ЗАПОБІГАННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ НЕЗАКОННОМУ КУЛЬТИВУВАННЮ НАРКОТИКОВМІСНИХ РОСЛИН Автореферат

Актуальність теми дослідження. Поширення наркоманії в Україні останнім часом набуває рис великомасштабного асоціального явища, яке спричинює руйнування фізичного і морального здоров’я нації, її генофонду, правопорядку, інтелектуального та економічного потенціалу суспільства. Ситуація ускладнюється наявністю власної сировинної бази наркотиків рослинного походження.

За кримінально-правовою статистикою МВС протягом 2000-2005 рр. з незаконного обігу наркотиків в Україні у переважній більшості вилучалися вироби з маку або конопель. Так, у 2000 р. було вилучено 26, 1 т різних наркотичних засобів (питома вага наркотиків рослинного походження становила 98 %), у 2001 р. – 29 т (94%), протягом 2002-2005 років цей показник у середньому дорювнював 99%. Отже, середній показник вилучених із незаконного обігу наркотичних засобів рослинного походження протягом 2000-2005 рр. становив близько 97,5 %.

Незаконне культивування наркотиковмісних рослин в Україні перетворилося на один з домінуючих видів сільської злочинності, що характеризується високим рівнем латентності та значним впливом на наркотизацію суспільства. Суспільна небезпечність такої діяльності визначається багатьма факторами. По-перше, у загальній кількості злочинів, вчинюваних в Україні, питома вага таких, що мають місце у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, перевищує 13,4%, а незаконний посів або вирощування наркотиковмісних рослин є першою стадією незаконного обігу наркотиків рослинного походження (виробництва, перевезення, збуту, придбання тощо) і тому виступає головною передумовою існування переважної його частини; по-друге, у загальній структурі наркозлочинів цей вид протиправної діяльності посідає одну з трьох домінуючих позицій (за 2005 р. у сфері незаконного обігу наркотиків за ознаками ст. 309 КК України зареєстровано 35410 випадків (54,46%), за ст. 307 КК України – 18046 (27,75%), за ст. 310 КК України – 5228 (8,04%)); по-третє, загальна кількість та питома вага злочинів, що вчиняються з метою здобування коштів на придбання наркотичних засобів, і таких, що вчинені у стані наркотичного сп’яніння є дуже високими (лише у 2005 р. наркомани та особи в стані наркотичного сп’яніння вчинили понад 16 тис. злочинів), тобто незаконне культивування наркотиковмісних рослин безпосередньо впливає на криміногенну ситуацію в Україні.

Розповсюдженість незаконного культивування наркотиковмісних рослин зумовлює інші негативні явища: збільшується кількість організованих злочинних груп, що спеціалізуються на постачанні з сільської місцевості до великих промислових та обласних центрів наркотичної сировини з подальшим її збутом; зростає кількість злочинів, вчинених у сфері незаконного обігу наркотиків рослинного походження; спостерігається значне збільшення споживачів наркотичних засобів, вироблених із снотворного маку та конопель тощо. Очевидні стійкі тенденції до подальшого зростання злочинів, пов’язаних із незаконним вирощуванням наркотиковмісних рослин, що у свою чергу слугуватиме детермінуючим фактором для погіршення як наркотичної, так і криміногенної ситуації у державі в цілому.

Наведене й зумовило обрання теми дисертаційного дослідження та свідчить про її актуальність.

Стан дослідження проблеми і ступінь наукової розробки теми. Дослідженням окремих питань, пов’язаних з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин, займалося чимало вітчизняних і зарубіжних вчених. Проблемам кримінальної відповідальності й покарання присвячені роботи Л.М. Анісімова, М.І. Ожиганова, М.М. Кадирова, А.А. Альохіна, В.М. Смітієнко, Ю.В. Бауліна, А.А. Музики, Н.А. Мірошниченко, Є.В. Фесенка, М.П. Селіванова, М.С. Хруппи, В.О. Глушкова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, Л.В. Дороша, О.О. Ковалкіна, Л.І. Романової, В.М. Курченка та ін. Окремі кримінологічні аспекти протидії незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин висвітлено в дослідженнях А.О. Габіані, Е.Г. Гасанова, В.І. Шакуна, О.М. Джужі, А.П. Закалюка, В.І. Женунтія, Е.В. Расюка, Р.М. Павленка та ін. Разом з тим, переважна більшість таких досліджень проводилася протягом 1980-1999 років минулого сторіччя; отримані за таких умов дані не досить точно відображають сучасну ситуацію в сфері незаконного обігу наркотиків. Також дотепер немає єдиного як міжгалузевого, так і правового підходу до цього феномена. Комплексного кримінологічного дослідження проблеми запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин в Україні взагалі не проводилося.

Викладене свідчить про своєчасність узагальнення теоретичного й емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій розвитку незаконного культивування наркотиковмісних рослин, вивчення його впливу на інші негативні процеси та вирішення на цій підставі низки проблем, пов’язаних із внесенням пропозицій щодо їх розв’язання в теорії науки, нормотворчості та практиці органів внутрішніх справ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження є складовою частиною наукових досліджень, передбачених планом Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ і кафедри кримінального права та кримінології інституту, спрямованої на виконання вимог п. 2.3. Наказу Міністерства внутрішніх справ України „Пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років” від 05.07.2004 р. за № 755, а також ґрунтується на основних положеннях Концепції реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002-2010 рр., затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 січня 2002 р. за № 26-р.

Мета і завдання дослідження. Концептуальною метою дисертаційного дослідження є комплексне розв’язання основних теоретичних і практичних проблем запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин в Україні, формування на цій основі науково обґрунтованих положень і рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства й практики його застосування, розроблення шляхів підвищення ефективності запобігання органами внутрішніх справ незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин в Україні. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання певних завдань, що становлять зміст дисертаційного дослідження, а саме:

1) визначити стан наукового розроблення проблеми незаконного культивування наркотиковмісних рослин у сучасній кримінології та суміжних науках на сьогочасному етапі розвитку суспільства;

2) надати розгорнуту кримінально-правову характеристику незаконного культивування наркотиковмісних рослин;

3) проаналізувати стан і тенденції незаконного культивування наркотиковмісних рослин, за його результатами побудувати прогноз розвитку ситуації у цій сфері та передбачити її вплив на інші види злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків;

4) провести аналіз практики застосування кримінально-правових норм про відповідальність за незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель та визначити шляхи її подальшого вдосконалення;

5) виявити найбільш типові кримінологічні властивості особи злочинця, протиправна діяльність якого пов’язана з незаконним посівом або вирощуванням наркотиковмісних рослин;

6) дослідити специфіку детермінації існування та поширення злочинів цього виду;

7) з урахуванням отриманих під час дослідження даних окреслити недоліки чинного законодавства, що регулює боротьбу з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин, запропонувати науково обґрунтовані заходи, спрямовані на їх усунення;

8) сформувати і обґрунтувати рекомендації практичним співробітникам органів внутрішніх справ із запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин на загальному, спеціальному й індивідуальному рівнях.

Об’єктом дисертаційного дослідження є безпосередньо явище незаконного культивування наркотиковмісних рослин, а також специфічні суспільні відносини, що складаються у зв’язку з його існуванням.

Предмет дослідження складають кримінально-правова та кримінологічна характеристики незаконного культивування наркотиковмісних рослин; причини та умови, що його детермінують; практика реагування на це явище державних органів (у тому числі органів внутрішніх справ); шляхи підвищення ефективності запобігання.

Методи дослідження. З огляду на поставлену мету методологічним підґрунтям наукового дослідження стали філософсько-діалектичні закони і категорії теорії пізнання, основні логіко-гносеологічні принципи та прийоми пізнання соціальних явищ. У процесі дослідження використовувалися такі методи:

- історичний – у процесі аналізу розвитку кримінологічної думки щодо проблеми злочинів у сфері незаконного культивування наркотиковмісних рослин;

- порівняльно-правовий – у визначенні підходів до розв’язання проблеми незаконного культивування наркотиковмісних рослин в Україні й за кордоном;

- системно-структурний – під час розгляду кількісних та якісних характеристик незаконного культивування наркотиковмісних рослин і типології осіб, які вчиняють ці злочини;

- конкретно-соціологічний – у ході аналізу правозастосовчої практики, зокрема під час вивчення кримінальних справ, вироків суду, опитування працівників, які безпосередньо ведуть боротьбу з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин;

- статистичний – під час збирання та опрацювання статистичних даних щодо кількісних та якісних характеристик незаконного культивування наркотиковмісних рослин, його причин та умов, а також особи злочинця;

- контент-аналітичний – у процесі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, матеріалів преси та електронних видань стосовно напрямів і заходів запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин.

Ці та інші методи наукового дослідження використовувалися у діалектичному взаємозв’язку та взаємодії.

Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, чинне кримінальне, кримінально-процесуальне, адміністративне законодавство, відомчі нормативні акти, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ України у сфері запобігання незаконному наркообігу, постанови Пленуму Верховного Суду України. У дослідженні проаналізовано законодавство країн СНД, США, Китаю, Італії, Іспанії, Франції.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження утворюють матеріали статистичної звітності за основними результатами діяльності ОВС, Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків, Державного комітету статистики, Департаменту інформаційних технологій за період з 1994 по 2005 роки. Здійснено вивчення та аналіз за спеціально розробленою анкетою 510 архівних кримінальних справ, розглянутих судами різних регіонів України (Донецької, Харківської, Київської, Сумської, Чернігівської, Черкаської, Херсонської, Миколаївської, Кіровоградської, Запорізької, Вінницької, Львівської, Полтавської, Волинської, Житомирської обл. та Автономної Республіки Крим) у 2000-2005 роках за ознаками ст. 229 ³КК України 1960 р. та ст. 310 КК України 2001 р. Крім цього, проведено анкетування 350 працівників органів внутрішніх справ, які безпосередньо займаються протидією незаконному обігу наркотиків. Проведено вивчення періодичної преси та електронних видань.

Під час дослідження використовувався також особистий досвід роботи дисертанта на посадах слідчого у територіальних органах внутрішніх справ, а також викладача кафедри кримінального права та кримінології Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, що присвячене теоретичним та практичним проблемам запобігання органами внутрішніх справ незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин, вивченню комплексу його причин та умов, визначенню шляхів підвищення ефективності запобігання органами внутрішніх справ цьому антисуспільному явищу.

До найбільш вагомих результатів, що відбивають наукову новизну дисертаційного дослідження, є теоретичні положення і практичні рекомендації, які винесені на захист. У дисертації:

- обґрунтовано доцільність віднесення до предмета злочину ст. 310 КК України поряд із снотворним маком та коноплями будь-якої наркотиковмісної або психотроповмісної рослини: кокаїновий кущ, трава ефедри, різного роду гриби, які містять мескалін псилоцибін або псилоцин, а також наркотиковмісні кактуси та ліани;

- визначено поняття незаконного культивування наркотиковмісних рослин, що трактується як протиправний посів, вирощування чи висаджування у будь-який ґрунт придбаної розсади снотворного маку, конопель, кокаїнового куща, трави ефедри, грибів, що містять мескалін, псилоцибін чи псилоцин, а також наркотиковмісних кактусів та ліан;

- аргументовано необхідність розмежування предмета злочину в залежності від його кількісних ознак на „невеликий розмір” – до 50 рослин (за такі дії передбачити адміністративну відповідальність); „кримінально-караний” або істотний – від 50 до 500 (мінімальна кількість наркотиковмісних рослин, за наявності якої можлива кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 310 КК); „значний розмір” – від 500 до 1000 рослин (ч. 2 ст. 310 КК); „великий розмір” – від 1000 до 2000 рослин (ч.3 ст.310 КК); „особливо великий розмір” – понад 2000 рослин (ч. 4 ст.310 КК України);

- доведено, що кваліфікуючими ознаками ст. 310 КК України також повинні бути: повторність вчинення злочину; вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб; якщо предметом дій були наркотиковмісні рослини у значному, великому та особливо великому розмірах; незаконне культивування наркотиковмісних рослин з метою збуту; незаконне культивування наркотиковмісних рослин організованою групою; із залученням неповнолітнього; шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем;

- запропоновано доповнити ст. 310 КК України частинами 3, 4 та 5, а діяння, які підпадають під її ознаки розподілити з урахуванням ступеня суспільної небезпеки дій відповідно до ст. 12 КК України на злочини невеликої тяжкості, середньої, тяжкі та особливо тяжкі злочини;

- запропоновано передбачити можливість звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину невеликої тяжкості осіб, які до їх викриття добровільно знищили або здали наркотиковмісні чи психотроповмісні рослини та сприяли розкриттю злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів;

- вперше на основі вивчення та аналізу статистичних даних розроблено кримінологічну характеристику незаконного культивування наркотиковмісних рослин, проаналізовано динаміку та кореляційні зв’язки цих злочинів з іншими у сфері незаконного обігу наркотичних засобів;

- на підставі отриманих кількісно-якісних показників виявлено тенденції злочинності з незаконного культивування снотворного маку чи конопель, побудовано прогноз розвитку наркоситуації в Україні до 2010 року;

- розроблено типологію осіб, які вчиняють злочини, пов’язані з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин в Україні, визначено основні мотиви цієї діяльності;

- набуло узагальнення та подальшого розвитку вивчення специфіки причин та умов цього явища;

- обґрунтовано положення про доцільність заборони будь-якого, в тому числі і ліцензійного, культивування наркотиковмісних рослин в Україні;

- визначено місце та роль ОВС у системі запобігання незаконному культивуванню наркотиковмісних рослин;

- вперше за низкою напрямків наведено комплексну систему заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання органами внутрішніх справ злочинам, передбаченим ст. 310 КК України;

Практичне значення одержаних результатів. Запропоноване дисертаційне дослідження має як теоретичне, так і практичне значення. Робота сприяє поглибленню наукових знань про об’єкт дослідження, заповненню прогалин у науці відносно запобігання досліджуваним злочинам. Висновки, які містяться в роботі, значно розширюють наукові знання про природу та закономірності існування злочинів, пов’язаних з незаконним культивуванням наркотиковмісних рослин, розкривають їх вплив на інші негативні антисуспільні явища. Одержані результати сприяють поглибленню знань про особу злочинця, про причини та умови цього негативного явища. Результати дослідження можуть бути також використані: - в законотворенні з питань удосконалення кримінально-правової норми, передбаченої ст. 310 КК України; - у правозастосуванні – з питань правильної кваліфікації дій, що містять ознаки незаконного посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також відмежування цього злочину від інших. Отримані автором висновки можуть бути використані іншими авторами під час видання відомчих нормативних актів з організації запобігання незаконному обігу наркотиків рослинного походження. Результати дослідження можуть використовуватися в практичній діяльності з питань кваліфікації злочинів, організації їх запобігання, а також у підготовці до видання навчальних посібників, лекцій, методичних рекомендацій з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ.

Апробація результатів дослідження Основні теоретичні положення дослідження викладені в наукових публікаціях автора та доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин у сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), „Питання реформування кримінального судочинства” (м. Донецьк, 2005 р.), „Забезпечення безпеки дорожнього руху: науково-методичні аспекти, організаційно-практичні проблеми, перспективи та шляхи їх вирішення” (м. Донецьк, 2006 р.), та міжнародній науковій конференції „Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми” (м. Донецьк, 2006 р.). Окрім цього, робота пройшла обговорення та рецензування на кафедрі кримінального права та кримінології Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ. Окремі із сформульованих підходів та положень використовуються автором і викладачами кафедри у навчальному процесі зі студентами та курсантами Донецького юридичного інституту.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, та чотирьох доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура роботи обумовлена метою, завданням дослідження, його об’єктом та предметом і складається зі вступу, трьох розділів, які містять 10 підрозділів, висновків (до кожного розділу та загальних висновків до всієї роботи), а також списку використаних джерел (256 найменувань) і додатків. Обсяг основного тексту дисертації складає 196 сторінок, повний обсяг – 263 сторінки.