ЗМІСТ ТА МЕЖІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.  Право власності є одним з найбільш важливих інститутів для будь-якої правової системи, правове регулювання відносин власності визначає зміст та спрямованість правового регулювання суспільних відносин в цілому. Таке регулювання в значній мірі обумовлене властивостями та суспільною важливістю самого об’єкта власності. Земля як основне національне багатство завжди перебувала під особливою охороною держави. В результаті суспільних змін, що відбулись в нашій державі, право приватної власності на землю отримало своє визнання та закріплення в чинній Конституції України. Виникає питання, наскільки широкою є свобода власника землі, якими повноваженнями він наділений, як визначити межі його свободи.

Питанням земельно-правових відносин завжди приділялась велика кількість наукових досліджень та навчальної літератури. Проте в радянську добу, в умовах виключної державної власності на всі природні ресурси, питання про приватну власність на землю взагалі не розглядалось, досліджувались інші аспекти земельних відносин. Крім того, для правової науки того періоду характерною була підвищена увага до усуспільнених форм власності, питання особистої (індивідуальної) власності розглядались через призму тогочасної ідеології і досліджувались в меншій мірі.

На сьогоднішньому етапі дослідженню відносин власності на землю приділяється значна увага. Так, питання про зміст права власності на землю та його здійснення досліджувались в дисертаціях В.К. Гуревського, А.В. Луняченка, Л.П. Заставської, О.Г. Бондара, Д.В. Бусуйок, монографіях В.В. Носіка, І.І. Каракаша, О.А. Вівчаренка та інших, а також багатьох наукових статтях, колективних працях та підручниках.

У межах цивілістичної науки питання змісту та меж здійснення права приватної власності висвітлювались у працях О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Я.М. Шевченко та інших, в кандидатських дисертаціях ці питання досліджували Н.В. Безсмертна, І.Ф. Севрюкова, О.О Михайленко, М.Б. Гончаренко, О.В. Розгон, М.О. Стефанчук. 

Водночас вивчення новітньої літератури дає підстави зробити висновок про відсутність комплексного дослідження щодо змісту та меж здійснення права приватної власності на землю в Україні. Наявні дослідження або присвячені більш широкому колу проблем та лише в загальному торкаються цих питань, або висвітлюють інші аспекти відносин власності на землю. Крім того, частина праць, в яких досліджувались як питання права приватної власності в цілому, так і права приватної власності на землю, певною мірою втратили свою актуальність через зміни в законодавстві, зокрема з прийняттям чинних Цивільного та Земельного кодексів України. Таким чином, питання про зміст та межі здійснення права приватної власності в Україні залишається актуальним. Вказані обставини обумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження та визначили його структуру.

Теоретичну базу дослідження, основу, на якій сформовані викладені в дисертації висновки і пропозиції, склали праці сучасних українських та зарубіжних вчених В.І. Андрейцева, О.М. Вовк, А.П. Гетьмана, О.В. Дзери, І.О. Іконицької, В.В. Костицького, О.С. Колбасова, Н.С. Кузнєцової, П.Ф. Кулинича, І.І. Каракаша, М.І. Краснова, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, В.В. Петрова, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, Н.І. Титової, Я.М. Шевченко, Ю.С. Шемшученка, М.В.Шульги, В.В. Янчука.

Також було враховано положення праць Д.В. Бусуйок, О.А. Вівчаренка, В.К. Гуревського, В.К. Камишанського, О.В. Розгон, В.Є. Рубаника, К.І. Скловського, роботи представників російської дореволюційної цивілістики (В.І. Курдиновського, К.П. Побєдоносцева, Й.О. Покровського, В.І. Синайського, Г.Ф. Шершеневича, Д.І. Мейєра), радянської правової думки (зокрема А.В. Венедиктова, С.М. Братуся, В.П. Грибанова, О.С. Іоффе, Р.О. Халфіної) та ін.

Зміст роботи обумовив необхідність вивчення  чинного законодавства України, а також деяких іноземних (Німеччини, Італії, Швейцарії) та пострадянських держав (Російської Федерації, Білорусі, Молдови, Грузії).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження узгоджене з планом науково-дослідної роботи Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол Вченої ради університету № 2 від 04.10.2000 року).