ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її мета та завдання, характеризуються методи дослідження, методологічна основа, структура, науково-практичне значення.

Розділ 1. «Взаємодія судів та міжнародного комерційного арбітражу» присвячено дослідженню МКА як альтернативної форми захисту прав суб’єктів господарювання, правовим підставам взаємодії судів і МКА та формам сприяння суду МКА з метою захисту прав суб’єктів господарювання. Розділ 1. складається з наступних трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Міжнародний комерційний арбітраж як альтернативна форма захисту прав суб’єктів господарювання» досліджуються третейське судочинство як альтернативна юрисдикційна форма захисту прав суб’єктів господарювання і такий її різновид, як МКА. В контексті розглянутого питання дисертантом досліджується поняття захисту господарських прав та інтересів МКА, способи і засоби захисту, аргументується необхідність розмежування понять способи та засоби захисту господарських прав і інтересів, та виділення їх як окремих самостійних елементів структури механізму захисту, проводиться аналіз окремих понять, що входять до назви МКА. В результаті розгляду питання щодо форм, способів та засобів захисту прав суб’єктів господарювання та їх співвідношення пропонується визначити МКА як альтернативну юрисдикційну позасудову форму захисту прав суб’єктів господарювання. Запропоновано визначити на законодавчому рівні органи, повноважні захищати права суб’єктів господарювання, а саме суди, що входять до судової системи України, та третейські суди.

У підрозділі 1.2. «Правові засади взаємодії судів та міжнародного комерційного арбітражу» піддаються аналізу такі правові категорії, як форми взаємодії та функції судів при взаємодії із МКА, досліджуються особливості такої взаємодії, визначається її мета та правові підстави. Форма взаємодії визначається як вид функціональної діяльності суду по відношенню до арбітражу, а саме сприяння арбітражному розгляду та його контроль. Найбільш вдалим видається поділ форм взаємодії на підтримку (сприяння) і контроль. Участь держави у відносинах, що виникають у зв'язку з арбітражним розглядом спорів, реалізується шляхом здійснення судовою владою в межах обсягу форм взаємодії певних функцій. Визначено, що метою, яку переслідує держава, надаючи державним судам повноваження щодо виконання функцій сприяння і контролю, є зацікавленість в реалізації МКА юрисдикційної функції. Зазначені обставини зумовлюють належність розглянутих відносин до механізму захисту прав суб’єктів господарювання МКА.

У підрозділі 1.3. «Форми сприяння суду міжнародному комерційному арбітражу» досліджуються основні форм сприяння суду МКА, які виділяються і розглядаються сьогодні у світовій практиці, досліджується світовий досвід. Серед таких форм: участь у формуванні складу арбітражу, у тому числі призначення основних арбітрів і головуючого арбітра, відводи арбітрів; сприяння в отриманні та забезпеченні доказів; прийняття забезпечувальних і попередніх забезпечувальних заходів відносно позову, заявленого в арбітражі. Обґрунтовано тезу про відсутність у Президента Торгово-промислової палати України права оцінювати дійсність арбітражної угоди при призначенні арбітра за заявою сторони у передбачених випадках. Запропоновано внесення змін до законодавства щодо сприяння суду в отриманні та забезпеченні доказів та окреслено основні напрями вдосконалення законодавства з питання забезпечувальних заходів.

Розділ 2. «Контроль за арбітражним рішенням, що здійснюється у місці його винесення» складається з трьох підрозділів і двох пунктів, присвячених дослідженню форми і змісту арбітражного рішення та набрання ним чинності, правової природи контролю за арбітражним рішенням в місці його винесення, а також визначенню внутрішнього і судового контролю за арбітражним рішенням, дослідженню правового регулювання судового контролю.

У підрозділі 2.1. «Форма і зміст арбітражного рішення, набрання арбітражним рішенням чинності» досліджується правова природа рішення МКА, його ознаки, різновиди і властивості, розкриваються особливості, що відрізняють рішення МКА від рішення державних судів. Виділені наступні ознаки арбітражного рішення: воно є правозастосовним актом; процесуальним документом; вирішує спір по суті; виноситься самими арбітрами; виноситься у спорах комерційного характеру, ускладнених іноземним елементом. На основі аналізу ознак арбітражного рішення запропоновано власне визначення рішення МКА. Запропоновано на законодавчому рівні визначити момент набрання арбітражним рішенням законної сили, а саме зазначити, що арбітражне рішення набирає законної сили з дати його винесення.

У підрозділі 2.2. «Поняття і мета контролю за арбітражним рішенням у місці винесення» досліджуються форми контролю за рішеннями, які виносяться МКА, правова природа здійснення контролю за арбітражним рішенням в місці його винесення, виділяються і визначаються внутрішній і судовий контроль за арбітражним рішенням, компетентний орган по здійсненню судового контролю за арбітражним рішенням згідно законодавства та його повноваження, цілі судового контролю за арбітражним рішенням.

У пункті 2.2.1. «Внутрішній (інституційний) контроль за арбітражним рішенням» визначається та піддається аналізу така форма контролю за арбітражними рішеннями в місці їх винесення, як внутрішній (інституційний) контроль. Запропоновано виділити моделі здійснення внутрішнього контролю за підставами перегляду арбітражного рішення. Запропоновано внесення змін до Регламенту МКАС при ТПП України з метою введення обмеженого внутрішнього контролю. Відзначено відсутність механізму реалізації законодавчих положень, за якими суд має право зупинити провадження у справі про скасування рішення МКА, щоб надати МКА можливість усунути підстави для скасування, що викликає необхідність визначити: процесуальну форму акту арбітражу, що виноситься за наслідками повторного розгляду поверненої справи; обов’язковість для складу арбітражу висновків державного суду; процесуальні наслідки (для державного суду) зміни арбітражем рішення; розподіл судових та арбітражних витрат між сторонами.

У пункті 2.2.2. «Судовий контроль за арбітражним рішенням у місці винесення» досліджується така форма контролю за арбітражним рішенням в місці винесення, як судовий контроль, який є основним способом реалізації контрольної функції держави у сфері арбітражу, його моделі, світові тенденції.

У підрозділі 2.3. «Правове регулювання судового контролю» досліджується правове регулювання судового контролю як форми забезпечення законності в діяльності МКА та правові основи судового контролю при розгляді клопотань про скасування арбітражного рішення, а саме об’єкт, суб’єкт та функції. Наведена додаткова аргументація необхідності закріплення повноважень щодо здійснення судового контролю за рішеннями МКА в місці їх винесення саме за апеляційними господарськими судами.

Розділ 3. «Провадження у справах щодо оспорювання арбітражного рішення» складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню порядку оспорювання рішень МКА, підставам для скасування арбітражного рішення в місці його винесення та наслідкам такого скасування.

У підрозділі 3.1. «Порядок оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу: форма, межі, підстави і повноваження державного суду» аналізується діюче законодавство в частині розгляду клопотань про скасування рішень МКА і судової практики застосування положень гл. 1 розд. VII ЦПК України, оскільки положення Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачають певні особливості оспорювання рішень МКА, а саме щодо строку подачі таких клопотань та прав третіх сторін, органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб подавати такі клопотання.

Окреслена необхідність визначити у розд. VII–1 ЦПК України, окрім загальних принципів, особливості оспорювання рішень МКА, прийнятих на території України, з урахуванням положень міжнародних договорів України та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», а саме: при вирішенні судами питання про прийняття чи залишення без розгляду клопотань про скасування рішення МКА застосовувати положення Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» щодо строку подачі клопотання; наявності права будь-якої сторони арбітражного розгляду оспорювати арбітражне рішення незалежно від того, брала відповідна сторона участь в арбітражному процесі чи ні; наявності права на оспорювання арбітражного рішення третіх осіб у справі, які заявляють самостійні вимоги, якщо вони були залучені до участі у справі і приєдналися до арбітражної угоди; надання чи ненадання права оспорювати арбітражне рішення органам та особам, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, свідчить про відсутність відповідних прав у вказаних осіб.

Обґрунтовано висновок щодо принципової неможливості та недоцільності витребування судом справи за клопотанням будь-кого з учасників судового розгляду матеріалів справи третейського розгляду, рішення у якій оспорюється.

У підрозділі 3.2. «Підстави для скасування арбітражного рішення у місці його винесення» проведено аналіз підстав, які можуть стати причиною відміни рішень МКА в місці його винесення і відповідної судової практики. Вичерпний перелік підстав для скасування рішень третейських судів закріплено у ст. 389-5 ЦПК України. У той же час, відповідно до ч. 4 ст. 389-5 ЦПК України, рішення МКА може бути скасовано судом лише з підстав, передбачених міжнародним договором України та/або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Зроблено висновок про неоднорідність судової практики та наявність випадків неоднакового застосування одних і тих же норм права різними судами.

У підрозділі 3.3. «Наслідки скасування арбітражного рішення у місці його винесення» проведено аналіз наслідків скасування арбітражного рішення в місці винесення. Наслідком подання клопотання про скасування арбітражного рішення в місці винесення є можливість у відповідності зі ст. VІ Нью-Йоркської Конвенції відкласти вирішення питання про визнання та приведення до виконання такого рішення на розсуд суду. Факт скасування арбітражного рішення в місці його винесення на розсуд суду може бути врахований при розгляді клопотання про визнання та виконання такого арбітражного рішення. Запропоновано підходи до вирішення питання про можливість визнання та приведення до виконання арбітражних рішень, які були скасовані в місці винесення.