Жолнович І.В. Теоретичні проблеми та питання практики криміналістичного опису особи за зовнішністю

Короткий зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета і завдання, методологічна основа, розкривається теоретичне та практичне значення та наукова новизна.

Розділ 1. «Судово-балістична експертиза як засіб отримання доказів та напрямки її розвитку» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття судової балістики і судово-балістичної експертизи» дається історичний аналіз становлення і розвитку судової балістики як частини науки криміналістики. Судова балістика виникла і розвивалася як галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономірності пострілу та дії зброї, і на основі цього розробляє науково-технічні методи і засоби виявлення, фіксації та, а також явищ, що супроводжують постріл. Останнього часу в предмет судової балістики були включені пневматична і газова зброя, набої до них та вироби і пристрої, конструктивно схожі з даною зброєю.

Зазначається, що разом з тим у межах галузі «Судова балістика» зосереджувалися дослідження вогнепальної зброї, набоїв до неї та слідів пострілу і знання щодо інших видів зброї. Але з введенням у науковий обіг терміну «криміналістичне зброєзнавство», яким пропонується позначати галузь криміналістичної техніки, де зосереджуються наукові положення і рекомендації щодо дослідження не тільки вогнепальної зброї та слідів її застосування, але й інших її видів, поняття судової балістики і судово-балістичної експертизи набуває дещо іншого тлумачення. У зв’язку з цим постає низка питань щодо поняття зброї, її класифікації та криміналістичних досліджень окремих видів зброї, що, у свою чергу, вимагає нормативно-правового врегулювання та відповідного методично-інформаційного забезпечення. Обґрунтовується думка про те, що при криміналістичному оцінюванні об’єкту, який був використаний або виготовлений для використання у якості зброї, необхідно виходити з того, що зброя - це різновид знарядь, які використовуються людиною, для ураження живої чи іншої цілі. Причому ступінь ураження не має значення, навпаки, вид зброї обирається ситуаційно в залежності від поставлених завдань, що, у свою чергу, й визначає ступінь тяжкості спричинених ураженням пошкоджень. Саме такий підхід повинен існувати при розробці відповідного правового, методично-інформаційного забезпечення криміналістичних досліджень.

Відзначається, що сучасна судово-балістична експертиза має своїми об’єктами:

–    ручну вогнепальну зброю та її окремі частини, заготовки деталей, різні стріляючі пристрої;

–    набої до ручної вогнепальної зброї - як споряджені, так і їх частини;

–    інструмент (слюсарний або спеціальний – висічки для пижів, матриці для відливу шроту та ін.);

–    сліди ушкоджень у результаті ураження ручною вогнепальною зброєю;

–    пневматичну, газову зброю, зброю «несмертельної» (травматичної) дії, їх частини і механізми, сліди від їх застосування;

–    вироби, зовнішньо та конструктивно схожі із ручною ствольною зброєю;

–    будь-яку ствольну зброю, калібр якої не перевищує 26 мм.

Враховуючи різноманітність об’єктів, які підлягають судово-балістичному дослідженню, відзначається, що проведення судово-балістичної експертизи потребує значного обсягу довідкової та методичної літератури, відомостей про різні зразки зброї та набоїв до неї.

У підрозділі 1.2. «Характеристика завдань судово-балістичних досліджень» аналізується понятійний апарат, який використовується у цій сфері («ідентифікація», «встановлення групової належності», «групофікація», «діагностика»), і звертається увага на його неузгодженість. Відзначається, що зміст понять тлумачиться по-різному, а це негативно відбивається на рівні проведення експертиз. На основі аналізу літератури, висновків судово-балістичних експертиз і враховуючи історичні особливості формування криміналістичного понятійного апарату обґрунтована думка, що найбільш точним є використання лише двох базових термінів: «ідентифікація» і «діагностика». З цих позицій завдання судово-балістичних експертиз відповідно розподіляються на ідентифікаційні та діагностичні.

Ідентифікаційні завдання – це встановлення тотожності чи групової належності об’єктів, які були направлені на експертизу.

Діагностичні завдання полягають у визначенні властивостей досліджуваних об’єктів. Такі завдання в залежності від характеру властивостей об’єктів поділяються на:

–    класифікаційні – визначення класу або конкретної кількості, до якої належить об’єкт (технічного стану і способів функціонування вогнепальної зброї);

–    ситуаційні - спрямовані на визначення обставин здійснення пострілу (встановлення дистанції, напрямку й місця здійснення пострілу тощо);

–    реконструкційні - пов’язані з відтворенням первісного вигляду об’єктів (знищених чи ушкоджених номерів на деталях зброї) або встановлення ознак, які вказують на те, що зброя складена з деталей різних екземплярів зброї.

У підрозділі 1.3. «Характеристика сучасного стану методики криміналістичного дослідження зброї, набоїв та слідів пострілу» обґрунтовується думка про те, що рівень проведення судово-балістичних експертиз залежить від методико-інформаційного забезпечення експертних досліджень. У загальному сенсі під методикою розуміється певний алгоритм дій, спрямованих на розв’язання поставленого завдання.

Відзначається, що на даний час існує значна кількість методичних розробок у галузі судово-балістичних досліджень. Але проблема полягає у тому, що зразки зброї постійно оновлюються, з’являються принципово нові екземпляри, які потребують відповідного оновлення методик криміналістичного дослідження. Таке оновлення, на погляд автора, повинно здійснюватися за двома напрямками: 1) удосконалення загальної методики експертного дослідження зброї; 2) розробка та удосконалення методик експертного дослідження окремих різновидів зброї (у тому числі новітніх).

Щодо першого напрямку, на основі аналізу літературних джерел а також Методики встановлення належності об’єкта до вогнепальної зброї та його придатності до стрільби (прийнята ДНДЕКЦ МВС України сумісно з Департаментом експертного забезпечення правосуддя МЮ України у 2003 р.) та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом Міністерства юстиції за № 144/5 від 30.12.04 р., зроблено висновок про необхідність виділення експертного експерименту як окремого та обов’язкового етапу дослідження. З урахуванням цього пропонується виділяти етапи судово-балістичної експертизи: 1) підготовчий етап; 2) роздільне дослідження; 3) порівняльне дослідження та проведення експертного експерименту; 4) синтезуючий етап і формулювання висновків.

Щодо другого напрямку удосконалення методик судово-балістичних досліджень зазначається, що цей напрямок включає в себе уточнення положень експертиз окремих різновидів зброї та вирішення специфічних завдань (саморобних стріляючих пристроїв; пістолетів та револьверів несмертельної дії та ін.).

Констатується, що на даний час експертними підрозділами правоохоронних органів запроваджені і використовуються наступні окремі методики судово-балістичних досліджень:

–    методика встановлення належності виробів до категорії мисливських (спортивних) гладкоствольних рушниць (1999 р.);

–    методика криміналістичного дослідження газових пістолетів та револьверів (2000 р.);

–    методика криміналістичного дослідження шротових пістолетів та револьверів (2002 р.);

–    методика встановлення належності об’єкта до вогнепальної зброї та його придатності до стрільби (виробництва пострілів) (2003 р.);

–    методика криміналістичного дослідження пістолетів та револьверів несмертельної дії (2003 р.);

–    методика встановлення належності об’єкта до бойових припасів вогнепальної стрілецької зброї та його придатності до стрільби (2006 р.).

Але оскільки зброя постійно розвивається великого значення набуває забезпечення експертних підрозділів необхідною інформаційною літературою відносно вже розроблених і нових видів зброї, набоїв до неї, механізмів слідоутворення тощо.

У підрозділі 1.4. «Балістичні дослідження нових видів зброї» розглядається такий вид судово-балістичних об’єктів, як зброя самозахисту, («несмертельної» дії).

Термінологічний апарат, який використовується при судово-балістичних дослідженнях зброї несмертельної дії вимагає суттєвого удосконалення, адже багато термінів («газова зброя», «газовий набій», «безствольна зброя») мають умовний характер і не відображають конструктивних особливостей і принципу дії, а тому не можуть претендувати на наукову точність. Адже «газова зброя» відрізняється від звичайної вогнепальної зброї тільки однією ознакою, а саме, цільовим призначенням, яким є тимчасове ураження лише живої цілі речовиною сльозоточивої або подразнюючої дії. Тому тут має сенс класифікація зброї в залежності від її спрямованості на певний результат:

1) приголомшуюча зброя (газова зброя, електрошокові та світлозвукові устрої, ін.);

2) убивчо-травматична зброя (газові пістолети і револьвери, споряджені спеціальними шротовими набоями або отруйними речовинами несмертельної дії);

3) смертельна зброя, призначена для заподіяння смерті або шкоди здоров’ю, небезпечної для життя (стандартна вогнепальна, спеціальна газова зброя, споряджена смертельними отруйними речовинами, газова зброя, перероблена на вогнепальну та інше).

Відзначається, що при проведенні судово-балістичної експертизи «газової» зброї важливим є врахування її конструктивних особливостей, які суттєво впливають на методику експертного дослідження. В залежності від виду енергії викиду заряду названу зброю доцільно поділяти на дві класифікаційні групи: а) зброя, де викид вражаючого заряду відбувається в результаті пострілу, тобто від енергії згоряння пороху (револьвери, карабіни, рушниці, автомати); б) зброя, де викид вражаючого заряду є результатом застосування невогнепальної енергії (газові балончики, газові механічні розпилювачі, газові кийки, газові розпилювачі). Обґрунтовується думка про те, що відповідно до наведених класифікацій повинні розроблятися методики експертних досліджень та їх інформаційне довідкове забезпечення.

Розділ 2. «Інформаційне забезпечення судово-балістичної експертизи як засіб підвищення її ефективності» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Поняття і зміст інформаційного забезпечення судово-балістичної експертизи» аналізується проблема недостатності довідкової інформації при проведенні судово-балістичних досліджень. Зокрема, зазначається, що результативність судово-балістичних експертиз залежить не тільки від існування розроблених методик їх проведення, але й від належного інформаційного забезпечення, яке є складовою техніко-криміналістичного забезпечення. Інформаційне забезпечення судово-балістичної експертизи являє собою діяльність фахівців у галузі проведення балістичних досліджень щодо збирання, накопичення, систематизації, розповсюдження та оновлення наукової, довідникової, та іншої інформації.

У судово-балістичній експертизі донині не існує систематизованих на наукових засадах довідково-інформаційних фондів, які б містили необхідні дані про найбільш розповсюджені об’єкти, не існує також остаточно сформованих інформаційно-пошукових баз і систем для оперативного надання експертам даних, що забезпечували б успішне виконання досліджень. Це пояснюється:

–    недостатньою теоретичною розробленістю окремих питань формування інформаційної бази;

–    відомчою роз’єднаністю установ, які займаються розв’язанням конкретних експертних завдань (відсутністю єдиної дослідницької політики);

–    непослідовністю і неузгодженістю заходів, яких вживають з метою поліпшення інформаційного забезпечення.

Робота зі створення довідково-інформаційного фонду полягає у проведенні інвентаризації та систематизації вже накопичених окремими експертними установами та оброблених відомостей. (створення натурних колекцій зброї, набоїв, їх елементів, слідів пострілів).

Система інформаційного забезпечення судово-балістичних експертиз у повному обсязі повинна містити такі види забезпечення:

1) нормативну базу з питань, які підлягають розв’язанню судово-балістичною експертизою;

2) інформаційно-довідникову базу, яка повинна  складатися з натурних колекцій, підбірок літератури з питань балістики та судово-балістичної експертизи;

 3) фонд експертних висновків: типові експертні висновки; експертні висновки з оригінальних досліджень.

У підрозділі 2.2. «Правове регулювання та організаційно-технічні основи інформаційного забезпечення судово-балістичної експертизи» аналізується законодавство та інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність експертних підрозділів. Констатується, що проблема інформаційного забезпечення судово-балістичної експертизи полягає у визначенні і дотримання принципів її формування, до яких віднесені наступні:

–    відповідність сучасному рівню розвитку науки і техніки (постійне оновлення інформації згідно з появою нових зразків зброї);

–    відповідність кримінально-процесуальному законодавству та іншим нормативно-правовим актам, що регулюють діяльність з розкриття, розслідування й попередження злочинів;

–    поєднання плановості та динамічності інформаційного забезпечення – повне відображення в інформаційному ресурсі всіх нових надходжень;

–    повсюдність і безперервність використання відомостей, як можливість використати необхідне в будь-який час в різних експертних закладах;

–    економічність і раціональну організацію надходження відомостей (уникнення повторного надходження й дублювання інформації та пов’язаних з цим витрат);

–    комплектність і можливість повсякчасного використання (наявність необхідного технічного забезпечення).

Відзначається, що організаційно-технічними основами ефективного використання інформаційного забезпечення судово-балістичної експертизи є:

1)      забезпеченість експерта робочим місцем з необхідним рівнем комп’ютеризації;

2)      можливість доступу до всіх літературних першоджерел, наявних у експертному підрозділі установи місцевого рівня та спецбібліотеки;

3)      використання необхідних технічних засобів та програмно-апаратних комплексів (баз даних та інформаційних систем);

4)      можливість залучення до проведення експертизи інших фахівців або фахівців інших галузей знання;

5)      можливість отримання необхідної інформації за справою від слідчого, органу дізнання або суду;

6)      можливість використання інформації за системою «запит-відповідь» у закладі вищого рівню;

7)      можливість отримання консультацій за конкретних питань у спеціалістів ДНДЕКЦ, в органах сертифікації та ліцензування;

8)      можливість ознайомлення з принциповою позицією експертів, які провадять судово-балістичну експертизу в науково-дослідних інститутах Міністерства юстиції України відносно деяких об’єктів.

З урахуванням цього пропонується проект загальної системи інформаційного забезпечення судово-балістичних експертиз, який складається з трьох ланок: 1) центральної; 2) обласної; 3) окремих експертно-криміналістичних закладів

У підрозділі 2.3. «Інформаційне забезпечення дослідження окремих видів зброї» відзначається, що інформаційне забезпечення проведення судово-балістичних експертиз повинно включати новітню літературу з різних видів зброї, спеціальних пристроїв, набоїв, які розповсюджені на території країни або можуть бути ввезені.

Аналіз експертної практики та результатів опитування експертів-балістів дає підстави для висновку про необхідність розробки окремих видів інформаційних масивів в залежності вид виду досліджуваних об’єктів:

–    інформаційного забезпечення дослідження історичної (музейної) зброї;

–    інформаційного забезпечення дослідження сучасної вогнепальної зброї;

–    інформаційного забезпечення дослідження набоїв;

–    інформаційного забезпечення дослідження травматичної зброї;

–    інформаційного забезпечення дослідження пневматичної зброї;

–    інформаційного забезпечення дослідження нових зразків зброї та конструктивно схожих виробів;

–    інформаційного забезпечення дослідження газових пристроїв.

Забезпечення експертних підрозділів довідковою та іншою інформацією щодо окремих категорій зброї буде сприяти суттєвому підвищенню ефективності роботи правоохоронних органів у боротьбі з різними видами злочинів.