ВПЛИВ ЗОВНІШНІХ ПОЛІТИКО-ІНСТИТУЦІЙНИХ ЧИННИКІВ НА РОЗВИТОК СУСПІЛЬНО-РЕЛІГІЙНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

Короткий опис

Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича

на правах рукопису
УДК 327.8:2(477)

Гев’юк Андрій Миколайович

ВПЛИВ ЗОВНІШНІХ ПОЛІТИКО-ІНСТИТУЦІЙНИХ ЧИННИКІВ
НА РОЗВИТОК СУСПІЛЬНО-РЕЛІГІЙНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

23.00.04 Політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

науковий керівник
Федуняк Сергій Георгійович
доктор політичних наук, професор

Чернівці 2010

ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМАТИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Теоретико-концептуальні підходи та методологічні основи дослідження............................................................................................................9
1.2. Джерельна база дослідження..................................................................25
РОЗДІЛ 2 ЗОВНІШНІ ВИКЛИКИ ТА ЗАГРОЗИ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ В СУСПІЛЬНО-РЕЛІГІЙНІЙ СФЕРІ
2.1. Становлення та розвиток суспільно-релігійної сфери України в контексті міжнародних відносин.............................................................................39
2.2. Виклики національним інтересам та загрози безпеці України на сучасному етапі розвитку суспільно-релігійних відносин....................................53
2.3. Вплив зовнішніх державних факторів на суспільно-духовні процеси в Україні........................................................................................................................65
РОЗДІЛ 3 РОЛЬ ТА МІСЦЕ СВІТОВИХ РЕЛІГІЙНИХ ІНСТИТУЦІЙ В СУСПІЛЬНО-ДУХОВНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ
3.1. Вплив Вселенського Православ’я на міжконфесійну ситуацію в Україні.......................................................................................................................77
3.2. Роль та місце католицьких інституцій в суспільних процесах України....104
3.3. Суспільна діяльність представників протестантських деномінацій та релігійних організацій нетрадиційної релігійності.....131
3.4 Вплив зовнішніх факторів на розвиток ісламу в Україні.......148
ВИСНОВКИ..164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.171

ВСТУП

На рубежі ХХ-ХХІ ст. зростає роль релігійного фактора у глобальних суспільних процесах, про що засвідчує активізація міжнародної діяльності релігійних організацій, рухів, орденів і партій, які поступово збільшують свою суб’єктність у системі міжнародних відносин. При цьому виникає політико-інституційна основа взаємовідносин міжнародної системи та суспільно-релігійної сфери окремих держав. Особливо це помітно на прикладі новоутворених держав з незавершеними процесами державного будівництва та духовно-культурної консолідації, чільне місце серед някихє Україна. Перебування впродовж тривалого часу в якості об’єкта зовнішньої експансії та частини тих чи інших державних утворень позначилося на духовно-культурних, зокрема, релігійних уподобаннях українського населення, зробивши його особливо стприйнятливим до зовнішніх духовно-релігійних впливів.
Це пов’язано з тим, що українська нація народжувалася і розвивалася на межі різних цивілізаційних світів, у результаті сформована нею сучасна українська держава постала не тільки як поліетнічна країна, що охопила різні за походженням і ступенем соціального розвитку етноси, а й як полікультурно- поліконфесійна з численним різноманіттям культурних та релігійних ознак. З іншого боку на суспільно-державотворчі процеси наклалася духовна криза з її відсутністю моральних авторитетів, а також відповідних (в тому числі) й релігійних інститутів, зважаючи на десятиліття свідомого і насильницького нав’язування атеїзму.
За цих обставин зовнішні чинники у вигляді політико-інституційного впливу міжнародної системи стали одним із найважливіших елементів формування суспільно-релігійної сфери в Україні, компенсуючи відсутність чи неефективність відповідних вітчизняних конфесійних інституцій. Проте слід зазначити, що сторонні втручання можуть бути як позитивними (конструктивними), сприяючи духовній консолідації українського соціуму, його соціально-економічному розвиткові на базі демократичних засад, так і негативними (деструктивними), навпаки, гальмуючи поступальні процеси шляхом консервування застарілих стереотипів та авторитарних суспільно-політичних поглядів і практик. В останньому контексті впливи зарубіжних структур також можуть складати виклик чи навіть загрозу національній безпеці України в її суспільно-духовній сфері.
Основні тенденції та динаміка становлення і розвитку суспільних змін в Україні, починаючи з поч. 90-х рр. ХХ ст. свідчить, що розвиток духовної суспільно-релігійної сфери життя соціому було постійним об’єктом втручання з боку третіх сторін. Геополітичне становище та наявність історичної спадщини різних віросповідань ставлять перед Україною ряд викликів та загроз, суттєво негативною у цьому аспекті виступає й тенденція зростаючого втручання в релігійну ситуацію, міжконфесійні відносини з боку зарубіжних центрів чи державних утворень, які замість пасторської роботи найчастіше намагаються закріпити свою духовно-культурну, політичну та економічну зверхність над українським суспільством завдяки релігійному чиннику, який свідомо чи несвідомо, але стає елементом духовного й політичного поневолення. Україна сьогодні значною мірою потерпає від того, що духовно-релігійна сфера життєдіяльності суспільства не повністю національна, а поділена між Москвою, Ватиканом та світовими центрами ісламу, буддизму й неорелігій.
Факт залежності найбільших релігійних православних, католицьких, протестантських та ісламських інституцій України від зарубіжних конфесійних центрів, які в значній мірі є суто національними релігійними установами, а відтак і захищають виключно інтереси своїх держав, перетворює Україну на арену боротьби за інтереси між третіми сторонами, які, зрозуміло, не переймаються проблемою консолідації українського суспільства, національною безпекою та захистом державних інтересів України. Для них важливо насамперед зберегти вплив на свою паству на території поширення відповідної конфесії і мінімізувати вплив супротивника-конкурента в межах сфери власного домінування. А це породжує штучні бар’єри, які десятиліттями перешкоджають веденню діалогу між представниками різних віросповідних напрямів, продукуючи у їхніх взаємовідносинах почуття нетерпимості та ворожості, що спричинює протистояння цілих регіонів. В результаті втручаня третіх сторін в суспільно-релігійну сферу України виникає безпосередня загроза національній безпеці держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Проблеми історії, політології, та міжнародних відносин в сучасному світі» (номер державної реєстрації 0107U001235).
Актуальність даної теми та рівень її розробок обумовлюють мету дисертаційної роботи яка полягає у досліджені впливів зовнішніх політико-інституційний чинників на розвиток суспільно-релігійної сфери України.
Визначена мети зумовила постановку і вирішення наступні завдання:
проаналізувати теоретико-концептуальні підходи аналізу сутності чинників впливу системи міжнародних відносин на розвиток суспільно-релігійної сфери України;
оцінити ступінь наукової розробки проблеми, охарактеризувати її джерельне забезпечення;
проаналізувати функціонально-інституційний стан суспільно-релігійної сфери України в контексті внутрішніх процесів, а також зовнішніх загроз та викликів;
виявити характер та особливості політико-інституційного впливу міжнародної системи на суспільно-релігійну сферу України;
визначити особливості діяльності окремих держав та зарубіжних релігійних центрів у контексті впливу на розвиток суспільно-релігійної сфери України.
Об’єктом дослідження є еволюція суспільно-релігійних сфери України в міжнародному контексті.
Предметом дослідження виступає політико-інституційний вплив діяльності міжнародних суб’єктів на суспільно-релігійну сферу України.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження має міждисциплінарний комплексний характер і проведене на стику політичних наук, академічного релігієзнавства, філософії, соціології та історії. Робота ґрунтується на базових загальнонаукових (системний підхід, структурно-функціональний аналіз, порівняльний метод, історичний); емпіричних (формалізації, гіпотетичності, використання статистики, вивчення документів, контент-аналіз, інтерв’ювання); логічних (аналіз та синтез, індукції і дедукції, моделювання) принципах і методах політичних наук та академічного релігієзнавства, а також інших методах, що застосовуються у дослідженнях з суспільних наук. За допомогою системного методу проаналізовано суспільно-релігійну сферу України як складну багаторівневу систему, яка зазнає інституціоналізованого впливу з боку зовнішнього середовища, тобто, міжнародної системи. Структурно-функціональний метод допоміг виокремити основні елементи структури релігійних інституцій, розкрити суть та зміст функцій, які вони виконують в українському суспільстві. Використання порівняльного методу дозволило здійснити порівняльний аналіз спільних й відмінних рис релігійних організацій, представлених як в Україні, так і в країнах свого основного перебування, а також характер їхнього впливу на суспільно-релігійну сферу. Історичний метод дає змогу простежити витоки та основні етапи й особливості розвитку релігійних інституцій в Україні та закордоном, визначити перспективу їх розвитку за допомогою екстраполяції сучасних тенденцій на майбутнє. Інституційний метод дозволяє здійснити аналіз діяльності релігійних інститутів як невід’ємних елементів суспільно-релігійної сфери України. Важливою методичною основою, яка дозволила розкрити суть, зміст та відмінність ідеологічних цінностей різноманітних зовнішніх носіїв та внутрішніх об’єктів, став ціннісно-нормативний метод. Нормативно-ідеологічний метод сприяв з’ясуванню особливостей стратегічних ідеологічних ідей та інтересів різноманітних зовнішніх суб’єктів по відношенню до України. Нормативно-гіпотезотворчий метод допоміг подолати дефіцит емпіричного та теоретичного матеріалу для шляхом побудови на базі релігієзнавчих, філософських та соціологічних тих або інших концепцій політологічних гіпотез.
Наукова новизна одержаних результатів визначається метою та завданнями дослідження, засобами їх розв’язання і полягає в наступному:
Вперше:
в сучасній українській політичній науці здійснено загальний системний аналіз стану релігійного середовища України в контексті розвитку міжнародних відносин;
проведено цілісний аналіз впливу зовнішніх політико-інституційних чинників на суспільно-релігійну сферу України;
З’ясовано:
особливості характеру і форм політико-інституційного впливу зовнішніх чинників на суспільно-релігійну сферу України;
Уточнено:
форми та методи роботи міжнародних релігійних та громадських інституцій в Україні;
зміни, що відбуваються в духовно-релігійному та суспільно-політичному середовищі України під впливом різноманітних зарубіжних центрів.
Отримало подальший розвиток:
дослідженя основних напрямів та принципів діяльності зовнішніх та внутрішніх різноманітних суб’єктів по відношенню до України;
Теоретичне й практичне значення. Основні положення дисертації, зібраний і проаналізований матеріал, запропоновані висновки і узагальнення можуть бути використані як теоретико-методологічна база поглиблення досліджень як загальнотеоретичних аспектів розвитку системи міжнародних відносин та суспільно-релігійних процесів. Сформульовані в дисертації основні теоретичні положення й висновки можуть доповнити зміст навчальних курсів з політичних наук, релігієзнавства, соціології, зовнішньої політики України та безпеки держави. Їх можна використати також при підготовці спецкурсів з міжнародних відносин, політології, релігієзнавства та історії для вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, наукових праць з проблем міжнародних відносин, національної безпеки, релігієзнавства, національного духовно-культурного руху, науково-популярних видань у практичній викладацькій роботі тощо.
Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалася у процесі участі дисертанта у міжнародних та всеукраїнських науково-теоретичних й науково-практичних конференціях, зокрема, V Буковинській міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 130-річчю Чернівецького національного Університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, 29 вересня 2005 р.); міжнародної наукової конференції «Релігія і суспільство: нові преференції» (Чернівці, 27-28 квітня 2006 р.); VI Буковинській міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 600-річю першої писемної згадки про Чернівці (Чернівці 12-13 жовтня 2007 р.); науково-практичній конференції «Релігія і Церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи» (Київ 21 вересня 2007 р); ХІІ Всеукраїнській науковій конференції Моральні дилеми бізнесу (Львів. 3-4 квітня 2009 р.); науково-практичній конференції «Іслам у сучасному світі та Україні» (Київ 16 грудня 2009 р.), ХІІI Всеукраїнській науковій конференції для студентів і молодих науковців «Зцілення ран минулого крізь призму релігійного досвіду» (Львів 16-17 квітня 2010 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи опубліковані в 6 наукових працях у фахових виданнях ВАК України та матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації. Мета і завдання дисертаційної роботі визначили її структуру, яку складають: вступ, три розділи, поділених на дев’ять підрозділів, висновки, список використаних джерел 359 позицій, загальний зміст дисертації становить 211 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Визначальними ознаками сучасних міжнародних відносин після за вершення «холодної війни» стало перенесення акцентів протистояння з політично-економічного силового військового поля на багатосторонні аспекти гуманітарного співробітництва, важливе місце серед яких займає суспільно-релігійна сфера, яка існує у вигляді складного комплексу взаємодії суспільних та релігійних інститутів. Специфіка даної сфери у кожній конретній країні є обумовленою не лише особливостями історичного розвитку суспільства. але й зовнішніми чинниками у вигляді впливу держав та політичних і релігійних інституцій.
Дослідження політико-інституційного впливу діяльності міжнародних об’єктів на суспільно-релігійну сферу України дозволяє зробити наступні висновки та узагальнення теоретичного характеру.
1. Аналіз теоретико-методологічних засад дослідження впливу зовнішніх чинників на релігійну сферу українського суспільства засвідчує комплексний та міждисциплінарний характер даної проблематики у рамках політичних наук, міжнародних відносин та релігієзнавства, а також її загалом адекватність та достатнію розробленість. Вітчизяні дослідження концентрують свою увагу на різноманітних аспектах розвитку суспільно-релігійної сфери у контексті різноманітних загроз та викликів, що постають перед української державою внаслідок особливостей формування та розвитку даної сфери. Зарубіжні публікації зосереджуються на аналізі причин та наслідків зростання ролі релігійного чинника в трансформації сучасної системи міжнародних відносин, при цьому загалом залишаючи поза увагою його вплив на національні держави та їх суспільно-релігійну сферу. Дисертаційне дослідження має широку джерельну базу, представлену офіційними документами державних органів, релігійних інституцій та значними обсягом наукових розробок проблематики суспільно-релігійних процесів в національномц та міжнародному аспектах тощо. Водночас спостерігається відсутність політичних досліджень впливу зовнішніх чинників на суспільно-інституційний розвиток українського суспільства загалом та його духовно-релігійної сфери зокрема.
2. Суспільно-релігійна сфера України являє собою складну систему відносин, що включені в загальну структуру громадського життя та розвиваються під впливом соціально-економічних і політичних процесів. Тому релігійне життя як складова частина громадського життя, з одного боку, є сукупністю універсальних, загальноукраїнських, а з іншого боку специфічних регіональних ознак і особливостей. Загальнодержавні й регіональні компоненти в одних випадках, взаємодіючи між собою, формують систему гармонійного взаємозбагачуючого існування, а в інших вступають у протидію, призводять до відчуження й розмежування в релігійному середовищі.
На основі аналізу процесів, які відбуваються в релігійному середовищі країни, можна говорити про динамічне зростання кількості релігійних інституцій; збільшення питомої ваги населення, інтегрованого в різні відтинки церковної діяльності й таких, що декларують власну релігійність; розширення соціальної сфери, де присутність церков і релігійних спільнот є дедалі більш відчутною; незначне пом’якшення гостроти конфліктів між церквами, зумовлене радше вдосконаленням механізмів подолання протиріч, які застосовуються державними органами, ніж внутрішньо церковним прагненням до врегулювання конфліктів; серйозний (а часом вирішальний) вплив соціально-політичної ситуації на окремі аспекти релігійно-суспільного життя.
Таким чином, сучасний суспільно-релігійний комплекс України, який являє собою складну систему взаємодій та взаємовпливів, організаційно структурованих різноманітних конфесійних інституцій, виступає невід’ємною складовою суспільного життя населення України, чутливо реагуючи на утвердження в громадській свідомості демократичних цінностей, світоглядних і національних ідей, морально-етичних принципів, власних позицій у трактуванні національної та церковної історії. Соціально-політична стабільність країни багато в чому зумовлюється змістом та спрямованістю державно-конфесійних і міжконфесійних відносин, суспільною активністю релігійних інституцій. Зазначені процеси проявляються у зростанні суспільної активності віруючих, поглибленні внутрішньоцерковної інтеграції, посиленні впливу на внутрішню і зовнішню політику релігійного фактору.
3. Міжнародна система справляє суперечливий політико-інституційний вплив на формування і розвиток суспільно-релігійної сфери України, який може суттєво і негативно позначитися на рівні безпеки країни у таких найважливіших сферах життєдіяльності суспільства як політична, економічна, військова, інформаційна та інші. У політичній сфері це відбувається через ідеологічну підтримку і забезпечення посягань на суверенітет України; втручання інших держав через засоби духовно-релігійного впливу на внутрішні справи України; наявність сепаратистських тенденцій, зокрема на релігійному ґрунті, в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні; масові порушення прав громадян, зокрема свободи совісті та віросповідання в Україні та за її межами; загострення міжетнічних та міжконфесійних відносин; невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема щодо передачі культових споруд і майна тощо.
Економічний вплив здійснюється через неконтрольований приплив в Україну іноземної валюти і матеріальних цінностей під виглядом підтримки екуменічної і місіонерської діяльності; діяльність тіньових економічних структур під прикриттям релігійних та місіонерських центрів.
У соціальному сенсі вплив відбувається у вигляді культового пригнічення соціальної активності громадян, звуження їх світоглядних орієнтирів, руйнацію усталених родинних і суспільних зв’язків; релігійне забарвлення суспільно-політичних протистоянь окремих соціальних верств населення та регіонів України; через пряму загрозу життю і здоров’ю населення з поширенням різноманітних форм «нетрадиційного лікування», знахарства, окультизму тощо; поширення новітніми тоталітарними релігійними течіями та культами різноманітних форм моральної та духовної деградації у суспільстві, особливо серед молоді тощо. У військовй сфері інституційне втручання з боку міжнародної системи відчувається через грубе порушення принципу відокремлення церкви від держави у вигляді неконтрольованого співробітництва окремих релігійних організацій з силовими структурами і як наслідок політизація останніх та зниження рівня боєздатності військової організації держави; створення та функціонування незаконних воєнізованих формувань під приводом необхідності захисту віри та церкви. Нарешті, і в інформаційній сфері відбувається гальмування міжнародними релігійними центрами входження України до світового інформаційного простору, поширення ними необ’єктивної інформації щодо держави; інформаційну експансію з боку інших держав через релігійно-духовні канали тощо.
4. Основні тенденції та динаміка становлення і розвитку суспільних змін в Україні, починаючи з поч. 90-х рр. ХХ ст. свідчить, що розвиток суспільно-релігійної сфери життя держави було постійним об’єктом втручання з боку третіх сторін. Специфічне геополітичне становище та наявність історичної спадщини різних віросповідань ставлять перед Україною ряд викликів та загроз, суттєво негативною у цьому аспекті виступає й тенденція зростаючого втручання в релігійну ситуацію, міжконфесійні відносини з боку зарубіжних центрів чи державних утворень, які замість проповідування основ віри найчастіше намагаються закріпити свою духовну, політичну та економічну зверхність над українським суспільством завдяки релігійному чиннику, який свідомо чи несвідомо, але стає елементом духовного й політичного поневолення.
Історично територія України в цілому як і окремі її частини зокрема здавна були полем перехрещення та зіткнення не лише економічних, політичних, національних, а й релігійних інтересів різноманітних країн. З отриманням в 1991 р. незалежності Україна не перестала бути як об’єктом так і предметом зацікавлення як з боку різних держав так і релігійних центрів світу. Сучасна геополітична реальність міжнародної політики свідчить про наявність загроз безпеці України, як на глобальному так і на регіональному рівнях саме з боку держав, насамперед від таких світових центрів сили як Сполучені Штати Америки (США), Російська Федерація (РФ), Європейський Союз (ЄС) як в цілому так і окремо його членів.
Так, Росія має змогу впливати на внутрішню і зовнішню політику України через Українську православну церкву, підпорядковану Московському патріархату, Ватикан та Варшава через Українську греко-католицьку і Римсько-католицьку церкви. Частина православних Буковини тяжіє до Румунської православної церкви, болгар України до Болгарської православної церкви. Проблемами послідовників Німецької євангелічно-лютеранської церкви значною мірою опікуються одновірці з Німеччини, реформати Закарпаття тяжіють до Угорщини та Словаччини, українські іудеї орієнтуються на ізраїльські релігійні традиції, мусульмани на Туреччину та інші країни ісламу, свідки Єгови, послідовники Церкви Ісуса Христа святих останніх днів, методисти, пресвітеріани на відповідні релігійні центри США, прихильники Вірменської апостольської церкви в Україні на Вірменію, буддисти, даосисти, кришнаїти, віруючі інших східних релігій на Індію, Китай та інші держави Сходу.
Факт залежності найбільших релігійних православних, католицьких, протестантських та ісламських інституцій України від зарубіжних конфесійних центрів, які в значній мірі є суто національними релігійними установами, а відтак і захищають виключно інтереси своїх держав, перетворює Україну на арену боротьби за інтереси між третіми сторонами, які, зрозуміло, не переймаються проблемою консолідації українського суспільства, національною безпекою та захистом державних інтересів України. Для них важливо насамперед втримати свою паству на підконтрольній території, мінімізувавши тут вплив супротивника-конкурента. Все це породжує штучні бар’єри, які десятиліттями перешкоджають веденню діалогу між представниками різних віросповідних напрямів, продукуючи у їхніх взаємовідносинах почуття нетерпимості та ворожості, що спричинює протистояння цілих регіонів і як наслідок виникає безпосередня загроза цілісності держави.
Найбільша в Україні релігійна організація Українська православна церква перебуває в юрисдикції Московського патріархату, і тому національні інтереси нашої держави у релігійно-церковній сфері найбільшою мірою наштовхуються нині на інтереси РФ. В діяльності РПЦ спостерігаєтюся цілеспрамовані зусилля по перешкоджанню внутрішній консолідації української нації на основі європейських цінностей та навязування концепції так званого «російського світу».
У зв’язку з поверненням на свої історичні землі кримських татар, для яких іслам теж є традиційною релігією, на регіон активного відродження ісламу перетворився Крим. Тим самим, він став зоною підвищених національних інтересів й об’єктом зовнішньої національної політики мусульманських країн, передусім географічно близької Туреччини. Виходячи з того, що півострів понад два століття перебував в залежності від Османської імперії, мусульмани Туреччини вважають кримських татар «своїми братами», «гілкою турецької нації». Такий погляд поділяють також урядові кола Туреччини. Одним із наслідків розповсюдження ісламу в Україні стало створення передумов для формування на її території осередків ісламістських екстремістських організацій.
Результатом трансформації суспільства та відкритості України у сфері міжнародного співробітництва стало масове проникнення в країну закордонних релігійних організацій з європейських, азіатських країн та США. Іноземна присутність стала не лише невід’ємною частиною релігійно-церковного життя в Україні, а й загалом впливає на розвиток демократичних перетворень у країні. Сьогодні без урахування іноземного фактора релігійної складової вже неможлива розробка й ефективне функціонування як державно-церковної політики, так і усієї системи національної безпеки України загалом.
З національними інтересами та безпекою України пов’язано питання місцезнаходження духовних центрів, яким підпорядковані релігійні організації, що існують у ній. Історично склалося так, що більшість українських конфесій перебувала під впливом центрів, які знаходилися за межами країни. З проголошенням Україною самостійності ситуація практично не змінилася, і центри багатьох релігійних організацій, які діють в Україні, і далі де факто знаходяться за кордоном. Оскільки часто зарубіжні релігійні організації, а саме їхні центри нерідко пов’язані з певними політичними та економічними силами тих держав, у яких вони знаходяться, то через свої канали вони можуть цілеспрямовано здійснювати на віруючих громадян України не лише релігійний, а й політичний вплив. Крім того, напруження в стосунках між релігійними організаціями, між ними та органами державної влади всередині країн позначається й на міждержавних відносинах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Академічне релігієзнавство. Підручник. За науковою редакцією професора А. Колодного К.: Світ Знань, 2000. 862 с.
2. Актуальні питання соціально-значущої діяльності Церков і релігійних організацій в Україні / Зб. наук. праць / за ред. В. Бондаренка і А. Колодного. К., 2004.
3. Алексеева Т. А. Современные политические теории. Опыт Запада: Курс лекций / Т. А. Алексеева Моск. гос. ин-т междунар. отношений (Ун-т) МИД России, М.: РОССПЭН, 2000. 479 c.
4. Андрєєва О. Російські міфи про Україну [Електронний ресурс] / О. Андрєєва // Віче Режим доступу до журн.: http://www.viche.info/journal/1506/
5. Антошевський Т. Коваленко Л. Моніторинг релігійної свободи в Україні: особливий огляд на майнові питання / Т. Антошевський, Л. Коваленко. Релігійно-інформаційна служба України. Проект «Права людини в Україні 2005». Львів 2005-2006. 51 с.
6. Апостольський нунцій Микола Етерович «Завжди боляче залишати країну, особливо таку велику і гарну, як Україна» [Електронний ресурс] / Апостольський нунцій Микола Етерович. // Радіо «Воскресіння Режим доступу: http://www.rr.lviv.ua/news.php?item=485
7. Арістова А. Релігійна самоідентифікація в сучасному суспільстві (соціологічний аспект) / А. Арістова // Українське релігієзнавство. 2005. № 1 (33). С. 79-86.
8. Арістова А. В. Релігійні конфлікти в сучасному світі: природа, вияви, шляхи врегулювання: Монографія. / А. Арістова. К.: НТУ, 2007. 336 с.
9. Бабій М. Проблеми і перспективи міжконфесійного діалогу / М. Бабій // Українське релігієзнавство. Бюлетень. Київ. №12. 1999. С. 63-73., Бабій М. Ю. Свобода совісті в творчому і практичному здобутку сучасного українського релігієзнавства / М. Бабій // Українське релігієзнавство. 2002. №23. С.94-101., Бабій М. Без альтернативність багатоконфесійності / М. Бабій // Людина і світ. 2004. №5. С.21-25.
10. Бадджо А. М. Християнське соціальне вчення: ідентичність та методологія / А. М. Бадджо // Соціальна доктрина Церкви (Збірник статей). Львів: Свічадо, 1998. С. 49-78.
11. Балицька Н. Концептуальні основи впливу ісламу на міжнародну політику / Н. Балицька // Вісник Львівського ун-ту. Серія Міжнародні відносини. Львів: 2005. Вип. 15. С. 152-158.
12. Басаев М. Православная угроза [Електронний ресурс] / М. Басаев // Интернет-газета Донбасса Новости.dn.ua. 12 января 2007. Режим доступу: http://novosti.dn.ua/details/39214/
13. Батюк В. Еволюція концепцій міжнародної і національної безпеки / В. Батюк // Спостерігач. 1996. №25. С.2-13.
14. Белецкий М. И., Топыго А.К. Национально-культурные и идеологические ориентации Украины. По даным социологических опросов / М. И. Белецкий, А.К. Топыго // Политические исследования. 1998. №4. С. 74-89.
15. Бердяев Н. А. Судьба России / Н. А. Бердяев М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 256 с., Бердяев Н. А. Духовное состояние современного мира / Н. А. Бердяев // Новый мир. 1990. № 1., Бердяєв Н. А. Русская идея / Н. А. Бердяев М.: ООО «Фирма «Издательство Аст», 1999. 400 с.
16. Бжезинский Зб. Выбор. Мировое господство или глобальное лидерство / Зб. Бжезинский М., 2004. 286 с., Бжезинский Зб. Вне контроля. Глобальный беспорядок накануне ХХІ века / Зб. Бжезинский // США. ЭПИ. 1994. № 4., Бжезінський З. Велика шахівниця / Зб. Бжезинский Львів; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. 236 с., Бжезінський З. Україна та Європа / Зб. Бжезинский // Національна безпека і оборона. 2000. №7. С. 11-15.
17. Білорус О. Г. Глобалізація і національна стратегія України / О. Г. Білорус К.: ВО «Батьківщина» Броди: Просвіта. 2001. 300 с., Україна в глобалізованому світі: зб. наук. пр. / Ред.: О.Г. Білорус; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин, Нац. б-ка України ім. В.І.Вернадського. К., 2007. 176 c.
18. Богомолов О. Політичний іслам. Деякі особливості ісламського фундаменталізму та його перспективи на території колишнього Радянського Союзу / О. Богомолов // Східний світ. 2000. № 1. С. 134-141.
19. Бодак В. А. Релігія і культура: взаємодія і взаємовплив / В. А. Бодак К., 2005. 304 с.
20. Бойківський Б. Православ’я у геополітичному спектрі / Б. Бойківський // Українські проблеми. 2000. №20. С. 123-128.
21. Бойко О. Віра та фанатизм або Звідки у віруючих людей виникає релігійний фанатизм? / О. Бойко // Християнська просвіта. 2000. №1. С. 11-16.
22. Бондаренко В. Міжконфесійний конфлікт на Україні: витоки, стан і шляхи подолання / В. Бондаренко // Людина і світ. 1991. № 3. С. 2-10., Бондаренко В. Українська православна церква в новому політичному інтер’єрі / В. Бондаренко // Людина і світ. 1991. № 4. С. 31-35., Бондаренко В. Церковний корабель у вирі політичних пристрастей / В. Бондаренко // Людина і світ. 1991. № 5. С. 6-7., Бондаренко В. Православ’я в Україні: розкол замість автокефалії / В. Бондаренко // Людина і світ. 1992. № 9-10. С. 2-6., Бондаренко В. Д., Єленський В. Є., Журавський В. С. Релігійне життя в Україні: стан, проблеми, шляхи оптимізації / В. Д. Бондаренко, В. Є. Єленський Журавський В.С. К.: Логос, 1996. 37 с., Бондаренко В. Релігія і політика // Людина і світ. 1998. № 2. С. 25-28.» Бондаренко В. Релігійна ситуація в Україні і перспективи її розвитку / В. Бондаренко // Релігія і суспільство в Україні: фактори змін. К., 1998. С. 14-30., Бондаренко В. Д. Релігія і політика / В. Бондаренко // Релігійна свобода: Наук. зб. К., 1998. С. 28-36., Бондаренко В.Д. Релігійна ситуація в Україні і перспективи її розвитку / В. Д. Бондаренко // Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Зб. наук. праць. К., 1999. С.73-76.
23. Борунков Ю. Ф. Структура религиозного сознания / Ю. Ф. Борунков М.: Мысль, 1971. 176 с.
24. Булатов А. Ислам - реальный фактор общественной жизни [Електронний ресурс] // А. Булатов // Голос Крыма. 2009. 22 окт. Режим доступу: http://www.goloskrima.com/?p=1220
25. Булатова А. Ю. Украинская тема в диалоге РПЦ И Ватикана / А. Ю. Булатова // Обозреватель. 2007. № 4., Булатова А. Ю. Украинская Греко-Католическая Церковь в политических процессах на Украине / А. Ю. Булатова // Обозреватель. 2007. № 5., Булатова А.Ю. Миссионерская деятельность Ватикана на постсоветской Украине / А. Ю. Булатова // Обозреватель. 2007. №6.
26. Бурега В. Украинский католицизм в зеркале Папского ежегодника [Електронний ресурс] / В. Бурега // Богослов.ру. 8 травня 2009 // Режим доступу: http://www.bogoslov.ru/text/403960.html#_ftn1
27. В поисках своего пути: Россия между Европой и Азией. Хрестоматия по истории в российской общественной мысли ХІХ и ХХ веков / Составитель Н.Г. Федоровский, 2-е изд. М.: Логос, 1997. 752 с.
28. Ваторопин А. С. Религиозный модернизм и постмодернизм / А. С. Ваторопин // Социс. 2001. №11. С. 84-92.
29. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / М. Вебер К.: Основи, 1994. 270 с.
30. Выступление єпископа Рыжского и Латвийского Александра на Архиерейском Соборе РПЦ 31.ІІІ. 5.ІV.1992 р. // ЖМП. 1992 №8. С.3
31. Гаджиев К.С. Введение в геополитику / К.С. Гаджиев. М.: Логос, 1998. 416 c.
32. Гайдук В. П. Католическая церковь в послевоенном мире: путь к диалогу. Религия и церковь в западном обществе XX века / В. П. Гайдук. М. 1992.
33. Гартман Н. Проблема духовного бытия. Исследования к обоснованию философии истории и наук о духе / Н. Гартман // Культурология. XX век. М. 1995.
34. Гарячі точки: стан справ і шляхи врегулювання / Офіціальний вісник Державного Комітету у справах релігій // Людина і світ. 1997. №10. С. 32.
35. Гаюк І. Вірменська Церква в Україні / І. Гаюк. Л. 2002.
36. Гегель Г. Работы разных лет / Г. Гегель. Т. 1. 1970., Т.2 1971.
37. Глаголев В. С. Христианские организации и духовная жизнь общества (Международные аспекты) / В. С. Глаголев. М.: Знание. 1991. 64 с.
38. Глушков В. О. Створення зони антитерористичної безпеки у Чорноморському регіоні: геополітичний та правовий виміри [Електронний ресурс] / В. О. Глушков // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2003. №8. // Режим доступа: http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/8text/g8_17.htm
39. Гоббс Т. Элементы законов, естественных и политических / Т. Гоббс // Избранные произведения: В 2 т. М.: Мысль, 1964.
40. Головащенко С. Феномен українського православ’я / С. Головащенко // Людина і світ. 1993. № 6-7. С. 2-8.
41. Головні напрямки діяльності Державного комітету у справах релігій з реалізації державної політики щодо релігій та релігійних інституцій в Україні. // Людина і світ. 2000. № 5. С. 25-27.
42. Горак Г. І. Філософія: Курс лекцій / Г. І. Горак. К., 1997. 272 с.
43. Горбулін В. П., Качинський А. Б. Методологічні засади розробки стратегії національної безпеки України / В. П.Горбулін, А. Б. Качинський // Стратегічна панорама. 2004. №3. С. 15-24
44. Горбулін В. П., Литвиненко О. В. Національна безпека: український вимір / В. П. Горбулін, О. В. Литвиненко. К.: ПІІ «Інтертехнологія», 2008. 104 с.
45. Горичева Т. Православие и постмодернизм / Т. Горичева. Л.: ЛГУ. 1991. 63 с., Горичева Т. Христианство и современный мир / Т. Горичева. СПб.: Алетейя; Ступени. 1996. 298 с.
46. Горлинський В. В. Духовні координати безпеки суспільства [Електронний ресурс] // В. В. Горлинський // Стратегічна панорама 2006 №1 // Режим доступу: http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=prnb1&issue=2006_1
47. Гречко І. Відродження традиційних християнських конфесій в Україні, їх взаємовідносини на тлі загальнополітичних процесів (Згідно зі статистичними даними) / І. Гречко // Патріярхат. 1994. № 9. С. 11-13.
48. Гринько В. В. Велике Біле Братство як неорелігійний феномен В. В. Гринько К., 1998. 87 с.
49. Грищенко К. Україна Росія: людина і держава [Електронний ресурс] / К. Грищенко // Дзеркало тижня. 2009. №43 7-13 листопада. Режим доступу: http://www.dt.ua/1000/1600/67678
50. Громадська думка про релігію і Церкву в Україні // Національна безпека і оборона. 2004. № 3 С. 39.
51. Гудзяк Б. Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії / Б. Гудзяк. Львів, 2000. 426 с., Гудзяк Б. Феномен релігійного життя в Україні досвід періоду назележності / Б. Гудзяк // Феномен сучасної релігійності богословсько-філософський, історичний, соціологічний та правознавчий аспекти: Мат-ли IV наук. конф. Л., 2002. С. 56-62.
52. Гузар Л. Внесок Східних Католицьких Церков у об’єднання Європи з погляду України. Промова на «Прийнятті Св. Михаїла» Німецької Єпископської Конференції [Електронний ресурс] / Л. Гузар // Режим доступу: http://www.rr.lviv.ua/news.php?item=326
53. Гузар Л. Поділ Церкви це результат людського гріха / Л. Гузар // Україна. Європа. Світ. 17-23.01.1998., Гузар Л. Христос створив одну Церкву, а ми її поділили / Л. Гузар // Високий Замок. 8.09.1998.
54. Гуменний М. О. Державотворчі процеси і проблеми становлення Церков в Україні / М. О. Гуменний // Патріярхат. 1993. № 9. С. 20-23.
55. Гундяев Кирилл, архиеп. Смоленский и Вяземский. Русская Церковь русская культура политическое мышление / Гундяев Кирилл // Русское зарубежье в год тысячелетия крещения Руси. М., 1991. С. 41-51., Гундяев Кирилл, Архиеп. Смоленский и Калининградский. Церковь в отношении к обществу в условиях перестройки / Гундяев Кирилл // Журнал Московской Патриархии. 1990. № 2. С. 32-38.
56. Ґудзик К. Архієпископ Етерович М. Україна покликана стати екуменічною лабораторією християнства [Електронний ресурс] / К. Ґудзик // День, березень 2004 http: // Режим доступу: www.day.kiev.ua/2004/53/society/soc1.htm
57. Ґудзик К. «Канонічна територія» [Електронний ресурс] / К. Ґудзик // День. №163. пятниця, 9 вересня 2005 Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=148167&mainlang=ukr
58. Данилевский Н. Я. Россия и Европа. Взгляд на культурные и политические отношения славянского мира к германо-романскому / Н. Я. Данилевский. М., 1991.
59. Данилов С., Богомолов О. Є така партія [Електронний ресурс] / С. Данилов, О. Богомолов // Дзеркала тижня. 2-8 жовтня 2004. № 39 (514). Режим доступу: http://www.dt.ua/1000/1550/47959
60. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації: Навчальний посібник / О. Г. Данільян, О. П.Дзьобань, М. І. Панов. Х.: Фоліо, 2002. 285 с.
61. Дацюк С., Грановський В. Україна: євразійство й атлантизм [Електронний ресурс] / С. Дацюк, В. Грановський // День №160. 2 вересня 1999. Режим доступа: http://www.day.kiev.ua/3983/
62. Державно-церковні відносини: світовий досвід і Україна (історико-політичний аналіз): Монографія / С. В. Сьомін, Ю. Г. Кальниш, В. М. Петрик, В. В. Остроухов; за ред. І. І. Тимошенка. К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2002. 136 с.
63. Джемілєв: Спецслужби РФ хотіли мене ліквідувати і ввести в Меджліс своїх людей / [авт. тексту Самохвалова Л.] // Інформаційне агентство «Уніан». Режим доступу: http://unian.net/ukr/news/news-345598.html
64. Доблроєр О. Поки що римо-католицькі ЗМІ переважно інформують українців про життя Церкви, а не формують їх [Електронний ресурс] / О. Доблроєр // Режим доступу: http://old.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/web-conference/article;25904/
65. Докаш В. Кінець світу: еволюція протестантської інтерпретації: Монографія / В. Докаш. Київ-Чернівці: Книги XXI, 2007. 544 с.
66. Докаш В. Принципи взаємовідносин держави і церкви в соціальних доктринах протестантів: правовий аспект/ В. Докаш // Релігійна свобода. Взаємини держави і релігійних організацій: правові та політичні аспекти. Науковий щорічник. За заг. ред. д. філос. н. А.Колодного (гол.ред.), д.філос.н. Л.Филипович, к.філос.н. М.Бабія. К., 2006. С. 122-126., Докаш В. Актуальні проблеми соціального служіння протестантських деномінацій в умовах формування громадянського суспільства / В. Докаш // Українське релігієзнавство. 2007. № 44. С .254-257., Докаш В. Соціальна діяльність протестантських церков як форма реалізації легітимізуючої функції релігії / В. Докаш // Релігія та соціум. Часопис. Чернівці: Рута, 2008. №1. С. 52-58.
67. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: Навчальний посібник / В. Докаш. Чернівці: Книги ХХІ, 2005. 376 с.
68. Документи Другого Ватиканського Собору. Конституції, декрети, декларації. Львів: Свічадо, 1996. 760 с.
69. Дорошенко А., Овсій О. Тоталітарні секти: нова міжнародна загроза / А. Дорошенко, О. Ов