КРЮКОВА Олена Вікторівна ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ДОЦІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Короткий опис

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

КРЮКОВА Олена Вікторівна

УДК 373.4.033+373.4.016:502/504

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ДОЦІЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Маршицька Вікторія Вячеславівна
кандидат педагогічних наук

Київ – 2005

З М І С Т

ВСТУП……………………………………………………………………….……… 3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-практичні основи формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів……………………………………………………12
1.1. Психолого-педагогічна сутність поведінки особистості………………….12
1.2. Психолого-педагогічні дослідження формування екологічно
доцільної поведінки школярів……...……………………………..…………...…..24
1.3. Формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів у шкільній практиці …………………….…………………...………………………38
ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ………………………………………………………70
РОЗДІЛ 2. Експериментальна перевірка технології формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів...………………………………………75
2.1. Принципи технології та етапи формування екологічно доцільної
поведінки молодших школярів………..………………..…………………………75
2.2. Використання комплексу пізнавально-емоційних завдань та
екологічних ігор для формування поведінкових дій і вчинків учнів 1-4 класів………………………………………….……………………………………..91
2.3. Систематизація та узагальнення особистого досвіду екологічно
доцільної поведінки молодших школярів……..……………...….……………...108
2.4. Організація та результати дослідно-експериментальної роботи……..…123
ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ ……………………………………………………156
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………….160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...166
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………186

ВСТУП

Діяльність людини, як основна перетворююча сила, призвела до глобальної екологічної кризи. Внаслідок змін, які відбуваються у соціальному, політичному, духовному та економічному житті суспільства, загострилася потреба в особистості, здатній свідомо та активно визначати спосіб свого життя, відповідати за свої дії та вчинки. За таких умов запобігання забрудненню навколишнього середовища, рішуча відмова від стихійного впливу на нього – це насамперед моральна проблема, вирішення якої потребує достатнього рівня екологічної культури.
Стратегія виходу з екологічної кризи, гармонізації взаємодії людства і природи запропонована у програмі дій “Порядок денний на ХХІ століття” [181], прийнятій на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992). У цьому і наступних документах (Pio+5, Pio+10) наголошується, що пріоритетним напрямом діяльності навчальних закладів має бути виховання ціннісного ставлення до природи, розвиток уміння приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища.
Особливе місце в системі неперервної екологічної освіти належить початковій школі. Саме цей період у житті дітей сприятливий для усвідомлення себе невід’ємною часткою природи, своєї ролі та значущості в збереженні її цілісності.
У Концепції екологічної освіти України [113], Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті [157], Державному стандарті початкової загальної освіти [55] одним із завдань загальноосвітнього навчального закладу I ступеня (1-3(4)-ті класи) визначено набуття елементарних знань про природу та взаємозв’язки у ній, розвиток емоційно-ціннісного ставлення до природи, формування навичок екологічно доцільної поведінки. Формування такої поведінки, досвіду природоохоронної діяльності неможливе без усвідомлення власної причетності молодших школярів до забруднення довкілля і формування відповідальності за його збереження.
Теоретичним та практичним аспектам екологічного виховання у шкільному та позашкільному навчально-виховному процесі надається значна увага. Наукові підходи до екологічного виховання в сучасних умовах розроблені в дослідженнях А.Н. Захлєбного [71; 72], І.Д. Звєрєва [77; 78; 80], І.Т. Суравегіної [74; 219; 220]. Н.В. Лисенко [134], Л.П. Симонова [208; 209], З.П. Плохій [178] визначили методологічні та теоретичні засади екологічного виховання дітей дошкільного та молодшого віку. Науковці та практики звертають увагу на те, що в роботі дитячого садка і школи відсутня система навчання і виховання, яка б забезпечувала єдність і неперервність розвитку особистості на цих вікових етапах (В.Г. Кузь [123; 206], Л.В. Іщенко [87], Д.І.Струннікова [217] та інш.).
Ряд сучасних наукових досліджень присвячено формуванню екологічної культури молодших школярів у процесі вивчення природознавчих предметів, на основі міжпредметних зв’язків, у позаурочний час (С.А. Карпєєв [94], Є.Д.Макаров [138], Л.А. Чистякова [243], Л.В. Шаповал [248], О.В. Яковлєва [262]), екологічної грамотності молодших школярів (Д.І. Мельник [144]), екологічної культури учнів основної школи у процесі вивчення інтегративного курсу “Навколишній світ” (О.В. Король [115]), курсу екології (С.Г. Лебідь [126]), засобами ігрової діяльності (О.Л. Пруцакова [188]).
Формуванню відповідальної поведінки, самоконтролю і саморегуляції поведінки учнів, вихованню моральної свідомості і поведінки особистості, прогнозуванню моральної поведінки присвячені дослідження М.І.Боришевського [23; 24], В.Є. Гуріна [51], Л.В. Долинської [60], Т.В.Кириченко [99], В.М. Піскуна [174], М.В. Савчина [202], І.В. Сингаївської [210].
Психологічним підгрунтям формування екологічно доцільної поведінки є роботи К.О. Абульханової-Славської [1], І.Д. Беха [11-13], Ю.Б. Гіппенрейтер [42], О.М.Леонтьєва [128-130], А.В. Петровського [171; 172], С.Л. Рубінштейна [198] та інших, у яких обгрунтовується, що основою поведінки є вчинки, у яких формуються й виявляються позиція та моральні переконання особистості. Розглядаючи поведінку як системне утворення, вчені виділяють потребнісно-мотиваційний, операціональний, інформаційний, регуляторний компоненти.
У працях Б.Г. Ананьєва [4], І.Д. Беха [13], Л.І. Божович [17-19], Л.С.Виготського [35; 36], В.В. Давидова [52; 189], І.А. Зимньої [83], Г.С.Костюка [30; 117], О.К. Маркової [140], А.В. Петровського [190], Н.Ф.Тализіної [222; 223], Д.Б. Ельконіна [255-258] визначається, що молодший шкільний вік сприятливий для формування екологічно доцільної поведінки, оскільки у цьому віці відбуваються значні зміни у всій психічній сфері дитини. Протягом усього молодшого шкільного віку дитина навчається керувати своєю поведінкою, протіканням психічних процесів. Поведінка молодшого школяра психологічно обумовлена вибором, залежить від оцінки своєї і чужої поведінки, наявності практичних навичок поведінки. Серед основних умов, які забезпечують формування самоконтролю поведінки молодших школярів, є формування навичок моральної поведінки і мотиваційної сторони самоконтролю; прогнозування моральної поведінки є центральним компонентом у структурі моральної саморегуляції поведінки молодших школярів. Участь у різних видах екологічної діяльності молодшого школяра – навчальної, ігрової, трудової - сприяє формуванню вмінь та навичок екологічно доцільної поведінки, відпрацюванню поведінкових стереотипів.
Враховуючи сутність процесу формування екологічно доцільної поведінки особистості, екологічно доцільну поведінку молодшого школяра розглядаємо як дії і вчинки у довкіллі, що безпосередньо пов’язані із задоволенням його життєвих потреб у взаємодії з довкіллям, без порушення екологічної рівноваги та гармонійного розвитку особистості і природи, як рівнозначних цінностей.
Дослідження стану проблеми у шкільній практиці свідчить, що у молодших школярів є необхідні передумови формування екологічно доцільної поведінки. Однак з’ясовано, що чимало школярів у виборі дій і вчинків у природі керуються, переважно, емоційними імпульсами, прагматичними інтересами, мотивами наслідування і самоствердження, а не раціональними цілями, пізнавальними та естетичними потребами, гуманістичними і природоохоронними мотивами. Більшість учнів намагаються дотримуватися правил поведінки в природі лише за умови контролю з боку дорослих, за пропозицією дорослих беруть участь у заходах, присвячених екологічним проблемам. Крім того, має місце невідповідність між екологічними знаннями учнів та поведінкою у природі, що свідчить про відсутність переконань та обумовлено особливостями суб’єктивного ставлення до природи. Переважна більшість вчителів використовують вербальні методи впливу, і лише супроводжують розповідь, бесіду, читання художньої літератури показом ілюстративного матеріалу екологічного спрямування. Вчителі значно менше використовують практичні методи роботи у природі, лабораторні досліди, екскурсії в природу. Батьки майже не залучаються до екологічного виховання учнів, що порушує цілісність системи виховання особистості.
Незважаючи на чималий науковий доробок з проблеми формування екологічної культури учнів, що певною мірою стосується і процесу формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів, вироблення зазначеної характеристики не було предметом спеціального дослідження. Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню розробленість в теорії і практиці початкової школи, протиріччя між потенційними можливостями молодших школярів щодо формування екологічно доцільної поведінки і станом виховної практики, відсутність науково-обгрунтованої технології формування зазначеної характеристики особистості, було визначено тему дисертаційного дослідження: “Формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів”.
Зв’язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою колективної теми “Особистісно орієнтовані технології екологічного виховання школярів” лабораторії екологічного виховання Інституту проблем виховання АПН України, державний реєстраційний номер №0199 U 000062. Тема дисертаційної роботи затверджена на засіданні Вченої ради Інституту проблем виховання АПН України від 28 травня 2001 р., протокол №5, а також Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України від 25 вересня 2001 р., протокол № 7.
Об’єкт дослідження - екологічне виховання учнів початкової школи.
Предмет дослідження – технологія формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.
Мета дослідження: науково обгрунтувати, розробити та експериментально перевірити технологію формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.
Гіпотеза дослідження: ефективність формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів забезпечується педагогічною технологією, що передбачає такі етапи:
- диференційований, спрямований на корекцію компонентів екологічно доцільної поведінки на основі комплексу пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор;
- інтегрований, спрямований на систематизацію та узагальнення досвіду екологічно доцільної поведінки на основі факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу!”.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначено завдання дослідження:
- з’ясувати сучасний стан досліджуваної проблеми у теорії та шкільній практиці;
- визначити сутність поняття “екологічно доцільна поведінка”, критерії та показники сформованості відповідної характеристики молодших школярів;
- обгрунтувати принципи, етапи формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів;
- розробити та експериментально перевірити технологію формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.
Методологічну основу дослідження складають загальнофілософські положення про цілісність природи, єдність природи і суспільства, необхідність гармонізації та гуманізації взаємовідносин суспільства з природою, про виховну і розвиваючу функції природи; про поведінку як системне утворення; закономірності психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Теоретичною основою дослідження є: системний підхід до вивчення поведінки (К.О. Абульханова-Славська, І.Д. Бех, Ю.Б. Гіппенрейтер, О.М.Леонтьєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн), психологічна теорія особистості (Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін, О.М. Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн), концептуальні положення теорії екологічної освіти та виховання (А.Н. Захлєбний, І.Д. Зверєв, Л.П. Симонова, І.Т. Суравегіна), типологія суб’єктивних ставлень до природи в системі екологічної культури (С.Д. Дерябо, В.А. Ясвін), положення про розвиток особистості молодшого школяра (Л.І. Божович, В.В. Давидов, Н.Ф. Тализіна, Д.Б. Ельконін).
Для досягнення мети та реалізації завдань застосовувалися такі методи дослідження:
- теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми дослідження; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду, порівняльний аналіз, за допомогою яких з’ясовано стан досліджуваної проблеми у педагогічної теорії;
- емпіричні: методи педагогічної та психологічної діагностики (анкетування вчителів, батьків, спостереження, бесіда, педагогічний експеримент), якісний аналіз результатів експерименту, методи математичної обробки одержаних результатів дослідження, за допомогою яких здобуто об’єктивні відомості про стан сформованості екологічно доцільної поведінки молодших школярів, а також здійснювалася оцінка результативності дослідження.
Поєднання теоретичних та емпіричних методів дало змогу обґрунтувати критерії та показники методики вивчення сформованості екологічно доцільної поведінки, виділити типи поведінки молодших школярів у природі.
Експериментальна база дослідження. Педагогічний експеримент здійснювався протягом 1998-2003 років на базі загальноосвітніх шкіл №2, №16 м. Донецька, №15, №24 м. Краматорська. Констатуючим етапом експерименту було охоплено 432 молодших школяра, 128 вчителів початкових класів (із них 93 – слухачі курсів підвищення кваліфікації Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та 35 вчителів названих вище шкіл), 198 батьків.
На формуючому етапі експерименту залучалися загальноосвітні заклади №2, №16 м. Донецька, №24 м. Краматорська. У ньому брали участь 288 учнів початкових класів, 12 вчителів, 149 батьків.
Дослідження проводилось у три етапи:
На першому етапі (1998-1999 р.р.) здійснювалось теоретичне та практичне осмислення проблеми; формулювалася гіпотеза; визначено сутність поняття “екологічно доцільна поведінка”, критерії, показники сформованості екологічно доцільної поведінки та типи поведінки молодших школярів у природі.
На другому етапі (2000 - 2003 р.р.) визначено принципи та етапи формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів; обґрунтовано та розроблено відповідну педагогічну технологію; здійснено експериментальну перевірку ефективності запропонованих розробок.
На третьому етапі (2003 - 2004 р.р.) аналізувався та узагальнювався здобутий експериментальний матеріал, формулювалися висновки.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше визначено сутність поняття “екологічно доцільна поведінка молодших школярів”; обґрунтовано і розроблено критерії, показники, методику дослідження сформованості зазначеної характеристики стосовно молодших школярів; обгрунтовано особистісно орієнтовану педагогічну технологію поетапного формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів, спрямовану на корекцію компонентів поведінки та узагальнення відповідного досвіду молодших школярів.
Практичне значення одержаних результатів визначають: комплекс пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор, програма і методичні рекомендації факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу!”, система навчальних занять для учнів 4-х класів, методика дослідження сформованості екологічно доцільної поведінки молодших школярів; типологія поведінки молодших школярів у природі за виділеними критеріями та індивідуальними особливостями сформованості досліджуваної характеристики. Розроблені методичні рекомендації можуть бути використані у масовій педагогічній практиці роботи загальноосвітніх шкіл, працівниками позашкільних навчальних закладів, викладачами і студентами вищих педагогічних навчальних закладів, у післядипломній педагогічній освіті та перепідготовці педагогічних працівників, в організації спільної навчально-виховної роботи навчального закладу з сім’єю.
Вірогідність результатів дослідження, основних висновків і рекомендацій забезпечується теоретичним і методологічним обгрунтуванням його вихідних положень, застосуванням комплексу засобів, форм і методів, адекватних об’єкту, предмету, меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів експериментальної роботи; відповідністю теоретичних положень і висновків дослідження.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювались у процесі обговорення на педагогічних нарадах експериментальних шкіл, методичних об’єднаннях вчителів початкових класів м. Донецька і м.Краматорська, доповідалися на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Розвиток творчого потенціалу педагогів і школярів Донеччини” (Донецьк, 1999), “Проблеми переходу початкової школи на нову структуру і зміст навчання” (Донецьк, 2000), “Актуальні проблеми виховання особистості в сучасному соціокультурному середовищі” (Київ, 2003), на Міжнародних науково-практичних конференціях “Духовність і проблеми розвитку особистості” (Житомир, 1999), “Актуальні проблеми екології та екологічної освіти” (Хмельницький, 2003).
Публікації. Результати дослідження викладено у 9 одноосібних публікаціях, з яких 5 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (272 найменування, з них 4 іноземною мовою), додатків. Дисертаційна робота містить 14 таблиць, 19 рисунків на 16 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 242 сторінки, основний зміст викладено на 165 сторінках.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Актуальність проблеми формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів обумовлена кризовою екологічною ситуацією та низьким рівнем культури суспільства, наявністю байдужого та руйнівного ставлення до природи у значної частини учнів початкової школи, недостатнім висвітленням проблеми у науково-педагогічній літературі.
Аналіз теоретичних джерел та вивчення практичної роботи з проблем екологічного виховання учнів засвідчує, що нормативним регулятивом гармонійної взаємодії школярів з природою виступає екологічна культура природоцентричного типу, яка виявляється в екологічно доцільному характері дій учнів у природі; практична участь школярів у навчальній, позакласній, позашкільній природоохоронній діяльності сприяє формуванню екологічної культури учнів.
На основі теоретичного аналізу процесу формування поведінки встановлено, що структуру поведінки особистості визначає логічна єдність таких психологічних утворень: потреб і мотивів, актуального і потенційного інформаційного забезпечення особистості, регулятивних процесів, умінь та навичок.
Спираючись на філософське та психолого-педагогічне розуміння сутності поведінки, екологічно доцільну поведінку молодших школярів розглядаємо як дії і вчинки у довкіллі, що безпосередньо пов’язані із задоволенням їх життєвих потреб у взаємодії з довкіллям без порушення екологічної рівноваги та гармонійного розвитку особистості і природи як рівнозначних цінностей.
Визначено критерії сформованості екологічно доцільної поведінки молодших школярів: унормованість, спрямованість, активність. Критерії екологічно доцільної поведінки молодших школярів конкретизуються показниками. Це відповідні і доступні учням цього віку знання про норми та правила поведінки в навколишньому середовищі, людину як частину природи, причинно-наслідкові зв’язки у природі, необхідність збереження природи; оцінка самими учнями дій та вчинків у природі інших і своїх власних; емоційно-ціннісне ставлення до природи, що виявляється у творчих, пізнавальних, естетичних потребах взаємодії з природою як рівнозначною цінністю, гуманістичних мотивах і цілях екологічної діяльності, сформованості внутрішніх регуляторів екологічно доцільної поведінки; усвідомлення відповідальності за результати своєї поведінки в природі; дії та вчинки щодо збереження, раціонального використання та примноження природи, навички і звички практичної природоохоронної діяльності. На основі теоретичного дослідження та експериментальних даних визначено також рівні сформованості кожного показника: низький, достатній, середній, високий.
Розроблено методику дослідження типів поведінки молодших школярів у природі, що складається з таких компонентів: 1) створення уявних ситуацій за допомогою серій завдань, спрямованих на з’ясування рівня готовності до виконання дій та вчинків у природі, рівня сформованості емоційно-ціннісного ставлення до природи, знань про норми та правила поведінки в природі; 2) створення реальних ситуацій вибору взірця поведінки в природі; 3) спостереження за поведінкою учнів в природі у ситуаціях, що виникали спонтанно.
У ході констатуючого етапу експерименту за кожним з показників досліджено рівень сформованості екологічно доцільної поведінки молодших школярів. Загалом за показниками знань про правила поведінки в природі зафіксовано найменшу кількість учнів з низьким і найбільшу – з високим рівнем сформованості. Найчисельнішою за усіма показниками є група учнів з середнім рівнем сформованості екологічно доцільної поведінки. Кількісно вона найбільша за емоційно-ціннісним ставленням (47,9%). За показниками сформованості знань, а також готовності до виконання дій та вчинків у природі до середнього рівня віднесено відповідно 38,2% та 36,1% респондентів.
Встановлено також, що порівняно висока частка достатнього рівня сформованості готовності до виконання дій та вчинків у природі не співвідноситься з такою ж сформованістю знань і емоційно-ціннісного ставлення до природи. Отже, активність молодших школярів у природі не завжди обумовлена природоохоронними знаннями чи гуманним ставленням.
За визначеними критеріями та обґрунтованою методикою виділено якісні характеристики типів поведінки молодших школярів у природі: екологічно доцільного, природобезпечного, нейтрального, руйнівного.
Отримані результати констатуючого етапу експерименту свідчать, що молодші школярі знають правила та норми поведінки в природі, вміють дотримуватися їх, проте значний відсоток дітей з нейтральним (36,1%) та руйнівним (21,2%) типом поведінки у природі.
З метою з’ясування причин такого стану досліджено рівень екологічної культури вчителів, вплив батьків на екологічне виховання молодших школярів. Порівняння емпіричних даних, одержаних від різних груп респондентів та в ході теоретичного дослідження встановлено педагогічні протиріччя процесу формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів:
- хоча учні певною мірою володіють знаннями про норми та правила поведінки в природі, залежність здоров’я людини від стану довкілля тощо, далеко не всі вважають за необхідне дотримуватися екологічних вимог у повсякденному житті;
- оскільки за результатами теоретичного дослідження встановлено залежність поведінки молодших школярів від оцінки своєї і чужої поведінки, здобуті емпіричні дані засвідчують, що відповідні закономірності потребують активнішого впровадження у практику;
- хоча екологічно доцільні дії і вчинки учнів здебільшого пов’язані з проведенням свят чи створенням дорослими спеціальних умов, лише 5% вчителів вдається до подібних заходів;
- сім’я є вагомим чинником екологічного виховання молодших школярів, однак лише 4% вчителів проводять відповідну роботу, а батьки нерідко допускають дії, шкідливі для природи, в присутності дітей.
Виявлені протиріччя підтвердили необхідність наукового обгрунтування особистісно орієнтованої технології формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів.
Запропонована технологія ґрунтується на принципах екологічного виховання та засадах особистісно орієнтованих технологій виховання. Принципи технології формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів обумовлюються сутністю цієї поведінки та особливостями формування у молодших школярів. Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено доцільність поетапного впровадження означеної технології. А саме: процес формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів розпочинати впровадженням комплексу пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор у всі навчальні дисципліни на міжпредметній основі та у позаурочній діяльності. Завершувальним етапом процесу формування екологічно доцільної поведінки молодших школярів було впровадження факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу” для учнів 4 класу.
В експериментальних класах (ЕК) запроваджувалася обгрунтована особистісно орієнтована технологія, яка передбачала: застосування комплексу пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор, впровадження факультативного курсу “Знай, люби та бережи рідну природу!” та участь молодших школярів у традиційних шкільних екологічних заходах. У контрольних класах (КК1) застосовувався комплекс пізнавально-емоційних завдань та екологічних ігор. Контрольні класи (КК1, КК2) залучалися до екологічних заходів, передбачених шкільним планом виховної роботи.
Узагальнення та порівняння емпіричних даних констатуючого та формуючого етапів експерименту свідчать:
- в експериментальних класах (ЕК) зафіксовано зростання числа учнів, чия поведінка у природі відповідає характеристикам екологічно доцільного і природобезпечного типів поведінки. А саме: екологічно доцільний тип поведінки характерний для 22,2% школярів, що на 15,1% більше, ніж у констатуючому етапі дослідження, природобезпечний тип поведінки виявися у 41,4% учнів, що на 4% більше, ніж у констатуючому етапі експерименту;
- водночас відбулося зменшення кількості учнів з нейтральним та руйнівним типом поведінки. Нейтральний тип поведінки характерний для 27,3% молодших школярів (проти 33,3% у констатуючому етапі експерименту), руйнівний тип поведінки - у 9,1% учнів (проти 22,2% у констатуючому етапі дослідження). Зберігається зафіксована на констатуючому етапі дослідження тенденція до переважання учнів з нейтральним типом поведінки;
- у контрольних класах (КК1) відбулося зростання кількості учнів з екологічно доцільним типом поведінки (17,2% проти 6,5% у констатуючому етапі експерименту), а в контрольних класах (КК2) зафіксовано більше учнів з природобезпечним типом поведінки (42,7% проти 34,4% у констатуючому етапі дослідження);
- у всіх контрольних класах зменшилась кількість молодших школярів з нейтральним та руйнівним типом поведінки. Кількість молодших школярів контрольних класів з нейтральним типом поведінки зменшилась на 6%: у КК1 - 31,2%, у КК2 – 31,3% учнів. Контрольні класи КК1 мають таку кількість учнів з руйнівним типом поведінки: 9,7 – проти 20,4% на констатуючому етапі дослідження; у контрольних класах КК2 – 15,6% проти 20,8% на констатуючому етапі.
- в експериментальних класах (ЕК) зменшилось число молодших школярів, які виявляли руйнівний та нейтральний типи поведінки, і зафіксовано збільшення проявів природобезпечного та екологічно доцільного типів поведінки, що засвідчує загальну позитивну динаміку екологічно доцільної поведінки молодших школярів і, водночас, підтверджує ефективність запропонованих в експерименті розробок. У контрольних класах (КК1) спостерігаються вищі характеристики екологічно доцільної поведінки, порівняно з контрольними класами (КК2) (17,2%; 10,4%). Кількісний аналіз експериментального дослідження показав позитивну динаміку змін у формуванні екологічно доцільної поведінки молодших школярів в експериментальних класах (ЕК) у порівнянні з контрольними (КК1, КК2).
Отже, запровадження у педагогічну практику зазначеної технології сприяє формуванню екологічно доцільної поведінки учнів.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми виховання екологічно доцільної поведінки молодших школярів. Потребує детальнішого дослідження проблема екологічного виховання як чинника соціалізації молодших школярів, особливості виховання екологічно доцільної поведінки у молодших школярів сільської та міської місцевості, особливості формування зазначеної поведінки у хлопчиків і дівчаток, наступність формування екологічно доцільної поведінки школярів у початковій, основній та старшій школі; поглибленого дослідження варті педагогічні умови формування цієї характеристики у взаємодії початкової школи і сім’ї.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М.: Наука, 1980. – 335 с.
2. Активные методы обучения в природоохранном образовании / Под peд. Д.Н.Кавтарадзе. - М.: Издательство МГУ, 1982. - 50 с.
3. Александров А.А. Экология. Творчество. Дети: репертуарный сборник: сценарии экологических праздников, театральных представлений, пьесы, стихи, рассказы для детей младшего и среднего возраста. - М.: ВЦХТ, 2000. – 143 с.
4. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания: Избранные психол. труды / Академия педагогических и социальных наук. — М.: Московский психолого-социальный ин-т, 1996. — 384 с.
5. Анохин П.К. Системные механизмы высшей нервной деятельности: Избранные труды. – М.: Наука, 1979. – 454 с.
6. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. - М., 1986. - 158с.
7. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды. — М.: Педагогика, 1989. — 558 с.
8. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник. - К.: Веселка, 1998. – 334 с.
9. Байбара Т.М., Коваль Н.С. Природознавство: пробний підручник для 2-3 класу - К.: Веселка, 1996. – 159 с.
10. Бахтин М.М. К философии поступка / Философия и социология науки и техники: Ежегодник. – М., 1986.
11. Бех І. Інваріанти особистісно-орієнтованого підходу до виховання дитини // Початкова школа. - 2001. - №2. - С. 3-7.
12. Бех І.Д. Правиловідповідне виховання як суспільний виклик // Початкова школа. – 2004. - №2. – С. 1-4.
13. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2-х кн. Кн. 1: Особистісно-орієнтований підхід: Наук. видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.
14. Біда О. Формування природничих понять // Початкова школа. - 2000. - №7. - С. 23-25.
15. Білявський Г.О. та інш. Основи екологічних знань: Пробний масовий підручник. - К.: Либідь, 2000. – 336 с.
16. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. – М.: Наука, 1978. – 311 с.
17. Божович Л.И. Избранные психологические труды: Проблемы формирования личности. — М.: Международная педагогическая академия, 1995. — 209 с.
18. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка // Изучение мотивации поведения детей и подростков. – М., 1972. – 97 с.
19. Божович Л.И. Формирование личности в онтогенезе: Сборник научных трудов — М.: АПН СССР, 1991. — 159 с.
20. Большаков В.Н., Вигоров Ю.А., Криволуцкий Д.А. Экология на пороге ХХI века. Международный экологический конгресс // Экология. - 1995. - №4. -С.317.
21. Большая советская энциклопедия. ( В 30 томах) / Под ред. А.М. Прохорова. – М.: Советская энциклопедия, 1981. – Т. 20, С. 624.
22. Большой психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б. Мещеряков, В.Зинченко. – СПб: ПРАИМ-ЕВРОЗНАК, 2004. – 672 с.
23. Боришевский М.И. Психологические условия формирования самоконтроля в поведении у младших школьников: Автореферат дис. … канд. пед. наук. – М., 1966. – 20 с.
24. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников. Диссертация в форме научного доклада на соискание ученой степени доктора психол. наук: 19.00.07. – К., 1992. – 77 с.
25. Боровская Л.А. Экологическая направленность натуралистической экскурсии в условиях города. // Начальная школа.-1991. - №8. - С. 46-48.
26. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. - К.: Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Г. Ващенка, 1997. – 410 с.
27. Витковская Н.С., Джола Д.Н., Щербо А.Б. Формирование культуры поведения младшего школьника. – К.: Радянська школа, 1988. – 144 с.
28. Виноградова Н.Ф. Окружающий мир в начальной школе: Учебное пособие для студ. фак. нач. классов. – М.: Академия, 1999. – 144 с.
29. Вишнякова С.М. Профессиональное образование. Словарь. Ключевые понятия, термины, актуальная лексика. – М.: НМЦ СПО, 1999, 538 с.
30. Вікова психологія / За ред. дійсного члена АПН СРСР Г.С. Костюка. - К.: Радянська школа, 1976. – 268 с.
31. Волошина А.П. Стимулирование экологической активности младшего школьника (на материалах уроков языка и чтения): Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – У., 1995. – 199 с.
32. Вороніна Л. Використання соціально-моральних задач в екологічному вихованні школярів // Шкільний світ. – 2003. - № 21. – С. 4-5.
33. Воспитание и развитие детей в процессе обучения природоведению: Из опыта работы. Пособие для учителей. / Составитель Л.Ф. Мельчаков - М.: Просвещение, 1981. – 158 с.
34. Вульфов Б.З., Иванов В.Д. Основы педагогики в лекциях, ситуациях, первоисточниках. - М.: УРАО, 1997. – 288 с.
35. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. – СПб.: Союз, 1997. – 224 с.
36. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. - М.: Педагогика, 1996. – 536 с.
37. Выготский Л.С., Лурия А.Р. Этюды по истории поведения. – М.: Педагогика-прес, 1993. – 221 с.
38. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навчальний посібник для студентів вузів. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.
39. Гальперин П.Я. Введение в психологию. - М., 2000. - 329 с.
40. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. - М.: Издательство МГУ, 1985. – 45 с.
41. Гамезо М.В., Ломов Б.Ф., Рубахин Б.Ф. Психологические аспекты методологии и общей теории знаков и знаковых систем // Психологические проблемы переработки знаковой информации. – М., 1977.
42. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. - М., 1996. - 336 с.
43. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – Київ: Либідь, 1997. – С. 261.
44. Гордина Ф.Я., Добрынина Н.Г., Орлов В.А. Охрана природы: Международные организации, конвенции и программы. - М.: Московский офис МСОП, 1995 – 192 с.
45. Горяна Л. Імітаційно-ігровий підхід до екологічної освіти та виховання: методичні рекомендації // Рідна школа. – 2003. - № 8. – С. 63-66.
46. Гриньова М.В. Теоретико-методичні основи формування саморегуляції навчальної діяльності школярів: Дис. … докт. пед. наук: 13.00.01. – Київ, 1998. – 361 с.
47. Грушинська І. Червона книга України на уроках природознавства // Початкова школа. - 1999. - №1. - С. 43-45.
48. Гуз К.Ж. Державний стандарт природничонаукової освіти з огляду на її цілісність // Педагогіка і психологія. – 2000. - № 3. – С. 29-36.
49. Гуз К. До критеріїв оцінювання цілісності знань учнів про природу // Імідж сучасного педагога, 2002. - №2. – С. 26-27.
50. Гузенко О.А. Формування мотивації навчання молодших школярів в умовах особистісно-орієнтованої освіти: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.09. – Луцьк, 2002. – 210 с.
51. Гурин В.Е. Основы процесса воспитания нравственного сознания и поведения личности старшеклассника: Автореферат дис. … доктора пед. наук: 13.00.01. – М., 1988. – 33 с.
52. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения / Международная Ассоциация "Развивающее обучение". — М.: Интор, 1996. — 544с.
53. Дейч О. Ігрова діяльність у вихованні культури поведінки молодшого школяра // Початкова школа. - 2000. - №7. - С. 37-38.
54. Деревянко В.А., Савельева С.С., Бабанский И.Т. Уроки экологического творчества. // Начальная школа. – 1989. - №12. - С. 40-44.
55. Державний стандарт початкової загальної освіти // Освіта України. – 2000.- №23. – с. 5-6.
56. Дерябо С.Д. Экологическая психология: диагностика экологического сознания. - М., 1999. – 112 с.
57. Дерябо С.Д. Ясвин В.А. Методики диагностики и коррекции отношения к природе. - М., 1995. - 147 с.
58. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология: Учебное пособие для студентов вузов. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. — 480 с.
59. Додонов Б.И. Структура и динамика мотивов деятельности // Вопросы психологии. – 1984. - № 4. – С. 5-8.
60. Долинская Л.В. Психологические особенности самоконтроля поведения подростков: Автореферат дис. … канд. псих. наук: 19.00.07. - К., 1978. – 24 с.
61. Донецкая область в цифрах в 2000 г. Статистический ежегодник. Государственный комитет статистики Украины. Донецкое областное управление статистики. - Донецк, 2000. – 318 с.
62. Драпей Т. Використання сюжетно-рольової гри на уроках природознавства // Початкова школа. – 2000. - № 10. – С. 37-38.
63. Єфіменко Н.П. Особливості формування екологічної культури студентів вищих технічних закладів освіти: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. – Харків, 2000. – 137 с.
64. Жесткова Н.С. Проведение экскурсии в лес. // Начальная школа. – 1991. - №7. - С. 50-52.
65. Жук Н.В. Формування мотивів природоохоронної діяльності у молодших школярів: Автореферат дис. … канд. псих. наук: 19.00.07. – Київ, 2001. – 19 с.
66. Загальна психологія: Навчальний посібник / О.Скрипченко, Л.Долинська, З.Огороднійчук та ін. – К.: А.П.Н., 2002. – 464 с.
67. Закон України про загальну середню освіту // Початкова школа. - 1999. - №8. - С.1-12.
68. Занков Л.В. Избранные педагогические труды. - М.: Новая шк., 1996. – 432с.
69. Заповедная природа Донбасса: путеводитель / Сост. А.З. Дидова. - 2-е изд., доп. - Донецк: Донбасс, 1987. – 168 с.
70. Запорожец А.В. Избранные психологические труды: В 2-х т. / Под ред. В.В. Давидова, В.П. Зинченко. - М.: Педагогика, 1986. – Т.1: Психическое развитие ребенка.
71. Захлебный А.Н. Школа и проблемы охраны природы. - М.: Педагогика, 1981.- 184 с.
72. Захлебный А.Н. Педагогические принципы и условия экологического образования. – М.: НИИСИМО, 1983. – 98 с.
73. Захлебный А.Н. На экологической тропе: Опыт экологического воспитания. — М.: Знание, 1986. — 77 с.
74. Захлебный А.Н., Суравегина И.Т. Экологическое образование школьников во внеклассной работе. - М.: Просвещение, 1984. – 87 с.
75. Зверев А.Т. Экология: Учебник для 2 класса общеобразовательных школ. - М.: Дом педагогики, 1998.- 112 с.
76. Зверев А.Т. Экология: Учебник для 3 класса общеобразовательных школ.–М.: Дом педагогики, 1998.-112 с.
77. Зверев И.Д. Охрана природы и экологическое воспитание // Воспитание школьников. -1985. - №6. - С. 30-35.
78. Зверев И.Д. Проблемы факультативных занятий в средней школе // Сов. педагогика. – 1971. - №4. – С. 43-50.
79. Зверев И.Д., Максимова В.Н. Межпредметные связи в современной школе. - М.: Педагогика, 1981. – 159 с.
80. Зверев И.Д., Печко Л.П. Экологическое и эстетическое воспитание школьников. – М.: Педагогика, 1984. – 135 с.
81. Звєрєва І.Д,, Коваль Л.Г., Фролов П.Д. Діагностика моральної вихованості школярів: Методичний посібник. – К.: ІСДО, 1996. – 156 с.
82. Земля тривоги нашої. За матеріалами доповіді про стан навколишнього природного середовища в Донецькій області у 1999 році / Під ред. С.Куруленко. - Донецьк: Новий світ, 2000. – 124 с.
83. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для студентов. - М.: Логос, 1999. – 382 с.
84. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы: Учебное пособие. — СПб.: Питер, 2003. — 508 с.
85. Ильина Т.А. Педагогика: Курс лекций: Учебное пособие для студентов педагогических институтов. - М.: Просвещение, 1984. – 495 с.
86. Ільченко В.Р., Гуз К.Ж. Освітня програма “Довкілля”: Концептуальні засади інтеграції природничо наукової освіти. – Київ-Полтава: ПОІПОПП, 1999. – 123с.
87. Іщенко Л.В. Наступність в екологічному вихованні // Початкова школа. – 1998. - № 9. – С. 31-34.
88. Йоганзен Б.Г., Рыков Н.А. Мотивы охраны природы – в кн. Природоохранное образование в средней школе. – М.: АПН СССР, 1978. – С.3.
89. Кабан Л. До проблеми створення авторських навчальних програм // Початкова школа. – 2003. - № 9. – С. 15-20.
90. Каверин С.Б. О психологической классификации потребностей // Вопросы психологии. – 1987. - №5.- С. 9-13.
91. Кавтарадзе Д.Н. Природа: от охраны к заботе? // Знание-сила, 1990. - №3. – С. 8-13.
92. Кавтарадзе Д.Н. Обучение и игра: Введение в активные методы обучения. — М.: МПСИ, 1998. — 191 с.
93. Каропа Г.Н. Принцип системной дифференциации в экологическом образовании школьников // Вопросы психологии. – 1999. - № 2. – С. 28-34.
94. Карпеев С.А. Формирование нравственно-экологической культуры у младших школьников: Автореферат дис. …канд. пед. наук.–Москва, 1992.–16с.
95. Кашин М.П., Кабардин О.Ф. Развитие системы факультативных занятий // Сов. педагогика. – 1981. - №6. – С. 57-60.
96. Кизенко В.І., Мальований Ю.І., Соф’янц Е.М. Шкільний освітній компонент: сутність, функції, реалізац. – Донецьк: ТОВ “КІТІС”, 1999. – 72 с.
97. Кизенко В.І. Проблема факультативного навчання у 5-6 класах загальноосвітньої школи: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Ін-т педагогіки АПН. – К., 1995. – 179 с.
98. Кириллова З.А. Экологическое образование и воспитание школьников в процессе изучения природы. // Начальная школа. – 1989. - №5. - С. 25-27.
99. Кириченко Т.В. Психологічні механізми саморегуляції поведінки підлітків: Автореферат дис. … канд. пед. наук: 19.00.07 / Ін-т педагогіки АПН. – К.,2001. – 20 с.
100. Коваль Н., Волощук В. Золотий фонд України // Початкова школа. - 1999. - №5. - С. 23-28.
101. Коваль Н.С. Використання загадок у навчанні природознавства // Початкова школа. - 1981. - №12. - С.37-42.
102. Коваль Н.С., Байбара Т.М. Зошит з природознавства: Навчальний посібник для 4-го класу чотирирічної і 3-го класу трирічної початкової школи. - К.: А.С.К., 1997. – 80 с.
103. Коваль Н.С., Байбара Т.М. Зошит з природознавства: Навчальний посібник для 3-го класу чотирирічної і 2-го класу трирічної початкової школи. - К.: А.С.К., 1997. – 80 с.
104. Коваль Н.С., Нарочна Л.К. Природознавство: Підручник для 3-го класу чотирирічної і 2-го класу трирічної початкової школи - К.: Освіта, 1997. –144 с.
105. Коваль Н.С., Нарочна Л.К. Природознавство: Підручник для 4-го класу чотирирічної і 3-го класу трирічної початкової школи - К.: Освіта, 1995. – 110 с.
106. Коваль Н.С., Нарочна Л.К., Байбара Т.М. Природознавство в 4 класі чотирирічної початкової школи: Посібник для вчителя – К.: Радянська школа, 1989. – 112 с.
107. Ковальчук Г. Виховання екологічної свідомості // Початкова школа. - 1999. - №10. - С.17-19.
108. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений. - Москва, 1979. - 117 с.
109. Колбовский Е.Ю. Экология для любознательных, или о чем не узнаешь на уроке. – Ярославль: Академия развития, 1998. – 255 с.
110. Кондаков М.И. Задачи и содержание факультативных занятий // Нар. образование. – 1971. – № 12. – С. 7-10.
111. Концепция экологического образования для стран СНГ // Зеленый мир, 1999. - №5 (299).
112. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України.-1996.- №13.- С. 5-6.
113. Концепція екологічної освіти в Україні // Директор школи. – 2002. - №16. – С. 20-29.
114. Концепція розвитку загальної середньої освіти // Освіта України. -2000. - №33. – С. 8-11.
115. Король О.В. Формування екологічної культури учнів V-VI класів у процесі вивчення інтегративного курсу “Навколишній світ”: Автореферат дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1999. – 20 с.
116. Косовська М. Інтеграція багатокомпонентного змісту початкової освіти в умовах реалізації нових освітніх програм // Початкова школа. – 2003. - № 9. – С.11-13.
117. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості / Під ред. Л.М. Проколієнко, упор. В.В. Андріївська, Г.О. Балл, О.Т. Губко, О.В. Проскура. - К.: Радянська школа, 1989. – 608 с.
118. Котелянець Н. Екологічна освіта школярів на уроках трудового навчання // Початкова школа. - 2000. - № 5. - С. 42-44.
119. Красиве і корисне: Факультативні курси для 5-6 кл. – Сер. ІV / Г.О.Васьківська. – К.: Освіта, 1993. – 95 с.
120. Крутецкий В.А. К вопросу о привычных формах поведения и их особенностях / Известия АПН РСФСР: Вып. 123, 1962. – 247 с.
121. Крутецкий В.А. Психология. — М.: Просвещение, 1986. — 335 с.
122. Крутій В.А. Активізація навчальної діяльності молодших школярів у процесі використання дидактичних ігор: Автореферат дис. … канд. пед. наук: 13.00.09. – К., 2001. – 20 с.
123. Кузь В.Г. Наукові основи організації педагогічного процесу в навчально-виховному закладі “Школа – Дитячий садок”: Монографія. – К.: Науковий світ, 2001. – 79 с.
124. Кучер Т.В. Экологическое воспитание учащихся. - М.: Просвещение, 1990. – 127 с.
125. Кыверялг А.А. Методы исследования в профессиональной педагогике. – Таллин, 1980. – 334 с.
126. Лебідь С.Г. Формування екологічної культури учнів 7-11 класів у процесі вивчення курсу екології: Автореферат дис. … канд. пед. наук: 13.00.07. – К., 2001. – 20 с.
127. Левчук Н.В. Систематизація екологічних знань та умінь старшокласників на факультативних заняттях: Автореферат дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1996. – 24 с.
128. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. В 2-х т. – М.: Педагогика, 1983. - Т.1. – 391 с.
129. Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и эмоции. - М., 1971. - С. 1-39.
130. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
131. Леонтьев А.Н., Панов В.И., Дерябо С.Д. Экопсихологические аспекты развития индивидуальности. - М.: Наука, 1997. - 147 с.
132. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. - М.: Педагогика, 1981. – 184 с.
133. Лихачев Б.Т. Экопсихотерапевтические аспекты воспитания. – М.: Педагогика, 1995. - №1. – С. 17-21.
134. Лисенко Н.В. Екологічне виховання дошкільників. - К.: Освіта, 1993.-160с.
135. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Отв. ред. Ю. Забродин. – М.: Наука, 1989. – 449 с.
136. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника: Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1977. – 224 с.
137. Майорова М.Л. Интегрированное применение литературного материала на уроках природоведения // Начальная школа. – 1999. - № 12. – С. 60-61.
138. Макаров Е.Д. Педагогические основы формирования экологической культуры учащихся: Автореферат дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – Москва, 1994. – 17 с.
139. Максимов Ю. Природознавство як інтегрований курс // Рідна школа. – 2000. - № 5. – С. 38-39.
140. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте: Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1983. – 96 с.
141. Маршицька В.В. Екологічне виховання як чинник соціалізації молодших школярів / Зб. наук. праць. Пед. науки. Виховання дітей та молоді в контексті розвитку громадянського суспільства: Херсон: ХДУ, 2003. – С. 133-137.
142. Маслоу А. Мотивация и личность. – СПб.: Питер, 2003. – 351 с.
143. Матюхина М.В. Мотивация учения младших школьников. - М.: Педагогика, 1984. – 143 с.
144. Мельник Д.І. Формування екологічної грамотності молодших школярів: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1995. – 235 с.
145. Менджел М., Кларк К. Динамические модели в экологии поведения. - М.: Мир, 1992. - 300 с.
146. Менчинская Н.А. Проблемы обучения, воспитания и психического развития ребенка : Избранные психологические труды — М.: Институт практической психологии, 1998. — 443 с.
147. Миллер Г.А., Галантер Е., Прибрам К.Х. Планы и структура поведения. – М.: Прогресс, 1965. – 238 с.
148. Мир детства: младший школьник / Под ред. А.Г. Хрипковой. - М., 1985.
149. Монахов М.М. Актуальные проблемы дальнейшего совершенствования факультивных занятий в школе. – Сборник научных трудов. Факультативные занятия в школе. Проблемы подготовки учителей. - М., 1984. – С. 5-11.
150. Мотивация поведения: биологические, когнитивные и социальные аспекты / Р. Фрэнкин. – СП б.: Питер, 2003. – 651 с.
151. Мотивация человеческого поведения / Психофизиология человека / Под ред. В. Кроля. – СП б.: Питер, 2003. – С. 255-271.
152. Мудрый И.Н. Подготовка учителей начальных классов к преподаванию природоведения. // Начальная школа. – 1986. - №9. - C. 62-65.
153. Надирашвили Ш.А. Социальная психология личности / Под ред. М.И.Бобневой, Е.В. Шороховой. – М.: Наука, 1979. – 352 с.
154. Народні скарби: Факультативні курси для 5-6 кл. – Сер.V / Г.О.Васьківська. – К.: Освіта, 1993. – 62 с.
155. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. Методика викладання природознавства: Навчальний посібник, 2-ге вид., перероб і допов. - К.: Вища школа, 1990. – 302 с.
156. Науменко Р.А. Екологічне виховання учнів 5-9 класів шкіл-інтернатів у позаурочний час: Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – К, 1994. – 23 с.
157. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХI столітті. - Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002.
158. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Просвіта, 2000. – 368 с.
159. Николаева С.Н. Методика экологического воспитания дошкольников: Учебное пособие для студентов средних педагогических учебных заведений. - М.: Издательский центр “Академия”, 2001. – 184 с.
160. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования / Под ред. Е.С. Полат и др. – М.: Academia, 2001. — 271 с.
161. Общая психология: Учебное пособие для педагогических институтов // Под ред. А.В. Петровского. - М.: Прогресс, 1986. – 463 с.
162. Омельченко К. Завдання з екології – засіб розвитку творчих здібностей юннатів // Початкова школа. - 1999. - №1. - С. 25-26.
163. Онисюк О. Моральна поведінка дитини в ігровій діяльності // Початкова школа. - 1999. - №6. - С. 9-11.
164. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М.Любарська та ін. – К.: А.С.К., 2002. – 255 с.
165. Основы психологии: Практикум / Ред.-сост. Л.Д. Столяренко. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 704 с.
166. Педагогика: Учебник для ин-тов и ун-тов / Под ред. д. чл. АПН СССР Н.Д. Ярмаченко. - К.: Выща школа, 1986. – 543 с.
167. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических институтов / С.П. Баранов, Л.Р. Болотина, В.А. Сластенин и др. / Под ред. С.П. Баранова, В.А.Сластенина. - М.: Просвещение, 1986. – 336 с.
168. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических институтов / Под ред. Ю.К.Бабанского. - М.: Просвещение, 1983. – 608 с.
169. Педагогическая энциклопедия: В 4т. / Под ред. И.А. Каирова. - М.: Советская энциклопедия, 1968. – Т 4. – 911 с.
170. Петрицкий В.А. Экологизация морали и этика. // Философские науки. –1990. - №5. - C. 103-106.
171. Петровский А.В. Личность в психологии: парадигма субъектности. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. - 512 с.
172. Петровский А.В. Личность. Деятельность. – М., 1982. – 255 с.
173. Підготовка майбутнього вчителя до морального виховання учнів: Навчальний посібник / Авт. кол. В.К. Демиденко та ін. – К.: ІЗМН, 1996. – С. 122-137.
174. Пискун В.М. Психологические условия формирования ответственного поведения старшеклассников: Автореферат дис. … канд. психол. наук: 19.00.07. – К., 1986. – 23 с.
175. Платонов К.К. Вопросы психологии труда. – М., 1972. – 97 с.
176. Плешаков А.А. Зеленый дом. Тематическое планирование по программе "Зеленый дом" для начальной школы: Книга для учителя. — М.: Просвещение, 2001. — 78 с.
177. Плешаков А.А. Экологические проблемы и начальная школа. // Начальная школа. - 1991, №5, С. 2-8.
178. Плохій З.П. Виховання екологічної культури дошкільників: Метод. посібник. – К.: Редакція журналу “Дошкільне виховання”, 2002. – 173 с.
179. Подласый И.П. Педагогика: Учеб. для студ. высш. учеб. завед.: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. – Кн. 2: Процесс воспитания. – 256 с.
180. Практикум по возрастной психологии: Учебное пособие / Под ред. Л.А.Головей, Е.Ф. Рыбалко. – СПб: Речь, 2002. – 694 с.
181. Програма дій “Порядок денний на XXI століття”. – К.: Інтелсфера, 2000. – 359 с.
182. Програма факультативних занять “Охорона навколишнього середовища”, 8-9 кл. – К.: Радянська школа, 1986. – 24 с.
183. Програма факультативного курсу “Раціональне природокористування та охорона навколишнього середовища”, 10-11 кл. / Інформаційний збірник Міністерства освіти України. –1990. - № 24. – С. 19-26.
184. Програма факультативних занять “Охорона природи”, 8-9 кл. – К.: Освіта, 1993. – 16 с.
185. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 класи. - К.: Початкова школа, 2001. – 292 с.
186. Програми для середньої загальноосвітньої школи 3-4 класи. - К.: Початкова школа, 2003. – 296 с.
187. Програми і методичні рекомендації по вихованню культури поведінки, навичок свідомої дисципліни, морально-етичних норм в учнів 1-4 класів. / За ред. В.П. Мацулевич. – Київ: Радянська школа, 1986. – 56 с.
188. Пруцакова О.Л. Формування основ екологічної культури учнів 5-8 класів засобами дидактичної гри: Автореферат дис. … канд. пед. наук: 13.00.07. – К., 2002. – 19 с.
189. Психологическое развитие младших школьников. Экспериментальные психологические исследования / Под ред. В.В. Давыдова. - М.: Педагогика, 1990. – 154 с.
190. Психология развивающейся личности / Под ред. А.В. Петровского. - М., 1987. – 240 с.
191. Психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского, М.Г.Ярошевского, – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
192. Психодиагностика: теория и практика / Перевод с нем. Под общ. ред. Н.Ф.Талызиной. – М.: Просвещение, 1986. – С. 124-142.
193. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2001. – 560 с.
194. Пустовіт Г.П. Екологічне виховання учнів початкових класів у позашкільних навчальних закладах: Навч.-метод. посібник. – К.: 2002. – 270 с.
195. Пустовит Н.А. Экологическое воспитание школьников в процессе обучения сельскохозяйственному труду: Дис. … канд. пед. наук. – К., 1988. – 197с.
196. Пустовіт Н. Вивчення правил через гру // Початкова школа. - 2000. - №10. - С.31-34.
197. Пустовіт Н.О., Плечова З.Н. Екологічні задачі, ігри та вікторини. - К.: Наукова думка, 1995. – 71 с.
198. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб. : Питер, 1999. - 720с.
199. Руденко Л. Інтеграція математики та екології // Початкова школа. - 2000. -№11. - С. 40-41.
200. Руденко Ю. Основи сучасного українського виховання. – Київ: Видавництво імені О. Теліги, 2003. – 328 с.
201. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.: Генеза, 2002. – С. 361.
202. Савчин М.В. Психологічні основи розвитку відповідальної поведінки особистості: Автореферат дис. … д-ра псих. наук: 19.00.07. – К., 1997. – 50 с.
203. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Под. ред. В.А. Ядова. - Ленинград, 1997. – 264 с.
204. Саркисян Е.А. Внеклассные и факультативные занятия в современной общеобразовательной школе. – Ереван, 1987. – 196 с.
205. Семейное воспитание. Краткий словарь. / Под ред. Гребенникова И.В., Ковинько Я.В. - М., 1990.
206. Сільська початкова школа в контексті реформування системи освіти в Україні: Монографія / За заг. ред. В.Г. Кузя. – К.: Науковий світ, 2002. – 222 с.
207. Сидельковский А.П. О психологических условиях формирования ответственного отношения к природе в трудовой деятельности // Проблемы формирования экологической ответственности школьников: Сб. научных трудов / Ред. кол. И.Д. Зверев и др. – Москва АПН СССР, 1984. – С. 80-87.
208. Симонова Л.П. Ключи от природы. Учебно-методическое пособие. – М.: Агар, 1998. – С. 5.
209. Симонова Л.П. Экологическое образование в начальной школе: Учебное пособие для студентов средних педагогических учебных заведений. – М.: Академия, 2000. – 160 с.
210. Сингаївська І.В. Психологічні особливості прогнозування моральної поведінки в молодшому шкільному віці: Автореферат дис. … канд. псих. наук: 19.00.07. – К., 1993. – 18 с.
211. Сколько всего наук: Факультативный курс для 5-7 класів / Л.П. Воронина. – К., 1992.
212. Скребец В.А. Экологическая психология: Учебное пособие / Международная академия управления. - М.: МАУП, 1999. – 120 с.
213. Сластенина Е.С. Экологическое образование в подготовке учителя. - М., 1984. – 68 с.
214. Смирнова О.М. Дифференцированный подход в обучении природоведению: Методические рекомендации. - М.: Новая школа, 1997.– 112с.
215. Совгіра С.В. Підготовка майбутнього вчителя до екологічного виховання старшокласників: Дис. на здобуття … канд. пед наук: 13.00.04. –Умань, 1999. – 228 с.
216. Современный словарь по педагогике / Сост. Рапацевич Е.С. – Мн.: Совр. слово, 2001. - С. 585-586.
217. Струннікова Д.І. Наступність в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років (в умовах діяльності навчально-виховного комплексу “школа-дитячий садок”):