ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОТОКІВ КАПІТАЛУ Автореферат

У першому розділі дисертаційної роботи - «Теоретичні засади забезпечення фінансової стабільності в контексті регулювання міжнародних потоків капіталу», що складається з трьох підрозділів, було розглянуто сутність фінансової стабільності в ринковій економіці, визначено основні групи ризиків для фінансової стабільності, пов’язані із міжнародними потоками капіталу, обґрунтовано забезпечення фінансової стабільності як функцію центрального банку, основні підходи та інструменти, що використовують центральні банки для підтримки фінансової стабільності. Зокрема, у першому підрозділі проведено критичний аналіз вітчизняної та зарубіжної економічної літератури, а також матеріалів провідних центральних банків, в контексті визначення фінансової стабільності. З’ясовано, що, незважаючи на наявність великої кількості підходів до визначення фінансової стабільності, переважна більшість з них обмежуються інтерпретацією наслідків екзогенних шоків для фінансової стабільності, не заглиблюючись у природу цих шоків, та концентруються на показниках, що належать безпосередньо до фінансової системи, а отже, не повною мірою дозволяють оцінити взаємозв’язок фінансових дисбалансів та реального сектору економіки. Враховуючи це, автором було запропоноване комплексне визначення фінансової стабільності, яке враховує взаємозв’язок та взаємозумовленість фінансового та реального секторів економіки та вплив заходів макроекономічної політики на стабільність фінансової системи.

У другому підрозділі автором виявлено та обґрунтовано основні групи ризиків для фінансової стабільності, пов’язані із динамікою міжнародних потоків капіталу. Аргументовано, що вплив міжнародних потоків капіталу на фінансову стабільність визначається не лише загальною динамікою цих потоків, але й їх структурою, яка значною мірою є відображенням стану макроекономічної політики та рівня економічного розвитку країни. Це дозволило дійти висновку про можливість покращення структури міжнародних потоків капіталу, зокрема збільшення частки довгострокових фінансових інвестицій, за допомогою контрциклічної макроекономічної політики, підвищення гнучкості обмінного курсу та структурних реформ.

У третьому підрозділі автор доводить важливість віднесення фінансової стабільності до сфери відповідальності центрального банку, зважаючи на спроможність динаміки потоків іноземного капіталу впливати на змінні, що розглядаються як цільові орієнтири для центральних банків (інфляція, валютний курс, грошова маса), призводити до накопичення зовнішнього боргу та волатильності цін на ринках активів. Автором обґрунтовано недоліки докризової політики центральних банків в контексті забезпечення фінансової стабільності, які полягали у неврахуванні параметрів ризику окремих фінансових інституцій та залежностей між ними при проведенні політики з регулювання та нагляду (мікропруденційний підхід) та обмеженому цільовому горизонті монетарної політики. Враховуючи те, що, як свідчить емпіричний досвід, цінова стабільність не є достатньою умовою фінансової стабільності (гіпотеза «нового середовища»), обґрунтовано ефективність поєднання заходів макропруденційної політики з регулювання та нагляду на фінансових ринках (передусім ринках банківських послуг) у протидії фінансовим дисбалансам з інструментами монетарної політики, яка виступає інструментом згладжування коливань фінансового циклу.

У другому розділі – «Забезпечення фінансової стабільності в Україні в умовах волатильності міжнародних потоків капіталу», що складається з трьох підрозділів, автором було визначено вплив міжнародних потоків капіталу на показники фінансової стабільності в Україні, досліджено процеси поширення фінансових дисбалансів в економіці України та їх наслідки, здійснено аналіз інструментів регулювання міжнародних потоків капіталу в Україні.

Процес інтеграції економічних процесів в Україні до умов глобальних ринків, який визначався поступовим скороченням обмежень на операції за поточним та фінансовим рахунками платіжного балансу, призвів до збільшення потоків іноземного капіталу в Україну, в тому числі короткострокових інвестицій та позик. Зумовлене цим укріплення реального ефективного обмінного курсу (далі – РЕОК) гривні позначалося на поглибленні зовнішніх дисбалансів, що характеризуються одночасним збільшенням зовнішнього боргу та негативним сальдо торгівлі товарами та послугами. Одночасно в умовах адаптивної монетарної політики Національного банку набули поширення валютні та строкові дисбаланси банківського сектору України (табл.1), утворилася «бульбашка» цін на ринках нерухомості та цінних паперів, погіршувалася якість банківських активів та зростав валовий зовнішній борг за рахунок приватного сектору.