КОМЕНІАНА В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ

Короткий опис:
ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

Лучкевич Вікторія Володимирівна

УДК 37.015.09(427.1/.2+477),,XIX/XX”

КОМЕНІАНА В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПЕРША ПОЛОВИНА ХХ СТ.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
Кемінь Володимир Петрович

ДРОГОБИЧ – 2009

ЗМІСТ
ВСТУП ........................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА, МЕТОДОЛОГІЯ
ТА ПОНЯТТЄВО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ
АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ ...................................................

13
1.1. Ступінь дослідження проблеми .............................................. 13
1.2. Джерельна база дослідження ................................................... 24
1.3. Теоретико-методологічні та
термінологічні засади дослідження ........................................
38
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ................................................ 50
РОЗДІЛ 2 РЕЦЕПЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ
ЯНА АМОСА КОМЕНСЬКОГО В УКРАЇНСЬКИХ
НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
ДОРЕВОЛЮЦІЙНОГО ПЕРІОДУ .....................................

51
2.1. Сприйняття творчого доробку Я.А. Коменського
в західноукраїнській історико-педагогічній думці
другої половини ХІХ – початку ХХ століття .........................

53
2.2. Розвиток коменіологічних студій у наддніпрянській історико-педагогічній традиції дореволюційного періоду ...
75
2.3. Праці Я.А. Коменського в Україні:
історико-педагогічний джерелознавчий дискурс ..................
98
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ................................................ 109
РОЗДІЛ 3 СПАДЩИНА ЯНА АМОСА КОМЕНСЬКОГО
В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ
ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ (1917–1950 РР.) .

111
3.1.

Рецепція педагогічної спадщини
Я.А. Коменського в українській
історико-педагогічній думці міжвоєнного періоду ...............

112
3.2. Постать і творчість Я.А. Коменського у
дослідженнях української еміграції у Чехословаччині .........
135
3.3. Коменіологічні дослідження Дмитра Чижевського .............. 147
3.4. Розвиток вітчизняної коменіани у
воєнні та перші повоєнні роки ................................................
160
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ..................................................................... 170
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ............................................................................ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................. 178
ДОДАТКИ ...................................................................................................... 212

ВСТУП
Актуальність дослідження. Розвиток національної системи освіти є одним із стратегічних завдань української держави. Зумовлена об’єктивними потребами українського суспільства, ідея національної школи та національного виховання вибудовувалася протягом всієї історії України через досягнення не тільки вітчизняної, але й зарубіжної педагогічної думки. Тому дослідники історії педагогіки, звертаючись до даного завдання, дедалі частіше апелюють до попереднього досвіду його вирішення, традиційно осягаючи надбання української гуманістики як складової європейської періоду її динамічного інституційного та професійного становлення в другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст.
В умовах сучасного розвитку української історико-педагогічної науки важливим є переосмислення теоретико-педагогічних, історико-культурологічних, філософських, суспільних поглядів українських вчених минулих століть, їх інтерпретація, долучення до сучасного історико-педагогічного дискурсу. Порівняльний аналіз їхніх поглядів з ідеями представників європейської педагогічної думки дає змогу по-новому оцінити здобутки вітчизняної педагогіки та інтегрувати їх до світового історико-педагогічного процесу. У свою чергу вивчення історії історико-педагогічної науки дозволяє також виявити коло питань, що піднімалися вченими минулого, окреслити проблеми досі не дослідженні, або досліджені недостатньо вичерпно, об’єктивно дослідити педагогічні процеси, які відбувалися в Україні й закордоном в різні епохи та історичні періоди тощо. Як зазначає Н. Гупан, сучасний дослідник української історії педагогіки, педагогічна історіографія є відносно новим напрямком наукових зацікавлень істориків педагогіки, якому передував період накопичення праць історіографічного характеру [65, с. 42]. Саме вони визначили розвиток педагогічної історіографії як нагальну потребу часу, як спосіб самопізнання історії педагогіки, її умов та потреб у саморозвитку. Як показав аналіз історико-педагогічних досліджень, серед найбільш досліджуваних постатей зарубіжних педагогів як в Україні, так і в світі є видатний чеський педагог Я.А. Коменський.
Педагогічна спадщина Я.А. Коменського була предметом особливого наукового зацікавлення багатьох вітчизняних педагогів, залишаючись й надалі однією з найпопулярніших тем історико-педагогічних студій сучасності. На сьогодні маємо солідну кількість досліджень як статейного, так і монографічного формату, де науковці в цілому реконструювали просвітницьку й суспільну діяльність чеського педагога (К. Грот [61], В. Григорович [58], А. Красновський [144], Б. Мітюров [194], Р. Мних [345], Т. Флоринский [269]); проаналізували його педагогічні, філософські, релігійні погляди (А. Вайсман [31], Н. Гончаров [55], М. Демков [69], Г. Джибладзе [70], І. Каїров [100], Д. Лордкіпанидзе [163], Я. Ярема [296]); визначили вплив його ідей на розвиток шкільництва в Україні в різні історичні періоди (В. Гаджега [46], М. Даденков [67], М. Євтух [77], Б. Єржабкова [80], Я. Ісаєвич [94], В. Любащенко [176], Є. Мединський [182], А. Піскунов [213], А. Чума [288]).
Водночас, аналіз радянської і сучасної літератури з проблем коменіології виявив, що в українських коменіологічних дослідженнях практично відсутній історіографічних аспект. Оглядові окремих історіографічних аспектів рецепції науково-педагогічного доробку Я.А. Коменського в Україні присвячені роботи сучасних вітчизняних дослідників: А. Вихруща [38], Б. Года [51], В. Кеміня [105], Л. Лаптєвої [152], А. Малько [180], Р. Мниха [196], Т. Пантюк [204], В. Струманського [252], М. Ярмаченка [298] та ін. Однак сьогодні ця проблема досліджена фрагментарно, залишаючись осмисленою лише в аспекті рецепції спадщини Я.А. Коменського окремими відомими українськими педагогами зазначеного періоду або в контексті аналізу праць, присвячених відзначенню його ювілеїв.
Прикметно, що на сьогоднішній день в Україні майже нічого невідомо про перші спроби проаналізувати науково-педагогічні, філософські та релігійні погляди Я.А. Коменського, які були здійснені вітчизняними педагогами другої половини ХІХ ст. Малодослідженим аспектом рецепції спадщини Я.А. Коменського в Україні залишається західноукраїнська коменіана середини ХІХ – початку ХХ ст. Тривалий час майже нічого не було відомо також і про коменіану української еміграції у Чехословаччині, що розвивалася в контексті європейської і внесла оригінальні напрямки дослідження у вітчизняну коменіологію. Як було з’ясовано, системне опрацювання даної проблеми так і не набуло традиційності в сучасному історіографічному дискурсі, залишаючись назагал причинковим.
З історичної точки зору для нашого дослідження є надзвичайно важливим проаналізувати, яким чином здійснювалися коменіологічні дослідження в Україні зазначеного періоду через призму їх проведення у різних державних утвореннях, до яких входили українські етнічні землі. Не менш важливим видається її дослідження і при зверненні до внутрішньоукраїнського історіографічного контексту, оскільки вивчення української історико-педагогічної науки другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст., надалі залишаючись однією з найпопулярніших тем історіографічних студій сучасності, практично не вийшло поза межі традиційної персоналійно-інституційної проблематики.
Проаналізувавши значний масив коменіологічної літератури, слід відмітити, що окреслений період дослідження спадщини чеського педагога є недостатньо вивченим. Відсутнє також і комплексне дослідження, яке б дало змогу систематизувати та узагальнити наукові коменологічні дослідження в Україні даного періоду та доповнити їх маловідомою та новою джерелознавчою літературою, що і зумовило вибір теми нашого дослідження “Коменіана в українській педагогічній історіографії (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.)”.
Таким чином, актуальність обраної теми зумовлюється відсутністю комплексних історико-педагогічних досліджень з даної проблематики, а також потребами введення до науково-педагогічного обігу нових коменіологічних джерел, що сприятиме цілісному сприйняттю спадщини Я.А. Коменського в Україні окресленого періоду в умовах розвитку сучасної вітчизняної педагогічної історіографії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка “Зміст навчання і виховання в умовах реформування освіти України” (протокол № 15 від 21.12.2004 р.). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 2 від 21.02.2008 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 4 від 22.04.2008 р.).
Мета дослідження – виявити, систематизувати та комплексно проаналізувати коменіологічні дослідження українських науковців другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. у контексті розвитку історико-педагогічної науки зазначеного періоду.
Об’єктом дослідження є українська педагогічна історіографія другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.
Предмет дослідження – рецепція спадщини Я.А. Коменського в українській педагогічній історіографії другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.
Відповідно до об’єкта, предмета та мети дослідження передбачено вирішити такі завдання:
– проаналізувати ступінь опрацювання теми в історіографії, виявити характерні риси всього комплексу джерел з проблематики дослідження та розкрити зміст понять “коменіана” і “коменіологія”;
– випрацювати найбільш придатну методологічну модель для реконструкції дискусій довкола спадщини Я.А. Коменського;
– дослідити процеси становлення та розвитку української коменіани, виокремити її головні тенденції та етапи;
– з’ясувати особливості інтерпретації педагогічних, філософських та релігійних ідей Я.А. Коменського в західноукраїнській та наддніпрянській історико-педагогічній науці;
– проаналізувати коменіологічні роботи представників української еміграції, з’ясувати внесок науковців-емігрантів у розвиток вітчизняної коменіани;
– розкрити основні напрямки й характерні ознаки осягнення спадщини Я.А. Коменського в Україні в зазначений період.
Методологічну основу дослідження становлять теорія наукового пізнання, принципи системності, цілісності, науковості, об’єктивності, які спонукають до системного переосмислення окремих аспектів історико-педагогічної науки, сприяють загальному осмисленню інтелектуальних явищ; історичний і комплексний принципи наукового пошуку, що сприяють адекватному вивченню освітніх рухів та явищ даного періоду з урахуванням суспільно-політичних та соціальних умов.
У процесі роботи також застосовувалися міждисциплінарний підхід, що полягає у застосуванні категоріального апарату історії філософії та культури, історії й теорії педагогіки, історії суспільної думки, культурології, літератури тощо; біографічний, що передбачає дослідження педагогічних явищ і процесів через призму аналізу творчості окремих представників педагогічної науки окресленого періоду; синергетичний, який дає змогу порівняльного вивчення багатоваріативних та альтернативних ситуацій й наукових досліджень на основі застосування нелінійних зв’язків між теоріями; герменевтичний, що уможливлює адекватне осмислення суб’єктивних оцінок дослідників спадщини Я.А. Коменського крізь призму аналізу історико-культурних, суспільних, економічних явищ.
Теоретичною основою дослідження є положення, що ґрунтуються на: філософських засадах освіти (В. Андрущенко [5], С. Гессен [49], В. Кремень [145], В. Лутай [166], Н. Скотна [241], В. Скотний [242], М. Ярошевский [299]), теоретико-методологічних та понятійно-термінологічних основах історії педагогіки (М. Богуславський [23], Л. Ваховський [35], Н. Гупан [64], Г. Звєрєва [87], І. Касавін [103], О. Сухомлинська [259], Г. Троцко [261]), концептуальних ідеях вітчизняних та зарубіжних педагогів-компаративістів з проблем освіти (О. Вишневський [39], А. Джуринський [71], В. Кемінь [106], В. Кравець [140], О. Радул [222], М. Стельмахович [248]), дослідженнях розвитку вітчизняної освіти й виховання (А. Бондар [24], Д. Герцюк [48], М. Євтух [78], В. Курило [148], О. Любар [175], Н. Побірченко [215], С. Сисоєва [237], С. Ступарик [254], М. Чепіль [280]), теоретичних засадах та моделях розвитку коменіології як науки (М. Бечкова [302], Я. Квачала [339], В. Кортгаазе [336], Я. Паточка [351], Й Полішенський [356], С. Соучек [363] та ін.).
У роботі використано методи філософського та загальнонаукового (діалектичний, системно-структурний, структурно-функціональний, порівняльний та ін.), а також історико-педагогічного (пошуково-бібліографіний, проблемно-хронологічний, біографічний тощо) характеру. Особливий акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі, у тому числі й історіографічних фактів, порівняльно-історичному методі та методі критичного аналізу конкретного документального матеріалу, виходячи з принципів об’єктивності та історизму. У дослідженні було також використано методи періодизації та класифікації. Підґрунтям дисертаційної роботи послужив досвід сучасної української і зарубіжної науки в аспекті звернення до історико-педагогічної складової історіографічного процесу.
Джерельну базу дослідження становлять педагогічні, філософські, релігійно-полемічні праці Я.А. Коменського; коменіологічні дослідження вітчизняних науковців другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття, що відображають рецепцію спадщини чеського педагога в Україні; публіцистичні статті (передусім аналітичні й синтетичні праці), якими українські педагоги та історики педагогіки відгукнулася на відзначення ювілейних дат чеського педагога; редакційні статті та короткі замітки інформаційного змісту, що відбивали узагальнене ставлення сучасників до його спадщини. Досліджено фонди Національної бібліотеки ім. В. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки ім. В. Сухомлинського, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, бібліотек Львівського та Ужгородського національних університетів, наукової бібліотеки Карлового університету (Прага, Чехія), наукової бібліотеки університету ім. Т.Г. Масарика (м. Брно, Чехія).
Цінні джерела було виявлено в архівних справах Державного архіву Закарпатської області (ДАЗО у м. Берегово) – ф. 10 (фамільний фонд князя Селегетті), ф. 151 (фонд Мукачівської єпархії), ф. 1555 (Ужанська жупа).
Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. Нижня межа визначається зростанням кількості коменіологічних досліджень в Україні, спричиненого відкриттям кафедр педагогіки при університетах, введенням курсу історії педагогіки як окремого предмету в навчальні плани вищих навчальних закладів, впровадженням нових теоретико-методологічних стандартів дослідження, зміцненням інституційних засад українського науково-педагогічного руху. Верхня – збігається з фактичною забороною об’єктивного дослідження національної історико-педагогічної літератури в Україні, догматизацією коменіологічних досліджень, їх наступною ідеологізацією та дослідженням суто педагогічного аспекту коменіологічних студій.
Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягає у тому, що уперше цілісно проаналізовано коменіологічні дослідження вітчизняних науковців другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття, максимально повно подано історіографічний аналіз проблематики, який засвідчив відсутність її цілісного студіювання; обґрунтовано можливість і доцільність вивчення проблеми сприйняття творчої спадщини Я.А. Коменського історико-педагогічною думкою зазначеного періоду; досліджено особливості сприйняття педагогічних, релігійних, філософських ідей відомого педагога в українському інтелектуальному середовищі з урахуванням неоднорідності його суспільно-політичного та культурно-ідеологічного поділу; виявлено своєрідність рецепції творчої спадщини Я.А. Коменського у західноукраїнській й наддніпрянській традиції з урахуванням впливу західноєвропейських та російських педагогічних ідей; реконструйовано провідні тенденції та змістові характеристики еміграційної коменіани; введено до наукового обігу маловідомі і невідомі архівні документи, коменіологічні праці, що значно збагачують джерельну базу вітчизняної коменіани.
Практичне значення одержаних результатів визначається новизною постановки дослідницьких завдань та відповідністю потребам сучасного педагогічно-історіографічного поступу. Матеріали та положення дисертації суттєво збагачують уявлення про розвиток коменіани в Україні, розширюють знання про характер та перебіг вітчизняних коменіологічних досліджень. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці наукової біографії Я.А. Коменського, узагальнювальних історико-педагогічних працях з історії української педагогічної думки, культурології, історії, розробці спецкурсів з дисциплін педагогічного циклу, складанні бібліографічних покажчиків, самостійної науково-дослідницької роботи студентів вищих навчальних закладів тощо.
Основні результати дослідження впроваджено у навчальний процес на факультеті романо-германської філології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (акт № 533 від 25.05. 2009 р.), на кафедрі давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (акт № 565 від 01.06. 2009 р.), на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (акт № 056/53 від 08.05. 2009 р.), на кафедрі педагогіки та психології Ужгородського національного університету (акт № 23 від 22.05. 2009 р.), на кафедрі історії Національного університету “Острозька академія” (акт № 258 від 01.06. 2009 р.).
Вірогідність і об’єктивність результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю теоретичних положень, комплексним використанням дослідницьких методів та підходів, що зіставляються на основі принципу допоміжності, їх відповідності меті, завданням, об’єкту і предмету дослідження, об’єктивним науковим аналізом теоретичного матеріалу, архівних документів, використанням широкої джерельної бази.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації висвітлювалися у доповідях і виступах на міжнародних конференціях і семінарах: Міжнародному науковому семінарі “Ян Амос Коменський і сучасність” (Дрогобич, 2004), VIII і ІХ Дрогобицьких Міжнародних наукових історико-краєзнавчих конференціях “Дрогобицько-Самбірське підгір’я крізь призму століть” (Дрогобич, 2006, 2008 рр.), Міжнародній науковій конференції “Україніка – минуле, сучасне, майбутнє” (Брно, Чехія, 2008), ХІХ Міжнародній конференції “Історія релігій в Україні” (Львів, 2009). Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри романської філології та компаративістики, а також на міжкафедральному науковому семінарі з педагогічних спеціальностей Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.
Публікації. Результати дослідження відображено у 9 одноосібних статтях: 6 – у фахових науково-педагогічних виданнях, затверджених ВАК України, 2 – у збірниках матеріалів наукових конференцій, 1 – у науково-педагогічному часописі.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації – 223 сторінки, основного тексту – 177 сторінок, список використаних джерел нараховує 382 позиції, у тому числі – 9 архівних справ (з них – 72 іноземною мовою). Дисертація містить 10 додатків на 12 сторінках.

Список літератури:
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Комплексний аналіз виявлених джерел та опрацьований масив історіографічної літератури уможливив вирішення поставленої проблеми сприйняття спадщини Яна Амоса Коменського у вітчизняній історико-педагогічній думці другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст.
1. Критичний аналіз історіографії проблеми та її джерельної бази свідчить, що історіографічний аспект української коменіани на сьогодні залишається недостатньо висвітленим, немає жодного цілісного системного дослідження становлення й розвитку коменіологічних студій в Україні зазначеного періоду, за винятком кількох окремих коменіологічних досліджень, в яких домінує персоналогічна складова обговорення тогочасною наукою спадщини Я.А. Коменського, проблема ж історіографічної рефлексії досліджується побіжно й епізодично.
Проаналізувавши теоретико-термінологічну літературу з урахуванням сучасних теоретико-методологічних підходів, що застосовуються у науковому дослідженні, розкрито понятійно-термінологічний апарат “коменіани” і “коменіології”, який до цього часу не був уведений до наукового обігу української педагогічної науки. Виявлено суттєві семантичні та змістовні відмінності між вказаними поняттями.
2. Доведено, що коменіологія має власну джерельну основу, теоретичні засади, структуру та методологію досліду. Найбільш придатна методологічна модель для нашого дослідження включає в себе наступні складові частини: систематизація джерел та літератури (архівні матеріали, першоджерела, опублікована і неопублікована спадщина Я.А. Коменського та сукупність матеріалів про Я.А. Коменського), що базується на конкретно-пошуковому методі дослідження; критичний аналіз джерельної бази, яка з методологічного аспекту поділяється на: “конкретний текст”, “великий текст”, “історико-культурний контекст”; синтез та реконструкція досліджуваного явища та періоду ґрунтується на міждисциплінарному підході, що полягає у використанні якомога ширшого спектру теоретичних і практичних досягнень гуманітарної науки та системному дослідженні джерел, вивчення всього обсягу матеріалу, який допомагає реконструювати досліджуваний період та його проблематику; порівняльний аналіз фактів і явищ, їх синтез за допомогою методів класифікації, узагальнення та об’єктивізму.
3. На підставі комплексного історико-педагогічного аналізу коменіологічних студій в Україні зазначеного періоду, нами було узагальнено коменіологічні дослідження українських вчених з урахуванням відповідного суспільно-політичного, культурного й освітнього контексту та виокремлено три основні етапи їх розвитку:
І етап (1850 – 1917 р.) – період становлення коменіологічних студій в Україні та наукового аналізу спадщини чеського педагога, зумовлений, насамперед, потребами тогочасної шкільної практики. Виявлено, що на розвиток коменіологічних студій в Україні даного періоду значно вплинула нова філософська течія позитивізму, що проявилося у вивченні тих елементів педагогічної спадщини чеського гуманіста, які відповідали практичним потребам освітньої галузі: розширення знань про навколишній світ, піднесення загального інтелектуального рівня населення, зростання демократичних ідеалів і відповідних їм навчальних закладів, пошук легших шляхів оволодіння знаннями, необхідність індивідуальної свободи особистості тощо.
ІІ етап (міжвоєнний період) – період розвитку української коменіани в кількох напрямках, тісно пов’язаних з суспільно-політичною ситуацією у країні. Вітчизняну коменіану міжвоєнного періоду слід розглядати у двох ракурсах: а) галицка коменіана, що виявилася в дослідженні окремих аспектів педагогічної концепції Я.А. Коменського в контексті досліджень позитивних характеристик нового педагогічного реформаторського руху та у вирішенні низки актуальних освітніх проблем: соціалізації та демократизації освіти, реорганізації національної структури школи, розробку власної моделі національного й патріотичного виховання, уніфікації народних шкіл та ін.; б) наддніпрянська, яка у своєму розвитку пройшла два періоди – національно-демократичного відродження (доба УНР), коли наддніпрянській традицій розвитку коменіологічних студій були притаманні ті самі риси, що й галицькій. Провідними тенденціями у розвиту коменіологічних студій стають: боротьба за націоналізацію освіти, її відповідність соціальним запитам, загальнодоступність навчання, зростання демократичних ідеалів і відповідних їм навчальних закладів, пошук легших шляхів оволодіння знаннями, необхідність індивідуальної свободи особистості. Другий період – становлення більшовицького режиму, що пов’язаний з дослідженням марксистсько-ленінської ідеології, яка суперечила релігійним та філософським поглядам Я.А. Коменського. Дослідження спадщини чеського педагога у даний період проходили крізь призму вивчення нових напрямків у педагогічній науці (експериментальна й соціальна педагогіка, педологія, Штайнер-педагогіка тощо), в яких серйозній критиці піддалися основні засади морально-релігійного виховання Я.А. Коменського.
ІІІ етап (1939 – 1950 рр.) – початковий період радянізації коменіологічної науки. З’ясовано, що характерними ознаками цього періоду були: ідеологізація, політизація досліджень, монополізація коменіологічних досліджень центральними науково-дослідними установами, які зосереджувалися у Москві та в окремих республіках. Вважливим елементом цих досліджень було виокремлення натуралістичних ідей чеського педагога та їхнє наближення до пануючої атеїстичної філософської концепції, критика релігійних елементів його педагогічної концепції.
4. Вивчення окремих періодів розвитку коменіологічних студій в Україні виявив характерні й відмінні риси у дослідженнях західноукраїнських та наддніпрянських науковців. Виявлено, що спільними ознаками коменіологічних досліджень західноукраїнської і наддніпрянської історико-педагогічної традиції були спроби аналізу педагогічної системи Я.А. Коменського, у якій значна увага приділялася його виховним цілям: всебічному і гармонійному розвитку людини, її волі та розуму в поєднанні з релігійним, моральним і трудовим вихованням. Суттєва відмінність у педагогічних дослідженнях полягала в тому, що західноукраїнська традиція тяжіла до аналізу поглядів Я.А. Коменського через призму дослідження теоретичних основ його педагогіки для побудови власної моделі національної школи на засадах загальнолюдських цінностей, християнської моралі, традиціях української народної педагогіки та народного виховання. У свою чергу, наддніпрянські науковці розглядали педагогічні ідеї чеського мислителя крізь призму впливу його філософсько-релігійного світогляду та пансофічних ідей на формування дидактичної системи. В більшості коменіологічних праць було зроблено акцент на його теорії виховання, в якій домінуючим є християнсько-релігійний елемент.
На основі аналізу історичних коменіологічних досліджень західноукраїнських та наддніпрянських науковців також виявлено кілька відмінних рис, притаманних регіональному виміру у дослідженнях. Зокрема галицька й закарпатська коменіана відзначається особливою увагою до питань проникнення педагогічних й філософських ідей Я.А. Коменського крізь призму поширення протестантських общин з їх навчально-виховними традиціями на території етнічних західноукраїнських земель та до дослідження їх впливу на організацію українських братських шкіл. Буковинській коменіані були притаманні дослідження розвитку історико-педагогічної думки в регіоні, в яких вивчалася просвітницька діяльність Я.А. Коменського, що мала значний вплив на розвиток буковинської освіти різних історичних періодів. У наддніпрянських коменіологічних дослідженнях акцентується увага на поширенні ідей Відродження та Реформації в Україні у контексті становлення філософської й педагогічної думки в Києво-Могилянській академії та у пошуку співзвучних ідей у поглядах відомого педагога та українських просвітителів його доби.
5. Опрацювавши значний масив коменіологічних праць українських дослідників, що перебували на еміграції у Чехословаччині, розкрито їх роль у розвитку української коменіани. Виявлено, що характерними рисами для їхніх досліджень було звернення до спадщини Я.А. Коменського в контексті розгляду основних педагогічних положень концепції реформізму, в яких виховання виступало автономною силою, покликаною поліпшити існуюче суспільство шляхом реформ та перевиховання людей без революційних змін. Українські емігранти поглибили коменіологічні дослідження у вивченні його ідей щодо домінуючої ролі рідної мови в процесі навчання та виховання, соціальних функцій школи, її відповідності суспільним та національним потребам, співпраці держави, громадських організацій, сім’ї та школи для успішного проведення навчально-виховного процесу.
Іншим важливим аспектом рецепції спадщини Я.А. Коменського в емігрантських дослідженнях було вивчення його безпосередніх контактів з українцями. Маючи доступ до першоджерел, архівних документів та коменіологічних праць відомих зарубіжних коменіологів, вітчизняні науковці об’єктивно висвітлили дипломатичну діяльність чеського педагога, розкрили його політичні плани, в яких Україна відігравала важливу роль, виявили безпосередні контакти чеського педагога з українцями.
Значний внесок у розвиток нових напрямків коменіології зробив Д. Чижевський, який відкрив та дослідив основний твір Я.А. Коменського “Загальну пораду про виправлення людських справ”, розкрив чеського мислителя як одного з найвизначніших філософів свого часу. З відкриттям цього твору, педагогічна система Я.А. Коменського набула широкого соціально-філософського контексту, стала частиною його концепції виправлення світу через виховання й освіченість людини, в якій загальна концепція людини та соціальна детермінованість освіти розкривається через зміст культури й сукупність виховних цілей.
6. Ретроспективний аналіз джерел та літератури з питань коменіології дає можливість виявити основні напрямки досліджень спадщини Я.А. Коменського в українській історико-педагогічній думці зазначеного періоду:
– педагогічний напрямок є найширше репрезентованим у коменіологічних дослідженнях українських науковців. Значна кількість коменіологічних праць була повністю присвячена аналізу дидактичних принципів і методів навчання й виховання чеського педагога та їх практичному втіленню в умовах тогочасної шкільної практики. Прикметно, що пік зацікавленості вітчизняних педагогів постаттю та творчістю Я.А. Коменського співпав з відзначенням 300-річного ювілею від дня його народження. Загалом, ювілейні публікації носили інформативний характер про життя та діяльність чеського педагога, подання коротких заміток про святкування ювілею в Україні та закордоном, висвітлення внеску Я.А. Коменського в розвиток педагогічної науки.
– філософсько-релігійний напрямок, що полягає в аналізі полемічних й релігійних трактатів Я.А. Коменського, його пансофічних ідей, у дослідженні впливу ідей представників філософії Нового часу, вивченні культурних традицій Чехії та основних морально-релігійних засад общини чеських братів, що значною мірою вплинули на формування і розвиток його світогляду.
– історико-культурологічний напрямок реалізовано в дослідженнях просвітницької та суспільно-політичної діяльності Я.А. Коменського в контексті вивчення епохи Реформації, діяльності протестантських общин та визначенні їх впливу на розвиток української культури, педагогіки і науки. Важливим елементом коменіологічних досліджень даного напрямку є виявлення безпосередніх зв’язків Я.А. Коменського з Україною.
– літературознавчий напрямок є найменш вивченим. Основними його дослідниками були Ф. Ржига, А. Степович, Д. Чижевський, що зосередили увагу на змісті, якості літературної форми, мови та стилю “Лабіринту світу і раю серця” Я. А. Коменського.
Вивчення та історіографічний аналіз українських коменіологічних досліджень другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. значно доповнює та збагачує сучасну вітчизняну коменіану, особливо її джерелознавчу складову новими архівними матеріалами, маловідомими коменіологічними розвідками, сприяє цілісному осмисленню рецепції спадщини Я.А. Коменського вітчизняними дослідниками зазначеного періоду, виявляє нові напрямки наукових пошуків.
Подальше дослідження проблеми має значні дослідницькі перспективи та резерви саморозвитку. Перспективними напрямками подальших наукових зацікавлень можуть бути джерелознавчі пошуки маловідомих коменіологічних досліджень, архівних матеріалів української, російської, польської еміграції, та їх порівняльний аналіз, вивчення теоретико-методологічних основ коменіології, її складових частини тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія, теорія: підруч. [для студ., аспірантів та мол. викладачів вищ. навч. закл.] / А. М. Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 650 с. – (Міжнар. фонд “Відродження”, Програма “Трансформація гуманіт. Освіти в Україні”).
2. Алетияно-Попівський Є. Ян Амос Коменський і Україна / Евген Алетияно-Попівський // Визвольний шлях. – 1959. – №8. – С. 931 – 936.
3. Ананьев Б. Г. Вопросы психологи в трудах Яна Амоса Коменского / Б. Г. Ананьев // Материалы научной сессии АПН РСФСР, посвященной 300-летию опубликования дидактических трудов Яна Амоса Коменского (13 – 14 декабря 1957 г.). – Москва: Из-во Академии педагогических наук РСФСР, 1959. – С. 203 – 219.
4. Ананьян Е. Розвиток принципу культуровідповідності в історії педагогічної думки / Ельвіра Ананьян // Рідна школа. – 2006. – № 4. – С. 66 – 69.
5. Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії: (Західно-європейський контекст): підруч. [для студ. вищих навч. закл.] / В.П. Андрущенко. – К.: Тандем, 2000. – 416 с.
6. Антология гуманной педагогики / [сост. и автор предисл. И. Д. Чегель]. – М.: Издательский дом Шалвы Амонашлили, 1996. – 224 с.
7. Антология педагогической мысли России XVIII в. / [cост. И. А. Соловков]. – М: Педагогика, 1985. – 480 с.
8. Антология педагогической мысли Украинской ССР / [cост. Н. П. Калиниченко]. – М.: Педагогика, 1988. – 640 с.
9. Артемова Л. В. Історія педагогіки України: підруч. [для студентів вищ. пед. навч. закл.] / Л. В. Артемова. – К.: Либідь, 2006. – 424 с.
10. Баїк Л. Г. Стан народної освіти, школи і педагогічної думки на західноукраїнських землях в період панування австро-угорської монархії / Л. Г. Баїк, Б. Н. Мітюров. – Дрогобич, 1965. – 59 с. – (Лекції з курсу історії педагогіки для студентів-заочників інституту).
11. Барвінський О. Огляд історії українсько-руської літератури до кінця XVIII століття / Олександр Барвінський. – Львів: Друкарня Наукового Товариства імені Шевченка, 1901. – 68 с.
12. Барна М. Поступ до рідної школи: історико-педагогічні нариси / М. Барна, Д. Герцюк, М. Ліцовський, П. Сікорський. – Львів: Дивосвіт, 1998. – 154 с.
13. Бахтин Н. Н. Великий славянский педагог Ян Коменский / Н. Н. Бахтин. – Петроград, 1915 – 20 с.
14. Беднаржська Т. Педагогічна спадщина проф. Ст. Сірополка / Тетяна Беднаржська // Russian, Ukrainian and Belorussian Emigration between the World Wars in Czechoslovakia. Results and perspectives of contemporary research. Holdings of the Slavonic library and Prague archives: Proceedings. – Part IІ. – Prague, 1995. – С. 723 – 728.
15. Безрогов В.Г. Автобиографический нарратив и его роль в разработке гуманистического подхода к истории образования // Гуманистическая парадигма образования и воспитания: теоретические основы и исторический опыт реализации (конец XIX— 90-е гг. XX вв.) / В.Г. Безрогов, О.Е. Кошелева. – М., 1998. – С. 141 – 143.
16. Безрогов В.Г. Память текста: автобиография и общий опыт коллективной памяти //Сотворение истории. Человек. Память: цикл лекций / В.Г. Безрогов. – Казань: Мастер-Лайн, 2001. – С. 5 – 38.
17. Бет К. Педагогіка і релігія / Карл Бет // Наша школа. – 1913. – Рік V. – С. 325 – 339.
18. Біда О. Я.А. Коменський – ініціатор викладання природознавства / Олена Біда // Пам’ять століть. – 2006. – № 5. – С. 188 – 192.
19. Біднов В. Школа й освіта на Україні // Українська культура: лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Василь Біднов. – Київ: Либідь, 1993. – С. 40 – 71.
20. Біланюк П. Значення дитинства в житті людини / Петро Біланюк. – Львів: Видавництво спілки “Діло”, 1938. – 19 с.
21. Біланюк П. Основні завдання виховання / Петро Біланюк. – Львів: Видавництво спілки “Діло”, 1936. – 16 с.
22. Блонский П.П. Ян Амосъ Каменский / Блонский П. П. – М.: Кн-во К.И. Тихомирова, 1915. – 121 с.
23. Богуславський М. Структура сучасного історико-педагогічного знання / Михайло Богуславський // Шлях освіти. – 1999. – № 1. – С. 37 – 40.
24. Бондар А. Українська школа на Закарпатті та Східній Словаччині: [історичний нарис] / А. Бондар, А. Чума. – Пряшів, 1967. – 116 с.
25. Бондар А. Ян Амос Коменський (До 375-х роковин з дня народження) / Андрій Бондар // Людина і світ. – 1967. – № 3. – С. 42 – 44.
26. Бондаренко Т. Проблеми підготовки дітей до школи в історії зарубіжної та вітчизняної педагогічної думки / Тетяна Бондаренко // Рідна школа. – 2003. – № 9. – С. 70 – 73.
27. Брик І. Шкільництво меншостей в Чехословаччині / Іван Брик // Українська школа. – 1925. – Т. ІІІ (XXXIV). – С. 3 – 10.
28. Бублик Т. В. Наукова та культурно-освітня діяльність української еміграції в Чехословаччині та Німеччині в 20-30-ті роки ХХ століття: дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Тетяна Вікторівна Бублик. – К., 1997. – 178 с.
29. Бэрд Ч. Реформация XVI века в ее отношении к новому мышлению и знанию [под ред. и с предисл. Н. И. Каптерева] / Ч. Бэрд. – Спб: Изд-во С. Н. Поповой, 1897. – 562 с.
30. Ваврисевич М. Що таке є вчительство: чи воно є ремесло, чи мистецтво? / М. Ваврисевич // Учительське слово. – 1922. – Ч. 5. – С. 2 – 3.
31. Вайсман А. Д. О сочинении Коменского ”Путь к свету” / А. Д. Вайсман // Памяти отца современной педагогіи Яна Амоса Коменскаго. – СПб, 1893. – С. 24 – 38.
32. Вакарова (Лучкевич) В. – Вплив ідей Я.А. Коменського на розвиток вітчизняної педагогіки у XVII – XVIII ст. / Вікторія Вакарова // Людинознавчі студії: збірник наукових праць ДДПУ. Педагогіка. – Дрогобич: Вимір, 2004. – С. 147 – 157.
33. Валявко І. Дмитро Чижевський: античні впливи в українській культурі / Ірина Валявко // Всесвіт. – 1997. – № 8 – 9. – С. 151 – 160.
34. Валявко І. До інтелектуальної біографії Дмитра Чижевського: Галльський (1932 – 1945) та Марбурзький (1945 – 1949) періоди / Ірина Валявко // Магістерум. – Випуск 23: Історико-філософські студії. – Київ: Академія, 2006. – С. 70 – 77.
35. Ваховський Л. Наратив у історико-педагогічному дослідженні: методологічний аналіз / Леонід Ваховський // Шлях освіти. – 2007. – № 1. – С. 42 – 45.
36. Велемець О. В. Розвиток освіти і педагогічної думки на західноукраїнських землях в XVI – XVII століттях: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13. 00. 01 “Зазальна педагогіка та історія педагогіки” / О. В. Велемець. – К., 1998. – 17 с.
37. Виднянский С. Украинская эмиграция в межвоенной Чехословакии: результаты и перспективы научных исследований на Украине / Сергей Виднянский // Russian, Ukrainian and Belorussian Emigration between the World Wars in Czechoslovakia. Results and perspectives of contemporary research. Holdings of the Slavonic library and Prague archives: Proceedings. – Part I. – Prague, 1995. – С. 141 – 153.
38. Вихрущ А. Дидактична система Я.А. Коменського / Анатолій Вихрущ, Валентина Вихрущ // Рідна школа. – 2000. – № 3. – С. 74 – 76.
39. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: [посібник для студентів вищ. навч. закл.] / Омелян Іванович Вишневський. – Дрогобич: Коло, 2006. – 604 с.
40. Відриття пам’ятника Я.А. Коменського у Пшерові // Зоря. – 1892. – Ч. 7. – С. 124.
41. Вільчинський Ю. Дмитро Чижевський – напрями творчості / Юрій Вільчинський // Діалог культур: матеріали перших наукових читань пам’яті Дмитра Чижевського. – К., 1996. – С. 41 – 47.
42. Віппер Р. Теорія історичного пізнання / Роберт Віппер // Наша школа. – 1910. – Річник ІІ. – С. 25 – 44.
43. Волошин А. Педагогіка і дидактика / Августин Волошин. – Ужгород, 1935. – 79 с.
44. Волошин А. Твори / Августин Волошин; [під ред. О. Мишанича, П. Чучки]. – Ужгород: Гражда, 1995. – 447 с.
45. Вульфиус А. Г. Религия, церковь и реформация / А. Г. Вульфиус. – Петроград: “Academia”, 1922. – 39 с.
46. Гаджега В. Вплив Реформації на подкарпатських русинов / Василь Гаджега // Зоря-Hajnal (Часопис Подкарпатського общества наук). – 1942. – Рочник III. – С. 5 – 48.
47. Галай О. Ю. Науково-педагогічна діяльність української еміграції у Чехословаччині у міжвоєнний період (1918 – 1939): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13. 00. 01 „Загальна педагогіка та історія педагогіки” / О. Ю. Галай. – Луганськ, 1998. – 16 с.
48. Герцюк Д. Д. Учительський рух на західноукраїнських землях (друга половина ХІХ – початок ХХ століття): дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Дмитро Дмитрович Герцюк. — Львів, 1995. — 255 с.
49. Гессен С.И. Основы педагогики: Введение в прикладную философию: [учеб. пособие для вузов] / С. И. Гессен. – М.: Школа-Пресс, 1995. – 447 с.
50. Год Б. Виховання в епоху європейського Відродження: середина XIV – початок XVII ст. / Борис Год. – Полтава: АСМІ, 2004. – 433 с.
51. Год Б. Виховання у братських школах України і європейська педагогіка XVI – XVII століть / Борис Год // Рідна школа. – 2005. – № 1. – С. 52 – 55.
52. Головацкий Я. Ф. Начало и действованіе львовского Ставропигійского братства. По историческо-литературному отношению / Головацкий Я. Ф. – Львовъ: Типом Ставропигійского Института, 1860. – 48 с.
53. Гомоннай В. В. Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ – ХХ ст.) / В. В. Гомоннай. – Ужгород: ”Закарпаття”, 1992. – 290, [2] с.
54. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
55. Гончаров Н. К. Великий гумманист (О чешском педагоге и мыслителе) / Н. К. Гончаров // Советская педагогика. – 1967. – № 12. – С. 75 – 80.
56. Гоцкало Н. Особистісно зорієнтований підхід у творчій спадщині видатних педагогів / Наталія Гоцкало // Рідна школа. – 2002. – № 7. – С. 61 – 63.
57. Грабовська Т. Педагогічний реформізм у Чехословаччині: витоки, еволюція, спадщина / Тетяна Грабовська, Наталія Дзюбишина // Шлях освіти. – 1998. – № 2. – С. 53 – 55.
58. Григоровичъ В.И. А. Коменскій, славянскій педагогъ-реалист XVII столетия. Публичное чтение 26 ноября 1870г. / Григоровичъ В. И. – Одесса: Тип. П. Францова, 1871. – 21 с.
59. Грінченко Б. Братства і провстіна справа на Вкраїні за польського панування до Б. Хмельницького / Борис Грінченко. – Черкаси: Вид-во “Сіяч”, 1917. – 34 с.
60. Гріщинський В. Культурно-національний рух на Україні в XVI-XVII віці / В. Гріщинський // Українська хата. – К., 1912. – Червень. – С. 362 – 365.
61. Грот К.Я. Славянские основы идей и деятельности И. А. Коменского / К. Я. Грот // Славянское обозрение. – С.-Пб., 1892. – №5 – 6. – С. 105 – 117.
62. Грушевський М.С. Духовна Україна: [збірка творів] / Михайло Сергійович Грушевський. – Київ: Либідь, 1994. – 560 с.
63. Грушевський М.С. Історія України-Руси: в 11 т. / Михайло Сергійович Грушевський. – К.: Наук. думка, 1991.
Т. ІХ. (Кн. 1). – 1991. – 880 с.
64. Гупан Н. До періодизації розвитку історико-педагогічного процесу в Україні / Нестор Гупан // Шлях освіти. – 1999. – № 1. – С. 45 – 49.
65. Гупан Н. Проблеми історіографічного висвітлення розвитку вітчизняної історико-педагогічної науки / Нестор Гупан // Шлях освіти. –2002. – № 2. – С. 42 – 45.
66. Гупан Н. Творча спадщина видатних педагогів у працях українських істориків на рубежі ХІХ – ХХ ст. / Нестор Гупан // Педагогіка і психологія. – 1999. – № 2. – С. 113 – 121.
67. Даденков М. Ф. Великі слов’янські педагоги XVII – XIX ст. / М.Ф. Даденков // Радянська школа. – 1945. – № 1 – 2. – С. 31 – 38.
68. Даденков М.Ф. Коменський і визвольна боротьба українського народу в XVII віці (Нові дані до біографії великого педагога) / М.Ф. Даденков // Радянська школа. – 1946. – № 3. – С. 30 – 34.
69. Демков М.И. Старые и новые педагоги, их мысли и труды. Очерки деятельности и избранные места из трудов прежних и новых, иностранных и русских педагогов / М. И. Демков. – М.: Изд-во А. Д. Ступина, 1912. – 182 с.
70. Джибладзе Г.Н. Философия Я.А. Коменского / Г. Н. Джибладзе. – [2-е изд. доп. и испр.] – М.: Знание, 1982. – 168 с.
71. Джуринский А.Н. История зарубежной педагогики: [учебное пособие для вузов] / А. Н. Джуринский. – М.: Изд. группа «Форум» – ИНФРА-М, 1998. – 320 с.
72. Дзеверін О.Г. Педагогічні ідеї Г.С. Сковороди / О.Г. Дзеверін. – К: Вища школа, 1972. – 246с.
73. Дзерович Ю. Педагогіка / Юрій Дзерович. – Львів: Накладом Греко-католицької богословської академії, 1937. – 248 с.
74. Дорошенко В. Галичина й Велика Україна / Володимир Дорошенко // Календар “Дніпро”. – Львів, 1925. – С. 5 – 23.
75. Дорошенко Д. Розвиток української історичної думки й наукових історичних дослідів з кінця XVIII століття й до наших днів // Нарис історії України / Дмитро Дорошенко. – Варшава, 1932. – Том І. – С. 3 – 15.
76. Драшко О. Ідеї трудового навчання в теорії і практиці педагогіки / Ольга Драшко // Рідна школа. – 2000. – № 7. – С. 71 – 73.
77. Євтух М.Б. Осявати всіх подібно до сонця: гуманістичний і демократичний характер педагогіки Я.А. Коменського / Микола Борисович Євтух // Рідна школа. – 1992. – № 3 – 4. – С. 78 – 81.
78. Євтух М.Б. Розвиток освіти і педагогічної думки в Україні (кінець XVIII – перша половина XIX ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” / М.Б. Євтух. – К., 1996. – 70 с.
79. Євтух М. Августин Волошин: освітня діяльність та педагогічні погляди / Микола Євтух, Володимир Кемінь // Рідна школа. – 1998. – № 4. – С. 75 –78.
80. Єржабкова Б. Вплив Яна Амоса Коменського на українську педагогіку / Блянка Єржабкова // Визвольний шлях. – 1981. – № 9. – С. 1112 – 1117; С. 1227 – 1230.
81. Завгородня Т. Дидактична думка в Галичині (1917 – 1939 рр.) / Тетяна Завгородня. – Івано-Франківськ: Плай, 1998. – 166 с.
82. Зайдель Р. Виховні ціли у світлі соціяльної педагогіки / Роберт Зайдель // Учитель. – 1924. – № 3. – С. 165 – 168.
83. Зайцева З.І. Український науковий рух: інституціональні аспекти розвитку (кінець ХІХ – початок ХХ ст.): монографія / Зінаїда Іванівна Зайцева. – К.: КНЕУ, 2006. – 368 с.
84. Заклинський Р. Иванъ Амосъ Коменський / Роман Заклинський // Учитель. – 1889. – № 3 – 8. С. 49 – 51, С. 108 – 112.
85. Заклинський Р. Про школи елементарні від найдавніших часів / Роман Заклинський // Учитель. – 1904. – Річник XVI. – С. 286 – 289.
86. Заклинський Р. Про школи елементарні від найдавніших часів / Роман Заклинський // Учитель. – 1905. – Річник XVIІ. – С. 6 – 8.
87. Зверева Г. И. Реальность и исторический нарратив: проблемы саморефлексии новой интеллектуальной истории // Одиссей: Человек в истории / Галина Ивановна Зверева. – Москва, 1996. – С. 11 – 24.
88. Зверева Г.И. Рецепция микроисторического подхода к изучению прошлого в “Новой философии истории” / Г.И. Зверева // Дискурс: Коммуникативные стратегии культуры и образования. – 1998. – № 7. – С. 47 – 54.
89. Зимомря М. Рідна мова як чинник виховання в контексті “Великої дидактики” Я.А. Коменського / Микола Зимомря, Олена Юрош // Ян Амос Коменський і сучасність: матеріали міжнародного наукового семінару. – Дрогобич: Коло, 2005. – С. 93 – 98
90. Івахненко Е.М. Ян Амос Коменський та ідея “вічного миру” в західноєвропейській філософії Нового часу / Е.М. Івахненко, Л.І. Атласова // Проблеми філософії: Культура, світогляд, гуманізм, 1991. – Вип. 90 – С. 57 – 63
91. Іоан Амос Коменскій // Беседа. – 1892. – № 6. – С. 68; С. 70 – 72.
92. Ісаєвич Я. Д. Джерела з історії української культури доби феодалізму XVI – XVII ст. / Я. Д. Ісаєвич. – К.: Наукова думка, 1972. – 144с.
93. Ісаєвич Я. Освітній рух в Україні XVII ст.: східна традиція і західні впливи / Ярослав Ісаєвич // Київська старовина. – 1995. – № 1. – С. 2 – 9.
94. Ісаєвич Я. Ян Амос Коменський і Україна (До 375-річчя з дня народження) / Ярослав Ісаєвич // Український історичний журнал. – 1967. – № 3. – С. 129 – 131.
95. Історія релігії в Україні: у 10 т. / [упоряд. А. Колодний та ін.]. – К.: Укр-ий Центр духовної культури, 2002.
Т. 5 – 2002. – 428 с.
96. Історія світової культури: [навчальний посібник] / керівник авт. колективу Л. Т. Левчук. – [2-е вид., перероб. і доп.] – К.: Либідь, 1999. – 368 с.
97. Історія української школи і педагогіки: [хрестоматія / упоряд.: О. О. Любар; за ред. В. Г. Кременя]. – К.: Знання, 2005. – 767 с.
98. Історія Центрально-Східної Європи: [посібник для студентів історичних і гуманітарних факультетів університетів] / [за ред. Л. Зашкільняка]. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2001. – 660 с.
99. Каиров И. А. Великий педагог Ян Амос Коменский // Советская педагогика. – 1957. – № 6. – С. 11 – 18.
100. Каиров И.А. Вступительное слово / И.А. Каиров // Материалы научной сессии АПН РСФСР, посвященной 300-летию опубликования дидактических трудов Яна Амоса Коменского (13 – 14 декабря 1957 г.). – Москва: Из-во Академии педагогических наук РСФСР, 1959. – С. 3 – 10.
101. Каневська О. Б. Виховання особистості на засадах морально-християнських цінностей в Україні (XVI – перша половина XVIII століття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” / О.Б.Каневська. – Луганськ, 1997. – 17 с.
102. Карцев Н.С. Великие педагоги после Коменского / Н.С. Карцев // Памяти отца современной педагогіи Яна Амоса Коменскаго. – С.-Петербург, 1895. – С. 29 – 37.
103. Касавин И.Т. Проблема и контекст. О природе философской рефлексии / И. Т. Касавин // Вопросы философии. – 2004. – № 11. – С. 19 – 32.
104. Кашуба М.В. Георгий Конисский / М.В Кашуба. – М.: Мысль, 1979. – 173 с.
105. Кемінь В.П. Педагогічна спадщина Я.А. Коменського в Україні: історіографічний аспект / В.П. Кемінь // Ян Амос Коменський і сучасність: Матеріали міжнародного наукового семінару. – Дрогобич: Коло, 2005. – С. 61 – 67.
106. Кемінь В.П. Розвиток освіти й педагогічної думки українців у країнах Центральної, Східної та Південно-Східної Європи (1918-1996): монографія / Володимир Петрович Кемінь. – К.: б. в, 1997. – 234 с.
107. Клибанов А.И. Реформационные движения в России в XIV – первой половине XVI вв. / А. И. Клибанов. – М.: Изд-во АН СССР, 1960. – 411 с.
108. К. М. Трехсотлетній юбилей Яна Амоса Коменскаго и предполагаемое чествованіе имени его въ Германіи // Русская школа. – 1892. – № 2. – С. 86 – 90.
109. Кожик Ф. Ян Амос Коменський / Франтишек Кожик. – Прага: Орбис, 1980. – 88, [8] с.
110. Колесник І.І. Українська історіографія (ХVІІІ – початок ХХ століття) / Ірина Іванівна Колесник. – К.: “Ґенеза”, 2000. – 256 с.
111. Колесса К. Александр Колеса и Украинский Свободный университет в Праге (идея, работа, достижения) / Константин Колесса // Russian, Ukrainian and Belorussian Emigration between the World Wars in Czechoslovakia. Results and perspectives of contemporary research. Holdings of the Slavonic library and Prague archives: Proceedings. – Part II. – Prague, 1995. – С. 715 – 724.
112. Колесса О. Погляд на історію українсько-чеських взаємин від Х до ХХ в. / Олександер Колесса – Прага: Державна друкарня в Празі, 1924. – 16 с.
113. Колій Д. Ідеї соціального виховання у Фіхте / Дмитро Колій // Світло. –1922. – Ч. 7 – 12. – С. 144 – 149.
114. Коменский Я.А. Великая дидактика / Ян Амос Коменский. – С.-Пб.: Изд-во ред. журн.: “Семья и школа”, 1875-77. – 292 с.
115. Коменский Я.А. Великая дидактика / Ян Амос Коменский. – С.-Пб, 1893. – 326 с.
116. Коменский Я.А. Великая дидактика: [отрывки] / Ян Амос Коменский // Памяти отца современной педагогіи Яна Амоса Коменскаго. – 1893. – С. 38 – 54.
117. Коменский Я.А. Великая дидактика. Главы I – IV / Ян Амос Коменский // Русский начальный учитель. – 1894. – № 2 – С. 56 – 73.
118. Коменский Я.А. Великая дидактика. Главы IХ – Х / Ян Амос Коменский // Русский начальный учитель. – 1894. – № 3 – С. 109 – 113.
119. Коменский Я.А. Великая дидактика. Глава ХХIV / Ян Амос Коменский // О целях образования. – 1905. – Выпуск 8. – С. 53 – 65.
120. Коменский Я.А. Законы благоустроенной школы / Ян Амос Коменский // Русская школа. – 1893. – № 9 – 10. – С. 305 – 342.
121. Коменский Я.А. Зрелище Вселенныя / Ян Амос Коменский. – Сп-б., 1788. – 172 с.
122. Коменский Я.А. Единое есть на потребу / Ян Амос Коменский // Труды Киевской Духовной Академии. – 1862. – январь – февраль. – С. 115 – 131.
123. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: в 2 т. / Ян Амос Коменский. – М.: изд-во К.И. Тихомирова, 1894.
Т. 1 – 1893. – 308 с.
Т. 2 – 1894. – 279 с.
124. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения / Ян Амос Коменский. – [4-е изд. перераб.]. – М.: изд-во К.И. Тихомирова, 1912. – 311 с.
125. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения / Ян Амос Коменский; под ред. А.А. Красновского. – Москва: Учпедгиз, 1955. – 651 с.
126. Коменский Я.А. Лабиринт мира и рай сердца. Глава Х. Путешественник обозревает сословие ученых / Ян Амос Коменский // Славянский ежегодник. – 1884. – Выпуск 6. – С. 164 – 174.
127. Коменский Я.А. Лабиринт мира и рай сердца. / Ян Амос Коменский; пер. с чеш. Ф.В. Ржига. – Н. Новгород, 1896. – 158 с.
128. Коменский Я.А. Лабиринт мира и рай сердца. / Ян Амос Коменский; пер. с чеш. Н.П. Степанова. – Спб.: изд. Н. П. Сафонова, 1904. – 188 с.
129. Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие / [сост. В. М. Кларин, А. Н. Джуринский]. – М.: Педагогика, 1989. – 416 с.
130. Коменский Я.А. Материнская школа. / Ян Амос Коменский; пер. с нем. М.Н. Воскресенской. – СПб.: изд. ред. журн. “Образование”, 1892. – 64 с.
131. Коменский Я.А. Материнская школа / Ян Амос Коменский; под ред. Д.Н. Королькова. – Москва: Учпедгиз, 1947. – 104 с.
132. Коменский Я.А. Мир чувственных вещей в картинках или изобретение и наименование всех важнейших предметов в мире и действий в жизни / Ян Амос Коменский; под ред. А.А. Красновского. – [2-е изд.]. – Москва: Учпедгиз, 1957. – 351 с.
133. Коменский Я.А.Несколько глав из сочинений “Лабиринт мира” / Ян Амос Коменский // Гимназия. – 1896. – № 2. – С. 47 – 54.
134. Коменский Я.А.Несколько глав из сочинений “Лабиринт мира” / Ян Амос Коменский // Гимназия. – 1896. – № 3 – 4. – С. 107 – 114.
135. Коменский Я.А. Устав материнской школы / Ян Амос Коменский; пер. с чеш. Ф. В. Ржига. – Н. Новгород, 1893. – 110 с.
136. Коменский Я.А. Школа-театр, VI драма / Ян Амос Коменский // Памяти отца современной педагогіи Яна Амоса Коменскаго. – 1895. – С. 41 – 63.
137. Коротка исторія педагогіъ (Коменіюсъ) // Учитель. – 15 (27) вересня, 1891.– С. 273 – 277.
138. Кортгаазе В. Від Меланхтона до Коменського і Чижевського / Вернер Кортгаазе. – Дрогобич-Київ: Коло, 2005. – 380 с.
139. Кочубинский А. Григоровичъ В., Ян Амос Коменский. Две речи / А. Кочубинский. – Одесса, 1893. – 56 с.
140. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва: [навчальний посібник для студентів пед. навч. закладів]. – Тернопіль, 1996. – 436 с.
141. Кошелєва Н. Українські педагогічні видання, як джерело вивчення історії шкільництва в Східній Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Наталія Кошелєва // Наукові зошити історичного факультету. – Львів, 1999. – Вип. 2. – С. 85 – 90.
142. Кралюк П. М. Соціани на Волині / П. М. Кралюк // Радянська школа. – 1989. – № 2. – С. 92 – 93.
143. Красновский А.А. Материнская школа Яна Амоса Коменского / А.А. Красновский // Дошкольное воспитание. – 1947. – № 4. – С. 39 – 46.
144. Красновский А.А. Ян Амос Коменский / А.А. Красновский. – М.: Учпедгиз, 1953. – 324 с.
145. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації: Факти, роздуми, перспективи / В.Г. Кремень— К. : Грамота, 2003. — 216 с.
146. Крип’якевич І. Львівська братська школа XVI – XVII ст. / Іван Крип’якевич // Українська школа. – 1926. – Т. 1 (XXXV) – С. 1 – 10.
147. Кузьмин М. Н. Педагогическое творчество Я.А. Коменского в контексте социокультурных процессов перехода от феодализма к капитализму / М. Н. Кузьмин // Советское славяновединие. – 1984. – № 5. – С.22 – 26.
148. Курило В.С. Освіта та педагогічна думка Східноукраїнського регіону у ХХ столітті / В.С. Курило. – Луганськ: ЛДПУ, 2000. – 460 с.
149. Курляк І.Є. Загальний огляд історичного розвитку зарубіжної освіти (від стародавніх часів до ХІХ століття) / І.Є. Курляк. — Львів: Львівський національний ун-т ім. Івана Франка, 2000. – 70 с.
150. Кухта М. І. Роль педагогічної преси Закарпаття 20 – 30 років ХХ ст. в запровадженні української ідеї в шкільництві / М. І. Кухта // Педагогіка і психологія. – 1998. – № 2. – С. 185 – 197.
151. Лаптєва Л. П. Вчений на всі часи / Л. П. Лаптєва // Вісник АН України. – 1992. – № 7. – С. 87 – 94.
152. Лаптєва Л. П. Русская дореволюционная комениология / Л. П. Лаптєва // Folia historica Bohemica. – 1991. – Т. 15. – С. 381 – 439.
153. Левицький В. Історія науки: у 2-ох ч. / В. Левицький. –– Львів: Самоосвіта, 1935.
Ч. 2. – 1935. – 40 с.
154. Левицький О. Соціанство в Польше и юго-западной Руси / О. Левицький // Киевская старина. – 1882. – № 4. – С. 25 – 57.
155. Лемківський М.В. Історія педагогіки: [навчальний посібник] / М.В. Левківський. – Харків: ОВС, 2002. – 240 с.
156. Лепкій О. О греческо-славянской грамматике / О. Лепкій // Галицко-русская матица. – Львов, 1870. – С. 35 – 48.
157. Липинський В. Релігія і церква в історії України / В’ячеслав Липинський. – Львів: Дружина, 1933. – 134 с.
158. Литвинов В. Ренесансний гуманізм в Україні. Ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії XV – початку XVIII ст. / В. Литвинов. – К.: Основи, 2000. – 471 с.
159. Литвинов С.А. Ян Амос Коменський і радянська педагогічна наука / С.А. Литвинов. – К.: Рад. школа, 1958. – 60 с.
160. Лісовий В. Дмитро Іванович Чижевський: онтологія, гносеологія, філософія культури / Василь Лісовий // Філософська і соціологічна думка. – 1994. – № 5 – 6. – С. 4 – 18.
161. Лобай І. Два напрями в народнім вихованню / Іван Лобай // Учительське слово. – 1922. – Ч. 2 – 4. – С. 6 – 7.
162. Лобай І Міжнародний круг праці для обнови виховання / Іван Лобай // Учительське слово. – 1922. – Ч. 7 – 8. – С. 10 – 11.
163. Лордкипанидзе Д.О. Великий чешский педагог Ян Амос Коменский / Д.О. Лордкипанидзе. –