РОЗВИТОК ОСОБИСТІСНОЇ ЗРІЛОСТІ CТАРШОКЛАСНИКIВ ЩОДО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ДЬОМІНА Ганна Анатоліївна

УДК 373.5.015.3.032:316.614.5(043)

РОЗВИТОК ОСОБИСТІСНОЇ ЗРІЛОСТІ CТАРШОКЛАСНИКIВ
ЩОДО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
ЛИСЯНСЬКА Таїса Миколаївна,
кандидат психологічних наук,
професор

Київ 2008

ЗМІСТ

Вступ

....................................................................................................

4

Розділ 1
ОСОБИСТІСНА ЗРІЛІСТЬ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЩОДО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА У ВІТЧИЗНЯНІЙ І ЗАРУБІЖНІЙ ПСИХОЛОГІЇ ..........................................

13

1.1.

Теоретичний аналіз проблеми особистості та особистісної зрілості ..

13

1.2.

Структура і зміст особистісної зрілості старшокласників щодо майбутнього подружнього життя................................................................

25

1.3.

Методичне забезпечення емпіричного дослідження особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя................................

37

Висновки до першого розділу......................................................................

41

Розділ 2
СТАТЕВО-ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТІСНОЇ ЗРІЛОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЩОДО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ ................................................................................

44

2.1.

Стан сформованості когнітивного компонента особистісної зрілості щодо подружнього життя в юнацькому віці .............................................

44

2.2.

Особливості емоційно-мотиваційно-ціннісного компонента особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя .........

57

2.3.

Регулятивно-поведінковий компонент особистісної зрілості щодо подружнього життя та особливості його вияву в юнацькому віці ........

81

2.4.

Критерії оцінювання та рівні розвитку особистісної зрілості старшокласників щодо майбутнього подружнього життя .......................

129

Висновки до другого розділу ......................................................................

138

Розділ 3
ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ СТРУКТУРНИХ КОМПОНЕНТІВ ОСОБИСТІСНОЇ ЗРІЛОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЩОДО ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ..............................................................................................................

144

3.1.

Основні підходи до розвитку особистісної зрілості ................................

144

3.2.

Зміст і організація розвивальної роботи над особистісною зрілістю старшокласників щодо майбутнього подружнього життя........................

153

3.3.

Порівняльний аналіз результатів ефективності психолого-педагогічного забезпечення формування особистісної зрілості щодо подружнього життя учнів старших класів.................................................

170

Висновки до третього розділу ....................................................................

188

Висновки .........................................................................................................

192

Список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................

201

Додатки .............................................................................................................

221

вступ

Актуальність теми. У наш час проблема особистості та особистісної зрілості має особливе значення. Сучасне суспільство пред’являє випускнику середньої загальноосвітньої школи певні вимоги, серед яких важливе місце займає становлення зрілої особистості (Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття)”). Виконання цієї вимоги передбачає психолого-педагогічне обґрунтування тих важливих змін у становленні особистісної зрілості, які зумовлені не тільки фізіологічним розвитком, а й підготовкою до самостійного життя, вибором професії, соціалізацією в будь-яких колективах. Суспільству потрібні люди, котрі є суб’єктами своєї діяльності та життя в цілому, а це можливе лише при становленні особистісної зрілості.
Становлення особистісної зрілості та розвиток різнобічно розвиненої, активної особистості є важливою метою освітньої політики України. Процеси, що виникли в останні п’ятнадцять років під впливом політичних та економічних перетворень, непомітно змінювали ідеали суспільства та безпосередньо сім’ї (як малої соціальної групи суспільства). Особистісна незрілість молоді при вступі до шлюбу призвела до зростання числа розлучень, нестабільності подружніх стосунків, зміни сімейних цінностей та стандартів статеворольової поведінки. В умовах постійних змін в різних галузях суспільства виникла потреба розглядати проблему становлення особистісної зрілості як базову основу в підготовці молодого покоління до шлюбно-сімейного життя.
До проблеми молодої сім’ї, закономірностей її розвитку зверталися демографи і соціологи, економісти і юристи, медики, психологи та педагоги, підкреслюючи саме ту грань сімейних стосунків, яка найщільніше стосується її предмета. У психолого-педагогічній літературі розкриваються такі аспекти даної проблеми: виховання учнів у сім’ї, взаємодія школи та сім’ї в підготовці учнів до шлюбу (М.Й.Боришевський, С.В.Ковальов, С.Г.Шуман та ін.); теоретичні основи статевого виховання (Д.М.Ісаєв, В.Є.Каган, В.П.Кравець, А.В.Петровський та ін.); сімейні відносини (В.С.Заслуженюк, В.А.Семиченко, С.Г.Шуман, В.П.Шуман та ін.); спілкування (В.А.Сисенко та ін.); підготовка дівчат до заміжжя (В.Є.Каган та ін.); моральні аспекти підготовки школярів до подружнього життя (Л.Я.Верб, І.О.Трухін та ін); статеворольове самовизначення (Т.М.Титаренко та ін.); сексуальне здоров’я та гігієна статі (І.Ф.Юнда, Л.І.Юнда [246]); підготовка до виконання батьківських та материнських функцій (В.П.Кравець, Д.З.Луцик та ін.); причини розлучень (М.Мартінова [139] та ін.); проблеми молодої сім’ї (В.П.Кравець та ін.); психологія сучасної сім’ї (С.В.Ковальов та ін.).
Радянські педагоги та психологи розглядали психолого-педагогічні проблеми підготовки молоді до подружнього життя (В.І.Барський, Т.А.Демидова, І.В.Дубровіна, О.І.Зрітнєва, С.В.Ковальов, Я.Л.Коломінський, І.С.Кон, Г.Крайг, Е.Д.Мар’ясіс, О.І.Пенькова та ін.). У своїх роботах вони підкреслювали, що потреба у створенні сім’ї не виникає сама по собі, її слід виховувати і розвивати у кожної людини (В.І.Барський), розвиток особистості сім’янина має здійснюватися на всіх етапах розвитку дитини відповідно до її віку (І.В.Дубровіна), а ще й необхідною умовою, яка передує та покращує підготовку молоді щодо шлюбно-сімейного життя, повинна бути її зрілість (О.І.Зрітнєва, Г.Крайг). Таким чином, розвиток особистісної зрілості щодо майбутнього подружнього життя сприятиме покращенню процесу подальшої підготовки молоді до шлюбно-сімейних відносин.
Особливе місце в розв’язанні проблеми особистісної зрілості належить працям як зарубіжних, так і вітчизняних науковців (Ю.З.Гільбух, І.С.Кон, Г.Ю.Кравець, Є.О.Нестерова, Л.М.Потапчук, А.О.Реан, В.Ф.Сафін, О.В.Темрук, Р.М.Шаміонов, О.С.Штепа, П.М.Якобсон тощо). Так, наприклад, І.С.Кон і В.Ф.Сафін розглядають розвиток особистісної зрілості як один із найважливіших показників самовизначення особистості. Вступаючи у світ різнобічних відносин, старшокласники засвоюють загальнолюдські цінності, виробляють своє ставлення до них, формують свої погляди та переконання, котрі стають базовими в сімейному житті.
У віковий період, який припадає на роки навчання в старших класах загальноосвітньої середньої школи, людина перебуває під впливом багатьох факторів довкілля, так чи інакше реагуючи на них. Це зумовлює критичне осмислення досвіду попередніх поколінь, формує нові уявлення про своє майбутнє. Така ситуація визначає актуальність вивчення проблеми становлення особистісної зрілості старшокласників.
Особистісну зрілість науковці розглядають як один із структурних компонентів зрілої людини (А.О.Реан, Р.М.Шаміонов, О.С.Штепа, П.М.Якобсон), у той же час, особистісна зрілість є цілком самостійним поняттям і складним психологічним утворенням (А.В.Іващенко, Л.М.Потапчук, С.Тадеуш, О.В.Темрук). Як будь-яке комплексне, інтегральне явище, особистісна зрілість включає ряд компонентів. Ними виступають стани та властивості особистості, що супроводжують її діяльність у різних сферах буття (Л.М.Потапчук, Р.М.Шаміонов). Особистісна зрілість характеризується стійкими ціннісними орієнтаціями (А.Г.Здравомислов, О.І.Пенькова, В.А.Ядов), відповідальністю (П.Я.Гальперін, К.М.Муздибаєв, Ж.Піаже, Дж.Роттер, М.В.Савчин), самостійністю (Є.І.Головаха, І.С.Кон, В.І.Слободчиков), самоствердженням (К.А.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, Б.Ф.Ломов, О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн), адекватним цілепокладанням (Б.С.Братусь, І.В.Дубровіна). Таким чином, ряд науковців (О.Г.Асмолов, Б.С.Братусь, П.Я.Гальперін, Б.В.Зейгарник, А.В.Іващенко, Л.В.Потапчук, А.О.Реан, С.Тадеуш, О.С.Штепа та ін.) вивчали особистісну зрілість молоді з різних боків, визначаючи поняття даного феномену через його структурні компоненти та їх елементи, критерії та деякі особливості становлення.
Аналіз наукових праць дає нам можливість зробити висновок, що особистісна зрілість це складне структурне утворення, яке включає певні характеристики: стійку систему знань, уявлень, ціннісних орієнтацій відповідно до предмету вивчення, потребу в піклуванні про іншу людину, самоконтроль, емоційну зрілість, відповідальність у різних сферах життєдіяльності, адекватне самоствердження, автономність, самостійність вибору, почуття реальності, позитивне ставлення до себе, цілепокладання, високий рівень реалізованості подій життя, саморозвиток та самореалізацію тощо.
Комплексному вивченню розвитку та становлення особистісної зрілості в ранньому юнацькому віці присвячені роботи М.Браун-Ґалковської, А.О.Кошелевої, Л.В.Потапчук, Р.М.Шаміонова, О.С.Штепи та ін. Дослідники зауважують, що саме юнацький вік є сенситивним періодом для розвитку та становлення компонентів особистісної зрілості. Так званий старший шкільний вік, що охоплює вік від 15 до 17 років, вік ранньої юності, в якому відбуваються значні зміни в психіці, сприяє становленню особистісної зрілості. По суті це період, в якому відбувається особистісне зростання, перехід від дитинства до початку дорослого життя, виникає потреба в самореалізації, а тому відбувається перехід до певного ступеня відповідальності, самостійності, здібності до активної участі в житті суспільства, до конструктивного вирішення різних проблем, самовизначення, в якому значне місце займає і побудова майбутнього подружнього життя. Психологічною основою становлення особистісної зрілості в юнацькому віці є процес засвоєння життєвих цінностей та їх перетворення у змістовні елементи ціннісних уявлень, що спричиняє потребу у зростанні особистісної зрілості старшокласників.
До структури особистісної зрілості старшокласника Л.М.Потапчук включає такі характеристики: відповідальність у різних сферах діяльності, самостійність, емоційну зрілість, самореалізацію, адекватне самоствердження, цілепокладання. Р.М.Шаміонов виділяє шість основних компонентів, що складають структуру особистісної зрілості в підлітковому та юнацькому віці: відповідальність у різних сферах діяльності, емоційну зрілість, самоконтроль поведінки, рівень самостійності, показник реалізованості життєвих подій, адекватність самовідображення та цілепокладання. За О.С.Штепою, особистісна зрілість в юнацькому віці виявляється через: синергічність, автономність, контактність, самоприйняття, креативність, толерантність, відповідальність, глибинність переживань, здатність до децентрації та наявність власної життєвої філософії. О.В.Темрук підкреслює: особистісна зрілість в юнацькому віці визначається розвитком Я-концепції, що, у свою чергу, характеризує становлення громадянської свідомості та самосвідомості, а також формуванням ідентичності, рівня домагань, ціннісних орієнтацій, мотивації досягнення.
Таким чином, аналіз наукових праць з проблем особистісної зрілості в ранньому юнацькому віці та підготовки учнівської молоді до подружнього життя, показав, що чимало важливих питань залишилося поза увагою науковців:
- як становлення особистісної зрілості учнівської молоді впливає на їхню підготовку до подружнього життя;
- яку структуру має особистісна зрілість щодо подружнього життя;
- чи існують ґендерні відмінності в розвитку особистісної зрілості;
- які шляхи активізації розвитку структурних компонентів особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя в навчально-виховному процесі є ефективними тощо.
Отже, соціальна значущість проблеми, необхідність подальшого розширення теоретичних і експериментальних досліджень у даному напрямку і визначили вибір теми дисертаційного дослідження: Розвиток особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри психології Інституту історії та філософії педагогічної освіти НПУ імені М.П.Драгоманова за напрямком Теорія та технологія навчання і виховання у системі народної освіти”, затверджена на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол №11 від 29 січня 2004 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №7 від 21 вересня 2004 року).
Мета дослідження полягає у виявленні психологічних особливостей становлення структурних компонентів та шляхів їх розвитку й інтеграції у цілісну особистісну зрілість щодо подружнього життя у старшокласників з урахуванням статі та зовнішніх умов соціалізації.
В основу дослідження покладено припущення про те, що особистісна зрілість старшокласників щодо подружнього життя має складну структуру (когнітивний, емоційно-мотиваційно-ціннісний, регулятивно-поведінковий компоненти) та підпорядкована загальним законам онтогенетичного розвитку індивіда, зовнішнім умовам соціалізації, внутрішнім спонуканням (потребам); залежить від сформованості компонентів та їх інтеграції у цілісне явище, розвиток якого може бути здійснений диференційованими шляхами активізації її структурних компонентів.
Відповідно до мети та необхідності перевірки правильності висунутої гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:
1. Здійснити аналіз психолого-педагогічних досліджень та визначити основні теоретичні підходи до проблеми розвитку особистісної зрілості щодо подружнього життя.
2. Визначити структуру особистісної зрілості старшокласників щодо майбутнього подружнього життя та вивчити проблему діагностики і створити психодіагностичний комплекс валідних і надійних методик для вивчення її структурних компонентів.
3. Виявити психологічні особливості розвитку структурних компонентів особистісної зрілості щодо подружнього життя та на їх основі визначити рівні її виявлення у юнаків і дівчат у залежності від зовнішніх умов соціалізації.
4. Обґрунтувати, розробити та апробувати у навчально-виховному процесі програму розвитку особистісної зрілості старшокласників щодо майбутнього подружнього життя.
Об’єкт дослідження особистісна зрілість у ранньому юнацькому віці.
Предмет дослідження особливості розвитку особистісної зрілості старшокласників щодо майбутнього подружнього життя.
Для досягнення поставлених в роботі мети та завдань нами використовувався такий комплекс теоретичних, емпіричних і математичних методів наукового дослідження:
- загальнонаукові теоретичні методи дослідження (аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, класифікація даних теоретичних та експериментальних досліджень; теоретичне моделювання та ін.);
- емпіричні методи та методики дослідження: спостереження, бесіди, анкетування, стандартизовані опитувальники та психодіагностичні методики вивчення особистості (Тест-опитувальник особистісної зрілості” Ю.З.Гільбуха, Методика багатофакторного дослідження особистості” Р.Кеттелла, тест-опитувальник Дослідження вольової саморегуляції” А.В.Звєркова та Е.В.Ейдмана, Тест-опитувальник рівня суб’єктивного контролю” Дж.Роттера; методика Ціннісні орієнтації” М.Рокіча, методика діагностики поведінки особистості в конфліктних ситуаціях К.Томаса, модифікований Тест-опитувальник емоційного відгукування” А.Мехрабієна і Н.Епштейна), психолого-педагогічний експеримент (констатувальний і розвивальний); інтерактивні методи навчання та ін.;
- методи статистичної обробки даних (кореляційний аналіз, визначення достовірності відмінностей за допомогою t-критерію Ст’юдента та ін.).
Організація дослідження. Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося на базі Бахчисарайської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 та Скалистівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бахчисарайського району Автономної республіки Крим упродовж 2002 2005 рр. Дослідженням було охоплено 238 учнів 9 11 класів: 102 учня з сільської місцевості; 136 учнів з міста; за статевою ознакою: дівчат 145, хлопців 93.
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
- вперше досліджено зміст поняття особистісної зрілості щодо подружнього життя”, визначено її структуру (когнітивний, емоційно-мотиваційно-ціннісний, регулятивно-поведінковий компоненти); розглянуто особливості вияву складників особистісної зрілості щодо подружнього життя та взаємозв’язків між ними; виявлено рівні розвитку (високий, середній та низький) особистісної зрілості щодо подружнього життя в учнів раннього юнацького віку в залежності від статі та зовнішніх умов соціалізації; обґрунтовано критерії, показники, умови та засоби розвитку особистісної зрілості старшокласників щодо майбутнього подружнього життя;
- розширено та доповнено знання про шляхи становлення особистісної зрілості в ранньому юнацькому віці;
- набуло подальшого розвитку розуміння особистісної зрілості в юнацькому віці та підготовки молоді до майбутнього подружнього життя.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблена та апробована автором дослідження навчально-розвивальна програма, спрямована на розвиток структурних складників особистісної зрілості щодо майбутнього подружнього життя в юнацькому віці, яка може бути використана в психодіагностичній, консультативній та психокорекційній роботі психологічної служби в закладах освіти, у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів, при підготовці майбутніх вчителів, практичних психологів, соціальних педагогів під час викладання курсів Вікова психологія” та Психологія сім’ї”. Окремі результати дослідження можуть знайти своє використання в розробці інших освітніх програм, стосовно змісту та розвитку особистісної зрілості молоді щодо подружнього життя.
Результати теоретичного й емпіричного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Бахчисарайської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Автономної республіки Крим (довідка № 01-2/63 від 17.06.2005р.) та НПУ імені М.П.Драгоманова (довідка № 04-10/1792 від 27.07.2006р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення та результати роботи доповідалися та отримали схвалення на Всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми професійної підготовки практичних психологів” (Київ, 2000); на звітно-науковій конференції молодих вчених університету Науково-дослідна діяльність молодих вчених: особливості підготовки майбутнього вчителя” (Київ, 2004); на звітно-науковій конференції викладачів До 170-річного ювілею: наукові досягнення в навчальний процес” (Київ, 2005); на засіданнях та звітно-наукових конференціях кафедри психології НПУ імені М.П.Драгоманова; на звітно-науковій конференції викладачів Єдність навчання і наукових досліджень головний принцип університету” (Київ, 2007); на педагогічних радах і вчительських конференціях.

Публікації. Основний зміст, результати та висновки дисертаційного дослідження висвітлені у 9 публікаціях, серед яких 5 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 публікації матеріали конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та емпіричне дослідження проблеми розвитку особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя, що виявляється в розкритті й уточненні структурних компонентів та специфіки становлення особистісної зрілості, її критеріїв та показників, в обґрунтуванні, розробці та апробації програми розвитку особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя в навчально-виховному процесі.
1. Зміни, яких зазнало українське суспільство (трансформація соціально-культурної сфери, демократизація політичних, економічних, ідеологічних засад державотворення), справляють значний вплив на особистість майбутнього сім’янина та процеси життєдіяльності молодої сім’ї. Необхідність розвитку в демократичній державі інституту шлюбу ставить вимоги до становлення послідовного особистісно зрілого сім’янина і проведення досліджень, що пропонують нові науково достовірні результати, які стосуються підвищення рівня особистісної зрілості молоді щодо майбутнього подружнього життя. Показано, що особистісна зрілість, її окремі компоненти в сучасних дослідженнях аналізуються і вивчаються, але розвиток даного феномену щодо подружнього життя та його специфіка в юнацькому віці не вивчались. Для всебічного її вивчення необхідний не лише аналіз різних аспектів зрілої особистості, готовності до сімейного життя, але й врахування практично всіх аспектів, які вивчаються психологічною наукою у відповідності до положень про сутність та закономірності процесу становлення особистісної зрілості в юнацькому віці. Провідні ідеї цих положень складають методологічну основу дослідження. Відтак актуальність дослідження проблеми особистісної зрілості щодо подружнього життя є очевидною.
2. Особистісна зрілість щодо майбутнього подружнього життя це інтегральне (динамічне) утворення, високий рівень і гармонійний розвиток складників якого забезпечують готовність до конструктивного створення сімейних взаємин. Особистісна зрілість щодо подружнього життя з одного боку є одним із структурних компонентів зрілості людини, а з іншого входить до структури психологічної готовності молоді до шлюбно-сімейного життя та має свою структуру.
Зміст особистісної зрілості щодо подружнього життя це комплекс загальнотеоретичних і спеціальних знань, сукупність вмінь, що спрямовують молоду особистість до подальшої підготовки до шлюбно-сімейного життя та її становлення як майбутнього сім’янина. Отже, особистісна зрілість щодо подружнього життя є синтезом взаємопов’язаних і взаємообумовлених структурних компонентів: когнітивного, емоційно-мотиваційно-ціннісного та регулятивно-поведінкового.
У вивченні особистісної зрілості старшокласників щодо майбутнього подружнього життя був використаний комплексний підхід, який передбачає такі основні напрямки: систематичні наукові дослідження щодо розвитку особистісної зрілості та психологічних особливостей статей, теоретичну розробку проблем шлюбу та найнеобхідніших рис сім’янина, спеціальну підготовку вчителів та шкільних психологів у педагогічних закладах освіти, психологічну просвіту батьків, організацію цілеспрямованої роботи з розвитку особистісної зрілості щодо подружнього життя на всіх етапах виховання і навчання з урахуванням вікових та статевих особливостей юні, використанням різних форм та методів дошлюбного виховання та розвитку. Отже, з метою становлення особистісної зрілості необхідно змінювати всі її компоненти, впливаючи на конкретні елементи особистості.
Становлення особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя передбачає, насамперед, розвиток когнітивного компонента, а саме характерної системи знань, уявлень про себе як про людину певної статі, яка має та розуміє якості, необхідні для побудови, розвитку міжособистісних стосунків і безпосередньо при створенні сім’ї. До емоційно-мотиваційно-ціннісного компонента особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя входять такі елементи, як мотиви одруження, ціннісні орієнтації, емпатійність, емоційна стійкість. Регулятивно-поведінковий компонент має свій елементний склад, до якого входять розвиток вольових якостей (вольової саморегуляції, відповідальності, самостійності), безконфліктності та навичок конструктивного спілкування.
3. Юнацький вік є сенситивним періодом для розвитку особистісної зрілості. Особистісна зрілість щодо майбутнього подружнього життя в юнацькому віці визначається рівнем розвитку
- знань, уявлень, переконань про шлюб та сім’ю, про необхідні умови щасливого подружнього життя, про найнеобхідніші риси сім’янина та їхні характеристики;
- мотивів вибору партнера, мотивів створення шлюбу, ціннісних орієнтацій у житті особистості та цінностей подружнього життя, емпатійності, емоційної стійкості;
- відповідальності, самостійності, безконфліктності, комунікабельності, само-контролю поведінки та діяльності, вольової саморегуляції та самокорекції тощо.
Ми вважаємо, що виділені особливості особистості можуть претендувати на критерії розвитку структурних компонентів особистісної зрілості щодо подружнього життя, оскільки вони об’єднують основні її риси. Також ми виділили загальні показники та три рівні (високий, середній та низький) розвитку кожного виділеного елемента особистісної зрілості щодо подружнього життя.
4. Існують вікові та статеві відмінності, вплив урбанізації на розвиток структурних елементів особистісної зрілості щодо майбутнього подружнього життя. Дівчата характеризуються більш раннім становленням особистісної зрілості, ніж хлопці (у дівчат раннього юнацького віку фізична і психічна зрілість випереджає відповідні показники хлопців).
Переважна більшість старшокласників виявляє середній рівень та третина учнів низький рівень розвитку знань, уявлень переконань щодо шлюбу; мотиваційно-ціннісних орієнтацій, емпатійності, відповідальності, комунікабельності, безконфліктності, що у більшості випадків характеризується: 1) позитивним ставленням до майбутнього шлюбу, існуванням нестійких уявлень та переконань щодо необхідних умов щасливого подружнього життя, стосунків між партнерами, якостей сім’янина та недостатньо нерозвиненим самопізнанням; 2) не досить розвиненим емоційно-ціннісним самоставленням та ставленням до здійснення вибору; досить стійкою увагою до думок і переживань інших людей; вибірковістю виявлення схильності відгукуватися на настрої інших, співпереживати й співчувати; в поведінці не враховуються мотиви, цілі, цінності учасників взаємодії; 3) свідомим керуванням поведінкою та діяльністю, але в саморегуляції відчувається вплив емоцій, настроїв; намагаються не створювати складних ситуацій та уникати їх; під час спілкування інколи бракує лаконічності, логічності, не завжди передбачають емоційні реакції партнера. Все це може призвести до непослідовності в поведінці та викликати труднощі під час спілкування з іншими людьми, вирішення сімейних проблем, утруднення при встановлені міжособистісних контактів з протилежною статтю, неможливість встановлювати щирі, емоційно теплі, близькі стосунки особистісного плану.
Водночас, близько половини хлопців мають високий рівень вольової саморегуляції і характеризуються розвинутою здатністю свідомо керувати своїми діями, бажаннями і станами; опануванням особистою поведінкою в різноманітних ситуаціях, високим рівнем розвитку наполегливості та самовладання, а у дівчат спостерігається низький рівень вольової саморегуляції, що характеризуються чутливістю, імпульсивністю, невпевненістю у собі, не послідовністю в поведінці, а отже, не володіють прийомами самоконтролю та саморегуляції поведінки.
У старшокласників виявлена недостатньо розвинена емоційна стійкість та самостійність, що мають низький рівень розвитку і характеризуються емоційною неврівноваженістю та імпульсивністю, підвищеною роздратованістю; самостійність не є головною рисою особистості, тому лише інколи вирішують труднощі самостійно, але найчастіше звертаються за допомогою до інших, що може призвести до небажаного втручання в шлюбне життя сторонніх осіб.
5. Існують міцні зв’язки між елементами особистісної зрілості щодо майбутнього подружнього життя, а тому впливаючи на мотиви, ціннісні орієнтації (як побуджувальні чинники), розвиваючи вольові риси особистості (відповідальність, здатність до саморегуляції), а також комунікабельність молоді (як поведінкові прояви досвіду) у контексті особистісної зрілості щодо подружнього життя, можна піднімати загальний рівень особистісної зрілості та моделювати потенційно послідовного особистісно зрілого сім’янина.
У ході дослідження розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель становлення особистісної зрілості старшокласників щодо майбутнього подружнього життя, визначено психолого-педагогічні умови реалізації в системі навчально-виховної та розвивальної діяльності школи та сім’ї, визначено психологічні основи дошлюбного розвитку особистісної зрілості старшокласників.
Концепція розвитку особистісної зрілості щодо подружнього життя передбачає розвиток особливої системи знань, уявлень, переконань про шлюб, міжстатеві безконфліктні взаємостосунки, найнеобхідніші риси сім’янина; про себе як про людину певної статі, що включає специфічні для юнаків і дівчат потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, ставлення до представників протилежної статі, відповідні форми поведінки; усвідомлення учнями особливостей та відмінностей кожної статі, що виявляються в міжстатевому спілкуванні.
На основі результатів, отриманих під час констатуючого експерименту, розроблена структура та сформовані основні завдання всіх аспектів розвитку особистісної зрілості майбутнього сім’янина, які й визначили змістову основу моделі навчально-виховної та розвивальної діяльності школи і сім’ї з метою підвищення рівня особистісної зрілості учнів щодо подружнього життя, знайшовши втілення в експериментальній навчально-розвивальній програмі Особистість майбутнього сім’янина”.
6. Розвиток особистісної зрілості молодого покоління забезпечується двома напрямками роботи шкільного психолога: 1) безпосередня робота з хлопцями та дівчатами юнацького віку; 2) робота з педагогами і батьками. Зокрема, в нашому експерименті дані напрямки реалізуються в теоретичній, практичній, діагностичній роботі навчально-розвивальної програми Особистість майбутнього сім’янина” що складається з чотирьох частин: робота шкільного психолога з учнями, з педагогічним колективом, робота класного керівника з учнями, робота шкільного психолога з батьками. Дана програма реалізувалася з використанням різних форм (урок, тренінг), інтерактивних методів (бесіди, дискусії) та технік (рольові ігри, вправи, розв’язування проблемних ситуацій).
Зміст навчально-розвивальної програми складається з розвитку знань, уявлень, переконань стосовно себе, майбутнього обранця, одруження, поведінки та взаємодії з протилежною статтю, міжособистісних конфліктів та їхніх причин; усвідомлення мотивів одруження, ціннісних орієнтацій щодо взаємостосунків у майбутній сім’ї; розвиток найнеобхідніших рис сім’янина (відповідальності, самостійності, вольової саморегуляції, емпатійності, емоційної стійкості, безконфліктності, комунікабельності); розвиток навичок міжстатевого спілкування та міжособистісної взаємодії, на спрямування учнів на удосконалення вмінь вирішувати проблеми та міжособистісні конфлікти; розвиток і закріплення форм поведінки, пов’язаних з відповідальністю, самостійністю, емоційною та вольовою саморегуляцією, взаємодопомогою, співпрацею (як було зазначено в парадигмі). Домінуюча роль у даному процесі відводиться шкільному психологу. З цією метою розроблена й успішно апробована модель діяльності психолога з реалізації завдань особистісного, статевого та дошлюбного розвитку юнаків, яка розподіляється серед всіх напрямків його роботи (діагностика, консультування, просвіта, психокорекція і розвиток).
7. Спеціально організована розвивально-експериментальна робота здійснює значний вплив на всі складники особистісної зрілості щодо подружнього життя: підвищення позитивної мотивації до отримання психологічних знань; розвиток нового рівня життєвих пріоритетів особистості, в основі яких лежить змістовність знань стосовно подружніх цінностей та усвідомлення свого ставлення до них; урізноманітнення стратегій реагування в конфліктних ситуаціях; підвищення майстерності застосовувати співробітництво і компроміс при вирішенні конфліктних ситуацій (особливо у хлопців) і зменшення популярності конкуренції і пристосування як непродуктивних форм міжособистісної взаємодії (особливо у дівчат); самоорганізація життєдіяльності та розвиток моральної поведінки; простежується позитивна тенденція щодо змін характеру емоційних переживань (особливо у хлопців), підвищення вольової саморегуляції, самостійності, комунікабельності та відповідальності вчинків), що, в кінцевому рахунку, призводить до підвищення загального рівня особистісної зрілості учнів. Розвивальний експеримент підтвердив робочу гіпотезу про важливу роль спеціально організованої, професійно спрямованої роботи шкільного психолога щодо розвитку у старшокласників психологічних рис сім’янина, необхідних для створення повноцінної, гармонійної та щасливої сім’ї. Зіставлення діагностичних результатів констатуючого і розвивального експериментів дозволяє говорити про підвищення рівня розвитку особистісної зрілості старшокласників щодо майбутнього подружнього життя в міській місцевості. Ми вважаємо: якщо відбулися зміни особистісної зрілості молоді щодо майбутнього подружнього життя в умовах міста, то певних змін можна досягнути і в умовах села. Власне, це і складає перспективу нашого дослідження.
Дана експериментальна робота не претендує на вичерпний аналіз проблеми особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя. Її актуальність та складність вимагають подальшого теоретичного і практичного вирішення таких аспектів: уточнення змісту особистісної зрілості щодо подружнього життя; аналіз динаміки розвитку особистісної зрілості щодо подружнього життя, впливу демографічних чинників, національних особливостей на становлення правильної установки та переконань учнівської молоді щодо шлюбу, необхідних рис сім’янина; подальша інтеграція спільних зусиль сім’ї, школи, громадськості у становленні майбутнього сім’янина та особистісної зрілості загалом; шляхи, форми та методи роботи щодо здійснення професійно спрямованої підготовки майбутніх шкільних психологів до процесу становлення у школярів особистісних рис сім’янина, необхідних для створення повноцінної щасливої сім’ї та становлення особистісної зрілості щодо подружнього життя. З вивченням цих проблем ми пов’язуємо подальше вдосконалення процесу розвитку та становлення особистісної зрілості старшокласників щодо подружнього життя.

Результати нашого дослідження викладено в наступних публікаціях:

1. ДьомінаГ.А. Мотиваційно-ціннісний компонент особистісної зрілості старшокласників стосовно подружнього життя. // Психологія. Збірник наук. праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. Вип. 21. 2003. С.196-204.
2. ДьомінаГ.А. Особливості поведінкового компонента в структурі особистісної зрілості старшокласників стосовно подружнього життя. // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 12: Психологічні науки. Зб. наук. праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. № 7(31). С.70-78.
3. ДьомінаГ.А. Комунікабельність як одна з найголовніших якостей сім’янина. // Збірник наук. праць Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. Т.VІІ. Вип.4. К.: Гнозіс”, 2005. С.102-110.
4. ДьомінаГ.А. Місце когнітивного компонента в структурі особистісної зрілості старшокласників Криму стосовно подружнього життя. // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 12: Психологічні науки. Зб. наук. праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2006. №12(36). С.154-162.
5. ДьомінаГ.А. Становлення особистісної зрілості старшокласників щодо майбутнього подружнього життя. // Вісник Харківського національного педагогічного університету. Серія: Психологія. Вип. 21. Х.: ХНПУ, 2007. С.54-66.
6. ДьомінаГ.А. Особливості емпатії у ранньому юнацькому віці як одного із структурних елементів особистісної зрілості. // Матеріали звітної науково-практичної конференції викладачів і аспірантів НПУ імені М.П.Драгоманова за 2004 р., Київ, 25-26 січня 2005 р. Науковий часопис. Серія № 12: Психологічні науки. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. Вип. № 5 (29). 2005. С.58-62.
7. ДьомінаГ.А. Особливості відповідальності старшокласників як одного із структурних елементів особистісної зрілості. // Збірник матеріалів звітно-наукової конференції молодих вчених, Київ, 18-19 травня 2004 р. Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. Вип.4(28). 2005. С.33-38.
8. НедількоГ.А. (ДьомінаГ.А.) Соціально-психологічні проблеми діяльності практичного психолога з підготовки старшокласників до сімейного життя. // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції Актуальні проблеми підготовки практичних психологів до роботи в різних сферах людської діяльності”. Зб. наук. праць. Додаток № 10(15) до наук. журналу Персонал”, № 5(59). К.: МАУП, 2000. С.196-198.
9. НедількоГ.А. (ДьомінаГ.А.) Конфлікт в сім’ї як суїцидальний чинник // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної студентської конференції Соціально-психологічні проблеми молоді в умовах трансформації суспільства”, Кіровоград, 25-27 квітня 2001 р. Кіровоград: Соціально-педагогічний інститут Педагогічна Академія”. 2001. С.144-145.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АболинЛ.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1987. 262 с.
2. Абульханова-СлавскаяК.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С.19-44.
3. АверинВ.А. Психология детей и подростков. Изд-во МихайловаВ.А., 1998. С.125-126.
4. АлиеваМ.А., ГришановичТ.В., ЛобановаЛ.В., ТравниковаН.Г., ТрошихинаЕ.Г. Я сам строю свою жизнь. /Под ред. Е.Г. Трошихиной. СПб.: Речь, 2001. 216 с.
5. АнаньевБ.Г. Избранные психологические труды: в 2-х т. М.: Педагогика, 1980. Т 2. 232 с.
6. АнаньевБ.Г. О проблемах современного человекознания. СПб.: Питер, 2001. 272 с.
7. АндреевИ.С. Социально-психологические проблемы пола, брака и семьи // Вопросы философии. 1980. №2. С.135-143.
8. АндрееваГ.М., АгеевВ.С. Методы исследования социально-перцептивных процессов // Общение и оптимизация совместной деятельности. Изд-во МГУ, 1987. С.42-53.
9. АнцифероваЛ.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С.3-19.
10. АнцуповА.Я., ШипиловА.И. Конфликтология. М.: Изд-во ЮНИТИ, 1999. 551 с.
11. АсмоловА.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Изд-во МГУ, 1984. 105 с.
12. АфанасьеваТ.М. Семья. М.: Просвещение, 1988. 256 с.
13. Бажин Е.Ф., Голынкин С.А., Эткинд А.М. Метод исследования уровня субъективного контроля // Психологический журнал. 1984. Т. 5, №3. С.152-162.
14. БандуркаА.М., ДрузьВ.А. Конфликтология. Харьков: Ун-т ВД Украины, 1997. 335 с.
15. БардинЮ.П. Социальная зрелость личности: Автореф. дис. канд. филос. наук / ХГУ им. А.М.Горького. Харьков, 1986. 15 с.
16. БарскийВ.И. Воспитание потребности человека в семье” как необходимое условие подготовки подрастающего поколения к будущей семейной жизни. Материалы IV Всесоюзного съезда общества психологов СССР. Тбилиси. 21-24 июня 1971. 1005 с.
17. БелоусВ.В., ЩебетенкоА.И. Тип нервной системы и успешность группового решения кратковременных задач на движение // Психологический журнал 1984. №2, С.92-95.
18. БернсР. Развитие Я-концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 420 с.
19. БехІ.Д. Виховання особистості: У 2 кн. К.: Либідь, 2003. 280 с., 344 с.
20. БілоусоваВ.О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи: Монографія. К.: ІЗМН, 1997. 192 с.
21. БлонскийП.П. Очерки детской сексуальности. М.: Пед-ка, 1980 304 с.
22. БодалевА.А. Личность и общение. М.: Пед-ка, 1983. 272 с.
23. БожовичЛ.И. Избранные психологические труды: Проблемы формирования личности / Д.И.Фельдштейн (ред.). М.: Междунар. пед. академия, 1995. 209 с.
24. БожовичЛ.И. Личность и её формирование в детском возрасте. Психология исследования. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
25. БондарчукО.І. Психологія сім’ї: Курс лекцій. К.: МАУП, 2001. 96 с.
26. БорисенкоС.Б. Методы формирования и диагностики эмпатии учителей: Автореф. дис. ... канд. пед. наук / ЛГУ. Л., 1988. 14 с.
27. БоришевськийМ.И. Развитие саморегуляции поведения школьников (в форме научного доклада): Дис. ... докторара психол. наук: 19.00.07. К., 1992. 77 с.
28. БоришевськийМ.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка та психологія. 1996. №3(12). С.26-33.
29. Браун-ҐалковськаМ. Домашня психологія: Подружжя, діти, родина / Пер. з польськ. З.Городенчук. Львів: Свічадо, 2000. 176 с.
30. БуленкоТ.В. Особливості формування психологічної готовності до сімейного життя студентської молоді: Автореф. дис. ... канд. психол. наук / Ін-т психології України. К., 1995. 24 с.
31. БурлачукЛ.Ф., МорозовС.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. К.: Наукова думка, 1989. 200 с.
32. БучекЛ.І. Про дослідження емоційної зрілості студентів педвузу // Шляхи вдосконалення професійно-педагогічної підготовки вчителя в умовах перебудови вищої і середньої школи. Тези доповідей мужвузів-ської науково-практичної конференції. Ч.1. Ніжин, 1990. С.87-88.
33. ВалантинасА.А. Взаимосвязь эмпатии и усвоение нравственных форм детьми младшего школьного возраста: Автореф. дис. канд. психол. наук / Вильнюсский гос. ун-т им.В.Капсукаса. Вильнюс, 1988. 16 с.
34. Валлон А. Психическое развитие ребенка. М.: Просвещение, 1967. 196 с.
35. ВарданянБ.Х. Механизмы регуляции эмоциональной устойчивости // Категории, принципы иметоды психологии. Психические процесы. М.: Наука, 1983. С.542-543.
36. ВасилишинаТ.В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування: Автореф. дис. ... канд. психол. наук / Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2000. 20 с.
37. ВасильченкоГ.С., РешетнякЮ.А. Психология супружеской жизни. М.: Наука, 1989. 301 с.
38. ВачковИ.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. М.: Ось-89, 2005. 256 с.
39. ВербЛ.Я. Половое воспитание старших школьников как морально-педагогическая проблема: Автореф. дис. канд. пед. наук / ЛГУ. М., 1972. 18 с.
40. ВиноградоваМ.Г. Некоторые психологические особенности дисциплинированности подростков // Тезы докладов на межвузовской науч. конф. по проблемам психологии воли и формирование вол. качеств личности. Рязань, 1994. С.35-40.
41. ВитекК. Проблемы супружеского благополучия. М.: Прогресс, 1988. 134с.
42. Від конфліктів до злагоди (методичні рекомендації) / Авт.-укл. Т.Д.Кушнірук. Луцьк: Волинський обл. ін-т. післядипломної освіти пед. кадрів, 1998. 32 с.
43. ВітюкН.Р. Психологічні особливості формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів: Автореф. дис. ... канд. психол. наук / Рівненський держ. гуманітарн. ун-т. Рівне, 2002. 20 с.
44. ВладинВ.З., КапустинД.З. Гармония семейных отношений. Ростов-н/Д.: Кн. Изд-во,1989. 304 с.
45. ВойткаВ.І. Етика сімейних відносин. К.: Політвидав. України, 1981. 70 с.
46. ВыготскийЛ.С. Педагогическая психология. М.: Педагогика, 1991. 480 с.
47. ВысоцкийА.И. К развитию настойчивости у подростков // Проблемы психологии воли. Материалы 4-й научной конференции. Рязань, 1974. С.100-102.
48. ГавриловаТ.П. Анализ эмпатийных переживаний младших школьников и младших подростков // Психология межличностного познания / Под ред. А.А.Бодалева. М., 1981. С.122-139.
49. ГальперинП.Я. Введение в психологию. Ростов н/Д.: Феникс, 1999. 332 с.
50. ГанелинШ.И. Воспитание активности и самостоятельности как черты личности учащихся // Воспитание самостоятельности и активности учащихся. Учёные записи Ленинградского государственного пед. ин-та им. Герцена. Л., 1966. Т. 297. С.5-25.
51. ГергишановТ. Семейные будни, или Нежность на каждый день / Перевод с болг. В.Легентова. М.: Республика, 1992. 143 с.
52. ГільбухЮ.З. Як учитися і працювати ефективно. К.: ВИПОЛ”, 1994. 116 с.
53. ГинзбургМ.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения // Вопросы психологии. 1994. № 3. С.43-53.
54. ГоворунТ.В., КікінеждіО.М. Стать та сексуальність: психологічний ракурс: Навч. посіб. Т.: Навчальна книга Богдан, 1999. 384 с.
55. ГоловахаЕ.И. Путь к зрелости: Формирование социальной зрелости советской молодёжи. / В.Ю.Барков. К.: Молодь, 1988. 78 с.
56. ГолодС.И. Стабильность семьи: социологический и демографический аспекты. Л.: Наука, 1984. 136 с.
57. ГоянІ.М. Психолого педагогічні особливості розвитку моральної поведінки підлітків: Автореф. дис. ... канд. психол. наук / АПН Укр. ін-т психол. ім. Г.С.Костюка. К., 1997. 18 с.
58. ГридковецьЛ.М. Світ подружнього життя. Навчально-практичний посібник. К., 2004. 169 с.
59. ГришинаН.В. Психология конфликта. Москва Харьков Минск. СПб.: Изд-во Питер”, 2000. 464 с.
60. ГундарьО.Н. Социальная зрелость личности как проблема теории научного социализма: Дис. ... канд. филос. наук: 09.00.08. Ростов-н/Д, 1990. 187 с.
61. ГуринВ.Е. Воспитание морально-волевой активности старшеклассников // Современная педагогика. 1974. №3. С.49-57.
62. ГусеваТ.Н. Формирование гражданской зрелости учащейся молодёжи: Автореф. дис. ... канд. филос. наук: 09.00.08. М., 1991. 20 с.
63. ГуськоваТ.В. Развитие самостоятельности как свойства личности на ранних этапах онтогенеза // Новые исследования в психологии. М.: Педагогика. 1988. №1. С.56-60.
64.