Карпенко Марина Ігорівна. Проблема формування культури здоров'я школярів у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД
„ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА”

На правах рукопису

КАРПЕНКО Марина Ігорівна

УДК 373.091.4 Сухомлинський: 613.955

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ
У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник -
Горащук Валерій Павлович,
доктор педагогічних наук,
професор

Луганськ 2013
ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................... 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО........ 11
1.1. Формування культури здоров’я школярів як психолого-педагогічна проблема ......................................................................................... 11
1.2. Соціально-історичні передумови розробки В.О.Сухомлинським ідей формування культури здоров’я школярів .......... 40
1.3. Концептуальні засади формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського ............................. 66
Висновки до розділу 1 ....................................................................................... 91
РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ ПОГЛЯДІВ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО НА ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ... 95
2.1. Особливості підготовки вчителів Павлиської середньої школи до формування культури здоров’я учнів .......................................................... 95
2.2. Мета та зміст формування культури здоров’я учнів Павлиської середньої школи ...... 113
2.3 Форми та методи виховання культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського ................................................. 138
2.4. Розвиток та впровадження ідей В.О.Сухомлинського щодо формування культури здоров’я школярів у сучасній навчально-виховній практиці ................................................................................................................ 161
Висновки до розділу 2 ....................................................................................... 177
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................... 187
ДОДАТКИ .......................................................................................................... 219

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На початку ХХІ століття, в умовах розгортання глобалізаційних та інтеграційних процесів рівень здоров’я нації значною мірою визначає її майбутній розвиток, здатність до культурного й духовного вдосконалення. Здоров’я в усіх його вимірах є системною характеристикою й розглядається не тільки як найвища соціальна цінність, але й як потужний чинник соціально-економічного розвитку. Формування здоров’я та здорового способу життя учнівської молоді визначено законодавством України одним з основних напрямів державної політики, який передбачає необхідність здійснення багатовекторної діяльності (Укази Президента України „Про Національну програму „Діти України” (1996), „Про Концепцію розвитку охорони здоров’я населення України” (2000)”, Концепція неперервної валеологічної освіти в Україні (1994), Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012 ‑ 2021 роки), Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми „Здоров’я нації” на 2002 2011 роки” тощо). Пріоритети такої діяльності в Україні збігаються з європейськими, свідченням чого є низка нормативно-правових актів світової спільноти щодо сприяння впровадженню здорового способу життя: „Оттавська хартія за здоровий спосіб життя” (1986), „Аделаїдські рекомендації: Політика у громадському здоров’ї” (1988), Джакартська декларація з питань пропаганди здорового способу життя (1997) та ін.
Розуміння важливості проблеми збереження й відтворення здоров’я людини знайшло відображення й у стратегічних завданнях сучасної освіти, де одним з головних визначено формування свідомого ставлення школярів до власного здоров’я та здоров’я інших людей, гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження й зміцнення здоров’я учнів у всіх його складниках: фізичному, психічному й духовному.
Проте, незважаючи на прийняття відповідної законодавчо-нормативної бази, проведення різноманітних організаційних заходів, в останні двадцять років має місце тенденція до погіршення здоров’я учнівської молоді та загальної депопуляції українського населення. Очевидним є й те, що традиційні для сучасної української школи шляхи та засоби організації навчально-виховного процесу не тільки не забезпечують здоров’язбереження учнів, але й іноді стають чинниками погіршення їхнього здоров’я.
Комплекс питань, що стосуються феноменів „здоров’я”, „культура здоров’я”, „формування культури здоров’я”, став предметом дослідницького інтересу фахівців у галузі медицини (В.Александрова, М.Амосов, Г.Апанасенко, Н.Борисенко, Т.Бородюк, В.Войтенко та ін.); філософів та соціологів (Ю.Лисицин, О.Сахно, І.Смирнов, І.Федь та ін.); психологів (С.Бондаренко, С.Дерябо, Ю.Орлов, В.Ротенберг, В.Ясвін та ін.); педагогів і фахівців у галузі фізичного виховання (В.Бондін, М.Гончаренко, В.Горащук, М.Гриньова, О.Дубогай, Г.Зайцев, В.Колбанов, Г.Кривошеєва, Г.Мітяєва, С.Омельченко, В.Скумін, Л.Сущенко та ін.). Яскравим представником гуманістичної педагогіки радянського часу був В.О.Сухомлинський, який одним з перших теоретично обґрунтував, розробив і практично реалізував у своїй школі систему широкого валеологічного виховання учнів. Теоретичний і практичний досвід В.О.Сухомлинського з формування культури здоров’я дітей та молоді подає приклад адекватного розв’язання валеологічних проблем сучасної школи, тому всебічний аналіз його доробку є важливим для розв’язання проблеми здоров’ятворення.
Значним внеском у вивчення педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського стали праці науковців України (М.Антонець, І.Бех, А.Богуш, Л.Бондар, Н.Дічек, І.Зязюн, О.Савченко, О.Сухомлинська) та зарубіжжя (А.Борисовський, Б.Кваша, М.Мухін, В.Риндак, С.Соловейчик (Росія); Н.Гайчук (Білорусія); Н.Басіладзе (Грузія); УЧень, Лі Цзіхуа (Китай); А.Кокеріль (Австралія) та ін.). Проблеми здоров’язбереження в контексті вивчення спадщини В.Сухомлинського щодо розумового, морального, естетичного, трудового, екологічного виховання у своїх дисертаційних роботах торкалися: Т.Будняк, Н.Тарапака (проблеми емоційного й естетичного виховання молодших школярів), Л.Абрамова (індивідуальний підхід у вихованні), К.Кривошеєнко (проблеми розумового розвитку школярів), О.Цхеладзе (проблеми фізичного виховання учнів), А.Аллагулов, Н.Курзова, А.Семез (виховання моральної культури особистості), З.Шевців (виховання в учнів бережливого ставлення до природи), Т.Остапйовська (форми позакласної навчально-виховної роботи), О.Петренко, О.Тимофеєва (виховання почуття любові до батьків), Н.Безлюдна (ідеї розвивального навчання), М.Дубінка (розвиток пізнавального інтересу), В.Кравцов (принцип природовідповідності виховання), Т.Челпаченко (ідея гармонії розумової та фізичної праці).
У ході історико-педагогічного аналізу досліджуваної проблеми й визначення сучасних підходів до її розв’язання було виявлено суперечності між: розумінням на державному рівні важливості здоров’я нації як інтегративної характеристики розвитку суспільства й недосконалою розробкою теоретичних і практичних засад реалізації завдань здоров’ятворення особистості; об’єктивною потребою сучасного суспільства у створенні й реалізації системи формування культури здоров’я учнів та недостатньою готовністю вчителів до практичного розв’язання цього завдання; наявністю значного потенціалу освітніх закладів щодо формування культури здоров’я школярів і недостатнім рівнем методичного забезпечення цього процесу з урахуванням концептуальних ідей В.О.Сухомлинського.
Актуальність проблеми здоров’ятворення людини та формування культури здоров’я школярів, виявлені суперечності зумовили вибір теми дослідження: „Проблема формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах наукової теми кафедри фізичної реабілітації та валеології „Методологія, теорія і практика формування культури здоров’я дітей, учнівської молоді та дорослого населення” (Державний реєстраційний номер 0110U007020), що входить до плану наукових досліджень ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”. Тему дисертаціїї затверджено Радою з координації досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 24.04.2007 р.)
Об’єкт дослідження науково-педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського.
Предмет дослідження теоретичні та практичні засади формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.
Мета дослідження визначити й узагальнити теоретичні та практичні засади формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського, окреслити можливості їх використання в сучасному навчально-виховному процесі.
Відповідно до предмета й мети дослідження було поставлено такі завдання:
1.Визначити понятійно-категоріальне поле дослідження, основні підходи до проблеми формування культури здоров’я школярів у науково-педагогічній літературі.
2.Виявити соціально-історичні передумови розробки В.О.Сухомлинським ідей формування культури здоров’я школярів.
3.Розкрити концептуальні засади формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.
4.Виявити особливості підготовки вчителів Павлиської середньої школи до формування культури здоров’я учнів.
5.Схарактеризувати мету, зміст, форми й методи виховання культури здоров’я школярів у практичній діяльності В.О.Сухомлинського.
6.Узагальнити досвід та окреслити можливості використання ідей В.О.Сухомлинського щодо формування культури здоров’я школярів у сучасній навчально-виховній практиці.
Теоретико-методологічні засади дослідження становлять: положення теорії наукового пізнання про цілісність і всебічність досліджуваних явищ і процесів у їх розвитку; принцип єдності історичного й логічного, теорії й практики; положення системного (В.Афанасьєв, В.Беспалько, І.Блауберг, Е.Юдін), біографічного (Б.Ананьєв, В.Дільтей, Н.Логінова) підходів; методологічні вимоги до історико-педагогічного дослідження (О.Адаменко, С.Бобришов, М.Богуславський, Л.Ваховський, Н.Дічек, Г.Корнетов, В.Курило, О.Сухомлинська); теоретичні підходи до висвітлення випереджального характеру історико-педагогічних знань та вивчення педагогічних персоналій (Л.Березівська, Н.Гупан, Н.Дічек, О.Сухомлинська); положення аксіологічного підходу щодо розуміння сутності здоров’я (Л.Жаліло, І.Неумивакін, В.Скумін та ін.); концептуальні положення гуманізації освіти (В.Андрущенко, Г.Балл, І.Бех, І.Зязюн); теоретичні ідеї про особливості й структуру педагогічної системи В.О.Сухомлинського (В.Караковський, М.Мухін, А.Розенберг, В.Риндак); концептуальні ідеї щодо розуміння здоров’я як системи з пірамідальним принципом побудови (Г.Апанасенко, В.Горащук, Л.Попова); положення щодо формування культури здоров’я школярів, які знайшли відображення в Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, Концепції неперервної валеологічної освіти в Україні, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012 ‑ 2021 роки.
Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань і досягнення мети дослідження використано комплекс методів: контент-аналіз наукової літератури, архівних документів, логіко-системний і порівняльний методи для комплексного аналізу педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського з позицій об’єктивності; біографічний метод для виявлення обставин життя й діяльності, які вплинули на виникнення й розвиток педагогічних ідей В.О.Сухомлинського щодо формування культури здоров’я школярів; метод історико-педагогічної інтерпретації, історико-логічний аналіз, узагальнення й систематизація положень педагогічної системи В.О.Сухомлинського з метою визначення сутності концепції формування культури здоров’я школярів; системно-екстраполяційний для визначення місця й ролі засобів формування культури здоров’я школярів у загальному навчально-виховному процесі Павлиської середньої школи; метод ретроспективного аналізу досвіду педагогічного колективу Павлиської середньої школи з формування культури здоров’я школярів для виявлення перспективних шляхів його впровадження в сучасній педагогічній практиці; бесіди з колегами та учнями вченого для конкретизації ідей В.О.Сухомлинського щодо формування культури здоров’я учнів.
Хронологічні межі дослідження. Нижня хронологічна межа датована 1948р., що пов’язано з початком творчої педагогічної діяльності В.О.Сухомлинського у Павлиській середній школі в якості директора й учителя. Верхня межа 2012р. фіксує сучасний стан дослідження проблеми формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.
Джерельну базу дослідження становлять: педагогічні твори В.О.Сухомлинського, рукописні матеріали особистого фонду вченого в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (м.Київ) (ЦДАВОВ України, ф.5097), Державного меморіально-педагогічного музею В.О.Сухомлинського при Павлиській середній школі (Кіровоградська обл., Онуфріївський р-н, с.Павлиш), фонду В.О.Сухомлинського в Державній національно-педагогічній бібліотеці України ім.В.О.Сухомлинського (м.Київ) (ДНПБ України ім.В.О.Сухомлинського, Фонд В.О.Сухомлинського); нормативні освітні документи СРСР (1917 1991 рр.), сучасної незалежної України; статті та спогади про життєвий шлях і педагогічну діяльність В.О.Сухомлинського; довідково-бібліографічна література; бібліографічні покажчики (1978, 1987, 2001, 2008, 2009рр.), автореферати дисертацій, дисертаційні роботи; філософська, педагогічна, психологічна література з досліджуваної проблеми; матеріали мережі Інтернет. У процесі дослідження використано матеріали фондів наукових бібліотек, зокрема Російської державної бібліотеки (м.Москва), ЦНБ ім.В.І.Вернадського (м.Київ), наукової бібліотеки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Луганської обласної універсальної бібліотеки ім.О.М.Горького.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на основі архівних та історико-педагогічних праць здійснено цілісний аналіз проблеми формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського: виявлено об’єктивні (соціальні) та суб’єктивні (особистісні) передумови виникнення ідеї формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського; визначено особливості підготовки вчителів до формування культури здоров’я в педагогічному досвіді В.О.Сухомлинського, які полягали в розробці наукового підґрунтя цього процесу й реалізувалися в проектувальному й дослідницькому напрямах у межах спеціально створеної системи роботи; окреслено концептуальні засади формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського; схарактеризовано мету, зміст, форми й методи виховання культури здоров’я школярів у Павлиській середній школі; розкрито можливості використання доробку В.О.Сухомлинського щодо формування культури здоров’я школярів у сучасній освітньо-виховній практиці; набули подальшого розвитку наукові уявлення про сутність поняття „культура здоров’я школярів”, зміст, форми та методи організації процесу формування культури здоров’я школярів. До наукового обігу введено маловідомі архівні матеріали з досвіду організації процесу формування культури здоров’я школярів у Павлиській середній школі.
Практичне значення дослідження полягає в можливості використання основних положень дисертації для подальших наукових розвідок у галузі вивчення педагогічних персоналій, зокрема В.О.Сухомлинського; зібраний фактичний матеріал, теоретичні положення й висновки дисертаційної роботи можуть бути реалізовані в освітньому процесі навчальних закладів різних типів щодо формування культури здоров’я особистості та створення здоров’ятворчого середовища, системі професійної й післядипломної педагогічної освіти з освітньої галузі „Здоров’я людини”; при укладанні підручників і навчальних посібників, розробці лекційних курсів і семінарів з таких дисциплін, як: „Загальна та педагогічна валеологія”, „Педагогіка здоров’я”, „Культура здоров’я”, „Методика викладання основ здоров’я” тощо; у процесі науково-дослідної роботи студентів, магістрантів і викладачів.
Особистий внесок авторки в роботах, опублікованих у співавторстві, полягає в розробці й обґрунтуванні основних закономірностей формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського [7].
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертаційної роботи оприлюднено на науково-практичних конференціях різних рівнів: Міжнародних: „Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: європейський вектор розвитку вищої школи” (Луганськ Москва, 2009), „Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку” (Харків, 2011); „Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: дошкілля початкова школа” (Хмельницький, 2011), „Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: здоров’я через освіту” (Донецьк, 2012), „Олімпійський спорт, фізична культура, здоров’я нації у сучасних умовах” (Луганськ, 2012), „Сучасні технології формування особистості фахівця з фізичного виховання, спорту та основ здоров’я” (Чернігів, 2012); Всеукраїнських: „Культура здоров’я, реабілітація, фізичне виховання і спорт у сучасних умовах” (Луганськ, 2007, 2011, 2012), „Фізичне виховання, спорт, реабілітація та культура здоров’я у ХХІ столітті” (Луганськ, 2008), „В.Сухомлинський у діалозі з сучасністю: ціннісні виміри в освіті” (Херсон Київ, 2009), „В.Сухомлинський і О.Захаренко: вивчати минуле, творити сьогодення, передбачати майбутнє” (Черкаси Сахнівка, 2010), „Здоров’я та його сучасні детермінанти: культура здоров’я, фізичне виховання, фізична реабілітація, спорт” (Луганськ, 2010); обговорювалися й дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедр педагогіки, фізичної реабілітації та валеології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 9 статей, з них 8 одноосібні, 6 у наукових фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація має вступ, два розділи, висновки до розділів, загальні висновки, список використаних джерел (327 найменувань), 2 додатки на 8 сторінках. Загальний обсяг роботи 226 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Узагальнення результатів дослідження дає підстави для таких висновків:
1. Одним з найважливіших питань соціальної політики в Україні є пошук ефективних шляхів покращення здоров’я молоді за рахунок побудови в навчальних закладах цілісної системи валеологічного виховання. У ході наукового пошуку встановлено, що теоретичний і практичний досвід В.О.Сухомлинського з формування культури здоров’я школярів може стати прикладом адекватного розв’язання валеологічних проблем сучасної школи. Ідеї павлиського вченого вимагають узагальнення й систематизації в сучасному соціально-історичному контексті, чим і зумовлена актуальність проведеного дослідження.
На підставі проведеного аналізу встановлено, що формування культури здоров’я особистості належить до ключових питань сучасної освіти й виховання, оскільки безпосередньо пов’язане з цілями існування, умовами виживання та перспективами історичного розвитку людства, а розробка ключових понять здоров’я, культура здоров’я, формування культури здоров’я ведеться вченими з позицій багатьох наук і на різних рівнях. Однак єдиного підходу до визначення цих понять не виявлено, оскільки чисельність дефініцій зумовлена їхньою приналежністю до надзвичайно складного та багатогранного феномена людської особистості. Дослідженню сутності й змісту поняття „здоров’я” присвячено праці Г.Апанасенка, Л.Сущенко, Г.Хомутова та ін.; проблемі формування культури здоров’я особистості дисертаційні роботи українських (В.Бабіч, Ю.Драгнєв, В.Горащук, С.Кириленко, Г.Кривошеєва, В.Скумін) та зарубіжних (Л.Аллакаєва, Н.Гаркуша, Є.Конькіна, С.Лебедченко) учених.
2. У дисертації обґрунтовано й доведено доцільність використання системного, цілісного, комплексного, історичного, аксіологічного, біографічного підходів до дослідження проблеми формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського. Завдяки цьому розкрито витоки його валеологічних ідей, чинники їх формування, зв’язок з об’єктивними (соціальними) та суб’єктивними (особистісними) умовами життя й професійної діяльності педагога. Доведено, що теоретичні валеологічні позиції В.О.Сухомлинського сформувалися на основі інтеграції наукових уявлень з філософії, педагогіки, психології, соціології, медицини, а зміст ключових понять (здоров’я, культура здоров’я, формування культури здоров’я тощо) відбивали загальні науково-світоглядні позиції видатного вченого, на які вплинули вивчення досвіду народного виховання й культури, знайомство з класичною вітчизняною та зарубіжною педагогічною думкою, аналіз стану розвитку тогочасної системи освіти. Ідея необхідності розробки теоретичного підґрунтя та форм, методів і засобів практичної реалізації системи формування культури здоров’я молодого покоління визрівала у В.О.Сухомлинського поступово і пройшла складний шлях становлення. У ході наукового пошуку встановлено, що зміни педагогічних пріоритетів В.О.Сухомлинського збіглися із змінами в розвитку суспільства, у його економічній, політичній, культурній сферах. Так, у 40 50-х роках педагог акцентував увагу переважно на питаннях фізичного й психічного здоров’я дітей, підірваного війною, голодом та нестатками матеріального характеру. Але в 60-і роки, коли спостерігалося покращення життя, зростання загального добробуту радянських людей, підвищення освітнього й культурного рівня населення, акценти поширилися й на духовний аспект здоров’я.
3. На основі застосування комплексу методів наукового дослідження (історико-педагогічна інтерпретація, ретроспективний, логіко-системний, порівняльний, контент-аналіз) відтворено концептуальні засади формування культури здоров’я школярів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського, які ґрунтуються на таких вихідних позиціях: цілісність феномену здоров’я (єдність духовних, психічних, фізичних аспектів); системність культури здоров’я (єдність ідейно-теоретичних, потребнісно-мотиваційних, емоційно-вольових, операційно-практичних складових елементів); валеологічна спрямованість процесів розвитку, навчання й виховання; взаємодія всіх суб’єктів-учасників процесу валеологічного виховання; координація зовнішніх і внутрішніх чинників, шкільних і позашкільних форм роботи в процесі валеологічного виховання; неповторність змісту культури здоров’я кожної окремої особистості, дотримання індивідуальної траєкторії в її розвитку. У валеологічний концепції В.О.Сухомлинського відбилися головні риси його свідомості й мислення: національність (полягає у глибоко народній основі поглядів, переконань і почуттів, потребі виявити свою українськість в особистому житті й професійній діяльності, втілити її в національно особливих формах духовної культури); системність (виявляється в інтеграції різних науково-теоретичних поглядів і підходів до аналізу педагогічних явищ, об’єктів та процесів з метою їх цілісного охоплення); синкретичність (полягає в органічному поєднанні абстрактно-логічних і образно-емоційних підходів до визначення та змісту педагогічних явищ, об’єктів та процесів); дитиноцентризм (полягає в гуманістичному сприйнятті і ставленні до дитини як до найвищої духовної цінності, як до головного фактору, що обумовлює організаційну, методичну, морально-психологічну основу навчально-виховного процесу); катарсичність (полягає в орієнтації виховання і загальної культури на глибоку внутрішню трансформацію особистості, що виявляє найвищий ступінь її духовної організації внаслідок очищення, ускладнення і піднесення її цілей, цінностей та ідеалів до рівня соціально значущих, національних, загальнолюдських); ноосферність (полягає у введенні проблем виховання людини в космопланетарний контекст, у спрямуванні виховання на загальнолюдські цінності та ідеали, на першочерговий захист і слугування інтересам усього людства).
4. Установлено, що формування культури здоров’я школярів вимагало від учителів спеціальної підготовки й послідовності в навчально-виховній діяльності. Підготовка вчителів відбувалася у двох напрямках: проектувальному й дослідницькому; формами й методами її здійснення були: засідання педагогічної ради; проведення психологічних семінарів; взаємовідвідування уроків; самоосвіта вчителів (вивчення наук та створення виховної бібліотеки); саморефлексія вчителів з метою удосконалення педагогічної майстерності; складання перспективного плану виховної роботи на тиждень, місяць, чверть, навчальний рік, весь період навчання; ведення щоденника вчителя (лонгітюдне спостереження); ведення записника вчителя; створення рукописного журналу „Педагогічна думка”; організація занять батьківської школи тощо.
5. Аналіз практичного досвіду роботи вчителів Павлиської середньої школи розкриває принципи, цілі, завдання, зміст, форми й методи формування культури здоров’я учнів у відповідності з їх віком та загальною концепцією валеологічного виховання, розробленої В.О.Сухомлинським. Система валеологічного виховання змістовно й процесуально орієнтована на формування структурних компонентів культури здоров’я школярів (ідейно-теоретичний, потребнісно-мотиваційний, емоційно-вольовий і операційно-практичний) під час навчальної, позанавчальної, позашкільної, самостійної та домашньої роботи учнів.
У ході дослідження визначено основні принципи формування культури здоров’я школярів у Павлиській середній школі: принцип духовного катарсису, тобто внутрішнього очищення, ускладнення та піднесення особи на основі орієнтації на соціально значущі, національні та загальнолюдські цілі, цінності та ідеали особистісного розвитку та здоров’я; принцип духовної домінанти, підпорядкування всіх складників здоров’я особистості її духовному началу; принцип гармонії духовного, психічного та фізичного аспектів здоров’я особистості; принцип природовідповідності, врахування індивідуальних, вікових, статевих особливостей здоров’я школярів; принцип зв’язку валеологічного виховання з навчальною, трудовою, фізкультурною, суспільною, творчою, ігровою діяльністю школярів; принцип реалізації навчально-виховного процесу з виховання культури здоров’я школярів в умовах натурального природного середовища; принцип постійного поступового ускладнення змісту та видів валеологічної діяльності учнів на різних етапах шкільного життя; принцип педагогічного гуманізму, любові та поваги до особистості дитини, морально-психологічної підтримки її зусиль щодо формування культури здоров’я; принцип неповторної своєрідності культури здоров’я конкретної особистості, який вимагає індивідуальних шляхів її формування на індивідуально достатньому рівні; принцип валеологічного самовиховання та саморозвитку, активного формування особистістю культури здоров’я протягом усього життя; принцип випереджувальної профілактики й попередження відхилень у здоров’ї та розвитку особистості; принцип контролю за результатами формування культури здоров’я.
6. У дисертації доведено, що теоретична зрілість, наукова глибина й практична ефективність системи валеологічного виховання в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського співзвучна з сучасними науковими підходами до формування культури здоров’я школярів, відповідає завданням державної політики, спрямованої на забезпечення національної безпеки засобами здоров’ятворення.
Досвід павлиського вченого з формування культури здоров’я школярів знайшов відбиття у сучасних освітніх закладах. Так, свій досвід використання ідей В.О.Сухомлинського щодо побудови в навчальному закладі здоров’язберігаючого середовища активно популяризують у педагогічній пресі та засобах масової інформації такі навчальні заклади: Український колеж імені В.О.Сухомлинського (м.Київ) у початковій школі запроваджено систему безоціночного навчання; розроблено й реалізовано структурно-змістовну модель „Школа духовного здоров’я”; створено Центр раннього розвитку дошкільнят (материнська школа); проводяться „уроки під відкритим небом”; змінено внутрішній розпорядок роботи колежу уроки тривають 30 хв., існує „година творчих пошуків” тощо; Артемівська ЗОШ І ІІІ ступенів №5 із профільним навчанням (Донецька область) у навчальному закладі створено організаційно-педагогічні умови для інтеграції дітей із особливими потребами в загальноосвітній простір; системною є корекційно-реабілітаційна робота; розроблено картки індивідуального моніторингу ступеня навченості учнів; традиційними є такі методи роботи, як пальчикова гімнастика, гра, ігротерапія, казкотерапія, арттехніка, піскова терапія, кольоротерапія, танцтерапія, сміхотерапія, ароматерапія тощо; ЗОШ І ІІ ступенів (м.Ясинувата, Донецька область) розроблено й реалізовано модель „Школа життєвого успіху”; уведено „лист здоров’я учнів класу”, проводяться регулярні психолого-педагогічні семінари для батьків; функціонують студії „Юні донбасівці”, „Кабінет-музей патріотичного виховання”, реалізується проект „Здорова дитина здорова нація” тощо; Харцизький різнопрофільний ліцей №2 (Донецька область) кожен класний керівник веде паспорт здоров’я учнів класу; обов’язковими є спеціальні наради за участю медичної сестри навчального закладу, метою яких є розроблення пам’яток та рекомендацій для учнів і батьків із профілактики різноманітних захворювань; проводяться батьківські конференції, де обговорюються питання зміцнення та охорони здоров’я учнів, режиму праці й відпочинку, перспективи розвитку фізичної культури та виховання; традиційними є Дні здоров’я; проводяться тренінги для учнів і для вчителів на тему „Як покращити здоров’я”, „Умій володіти собою”, частими є нестандартні уроки, такі як уроки-подорожі „Здоров’я духовне і фізичне”, „Стежинками рідного краю”, уроки-ігри „ Сходинки до здоров’я”, уроки-вікторини „Зелена аптека”, „Проблема харчування в минулому” тощо; Підвербцівський НВК (ЗОШ І ІІ ступенів ДНЗ) (Івано-Франківська область) розроблена й реалізована модель „Школа сприяння здоров’я”; проводиться щоденна ранкова гімнастика; обов’язковими є організовані рухливі ігри на перервах; традиційними стали спортивні свята, масові спортивні позакласні заходи та змагання; під час літніх канікул працює пришкільний оздоровчий табір тощо; Стеблівська ЗОШ І ІІІ ступенів імені І.Нечуя-Левицького (Черкаська область) реалізує програму „Мистецтво бути здоровим”; створено шкільний „Центр здоров’я”, батьківську світлицю, ігрову кімнату „Країна здоров’я”, ігрові куточки в класних кімнатах тощо.
На основі узагальнення досвіду В.О.Сухомлинського щодо формування культури здоров’я школярів виявлено напрями його реалізації в масовій освітньо-виховній практиці: по-перше, організація у сучасній школі здоров’язберігаючої інфраструктури; по-друге, раціональна організація навчально-виховного процесу відповідно до санітарно-гігієнічних норм та вікових особливостей учнів; по-третє, організація системної, регулярної здоров’ятворчої роботи у школі; по-четверте, організація систематичної просвітницько-виховної роботи з учнями, спрямованої на усвідомлення ними цінності власного здоров’я та здоров’я оточення; реалізація у навчально-виховному процесі різноманітних прямо чи опосередковано валеологічно спрямованих форм та методів роботи із учнями; залучення учнів до дослідницької діяльності з питань здорового способу життя; по-п’яте, організація системи просвітницької та методичної роботи всього педагогічного колективу; по-шосте, встановлення стійкого взаємозв’язку між школою і сім’єю учнів; по-сьоме, організація системи діагностичних, профілактичних, лікувально-реабілітаційних заходів у школі.
Проведене дослідження не претендує на вичерпну глибину висвітлення всіх аспектів науково-педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського щодо формування культури здоров’я школярів. Подальшого наукового аналізу потребують такі питання, як: організація ефективної взаємодії школи, сім’ї й громадськості в процесі формування культури здоров’я школярів; удосконалення форм, методів, засобів і діагностичного інструментарію формування культури здоров’я школярів у процесі навчальної та позанавчальної роботи.