ЗҐВАЛТУВАННЯ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ДЕТЕРМІНАЦІЯ ТА ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Зґвалтування, як найбільш небезпечний серед злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості особи, порушує вказані природні права, які за Основним Законом України визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Недопущення вчинення цього суспільно небезпечного діяння – одна з передумов фізичного й морального здоров’я нації й окремого громадянина. Однак сьогодні, коли Україна активно включилась у процес побудови демократичної, соціальної, правової держави, спостерігається загострення низки економічних, соціальних, політичних, правових і моральних проблем. Відбуваються зміни не тільки в суспільстві, а й у ставленні людей до певних цінностей, зокрема, до статевого насильства. Насторожує те, що воно нерідко вважається безкараним або взагалі не сприймається як злочин. Така позиція притаманна ґвалтівникам, майже 100% яких становлять чоловіки, хоча Кримінальний кодекс України 2001 р. відніс до них і жінок. Жертви ж цього злочину у своїй більшості інакше сприймають учинене, тому що напад ґвалтівника, як правило, залишає негативні фізичні, моральні, психологічні і психічні наслідки, а іноді відбувається й убивство цієї особи. Поряд із цим, за офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України й Державної судової адміністрації України, за період, який нами досліджувався (2001-2006 рр.) констатується зниження кількості зареєстрованих міліцією й розглянутих судами кримінальних справ про зґвалтування, що є дещо новим явищем. Воно може розглядатися не лише з позитивного, а й з негативного боку, зокрема, свідчити про підвищення рівня латентності досліджуваних злочинів.

У сучасній Україні є лише декілька наукових праць, присвячених різним аспектам проблеми зґвалтування, однак немає роботи, у якій комплексно досліджувалися б кримінологічна характеристика зґвалтувань, їх детермінація й попередження. А ці питання є вельми актуальними. Адже ставлення до жінки, до її честі й гідності, статевої свободи і статевої недоторканості – один з показників зрілості й моральності всього суспільства.

Питаннями боротьби зі злочинністю взагалі і зґвалтуваннями, зокрема, займалися в різні часи такі вчені, як Г.В. Антонов-Романовський, П.П. Андрушко, Ю.М. Антонян, Л.М. Балабанова, В.І. Борисов, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, Б.Л. Гульман, О.М. Джужа, Л.В. Дорош, В.М. Дрьомін, О.П. Дяченко, А.О. Едельштейн, Г.Б. Єлемісов, А.П. Журавльов, А.П. Закалюк, А.Н. Ігнатов, О.Г. Кальман, М.М. Корчовий, С.С. Косенко, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Ю.Н. Кудряков, І.І. Лановенко, П.В. Мельник, П.І. Орлов, Є.П. Побєгайло, Д.В. Ривман, О.В. Синєокий, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, А.М. Яковлєв та ін. Висвітлювалася вказана проблематика і в роботах психіатрів та сексопатологів, серед яких Г.Є. Введенський, М.В. Дворянчиков, Р. Крафт-Ебінг, В.В. Кришталь, А. Нохуров, А.А. Ткаченко, А.П. Чуприков та ін.

На рівні ж кандидатських дисертацій кримінологічні аспекти зґвалтування та інших статевих злочинів у різні роки в Україні досліджувалися О.Г. Кальманом, М.М. Корчовим, С.С. Косенко, І.І. Лановенком, О.В. Синєоким та деякими іншими кримінологами. Однак комплексне вивчення сучасних тенденцій зґвалтувань, їх детермінації й попередження ще не було предметом окремого наукового дослідження ні на дисертаційному, ні на монографічному рівнях. Власні дослідження дисертантки показали досить відчутні зміни тенденцій і детермінант учинення цього злочину як найтяжчого проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Це зумовлено тим, що у зв’язку з трансформацією суспільства моральні заборони й цінності набули нового забарвлення, а сьогоднішня злочинність – нових ознак.

Ось чому створення кримінологічної характеристики зґвалтувань за новітніми даними, визначення детермінант цього злочину з метою їх попередження є нагальною потребою сьогодення, що й зумовило обрання теми дисертаційного дослідження.

У роботі застосовано новий підхід до вивчення детермінації зґвалтувань, яка розглядається не лише на 3-х традиційних рівнях (на макро-, мікро- й індивідуальному), а й через призму конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтування як об’єктивно-суб’єктивного явища. Розроблено його авторське визначення й види, що дозволило розробити щодо останніх адекватні заходи попередження.

Викладене свідчить, що дослідження питань кримінологічної характеристики, детермінації зґвалтувань, особистостей злочинця й жертви є актуальним як для науки кримінології, так і для практики боротьби з насильницькою злочинністю.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження є складовою частиною передбачених планом наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого й кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права (№ 0186.0.070883). Тема дисертації затверджена рішенням ученої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 17 грудня 2004р., протокол №5.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є створення новітньої кримінологічної характеристики зґвалтувань, обґрунтування детермінант учинення цих злочинів у сучасній Україні, висвітлення їх сутності й особливостей, розроблення практичних рекомендацій щодо попередження зґвалтувань.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:

- уточнити поняття “кримінологічна характеристика зґвалтувань” і розкрити його сучасні кількісно-якісні показники;

- висвітлити основні кримінологічні риси особистості злочинця-ґвалтівника;

- окреслити узагальнений кримінологічний портрет жертви зґвалтування, особливості її особистості й поведінки;

- викласти питання, пов’язані з латентністю зґвалтування;

- з'ясувати теоретичні питання детермінації; дослідити детермінацію зґвалтувань на макро-, мікро- й індивідуальному рівнях;

- сформулювати поняття конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтувань як комплексного детермінуючого явища й розробити її види;

- обгрунтувати віктимологічний аспект у механізмі вчинення зґвалтування;

- прослідкувати місце девіацій ґвалтівника в системі детермінант зґвалтування, охарактеризувати їх;

- запропонувати систему заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного й індивідуального попередження зґвалтувань;

- рекомендувати заходи віктимологічного попередження зґвалтувань.

Об’єктом дослідження виступає злочинність проти статевої свободи і статевої недоторканості особи.

Предметом дослідження є кримінологічна характеристика й детермінація зґвалтування за сучасних умов, особливості й види конкретної життєвої ситуації та її роль у детермінації вчинення розглядуваного злочину, специфіка попередження зґвалтувань.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У роботі використано порівняльно-правовий і догматичний методи, що дозволило дослідити нормативне і кримінологічне визначення зґвалтування як найтяжчого злочину проти статевої свободи і статевої недоторканості особи. Застосування історичного й історично-правового методів зробило можливим показати історичний розвиток низки важливих понять, що стосуються даного дослідження. За допомогою системно-структурного методу створено комплексну кримінологічну характеристику зґвалтувань, визначено систему детермінант на макро-, мікро- й індивідуальному рівнях, висвітлено через призму конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтування, сформульовано його віктимологічний чинник і запропоновано заходи попередження цього злочину. У процесі безпосереднього дослідження детермінант зґвалтувань використовувався діалектичний метод. Застосування статистичного методу допомогло виокремити види конкретних життєвих ситуацій учинення зґвалтування. При створенні ж авторських визначень деяких понять вживався логіко-семантичний метод. Також були використані метод вибіркового дослідження архівних кримінальних справ і конкретно-соціологічні методи: анкетування працівників правоохоронних органів, медичних працівників, школярів; формалізоване й неформалізоване інтерв’ювання певних груп населення та ін. Такий підхід сприяв отриманню достатньо всебічної інформації про об’єкт і предмет дослідження.

Емпіричну базу дисертаційної роботи склали вивчення й аналіз (із використанням спеціалізованого питальника) 265 архівних кримінальних справ, розглянутих місцевими судами обласних центрів та апеляційними судами 6-ти областей – Харківської, Донецької, Луганської, Вінницької, Львівської й Закарпатської. Загалом же було проведено суцільне дослідження доступних архівних матеріалів, які містяться у 31 місцевому суді відповідних районів і 6-ти апеляційних судах указаних областей.

Також опитано 255 осіб, зокрема, 50 слідчих міліції та прокуратури Харківської, Дніпропетровської й Волинської областей. Проведено анкетування 50 медичних працівників – психіатрів, психотерапевтів, сексопатологів, венерологів і гінекологів. Здійснено опитування 155 дівчат загальноосвітніх середніх шкіл м. Харкова й області.

Наукова новизна одержаних результатів. За допомогою комплексного дослідження сучасної кримінологічної характеристики, детермінації й попередження зґвалтувань, сформульовано власне бачення низки наукових і практичних питань.

Проведене дослідження дозволило обґрунтувати й сформулювати наукові положення, висновки та рекомендації, які мають певний ступінь новизни:

вперше:

- детермінанти зґвалтувань за сучасними даними досліджено не лише на макро-, мікро- й індивідуальному рівнях, а й через призму конкретних життєвих ситуацій учинення зґвалтування;

- запропоновано авторську класифікацію видів конкретних життєвих ситуацій учинення зґвалтування за критерієм сукупності і взаємодії їх елементів;

- наведено власне розуміння поділу девіацій ґвалтівника за їх природою (на 3 групи), виявлено їх роль у детермінації досліджуваних злочинів;

набуло подальшого розвитку:

- створення кримінологічної характеристики зґвалтувань за сучасними даними, визначення поняття “кримінологічна характеристика зґвалтувань”;

- надання кримінологічної характеристики особистостей ґвалтівника і жертви розглядуваного злочину;

- бачення специфіки латентності зґвалтування за результатами авторського кримінологічного дослідження;

- визначення поняття „конкретна життєва ситуація” вчинення цього злочину, окреслено його елементи;

- аналіз зростання (зниження) віктимності жертви зґвалтування залежно від статі за гендерними та іншими підставами;

- віктимологічні аспекти детермінації розглядуваного злочину, а також поняття “віктимність жертви зґвалтування”;

удосконалено:

- заходи спеціально-кримінологічного й загальносоціального попередження зґвалтувань;

- заходи індивідуального й віктимологічного попередження цих суспільно небезпечних діянь.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки й отримані результати дисертаційного дослідження розширюють наукові знання про статеві злочини взагалі і зґвалтування, зокрема, про їх детермінацію й попередження. Рекомендації стосовно останнього, запропоновані в роботі, можуть застосовуватись у попереджувальній роботі як правоохоронних органів, так і громадських організацій. Отримані наукові результати придатні до використання в навчальному процесі при читанні лекцій, проведенні семінарських, практичних занять і написанні навчальної літератури з учбової дисципліни „Кримінологія”, її спецкурсів тощо.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження викладені в доповідях на міжнародних, всеукраїнських, регіональних, міжвузівських наукових та науково-практичних конференціях: 1) Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. (3-4 лютого 2005 р., м. Львів); 2) Молодь у юридичній науці. Четверті осінні юридичні читання (21-22 жовтня 2005 р., м. Хмельницький); 3) Сучасні проблеми юридичної науки: стан та перспективи розвитку (21-22 листопада 2005 р., м. Харків); 4) Актуальні питання реформування правової системи України (27-28 травня 2005 р., м. Луцьк); 5) Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства (26-27 червня 2006 р., м. Харків); 6) Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи подолання (7-8 грудня 2005 р., м. Київ). А також використовувалися дисертанткою при проведенні практичних і семінарських занять з кримінології і правової статистики в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, при проведенні профілактичних бесід зі школярками та ін.

Публікації. Основні положення роботи викладено у 4-х наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, і у 6-ти тезах доповідей на зазначених наукових та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Структура роботи зумовлена її метою, завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, що містять 13 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (337 найменувань), 3-х додатків. Загальний обсяг дисертації становить 226 сторінок, з них основний текст – 180 сторінок, список використаних джерел займає 31 сторінку, додатки – 16 сторінок.