ПРОФІЛАКТИКА І КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ РАНОВИХ УСКЛАДНЕНЬ В НЕВІДКЛАДНІЙ АБДОМІНАЛЬНІЙ ХІРУРГІЇ З ЗАСТОСУВАННЯМ АПЛІКАЦІЙНИХ СОРБЕНТІВ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА

На правах рукопису

Нешта Вячеслав Васильович

УДК: 617.55-001.4-002-06-083.98-084-085.246.2

ПРОФІЛАКТИКА І КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ РАНОВИХ УСКЛАДНЕНЬ В НЕВІДКЛАДНІЙ АБДОМІНАЛЬНІЙ ХІРУРГІЇ З ЗАСТОСУВАННЯМ АПЛІКАЦІЙНИХ СОРБЕНТІВ

14.01.03. - хірургія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Науковий керівник:
Біляєва Ольга Олександрівна
доктор медичних наук, професор

Київ 2009

ЗМІСТ
Стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

4

ВСТУП..................................................................................................................

5

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНОГО РАНОВОГО ПРОЦЕСУ
(огляд літератури)

13

1.1. Патогенетичні механізми ранового процесу........

13

1.2. Мікробіологічні основи ранової інфекції..................................

17

1.3. Етіологічна структура ранової інфекції та фактори її розвитку..........

23

1.4. Профілактика післяопераційних гнійних ранових ускладнень...........

26

1.5. Патогенетичне лікування гнійно-запальних ускладнень.................

28

1.5.1. Аплікаційні сорбенти в лікуванні хворих з хірургічною рановою інфекцією..............................................................................................................

30

1.5.2. Методи завершення абдомінальних оперативних втручань.................

31

1.5.3. Фізіотерапевтичні та еферентні методи в лікуванні хворих з інфікованими ранами..........................................................................................

31

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.........................

34

2.1. Матеріал та методи експериментальних досліджень............................

34

2.2. Характеристика клінічних досліджень ..............................................

38

2.3. Характеристика препаратів, що застосовувались ................................

55

2.4. Методи клініко-лабораторних досліджень .......................................

56

2.5. Методи статистичної обробки ........................................................

60

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ..............

61

3.1. Дослідження по створенню та вивченню властивостей аплікаційного сорбентного препарату з антианаеробною активністю «Метросил».....

61

3.2. Вивчення ефективності препарату «Метросил» «in vivo» ..................

71

3.3. Вплив поєднаного застосування аплікаційних сорбентних та еубіотичних препаратів на перебіг гнійно-запального ранового процесу в експерименті........................................................................................................

79

3.4. Дослідження по створенню та вивченню властивостей аплікаційного сорбентного препарату з некролітичними властивостями «Сертасил».....

84

3.5. Вивчення ефективності препарату «Сертасил» «in vivo»....................

88

РОЗДІЛ 4. КЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ...............................................

93

4.1. Результати клінічних досліджень застосування аплікаційних сорбентів в комплексі профілактики гнійно-запальних ранових ускладнень...........................................................................................................

93

4.1.1. Методика застосування аплікаційних сорбентів для профілактики виникнення інфекцій області хірургічного втручання....................................

96

4.2. Результати клінічних досліджень застосування аплікаційних сорбентів в комплексі лікування гнійно-запальних ранових ускладнень.

99

РОЗДІЛ 5. ДИНАМІКА ЗМІН ПОКАЗНИКІВ, ВИЗНАЧАЮЧИХ ХАРАКТЕР ПЕРЕБІГУ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ

114

5.1. Цитологічні дослідження у хворих з різним характером перебігу ранового процесу.........................................................................................

114

5.2. Динаміка цитоморфологічних змін в гнійній рані під впливом аплікаційних сорбентів у хворих з різним перебігом ранового процесу...

116

5.3. Дослідження функціонального стану імунної системи у хворих
оперованих за невідкладними показаннями з приводу патології
органів черевної порожнини .............................................................................

122

5.4. Вплив поєднаного застосування аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів на функціональну активність імунної системи у хворих з несприятливим характером перебігу гнійно-запального ранового процесу.................................................................................................................

128

5.5. Роль дослідження рівня С реактивного білка для ранньої діагностики виникнення гнійно-запальних ускладнень з боку післяопераційної рани...................................................................................................................

131

РОЗДІЛ 6. АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ..................................................................................................

135

ВИСНОВКИ.........................................................................................................

151

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.........................................................................

153

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.....................................................................................

154

ВСТУП
Проблема профілактики та лікування гнійно-запальних ранових ускладнень в ургентній абдомінальній хірургії зумовлена значною кількістю оперативних втручань, які виконуються на органах черевної порожнини при відсутності однієї двох методик, що гарантовано були б ефективними у всіх можливих випадках.
Досягти успіхів у вирішенні цієї проблеми можливе лише за умови комплексного підходу, кожен зі складових якого має бути направленим на вирішення певної ланки: адекватну обробку операційного поля, анатомічність оперування, адекватну профілактичну та лікувальну тактику, основаних на етіо-патогенетичних чинниках. Дискусійними залишаються питання вибору місцевих препаратів для профілактики нагноєння післяопераційної рани, доцільності проведення системної антибіотикопрофілактики (АБП), методик швидкого і об’єктивного діагностичного та прогностичного моніторингу за станом самої рани.
Актуальність теми.
Ранова інфекція як причина нагноєння рани являється проблемою на даний час далекою від свого вирішення. Гнійно-запальні захворювання органів черевної порожнини займають перше місце в структурі загально-хірургічної патології, а рівень інфекційних ускладнень після операцій на шлунково-кишковому тракті вище, ніж при оперативних втручаннях в інших анатомічних ділянках [1]. Окрім цього, хворі з абдомінальною патологією головне джерело нозокоміальних інфекцій (НКІ), і саме в абдомінальній хірургії частіше за все доводиться мати справу з такими грізними і, нерідко, летальними ускладненнями як хірургічний сепсис і септичний шок [2; 3; 4].
Частота післяопераційних гнійно-запальних ускладнень з боку рани за останні десятиліття практично не змінюється залишаючись на рівні від 7,8 до 66 % (в залежності від виду патології) [1; 2; 3; 4, 5, 6], складаючи за даними інших дослідників - від 1 до 5 10 % [7, 8, 9 , 10, 11, 12]. Частіше за все мова йде про нагноєння післяопераційної рани [13, 14].
В США щорічно реєструється близько 2 млн. випадків нагноєння операційних ран, які є причиною більш ніж 90 тисяч летальних випадків і приводять до додаткових витрат в розмірі близько 4,5 5,7 млрд. $ USA на рік [15]. За даними Національної системи спостереження за НКІ Центрів за контролем та профілактиці захворювань США (NNIS CDC) ІОХВ є другою за частотою (20%) та третьою за затратами серед всіх НКІ і складає 38% всіх випадків НКІ у хірургічних пацієнтів [15]. Подібні дані наводять і російські дослідники [16].
На думку вчених велике значення має НКІ, представники якої практично повністю стійкі до антибактеріальних препаратів, що застосовуються, в 70-90% випадків [17, 18, 19].
Найбільш значна частина НКІ припадає на зараження пацієнтів в стаціонарах. Частота НКІ складає не менше 5% [20, 21]. Офіційні звіти відображають лише невелику частину НКІ, а за даними наведеними зарубіжними дослідниками, на долю хірургічних НКІ припадає 16,3-22% [15].
За даними Н.Н.Філатова і співав. [22], частота гнійно-септичних ускладнень у оперованих в стаціонарах хірургічного профілю м. Москва (1999 рр.) складає 7,1%. Більш високу частоту хірургічних ранових інфекцій (від 11,5% до 27,8%) приводять М.Г. Аверьянов та В.Т. Соколовский, причому проведений ними моніторинг виявив високий рівень гнійних ускладнень (9,7%-9,8%) при I-II класах операційних ран, при яких практично не повинно бути ускладнень, а при допустимому варіанті - не більш 1% [23].
Звертає на себе увагу деяка невідповідність (якщо не сказати протилежність) наведених даних, яка не тільки не знижує значущості проблеми післяопераційних ранових ускладнень, розвиток яких помітно обтяжує розвиток основного захворювання, збільшує тривалість перебування хворого в стаціонарі, збільшує вартість лікування, нерідко є причиною летальних наслідків і негативно відображується на тривалості відновлення працездатності хворих [24], а навпаки спонукає до активного вивчення цього питання.
За даними іноземних дослідників інфекції області хірургічного втручання виникають при абдомінальній патології у кожного п’ятого пацієнта [15, 25].
Гнійно-запальні ускладнення являються головною причиною повторної госпіталізації хворих, які перенесли операції на органах черевної порожнини в ургентному порядку (найчастіше вони виникають після апендектомії) [26]. В зв’язку з розвитком гнійно-запальних уражень (ГЗУ) виконуються релапаротомії в 0,55,5% від загальної кількості операцій на органах черевної порожнини. Післяопераційна летальність складає при цьому від 27 до 80 %, що обумовлюється прогресуванням гнійно-запальних процесів, їх генералізацією та виникненням множинної дисфункції органів [27].
Проблема післяопераційних ранових ускладнень, не дивлячись на значну кількість робіт присвячених цьому питанню, не вирішена. До даного часу немає надійних простих критеріїв характеру перебігу ранового процесу, або ж пропонуються методики складні та досить дорогі для широкого їх застосування. Методи профілактики виникнення гнійно-запальних ранових ускладнень в переважній більшості базуються на системному використанні антибактеріальних препаратів, які мають цілу низку побічних ефектів. Обмежена кількість препаратів для місцевого протективного впливу на рану. Недостатньо вивчені новітні методики профілактики та лікування з застосуванням аплікаційних сорбентів, їх вплив на імунний статус хворих при даній патології. Немає робіт присвячених дослідженню поєднаного використання аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів, що і стало підставою до виконання даного дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Представлена дисертація є фрагментом комплексної науково-дослідницької роботи кафедри загальної та невідкладної хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти іменіП.Л.Шупика МОЗ України Оптимізація діагностичної та лікувальної тактики і розробка систем реабілітації хворих з гострою хірургічною патологією органів черевної порожнини”, державна реєстрація за № 0100U001514. Тему дисертації розглянуто Республіканською проблемною комісією Хірургія” 18 жовтня 2005 року, протокол засідання за № 12, затверджено на засіданні Вченої ради Національної медичної академії післядипломної освіти іменіП.Л.Шупика МОЗ України від 12 вересня 2005 року, протокол засідання №7.
Мета дослідження. Метою дослідження є зменшення частоти гнійно-запальних ускладнень з боку операційної рани в невідкладній абдомінальній хірургії шляхом удосконалення методів профілактики та покращення результатів лікування ускладнень, які вже розвинулись.
Для досягнення поставленої мети визначені наступні задачі:
1. Визначити частоту і причини розвитку гнійно-запальних ускладнень з боку операційної рани у хворих оперованих з приводу гострої абдомінальної патології, та шляхи їх зменшення.
2. Вивчити в експерименті ефективність лікувальної дії на змодельований гнійно-запальний рановий процес різних аплікаційних сорбентних препаратів, а також їх комбінацій з еубіотичними препаратами та доцільність їх клінічного застосування.
3. Розробити методику місцевого застосування аплікаційних сорбентів для попередження ранових ускладнень та оцінити її ефективність.
4. Визначити діагностичну цінність цитоморфологічних та імунологічних показників, рівня С реактивного білка для прогнозування напрямку перебігу процесів в післяопераційній рані та динаміку їх змін під впливом аплікаційних сорбентів.
5. Виробити на основі отриманих результатів алгоритм профілактики гнійно-запальних ранових ускладнень в невідкладній абдомінальній хірургії та лікування ускладнень, що вже розвинулись з використанням в комплексі аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів.
6. Провести порівняльний аналіз ефективності лікувальної дії аплікаційних сорбентних препаратів у хворих з гнійно-запальними ускладненнями з боку післяопераційної рани та доцільність їх поєднання з еубіотиками.
Об’єкт дослідження. 1. Білі нелінійні статевозрілі щури-самці, поділені на групи: а) яких лікували з використанням різних аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів; б) контрольні. Щурам моделювали асептичний запальний процес, який спонтанно переходив в гнійно-септичний.
2. Хірургічні хворі з різним характером перебігу ранового процесу: первинне заживлення післяопераційної рани; гнійно-запальні зміни та сприятливий перебіг ранового процесу; несприятливий перебіг ранового процесу. Хворі основних груп в комплексі лікування отримували аплікаційні сорбенти та еубіотичні препарати.
Предмет дослідження. Сорбентні та еубіотичні препарати в лікуванні хворих з гнійно-запальними ускладненнями в невідкладній абдомінальній хірургії та профілактиці ранових післяопераційних ускладнень.
Методи дослідження.
1. В експериментальній частині роботи: клінічні показники; мікробіологічне дослідження рани; цитоморфологічні дослідження ранової поверхні.
2. В клінічній частині: визначення імунологічного статусу хворих; цитоморфологічні дослідження ранового мазка; мікробіологічні дослідження рани; кількісне визначення С реактивного білка; клінічна оцінка перебігу ранового процесу; лабораторні методи дослідження за загальноприйнятими методиками.
Наукова новизна отриманих результатів.
Доведена ефективність використання аплікаційних сорбентів в комплексі профілактики післяопераційних ранових гнійно-запальних ускладнень та лікуванні хірургічних хворих з гнійно-запальними процесами в невідкладній абдомінальній хірургії.
Досліджено вплив поєднаного застосування аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів на показники імунітету при ранових ускладненнях в невідкладній абдомінальній хірургії.
Доведена доцільність застосування в якості прогностичного критерію можливого розвитку ранового ускладнення в невідкладній абдомінальній хірургії, дослідження змін показників вродженого імунітету, а саме фагоцитарної та бактерицидної активності лейкоцитів.
Вперше визначено, що прогностичним критерієм розвитку гнійно-запального процесу в операційній рані після ургентних абдомінальних втручань, є кількісні зміни С реактивного білка.
Науково обґрунтовано, що протягом всього періоду лікування об’єктивним критерієм оцінки характеру перебігу ранового процесу та ефективності лікування, що проводиться, є динаміка цитоморфологічних змін ранової поверхні.
Вперше запропоновано для профілактики нагноєння операційних ран в ургентній абдомінальній хірургії та впроваджено в практику новий аплікаційний сорбент «Метросил» (створений на основі силіксу та метронідазолу).
Вперше запропоновано для лікування гнійно-запальних процесів та впроваджено в практику аплікаційний сорбентний препарат «Сертасил», який не містить в собі антибактеріальних чинників (створений на основі силіксу та серратіопептидази).
Практичне значення отриманих результатів.
Уточнені дані про частоту виникнення гнійно-запальних ранових ускладнень в абдомінальній невідкладній хірургії слугують приводом для загострення уваги практичних лікарів до цієї проблеми. Встановлення того факту, що інфекція області хірургічного втручання (ІОХВ) є ендогенним ураженням, обумовленим спотворенням фізіологічних процесів, які протікають в рані, дає підстави для використання з профілактичною та лікувальною метою препаратів у яких відсутня системна негативна дія на ендогенну мікрофлору та відмовитись, в більшості випадків, від системного застосування антибіотиків.
Проведені дослідження аплікаційних сорбентних препаратів в експерименті показали високу ефективність їх застосування з лікувальною метою при модельованому гнійно-запальному процесі, а також покращення результатів при поєднаному їх використанні з еубіотиками.
Запроваджений в клінічну практику спосіб ранньої діагностики розвитку гнійно-запальних ускладнень з боку операційної рани оснований на кількісному визначенні С реактивного білка є простим в використанні та дає змогу визначити необхідність активізації впливу на перебіг ранового процесу і, таким чином, попередити прогресування гнійно-септичних ускладнень.
Встановлено, що найбільш достовірним прогностичним критерієм можливого розвитку ранового ускладнення є зміна показників вродженого імунітету, а саме фагоцитарної та бактерицидної активності лейкоцитів.
Доведено, що протягом всього періоду лікування об’єктивним критерієм оцінки перебігу ранового процесу та ефективності лікування, що проводиться є динаміка цитоморфологічних змін в рані.
Впровадження розроблених методик покращило безпосередні результати профілактики та лікування, про що свідчить зменшення кількості нагноєння ран на 15,4% та зменшення загальної летальності на 3,7% (р <0,05).
Особистий внесок здобувача.
Інформаційний пошук, аналіз літературних джерел, планування мети та завдання дослідження, планування та проведення експериментальних досліджень, вибір методів дослідження, аналіз та систематизація результатів профілактичних та лікувальних заходів, обґрунтування висновків та практичних рекомендацій виконано здобувачем самостійно. Більшість оперативних втручань виконані дисертантом самостійно, в інших приймав участь в якості асистента.
Участь здобувача в опублікованих наукових працях: формування мети та завдань, підбір матеріалу, виконання досліджень. Участь в розробці деклараційних патентів: формування мети та завдань, підбір матеріалу, виконання оперативних втручань, проведення досліджень. Дисертант самостійно здійснив статистичну обробку даних із застосуванням комп’ютерних програм та узагальненням отриманих результатів.
Апробація результатів дисертації.
Основні положення дисертації доповідались на ІІІ міжнародних Пироговських читаннях (Вінниця, 5 6 жовтня 2006р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих учених Сучасні аспекти медицини і фармації 2007” (Запоріжжя, 4 квітня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній та навчально-методичній конференції Фундаментальні науки хірургії” ІІІ Скліфосовські читання (Полтава, 5 6 квітня 2007 р.).
Публікації. За матеріалами роботи опубліковано 10 наукових праць. З них - 5 в фахових наукових журналах та періодичних виданнях, рекомендованих ВАК України, 5 - в вигляді тез в матеріалах конференцій (2 в виданнях рекомендованих ВАК України), в тому числі 3 без співавторів. За темою дисертації отримано 2 деклараційних патенти України на корисну модель, впроваджено 1 галузеве нововведення.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі теоретично обґрунтоване та практично вирішене наукове завдання відносно покращення результатів профілактики виникнення гнійно-запальних ранових ускладнень у хворих оперованих з приводу ургентної патології органів черевної порожнини, а також покращення результатів лікування ускладнень в випадку їх виникнення шляхом розробки нових та удосконалення існуючих методик на основі використання аплікаційних сорбентів нового покоління створених з застосуванням нанотехнологій та еубіотичних препаратів.
В результаті вирішення наукового завдання зроблені наступні висновки:
1. Частота розвитку гнійно-запальних ускладнень з боку операційної рани у хворих в невідкладній абдомінальній хірургії залишається на досить високому рівні складаючи для стаціонарів загально-хірургічного профілю 26,5%, за умови бездоганного дотримання правил асептики та використанні антибіотикопрофілактики за показаннями, що пов’язане з ендогенним характером розвитку ускладнень.
2. Застосування аплікаційних сорбентів при змодельованому гнійно-запальному процесі в експерименті на щурах дозволяє суттєвим чином покращити результати лікування в порівнянні з контролем. При поєднаному використанні аплікаційних сорбентів та еубіотичних препаратів ефективність лікування зростає.
При поєднаному застосуванні «Метросилу» з «Лінексом» строки очищення ранової поверхні зменшуються в 1,9 разів (t=8,16; р = 0,001), а заживлення відбувається в 1,4 рази (t = 8,856; р = 0,001) швидше в порівнянні з контрольною групою.
3. Об’єктивними критеріями відображення характеру перебігу ранового процесу є цитоморфологічні зміни ранової поверхні.
Загальна кількість клітинних елементів при неускладненому перебігу післяопераційного періоду в 3,22 рази (р<0,001) переважає кількість клітин у групі хворих з несприятливим перебігом гнійно-запального процесу, при цьому в якісному плані відмічається превалювання макрофагів, лімфоцитів та фібробластів.
4. При поєднаному застосуванні аплікаційних сорбентів та еубіотичного препарату «Лінекс» відмічається підвищення рівня лімфоцитів, як відносної (на 30,6%) так і абсолютної (на 40,9%) їх кількості (р<0,05), CD3 - на 24,5% (р<0,05), зміна регуляторних субпопуляцій Т лімфоцитів в бік збільшення CD4 (хелперів) на 33,5% (р<0,02) і зниження рівня CD8 (супресорів) на 8,7% (р<0,05). Фагоцитарний індекс в 1,6 разів (р<0,05) у групі хворих, що лікуються за допомогою сорбенту та еубіотика перевищує такий у хворих групи, які отримують традиційне лікування.
5. Відносні співвідношення субпопуляцій Т клітинної ланки, імунорегуляторного індексу та фагоцитарна активність нейтрофільних гранулоцитів являються прогностичними критеріями сприятливого або несприятливого перебігу ранового процесу та визначають його наслідок.
6. Рівень С реактивного білка є об’єктивним критерієм, який дозволяє прогнозувати ймовірність виникнення ранових ускладнень з боку післяопераційної рани в ранні строки і оцінити схильність до ускладненого, чи неускладненого перебігу гнійно-запального процесу. При виникненні ускладнень вже на першу добу після операції рівень С реактивного білка в 2,5 рази (р<0,001) вище ніж в групі з неускладненим перебігом і перевищує 26,8 г/л.
7. Запропонована тактика дозволила в 3,2 рази знизити частоту нагноєння операційних ран в невідкладній абдомінальній хірургії відносно групи контролю (t=3,36; р<0,05), та покращити результати лікування ускладнень в випадку їх виникнення. Тривалість ліжко-дня при застосуванні «Гентаксану» зменшилась на 3,6 діб (р=0,001), а при застосуванні розроблених препаратів «Метросилу» - на 5,1 (р=0,001) та «Сертасилу» на 9,9 діб (р≤0,001) в порівнянні з контролем.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для профілактики виникнення гнійно-запальних ускладнень з боку післяопераційної рани у хворих оперованих з приводу невідкладної патології органів черевної порожнини, рекомендовано застосування аплікаційних сорбентів з антианаеробною активністю до розкриття очеревини з наступним їх видаленням в кінці операції.
2. Найбільш інформативними прогностичними показниками можливого виникнення гнійно-запальних ускладнень, які доцільно визначати, є рівень СD4, CD8, CD4/CD8, фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів. Для об’єктивного контролю за характером перебігу гнійно-запального ранового процесу необхідним є визначення динаміки цитоморфологічної картини ранової поверхні.
3. Об’єктивним критерієм ранньої діагностики виникнення гнійно-запальних ускладнень з боку післяопераційної рани є кількісне визначення рівня С реактивного білка.
4. Комплекс лікувальних заходів при виникненні гнійно-запальних уражень має включати в себе місцеве застосування аплікаційних сорбентів створених на основі силіксу та пероральне використання еубіотичних препаратів.
5. При переважанні в рані гнійно-некротичного компоненту необхідним є використання для місцевого лікування нового аплікаційного сорбенту «Сертасил» з вираженою некролітичною дією.
6. Сорбентні препарати повинні застосовуватись в вигляді аплікацій на ранову поверхню шаром близько 1 - 3 мм один раз на добу з обов’язковим вимиванням решток його на початку кожної наступної перев’язки.
7. З метою покращення місцевого імунітету, в результаті відновлення властивостей ранової аутомікрофлори, необхідним є застосування еубіотичного препарату «Лінекс» в дозі 2 капсули тричі на добу перорально під час приймання їжі протягом 10 діб.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Жебровский В.В., Мохамед Том Эльбашир. Хирургия грыж живота и эвентераций. - Симферополь: Бизнес-Информ, 2002. С.108 114.
2. Конопліцький В.С., Шмайсані Б., Лойко Є.Є., Якименко О.Г., Бойко І.Є., Сандер С.В. Післяопераційні ускладнення гострого апендициту у дітей. Лікування та профілактика (огляд літератури) // Шпитальна хірургія. 2001. - №3. С. 180 185.
3. Страчунский Л.С, Белоусов Ю.Б, Козлов С.Н. Практическое руководство по антиинфекционной химиотерапии. М.: Боргес; 2002. Режим доступу: http://www.antibiotic.ru/ab/147-149.shtml.
4. Донцов В.И., Попова Т.А., Башкова Н.М., Юровская А.И. Внутрибольничные инфекции в г. Екатеринбурге в 90-е гг. XX века // Тез. докл. II российск. научно-практ. конф. с межд. участием. - М., 1999. С. 87-88.
5. Wellinger R.C., Mc Langhlin S. Unique epidemiology of nosocomial infections in a children's hospital // Amer J Dis Child. 1984. Vol.138. - P. 131 - 135.
6. Wenzel R.P. Surveillance and reporting of hospital-aequired infections // Handbook of Hospital Aequired infections - Boca Raton, F.L. Cre Press., 1981. 44 p.
7. Гирля В.И., Зимовский В.Л., Вовчаренко В.Ю. и др. Лечение и профилактика нагноений операционных ран // Тезисы докладов научно-практической конференции хирургов Украины «Гнойно-септические осложнения в неотложной хирургии». - Харьков. 1995. С. 253 255.
8. Жебровский В.В., Меньшикова Г.Т., Медищев В.Г. Ранние осложнения со стороны операционной раны после аппендэктомии по поводу деструктивных форм аппендицита // Физиология и патология органов пищеварения. - Симферополь: Бизнес-Информ, 1978. С. 50-94.
9. Жебровский В.В., Тоскин К.Д. Проблема послеоперационных осложнений в абдоминальной хирургии // Послеоперационные осложнения и опасности в абдоминальной хирургии. - М.: Медицина, 1990. 181 с.
10.Кузин М.И, Костюченок Б.М. Раны и раневая инфекция. М.: «Медицина», 1981. 688 с.
11.Brachman P.S., Dan B.B., Haley R.W. et al. Nosocomial surgical infections: Incidence and cost // Surg clin North Am. -1980. - №1. P. 60.
12.Stone H.H., Haney B.B., Koeb H.D. Prophylactic and preventive antibiotic therapy. Timing, duration and economics // Ann Surg. 1979. - №189. P. 691 - 699.
13.Милонов О.Т., Тоскин К.Д., Жебровский В.В. Послеоперационные осложнения и опасности в абдоминальной хирургии. - М.: Медицина, 1990. 560с.
14.Тоскин К.Д., Жебровский В.В., Березницкий Ф.Г. Послеоперационные внутрибрюшинные и внебрюшинные абсцессы // Послеоперационные осложнения и опасности в абдоминальной хирургии.- М.: Медицина, 1990. С. 133.
15.Bruke J. P. Infection control a problem for patient safety // New Engl J Med. 2003. - №348. P. 651-656.
16.Плешков В.Г., Голуб А.В, Беденков А.В., Москалев, Страчунский Л.С. Рутинная практика периоперационного назначения антибиотиков в хирургических стационарах Смоленской област // Инфекции в хирургии. - 2004. Т.2. - №4. С. 18 24.
17.Виткова О.А., Шаташвили А.Г. Эпидемиологический контроль за внутрибольничными инфекциями // Тезисы докладов II российской научно-практической конференции с международным участием. М., 1999. С. 54-55.
18.Галкин Р.А., Павлов В.В., Быков А.А. и др. Микробиологический мониторинг в эпидемиологическом надзоре за внутрибольничными инфекциями // Тез. докл. II российск. научно-практ. конф. с межд. участием. М., 1999. С. 62-63.
19.Гукасян Г.Т., Саркисян А.С., Кузикян А.М., Алексанян Ю.Т. Характер микрофлоры при внутрибольничных инфекциях в условиях многопрофильного стационара // Тезисы докладов. II российской научно-практической конференции с международным участием. М., 1999. С. 79-80.
20.Дмитриева Н.В., Петухова И.Н., Смолянский А.З. Этиологическая структура и чувствительность к антибиотикам основных возбудителей инфекционных осложнений в онкологической клинике // М., 1999. С. 65.
21.Покровский В.И. Предисловие к руководству "Профилактика внутрибольничных инфекций". - М., 1993. С. 3.
22.Филатов Н.Н., Храпунова И.А., Матвеев С.И. Проблема гнойно-септических инфекций в стационарах хирургического профиля // Тез. докл. II российск. научно-практ. конф. с межд. участием. - М., 1999. С. 254 - 255.
23.Аверьянов М.Г., Соколовский В.Т. Эпидемиологический надзор за внутрибольничными инфекциями в хирургических стационарах с использованием компьютерной программы эпидемиологического мониторинга // Тез. докл. II российск. научно-практ. конф. с межд. участием. М.: 1999. С. 6-7.
24.Беденков А.В. Фармакоэпидемиологическая и фармакоэкономическая оценка периоперационной антибиотикопрофилактики в абдоминальной хирургии: Автореф. дис канд. мед. наук: 14.01.03/ Смоленская медицинская академия. - Смоленск, 2003. - 22с.
25.Auerbach AD. In: Shojania KG, Duncan BW, McDonald KM et al. (eds). Making health care safer: a critical analysis of patient safety practices. Evidence report/technology assessment no. 43. AHRQ publication no. 01-E058. Rockville, MD: Agency for Healthcare Research and Quality.- 2001. P. 221244. Режим доступу: http://www.ahrg.gov/clinic/ptsafety/pdf/ptsafety.pdf.
26.Шапиро Я.Л., Кавкало Д.Н., Никорич В.С., Пляцок А.А., Столярчук С.М. Гнойно-воспалительные осложнения после неотложных операций на органах брюшной полости как причина повторной госпитализации больных // Клиническая хирургия. 1989. - №1. С. 52 53.
27.Криворучко. И.А.; Бойко В.В.; Сейдаметов Р.Р.; Андреещев С. А. Релапаротомия и DEMAGE CONTROL при хирургическом лечении послеоперационных внутрибрюшных гнойно-септических осложнениях // Клиническая хирургия. 2004. - №1. С. 5-8.
28.Теория и практика местного лечения гнойных ран (проблемы лекарственной терапии) / Под ред. ДаценкоБ.М. -К.: Здоров’я, 1995.383с.
29.Кузин М.И., Костюченок Б.М. и др. Раны и раневая инфекция: Руководство для врачей.- М.: Медицина, 1990. 591с.
30.Александер Д., Гуд Р.А. Иммунология для хирургов: Пер. с англ.- М.: Медицина, 1974.- 191c.
31.Андреев С.Д., Адамян А.А., Усенов., Д.А. Хирургическое лечение послеоперационных грыж в условиях инфицирования // Хирургия им. Пирогова 1991; 5: 84 85.
32. Буданова Е.В., Иноземцева Л.О., Воробьев А.А. и др. Микроэкология неспорообразующих анаэробов в норме и при патологии // Вестник Рос. АМН.- 1996.- № 2.- С.12-14.
33.Жибурт Е.Б., Лещев А.Л. Функциональное состояние моноцитов, как показатель адаптации человека // Физиология человека.- 1995.- № 21(3).- С.131-136.
34.Пальцев М.А., Иванов А.Л. Межклеточные взаимодействия.- М.: Медицина, 1995.- 224с.
35.Серов В.В. Воспаление : Руководство для врачей.- М.: Медицина, 1995.- 640с.
36.Шубич М.Г., Авдеева М.Г. Медиаторные аспекты воспалительного процесса // Архив патологии.- 1997.- № 2.- С.3-7.
37.Карр Я (Carr J.). Макрофаги: обзор ультраструктуры и функции: Пер. с англ.- М.: Медицина, 1978.- 188с.
38.Кузин М.И. Синдром системного ответа на воспаление // Хирургия.- 2000.- №2.- С.54-59.
39.File TM, Tan JS. Treatment of skin and soft tissue infection // Am J Surg 1995. - 169: 5A (Suppl). P. 27-33.
40.Камаев М.Ф. Инфицированная рана и ее лечение.- М.: Медицина, 1970.- 159с.
41.Фейгельман С.С. Воспаление: патологический или физиологический процесс? Медицинский вестник/ Избранные статьи. 2001. - № 25. Режим доступу: http://medi.ru/doc/731252.htm.
42.Дж. А. Крузе. Клиническое значение определения лактата крови: Пер. с англ. // Анестезиология и реаниматология.- 1997.- №3.- С.77-83.
43.Botha LJ, Moore FA, Moore EE et al. Postinjury neutrophil priming and activation: an early vulnerable window // Surgery. 1995. - №118. P. 358-364.
44.Ross R. Заживление ран. В кн.: Молекулы и клетки: Пер. с англ., вып. 5.- М.: Медицина, 1970.-191с.
45.Шалимов С.А., Кейсевич Л.В., Кабан А.П. Проблема детоксикации организма на современном этапе // Клиническая хирургия. 1988. - №3. С. 66 70.
46.Саркисов Д.С., Пальцын А.А. Новые данные о функциональной морфологии лейкоцитов при гнойно-септических процессах // Архив патологии.- 1992.- Т.51. - № 1.- С.3-8.
47.Гостищев В.К., Ханин А.Г. Клинико-цитологические особенности местного лечения вялогранулирующих ран мягких тканей 0,2 % раствором куриозина во II фазе раневого процесса // Хирургия.- 1999.- № 10.- С.72-76.
48.Межгихов Т.И., Канцалиев Л.Б., Нагоев Б.С. Функционально-метаболическая активность лейкоцитов у больных холециститом // Хирургия.- 1999.- № 3.- С.18-21.
49.Hosein B, Mosesson MW, Bianco C. Mononuclear Phagocytes. - New York London Amsterdam, 1985. P. 723 730.
50.Стручков В.И., Недвецкая Л.М., Прозоровская К.И. и др. Клиническая иммунология в хирургии.- Ташкент: Медицина, 1987.- 270с.
51.Barbul A., Caldwall MD, Eaglstein WD, eds. Clinical and Epidermal Repair: Normal and Chronic Wounds. - New York: Wiley- Liss Ink, 1991. 318 P.
52.Guthrie LA, McPhail LC, Henson PM, et al. The priming of neutrophils for enhanced release of oxygen metabolites by bacterial lipopolysaccharide: evidence for increased activity of the superoxide producing enzyme // J Exp Med. 1984. - №160. P. 1656-1671.
53.Бичкова Н.Г., Марушко Ю.В., Сонькiн В.М. Вивчення впливу iмунокоригуючих препаратiв на показники клiтинного iмунiтету у хворих з рецидивуючими респiраторними захворюваннями // Лікарська справа.- 1999.- № 5.- С. 46-49.
54.Малков И.С., Шакиров М.И., Шахбазова Е.Н. Прогнозирование, профилактика и лечение гнойно-воспалительных осложнений в абдоминальной хирургии // Казан. мед журн.-2003.-№3.-С. 227-229.
55.Медицинская микробиология / Под редакцией В.И. Покровского М.: ГЭОТАР - МЕД, 2001. 220с.
56.Palma M. , Nozohoor S., Schennings T.,Heimahl A. , Flock J. I. Lack of extracellular 19-kilodalton fibrinogen-binding protein from Staphylococcus aureus decreases virulence in experimental wound infection // Infect. Immunity. - 1996. - Vol. 64. - № 12. - P. 5284-5289.
57.Plotrowski M. C. , Tournier J. H. , Puchelle E. Pseudomonas aeruginosa strains posses specific adhesins for laminin // Infect. Immunity. - 1996. - Vol. 64. - № 2. P. 600-605.
58.Марютин П.В., Костюченко А.Л. Инфекция в хирургии. Надежды и реальность // Вестник хируругии.- 1998.- № 4.- С.121 123.
59.Ayala A., Chaudry I. H. Immune dysfunction in murine polymicrobial sepsis:mediators, macrophages, lympocytes and apoptosis. Shock. - 1996. - № 6. - Suppl.1. - P. 27-38.
60.Polack B., Dacheux D., Delic-Attree I., Toussand B., Vighais P. M. Role of manganese superoide dismutase in a mucoid isolate of Pseudomonas aeruginosa adaption to oxidative stress // Infect. Immunity. - 1996. - Vol. 64. - №6. - P.2216-2219.
61.Светухин А.М., Карлов В.А., Амиросланов Ю.А. и др. Общие принципы лечения гнойных ран и гнойных хирургических заболеваний // Хирургия.- 1990.- № 10.- С.79-84.
62.Стручков В.И., Гостищев В.К, Стручков Ю.В. Руководство по гнойной хирургии.- М. : Медицина, 1984.- 512с.
63.Ерофеев В.В., Лифшиц И.В., Поликарпова С.В. Антибактериальная терапия при гнойно-септических осложнениях у больных в отделениях реанимации // Хирургия.- 1998.- № 12.- С.48-52.
64.Костюченко А.Л. Эмпирическая антимикробная химиопрофилактика и химиотерапия инфекции у хирургического больного // Анестезиология и реаниматология.- 1999.- №2.- С.45-48.
65.Трещинский А.И. Принципы рациональной антибактериальной терапии // Сепсис. Сборник статей и рефератов.- Киев: Нора- принт, 1997.- С.155-121.
66.Гельфанд Б.Р. Абдоминальный сепсис // Московский медицинский журнал.- 1998.- № 1.- С.32-37.
67.Зубков М.И., Меньшиков Д.Д., Васика Т.А. и др. Микробиологическая диагностика и антибактериальная терапия неспорообразующей анаэробной инфекции при неотложных состояниях // Вестник Рос. АМН.- 1996.- № 2.- С.49 52.
68.Малофеева Э.В., Граменицкий А.Б., Шевьева Е.Н. и др. Микробиология и иммунология гнойной хирургической инфекции, вызванной неспорообразующими анаэробами // Вестник Рос. АМН.- 1996.- № 2.- С.44-45.
69.Страчунский Л.С. Проблемы и перспективы антибактериальной терапии // Российские медицинские вести.- 1998.- № 1.- С.23-28.
70.Федоров В.Д., Светухин А.М., Яковлев В.П. и др. Итоги клинико-лабораторного изучения анаэробной неклостридиальной инфекции в хирургической клинике // Вестник Рос. АМН.- 1996.- № 2.- С.23-26.
71.Яковлев В.П., Светухин А.М., Звягин А.А. и др. Антимикробная химиотерапия больных с гнойно-септическими заболеваниями в отделении интенсивной терапии // Хирургия.- 1999.- № 10.- С. 29-34.
72.Korinok AM. Risk factors for neurosurgical site infections after craniotomy: a prospective multicenter study of 2944 patients // Neurosurg. 1997. Vol.41. - №5. P. 1073-1081.
73.Данилина Е. М. , Писаржевский С. А., Дудникова Г. Н., Карелин А.А. Роль микробного фактора, некротических масс и инородного тела в развитии гнойного процесса в ранах // Бюлл. эксп. биол. и мед. - 1983. - № 3. - С. 31-34.
74.Струков А.И. Некоторые современные аспекты учения о воспалении. В кн.: Международный 24 й конгресс хирургов.- М.: Медицина, 1972.- С.40-50.
75.Peacock E, van Winkle W. Wound Repair. Philadelphia: Saudners 1976. 699 p.
76.Парахонский А.П., Абарбарчук А.И. Имунокорреция в хирургии // International Journal on Immunorehabilitation.- 1999.- № 12.- С.91.
77.Никитенко В.И. Взаимоотношения макроорганизма и бактерий в ране и тканях человека и животных // Хирургия.- 1990.- № 9.- С.94-98.
78.Воленко А.В. Профилактика послеоперационных осложнений ран // Хирургия.- № 9.- 1998.- С.65-68.
79.Пинегин Б.В., Андронова Т.М., Юдина Т.И. Иммунодиагностика и иммунотерапия хирургических инфекций // International Journal on Immunorehabilitation.- 1998.- № 10.- С. 86-97.
80.Khaidukov SV, Komaleva RL, Nesmeyanov VA. N-Acetylglucosamine-containing muramyl peptides directly affect macrophages // Int J Immuvopharmol. 1995. - №17. P. 903-911.
81.Nichols RL. Surgical infections: prevention and treatment 1965 1995 // Am J Surg. 1996. Vol.172. - №1. P. 68-74.
82.Дехнич А.В., Эйдельштейн И.А., Нарезкина А.Д. и др. // Клин. микробиол. и антимикроб. химиотер. 2002. - №4. С.32536.
83.Журило О.А. Практичне використання нового біологічного препарату А- бактерину // Український медичний часопис.- 1997.- № 1 (1), T.IX/X.- С.50-53.
84.Гаркави А.В.; Елисеев А.Т.. Раны и раневая инфекция. Часть II. Раневая инфекция, ее профилактика и лечение // Медицина экстремальных ситуаций. 2000. - №5. С. 3-7.
85.Попкиров Стоян. Гнойно-септическая хирургия: Пер. с болгар. - София: Медицина и физкультура, 1977. 502с.
86.Беляков В.Д., Голубев Д.Б., Каминский Г.Д. и др. Саморегуляция паразитарных систем.- Медицина, Ленинградское отделение, 1987.- 238с.
87.Давыдовский И.В., Сахаров П.П. Микрофлора ран и ее биологическое значение в раневом процессе.- В кн.: Опыт советской медицины в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.- М.: Наука, 1952.- Т.34.- С.278-314.
88.Бердичевский Б.А., Цветцих В.Е. Лернер Г.Я. и др. Значение аутогенного инфицирования в развитии послеоперационных осложнений // Хирургия.- 1993.- № 5.- С.63-65.
89.Дубинин А.В., Бабин В.Н., Раевский П.М. Трофические, регуляторные связи кишечной микрофлоры и макроорганизма // Клиническая медицина.- 1991.- Т.69, № 7.- С.24-28.
90.Пинегин Б.В. Дисбактериоз кишечника.- М., Медицина, 1984.- 214с.
91.Koziol JM, Rush BF, Smith SM. Occurrence of bacteremia during and after hemorrhagic shok // J Trauma. 1988. - №28. P. 10-16.
92.Van Goor H, Rosman C, Grond J et al. Translocation of bacteria and endotoxin in organ donors // Arch Surg. 1994. - №129. P.1063-1066.
93.Munster AM, Smith-Meek M, Dickerson C et al. Translocation: casual phenomenon or actual pathology? // Ann Surg (USA). 1993. Vol.218. - №3. P. 321 - 326.
94.Zapata-Sirvent RL, Hansbrough JF. Bacterial translocation. Its role in etiology of sepsis and Multiple Organ Failure. Gen (Venezuela). 1992. Vol. 46. - №2. P. 137 - 151.
95.Боун Р. Сепсис и септический шок: Пер. с англ. - Киев: Нора-принт, 1997.- С.31-38.
96.Bahrami S, Schlag G. Pathophysiology of Trauma Multiple Organ Failure // Acta Chir. Austriaca. 1998. - №6. P. 325-331.
97.Bone R., Balk R., Cerra F. Definition for sepsis and organ failure and guidelines gor the use innovative therapies in sepsis // Crit Care Med. 1992. Vol. 20. - №6. P. 864-874.
98.Lee-KH, Hui-KP, Lim-TK. Бактериемия Klebsiela: обзор 101 случая в госпитале национального Университета, Сингапур: Пер. с англ. // Сепсис. Сборник статей и рефератов.- Киев: Нора-принт, 1997.- С.11.
99.Peitzman A, Udekwu A, Ochoa J, Smith S. Bacterial translocation in trauma patients // J Trauma. 1991. №31. P. 1083-1087.
100. Dunn DL. Грамотрицательный бактериальный сепсис и септический синдром: Пер. с англ. // Сепсис. Сборник статей и рефератов.- Киев: Нора-принт, 1997.- С. 14-15.
101. Wells CL. A decade of selective decontamination of the digestive tract as prophylaxis for infections in JCU patient: what have we learned? // Clin Infect Dis. 1993. - №17. P. 1055-1057.
102. Washington IA. Classification of Microorganisms Based on Intrinsic Pathogenicity. In: Infection Control by Selective Decontamination / Eds. H.K.F. van Seene et al. Berlin, 1989. P. 8-12.
103. Cohen J. Патологические процессы при грам- отрицательном сепсисе: Пер. с англ. // Сепсис. Сборник статей и рефератов.- Киев: Нора-принт, 1997.- С.8.
104. Deitch EA. The role of intestinal barrier failure and bacterial translocation in the development of systemic infection and multiple organ failure // Arch Surg. 1990. - №125. P. 403-404.
105. Pool GV, Muakkassa FF. Влияние инфекции на результаты лечения при полиорганной недостаточности: Пер. с англ. // Сепсис. Сборник статей и рефератов.- Киев: Нора-принт, 1997.- С.47-48.
106. Блатун А.А. Некоторые аспекты госпитальной инфекции // Врач.- 1998.- № 1.- С.3-6.
107. Поликарпов И.А., Шилов В.М., Зубков М.И. Биологические свойства условно-патогенных энтеробактерий, выделенных от здоровых людей и соматических больных с дисбактериозом кишечника // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии.- 1986.- № 2.- С.34-38.
108. Воробьев А.А., Миронов А.Ю., Пашков Е.П. и др. Состояние проблемы инфекций, вызываемых неспорообразующими анаэробными бактериями // Вестник Рос. АМН.- 1996.- № 2.- С.3-8.
109. Hentges DJ. Human Intestinal Microflora in Healf and Disease: New York, 1983. P. 344.
110. Mikelsaar M. Evalution of Gastrointestinal Microbial Ecosystem in Healf and Disease. Tartu, 1992. 146 p.
111. Ушаков А.В. Дисбактериоз кишечника: метафизические и диалектические аспекты.- М.: Знание М, 2000.- 57с.
112. Чахава О.В. Гнотобиология.- М.: Медицина, 1972.- 200с.
113. Коршунов В.М., Смеянов В.В., Ефимов Б.А. Рациональные подходы к проблеме коррекции микрофлоры кишечника // Вестник Рос. АМН.- 1996.- № 2.- С.60 65.
114. Шендеров Б.А. Нормальная микрофлора и ее роль в поддержании здоровья человека // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии и колопроктологии.- 1998.- № 1.- С. 61-66.
115. Шостакович-Корецкая Л.Р., Кривуша Е.Л., Чергинец А.В. Тактический подход к коррекции дисбиоза кишечника у детей пробиотическими препаратами. Опыт применения препарата «Линекс» // Український медичний Часопис.- 1999.- №2(10).- С.61-64.
116. Rasik JL, Kurman JA. Bifidobacteria and Their Role.- Bazel, 1982. - 165 p.
117. Черешнев В.А., Морова А.Л. Иммунореабилитация больных с персистентными формами вирусносительства методом восстановления номального микробиоценоза // International Journal on Immunorehabilitation.- 1999.- № 12.- С.145-149.
118. Дегтярева И.И., Опанасюк Н.Д., Харчеко И.В.и др. Современные фармакотерапевтические подходы к лечению кишечного дисбактериоза // Фармакологический вестник.- 1997.- № 1.- С.32-35.
119. Ленцнер А.А., Ленцнер Х.П., Микельсаар М.Э. и др. Лактофлора и колонизационная резистентность // Антибиотики и медицинская биотехнология.- 1987.- № 3.- С.173-178.
120. Долгушин М.И., Эберт Л.Я., Лифшиц Р.И. Иммунология травмы.- Свердловское изд. Уральского Университета, 1989.- 187с.
121. Уголев А.М., Ивашкин В.Т. Теория универсальных блоков и фундаментальные биомедицинские проблемы // Клиническая медицина.- 1992.- № 2.- С.8-14.
122. Кетлинский С.А., Симбирцев А.С., Воробьев А.А. Эндогенные иммуностимуляторы.- СПб., 1992.- 256с.
123. Эделева Н.В., Осипова Н.А., Немцова Е.Р. и др. Новые возможности профилактики и коррекции послеоперационных гнойно-септических осложнений и полиорганной недостаточности в онкохирургии // Анестезиология и реаниматология.- 1997.- №3.- С.36- 41.
124. Дранник Г.И., Гриневич Ю.А., Дизик Г.М. Иммунотропные препараты. К.: Здоровья, 1994.- 286 с.
125. Хаитов Р.М., Пинегин Б.В. Иммунная система ЖКТ: особенности строения и функционирования в норме и при патологии // Иммунология.- 1997.- № 1.- С.4-7.
126. Polanski M, Vermeulen MW, Wu J et al. Muramyl dipeptide mimicry in the regulation of murine macrophage activation by serotonin // Int J Immunopharmacol. 1995. - №17. P. 225-232.
127. Никитенко В. И. Вместо лекарств - бактерии // Наука в СССР. - 1991. - № 4. - С. 116-121.
128. Мороз В.Ю., Терехова Р.П., Галкин В.В. и др. Госпитальная инфекция в хирургической клинике // Внутрибольничная инфекция - проблемы эпидемиологии. - Тезисы докладов II российской научно-практической конференции с международным участием. Москва, 1999. С.161 - 162.
129. Брискин Б.С. Побочное действие антибиотиков в хирургической клинике : Автореф. дисс. канд. мед. наук: 14.01.03/ Москва, 1999. 21с.
130. Виленская И.Ф., Шепринский П.Е., Осипова А.Н. и др. Особенности послеоперационных осложнений в хирургическом стационаре // Тезисы докладов II российской научно-практической конференции с международным участием. - М., 1999. С.51-52.
131. Владимиров Н.И., Опарин П.С. Гнойно-септические инфекции в стационаре хирургического профиля // Тезисы докладов II российской научно-практической конференции с международным участием. М., 1999. С. 55-56.
132. Иванов Г.А., Лебедев В.Ф., Сидельникова О.П., Суборова Т.Н. Частота выделения возбудителей инфекционных осложнений из ран различного происхождения // Актуальные вопросы инфекции в хирургии. - М., 1999. 155 с.
133. Корнева Т.К., Шелыгин Ю.А., Конович Е.А., Нежикова С.В., Лягина И.А. Этиология внутрибольничных инфекций в проктологической клинике // Тезисы докладов II российской научно-практической конференции с международным участием. М., 1999. С. 122 - 123.
134. Справочник госпитального эпидемиолога / Ред. совет Е.П. Ковалева и др. - М.: Хризостом, 1999. - 336 с.
135. Брусина Е.Г. Эволюция эпидемического процесса госпитальных гнойно-септических инфекций в хирургии. Обзор за 20 лет // Тезисы докладов II российской научно-практической конференции с международным участием. М., 1999. С. 47-48.
136. Савельєв В.С. Руководство по неотложной хирургии орга