Коркішко, Олена Геннадіївна Виховання патріотизму молодших школярів у позаурочній виховній роботі

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 37.035.6.
На правах рукопису

КОРКІШКО ОЛЕНА ГЕННАДІЇВНА

ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
У ПОЗАУРОЧНІЙ ВИХОВНІЙ РОБОТІ

13.00.07 теорія і методика виховання

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук,
професор Сипченко В.І.

Слов’янськ 2004
ЗМІСТ

ВСТУП. 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ
ПАТРІОТИЗМУ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 15
1.1. Становлення та розвиток патріотичного виховання
в історії вітчизняної педагогічної думки 15
1.2. Сутність, структура та зміст патріотичного виховання
в сучасній педагогічній теорії 42
1.3. Особливості сучасного патріотичного виховання
в позаурочній виховній роботі 62
Висновки до розділу 1 79

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА
ЕФЕКТИВНОСТІ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 83
2.1. Організація дослідно-експериментальної роботи 83
2.2. Перевірка ефективності виховної технології формування
патріотизму у молодших школярів 103
2.3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи 144
Висновки до розділу 2 161

ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 168
ДОДАТКИ 187

ВСТУП

Нині Україна перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень, обравши шлях переходу від тоталітарної ідеології до свободи й демократії, національного відродження, цивілізованої, соціально зорієнтованої економіки, побудови нового громадянського суспільства. У зв’язку з цим кардинальні реформи у всіх сферах життєдіяльності суспільства: економіці, політиці, ідеології і, насамперед, освіті - вимагають трансформації свідомості, світогляду, зміни ціннісних орієнтацій та стереотипів поведінки суспільства в цілому.
Нова ера історичного розвитку ставить завдання сформувати інтелектуальний і культурний потенціал як найвищу цінність нації. Провідна роль у цьому процесі належить загальноосвітній школі, як основному інституту соціалізації підростаючого покоління. Сучасна школа повинна виховувати громадянина зі стійкою соціальною орієнтацією, що може бути визначена як громадянсько-патріотична, і така, що узгоджується із загальнолюдськими цінностями.
Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію. Виховати таких особистостей можна за умови розвитку національної освіти, в якій система виховання та навчання ґрунтується на ідеях народної філософії, засадах української етнопедагогіки, народознавства, основах християнської релігії, наукової педагогічної думки, родинного виховання тощо.
Провідною проблемою української психолого-педагогічної науки є розробка методологічних засад формування особистості учнів загальноосвітньої школи. Патріотичне виховання сучасного школяра серед різноманітних теоретичних підходів у вирішенні цього питання займає одне з головних місць. В умовах становлення української держави патріотичному вихованню належить пріоритетна роль. Про це свідчать державні документи: Указ президента „Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян” від 27 квітня 1999р., „Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави”, „Концепція патріотичного виховання учнівської молоді” тощо.
Успішність розв’язання цієї проблеми залежить від термінового перегляду навчальних і виховних програм школи та позашкільних закладів освіти, взаємовідносин школи та сім’ї, пошуку досконалих механізмів громадсько-патріотичного виховання. Однак реалізація такого важливого соціального завдання ускладнюється тим, що традиційний підхід до виховання особистості через систему спільних зусиль школи, сім’ї та суспільства не завжди є ефективним. Більше того, дослідники констатують, що в системі виховання дитини не існує обґрунтованої програми впливу на особистість із метою розвитку патріотичних почуттів.
Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності, сформувати у молоді громадянсько активні, соціально значущі якості, які вона зможе проявити в усіх видах діяльності, і, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо зміцнення української держави. У різні часи та епохи в усіх цивілізованих державах сім’я, школа, суспільство ставили перед собою завдання виховати громадянина, патріота своєї країни.
В умовах економічної кризи, спотвореного переходу до ринкових відносин, відбувається інтенсивний процес соціальної й моральної деградації значної частини учнівської молоді, тому притупляються природні потреби в пізнанні й творчості, втрачається інтерес до чесної праці, знецінюються духовні ідеали. Певна частина сучасної молоді байдуже ставиться до ідеї незалежності України.
У вирішенні важливих завдань патріотичного виховання чинне місце належить організації діяльності школи. Сучасна школа ще не змогла до кінця подолати негативні стереотипи, притаманні комуністичній системі виховання, не поставила особистість у центр виховної системи. У закладах освіти ще й досі відсутні цілісність і систематичність в організації патріотичного виховання; до кінця не вирішено проблему переходу на навчання рідною мовою. У виховному процесі важливе місце мають посісти народна філософія, народна мудрість, національні ідеї та ідеали, що є тим підґрунтям, на якому зростає національна свідомість, гідність і самоповага. Вважаємо за необхідне переглянути і відновити історико-етнографічну пошукову діяльність, краєзнавчу і народознавчу роботу; посилити роботу дитячих, юнацьких організацій; розширити роботу спрямовану на знайомство школярів з історією українського народу, національними культурними надбаннями, розглядати їх із позиції значущості для всього народу та світу; звернути увагу у змісті виховання на національні моральні норми, канони совісті, честі, гуманності, правди, милосердя. Невипадково, що в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ століття” одним із пріоритетних напрямів реформування виховного процесу проголошується утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, краси, працелюбності, інших доброчинностей.
Глибокий та системний аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури доводить, що сучасне виховання, зокрема патріотичне, має здійснюватися в умовах національного виховання. Виховання патріотизму сучасні вчені розуміють як „формування гармонійної, розвиненої, високоосвіченої, соціально активної й національно свідомої людини, наділеної глибокою громадянською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, господарською кмітливістю, підприємливістю й ініціативністю”[94, с.6].
Результати порівняльного аналізу свідчать, що у сучасних педагогів і психологів поняття „патріотизм” не набуває єдиного концептуального визначення. Висвітлені лише окремі аспекти проблеми, мало даних про структуру патріотизму та особливості процесу його формування. У більшості робіт, присвячених процесу виховання особистості, розглянуті проблеми розвитку її інтелекту, світогляду, певних естетичних, фізичних, моральних рис, а питання про свідоме виховання патріотизму у молодшому шкільному віці не було вирішене повністю ні в теоретичному, ні в практичному аспектах.
З огляду на викладене вище, актуальними є наукові розробки та практичне забезпечення нової системи патріотичного виховання, мета якого прищепити кожній людині почуття національної самосвідомості, любові до свого народу та Батьківщини, прагнення своєю діяльністю служити їхнім інтересам, зміцнювати економічно і політично, вболівати за розвиток мови та культури.
Аналіз історико-педагогічної літератури свідчить, що першооснови патріотичного виховання були закладені в народній педагогіці, значення якої висвітлюється в роботах О.Любара, В.Мацюка, В.Пугача, М.Стельмаховича, Д.Федоренка. Для нашого дослідження становлять інтерес праці М.Аркаса, Л.Дмитрієва, Д.Лихачова, В.Яременка. Вони присвячені історичному аналізу пам’яток культури Київської України-Русі. В них висвітлюється виховний ідеал давньоруської епохи, складовою частиною якого виступає патріотичне виховання.
Серед класиків педагогічної науки до проблем патріотизму зверталися Г.Ващенко, О.Духнович, А.Макаренко, О.Огієнко, С.Русова, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський, Я.Чепіга та інші видатні вчені. У своїх працях і наукових розробках вони висвітлювали актуальні для свого часу проблеми розвитку патріотичних почуттів школярів як складової частини національної системи виховання, висували ідею виховання „свідомого” громадянина, патріота своєї Батьківщини.
Фундаментальне значення для дослідження проблеми патріотичного виховання школярів, особистості взагалі, має етнопедагогічна спадщина вчених, діячів культури, педагогів, письменників України: М.Драгоманова, М.Коцюбинського, Л.Українки, І.Франка, Т.Шевченка та ін.
Проблемі патріотичного виховання, сутності таких понять, як патріотична свідомість”, любов до Батьківщини”, присвячені фундаментальні праці вчених-філософів В.Бичка, О.Забужка, І.Надільного, І.Стогнія, В.Шинкарука та ін. Для нашого дослідження цінними є роботи сучасних психологів: І.Беха, А.Богуш, М.Боришевського, В.Котирло, Ю.Трофімова, О.Чебикіна та інших, які в своїх наукових працях досліджують поняття „патріотизму”.
Важливу допомогу в процесі теоретичного усвідомлення нових тенденцій у вітчизняній педагогічній науці надало вивчення робіт О.Вишневського, О.Губко, П.Кононенка, В.Кузя, Ю.Руденка, В.Сипченка, М.Стельмаховича, Б.Ступарика, Б.Чижевського, К.Чорної, Г.Шевченко, Л.Штефан, П.Щербаня, які в основу патріотичного виховання ставлять національну свідомість та наголошують на усвідомленні безперечної цінності Батьківщини.
Досить цікавими для нашого дослідження є погляди сучасних учених П.Ігнатенка, Н.Косарєвої, Л.Крицької, В.Поплужного, які виділяють структуру громадянськості, що складається з багатьох компонентів, одним із яких виступає патріотичне виховання. У своєму навчально-методичному посібнику Виховання громадянина” вони звертають увагу на формування таких якостей майбутніх громадян, патріотів України, як національний характер, почуття належності до українського народу, патріотичні погляди і переконання, любов до Батьківщини.
Важливими для нашого дослідження є бачення сучасних вчених В.Вугрич, Т.Ільїної, Н.Мойсеюк, М.Прохорова, О.Сидорова, Б.Синюхіна, що до сутності поняття патріотизм”. Вони розкривають його як інтегровану єдність почуттів, переконань і діяльності. І саме в патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до себе, людей, Батьківщини, її минулого, майбутнього і сьогодення.
Проблеми національно-патріотичного виховання в сім’ї, ідеї народної педагогіки досліджують сучасні педагоги Ю.Руденко, М.Стельмахович, П.Щербань. Зокрема, М.Стельмахович наголошував, що національне родинне виховання має базуватися на українознавстві, сприяти формуванню уявлень про власну націю та її самобутність.
Вихованню дітей молодшого шкільного віку присвячені праці Ш.Амонашвілі, І.Беха, Л.Божович, Д.Ельконіна, І.Каїрова, Н.Миропольської, І.Підласого, Н.Янковської та ін. І.Підласий підкреслює, що знання та вміння, накопичені дитиною у молодшому шкільному віці, пізніше стають основою для формування стійких моральних звичок, навичок суспільної поведінки (відповідальності, взаємодопомоги, чуйності, поваги та ін.), високих життєвих ідеалів. Незважаючи на глибину цих праць, питання формування патріотичних почуттів у молодших школярів ще недостатньо висвітлено в наукових дослідженнях.
Проблема застосування педагогічних технологій у навчально-виховному процесі сучасної школи знайшла своє відображення в працях відомих вітчизняних і зарубіжних педагогів: В.Беспалька, Ю.Васькова, Т.Ільїної, А.Кіктенко, О.Люборської, О.Пєхоти, Г.Селевка, Г.Сороки, Г.Шевченко. У своїх наукових роботах вони розкривають сутність, ознаки та структурні компоненти педагогічних технологій. Важливим у цьому зв’язку є навчально-методичний посібник Г.Сороки, в якому подано цікаві розробки виховних технологій, рекомендацій щодо їх використання вчителями, класними керівниками, вихователями.
Викликають інтерес нещодавно виконані кандидатські дисертації, що певним чином торкаються виховання патріотизму в позаурочній роботі. Це наукові дослідження Г.Гуменюк, В.Каюкова, В.Кіндратова, О.Красовської, В.Коваль, І.Охрименко, Р.Петронговського, В.Стрельчук, Н.Христич тощо.
Разом із тим, аналіз психолого-педагогічної літератури та педагогічна практика свідчать, що патріотичне виховання в позаурочній виховній роботі вивчено недостатньо, оскільки існують серйозні суперечності між реальними можливостями школи, сім’ї, установ дозвілля щодо організації процесу виховання особистості. Не висвітлені різноманітні форми й методи виховної роботи, за допомогою яких формуються патріотичні почуття дитини.
В останні роки, у педагогічній літературі, посилилась увага до питань позаурочної роботи. Науковці (С. Баранов, Л.Болотіна, В.Лозова, Н.Мойсеюк, Г.Пустовіт, В.Кукушин, Н.Косарєва, Л.Крицька, О.Кобрій, Я.Гнутель, В.Сластьонін, Т.Сущенко, Г.Троцко, М.Фіцула) визначають позаурочну діяльність загальними термінами „позаурочна”, „позакласна”, „позанавчальна” виховна робота. На їхню думку, позаурочна робота є важливим засобом виховання школярів і дає можливість задовольнити інтереси, нахили дітей, сприяє розвитку творчих здібностей. Однак безсистемне і нецілеспрямоване виховання не дасть бажаних результатів.
Підвищення рівня позаурочної виховної роботи певним чином залежить від наявності програм, впровадження сучасних виховних систем і технологій, якості проведених виховних заходів, активної участі в них учителів школи, батьків, працівників інших освітньо-культурних закладів.
На сучасному етапі становлення української державності проблема формування патріотизму в молодших школярів набуває особливого значення. Тому обрана тема дослідження „Виховання патріотизму молодших школярів у позаурочній виховній роботі” є досить актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Слов’янського державного педагогічного університету „Гуманізація навчально-виховного процесу” (протокол № 9 засідання Вченої ради СДПІ від 28.12.1997р.). У межах цього плану автором здійснювалося дослідження проблем формування патріотизму в молодших школярів у позаурочній виховній роботі.
Тему дисертації затверджено на засідання вченої ради Слов’янського державного педагогічного інституту (протокол № 5 від 24.01.2002 р.) і зареєстровано Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 9 від 26.11.2002р.)
Об’єкт дослідження патріотичне виховання молодших школярів у позаурочній виховній роботі.
Предмет дослідження педагогічна технологія патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній виховній роботі.
Мета дослідження теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічну технологію формування патріотизму молодших школярів у позаурочній виховній роботі.
Гіпотеза дослідження виховання патріотизму молодших школярів у позаурочній виховній роботі буде ефективним, якщо:
- впливати на почуття, переконання та діяльність вихованців;
- органічно поєднувати навчальні й виховні завдання, будуючи їх за принципом від близького до дальнього;
- не нав’язувати патріотичні погляди зовні (дитина має прийняти їх добровільно, за власною волею та бажанням);
- розробити технологію патріотичного виховання молодших школярів, систематично використовувати її у практичній діяльності;
- залучити до участі у виховній роботі школи батьків, громадськість, ветеранів війни та праці, народних умільців, представників культури;
- систематично використовувати елементи народної педагогіки, традиції національного виховання;
- створити банк творчих робіт учнів молодших класів, музей або куточок історії школи (села, селища, міста) як результат проведеної роботи з патріотичного виховання.
Мета та гіпотеза зумовили коло завдань дослідження:

Список літератури

Висновки

Історико-педагогічне обґрунтування сутності, структури та змісту патріотичного виховання, результати проведеного дослідження довели, що обрана нами тема є правомірною, оскільки вона зумовлена проблемами подальшої теоретичної та практичної розробки шляхів патріотичного виховання особистості молодшого школяра.
Вирішивши завдання нашого дослідження, ми дійшли таких висновків.
1. Ретроспективний аналіз досліджуваної проблеми в історії української педагогічної думки дозволяє стверджувати, що в усі часи, за різних соціально-політичних умов уявлення про патріотичне виховання завжди пов’язувалося насамперед з ідеями служіння Вітчизні. Головними, незмінними рисами патріотизму залишаються:
- любов до Батьківщини, відстоювання її інтересів;
- боротьба за волю, честь і славу України;
- любов до народу, родини, сім’ї;
- служіння Богові як абсолютній Правді, Красі, Справедливості;
- відстоювання та відродження рідної мови, науки, освіти, культури, мистецтва, духовних традицій народу;
- зміцнення дружби між народами.
2. Дослідження поняття патріотизму в філософській, політичній, науково-педагогічній та психологічній літературі дозволило розкрити його сутність, структуру та зміст на сучасному етапі. Під патріотизмом ми розуміємо духовно-моральний принцип життєдіяльності особистості, який характеризується відповідальним ставленням людей до рідного краю, до Батьківщини, до народу, це активна праця на благо Вітчизни, примноження її багатства, розбудова науки та культури, захист свободи та честі своєї держави.
3. Структура патріотизму, на наш погляд, виявляється в ставленні особистості: до себе (національна самосвідомість, честь, гідність, щирість, доброта, терплячість, чесність, порядність, суспільна активність та ініціативність); до людей (толерантність, національний такт, милосердя, благородство, справедливість, гостинність, відкритість, щедрість, допомога, усвідомлення своєї належності до українського народу як його представника, відповідальність перед своєю нацією); до Батьківщини (віра, надія, любов, громадянська відповідальність, готовність стати на захист країни, бажання працювати для її розвитку, підносити її міжнародний авторитет, повага до Конституції та законів держави, гордість за її успіхи, біль за невдачі); до національних цінностей (бажання та потреба в накопиченні, збереженні й передачі родинних та національних звичаїв, традицій, обрядів; дбайливе ставлення до національних багатств, до рідної природи; сприяння розвиткові духовного життя українського народу; шанобливе ставлення до національних та державних символів; почуття дбайливого господаря своєї землі).
4. Одержані теоретичні та науково-методичні висновки переконують, що етап раннього етнічно-територіального самоусвідомлення (О.Вишневський) є фундаментом патріотизму і здійснюється переважно в батьківській родині та школі. Він припадає на дошкільний і молодший шкільний вік. На цьому етапі формується почуття патріотизму. Саме в патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до своєї держави, її минулого, майбутнього й сьогодення. До патріотичних ми відносимо:
− почуття належності до своєї держави та її народу;
− почуття гордості за успіхи держави, біль за невдачі;
− повага до історії, культури, традицій, вірувань, менталітету;
− захоплення героїчними подвигами минулого та сучасності;
− любов до рідної природи;
− шанування рідної мови, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;
− ностальгія при розлуці з Батьківщиною;
− неприязнь до всього антиукраїнського;
− почуття національної гідності.
5. Досліджуючи проблему патріотичного виховання в позаурочній діяльності, ми спиралися на наукові праці П.Ігнатенка, О.Кобрій, Н.Косарєвої, Л.Крицької, В.Кукушина, В.Поплужного, Г.Пустовіта та інших учених, на основі чого створили певну систему позаурочної виховної роботи, розкрили її мету, завдання, закономірності, принципи, зміст, форми та методи, що сприяли поглибленню й закріпленню знань, яких діти набувають на уроках, розвитку громадянських якостей, накопиченню соціального досвіду, розвитку патріотичних почуттів.
6. У констатуючому експерименті було розроблено критерії патріотичного виховання. Показники критеріїв віднесли до трьох розділів: родинного, соціального, державного, що у своїй сукупності складають зміст патріотичного виховання, яке в реальній практиці реалізується не повною мірою. Експериментальні показники складових розділів на цьому етапі дуже низькі.
7. Створена нами педагогічна технологія патріотичного виховання, її мета, принципи, компоненти, напрями, методи, форми, загальнодидактичні критерії сприяли розкриттю змісту виховної роботи в позаурочний час. Завдяки цьому було максимально активізовано діяльність молодших школярів патріотичного спрямування.
8. Найефективнішими формами організації позаурочної роботи з патріотичного виховання є: свята (сімейні, народні, релігійні, державні), екскурсії та походи (краєзнавчі, на підприємства, по історичних місцях, в природу тощо), бесіди, зустрічі з відомими людьми (героями війни та праці, народними умільцями, державними діячами тощо), виставки, конкурси, вікторини, створення музейних експозицій, догляд за могилами, надання допомоги членам родини, ветеранам, людям похилого віку, дітям-сиротам тощо. Виявилось доцільним використання розроблених форм: виготовлення Родинного альбому”, карт Пам’ятні куточки міста”, календаря Видатні дати міста, країни”; туристко-краєзнавча експедиція Моя Батьківщина Україна”; конкурси на кращого знавця народної пісні Пісня душа народу”; проведення інформаційних хвилин Життя Батьківщини”, Вісті України”.
9. За результатами проведеного дослідження нами було розроблено методичні рекомендації вчителям та організаторам виховної роботи щодо виховання патріотичних почуттів молодших школярів, рекомендовано змістовне та методичне забезпечення цього процесу; перевірено ефективність розробленої нами програми патріотичного виховання молодших школярів.
10. Порівняльний аналіз констатуючого та контрольного експериментів засвідчив динаміку зростання патріотичних почуттів молодших школярів у позаурочній виховній роботі, значне підвищення рівня їхньої сформованості, підтвердивши висунуту нами гіпотезу. Апробована технологія патріотичного виховання в ході формуючого експерименту показала, що така робота позитивно впливає на виховання патріотизму в молодших школярів.
Проведене дослідження, безумовно, не вичерпує всіх проблем, пов’язаних з вихованням патріотизму. Важливими для дослідження залишаються проблеми формування патріотичних переконань та діяльності в дітей середнього та старшого шкільного віку. Вважаємо за доцільне створення цілісної системи патріотичного виховання в позаурочній діяльності: позаурочна виховна робота«позакласна виховна робота«позашкільна виховна робота. Подальшого дослідження потребують: підготовка вчителів, вихователів груп подовженого дня, керівників виховної роботи до організації діяльності з патріотичного виховання в навчально-виховному процесі школи; планування навчально-виховної роботи школи; розробка курсів Методика виховної роботи” та Методика шкільного виховання”.
Виходячи з того, що Східний регіон України багатонаціональний, гострою залишається проблема адаптації школярів до нового змісту виховання, а також практичного втілення методик національного, громадянського, патріотичного напрямів.