ЗВІЛЬНЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Автореферат

Актуальність теми. Будь-яка правова держава опікується станом захищеності прав і свобод її громадян, особливо такої їх категорії, як неповнолітні, що обумовлено, перш за все, особливостями їх соціального, біологічного, фізіологічного та психологічного розвитку. Сучасна наука кримінального права все більше наповнюється ідеями гуманізму, вважається найбільш ефективним та обґрунтованим застосування правових норм-стимулів (заохочень) замість примусу, зокрема, кримінальної відповідальності та покарання. Різновидом норм, що заохочують неповнолітнього до правомірної поведінки у сфері кримінально-правого регулювання, є норми про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. Цей напрям розвитку кримінального права, безперечно, відповідає сучасним положенням міжнародних актів у галузі прав і свобод людини. Дослідження набуває особливої актуальності з огляду на Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, схвалену Указом Президента України від 24 травня 2011 р. № 597/2011, реалізація якої має проходити поетапно протягом 2011–2016 рр. Метою цієї Концепції є побудова в Україні повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх, спроможної забезпечити законність, обґрунтованість та ефективність кожного рішення щодо дитини, яка потрапила в конфлікт із законом, пов’язаного з її перевихованням та подальшою соціальною підтримкою.

За офіційною судовою статистикою, кількість неповнолітніх, звільнених від кримінальної відповідальності та покарання становить 2/3 від усіх засуджених неповнолітніх. Так, у 2008 р. суди звільнили від покарання з випробуванням понад 7 тис. підлітків, або 69,9% (69,8% у 2007 р.) від засуджених неповнолітніх. Стосовно майже 2 тис. неповнолітніх справи закрито із застосуванням примусових заходів виховного характеру, що на 12,2% менше, ніж 2007 р. У 2009 р. суди звільнили від відбування покарання з випробуванням 5,7 тис. підлітків, або 66,4% (69,9% у 2008 р.) від засуджених неповнолітніх. Стосовно 1,8 тис. неповнолітніх справи закрито із застосуванням примусових заходів виховного характеру, що на 9,4% менше, ніж у 2008 р. У 2010 р. суди звільнили від відбування покарання з випробуванням 7,6 тис. підлітків, або 69,4% (66,4% у 2009 р.) від засуджених неповнолітніх. Суди застосували примусові заходи виховного характеру до 2,3 тис. неповнолітніх осіб, що на 26,5% більше, ніж у 2009 р.

У чинному КК склалася певна система норм, що передбачають звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та покарання, а також його відбування. Але, незважаючи на привілейований характер звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 97 КК), судами воно майже не застосовується. Причинами цього, серед іншого, є недосконалість законодавчого регулювання звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, що, у свою чергу, викликає неправильне розуміння цих норм правозастосовними органами. Це призводить до прийняття помилкових рішень, а також порушення або значного звуження прав неповнолітніх при їх звільненні від кримінальної відповідальності.

Актуальність теми зумовлена також тим, що сучасна юридична наука потребує наукових розробок, які дали б їй змогу акумулювати міжнародний досвід правотворчості в галузі звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх. Крім того, із часів прийняття КК та внесення до нього у 2008 р. змін, що розширюють права неповнолітніх бути звільненими від кримінальної відповідальності, в Україні відсутнє окреме кримінально-правове дослідження саме звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Таким чином, вивчення проблем, пов’язаних зі звільненням неповнолітніх від кримінальної відповідальності, є актуальним для науки кримінального права, має значення для вдосконалення чинного законодавства із цих питань, підвищення ефективності норм чинного КК, а отже, і практичне значення для забезпечення дотримання прав неповнолітніх при їх звільненні від кримінальної відповідальності.

Вагомий внесок у вирішення проблем кримінальної відповідальності та звільнення від неї, у тому числі й неповнолітніх, зробили такі науковці: П.П. Андрушко, З.А. Астеміров, Ю.В. Баулін, Л.В. Багрій-Шахматов, Я.М. Брайнін, В.М. Бурдін, В.В. Вітвіцька, Г.Б. Віттенберг, І.М. Гальперін, Т.О. Гончар, А.І. Долгова, А.В. Єндольцева, В.С. Єгоров, С.Г. Келіна, Н.В. Кідіна, С.Г. Киренко, А.О. Клєвцов, О.О. Книженко, І.О. Кобзар, О.Ф. Ковітіді, О.С. Козак, Н.М. Крестовська, Л.М. Кривоченко, О.М. Костенко, Н.Ф. Кузнєцова, О.М. Лемешко, О.М. Литвинов, Е.Б. Мельнікова, В.Ф. Мороз, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Ю.Б. Некрасов, В.С. Орлов, Л.М. Палюх, В.Ч. Песлякас, А.А. Прімаченок, С.М. Сабанін, Н.К. Семернева, М.О. Скрябін, Я.І. Соловій, А.П. Тузов, В.М. Трубніков, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, П.В. Хряпінський, В.І. Шакун, Я.М. Шевченко, В.І. Шмеріга, О.Ю. Шорстко, Н.С. Юзікова, А.Є. Якубов, О.О. Ямкова, С.С. Яценко та інші.

Водночас окремі питання залишаються недостатньо дослідженими та потребують подальших наукових розробок і теоретичних обґрунтувань. До таких питань, зокрема, належать: диференціація звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх різного віку, дослідження юридичної природи звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, подальша гуманізація звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права та правосуддя Державного вищого навчального закладу “Запорізький національний університет” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в межах спеціальної науково-дослідної теми: “Основні напрями реформування законодавства України в контексті Європейської інтеграції” (номер державної реєстрації 0101U004048). Тема дисертації затверджена Науково-технічною радою Запорізького національного університету (протокол № 4 від 20 грудня 2007 р.).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення кримінально-правового аналізу норм про звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, вироблення теоретично обґрунтованих та практично значущих пропозицій щодо вдосконалення звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності з урахуванням вітчизняної практики, досвіду зарубіжних країн, а також рекомендацій та вимог міжнародно-правових актів, що сприятиме підвищенню його ефективності.

Для досягнення вказаної мети поставлено такі завдання:

- виокремити та дослідити соціально-правові обставини, що обумовлюють звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та покарання;

- дослідити ґенезу виникнення та розвитку норм про звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності й покарання у вітчизняному та зарубіжному законодавстві;

- визначити напрями гармонізації вітчизняного кримінального законодавства відповідно до міжнародно-правових актів з питань кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх;

- дослідити юридичну природу звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності з метою виявлення найбільш суперечливих питань теорії та практики застосування загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх;

- надати теоретично та практично обґрунтовані пропозиції щодо розширення передумов звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, а також підвищення його ефективності;

- узагальнити та виокремити “типові форми” позитивної посткримінальної поведінки неповнолітнього, що виступають підставами особливого різновиду звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності;

- дослідити сучасний стан та визначити критерії й показники ефективності звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності;

- сформулювати шляхи підвищення ефективності звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що зумовлюють особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Предметом дослідження є звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є науковий метод пізнання, який використано в усіх розділах роботи. Крім загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція, теоретичного моделювання), застосовано такі методи: історико-порівняльний – для дослідження ґенези звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (підрозділи 1.1, 1.2); порівняльно-правовий – під час порівняння положень кримінального законодавства України з відповідними положеннями законодавства зарубіжних країн, а також з положеннями міжнародних актів, що дало можливість внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства (підрозділ 1.2); формально-логічний (догматичний) – для аналізу змісту законодавчих положень, що передбачають звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (розділ 2); метод системного аналізу правових норм – під час дослідження обставин, що обумовлюють звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, юридичної природи, а також передумов та підстав звільнення від кримінальної відповідальності, порівняння загальних і спеціальних норм щодо неповнолітніх (розділи 1, 2); методи тестування, конкретно-соціологічний і статистичний методи – для узагальнення судової практики, проведення опитування та анкетування, обробки отриманих даних, аналізу емпіричної інформації (розділи 1, 2, 3); методи моделювання, аналогії й прогнозування – для окреслення шляхів удосконалення норм про звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (підрозділи 2.3, 3.2, 3.3).

Законодавчу базу дослідження становлять: Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони й підзаконні акти України, міжнародно-правові договори та інші акти, що ратифіковані Верховною Радою України.

Емпіричну базу дослідження становлять: матеріали 314 кримінальних справ, розглянутих судами Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської областей за
2003–2010 рр., у яких вирішувалось питання про звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності за ст. 44–48 КК, за ч. 1 ст. 97 КК, від покарання – за ст. 105 КК або від відбування покарання з випробуванням – за ст. 104 КК, а також рішення судів України у кримінальних справах, оприлюднені в мережі Інтернет на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень України; статистичні дані МВС України та Верховного Суду України щодо злочинності неповнолітніх, результати опитування 137 працівників суду, прокуратури, органів внутрішніх справ, адвокатів, Державної пенітенціарної служби України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим в українській юридичний науці кримінально-правовим дослідженням загальних видів та особливого різновиду звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. У роботі сформульовано ряд нових важливих у теоретичному плані та обґрунтованих для судової практики положень та висновків, що виносяться на захист, а саме:

вперше:

- виокремлено соціально-правові обставини, що у своїй сукупності обумовлюють звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, серед яких найсуттєвіше значення мають історично-правові, міжнародно-правові та соціально-психологічні обставини;

- встановлено, що загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені ст. 45–48 КК, значно рідше застосовуються судами до неповнолітніх, ніж положення Розділу XV Загальної частини КК “Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх”, які вважаються спеціальними нормами щодо неповнолітніх. У свою чергу, ч. 1 ст. 97 КК, порівняно з іншими спеціальними нормами, є найменш сприятливою для неповнолітніх при їх звільненні від кримінальної відповідальності, тому не застосовується на практиці і, таким чином, позбавляє неповнолітніх права на звільнення від кримінальної відповідальності, а отже, суперечить принципам економії кримінальної репресії та гуманізації кримінальної відповідальності;

- узагальнено “типові форми” позитивної посткримінальної поведінки неповнолітніх і доведено, що ними є усвідомлені та спрямовані на виправлення особи, прийнятні суспільно корисні дії з повного визнання своєї вини, щиросердного каяття у вчиненому злочині та усунення заподіяної шкоди або відшкодування збитків, якщо неповнолітній досяг п’ятнадцятирічного віку та має самостійний заробіток, власне майно або кошти;

удосконалено:

- положення про те, що примусові заходи виховного характеру є різновидом кримінально-правового примусу, на підставі проведеного автором порівняння вказаних заходів із покаранням за такими критеріями, як мета, зміст та наслідки застосування. У зв’язку із цим застосовуватися вони повинні лише щодо осіб, які перебувають у сфері кримінально-правового впливу, а отже, обґрунтованим є їх виключення зі ст. 97 КК та застосування лише до неповнолітніх при звільненні від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру за ст. 105 КК;

- обґрунтування недоцільності застосування однакових примусових заходів виховного характеру у випадках звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 97 КК), від покарання (ч. 1 ст. 105 КК), а також до осіб, які до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України (ч. 2 ст. 97 КК);

- положення про те, що для виникнення кримінально-правових відносин зі звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 97 КК України необхідна сукупність визначених у законі про кримінальну відповідальність правовстановлюючих, правозмінюючих та правоприпиняючих юридичних фактів;

- висновки щодо необхідності розширення передумов звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 КК за рахунок злочинів середньої тяжкості, незалежно від форми вини;

- типологію міжнародно-правових актів, вимог та рекомендацій, що обумовлюють звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, на: а) міжнародно-правові акти загальноуніверсального характеру (дія яких спрямована на широке коло суб’єктів); б) спеціальні міжнародно-правові акти щодо статусу та захисту неповнолітніх; в) спеціально-правові міжнародні акти в галузі протидії злочинності неповнолітніх;

дістало подальшого розвитку:

- визначення ґенези розвитку звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у вітчизняному й зарубіжному законодавстві, що надало нових аргументів щодо первинності звільнення від кримінального покарання і його відбування;

- обґрунтування доцільності закріплення на законодавчому рівні прийнятої в педагогіці диференціації неповнолітніх на окремі вікові групи, у межах яких правові заходи будуть відповідати певному рівню розвитку неповнолітнього, що надасть можливість з урахуванням особливостей соціально-психологічного сприйняття кожної вікової групи передбачити саме ті виховні заходи, що справлятимуть найбільший вплив на особистість;

- погляди на звільнення від кримінально-правового обтяження як одну з форм реалізації позитивного аспекту кримінальної відповідальності (заохочення), що пов’язується з позитивною, соціально-схвальною поведінкою після вчинення злочину та може здійснюватися як на стадії потенційної, так і реальної кримінальної відповідальності;

- визначення ефективності кримінально-правових норм про звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, загальних та спеціальних умов і критеріїв їх ефективності. Загальними умовами ефективності норм про звільнення є чітке законодавче закріплення, правильне застосування їх на практиці, належна організація виконання прийнятих рішень тощо.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні висновки та рекомендації, сформульовані в дисертації, певною мірою враховано в таких галузях:

- у правотворчості – за результатами дослідження сформовано пропозиції щодо вдосконалення ст. 97 КК, які прийнято Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики (лист Комітету з питань правової політики ВРУ
№ 04-29/17-620 від 02 червня 2011 р.);

- у правозастосуванні – для підвищення ефективності звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності на підставах позитивної посткримінальної поведінки (акт впровадження апеляційного суду Запорізької області від 28 липня 2011 р.);

- у науково-дослідній діяльності – для подальшого дослідження теоретичних і практичних питань звільнення від кримінальної відповідальності та врахування в подальших наукових розробках;

- у навчальному процесі – при вивченні Загальної частини кримінального права України та спецкурсів, присвячених вивченню кримінального права зарубіжних країн, порівняльного кримінального права (акт впровадження Запорізького національного університету від 23 травня 2011 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях: “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 2007–2011 рр.); “Захист прав людини на сучасному етапі” (м. Київ, 2007 р.); “Права людини в умовах сучасного державотворення” (м. Суми, 2007 р.); “Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених” (м. Запоріжжя, 2008 р.); “Реформування сучасної правової системи” (м. Донецьк, 2009 р.); “Законодавство кримінально-правового напрямку: стратегія, тактика, техніка” (м. Одеса, 2009 р.); “V Прибузькі юридичні читання” (м. Миколаїв, 2009 р.); “Актуальні питання юридичної науки та правоохоронної діяльності” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); “Гуманізація у сфері кримінальної юстиції: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Одеса, 2011 р.).

Публікації. Основні положення дисертації відображено в п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях з юридичних наук, а також тринадцяти тезах доповідей на конференціях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків до всієї роботи), списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки, з них основний текст – 188, додатки – 13, список використаних джерел (300 найменувань) – 31 сторінка.