Психолого-педагогічні засоби оптимізації особистісних утворень старшокласників із розладами дихальних шляхів

Короткий опис

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГОРБАСЕНКО ІГОР МИХАЙЛОВИЧ

УДК 159.922.75

Психолого-педагогічні засоби оптимізації особистісних утворень старшокласників із розладами дихальних шляхів

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Максименко Сергій Дмитрович,
дійсний член АПН України,
заслужений діяч науки і техніки України,
доктор психологічних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1
ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ СТАРШОКЛАСНИКА ІЗ РОЗЛАДАМИ
ПСИХОСОМАТИЧНОГО РОЗВИТКУ
1.1. Основні протиріччя розвитку особистості в період ранньої
юності 12
1.2. Особливості психолого-педагогічної корекції в старшому
шкільному віці 19
1.3. Психологічне здоров’я особистості в період ранньої юності 26
1.4. Психосоматичні співвідношення та особливості психокорекції
при розладах респіраторних функцій у ранньому юнацькому віці 34
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ УТВОРЕНЬ СТАРШОКЛАСНИКІВ З РЕСПІРАТОРНИМИ РОЗЛАДАМИ
2.1. Організація емпіричного дослідження 49
2.1.1. Конкретизація змісту та логіки дослідження 49
2.1.2. Об’єкт та предмет дослідження 51
2.1.3. Мета та завдання дослідження 53
2.1.4. Основні припущення дослідження та
їх обґрунтування 55
2.1.5. Методичне забезпечення дослідження 58
2.1.6. Загальна процедура дослідження 62
2.1.7. Характеристика досліджуваної вибірки 62
2.1.8. Принципи аналізу та тлумачення даних 63
2.2. План та послідовність реалізації психодіагностичного
дослідження старшокласників із різними видами
респіраторних розладів 65
2.2.1. Якісно-кількісний аналіз психологічних чинників
виникнення та розвитку респіраторних розладів 65
2.2.2. Вплив соматичних (респіраторних) розладів на розвиток
особистості старшокласника 84
2.2.2.1. Особливості ставлення до хвороби залежно
від виду респіраторних розладів 85
2.2.2.2. Мотив досягнення та життєві цілі 99
2.2.2.3. Система особистісних ставлень 104
2.2.2.4. Інтергрупові особливості самоповаги як
інтегративного показника самоставлення
особистості старшокласника з респіраторними
розладами 106
2.2.3. Підсумковий аналіз та обговорення отриманих даних 109
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3
ОПТИМІЗАЦІЯ ОСОБИСТІСНИХ УТВОРЕНЬ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАСОБАМИ ПСИХОКОРЕКЦІЇ
3.1. Психолого-педагогічні засади організації корекційного процесу 123
3.1.1. Мета та засоби здійснення програми корекції 124
3.1.2. Модель психокорекції та її методичне забезпечення 129
3.1.3. Характеристика експериментальної вибірки 131
3.1.4. Принципи організації та процедура проведення
індивідуально-групової корекції 132
3.1.5. Процедури індивідуально-групової психокорекції 133
3.2. Аналіз динаміки психологічних якостей старшокласників
в процесі корекції 137
3.2.1. Особливості психотілесного реагування на стресові
ситуації 138
3.2.2. Типологія реагування старшокласників на наявність
респіраторного розладу 144
3.2.3. Динаміка особистісних ставлень 151
3.2.4. Особливості мотиваційної сфери 155
3.2.5. Особливості самооцінки старшокласників з розладами
дихальних функцій в процесі психокорекції 158
3.2.6. Підсумковий аналіз та узагальнення одержаних даних 160
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 177
ДОДАТКИ 196

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблема формування особистості завжди перебувала у центрі уваги психології. У цьому контексті проблема корекції особистості за несприятливих чинників її розвитку, пов'язаних, зокрема, з різноманітними розладами здоров'я, не складала винятку. Натомість, психологічні закономірності формування особистості, її навчання та виховання потребують певної конкретизації специфіки впливу зазначених чинників, зокрема, з огляду виникнення соматичних порушень, які провокують кризу психічного розвитку особистості (Т.А.Айвазян, Б.Д.Александровський, Н.Д.Володарська, Б.Ф.Зейгарнік, Е.Р.Калітєєвська, А.Л.Мяснікова, В.В.Ніколаєва, С.М. Ткач, Н.Ф.Шевченко).
Питання психології здоров'я підростаючої генерації сьогодні набувають особливої гостроти (Г.А.Апанасенко, О.В.Башмакова, В.І.Белов, Н.Е.Водоп’янова, В.П.Казначеєв, Р.І.Сірко, С.П.Тищенко). Внаслідок впливу біологічних та соціальних чинників несприятливого характеру, за оцінками медиків, нині практично здоровими закінчують школу близько 5-7 % учнів. Серед захворювань у шкільному віці, які негативно відбиваються на ефективності навчально-виховних заходів та особистісних якостях учнів, значного поширення набувають різноманітні розлади дихальних функцій. З приводу останніх до лікарів загальної практики звертаються від 20 до 40 % дорослих пацієнтів, а серед учнів різного віку цей відсоток стрімко зростає. Несприятливі епідеміологічні дані останніх років, зокрема, поширення серед учнівської молоді різноманітних респіраторних розладів (насамперед, бронхо-пневмоній), набули статусу гострої соціальної проблеми (Б.Любан-Плоцца, В.Д.Менделевич).
Знання закономірностей впливу розладів здоров'я на психічний розвиток складають передумову для попередження дисгармоній у формуванні особистості. Встановлення вказаних закономірностей має виняткову актуальність передусім для раннього юнацького віку, вікового періоду, коли особистість стоїть на порозі вибору свого професійного та особистісного шляху.
Недостатня теоретична проробка та значна актуальність порушеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Психолого-педагогічні засоби оптимізації особистісних утворень старшокласників із розладами дихальних шляхів”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України „Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти”. Номер держреєстрації 196U06943.
Тема затверджена 26.02.2004 р. на Вченій Раді Інституту психології їм.Г.С.Костюка АПН України (протокол № 2) та погоджена з координаційною Радою АПН України (протокол № 8 від 25.10. 2005 р.).
Об'єкт дослідження якості старшокласників з респіраторними розладами.
Предмет дослідження процес та засоби оптимізації особистісних якостей старшокласників із респіраторними розладами.
Мета дослідження полягала у з’ясуванні психологічних чинників впливу соматичних порушень на особистісні властивості старшокласників та розбудові на цій основі засобів спеціальних впливів, спрямованих на оптимізацію їх базових особистісних утворень.
Відповідно до предмета та мети дослідження було висунуто такі гіпотези:
а) у процесі формування схильності старшокласників до респіраторних соматичних розладів вагому роль відіграють психологічні чинники, утворені у минулому досвіді особистості;
б) наявність соматичних (респіраторних) розладів у старшокласників деформує процес становлення психологічних новоутворень, відтак і властивий для цього вікового періоду особистісний розвиток;
в) можливість досягнення позитивної динаміки особистісних якостей старшокласників з респіраторними розладами зумовлюється змістом і спрямованістю адекватних корекційних стратегій.
Перевірка гіпотез дослідження та досягнення мети передбачали розв’язання таких завдань:
1. Проаналізувати сучасний стан проблеми психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах у старшокласників та можливості використання психологічних засобів у їхній корекції;
2. Розробити та обґрунтувати діагностичну модель, з добором відповідного методичного інструментарію, адекватного змісту та специфіці особистісних якостей старшокласників, які страждають на розлади дихальних шляхів;
3. Визначити методику корекції психологічних характеристик особистості;
4. Простежити в процесі психокорекції динаміку особистісних характеристик старшокласників шляхом фіксації відповідних психодіагностичних показників, що відбивають властиві для цього віку суперечності особистості, а також специфіку психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах;
5. На основі отриманих результатів обґрунтувати рекомендації впровадження їх у практику роботи психологічної служби загальноосвітніх закладів освіти.
Методологічну основу дослідження склали: положення про закономірну вікову динаміку психологічних якостей (Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Д.І.Фельдштейн) та закономірності становлення самосвідомості особистості (К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, В.А.Брушлінський, В.О.Моляко, С.Л.Рубінштейн, В.В.Столін, П.Р.Чамата, Н.В.Чепелєва), про особливості психології старшокласника та характерні для раннього юнацького віку суперечності, новоутворення та кризові явища (М.І.Алєксєєва, О.Б.Дарвиш, І.С.Кон, І.Ю.Кулагіна, К.Н.Поліванова), про особливості дисгармонійного розвитку особистості на різних вікових етапах (Б.С.Братусь, Б.В. Зейгарнік, Н.Ю.Максимова, Т.М.Титаренко), про вплив соматичного порушення на особистісні якості учнів (Ю.Г.Зубарєв, Д.Н.Ісаєв, А.В.Квасенко, Є.Ю.Коржова, В.В.Ніколаєва), сучасні підходи до діагностики і надання психологічної допомоги особистості (О.Ф.Бондаренко, Л.Ф.Бурлачук, А.А.Осипова, В.В.Рибалка, Т.С.Яценко).
Методи дослідження. Вивчення психологічних чинників впливу соматичного порушення на особистісні якості старшокласників реалізувалося в рамках відповідних процедур констатувального змісту. Динаміка особистісних характеристик під впливом психокорекції досліджувалася засобами формувального експерименту. При цьому використовувалися методики збору біографічних даних, інтерв'ювання, контент-аналіз, спостереження, стандартизовані методи визначення акцентуацій характеру, типів реагування на хворобу, рівня мотивації досягнення, самоповаги, системи особистісних ставлень. Емпіричні дані піддавалися математико-статистичному опрацюванню з обчисленням середніх значень та їх похибок, визначенням достовірності відмінностей за критерієм Стьюдента, застосуванням кореляційного та якісного аналізу. Статистичне опрацювання експериментальних даних здійснювалася за допомогою персонального комп'ютера з використанням пакету статистичних програм SPSS 10.0.
Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося на базі середніх загальноосвітніх шкіл міста Києва та Київської області, а також дитячого санаторного комплексу. Загалом дослідженням було охоплено 283 учні старшого шкільного віку. Серед них 141 складали контрольну групу і 142 експериментальну. У складі останньої 34 із діагнозом „бронхіальна астма”, 37 „пневмонія”, 42 різних форм бронхіту і 29 із ознаками легеневого туберкульозу. Віковий діапазон досліджуваної вибірки розташовувався в межах 16-17 років. Кількісний і якісний склад вибірки визначався метою і завданням даної роботи.
Дослідження здійснювалося впродовж трьох етапів.
На першому етапі були визначені основні теоретичні та емпіричні підходи до досліджуваної проблеми, загальна стратегія та методичний апарат дослідження.
На другому на основі результатів констатувального дослідження встановлений наявний рівень розвитку у досліджуваних вибірках особистісних утворень і на цій основі розроблено програму розвивальних (корекційних) впливів.
На третьому етапі визначено ефективність впровадженої програми, накреслено шляхи реалізації цієї програми в практиці роботи психологічної служби навчального закладу.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження. Вперше здійснена спроба експериментального дослідження впливу психоемоційних чинників на розвиток респіраторних розладів у старшокласників, впливу соматичних порушень на особистісні якості та динаміку останніх в процесі психокорекції. Удосконалено модель корекції особистості старшокласника з соматичними (респіраторними) порушеннями шляхом концептуального поєднання різних методичних засобів. Дістало подальшого розвитку уявлення про специфічні зміни психологічних утворень особистості в умовах соматичного порушення та про можливості корекції цих змін; розроблено та обґрунтовано модель експериментального вивчення психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах різного ґенезису, місця та ролі у вказаних співвідношеннях особистісних змін старшокласників та їхньої динаміки в процесі психокорекції; теоретичну значущість має поглиблення уявлень про особливості коригуючих впливів на формування особистості в несприятливих умовах її розвитку, обтяженого соматичними розладами.
Практичне значення дослідження полягає в можливості застосування його результатів для психологічної діагностики емоційних чинників у процесі розвитку респіраторних розладів та впливу останніх на особистісні властивості, для контролю за динамікою психологічних змін особистості в процесі її корекції та оцінки ефективності корекційних заходів. Одержані результати можуть бути використані у психолого-педагогічній та медико-психологічній практиці, зосередженій на проблемах корекції розвитку особистості, формування компенсаторно-психологічних механізмів за наявності у неї соматичних порушень.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечені адекватними меті та завданням дослідження експериментальними методами, валідними та надійними діагностичними методиками, кількісним та якісним аналізом експериментально-діагностичних показників, репрезентативністю вибірки обстежуваних осіб, а також застосуванням апарату математико - статистичного опрацювання емпіричних даних за допомогою сучасних комп'ютерних програм.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Головні положення та результати дослідження доповідалися і були схвалені на П'ятій Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами" ( Київ, 2004), на щорічних науково-практичних конференціях громадського руху "Українці проти туберкульозу" та обговорювалися на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології їм. Г.С.Костюка АПН України.
Теоретичні положення та практичні результати впроваджено у програму роботи психологічної служби Софіївсько-Борщагівської спеціалізованої школи (довідка № 75 від 16.05.2007 р.), Миколаївської приватної загальноосвітньої школи I-III ступенів «Гіпанес Еос» (довідка №4 від 8.02.2007 р.).
Зміст та результати дисертаційної роботи висвітлено у 6 публікаціях, 5 з яких - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, що нараховує 214 найменувань, та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 165 сторінках. Робота містить 15 таблиць.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Внаслідок впливу несприятливих біологічних та соціальних чинників, за оцінками медиків, нині практично здоровими закінчує школу лише близько 5-7 % учнів. Несприятливі епідеміологічні дані останніх років щодо поширення серед наших співвітчизників, зокрема серед школярів різного віку, захворювань дихальних шляхів (бронхопневмонії, легеневого туберкульозу) дають підстави оцінювати їх як гостру соціальну проблему. Отже, набувають надзвичайної актуальності дослідження психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах різного генезису з урахуванням вікових особливостей хворіючих учнів, вдосконалення програм профілактичних, реабілітаційних, психокорекційних заходів, спрямованих на попередження рецидивів хронізації захворювання та обумовлених нею особистісних змін. Проте вітчизняних досліджень згаданого плану, особливо стосовно старшокласників, які готуються до самостійного життя, існує обмежена кількість.
Вивчення психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах з урахуванням закономірної вікової динаміки старшокласників було реалізоване в рамках експериментально-діагностичної дослідницької методики. Контент-аналіз матеріалів психологічного анамнезу та напівструктурованого інтерв’ю, обстеження за патохарактерологічним діагностичним опитувальником були націлені на виявлення сформованих у більш ранні вікові періоди психоемоційних чинників, що могли справляти певний вплив на розвиток респіраторних захворювань у старшокласників. Психодіагностичними методами визначався зворотний вплив захворювань на індивідуально-особистісні якості старшокласників та динаміка цих якостей у процесі психокорекції.
Експериментально-діагностичне дослідження виявило у старшокласників з різними респіраторними розладами певні закономірності в психосоматичних співвідношеннях, які відбивають: а) вплив емоційних чинників на розвиток захворювання дихальних шляхів і б) зворотний вплив соматичного захворювання на індивідуально-особистісні якості, які є характерними для раннього юнацького віку.
Серед психоемоційних чинників, що сприяли формуванню у більш ранні періоди дитинства певних стереотипів реагування на стрес та їхнього подальшого виявлення у розвитку респіраторних розладів, були виокремлені певні стресогенні ситуації, а також специфічні для різних розладів дихання особливості психотілесної фіксації в умовах переживання стресу.
Розлади функцій дихання у старшокласників пов’язувалися переважно з такими стресовими ситуаціями, як: хвилювання перед відповідями на уроці та на екзаменах, конфлікти з батьками, вчителями та однокласниками, хвилювання при зустрічах з незнайомими людьми та побоювання агресивних дій з їхнього боку, страх отруїтися та заразитися якоюсь інфекцією. Водночас суб’єктивні відчуття утиснутості”, перевантаження”, стримування емоцій”, нереалізовані бажання звільнитися”, зняти напругу”, скинути тягар з плечей”, виразити гнів у словах або в діях” вважалися наслідком тиску”, покрикування”, глузування” або мовчазного дорікання” та ігнорування” з боку значущих осіб (батьків, учителів, ровесників).
Виявлені специфічні для різних видів респіраторних розладів у старшокласників особливості психотілесної фіксації в умовах переживання стресу. Зокрема, при бронхіальній астмі переважали відчуття, що виникали раптово й вербалізувалися як задуха”, стиснення в грудях”, придушення грудної клітини”, дихальні спазми”, що поєднувалися з відчуттями тремтіння”, оніміння тіла”, обважніння рук та ніг”. Своєрідна психологічна схильність” до пневмонії характеризувалася всеохопною” дихальною активністю без чіткої локалізації на тілесних зонах та сензитивністю до температурних відчуттів у тілі: кинуло в жар”, похололо в грудях”, спалахнуло обличчя” з акцентом на відчуттях вивільнення”, розширення”, наповнення”, розповсюдження по тілу”.
Різним формам бронхіту відповідало своєрідне інтегративне реагування, утворене з ознак, властивих бронхіальній астмі та пневмонії: покашлювання”, тремтіння”, оніміння”, занурення в жар”, зупинки дихання” тощо. Старшокласникам з ознаками туберкульозу легенів властиві особливості, які відрізняють їх від попередніх груп обстежених: реагування на стрес у них мало вигляд комплексних дихальних актів у сполученні з глибинними м’язовими скороченнями по всьому тілу, шкіряними, інтероцептивними реакціями, а також з різними видільними функціями (переважно пото- та сечовиділенням). Більшість старшокласників (від 1/2 до 2/3 опитаних з бронхіальною астмою, пневмонією та бронхітами) відзначили наявність у більш ранні періоди їхнього дитинства згаданих вище властивих їхнім соматичним порушенням особливостей тілесного реагування на стрес. При туберкульозі легенів така закономірність не простежувалася, що може бути пов’язано з переважанням органічних (інфекційних) факторів його генезису.
В експериментальному дослідженні окреслилися також закономірності зворотного впливу соматичних порушень на індивідуально-особистісні особливості реагування на хворобу, які співвідносилися з певними акцентуаціями характеру. При бронхіальній астмі найбільш характерними типами реагування на хворобу визначилися сензитивний, обсесивно-фобічний та егоцентричний, при пневмоніях - неврастенічний, анозогностичний та ергопатичний, при бронхітах - неврастенічний, ергопатичний, обсесивно-фобічний, егоцентричний та сензитивний, при туберкульозі легенів - ергопатичний, анозогностичний, апатичний, ейфоричний та егоцентричний варіанти реагування. В останньому випадку привертає увагу зростання некритичності до захворювання у формі апатії”, анозогнозії” та ейфорії”.
Зазначені типи реагування на хворобу корелюють з певними акцентуаціями характеру: сензитивним, психастенічним, істероїдним при бронхіальній астмі, гіпертимним, нестійким, істероїдним та психастенічним - при пневмоніях, астено-невротичним, психастенічним, істероїдним при бронхітах, гіпертимно-нестійким, істероїдним, психастенічним та шизоїдним - при туберкульозі легенів. У цьому контексті, на наш погляд, слід враховувати, що формування акцентуацій характеру розпочинається у більш ранні періоди дитинства і що його завершення співвідноситься з юнацьким віком.
Експериментально-діагностичне дослідження виявило також певні особливості мотиваційної сфери, системи особистісних ставлень та самооцінки у старшокласників з респіраторними розладами. У порівнянні з представниками умовної соматичної норми” (контрольної групи), які показали досить високий рівень мотивації досягнення (за стандартизованою методикою це позначилося 16,24 ± 0,5 балами), старшокласники з респіраторними розладами виявили чітку тенденцію наближення до низького рівня мотивації досягнення (відповідні бали становили: при бронхіальній астмі 12,38 ± 0,44, при пневмонії 14,61 ± 0,54, при бронхітах 14,61 ± 0,54, при туберкульоз легенів 12,70 ± 0,63 балів).
Відсутність статистично достовірних відмінностей у наведених показниках між групами старшокласників з респіраторними розладами, очевидно, свідчить і про відсутність специфічних для кожного захворювання характеристик мотивації. У системі особистісних ставлень старшокласників з соматичними (респіраторними) порушеннями виявилася характерною конфліктність настанов у сприйманні життєвих цілей, власного майбутнього, у ставленні особистості до себе, схильності до страхів, почуття провини, а у сфері міжособистісних стосунків конфліктність ставлення до осіб протилежної статі, до вищих посадових осіб, до батька в родинному оточенні. При респіраторних розладах істотно заниженою виявилася й така специфічна для раннього юнацького віку індивідуально-особистісна характеристика, як самоповага (при бронхіальній астмі 23,71 ± 0,04, при пневмонії - 26,13 ± 0,07 , при бронхітах - 25,49 ± 0,06, при туберкульозі легенів 25,08 ± 0,11) у порівнянні з контрольною групою за відповідним діагностичним показником шкали Розенберга (28,54 ± 0,02).
На основі виявлених закономірностей стосовно впливу психоемоційних чинників на розвиток захворювання дихальних шляхів, а також зворотного впливу соматичних розладів на індивідуально-особистісні якості старшокласників були окреслені фокуси психокорекційної роботи. Остання здійснювалася в рамках єдиної медико-психолого-педагогічної роботи, охоплюючи три рівні функціонування особистості: психофізіологічний (психофізіологічні механізми впливу емоційних чинників на соматичні фіксації), індивідуально-психологічний (вплив минулого досвіду на нинішнє стресове реагування, на ставлення до хвороби, на характерологічні особливості, мотивацію та самооцінку) і соціально-психологічний (особистісні ставлення, самовизначення, життєві цілі, майбутня життєва перспектива).
Засобами індивідуальної та групової психокорекції, з використанням аналітичних технік, групових дискусій, психогімнастики, рольового тренінгу та психофізіологічної саморегуляції релаксації та дихання були досягнуті певні зміни в психосоматичних співвідношеннях при респіраторних розладах старшокласників.
Ці зміни відбилися на усталених способах соматизації афекту в стресових ситуаціях, зокрема: у зменшенні показників фіксації на блокуванні дихання у вигляді спазмів”, затримки” (від 20,0 % до 14,3 % фіксацій), на його частоті (від 21,8 % до 10,2 % фіксацій), на інтероцептивних (тремтіння”, оніміння”, обважніння” від 16,4 % до 10,2 % фіксацій), температурних (14,5-8,2 %), шкіряно-дотикових (12,7-10,2 %) відчуттях, також у виразному зростанні показника оволодіння вільним диханням” (від 5,5 % до 22,5 %). Звичні способи соматизації афекту поступово замінювалися навичками його відреагування у соціально прийнятних формах.
В процесі корекції досягнута позитивна динаміка в особливостях реагування старшокласників на власний соматичний стан хвороби та переоцінки власних можливостей у її усуненні. Помітного послаблення здобули настанови обсесивно-фобічні (від 4,8 ± 0,43 до 3,2 ± 0,15 балів) неврастенічні (від 5,3 ± 0,29 до 3,5 ± 0,07), егоцентричні (від 2,8 ± 0,31 до 1,6 ± 0,12), ергопатичні (від 6,7 ± 0,41 до 3,8 ± 0,32), анозогностичні (від 3,3 ±0,18 до 1,4 ± 0,02) та ейфоричні (від 3,6 ± 0,20 до 2,4 ± 0,09). Виразного зростання набув показник гармонійного ставлення до хвороби (від 4,7 ± 0,35 до 6,3 ± 0,32), відбиваючи тверезе її оцінювання та більш активну позицію старшокласників у корекційному процесі.
Під впливом психокорекції відбулася перебудова системи особистісних ставлень у старшокласників з розладами дихання: ставлення до себе, у зв’язку з більшою поінформованістю про власний стан та переоцінкою власних можливостей в його усуненні суттєво знизився показник страху. Інакше старшокласники почали сприймати своє майбутнє, життєві цілі стали розглядатися в контексті реальних можливостей їх досягнення. Разом з перебудовою особистісних ставлень відбулися зміни і в мотиваційній сфері та самооцінці старшокласників: мотивація досягнення достовірно зросла від середнього до високого рівня (від 13,47 ± 0,29 до 15,83 ± 0,34 умовних балів), наближаючись до нормативного показника контрольної групи (16,24 ± 0,5 балів), а суттєве підвищення ступеню самоповаги (від 24,85 ± 0,17 до 26,91 ± 0,09 умовних балів при нормативному показникові контрольної групи 28,54 ± 0,02) засвідчило стабілізацію самооцінки відповідно реальним досягненням та побудові життєвих перспектив.
Здобуті в експериментально-діагностичному дослідженні дані про динаміку психосоматичних співвідношень у старшокласників з респіраторними розладами можуть бути використані в психолого-педагогічній практиці з метою запобігання хронізації соматичних розладів, їхньому негативному впливові на формування вікових новоутворень, характерологічних особливостей та індивідуально-особистісних якостей.
У висновках підбито підсумки здійсненого дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу, а також окреслені перспективи подальших досліджень за порушеною проблемою.
На основі узагальнення результатів дослідження зроблені наступні висновки:
1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми корекції особистості за несприятливих умов її психосоматичного розвитку. Проведене дослідження містить експериментальне обґрунтування позитивної динаміки особистісних якостей старшокласника, досягнутої в процесі психокорекції, що дозволяє сприяти попередженню хронізації соматичного захворювання та запобігти спотвореному розвиткові особистості старшокласника, який стоїть на порозі самостійного життя.
2. В рамках експериментально-діагностичної дослідницької роботи було здійснено вивчення характеру психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах у старшокласників. У вказаних співвідношеннях виявлені певні закономірності, які, зокрема, відбивають: а) вплив емоційних чинників на розвиток захворювання дихальних шляхів і б) зворотний вплив соматичного захворювання на особистісні якості, які є характерними для раннього юнацького віку,
3. У складі емоційних чинників, що сприяли формуванню у більш ранні періоди дитинства певних стереотипів реагування на стрес та їхнього подальшого виявлення у розвитку респіраторних розладів, були виокремлені певні стресогенні ситуації, а також специфічні для різних розладів дихання особливості психотілесної фіксації в умовах переживання стресу.
Наслідки зворотного впливу соматичного розладу на особистість старшокласника становили відповідні типи реагування на актуальний стан, співвіднесені з акцентуаціями характеру, а також певні особливості особистісних ставлень, мотивації досягнення та самооцінки (самоповаги).
4. В процесі психокорекції були досягнуті позитивні зміни в психосоматичних співвідношеннях та особистісних характеристиках. Зокрема, зміни відбулися в усталених способах соматизації афекту в стресових ситуаціях: у зменшенні показників фіксації на блокуванні дихання у вигляді "спазмів", "затримки", на його частоті та певних тілесних відчуттях, у оволодінні "вільним диханням" та навичками відреагування афекту.
Особливості змін у реагуванні на респіраторні розлади полягали в послабленні обсесивно-фобічних, неврастенічних, егоцентричних, ергопатичних, анозогностичних та ейфоричних домінант, а також у зростанні показника гармонійного ставлення до власного стану, що відбиває критичне та адекватне його оцінювання.
5. Під впливом психокорекції відбулася перебудова системи особистісних ставлень у старшокласників з розладами дихання: значно менш конфліктним виявилося ставлення до себе, суттєво знизився показник страху, стали більш чіткими уявлення про своє майбутнє та життєві цілі, які розглядалися в контексті реальних можливостей їх досягнення.
Разом з перебудовою особистісних ставлень відбулися зміни в мотиваційній сфері та самооцінці старшокласників: мотивація досягнення зросла від середнього до високого рівня, наближаючись до нормативного показника контрольної групи, а суттєве підвищення ступеню самоповаги засвідчило стабілізацію самооцінки відповідно реальним досягненням та побудові життєвих перспектив.
6. Одержані в експериментально-діагностичному дослідженні дані про динаміку психосоматичних співвідношень у старшокласників з респіраторними розладами можуть бути використані в медико-психологічній та психолого-педагогічній практиці з метою запобігання хронізації соматичних порушень, їхньому негативному впливові на формування вікових новоутворень, характерологічних особливостей та особистісних якостей.
Перспективи подальших досліджень вбачаємо у поглибленні експериментального вивчення психосоматичних співвідношень при респіраторних розладах у співвіднесенні з різними віковими категоріями учнів, а також у вивченні можливостей психокорекції у запобіганні спотвореного особистісного розвитку в разі наявності інших психосоматичних порушень, що становлять сьогодні вельми актуальну соціальну проблему.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. Екатеринбург: Деловая книга, 1999. - 285 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни М.: Мысль, 1991. 299 с.
3. Авдеев В.В. В помощь страждущей душе: ответ врачебного душепопечения. М., 2000. 185 с.
4. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и применение М.: Ин-т Общегуманитар. Иссл-ний, 2004. 336 с.
5. Алєксєєва М.И. Старший шкільний вік. // Вікова психологія / За ред. дісн. чл. АПН СРСР Г.С.Костюка. К.: Радянська школа, 1976. С.222-264.
6. Алекситимия и методы ее определения при пограничных психосоматических расстройствах / Д.Б.Ересько, Г.Л.Исурина, Е.В.Кайдановская и др. // Методическое пособие. СПб, 1994. 124 с.
7. Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Измерение уровня самоактуализации личности // Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., ДубовскаяЕ.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений М., МГУ, 1987. С. 91 114
8. Амириди Э.С. Специфика психокоррекционной работы психолога в лечебном учреждении // Психологический журнал. 1986. № 5 С. 126 131.
9. Аммон Г. Психосоматическая терапия. СПб: Речь, 2000. 283 с.
10. Ананьев В.А. Введение в психологию здоровья. - СПб. ПИТЕР, 1998. 164 с.
11. Ананьев В.А. Психология здоровья: пути становления новой отрасли в человекознании // Психология здоровья / Под ред. Г.С.Никифорова. СПб.: СПбГУ, 2000. 504 с.
12.Анастази А. Дифференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. 752 с.
13. Андрос М.Є. Психічне здоров’я особистості в навчальних закладах // Педагогіка і психологія 1995. № 4 С. 27 32.
14. Антропов Ю.Ф., Шевченко Ю.С. Психосоматические расстройства и патологические привычные действия у детей и подростков М.: Изд-во Института Психотерапии, Изд-во НГМА, 2000. 320 с.
15. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психол. журн. Т.16. - № 1. 1995. С.3-19.
16. Баева И.А. Психологическая безопасность в образовании. СПб: СОЮЗ, 2002. 271 с.
17. Балл Г.А., Бургин М.С. Анализ психологических воздействий и его педагогическое значение // Вопросы психологии. 1994. № 4 С. 56 66.
18. Басов М.Я. Методика психологических наблюдений над детьми
// М.Я.Басов. Избр. психол. произведен. М.: Педагогика, 1975. С.27-189.
19. Батаршев А.В. Психодиагностика пограничных расстройств личности. М.: Изд-во Инст-та Психотерапии, 2004. 320 с.
20. Башкова С.А. Представление о будущем у старшеклассников больших и малых городов // Вестник Моск. Ун-та. Сер. 14. Психология. 1999. № 3 С. 84 89.
21. Березин Ф.Б., Куликова Е.М., Шаталов Н.Н. Психосоматические соотношения при бронхиальной астме. Журн. невропатол. и психиатр. 1997. - № 4. С.35-38.
22. Берлин-Чертов С.В. Туберкулез и психика. М.: Гос. мед. изд., 1948. 118с.
23. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание М.: Прогресс, 1986. 422с.
24. Болтівець С.І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика К.: Редакція Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, 2000. 302 с.
25. .Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпресс, 1997. 216 с.
26. Боришевський М.Й. Теоретико-методологічні основи дослідження психологічних закономірностей виховання громадянської свідомості та самосвідомості особистості // Актуальні проблеми психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К., 1999. Вип. 19 С. 36 44.
27. Братусь Б.С. Аномалии личности М.: Мысль, 1988. 301 с.
28. Бреслав И.С. Восприятие дыхания и природа одышки // Успехи физиол. Наук. 1988. Т.19. № 1. - С.24-39.
29. Бреслав И.С. Особенности регуляции дыхания человека // Физиология дыхания / Под ред. И.С.Бреслав, Г.Г.Исаева. СПб: Наука, 1994. С. 473-524.
30. Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. Психосоматическая медицина М.: ГЭОТАР Медицина, 1999. 375 с.
31. Бронхиальная астма: Библиотека врача общей практики. Т.2. // Федосеев Г.Б. (ред.). СПб.: Мед. информ. агенство, 1996. 464 с.
32. Булатов П.К., Филиппов В.Л. Опыт психосоматического подхода в изучении бронхиальной астмы // Вопр. гематол., нефрол. и пульмунол. М., 1975. С. 330-332.
33. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. СПб: Питер, 2005. 351 с.
34. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Индивидуально-типологические особенности больных сердечно-сосудистыми заболеваниями в процессе их социальной адаптации // Психол. журнал. - 1992. № 3 С. 112 119.
35. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер, 1989. 200 с.
36. Былкина Н.Д. Развитие зарубежных психосоматических теорий (аналитический обзор) // Психологический журнал. 1997. № 2 С. 149 160.
37. Василенко Л.П. Розвиток відповідальності підлітків і старшокласників у різних видах діяльності // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К.: Гнозіс, 2002. Т.ІV, ч.5 С. 36 41.
38. Вассерман Л.И., Вуке А.Я., Иовлев Б.И. и др. О психологической диагностике типов отношения к болезни // Психологическая диагностика отношения к болезни при нервно-психической и психосоматической патологии/Под ред. М.М. Кабанова. Л.: Медицина, 1990. С.8-16.
39. Вейн А.М., Молдовану И.В. Нейрогенная гипервентиляция. Кишинев.:Штиинца, 1988. 184 с.
40. Верховски А. Диалоги дыхания: Паттерны дыхания как паттерны социального взаимодействия // Энергия и характер. 1999. - №1. С.20-28.
41. Вікова психологія / За ред. дісн. чл. АПН СРСР Г.С.Костюка. К.: Радянська школа, 1976. 270 с.
42. Водопьянова Н.Е., Ходырева Н.В. Психология здоровья // Вестник Ленинградского ун-та. Сер. 6. 1991. Вып. 4 С. 50 58.
43. Возрастные аспекты групповой психотерапии при нервно-психических заболеваниях // Сб. научных трудов С.-Петербургского науч.-исслед. психоневрол. ин-та им. В.М.Бехтерева. Л., 1988. Т. 121.
44. Волков В.Т., Караваева Е.В., Карзилов А.И., Титова Е.Н. Психология больных бронхиальной астмой // Актуал. вопросы терапии. Томск, 1992. С.59-65.
45. Волков В.Т., Стрелис А.К., Караваева Е.В., Тетенев Ф.Ф. Личность пациента и болезнь. Томск: Сиб. Мед. ун-т, 1995. 328 с.
45а. Володарська Н.Д. Роль пошуку сенсу життя у становленні життєвої стратегії особистості з соматичними вадами // Наукові записки Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. К.: Міленіум, 2006. Вип. 29. С. 127-135.
46. Воронов М. Психосоматика: Практическое руководство Киев.: Ника-Центр, 2002 256 с.
47. Выготский Л.С. Лекции по психологии // Собр. соч. в 6 т. М.: Педагогика. Т. 2. С. 362-454.
48. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр. соч. в 6 т. М.: Педагогика. Т. 3. С. 5-329.
49. Выготский Л.С. Орудие и знак в развитии ребенка // Собр. соч. в 6 т. М.: Педагогика. Т. 6. С. 5-90.
50. Гарбузов В.И. Концепция инстинктов и психосоматическая патология (Наднозологическая диагностика и терапия психосоматических заболеваний и неврозов). СПб: СОТИС, 1999. 320 с.
51. Гиндинкин В.Я. Лексикон малой психиатрии. М.: КРОН-ПРЕСС,
1997.576 с.
52. Глэддинг С. Психологическое консультирование. СПб.: Питер,
2002. 736 с.
53. Голобурда А.В., Иванов В.В. Динамика отношений личности больных неврозами в процессе групповой психотерапии // Психологический журнал. 1991. № 1 С. 90 95.
54. Григорьева М.Н., Парктал А. Использование социально-психологического тренинга в учебно-воспитательной работе со старшеклассниками // Вопросы психологии. 1988. № 5 С. 100 107
55. Гримак Л.П. Тело и психика // Л.П. Гримак. Резервы человеческой психики. М.: Политиздат, 1987. С. 75 89.
56. Гройсман А.Л. Клиническая психология, психосоматика, психопрофилактика. М.: Изд. Дом МАГИСТР-ПРЕСС, 2002. 452 с.
57. Групповая психотерапия / Под ред. Б.Д.Карвасарского, С.Ледера. М.: Медицина, 1990. 384 с.
58. Губіна Т.І., Тищенко Н.М. Вивчення системи чинників формування здорового образу життя підлітків та юнаків // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К.: Гнозіс, 2004. Т.VІ, вип. 2. С. 89-95.
59. Гулина М. Терапевтическая и консультативная психология. СПб: Речь, 2001. 352 с.
60. Гуткина Н.И. Несколько случаев из жизни школьного психолога. М.: Знание, 1991. 80 с.
61. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении (логико-психологические проблемы построения учебных предметов). М.: Педагогика, 1972. 423 с.
62. Дарвиш О.Б. Возрастная психология: Учебн. пособие. М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. 264 с.
63. Дідковська Л.І. Особливості уявлень про своє майбутнє у старшокласників із соматичними порушеннями. Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук. К.: Ін-т психології ім. Г.С.Костюка, 2003. 19 с.
64. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. М.: Педагогика, 1991. 230 с.
65. Єгорова Л.О. Профілактика психосоматичних захворювань у студентів в аспекті проблеми алекситимії // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка К.: Гнозіс, 2002. Т.4.ч.4. С. 106 109.
66. Жамбю М. Иерархический кластер-анализ и соответствия М.: Финансы и статистика, 1988. 343 с.
67. Захаров А.И. Психотерапия у детей и подростков. Л.: Медицина, 1982. 215 с.
68. Зачепицкий Р.А. Симптоматические методы и патогенетическая система психотерапии и психокоррекции // Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л.: Медицина, 1983. С.208-231.
69. Зейгарник Б.В. К вопросу и механизмах развития личности // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 14. Психология. 1979. № 1 С. 3 8.
70. Зейгарник Б.В. Методологические тенденции в патопсихологических исследованиях // Психологический журнал. 1985. № 2. С. 119 125.
71. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. 2-е изд. - М.: Логос, 2003. 384 с.
72. Исаев Д.Н. Психосоматическая медицина детского возраста. СПб.: Спец. литература, 1996. 454 с.
73. Кабанов М.М. Психосоциальная реабилитация и социальная психиатрия. СПб.: С.-Петербургский науч.-исслед. психоневрол. ин-т им. В.М. Бехтерева, 1998. 255 с.
74. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л., Медицина, 1983. 312 с.
75. Каган В.Е. Внутренняя картина здоровья термин или концепция? // Вопросы психологии. 1993. - № 1 С. 86 88.
76. Казначеев В.П. Внутренняя картина здоровья // Вестник высшей школы. 1988. № 9 С. 49 52.
77. Калина Н.Ф. О самоактуализации личности // Маслоу А. Психология бытия М.: Рефл-бук”, К.: Ваклер”, 1997. С. 283 300.
78. Калитеевская Е.Р., Ильичева В.И. Адаптация или развитие: выбор психотерапевтической