ЖАРГОННА ЛЕКСИКА В ДРУКОВАНИХ ЗМІ (номінативно-експресивна функція)

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її наукову новизну, теоретичне й практичне значення, визначено завдання, об’єкт та предмет дослідження, розкрито методи, а також викладено концептуальні засади дослідження.

Перший розділ «Соціолінгвістичні засади вивчення жаргонної лексики» присвячений дослідженню особливостей і закономірностей  функціонування ЖЛ: визначено місце ЖЛ у структурі соціальних діалектів, розглянуто співвідношення просторіччя та жаргонізмів як субсистем української національної мови. У цьому розділі описано специфіку газетно-публіцистичного стилю, зроблено огляд вітчизняної літератури з проблем функціонування ЖЛ у мові друкованих ЗМІ кінця ХХ – початку ХХІ ст., а також проаналізовано мовну особистість журналіста як текстотвірний чинник жаргонізованого викладу друкованих ЗМІ.

Огляд літератури з обраної проблеми дав змогу простежити становлення та динаміку розвитку жаргонології загалом. З’ясовано, що жаргоновживання досить успішно розширює рамки лінгвістичної іманентності, є показником як соціальної повноцінності самої мови, так і рівня свободи гуманітарної думки в осмисленні відповідних мовних явищ. На основі аналізу наукової літератури уточнено визначення соціального діалекту (соціолекту), що вживається як засіб спілкування між людьми, пов’язаними тісною соціальною або професійною спільністю, витлумачено поняття “жаргону” в термінопарадигмі “просторіччя”, “сленг”, “арго”, “суржик”, “вульгаризм”.

У розділі установлено також тенденцію до посилення функціональної мобільності ЖО в сучасних ЗМІ. Проаналізовано термінологічну мікропарадигму, що відображає взаємодію мовного субстандарту із загальнонаціональною мовою в аспекті динамічної структури  жаргон – жаргонізована  розмовна  мова (загальний сленг, загальний жаргон) – просторіччя – літературна мова і є зручною для опису розширеного жаргоновживання, появу якого значною мірою спричиняють сучасні друковані ЗМІ.

Важливо усвідомлювати, що за кожним текстом, який має сприйматися як рефлексія адресанта, що розраховує на адекватне розуміння адресата, стоїть та чи та мовна особистість. Оскільки від мовної та комунікативної компетенції журналіста залежить не тільки якість текстів друкованих ЗМІ, а й мовний смак епохи, формування мовної та концептуальної картини світу реципієнта, то в роботі розглянуто рівні комунікативної компетенції особистості та фактори, на яких вона базується. Подано детальну класифікацію типів мовної культури: елітарна мовленнєва культура, для носіїв якої перехід з одного стилю в інший відбувається без будь-яких зусиль, середньолітературна, літературно-розмовна, фамільярно-розмовна, а також просторічна, народно-розмовна, арготична (яка вживає жаргонну лексику). За рівнем володіння мовою дослідники схильні зараховувати сучасних журналістів до середньолітературного типу мовної особистості. Мову журналістів і письменників більшість громадян уважають за правильну, взірцеву, тому саме їхня мова впливає на стан мовленнєвої культури суспільства. Різні типи мовної особистості журналіста визначають загальний „мовний імідж” тих чи тих видань залежно від їх адресата, тематичного спрямування, стильових традицій, що склались. Так, не можна не помітити фамільярно-розмовного мовленнєвого типу, представники якого створюють мовний імідж таких загальноукраїнських видань, як „Україна молода”, ж. „Книжник-review”, ж. „Політика і культура”, регіональних газет „Арґумент Газета”, „Всім”, „Моя газета +” „Тобі”. Літературно-розмовний та народно-розмовний типи виявляють себе в газетах „Літературна Україна”, „Українське слово”, „Слово Просвіти”, „Без цензури”, „Високий замок”, елітарний – у газетах „Дзеркало тижня”, „День” та ін.

Беручи до уваги апріорну тезу, що журналісти належать до середньолітературного типу мовної особистості, можна будувати прогнози й перспективи щодо їхньої еволюції в напрямі „носій середньолітературної мовленнєвої культури” – „сильна мовна особистість”, зазначивши, що сильна мовна особистість має як соціолінгвістичний, так і лінгвокультурологічний характер. Оскільки від мовної і комунікативної компетенції журналіста залежить не тільки якість текстів друкованих ЗМІ, а й, як зазначалося, мовний смак епохи, формування мовної й концептуальної картини світу реципієнта, то одним із завдань соціолінгвістики є встановлення тих чинників, які формують сильну мовну особистість журналіста.

Уживання в текстах ЗМІ жаргонізованої лексики є одним з найефективніших засобів вираження експресивної оцінки, яка, проте, нерідко буває виявом мовної агресії, адже жаргонізми в публіцистичних текстах постають як дійовий засіб негативної оцінки діяльності представників влади, політичних лідерів, зірок шоу-бізнесу тощо.   

У другому розділі дисертації «Жаргонна лексика в газетно-публіцистичному дискурсі» проаналізовано шляхи пейоризації публіцистичного стилю як однієї з основних тенденцій його розвитку на сучасному етапі, описано лексико-семантичні засоби зниження мови й стилю в друкованих ЗМІ, до яких належать: розмовна мова (бовкнути, простюх, вляпатися, злигатися), просторічні слова (бидло, фотка), вульгаризми (морда, сопляк, ідіот, жерти), жаргонізована розмовна мова (ЖРМ), яка поповнилася з різних жаргонних субсистем: дембель –  арм. Демобілізація після проходження строкової служби → дострокові вибори: Коли настане дембель? (БЦ, 15-21.03.07, с. 4); облом – мол. крим. Невдача, руйнування планів → несподіванка: Яким же обломом для Сендака буде те, що Буца стане нардепом на місці нашоукраїнців-міністрів (АГ, 23.03.05, с. 5);  зав’язати – крим. Назавжди покінчити зі злочинним життям → припинити діяльність: А от відповіді Кучми, який уже начебто „зав’язав” із політикою, не змінюються (УМ, 6.10.05, с. 4); розбірка (розборка) – крим. Розв’язування конфліктів у кримінальному середовищі → обговорення спірних питань: Україна потребувала реформ, а ми займалися внутрішніми „розборками” у старій системі, хіба що з демократичним нальотом (УМ, 6.04.07, с. 8).

Газетно-журнальна практика жаргонного слововживання завжди виявляється на крок попереду найсучаснішого словника відповідної лексики. Водночас широке залучення ЖЛ до сучасного газетно-публіцистичного дискурсу – явище неоднозначне й суперечливе з огляду хоча б на процеси пейоризації мови „згори”, коли читачі друкованих ЗМІ, сприймаючи мову журналістів як еталон, починають наслідувати її. Тому цілком природно, що українська лінгвістика зосереджується на вивченні соціолінгвальних та соціокультурних чинників активізації використання жаргонізмів у текстах ЗМІ, описах мовної та прагматичної варіативності, а також експресивної, образної функції ЖО в сучасному газетно-публіцистичному дискурсі, виявленні шляхів лексико-граматичного „вростання” жаргонізованої лексики в систему сучасної мови.

У розділі описано та проаналізовано особливості функціонування найуживаніших у сучасних друкованих ЗМІ груп ЖЛ: кримінальний жаргон (КЖ), молодіжний (МЖ) та професійний жаргони, пояснено причини активного вживання відповідних ЖО в різножанрових текстах друкованих ЗМІ. Установлено, що одиниці КЖ у прямому значенні фігурують у тих газетних дискурсах, де висвітлюють кримінальну хроніку. Зважаючи  на емоціогенну природу та низку екстралінгвальних чинників, спостережено розширення соціальної бази КЖ, що сьогодні активно проникає до молодіжної субмови, розмовної мови та публіцистики. Виділено лексико-семантичні групи КЖ: номінації осіб (авторитет, ведмежатник, гопник, пахан, топтун); номінації предметів (демократизатор – гумова міліцейська палиця; лялька (кукла) – пакунок, що імітує пачку грошей), назви дій (дерибанити, зав’язати, мочити, наїхати, накрити, розбірки). Розширене вживання лексики, маркованої як КЖ, помітно активізується в публікаціях на політичну тему: Сьогодні на старт вийшло багато кандидатів у президенти. І не виключено, що почнуться політичні розборки (КВ, 11.11.03, с. 2); З уряду Ющенка ніхто у відставку не йде, хоча проолігархічні засоби масової інформації в очікуванні звітної наради „колотили понти” ледь не в тому сенсі, що „каюк” уряду настане в унісон з „каюком”  в енергетичній галузі (УМ, 10.06.2000, с. 4); Делегати стояли невеличкими компаніями, перемовлялись зазвичай на три теми: Юлю (як вона „мочить” олігархів), футбол (як Григоришин „мочить” Суркіса) й Олійника (пречудова людина) (АГ, 13.04.05, с. 2). Досить часто ця лексика трапляється у мові політиків: Відтак люди вже ніколи не зможуть впливати на події у державі. Вони лише спостерігатимуть, як кілька авторитетів будуть дерибанити країну на своєму „сходняку” (ВЗ, 22.01.04, с. 7).

За нашими спостереженнями, широке вживання КЖ охоплює два аспекти:

1) перехід одиниць КЖ до складу МЖ, що супроводжується певними семантичними трансформаціями. Тому дуже часто в словниках жаргонної лексики поряд подають ремарки крим. і мол. Наприклад, КЖ: кидала – крим. Шахрай, який при продажу або покупці обманом отримує велику суму грошей. Дах у „кидал” надійний. Простим грішним міліціонерам ці „кидали” не по зубам (УМ, 14.08.01, с .4) → мол. Той, що обдурює. А „кидалою” виявилася найкраща подруга (АГ, 19.11.03, с. 19);

2) формування на базі одиниць КЖ інтержаргонних утворень у пізніших варіаціях. Газетно-публіцистичний дискурс відіграє важливу роль у формуванні інтержаргону в тій іпостасі, коли одиниця КЖ стає набутком різних жаргонних субкодів, трансформуючи вихідну семантику відповідно до прагматичних потреб певного соціуму.  Наприклад, мулька - крим. Брехня, вигадка → мол. Дурниця: „Сьогодні я увесь день розвожу друзів. Почав із того, що запустив мульку про перенесення  параду на іншу годину... (АГ, 7.04.04, с. 18); → нарк. Наркотична речовина:  „Мульку” виготовляють з ефедрину, а також оцту і марганцівки (ПіК, 2003, №3, с. 6).

   Лексика МЖ уживається переважно в молодіжних рубриках газет, значна питома вага цієї лексики в блоках статей, інтерв’ю на тему шоу-бізнесу  та політики: розводити – мол. Обдурювати когось: І якщо команда Президента Ющенка і уряду Тимошенко не зрозуміє, що їх елементарно „розводять”, то скоро можуть поплатитися за короткозорість (АГ, 23.03.05, с. 2); тусовка – мол. Зустріч, зібрання молодіжних угрупувань, компаній: З приходом весни ожив симпатичний „п’ятачок” на вул. Волі. У середині дня молодь перетворює його на справжню тусовку (КВ, 30.04.– 8.05.03, с. 3); Як людина незалежна від будь-яких політичних „тусовок” і для якої з усіх архітектурних споруд головною є споруда моєї держави, дивлюся на кандидатів у президенти з точки зору їхніх можливостей втримати цю державу в мирі і стабільності (Л.Скорик: ВЗ, 22.04.04, с. 8).

Термін „професійні жаргонізми” ужито на позначення образно-експресивних, лаконічних слів та висловів, що мають нейтральні відповідники і побутують переважно в усному мовленні людей певної професії чи роду занять,  об’єднаних спільними інтересами, належністю до певного соціально-професійного соціуму. Серед професійних жаргонізмів у роботі виділено такі підгрупи:

жаргон музикантів: розкрутити (рекламувати): Академічний зал – це зовсім інша енергія, ти зовсім інакше його „розкручуєш” (Олег Скрипка: ЛГ, 19.02.04, с. 6), фанера (виконання пісні, муз. твору під фонограму): За кордоном за “фанеру” платять значно менше, ніж за живий звук, а в нас – ніякої різниці (АГ, 18.02.04, с. 8),   фан (пристрасний прихильник музичного гурту, виконавця, спортивної команди): Мені здається, що саме із прихильниць і прихильників “РВ” (“Руки вверх”, попгрупа) виростають “борщові” фани, і все це закінчується загальною деградацією цілого покоління (ГУ, 26.09.03, с. 16), пілот (пробний, чорновий варіант концертної програми): Ми зробили два “пілоти” програми і принесли на Інтер (І.Кондратюк: “Тобі”, 02.05.04, с. 9);

міліцейський жаргон: накрити (виявити когось): Хмельницькі СБУшники разом зі своїми львівськими колегами „накрили” контрабандний канал поставки в Україну з Польщі сильнодіючого синтетичного наркотику (АГ, 21.01.04, с. 7); засвітитися (виявити себе): Друга проблема – зрощення влади, правоохоронних органів із криміналітетом. Так зароджується організована злочинність. Згадайте, як на виборах вона засвітилася – хоча б у Закарпатті (АГ, 6.04.05, с. 9); гастролер (злочинець, який здійснює пограбування в різних містах): У пошуках піддатливих замків у Чернігові затримано гастролера з Грузії, який промишляв на території міста квартирними крадіжками (КВ, 24-30.08.06, с. 10); глухар (нерозкритий злочин): Справи, які донедавна багато хто вважав безнадійними „глухарями”, нині, якщо вірити Святославові Піскуну, вже майже розслідувані (Експрес, 22-23.02.05, с. 5);

журналістський жаргон: джинса (замовна, оплачувана інформація для преси чи телебачення): Але мене насторожує, коли матеріал про святі мощі  Серафима Саровського, з’являється паралельно на багатьох каналах, в яких абсолютно різні політичні власники. Це говорить або про оплачений піар, або проплачену рекламу у вигляді новин (така собі „джинса” тільки у політичному ракурсі) (УМ, 16.09.05, с. 13); компра (неправдива брудна вигадка): … кандидата від влади чи ненайогиднішої передвиборчої „компри” на опозицію, викликали „на килимки” у владні кабінети просто з-під лікарняних крапельниць (УМ, 29.03.05, с. 5);  ширка (широка коаліція): Колишній мер Києва, а нині – депутат від „НУНС” – про парламентську кризу, неактуальність „ширки” і дострокове переобрання його наступника (УМ, 22.02.08, с. 5);

спортивна жаргонна лексика: договірняк (попередня домовленість, оплачувана, про результати гри на користь однієї з команд): Наша футбольна система така, що кожен клуб брав участь у „договірняках” (АГ, 16.03.05, с. 18); гірчичник (жовта картка, сигнал попередження гравцеві за порушення правил гри): Вирішити всі проблеми за тиждень буде дуже складно, тим більше, що в повторному поєдинку не зіграє Анатолій Тимощук, який таки отримав дискваліфікаційний „гірчичник” (УМ, 12.03.05, с. 11); вишка (вища ліга): Якщо відверто, то можливо, й хотілося б, щоб в українській „вишці” грали лише клуби грошовиті та з амбіціями, як той же „Металург” (ВЗ, 3.07.03, с. 17);

політичний сленг: бубличні есдеки, футболісти, бублики (партія СДПУ(о)): Олександр Омельченко не завжди прислуховується до порад "старших товаришів", досить часто має власну думку, яка докорінно різниться від думки "ЦК" (пардон, адміністрації Президента). Особливо в останній рік, коли АП очолив В. Медведчук, лідер "бубличних" есдеків (УС, 18-24.09.03, с. 3); А свій економічний вплив, навіть на президента Ющенка, „футболісти” зможуть зберегти й самі  (УМ, 2.09.04, с. 4); харчоблок, заєдисти, єдуни (блок „За єдину Україну”): У вівторок фракція Соцпартії виключила зі своїх лав депутата Володимира Гошовського, колишнього „єдуна” (УМ, 22.09.05, с. 4); комі, социки (комуністи, соціалісти): ... „социки” і „комі” виконують роль Штірліца у лігві ворога (АГ, 25.02.04, с. 2);

ЖЛ інших професійних соціолектів: податківців, торгівців: гасити  (припиняти якісь фінансові дії, ліквідовувати кошти): Податкові зобов’язання та прибуток від завищення “гасились” за рахунок збиткових операцій із фіктивними фірмами (ПіК, 16-22.05.03, № 19, с. 23); прогін (маніпулювати грішми, пропускати їх через різні фірми): Такі структури сприяють ухиленню підприємств від сплати податків, стимулюють створення інших фіктивних фірм для “прогону” фінансових потоків (УС, 20.02.03, с. 4), військових: зачистка (1. крим. Знищення співучасників або свідків злочину; 2. військ. Знищення залишків противника): Без присутності журналістів військові США почуватимуться розкутіше, бо зрозуміло, що цю війну, де їм протистоїть місцеве населення, завершити без масових “зачисток” неможливо (ПіК, 12-18.04.03, №14, с. 12), молодняк (випускники військового училища): А “молодняк” полетить на нову базу до Старокостянтинова. Цим потривожаться сім’ї, бо не всіх забезпечать житлом (АГ, 31.03.04, с. 6). 

У розділі визначено й описано найуживаніші лексико-семантичні групи жаргонної лексики: номінації осіб (шльондра, шалава, профура; алконавт, коля, синій), засоби пересування (газелька, тачка, мерс); грошові одиниці (бабло, зелень, капуста, гривняк, гривно, тарасик, грушевський); житло  (хрущоба, клоповник, свічка, двушка); одяг (шмотки, прикид).

Об’єктом аналізу постають такі процеси номінації, коли жаргонізм із пасивного фонду переходить до активного, стає новим універсальним найменуванням, що зумовлює появу розгалужених синонімічних рядів.

Результатом залучення субстандартної лексики до активного мовного вжитку стало зростання питомої ваги в сучасній комунікації окремих жаргонних за походженням слів, що набувають значення соціальних маркерів та мовних домінант останніх десятиліть. Окремі слова жаргонного походження можна  кваліфікувати як ключові одиниці сучасного дискурсу, які змінюють свій лінгво-прагматичний статус, істотно поповнюючи склад лексичних значень слова, коректуючи набір мовних властивостей, притаманних їм у загальномовній структурі. Ураховуючи частотність використання в сучасних ЗМІ ключових слів (КС), їхні можливості сполучуваності, здатність до словотворення, формотворення й словозміни, утворення фразеологічних сполучень, з-поміж ЖО виокремлено центральні й периферійні КС. До центральних відносимо КС тусовка, крутий, кинути,  безпрєдєл.

До периферійних КС відносимо слова дах, дерибанити, дерибан, розкрутити, оскільки вони хоч і опинилися в епіцентрі сучасного публіцистичного дискурсу, однак не мають всього набору мовних ознак, якими характеризуються КС. Зокрема, не так активно продукують словотвірні парадигми, обмежені в граматичних зв’язках, сполучувальних можливостях, але мають яскраво виражену оцінність і перспективу до нових словотворень.

Зміни семантики КС жаргонного походження пов’язані з політичними, соціокультурними та іншими аспектами суспільного буття – семантичні інноваційні процеси віддзеркалюють життя соціуму, його ціннісні орієнтири. За умови розвитку значень у КС розвивається метафоричність та образність, які становлять важливу складову їхньої семантики.

У третьому розділі «Експресивний потенціал жаргонної лексики в мові друкованих ЗМІ» з’ясовано роль жаргонної метафори та жаргонної фразеології як вагомого психоемоційного подразника, потужного експресивного засобу самовираження адресанта в контексті друкованих ЗМІ; описано розширення сполучуваності жаргонного слова як джерело експресії. Наприклад, наїхати – вилаяти, розкритикувати когось, напасти на когось із погрозами: Думали-гадали більшовики і КПУ над питанням, кого б то зробити винним у своєму провалі на слуханнях ПАРЄ, і вирішили наїхати на ... англійську мову (АГ, 4.02.04, с .3).

         Аналізуючи метафоричну експресію, пов’язану із жаргоновживанням у мові друкованих ЗМІ, визначаємо два вияви останньої:

         1. ЖЛ, що постала внаслідок метафоричного перенесення. Первинна, так би мовити, вихідна метафора, зафіксована в словниках жаргонної лексики, набуває нових смислових та емоційно-оцінних обертонів у контексті газетно-публіцистичного дискурсу. Наприклад, КЖ мочити (бити з великою силою, убивати) у мові ЗМІ набуває розширеного значення „критикувати когось, нападати на когось зі звинуваченнями”: І тепер потрібно зробити так, щоб блоки двох Ю йшли на вибори паралельними курсами, підписали угоду про виборчу співпрацю, не „мочили” одне одного (УМ, 15.11.05, с. 5); Медведчуківські „Інтер” та „1+1” підкреслено пропагують Януковича й „мочать” Ющенка (УМ, 2.09.04, с. 4).

         2. Функціональна специфіка ЖЛ виявляється в тому, що вона виступає асоціативною основою для метафоричного й метонімічного перенесення, образно-символічного узагальнення, будує семантичну структуру тропеїчних синтагм. У тлумачному словнику жаргонної лексики часто трапляється ремарка *Образно, що свідчить про важливу роль естетично-чуттєвого компонента в освоєнні жаргонної лексики. Наприклад, перенесення з особи на тварину: бомж – людина без житла, волоцюга: Чотириногі бомжі  (бездомні тварини) (УМ, 30.01.01, с. 5).

Журналістська практика в царині жаргоновживання фіксує розширення сполучуваності ЖЛ, яка вживається паралельно з книжною, суспільно-політичною, економічною сферами. Оновлення газетних дискурсів, що досягається за рахунок різних жаргонних страт, не минає безслідно для їхньої семантики, яка трансформується в напрямку абстрагування, розширення зна­чення, метафоризації: жаргонізована лексика: блат – знайомство, протекція, підтримка → Синоптики повідомляють, що спека продовжуватиметься. Складається враження, що українці втратили блат у небесній канцелярії  (АГ, 08.06.05, с. 5); кримінальний жаргон: шпана – члени тюремної спільноти → політична шпана: Думаю, що львівська громада більше політичної шпани обирати не  буде (Л.Буняк: АГ, 28.09.05, с. 3); кримінально-молодіжний жаргонний вокабуляр: замовити  – організувати вбивство когось на замовлення; найняти кілера для вбивства когось → Розкол фермерства “замовили”(УМ, 16.02.01, с. 4); Нас „замовив” “великий и могучий” (УМ, 15.02.2000, с. 4).

          У сфері жаргонізованої газетно-журнальної комунікації виділено певні лексико-семантичні групи, що частіше за інші входять до системи словоперетворення. Суттєво зауважити, що на різних історичних етапах буття соціуму можуть актуа­лізуватися різні лексико-тематичні групи жаргону. Основні вимоги до вживаних груп жаргонізмів у непрямому значенні: а) їхня здатність бути психоемоційними подразниками через специфіку референтної сфери дійсності, яку вони представляють; б) семантико-емоційний потенціал жаргонної лексеми. Так, активне оновлення виражальних можливостей сучасних друкованих ЗМІ відбувається за рахунок армійського сленгу, когнітивне та емоційно-експресивне наповнення створює нетривіальний виражальний ефект, гумористичну експресію вислову: Цій премії [Шевченківській] притаманна „дідівщина” ... її принципово не давали письменникам, молодшим за шістдесятників (ЛУ, 2001, №3, с. 2); Обурення депутатів “дідів” [заголовок статті, у якій ідеться про діяльність народних депутатів України різних скликань] (УМ, 16.2.2001, с. 4); Був і нардеп колись салагою (УМ, 16.12.2000, с. 4); Хочеш чи не хочеш, а пройдеш сходинками до “дембеля”, скільки би їх тобі Бог не подарував (УМ, 3.02.2000, с. 6).

        Лексико-семантичні засоби створення експресивності в дискурсах ЗМІ базуються на співвіднесенні жаргонного лексикону з літературним стандартом: а) одночасна актуалізація жаргонного і прямого, загальномовного значення або двох значень того самого жаргонного слова: „Пов’язала” баба внука [одягла іграшкові наручники] (УМ, 14.08.2001, с. 3); б) лексичне оновлення усталеного вислову за рахунок семантики жаргонного слова: Лоханімося, бо ми того варті! (ПіК, 2001, №47, с. 23); пор.: шануймося, бо ми того варті!; в) входження жаргонної лексики в синонімічні відношення: Кайф – на землі, а в раю – блаженство (ЛУ, 08.06.2000, с. 8).

Процеси оказіонального словотвору зумовлюють появу таких жаргонних інновацій, які вступають в омонімічні відношення з уже наявними ЖО. Пор.:  ширка, нарк. Шприц для ін’єкцій наркотику, саморобні наркотики: „Ширку”, як відомо, виготовляють з макової соломки, яку обробляють із використанням будь-якого розчинника, соди та оцтового інгредієнту (ПіК, 2003, №3, с. 6); й іронічно-саркастична назва широкої демократичної коаліції, яку пропонують створити деякі політики: Ну, що за Широка демократична коаліція? Це, виходить, опозиція має створити Вузьку демократичну коаліцію? А коли якийсь розумник додумається скоротити назву до абревіатури, то вийде зовсім нехороше слово. ШирКа! Гасло відповідне: „Всі за ШИРКУ!” або „Всі на ШИРКУ!” (АГ, 25.02.04, с. 3).

Оскільки мова ЗМІ має подвійну функцію – інформативну та експресивну, то одним із домінантних чинників у формуванні семантичної цілісності фразеологічних одиниць є оцінне значення. У мову друкованих ЗМІ жаргонні фразеологізми переходять із збереженням вихідної семантики і форми з різних субсистем, а саме, молодіжного жаргону: Цього тижня запустили „мулю”, що Керченський півострів Україна віддасть Росії за „газові борги” (ВЗ, 22.01.04, с. 3); кримінального: стригти купони – інтенсивно заробляти гроші: Тільки от підприємцям на сьогодні дешевше купити імпортний фільм і спокійно “стригти купони”, аніж вкладати гроші у зйомки шедевра… (ПіК, №1, 2004, с. 43); музичного: Автори „музичних перфомансів” вешталися тусовкою, бо „мендельсон йшов у запису”, тобто, як би сказали у поп-середовищі, “під фанеру” (ПіК, №4, 2004, с. 43).

Хоч однією з найважливіших особливостей фразеології є незмінна стійкість, у мові ЗМІ часто трапляються приклади вживання фразеологізмів зі зміненою семантикою або з оновленими компонентами. Так, кримінальний жаргонізм, що поповнив склад ЖРМ стригти (рубати) капусту, функціонує у формі сікти капусту: Представники шоу-бізнесу січуть капусту на ниві мистецтва (АГ, 21.01.04, с. 3).

Контексти з жаргонними фразеологізмами засвідчують їх синонімічні відношення з фразеологізмами інших мовних страт. Так, газетний текст   виявляє синонімічні відношення між розмовними фразеологізмами по саме нікуди, по саме годі, що означають вищу міру чогось (покарання, поразки, невдоволення), та жаргонним фразеологізмом по самі апельсини: Добре, що так по-панібратськи починається Рік України в Польщі, а не в Росії, а то б стало соромно по самі апельсини (УМ, 12.03.05, с. 5).

Яскравою прикметою сучасної інформаційної комунікації є широке використання мовної гри в текстах мас-медіа в царині жаргоновживання. У роботі виділено такі різновиди мовної гри в макроструктурі газетного тексту: а) заміна (пропуск, перестановка, додавання) букв, унаслідок чого слово не тільки змінює своє значення, але й набуває експресивного забарвлення, наприклад, приватизація – прихватизація:  Так, дедалі більше проявляються негативні наслідки здійснюваної політики прихватизації промислових підприємств (ГУ, 10.04.03, с. 3); б) поєднання значень жаргонного слова та літературного: дон (сленгова номінація представника Партії Регіонів і назва роману М. Шолохова): Які звершення Віктора Федоровича зміг розгледіти електорат, що їх – яскравих виграшних подій, пов’язаних із головним „доном”, – не добачили навіть офіційні мас-медіа? Навіть поверховий аналіз якісного складу електорату Віктора Януковича засвідчує, що це переважно конформісти, люди політично пасивні й далекі  від практичної політики, тому розгледіти в „тихому доні” Президента вони змогли б лише тоді, коли „темникові” пропагандисти з УТ-1, „1+1” та „Інтера” тривалий час подавали б Віктора Федоровича як гідного президентської посади кандидата (УМ, 7.05.04, с. 4); в) лексичний склад відомого гасла чи прислів’я, приказки оновлюється за рахунок жаргонної лексеми (контраст моделі та її наповнення):   Хай живе „стукач”. Дехто, „здавши” у такий спосіб сусіда, отримав від енергетиків та газопостачальників кругленьку суму (АГ, 10.03.04, с. 6).

У роботі описано метамовну функцію жаргонної лексики та фразеології в газетно-публіцистичному дискурсі, яка актуалізує характер жаргонної норми слововживання. Супровідні коментарі не лише виконують функцію лінгвістичного тлумачення, а й відбивають реальне соціальне джерело того чи того жаргонізму: З віком вирішила змінити амплуа і пішла  у „мамки”, як на жаргоні називають сутенерок (АГ, 14.09.05, с. 4); Суди-пересуди, не дивлячись на шалений тиск есдеків, визнали законним обрання О.Омельченка міським головою. Це був перший болючий удар по „бубликах”, як називають партію (СДПУ(о)) (УС, 18-24.09.03, с. 8); Занадто вже заманливо видається їм перспектива отримати чеський паспорт, нехай і „сірий” (на сленгу міжнародної „свахоманії так називають документи, отримані від фіктивного шлюбу”) (ПіК, 17-23.12.02, с. 38). Маркери як тепер модно казати, як кажуть у народі, як ка­жуть, що становлять собою відкритий тип усталеної формули, ви­конують подвійну функцію: у лінгвосоціокультурному аспекті вони є метамовними маркерами толерантності („уживаю, бо вживають інші”, „така мода”, „так усі кажуть”); у власне лінгвальному аспекті такі коментарі фіксують статус жаргонізму як елемента ЖРМ (загального сленгу), а тому дають лексикографові повне право уводити відповідний маркер у соціосемантичну структуру слова.

Посилання на кримінальне (напівкримінальне) чи тюремне середовище, соціум наркоманів, повій як продуцент відповідного лексикону, за допомогою якого це середовище описують, звичайно супроводжується нейтральними синонімічними відповідниками та коментарями. Останні не лише виконують функцію лінгвістичного пояснення, а й відображають соціопсихологічну природу відповідного феномену: Вийшли на одного офіцера міліції, який надто вже настирливо нав’язував своє заступництво, або, як кажуть в їхньому середовищі, пропонував їм „кришу” (УМ, 6.06.01, с. 5).

Оскільки жаргонна лексика в мові сучасної публіцистики виконує оцінну та експресивну функції, сприяє контактовстановленню з читачем, виступає засобом привернення уваги читача, вона досить поширена в газетних заголовках. У розділі проаналізовано структурні моделі газетних заголовків, де ЖО виступають засобом інтенсифікації змісту тексту, стилістичного контрасту між жаргонною та газетно-публіцистичною лексикою: Як „розводять” віруючих (АГ, 7.04.04, с. 2); Народ „на пушку” не візьмеш (УМ, 7.05.04, с. 4); До Верховної Ради прийшли пахани (АГ, 21.04.04, с. 3); Халявний стриптиз на Хрещатику (АГ, 10.04.03, с. 3); Пішаки у мери не проходять (Моя газета, 29.08.02, с. 1); або використання експресивного потенціалу жаргонної та розмовної лексики: Рогаті тепер стануть крутими. Незабаром українські фермери та власники корови чи бика матимуть паспорти на худобу  (АГ, 22.10.03, с. 6); Як „мочили” Софіївку (УМ, 31.03.07, с. 6).

Отже, тенденція до посилення функціональної мобільності жаргонних мовних одиниць у сучасному публіцистичному дискурсі свідчить про активне використання журналістами, політиками, представниками різних соціальних груп жаргонізованої лексики як потужного експресивного засобу для зображення певних реалій сьогодення.

         Результати дослідження узагальнено у висновках.

Актуалізація субстандартної лексики в публіцистиці останніх десятиріч зумовлена впливом розмовної лексики на публіцистичний стиль, асиміляцією некодифікованого слова у загальний вжиток. Це стає причиною апеляції до лексико-фразеологічної антинорми як основи створення нових прийомів впливу на адресата для досягнення комунікативно-прагматичних завдань.

Однією з визначальних ознак мови сучасних ЗМІ є залучення до активного вжитку субстандартної лексики, практично нерегульоване входження у загальновживану практику жаргонізмів, просторічних слів, вульгаризмів. Ненормативна лексика стає нормою не тільки усно-розмовної мови, але й поширюється на мову преси. Тексти друкованих ЗМІ, а також дані тлумачних словників жаргонізованої мови підтверджують частотність вживання ЖО в газетно-публіцистичному дискурсі. Сучасні ЗМІ стали основним джерелом вивчення механізмів складного взаємозв’язку мова – суспільство –  особистість.

Якість текстів друкованих ЗМІ, мовний смак епохи, формування мовної й концептуальної картини світу реципієнта залежить від мовної і комунікативної компетенції журналіста. Прагнучи бути «лінгвістично своїм» для потенційного адресата газетно-журнальної публікації, автори вживають жаргонну лексику, що є насамперед прерогативою усної, а не писемної мови. Мова адресата друкованих ЗМІ орієнтується на мову останніх, оскільки друковане слово традиційно має значну силу впливу на свідомість людини в нашому культурному просторі. Журналістська мовна практика вплинула на поширення у суспільстві знижених слів як модних. Підставою цього може слугувати той факт, що до реєстру деяких сучасних словників увійшли жаргонні лексеми бабки, безпредєл, бомж, тусовка та ін. Інакше кажучи, стійка тенденція до жаргоновживання в мові ЗМІ засвідчує пейоризацію мови „згори”. Усталені в суспільстві норми, традиції, стереотипи, правила становлять форму існування культури, й спостереження різних типів усного мовлення засвідчили очевидну залежність її якості від того, до якого типу мовленнєвої культури належить мовець. У сфері літературної мови маніфестуються елітарний та середньолітературний типи мовної особистості. Просторічний, народно-розмовний, арготичний залишаються за його межами. За рівнем володіння мовою сучасних журналістів (як і письменників) слід віднести до середньолітературного типу мовної особистості.

Аналіз фактичного матеріалу засвідчує, що жаргонізована лексика в газетно-журнальних текстах виступає, з одного боку, як текстоутворювальний елемент, з іншого – як засіб впливу на адресата, тобто в текстах ЗМІ важлива як семантика ЖО, так і комунікативно-прагматична установка адресата в їх використанні. Однією з основних причин активного проникнення ЖЛ у публіцистичний дискурс є, зокрема, її виразна стилістична маркованість. Саме ця особливість уможливлює реалізацію ЖО в публіцистичних текстах різноманітних комунікативних інтенцій адресанта, перетворюючи раціональну публіцистичну інформацію в експресивно впливову. Комунікативно-прагматичний аналіз знижених мовних засобів дає підстави констатувати, що характер і спрямованість використання ЖЛ впливає на формування норми сучасної літературної мови, а також на рівень мовної культури загалом. Одним із потенційних джерел поповнення стилістично зниженої лексики в мові газет є елементи кримінального, молодіжного та професійного жаргонів.

У газетних дискурсах спостерігаємо розширення сполучуваності ЖЛ різних соціальних груп з лексикою книжної, суспільно-політичної, економічної та інших сфер. Оновлення газетних дискурсів за допомогою численних ЖО впливає на їх семантику, яка трансформується в напрямку абстрагування, розширення значення, метафоризації. Авторська прагматична настанова розширити референтну сферу жаргонного вокабуляру зумовлює активізацію контекстної семантики, яка корелює зі світом актуальних для певного історичного часу і простору ідей, понять, подій, реалій, персоналій. Крім розширення семантики, варто звернути увагу на заміну денотативно-предметної сфери жаргонізму, яку зафіксовано у друкованих ЗМІ. На функціональність жаргонного вокабуляру в ЗМІ впливає власне лінгвальний чинник семантичної структури жаргонізму, актуалізовані елементи якої здатні задовольнити прагматичні потреби комунікації та екстралінгвальний чинник незатертості й новизни.

         Соціальні зміни, які характеризують сучасну епоху, спричиняють перетворення раніше периферійних одиниць мовної системи на домінанти масової публічної й особистої комунікації. Окремі слова жаргонного походження стають ключовими одиницями сучасного дискурсу, змінюють свій лінгво-прагматичний статус, істотно поповнюючи перелік лексичних значень слова, коректуючи набір мовних властивостей, притаманних їм у загальномовній структурі. Частотність, повторюваність, стереотипність життєвих ситуацій призводить до утворення лексичних комплексів ключових слів жаргонного походження. Як окремі слова, фразеологічні сполучення, стійкі вислови спілкування вони становлять суттєву частину від загального обсягу сучасного публіцистичного дискурсу. Зважаючи на частотність уживання в мові різних ЗМІ, їхню здатність до утворення похідних на їх основі новоутворень, виділено центральні та периферійні ключові слова жаргонного походження.

Жаргонні засоби реалізують особливу метамовну функцію в мові, адресант вільно використовує жаргонізми, порушуючи традиційну стилістику публіцистичних жанрів. Високий рівень функціонально-стилістичної гетерогенності газетного дискурсу спричиняє яскраво виражений іронічний ефект. Насиченість публіцистичного дискурсу жаргонізмами свідчить про тенденцію перетворення ЖЛ в наративну норму сучасної мови. Це дає підстави визнати універсальність цієї тенденції, яка є закономірним наслідком комплексу об’єктивних причин: соціолінгвістичних, інформаційно-комунікативних і власне прагматичних.

          Нівелювання групових жаргонізмів і розширення меж ЖРМ, актуалізація вживання субстандартної лексики в різних контекстах, створення прийомів їхнього введення в газетні заголовки виступає засобом привернення уваги читача і  сприяє контактовстановленню з ним.

          Аналіз фактичного матеріалу дає підстави простежити динаміку використання ЖЛ у публіцистичних текстах за визначений період (2000 – 2008 рр.): з початку 2000 р. до кінця 2004 р. спостережено активне вживання ЖО у різних публіцистичних жанрах, що пояснюється певними політичними процесами (зокрема президентські вибори). У цей період домінували експресивна й оцінна функції ЖЛ. З  початку 2005 р. простежено тенденцію до кількісного зменшення ЖЛ у газетно-журнальній публіцистиці, а її функціонування закріплюється за креативними жанрами і в характерологічній функції.

Соціальна зумовленість використання ЖЛ у публіцистичному дискурсі поступається комунікативній зумовленості, яка визначає навмисне порушення лексичних норм спричиняє активізацію антинорми, що виступає як виражально-зображальний елемент тексту, зближуючи публіцистичний стиль з мовою художньої літератури.

Взаємодія кодифікованої і жаргонної лексики в публіцистичному дискурсі зумовлює синонімічні та омонімічні відношення, утворення словотвірних рядів, актуалізацію ЖО в газетно-журнальних публікаціях.

         Отже, жаргонні слова і фразеологізми стають смисловими сигналами змісту газетних текстів, уживаючись як ключові або в позиції заголовку. Можна констатувати, що ЖЛ повністю адаптувалася в мовленнєвому просторі субстрату. Жаргонізоване слово для сучасного носія втратило знаковість, воно стає широковживаним, що відображено в публіцистиці. Комунікативна й соціальна загальнозначущість змісту газети досягається здебільшого за рахунок певного принципу відбору й уживання мовних засобів. Цей принцип орієнтовано на логіко-поняттєвий бік мови, що продукує використання мовних одиниць, яким притаманні точність, нейтральність, об’єктивність вираження змісту, а також експресивність та образність. Саме тому досить часто номінативна функція жаргонізму тісно пов’язана з образністю й використовується для надання описуваним фактам і подіям певної оцінки. Уведені в газетний дискурс жаргонізми виступають одночасно і номінативною одиницею, й експресемою, і соціальним та стилістичним та маркером.