У вступіобґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів і наведено дані щодо їх апробації та публікацій.
У розділі 1 «Теоретичні основи стійкого соціально-економічного розвитку економіки країни» досліджено трактування поняття «стійкий розвиток», систематизовано його трактування, виявлено основні складові стійкого розвитку, розглянуто положення і тенденції економічної та соціальної політики України, визначено місце залізничного транспорту в соціально-економічному розвитку країни та стратегічну мету його розвитку.
У сучасних умовах прискорення процесів глобалізації, поширення кризових явищ забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку є одним з найбільш важливих завдань економіки країни. Розвиток - складний і багатогранний процес, що поєднує в собі економіку, політику, культуру, етнонаціональні відносини, екологію, право тощо.
У процесі дослідження теоретичних основ стійкого соціально-економічного розвитку економіки на підставі аналізу сутності та еволюції поняття «стійкий розвиток» було систематизовано існуючі трактування шляхом виділення основних трьох груп, у яких стійкий розвиток розуміється:
1)як оптимальна модель функціонування або розвитку системи;
2)баланс між основними складовими розвитку;
3)з точки зору процесу поліпшення, зростання, розвитку.
Дослідження діалектичної сутності поняття стійкого розвитку дозволило виділити основні недоліки підходів до поняття та визначити стійкий соціально-економічний розвиток як безперервний процес ефективної, збалансованої взаємодії всіх його складових, метою якої є підвищення якості життя населення, примноження духовних, культурних та інтелектуальних здобутків населення, створення потужної основи для ефективного функціонування майбутніх поколінь.
Основою розвитку як країни в цілому, так і кожної її галузі є основні напрями державної політики країни. З часів незалежності, суверенності України основою обраного курсу соціально-економічного розвитку стає економічна та соціальна політика держави.
Дослідження основних положень економічної політики України на підставі діючих нормативно-правових актів, програм економічного розвитку дозволило визначити основні недоліки, проблеми ефективності економічної політики: необхідність впровадження жорсткої системи ціноутворення, яка б сприяла стабілізації цін і зменшенню рівня економічної корупції; впровадження заходів, які б розкрили основні напрямки державного регулювання, особливо відносини системи «суспільство-держава-економіка». Що стосується соціальної політики, то держава не приділяє належної уваги соціальній захищеності населення. Автором визначено, що стійкий соціально-економічний розвиток потребує збалансування напрямків соціального та економічного розвитку, формування ефективних соціально-економічних відносин, які повинні здійснюватися за рахунок ефективних заходів державного регулювання, формування соціальної відповідальності не тільки підприємств, а і суспільства.
Найважливішою складовою соціально орієнтованої економіки є транспортна галузь, за допомогою якої здійснюється переміщення товарів, що продовжує процес виробництва та доставку населення до робочих місць, створюючи при цьому необхідні умови для виробничого процесу. Забезпеченість території добре розвиненою транспортною системою є одним із факторів залучення населення у виробництво, служить важливою перевагою для розміщення продуктивних сил і дає інтеграційний ефект.
Визначено місце транспорту, зокрема залізничного комплексу країни, у формуванні соціально-економічного розвитку країни, яке полягає в забезпеченості просторово-часового та обмінного поєднання матеріальних потоків і господарських зв’язків у процесі соціально-економічного відтворення, встановлення зв’язків між виробництвом і споживачем; сприянні створення сприятливих умов для життєдіяльності людей і функціонування економіки. Крім того, залізничний транспорт стимулює будівництво нових об’єктів економічної діяльності, створює та встановлює промислові зв’язки між країнами, регіонами, формує економіко-географічне положення, змінює конфігурацію територіальних систем у результаті будівництва стратегічних об’єктів інфраструктури, сприяє комплексному розвитку населених пунктів, промислових центрів, аграрно-промислового комплексу, забезпечує їх внутрішні та зовнішні зв’язки.
Дослідження місця та значення залізничного транспорту в системі національного господарства дозволило запропонувати основну стратегічну мету подальшого стійкого соціально-економічного розвитку залізничного транспорту, яка визначається як формування самодостатнього типу відтворювання цілісної системи господарювання. Під даним типом відтворювання слід розуміти синтез суспільства, економіки, держави, культури, науково-інтелектуальних здобутків галузі та екології, який дозволить зберегти і розвинути позиції залізничного транспорту України на ринку перевезень, визначивши головними цілями та інтересами задоволення потреб суспільства, збереження та розвиток соціосистеми за рахунок формування системи духовно-моральних цінностей, що сприяє визначенню траєкторії стійкого соціально-економічного розвитку галузі в сучасних умовах нестабільності глобальних економічних процесів. Саме поєднання даних елементів є механізмом активізації внутрішнього потенціалу галузі та країни, що в результаті призведе до підвищення рівня стійкого соціально-економічного розвитку залізничного транспорту та країни в цілому. Однак досягнення поставленої стратегічної мети потребує дослідження сучасних тенденцій розвитку залізничного транспорту, факторів, що впливають на неї, визначення моделі стійкого соціально-економічного розвитку галузі, що дозволить сформувати механізм забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку залізничного транспорту.
У розділі 2 «Сучасна модель розвитку залізничного транспорту України» розглянуто сучасні тенденції розвитку залізничного транспорту, досліджено монополізацію залізничного транспорту, визначено вплив зовнішнього середовища, соціально-економічних факторів формування стійкого розвитку, що дозволило сформувати модель стійкого соціально-економічного розвитку залізничного транспорту, запропонувати методичний підхід до оцінки його рівня.
На підставі дослідження сучасних тенденцій розвитку залізничного транспорту, його монополізації було окреслено сучасну модель його функціонування, виявлено основні проблеми розвитку, оцінено ступінь монополізації залізничної галузі. До основних проблем сучасного залізничного транспорту автором віднесено малий ступінь використання геополітичного положення України; застарілу структуру ринку транспортних перевезень; нераціональну політику держави стосовно величини дивідендів; неможливість входження в єдиний транспортний простір Європи; прогресуюче старіння основних фондів і рухомого складу; неможливість впровадження нових видів перевезень, технологій, будівництва та реконструкції; дефіцит інвестиційних коштів, відсутність державних інвестицій і компенсацій за перевезення пільгових категорій громадян.
