ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ та РЕГІОНАЛЬНІ пріоритети розвитку малих підприємств

Короткий зміст

Розділ 1. Формування сучасної державної політики розвитку малих підприємств. а сьогодні є загальні класифікації течій розвитку підприємництва і, власне, поняття “підприємець”, “підприємницька діяльність”, які поділяють його, за ризикованим, інноваційним та особистісним характером, що впливає на стан формування державної політики розвитку малого підприємництва. Однак, вони не враховують поглядів на підприємця як управлінця, координатора та організатора. Огляд та аналіз основних класичних джерел дозволяє зробити висновок про недосконалість цих теорій і про потребу розробки теорії, яка б дозволила інтегрувати думки кожного з класиків та сучасних науковців залежно від основних характерних рис підприємця, особливо таких, які сформульовані М.Вебером – раціонально етичні риси. Тому теоретичне усвідомлення змісту та ролі малого підприємництва дозволило визначити принципи формування підприємницького потенціалу нації.

Крім того,  в сучасних умовах шляхи розвитку малих підприємств тісно переплітаються з соціально-політичними установками і моральними цінностями суспільства, в якому відбувається повний драматичних колізій процес становлення нової для пострадянського простору ринкової економіки. Досвід минулого десятиліття свідчить, що ефективність і темпи розвитку бізнесу в Україні прямо залежать від рівня становлення в ній громадянського суспільства. Це, у свою чергу, пов'язано з моральною і політичною культурою і громадянською  освітою як політичних лідерів, зобов'язаних забезпечувати становлення громадянського суспільства і правової держави в своїх країнах, так і всіх членів суспільства. Зокрема, визначальну і стимулюючу роль в розвитку малого підприємництва відіграє вплив таких факторів, які визначають показники рівня демократії і  громадянськості в суспільстві: самообмеження влади, обмеження особи від державного деспотизму і свавілля; захист державою прав і свобод громадян від будь-яких незаконних посягань; встановлення верховенства права в суспільстві; дотримання презумпції довіри до кожного члена суспільства; безумовна і контрольована суспільством регламентація застосування владних санкцій; обмеження карального насильства рамками прийнятих у ході демократичних процедур законів;  поєднання правового і морального регулювання відносин між владою і опозицією.

Окрім цих факторів, вплив яких визначає рівень демократії та громадянськості в дослідженні визначено також фактори, які впливають на політичну і етичну культуру людини. Це, перш за все, такі як: політична компетентність, яка заснована на знанні і розумінні; варіативність, гнучкість мислення; толерантність, терпимість до інакомислення; здібність і готовність до відмови індивідуального і групового егоїзму.   

Ці фактори і обумовлюють становлення нової політичної та моральної ментальності державної влади та малого підприємництва.

Класифікація напрямків розвитку підприємництва, визначені принципи формування підприємницького потенціалу нації, а також фактори, які визначають політичну та моральну ментальність державної влади та малого підприємництва і склали теоретико-методологічні засади формування сучасної державної політики щодо створення сприятливих умов розвитку малих підприємств.  

Визначено, що сталий розвиток малих підприємств може здійснюватися як шляхом відповідної політики, так і шляхом надання необхідних повноважень місцевим державним адміністраціям. Такі повноваження повинні знайти законодавче закріплення і залишати достатні можливості для проведення гнучкої державної економічної політики.

Основною причиною необхідності надання значних повноважень регіонам в проведенні власних економічних заходів щодо реалізації загальнодержавної політики, і, в першу чергу, впливи на розвиток найдинамічнішого сектора економіки - підприємницького, є значні, іноді кардинальні, відмінності регіонів України і відповідно регіональних проблем, які потребують особливої уваги.

Дієву підтримку малому підприємництву в регіонах може забезпечити тільки така державна політика, яка базується не на факті територіальної приналежності малих підприємств (МП), а на цільовому підході. Це припускає виділення коштів на підтримку конкретних напрямів розвитку малого підприємництва на загальнонаціональному рівні за цільовим принципом, тобто виходячи з того, наскільки конкретний регіональний проект підтримки МП (як за своїми фінансовими показниками, так і за напрямами діяльності) відповідає загальнодержавним задачам формування конкурентного середовища, створення додаткових робочих місць, конверсії і підвищення науково-технічного рівня виробництва, підтримки певних категорій населення, поліпшення екологічної обстановки тощо.

Оскільки найважливішим елементом владних структур є місцеві органи влади і управління, їм відводиться головна роль у формуванні і організаційно-правовому оформленні регіонального ринкового механізму. Їх безпосереднім обов'язком стала розробка програм малої приватизації об'єктів, які знаходяться на їх території і переведених в комунальну власність, а також стратегій розвитку малих підприємств. Розробка цих програм і стратегій є сьогодні головним пріоритетом в діяльності органів місцевого самоврядування.

Іншим фактором, який слід ураховувати в політиці регіонів в частині розвитку малого підприємництва, виступають певні відмінності в соціально-економічній ситуації. Поза всяким сумнівом, проблеми, які постають сьогодні перед регіонами країни, здебільшого схожі - безробіття, недолік коштів в місцевих бюджетах для фінансування соціальної сфери і соціальних виплат, необхідність пожвавлення виробництва тощо.

Розділ 2. Визначення пріоритетів розвитку малих підприємств. Формування підприємницького потенціалу нації на засадах становлення нової політичної та моральної ментальності державної влади та малого підприємництва, як один із найважливіших пріоритетів державної політики у сфері малого підприємництва визначається із врахуванням інтересів регіонального підприємництва та вимагає глибокого кількісного та якісного аналізу, координації дій органів управління різних ієрархічних рівнів. Запропоновано вирішення цих проблем передбачати у наданні регіонам певного рівня економічної самостійності у вирішенні місцевих питань щодо фінансово-кредитної, податкової політики, пріоритетів розвитку, а також перекладення частини повноважень на регіональне підприємництво, яке включає малий, середній і великий бізнес.

Підвищення ролі і відповідальності регіонального підприємництва поряд із місцевими органами влади у формуванні стратегії власного розвитку сприятиме зростанню ефективності управління розвитком регіону. Завдяки розподілу повноважень уникається дублювання ряду функцій, спрощується система управління, забезпечується адресність та прозорість фінансових потоків, їх економія та ефективне використання. Проте саме по собі зміцнення ролі регіонального підприємництва не здатне принести реальні позитивні зрушення, воно лише забезпечує умови. Необхідно на базі комплексної оцінки потенціалу регіону визначити “точки” прикладання спільних зусиль або, іншими словами, визначити пріоритети розвитку регіону.