Власюк Жанна Іванівна. Виховання почуття справедливості у молодших школярів в позаурочній діяльності

Короткий опис

Власюк Жанна Іванівна. Виховання почуття справедливості у молодших школярів в позаурочній діяльності.- Дисертація канд. пед. наук: 13.00.07, Ін-т проблем виховання НАПН України. - Київ, 2015.- 222 с.

Інститут проблем виховання НАПН України

На правах рукопису

ВЛАСЮК ЖАННА ІВАНІВНА

УДК 37.3.091.33 – 027.22: [37.015.31:177.9]

ВИХОВАННЯ ПОЧУТТЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Бех Іван Дмитрович,
доктор психологічних наук,
професор, дійсний член
НАПН України

Київ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ПОЧУТТЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ..........................................................................................11
1.1. Почуття справедливості особистості як наукова проблема……………………...11
1.2. Змістова структура почуття справедливості молодших школярів……………....32
1.3. Критерії, показники, рівні вихованості почуття справедливості молодших школярів………………………………………………………………………………….49
Висновки до першого розділу…………………………………………………..............61
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ПОЧУТТЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ…………………………………………………………………………….65
2.1. Діагностика рівнів вихованості почуття справедливості у молодших школярів………………………………………………………………………………….65
2.2. Педагогічні умови виховання почуття справедливості у молодших школярів у позаурочній діяльності ………………………………………………………………….94
2.3 Особливості педагогічної майстерності вчителів та батьків щодо виховання почуття справедливості у молодших школярів………………………………………128
2.4.Динаміка вихованості почуття справедливості у молодших школярів в позаурочній діяльності…………………………………………………………………153
Висновки до другого розділу…………………………………………………………..169
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………….173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………………..177
ДОДАТКИ………………………………………………………………………............197

ВСТУП

Актуальність теми. Реформування системи освіти в Україні неможливе без удосконалення особистості, яка перебуває під її впливом. Серед моральних якостей особистості вагоме місце посідає виховання почуття справедливості як найвищої загальнолюдської цінності. Водночас практика засвідчує, що у молодших школярів досить часто не сформоване вміння взаємодіяти з однолітками на засадах цього почуття. Це призводить до поширення несправедливості у міжособистісних стосунках, нетерплячості, а іноді й девіантної поведінки, агресивності в дитячому середовищі.
Саме тому реформування освітньої системи в Україні передбачає необхідність актуалізації завдань розвитку моральних якостей підростаючої особистості, серед яких вагоме місце займає почуття справедливості як найвища загальнолюдська цінність. Така актуальність спричинена також тим, що наша дійсність, на жаль, пронизана антигуманними настроями у суспільстві, зокрема, лицемірством, байдужістю, неповагою, які й породжують несправедливість.
З огляду на це, освітні заклади покликані формувати у школярів спрямованість на інших людей, що розглядається як поєднання трьох умінь: розуміти інших, уважно й справедливо до них ставитися, ураховувати їхні інтереси, бажання, звички.
Варто зазначити й таке, що педагогічні колективи не спрямовані на розв’язання проблеми виховання почуття справедливості у школярів, або мають певні труднощі у її вирішенні. Взаємодія педагога і вихованця досить часто будується за суб’єкт-об’єктним типом, що гальмує формування цього особистісного утворення.
Сучасна освітня орієнтація на виховання почуття справедливості дітей та учнівської молоді знайшла своє втілення у положеннях Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, а також Законах України
„Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Основних орієнтирах виховання учнів 1–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, Концепції виховання особистості в умовах розвитку української державності, Концепції громадянського виховання тощо.
У сучасній теорії виховання є вагомий доробок як орієнтовна основа для безпосереднього дослідження проблеми, пов’язаної з почуттям справедливості. Проблеми морального виховання, формування моральної свідомості особистості розкрито у працях К. Абульханової-Славської, Л. Архангельського, І. Беха, Б. Братуся, С. Гарячої, В. Киричок, І. Ковальчук, Л. Кольберга, О. Матвієнко, А. Маслоу, Ж. Піаже, К. Роджерса, А. Роттера, М. Сметанського, Л. Степаненко, К. Хелкома, К. Чорної; питання міжособистісних взаємовідносин, які безпосередньо пов’язані з розумінням почуття справедливості, порушено у дослідженнях В. Андрущенка, І. Беха, А. Гусейнова, І. Зязюна, В. Кременя, Г. Костюка, Б. Ломова, В. Плахотного, С. Рубінштейна, Л. Сохань, А. Швейцера, В. Франкла, Е. Фромма; окремі аспекти справедливості обґрунтовано Я. Коменським, А. Макаренком, С. Соловейчик, О. Смольковим, В. Сухомлинським, В. Тернопільською.
У педагогічній науці значущими є наукові праці (О. Кононко, Я. Коменський, С. Карпенчук, А. Макаренко, С. Соловейчик, В. Сухомлинський, В. Тернопільська), в яких справедливість розглядається як особистісне утворення, рушійна сила розвитку особистості.
У цьому контексті важливу роль відіграють наукові праці психологів (М. Волкова, Е. Голинчик, О. Гулевич, Г. Левінталь, Ж. Піаже, Л. Сосніна), які розглядають справедливість як таку якість особистості, що дає змогу об’єктивно оцінювати як власні, так і чужі дії, вчинки.
Разом із тим, проблема справедливості, не зважаючи на її величезну значущість для повноцінного життя людини у суспільстві, ще не стала предметом спеціального психолого-педагогічного дослідження, здебільшого зустрічаються тільки окремі міркування та розглядаються окремі аспекти цієї проблеми, які не дають практичному педагогові змоги вибудувати на їх основі конкретні методичні дії.
Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена низкою суперечностей між:
- об’єктивною потребою суспільства у вихованні почуття справедливості особистості й недостатніми можливостями сучасної системи освіти задовольнити цю потребу;
- вимогами загальноосвітніх навчальних закладів до прояву учасниками навчально-виховного процесу справедливості й відсутністю у молодших школярів знань та вмінь відповідної міжособистісної взаємодії;
- усвідомленням суб’єктами виховання необхідності консолідації зусиль для формування почуття справедливості у молодших школярів та розмежованістю і розбалансованістю таких зусиль у позаурочній діяльності через неефективне змістово-методичне забезпечення.
Отже, актуальність проблеми, її недостатня теоретична розробленість, нагальна потреба у практичній діяльності щодо виховання почуття справедливості у молодших школярів обумовили вибір теми дисертаційного дослідження – „Виховання почуття справедливості у молодших школярів у позаурочній діяльності”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є структурною частиною комплексної науково-дослідної теми лабораторії громадянського та морального виховання Інституту проблем виховання НАПН України „Виховання культури гідності дітей та учнівської молоді в позаурочній діяльності загальноосвітніх навчальних закладів” (державний реєстраційний номер 0111U000098). Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Інституту проблем виховання НАПН України (протокол № 10 від 28.12.2009 р.) та узгоджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 23.02.2010 р.).
Мета дослідження – на основі наукового вивчення проблеми справедливості особистості, характеристики типів несправедливості в міжособистісних взаєминах обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови виховання почуття справедливості молодших школярів у позаурочній діяльності.
Завдання дослідження:
1. З’ясувати стан дослідженості проблеми справедливості у філософській, психолого-педагогічній літературі, уточнити сутність справедливості молодших школярів.
2. Схарактеризувати типи несправедливості у міжособистісних взаєминах молодших школярів та способи їх нейтралізації.
3. Означити критерії, показники та виявити рівні вихованості почуття справедливості молодших школярів.
4. Розробити та експериментально перевірити педагогічні умови виховання почуття справедливості у молодших школярів під час позаурочної діяльності.
Об’єкт дослідження – виховання почуття справедливості у молодших школярів.
Предмет дослідження – педагогічні умови виховання почуття справедливості молодших школярів у позаурочній діяльності.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: наукові методологічні положення, теорії, концепції щодо: загальних закономірностей розвитку особистості під впливом середовища та виховання (К. Абульханова-Славська, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); психолого-педагогічні теорії особистості та її розвитку у процесі діяльності (О. Бодальов, Г. Костюк); ідеї гуманістичного виховання (В. Сухомлинський, К. Роджерс); філософські та психолого-педагогічні підходи до виховання гуманної особистості в сучасних умовах (В. Білоусова, С. Гончаренко, Л. Курганська); ідеї особистісно орієнтованого (І. Бех) та системного (О. Коберник, Т. Лейченков) підходів у вихованні; наукові уявлення про сутність та закономірності розвитку дітей молодшого шкільного віку (Л. Божович, О. Запорожець, О. Кононко); положення про розвиток емоційної сфери молодших школярів (О. Кульчицька, І. Кулагіна); концепції оптимізації навчально-виховного процесу в початкових класах (С. Білозерська, А. Бойко, С. Гаряча); теоретичні положення щодо залучення молодшого школяра до ігрової діяльності (О. Запорожець, Д. Ельконін).
Для вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження:
- теоретичні: аналіз наукових джерел з філософії, соціології, психолого-педагогічної літератури з метою розкриття сутності виховання почуття справедливості у молодших школярів, визначення критеріїв і показників вихованості справедливості; аналіз програм, навчально-методичних посібників, педагогічної документації з означеної проблеми; аналіз та узагальнення досвіду роботи з проблеми дослідження для визначення та обґрунтування педагогічних умов, форм і методів виховання почуття справедливості молодших школярів у позаурочній діяльності;
- емпіричні: діагностування (педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, тестування, робота над змодельованими і життєвими ситуаціями, методика незакінчених речень, ігри, вправи), педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) для визначення рівнів вихованості почуття справедливості молодших школярів; доведення доцільності педагогічних умов виховання почуття справедливості в учнів початкових класів;
- статистичні: методи математичної статистики для перевірки достовірності отриманих результатів експериментальної роботи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, щовперше:
- обґрунтовано педагогічні умови виховання почуття справедливості в молодших школярів у позаурочній діяльності (упровадження методики виховання почуття справедливості молодших школярів у позаурочній діяльності; підготовка вчителів до виховання почуття справедливості у молодших школярів під час позаурочної діяльності; забезпечення взаємодії школи із сім’єю у вихованні почуття справедливості в молодших школярів;); схарактеризовано типи несправедливості у міжособистісних стосунках молодших школярів (елементарно свідома, самостверджувальна, гіперпохвальна, некомпетентна, конформістська, емоційно-ситуативна, емоційно-неусвідомлена); визначено критерії й показники (когнітивний: розуміння молодшими школярами сутності справедливості-несправедливості, механізмів її прояву, знання про норми справедливості, усвідомлення доцільності їх дотримання, розвинута рефлексія; емоційно-ціннісний: емоційно-ціннісне ставлення молодших школярів до себе, однолітків, старших, переживання несправедливого ставлення не тільки до себе, а й до оточуючих, розуміння й об’єктивне оцінювання інших людей, адекватна самооцінка, розвинута емпатія, емоційна саморегуляція; поведінковий: володіння вміннями справедливої поведінки, досвідом справедливих міжособистісних взаємин, самоконтроль, саморегуляція власних дій, учинків) та рівні вихованості почуття справедливості у молодших школярів (високий, достатній, середній, низький);
- уточнено сутність справедливості молодших школярів (вид міжособистісної взаємодії, що ґрунтується на об’єктивному оцінювальному ставленні учнів початкових класів до іншої людини, за яким враховується нормовідповідність способу дій, ступінь психологічних зусиль для досягнення мети, а також спонуканні молодшого школяра до блокування несправедливості);
- подальшого розвитку набули організаційні форми, методи виховання почуття справедливості молодших школярів у позаурочній діяльності.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у впровадженні інструментарію діагностування рівнів вихованості почуття справедливості учнів початкових класів у позаурочній діяльності; розроблених автором навчально-методичних рекомендацій „Виховання почуття справедливості у молодших школярів у позаурочній діяльності”, які містять: заняття розвивального курсу для молодших школярів „Чотири кроки до справедливості”, заняття лялькового театру „Чародії”, семінар-практикум для вчителів „Нехай панують на землі добро та справедливість” і для батьків „Немає нічого в світі краще, якщо в батьках свята справедливість живе”.
Результати дослідження можуть бути використані у розробленні методичних посібників, програм і методичних рекомендацій для класних керівників; методичних матеріалів для батьків; як доповнення до навчальних програм, матеріалів з педагогіки і методики виховної роботи для студентів вищих навчальних закладів; у системі післядипломної педагогічної освіти.
Наукові положення дисертаційного дослідження, основні висновки й методичні рекомендації „Виховання почуття справедливості у молодших школярів у позаурочній діяльності” впроваджено у виховний процес Житомирської загальноосвітньої школи № 21 I–III ступенів (довідка № 36 від 09.02.2013 р.), Вінницького приватного православного НВК Святого Миколая (довідка № 12 від 06.02.2013 р.), Соловіївської загальноосвітньої школи I–III ступенів Брусилівського району (довідка № 101 від 27.12.2009 р.), Заречанської загальноосвітньої школи
I–ІII ступенів (довідка № 5 від 05.02.2013 р.), Пісківської загальноосвітньої школи
I–III ступенів (довідка № 04-02 від 12.02.2013 р.) Житомиррського району, Липниківської загальноосвітньої школи I–III ступенів Лугинського району Житомирської області (довідка № 72 від 22.05.2007 р.)
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження були представлені у доповідях на науково-практичних всеукраїнських конференціях: „Особистість ХХІ століття: проблеми та шляхи їх вирішення” (Київ, 2007), „Ціннісні орієнтації навчальної діяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів у контексті сучасних вимог до освіти” (Житомир, 2008), „Шляхи гармонізації знань і якостей особистості в професійній підготовці майбутнього вчителя” (Кривий Ріг, 2009), „В. О. Сухомлинський у діалозі з сучасністю: ціннісні виміри в освіті” (Херсон, 2009), „Наукова еліта як соціально-економічний фактор розвитку держав в умовах глобалізації” (Київ, 2010); регіональних: „Теорія і практика підготовки майбутніх учителів до педагогічної дії” (Житомир, 2011), „Вальдорфська педагогіка: світоглядно-методологічні основи, досвід і перспективи впровадження в Україні” (Житомир, 2012), „Формування професійної компетентності майбутніх педагогів дошкільної та початкової освіти” (Житомир, 2014); на звітних наукових конференціях Інституту проблем виховання НАПН України (Київ, 2007–2012); на засіданнях кафедри психології і педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка, на педагогічних семінарах і методичних об’єднаннях класних керівників загальноосвітніх шкіл м. Житомира, Житомирського району та області.
Публікації. Зміст і результати дисертаційного дослідження висвітлено
в 12 одноосібних публікаціях автора, з них 5 статей у наукових фахових виданнях України, 1 стаття у зарубіжному науковому виданні, 1 навчально-методичні рекомендації, 2 статті опубліковано у збірниках матеріалів конференцій, 3 – в інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (270 найменувань, з них 9 – іноземною мовою), додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 221 сторінку, з них 177 сторінок основного тексту. У дисертації представлено 17 таблиць на 8 сторінках, 11 рисунків на 7 сторінках
(з них 2 рисунки на двох повних сторінках), 10 додатків на 24 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичний аналіз і практичне розв’язання актуальної проблеми виховання почуття справедливості у дітей молодшого шкільного віку, обґрунтовані та апробовані педагогічні умови виховання почуття справедливості молодших школярів у позаурочній діяльності.
Результати теоретичного дискурсу та експериментальної роботи засвідчили досягнення мети, вирішення поставлених завдань і уможливили такі висновки:
1. Здійснений аналіз поняття „справедливість” у філософії, етиці, психології, педагогіці дає підстави визначити її як соціально-моральну категорію, важливий регулятор ціннісно-змістових ідей та уявлень особистості, її міжособистісних взаємин.
Проведене дослідження засвідчило наявність певних суперечностей у підходах науковців до визначення сутності поняття „справедливість”, що значною мірою залежить від суспільної моралі, місця людини у суспільстві, захисту її гідності, визначення прав і свобод.
Доведено, що проблема виховання почуття справедливості молодших школярів у позаурочній діяльності є актуальною та такою, що досі не знайшла свого розкриття в контексті розв’язання педагогічних проблем.
Уточнено сутність поняття „справедливість молодших школярів” як вид міжособистісної взаємодії, що ґрунтується на об’єктивному оцінювальному ставленні учнів початкових класів до іншої людини, за яким враховується нормовідповідність способу дій, ступінь психологічних зусиль для досягнення мети, а також спонуканні молодшого школяра до блокування несправедливості.
2. Схарактеризовано типи несправедливості у міжособистісних взаєминах молодших школярів: елементарно свідома, самостверджувальна, гіперпохвальна, некомпетентна, конформістська, емоційно-ситуативна, емоційно-неусвідомлена. Описано способи нейтралізації несправедливості та педагогічні досягнення у вихованні почуття справедливості в дітей молодшого шкільного віку. Встановлено, що сформовані навички саморегуляції та самоконтролю дають змогу блокувати прояви несправедливості у міжособистісних взаєминах дітей молодшого шкільного віку.
3. Обґрунтовано змістову структуру почуття справедливості молодших школярів. Доведено, що виховання почуття справедливості в учнів початкових класів буде ефективним за умови збалансованості когнітивного, емоційно-ціннісного, поведінкового компонентів. Когнітивний компонент передбачає знання про сутність і зміст справедливості-несправедливості, міжособистісні взаємини, норми, правила поведінки, прийняті у соціумі. Емоційно-ціннісний визначає переживання, що відображають ставлення молодшого школяра до почуття справедливості як особистісної цінності. Поведінковий компонент характеризує ступінь вихованості у молодшого школяра умінь справедливої взаємодії.
Зважаючи на окреслену структуру, визначено критерії та показники вихованості почуття справедливості у дітей молодшого шкільного віку. Так, показниками когнітивного критерію є: розуміння молодшими школярами сутності справедливості-несправедливості, механізмів їх прояву, знання про норми справедливості, усвідомлення доцільності їх дотримання, розвинута рефлексія. Показники емоційно-ціннісного критерію: емоційно-ціннісне ставлення молодших школярів до себе, однолітків, старших, переживання несправедливого ставлення не тільки до себе, а й до оточуючих, розуміння й об’єктивне оцінювання інших людей; адекватна самооцінка, розвинута емпатія, емоційна саморегуляція. Показниками поведінкового критерію є: володіння молодшими школярами вміннями справедливої поведінки, досвідом справедливих міжособистісних взаємин, самоконтроль, саморегуляція власних дій, учинків.
Відповідно до показників виокремлено й описано чотири рівні вихованості почуття справедливості у молодших школярів (високий, достатній, середній, низький).
За результатами експерименту з’ясовано, що причинами низького рівня вихованості почуття справедливості в учнів початкових класів є: невикористання повною мірою виховних можливостей навчальних предметів у позаурочній діяльності, одноманітність і неефективність змісту, форм і методів виховання, нерозуміння та небажання вчителів визнавати актуальність такої роботи, тобто відсутність відповідної мотивації; недостатнє використання потенціалу родини у процесі виховання почуття справедливості молодших школярів.
4. Визначено, обґрунтовано та впроваджено педагогічні умови виховання почуття справедливості молодших школярів у позаурочній діяльності (упровадження методики виховання почуття справедливості молодших школярів у позаурочній діяльності; підготовка вчителів до виховання почуття справедливості в учнів початкових класів; забезпечення взаємодії школи із сім’єю у вихованні почуття справедливості).
Методика виховання почуття справедливості молодших школярів у позаурочній діяльності упроваджувалася в межах розвивального курсу для учнів 1–4 класів „Чотири кроки до справедливості”. Курс побудовано відповідно до типології несправедливості у міжособистісному спілкуванні молодших школярів у системі „вихованець-вихованець” і реалізовано в чотири етапи. Позитивні зрушення у вихованості почуття справедливості молодших школярів забезпечило застосування у виховному процесі початкової школи методу створення проблемних ситуацій, етичних бесід, морально-етичних вправ, проективних методик, методу проектів, методу інтерактивних технологій, театральних інсценізацій, ігор, колективних творчих справ, групових справ, колективних творчих проектів; різних форм роботи з книжкою, плакатами, ілюстраціями; екскурсій, свят, вікторин, конкурсів, змагань.
Підготовча робота з педагогами щодо виховання почуття справедливості у дітей молодшого шкільного віку здійснювалася в межах семінару-практикуму „Нехай панують на світі добро та справедливість” за чітко визначеної логічної послідовності заходів та з опорою на творчу особистість педагога. Заняття семінару-практикуму мали на меті аналіз різних типів несправедливості у міжособистісних взаєминах та подолання їх проявів у поведінці педагогів.
Педагогічна взаємодія сім’ї та школи передбачала організацію батьківського навчання „Немає нічого у світі кращого, якщо в батьках свята справедливість живе” (участь батьків у лекціях, практичних заняттях, консультаціях, тренінгах, семінарах, батьківських зборах, інших формах роботи).
Результативність та ефективність упроваджених педагогічних умов виховання почуття справедливості молодших школярів доведено кількісно-якісними змінами у рівнях вихованості означеної якості. Засвідчено, що показники вихованості почуття справедливості у молодших школярів у експериментальних групах після завершення формувального етапу експерименту значно перевищують показники контрольних груп і відповідні показники, здобуті на констатувальному етапі дослідження. Зокрема, встановлено, що показники високого рівня вихованості почуття справедливості молодших школярів у експериментальній групі зросли на 14,6 %, достатнього – на 34,8 %, показники середнього рівня зменшилися на 35,9 %, низького – на 13,5 %. У контрольній групі показники високого рівня зросли на 1,5 %, достатнього – на 3,1 %, середнього рівня зменшилися на 2,3 %, низького – на 2,3 %.
Проведене експериментальне дослідження, безумовно, не вичерпує всіх аспектів розглянутої в дисертації проблеми. Подальшого вивчення потребують питання: виявлення чинників розвитку почуття справедливості у дітей молодшого підліткового віку, гендерних особливостей виховання почуття справедливості в учнів початкових класів. Також виникає потреба порівняльного аналізу у вихованні почуття справедливості українських школярів та їхніх однолітків за кордоном.
Рекомендовано широке впровадження у навчально-виховний процес початкової школи навчально-методичних рекомендацій „Виховання почуття справедливості у молодших школярів у позаурочній діяльності” та введення у плани виховної роботи заходів щодо виховання почуття справедливості молодших школярів, активізації гурткової роботи учнів у зазначеному напрямі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности / Абульханова-Славская К. А. – М. : Наука, 1980. – 151 с.
2. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / Абульханова-Славская К. А. – М., 1991. – 299 с.
3. Амонашвілі Ш. А. Особистісно-гуманна основа педагогічного процесу. – Мн. : Університетське, 1990. – 560 с.
4. Арсеньев А. С. Проблема цели в воспитании и образовании / Арсеньев А. С. // Философско-психологические проблемы развития образования. – М. : Педагогика, 1981. – С. 54-73.
5. Арсеньев А. С. Научное образование и нравственное воспитание / Арсеньев А. С. // Психологические проблемы нравственного воспитания детей. – М. : Педагогика, 1977. – С. 30-58.
6. Артемова Л. В. Театр і гра. Вдома, у дитячому садку, в школі / Артемова Л. В.; пер. з рос. – [2-ге вид.]. – К. : Томіріс, 2002. – 291 с.
7. Бекон Ф. Сочинения / Бекон Ф. – М., 1977. – Т. 1. – 567 с.
8. Белинский В. Г. Избранные педагогические сочинения / Белинский В. Г.; под ред. Е. Н. Медынского. – М., 1948. – 280 с.
9. Бербешкина З. А. Проблема справедливости в марксистско-ленинской этике / Бербешкина З. А. – М. : Высшая школа, 1974. – 160 с.
10. Бердяев Н. А. Философия свободы. Смысл творчества / Бердяев Н. А. – М. : Правда, 1989. – 607 с.
11. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Бернс Р. – М. : Педагогика, 1988. – 285 с.
12. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання : [наук.-метод. посібн.] / Іван Дмитрович Бех. – К. : ІЗМН, 1998. –204 с.
13. Бех І. Д. Виховання особистості : у 2 кн. / Іван Дмитрович Бех. – К. : Либідь, 2003. – Кн. 1 : Особистісно-орієнтований підхід : теоретико-технологічні засади. – 2003. – 280 с.
14. Бех І. Д. Виховання особистості : у 3 кн. / Іван Дмитрович Бех. – К. : Либідь, 2006. – Кн. 3 :Сходження до духовності. – 2006. – 272 с.
15. Бех І. Д. Справедливість-несправедливість у міжособистісних взаєминах / Бех І. Д. // Педагогіка і психологія. – 2006. – № 1. – С. 6 – 14.
16. Бех І. Д. Психологічний супровід особистісно орієнтованого виховання / Бех І. Д. // Початкова школа. – 2003. – № 3. – С. 1 – 6.
17. Бех І. Д. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет особистості / Бех І. Д. // Початкова школа. – 2001. – № 12. – С. 32 – 35.
18. Бех І. Д. Категорія “ставлення” в контексті розвитку образу “Я” особистості / Бех І. Д. // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 3. – С. 3 – 22.
19. Бех И. Д. Психологические основы нравственного развития личности : дисс. … доктора психол. наук : 19.00.07 / Бех Иван Дмитриевич. – К., 1992. – 320 с.
20. Бех І. Д. Гуманізм у вихованні підростаючої особистості / Бех І. Д. // Рідна школа. – 1995. – № 9. – С. 78 – 83.