С. Камышников, 1976). Толерантність тварин до фізичного навантаження встановлювали у тесті з плаванням (C.И. Гончаров, С.А. Кузьменко, 1991). З метою контролю за функціональним станом серця проводили запис ЕКГ в 2-му стандартному відведенні за допомогою електрокардіографа «Малиш» (В.В. Храпак, 2001). Вивчали такі зміни на ЕКГ: тривалість інтервалу QT (електричної систоли шлуночків, dQRST, с), тривалість серцевого циклу (dRR, с), частоту серцевих скорочень (ЧСС, уд./хв), систолічний показник (відношення тривалості інтервалу QT до тривалості серцевого циклу), розрахований за Фогельсоном-Чорногоровим (SP).

Всі числові результати піддавали статистичній обробці з використанням середньої арифметичної (М), похибки середньої арифметичної (m), критерію Ст’юдента (t). Зміни вважали достовірними при р≤0,05. Для розрахунків використовували комп’ютерну програму Microsoft Excel ХР (USA).