ЗЕМЕЛЬНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ЙОГО РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ Статья

Актуальність теми. Питання раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу завжди були актуальними. Але нині найважливішою спільною проблемою є сталий розвиток, сутність якого полягає у досягненні гармонійної рівноваги між населенням, споживанням та здатністю землі підтримувати життя. Іншими словами, від землі можна брати лише стільки, скільки вона дозволяє, не погіршуючи і не виснажуючи її грунтово-рослинного покриву та екосистем, тобто раціонально використовувати земельно-ресурсний потенціал.

За умов реформування власності та формування ринкових відносин в Україні від раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу залежить структурна й екологічна збалансованість земельного фонду, цілеспрямованість його використання, відновлення родючості грунтів, функціонування ландшафтів, ефективність використання земельних угідь у сільському господарстві. З цієї проблеми в останні роки опубліковано немало наукових робіт, в яких висвітлено сучасне використання земельно-ресурсного потенціалу в контексті ринкових вимог. До наукового обгрунтування цих питань вагомий внесок зробили вчені: Д.І. Бабміндра, О.Ф. Балацький, І.К. Бистряков, С.Ю. Булигін, Б.М. Данилишин, Д.С. Добряк, В.Л. Дмитренко, М.В. Калінчик, О.П. Канаш, О.Л. Кашенко, Я.В. Коваль, В.О. Леонець, А.С. Лисецький, Г.К. Лоїк, А.Г. Мартин, Ю.А. Махоротов, П.П. Руснак, А.М. Сохнич, П.А. Стецюк, А.М. Третяк, Ю.Ю. Туниця, М.М. Федоров та інші.

Разом із цим, впровадження приватної власності на землю кардинально змінило умови використання земельно-ресурсного потенціалу. Перед наукою виникла необхідність перегляду теоретичних основ використання і вдосконалення механізму раціонального використання земельних ресурсів, визначення і обґрунтування системи заходів щодо відновлення їх продуктивності. Потребує додаткових досліджень проблема комплексного підходу до раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах ринкових відносин.

Актуальність і практична необхідність вирішення проблеми раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу, що перебуває в трансформаційному стані, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з тематикою наукових досліджень кафедри аграрної економіки Національного аграрного університету на 2000-2007 рр. у межах наукової теми „Обгрунтування основних напрямів підвищення ефективності інтенсифікацій та інновацій у сільському господарстві” (номер державної реєстрації 0100U002829).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обгрунтуванні та розробці пріоритетних напрямів і механізмів раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах ринкової трансформації багатоукладної економіки.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі основні завдання:

- поглибити теоретико-методологічні засади раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах ринкових відносин і з’ясувати сутність земельно-ресурсного потенціалу та його раціонального використання як еволюційно екологічної системи;

- удосконалити методологічні підходи оцінки ефективності використання продуктивності сільськогосподарських угідь;

- розробити економічний механізм для здійснення основних нереалізованих вимог програми земельної реформи, реалізація якого дасть змогу раціонально використовувати земельно-ресурсний потенціал в умовах ринкових відносин;

- провести дослідження впливу інтеграційних та інтенсифікаційних процесів на стан і тенденції використання земельно-ресурсного потенціалу;

- обгрунтувати забезпечення екологічної рівноваги в природі та основні напрями концентрації площ ріллі для різних форм господарювання;

- розробити модель структури посівних площ для господарств Полісся і Лісостепу Чернігівської області;

- обгрунтувати організаційно-економічні та техніко-технологічні заходи раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в господарствах Чернігівської області.

Об’єкт дослідження – земельні ресурси, що в сукупності утворюють земельно-ресурсний потенціал. Поглиблені дослідження здійснено на матеріалах усіх форм господарювання Чернігівської області в цілому, та сільськогосподарських підприємств зокрема.

Предмет дослідження – сукупність теоретичних, методологічних та практичних питань раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах переходу до ринкових відносин.

Методи дослідження. Для узагальнення теоретико-методологічних основ раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу використовувався діалектичний метод та метод синтетичного аналізу; за допомогою методів наукової абстракції, синтезу та аналізу обгрунтовано визначення сутності раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу і систематизовано чинники, що впливають на його рівень у контексті удосконалення земельних відносин і реалізації земельної реформи; взаємозв’язок усіх компонентів оцінки системи відтворювальних процесів земельно-ресурсного потенціалу було досліджено за допомогою поєднання логічного і порівняльного підходів, які відображають процес розвитку та становлення земельних відносин; застосування експерементального методу пов’язане з вивченням обстежених фахівцями земель Чернігівської області за якісним станом грунтового покриву і визначенням заподіяння відчутної шкоди земельно-ресурсному потенціалу. На основі використання елементів економіко-математичних методів розроблено модель, яка дає змогу виявити залежність урожайності від добрив та засобів захисту рослин; інформаційний метод дав можливість розкрити резерви підвищення економічної ефективності продуктивного потенціалу сільськогосподарських угідь.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в розробленні теоретичних і методологічних засад та обгрунтуванні напрямів раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу. До основних результатів, одержаних особисто автором, і які характеризуються науковою новизною, належать, насамперед, такі:

вперше:

- обгрунтовано комплекс заходів, спрямованих на вирішення найважливіших проблем раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу при здійсненні земельної реформи в Чернігівській області: визначено напрями формування земельних відносин, підготовлено практичні рекомендації щодо раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу, додержання яких сприятиме підвищенню продуктивності сільськогосподарських угідь, забезпечить ефективне їх використання, постійне відтворення продуктивності і захист від деградації;

- розроблено модель структури посівних площ для Полісся і Лісостепу Чернігівської області, яка грунтується на поєднанні досвіду передових господарств з урахуванням природно-кліматичних умов;

удосконалено:

- поняття “земельно-ресурсний потенціал”, яке характеризується сукупністю ресурсів земельної площі, що визначають екологічні умови життя, розселення людей, можуть бути використані для розміщення засобів виробництва і мають біологічну продуктивність для господарської діяльності;

- поняття “раціональне використання земельно-ресурсного потенціалу” надана триєдиність, в якій гармонійно поєднуються екологічні, економічні і соціальні напрями. Екологічний напрям грунтується на необхідності охорони і розумного використання земель, як основного природного ресурсу та базисного компоненту довкілля; економічний – на системі інтересів товаровиробників щодо отримання результату і соціальний – на задоволенні суспільних потреб;

- системне уявлення концепції використання земельного-ресурсного потенціалу щодо організаційно-економічного реформування сільського господарства, зміни структури форм власності та господарювання. Концептуальні підходи до земельної реформи у відповідних природно-кліматичних умовах мають базуватися на моделі агропромислового формування, створеного на основі базового господарства, яке за рівнем використання земельних ресурсів істотно перевищує інші і є взірцем їх ефективного розвитку;

- економічний механізм виконання основних нереалізованих вимог програми земельної реформи для Чернігівської області на 2001-2005 р. Розраховано, що загальна сума коштів на їх здійснення становитиме 54624,5 тис. грн, а джерелами фінансування мають стати надходження від сплати за землю та кошти власників і землекористувачів;

набула подальшого розвитку:

- класифікація принципів, які передбачають об’єктивну обумовленість раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу. Що ж до обмеженості земельних ресурсів у сільському господарстві, то їх не можна зводити тільки до кількісного співвідношення. Нині в науковій літературі головним критерієм обгрунтування раціональної структури посівних площ вважають прибуток з одиниці площі і рівень рентабельності. Оскільки внаслідок реформування на землекористування впливають позитивні і еколо-дестабілізуючі чинники. На нашу думку, використання продуктивного потенціалу сільськогосподарських угідь потрібно характеризувати системою показників екологічної, економічної і соціальної ефективності і тільки після цього узагальнюючим показником використання продуктивного потенціалу названих угідь можна вважати прибуток з 1 га у рослинництві. Якщо ж йдеться про ефективність використання реального розміру виробничого потенціалу, то її можна розраховувати як відношення прибутку до повної собівартості продукції рослинництва.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дослідження визначається адресною спрямованістю методик, положень, вказівок та рекомендацій для всіх суб’єктів землекористування різних рівнів управління земельними ресурсами: власників земель, землекористувачів, державних органів виконавчої влади. Результати комплексного дослідження економіко-екологічного стану, ефективності використання та охорони земель покладено в основу системи пріоритетних заходів щодо відтворення продуктивного потенціалу сільськогосподарських угідь. Дослідження щодо забезпечення екологічної рівноваги в природі та розроблений економічний механізм реалізації виконання основних нереалізованих вимог програми земельної реформи дістали позитивну оцінку на рівні Державного комітету України із земельних ресурсів. Обгрунтування концентрації і моделі структури посівних площ для різних форм господарювання знайшли втілення на регіональному рівні, зокрема, в Чернігівській області (довідка Головного управління агропромислового розвитку від 24.05.2007р. №14-03/1101).

Практичні результати дослідження використовуються Чернігівським Обласним Головним управлінням земельних ресурсів (довідка від 26.06.2007р. № 248).

Окремі положення дисертаційного дослідження використано при підготовці лекційних курсів „Економіка природокористування”, „Економіка підприємства”, „Економіка сільського господарства”, а також при розробці навчально-методичних рекомендацій для проведення лабораторно-практичних робіт з цих дисциплін (довідка 06.06.2007 р.).

Використання системи показників для комплексної оцінки розвитку аграрного виробництва сприятиме своєчасному виявленню і усуненню вузьких місць та кризових явищ у галузі сільського господарства.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. В ній викладено авторський підхід у вирішенні важливого наукового завдання – формування наукових основ раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу. Одержані наукові результати, що виносяться на захист, належать авторові особисто і є у його наукових працях.

У процесі дослідження поглиблено теоретичну сутність поняття земельно-ресурсного потенціалу, розроблено методологічні основи його раціонального використання з урахуванням специфіки сільського господарства; удосконалено теоретичні основи реформування земельних відносин у перехідній економічній системі, як суспільних відносин володіння, користування та розпорядження землею; проаналізовано виконання Програми земельної реформи в Чернігівській області на 2001–2005 р. і розроблено економічний механізм виконання основних нереалізованих її вимог; обгрунтовано забезпечення екологічної рівноваги в природі, концентрацію і структуру посівних площ для господарств зон Полісся і Лісостепу Чернігівської області, розроблено комплекс заходів щодо раціонального їх використання.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження апробовані безпосередньо в сільськогосподарських підприємствах Чернігівської області. Їх результати доповідались на: Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, НАУ, 2 квітня 2004 р.), Науково-практичній конференції з нагоди 50-річчя кафедри аграрної економіки НАУ “Проблеми ефективності виробництва аграрних підприємств в умовах трансформації економіки” (м. Київ, НАУ, 24-25 травня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України” (м. Київ, НАУ, 5-6 жовтня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ” (м. Київ, НАУ, 4-5 жовтня 2007 р.).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковано в 4-х наукових працях загальним обсягом 1,4 друк. арк. в наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційну роботу викладено на 198 сторінках комп’ютерного тексту, вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел - 217 найменувань, має 31 таблицю, 4 рисунки та 13 додатків.