АКСІОПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ГУМАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

Голован Василь Павлович

УДК 159.922.7

АКСІОПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ГУМАНІЗАЦІЇ
ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук,
професор Карпенко Зіновія Степанівна

Івано-Франківськ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП ...........................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Проблема гуманізації професійної освіти соціальних
педагогів у ціннісному вимірі .......................................................................9

1.1. Поняття та еволюція гуманізму в європейській суспільній
свідомості ....9
1.2. Культурно-історичні джерела й аксіопсихологічні передумови
гуманізації вищої освіти в Україні .............................................................27
1.3. Чинники гуманізації соціально-педагогічної професійної підготовки з погляду синергетики ................................................38
1.4. Гуманність як складова професіоналізму соціального
педагога.50
1.5. Гуманність як інтегральний аксіопсихологічний критерій професійно-особистісного становлення соціального педагога .. 60

Висновки до першого розділу ................................................................. 80

РОЗДІЛ 2. Експериментально-діагностичне дослідження аксіопсихологічного потенціалу гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів ............................................................................83

2.1. Концептуально-методичне забезпечення емпіричного
дослідження ..................................................................................... 83
2.2. Основні тенденції актуалізації аксіопсихологічного потенціалу професійної підготовки соціальних педагогів ........................................ 90
2.3. Динаміка кореляційних взаємозв’язків у структурі
аксіопсихологічного потенціалу професійно-особистісного становлення
соціальних педагогів .............................................. ...109
2.4. Генеральні фактори аксіопсихологічного потенціалу гуманізації
професійної підготовки соціальних педагогів .................................138
2.5. Перспективи гуманізації навчально-виховного процесу у ВНЗ щодо спеціальності Соціальна педагогіка” ................................142

Висновки до другого розділу ..............................................................149

Висновки 152

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...............................................155

ДОДАТКИ ...................................................................................................171

ВСТУП
Актуальність дослідження.
Задекларованість Конституцією України (стаття 23) вільного та всебічного розвитку особистості передбачає в якості домінантного вектора модернізації професійної підготовки у ВНЗ її реальну гуманізацію.
Закон про освіту, акцентуючи на державній значущості галузі освіти, наголошує на гуманізмі, демократизмі, пріоритетності загальнолюдських цінностей як основних принципів освіти в Україні, практична реалізація яких в умовах вільної економіки наштовхується на протидію ринкових чинників, що знижують ефективність дії всієї системи освіти.
За нового типу економічного устрою зростає багатоманітність політичного та культурного життя, що разом із позитивом несе зростаючий рівень етичної ентропії як наслідку дії позаосвітніх чинників на особистість соціального педагога, дезорієнтуючи його щодо світоглядної та етичної спрямованості.
Гуманізація освіти, що полягає, як зазначає програма Освіта” (Україна ХХІ століття), в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, впроваджується центральним суб’єктом-педагогом, тому в аксіокорекції його підготовки повинен вбачатися генеральний напрям трансформації професійної освіти. Гуманізація сфери соціальної педагогіки розпочинається з гуманізації професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів, нарощення й актуалізації аксіопсихологічного потенціалу ще на початковому етапі професійно-особистісного становлення.
Тематика наукових розробок гуманістичної парадигми професійної освіти малочисельна і потребує поглиблених досліджень, хоча протягом останнього десятиліття побачили світ праці Ж.П. Вірної, І.С. Булах, В.П. Москальця, Л.Е. Орбан-Лембрик, С.І. Подмазіна, В.Д. Потапової, М.В. Савчина, В.О. Татенка, Т.М. Титаренко, А.В. Фурмана, Н.Ф. Шевченко та інших, з яких випливає, що особлива актуальність проблеми гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів постала з проголошенням стратегічного напряму зовнішньої політики України на інтеграцію до психологічної Європи” [184, c. 108].
Втілювати в життя далекосяжні плани євроінтеграції будуть сьогоднішні студенти, гуманізація підготовки яких невдовзі стане передумовою формування спільного європейського психоетичного типу. Формалістична схоластика, яка подекуди зберігається в навчальному процесі ВНЗ, малоефективна з погляду міркувань про телеологію інтуїтивного знання, яке студент здатен отримати в процесі критичного осмислення виховних ідеалів, залучення до інтерактивних форм здобуття знань і вироблення навичок діалогічного спілкування тощо. Гуманістична аксіокорекція майбутніх фахівців необхідна також з міркування, що ідеологічний вакуум припав на час навчання в школі сучасних студентів, і авторитарні цінності порівняно давно інтерналізовані. На думку Т. Цигульської, оздоровлення суспільства йде не шляхом соціальних революцій, а шляхом оздоровлення особистостей, з яких воно складається [189, с. 140].
Процес долучення до гуманістичних цінностей у час їх загальної переорієнтації з імперіалістично-тоталітарних на демократичні відбувається, як ми гадаємо, вже в університеті, хоча мав би відбутися у шкільні роки. Як наслідок, надмірний ціннісний релятивізм протистоїть вимозі особистісної конґруентності та поваги до своєї країни і спричинює негативний, фруструючий вплив на професійне становлення соціальних педагогів. У цьому зв’язку гуманність належить до числа інтегральних особистісних диспозицій, що оптимізують процес професіоналізації, а також слугує найбільш релевантним показником професійної готовності до ефективної соціально-педагогічної діяльності.
З огляду на те, що освітній процес у вищій школі конструюється обома суб’єктами, викладачем і студентом надзвичайно важливим первенем гуманізації ми вважаємо їх обопільні потребу і прагнення до афіліації, що є біопсихосоціальною підставою трансформації всієї системи професійної підготовки на проголошених засадах. Окрім того, аксіопсихологічний потенціал гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів суттєво залежить від міри зжиття” рудиментарних залишків тоталітарного минулого у вигляді авторитарних світоглядних настанов і маніпулятивних патернів. Особливо важливе значення має інтегральна налаштованість особистості на дружелюбне ставлення до інших людей і допомагаючий (фасилітуючий) стиль взаємин. Наявність гармонійної аксіопсихологічної структури особистості, відсутність у ній несумісних і суперечливих ціннісних орієнтацій, соціальних атитюдів, акцентуйованих рис характеру слугує ще одним критерієм ефективної гуманізації соціально-педагогічної освіти.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами.
Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Інноваційні психотехнології оптимізації аксіогенезу особистості” (протокол № 5 від 25 грудня 2001 р.) та наукового проекту Психолого-педагогічний моніторинг і корекція професійного аксіогенезу в умовах ВНЗ” (протокол № 4 від 17 листопада 2005 р.). Тему узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 29 листопада 2005 р.).
Об’єкт даного дослідження становить процес гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів.
Предмет дослідження аксіопсихологічний потенціал гуманізації професійно-особистісного становлення соціальних педагогів в умовах ВНЗ.
Мета дослідження полягає в діагностиці аксіопсихологічного потенціалу гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів на предмет його відповідності вимогам відкритого демократичного суспільства і функціональним обов’язкам представників даної професії.
Завдання дослідження:
1. Вивчити проблему гуманізації професійної освіти в ціннісному вимірі.
2. Розробити концептуально-методичні засади дослідження аксіопсихологічного потенціалу гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів.
3. Експериментально встановити структурно-функціональні та процесуально-динамічні показники актуалізації аксіопсихологічного потенціалу в процесі професійної підготовки соціальних педагогів.
4. Обґрунтувати освітньо-виховні тенденції та перспективи реальної гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: ідеї гуманізму в філософії, соціології, культурології (Н. Гартман, К. Гельвецій, В.К. Ларіонова, А. Маслоу, Ж.-Ж. Руссо, Г. Сковорода, М. Шеллер та ін.); суб’єктний підхід до виховання і концепція особистісно-орієнтованого виховання (Г.О. Балл, І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, І.С. Булах, С.Д. Максименко, В.О. Татенко та ін.); дослідження ціннісно-смислової сфери особистості (Ю.А. Агафонов, Б.С. Братусь, Ф.Ю. Василюк, Ж.П. Вірна, З.С. Карпенко, Д.О. Леонтьєв та ін.); провідні ідеї екзистенційно-гуманістичної психології (К. Б’юдженталь, А. Маслов, Р. Мей, К. Роджерс, В. Франкл); основні постулати синергетики як новітньої метанаукової парадигми ( Г. Гакен, І. Пригожин).
Методи дослідження: теоретичний аналіз монографічної літератури, психодіагностичні і математико-статистичні методи, якісний аналіз емпіричних даних; у рамках крос-культурного дослідження використовувався порівняльно-структурний метод інтерпретації.
У роботі перевірялася гіпотеза про наявність кореляції між гуманізацією вищої освіти й адаптивно-креативним співвідношенням прагнення до прийняття і страху відторгнення; низьким рівнем вираженості правого авторитаризму, авторитаризму-бунтарства, макіавеллізму; переважанням дружелюбності над прагненням до домінування; гармонійним співвідношенням поведінково-стильових рис особистості на кшталт доброзичливості, сумлінності, альтруїзму, цілеспрямованості, серйозності і т.д., що утворюють нормативне наповнення аксіопсихологічного потенціалу майбутніх соціальних педагогів.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується обґрунтованістю теоретико-методологічних положень, використанням методів, адекватних меті й завданням дослідження, кількісною та якісною репрезентативністю експериментальних даних, використанням методів математичної статистики.
Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні гуманізації професійної освіти як безальтернативної детермінанти адекватної викликам розбудови відкритого демократичного суспільства в Україні аксіопсихологічної структури особистості соціального педагога, співвідносної з освітньо-кваліфікаційною характеристикою фахівця; в експериментальному встановленні аксіопсихологічних показників гуманізації професійної освіти соціальних педагогів у ВНЗ зниження рівня внутрішнього ціннісного конфлікту, підвищення світоглядної та культурної толерантності, дружелюбності, відмова від маніпулятивних стратегій у спілкуванні і нераціональних психологічних захистів, відсутність виражених акцентуацій рис характеру і ймовірних девіацій тощо; інтерпретацій психосемантичних механізмів актуалізації аксіопсихологічного потенціалу майбутніх соціальних педагогів (розсіювання, конденсація, локалізація).
Теоретичне значення дослідження полягає в історико-психологічній реконструкції ідей гуманізації професійної підготовки в Україні і за кордоном, виокремленні критеріїв і чинників гуманізації професійної освіти у ВНЗ, рефлексії тенденцій актуалізації аксіопсихологічного потенціалу в процесі професійно-особистісного становлення майбутніх соціальних педагогів у різних регіонах України та Польщі, виокремлення доброзичливості та екстраверсії як генеральних факторів аксіопсихологічної готовності до професійної діяльності в галузі соціальної педагогіки.
Практична значущість дослідження полягає в тому, що на крос-культурному рівні було виявлено особливості професійного аксіогенезу українських та польських студентів-соціальних педагогів, сформульовано психолого-педагогічні умови гуманізації їх професійної підготовки, обґрунтовано стратегічні напрями, цілі та засоби оптимізації професійно-особистісного становлення соціальних педагогів в умовах ВНЗ.
Апробація результатів дослідження.
Основні теоретичні та практичні положення дисертації обговорювалися на науково-практичному семінарі Саморозвиток особистості, спільноти, орґанізації: теорія і практика” (Луцьк, 2003), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Психолого-педагогічні проблеми дитинства” (Переяслав, 2003), І Міжнародній науково-практичній конференції Науковий потенціал світу 2004” (Дніпропетровськ, 2004), всеукраїнському науковому семінарі Методологічні проблеми психології особистості” (Івано-Франківськ, 2005), на щорічних звітно-наукових конференціях кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2005, 2006).
Публікації. Зміст та результати дослідження викладено у 7 публікаціях, із них 6 у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації: робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що містить 229 назв, у тому числі 16 іноземними мовами, 8 рисунків, 12 таблиць, 38 сторінок додатків. Загальний обсяг роботи становить 234 сторінки, основний зміст викладено на 154-х сторінках.

Список літератури

Висновки
1. В умовах вирівнювання освітніх стандартів національних систем вищої освіти, інтегрованих в Болонський процес, назріла необхідність в реальній гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів в українських ВНЗ з незужитим спадком авторитаризму, формального здобуття знань, дезінтеграцією приватних, партикулярних та загальнолюдських цінностей.
2. Аксіопсихологічний потенціал гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів становить, з одного боку, широке культурно-історичне тло, тяглість і спадкоємність цінннісних настановлень національного менталітету й панівних ідеологем державної політики в галузі освіти та виховання, а з другого інтра-, інтер- і метасуб’єктні рівні репрезентації аксіопсихологічних феноменів (потреб, установок, мотивів, особистісних смислів і цінностей, поведінкових диспозицій і характерологічних рис тощо) особистості майбутнього фахівця розглянутих в контексті наступної соціально-педагогічної професійної діяльності.
3. Експериментально-діагностичне крос-культурне дослідження структурно-функціональних і функціонально-динамічних показників актуалізації аксіопсихологічного потенціалу майбутніх соціальних педагогів у процесі їх професійної підготовки контролювало 27 параметрів за комплексом спеціально підібраних методик, що дозволило встановити такі наукові факти:
переструктурування мотивів афіляції протягом навчання у ВНЗ як показник становлення емоційної зрілості майбутніх соціальних педагогів;
значуще переважання в українських студентів-соціальних педагогів страху відторгнення, авторитаризму-бунтарства і домінування, на відміну від польських студентів, у яких переважає прагнення до прийняття, макіавеллізм, дружелюбність; загалом, студенти-поляки демонструють ближчий до нормативного рівень адаптованості в соціум, ніж їхні українські ровесники;
за показником правого авторитаризму спостерігається зниження його інтенсивності в українських студентів-соціальних педагогів відносно показників польської частини вибірки.
Дані факти свідчать про глибину процесу гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів в обох країнах, зумовлену як результатами демократизації освіти і становлення громадянського суспільства, так і ментальними, етнопсихологічними особливостями українців та поляків.
4. Встановлено прикметні регіональні особливості актуалізації аксіопсихологічного потенціалу професійно-особистісного становлення соціальних педагогів: представники північно-східного регіону України більшою мірою авантюрні і меншою чуттєві, сумлінні й самодостатні, ніж їхні західні ровесники, що є свідченням більшої духовної близькості студентів західних теренів України до декларованих європейських цінностей.
5. Кореляційний та факторний аналізи емпіричних показників актуалізації аксіопсихологічного потенціалу за роками навчання у ВНЗ України дозволив виділити суттєві кореляційні плеяди й генеральні фактори гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів. До числа останніх належать фактори Великої П’ятірки (екстраверсія, доброзичливість, сумлінність, відкритість досвіду, емоційна стабільність), що підлягають тенденції поступового згортання (від п’яти на першому курсі до двох на четвертому курсі і трьох на випускному). Генеральними факторами аксіопсихологічної готовності до професійної діяльності в галузі соціальної педагогіки виступає динамічна рівновага домінування (авторитарність) і дружелюбності (доброзичливість) та екстраверсія як показник соціальної активності особистості.
6. Зазначені тенденції актуалізації аксіопсихологічного потенціалу студентів-соціальних педагогів забезпечуються такими психологічними механізмами: семантичним розсіюванням на етапі дифузної особистісно-професійної ідентичності другий-третій курс; семантичною конденсацією на етапі особистісно-професійного самоствердження четвертий курс; семантичною локалізацією на етапі зрілої професійної ідентичності п’ятий курс.
7. Перспективи гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів в умовах ВНЗ пов’язані зі створенням передумов актуалізації аксіопсихологічного потенціалу студентів на інтрасуб’єктному (розвиток професійної свідомості і мотивації суспільно корисної діяльності), інтерсуб’єктному (розвиток паритетної діалогічної навчальної взаємодії та демократичного стилю педагогічного спілкування) та метасуб’єктному (розвиток актуалізаторських і фасилітуючих стратегій соціальної поведінки) рівнях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Августин Бл. Энхиридион или о вере, надежде и любви. К.: УЦИММ ПРЕСС, 1996. 411 с.
2. Агафонов А.Ю. Основы смысловой теории сознания. СПб.: Издательство Речь”, 2003. 296 с.
3. Адлер А. Индивидуальная психология // История зарубежной психологии (30-60-е гг. ХХ в.). / Под ред. П.Я.Гальперина, А.Н.Ждан. М.: Изд-во Моск. ун-та. С. 130-140.
4. Айзенк Г.Ю. Структура личности. Пер. с англ. СПб.: Ювента. М.: КСП+, 1999. 464 с.
5. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. СПб.: Питер, 2003. 688 с.
6. Антипова И.Г. Легитимация психологического знания в контексте проблемы субъектности // Прикладная психология. 2002. №4 С. 90-96.
7. Анцыферова Л.И. Способность личности к преодолению деформаций своего развития // Психологический журнал. 1999. Т. 20. № 1. С. 6-20.
8. Аристотель. Собр. соч. В 4-х. Т. М.: Прогресс. Т. 1. 1976. 550 с.
9. Асаджоли Р. Психосинтез. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997. 320 с.
10. Асмолов А.Г. Психология личности. Учебник. М.: Изд-во МГУ, 1990. 367 с.
11. Балл Г.А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие // Психологический журнал. 2001. Т. 18 № 5 С.7-20.
12. Балл Г.О. До аналізу сутнісного змісту внутрішньої свободи / Актуальні проблеми сучасної української психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка, К.: Нора-Друк, 2003. 436 с.
13. Балл Г. О. До обґрунтування раціогуманістичного підходу у психології // Психологія і суспільство. 2004. №4 С. 60-74.
14. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: Ліста-М. 2003. 128 с.
15. Батракова С. Н. Проблема самосознания учителя как человека культуры” // Мир психологии. 2002. № 2. С. 148-158.
16. Баранцев Р.В. Иманнентные проблемы синергетики // Вопросы философии. 2002. № 9. С. 58 63.
17. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: психология человеческой судьбы. СПб.: Питер, 1992. 547 с.
18. Бєланова Р. Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах. К.: Центр практ. філософії, 2001. 216 с.
19. Блауберг И. В., Юдин Э.В. Становление и сущность системного подхода. М.: Наука, 1973. 267 с.
20. Бодріяр Ж. Символічний обмін і смерть / Пер. Л. Кононовича. Львів: Кальварія, 2004. 376 с.
21. Братусь Б.С. К проблеме сознания в культуре уходящего века // Вопросы психологии. 1993. № 1. С. 6-13.
22. Брушлинский А.В. Гуманистическая психологическая наука // Психологический журнал. 2000. Том 21. № 3. С.43-48.
23. Будіянський М.Ф. Кримінальна психологія: Навч. посібн. Одеса: Фенікс, 2003. 229 с.
24. Вальденфельс Б. Вступ до феноменології. К.: Альтерпрес, 2002. 176 с.
25. Васютинський В.О. Проблеми мас і політичних організацій // Наукові студії з політичної психології. К.: АТ Реклама”, 1995. 105 с.
26. Васютинський В. Сім страхів сучасної України: політико-психологічний аналіз // Ї . 2005. №37. С. 154-168.
27. Васютинський В. Домінування і підпорядкування на терезах інтерсуб’єктної взаємодії // Соціальна психологія. 2003. №1. С. 40-51.
28. Вебер М. Избр. произв: Пер. с нем. / Сост. общ. ред. Ю.Н.Давыдова. М.: Прогресс, 1990. 808 с.
29. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. К.: Основи, 1994. 261 с.
30. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посібн. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2004. 384 с.
31. Вітюк Н.Р. Психологічні чинники психолого-педагогічного спілкування // Вісник Прикарпатського університету: філософські і психологічні науки. 2001. Вип. 2. С.142-149.
32. Володарська Н. Проблеми життєтворчості особистості з вадами здоров’я // Практична психологія і соціальна робота. 2005. №7 С. 50-54.
33. Волочков А.А., Єрмоленко Є.Г. Ценностная направленность личности как виражение смыслообразующей активности // Психологический журнал 2004. Т. 25. № 2. С.17-33.
34. Выготский Л.С. Собрание сочинений: в 6 т. М.: Педагогика, 1982. Т. 1. 576 с.
35. Габермас Ю. Структурні перетворення. Львів: Літопис, 2000. 317 с.
36. Гартман Н. Этика. СПб.: В.Даль, 2002. 707 с.
37. Гельвеций К. А. Сочинения в двух томах. Т.1 М.: Мысль, 1973. 647 с.
38. Глива Є. Вступ до психотерапії: Навч. посібн. Острог-Київ: Вид-во Острозька академія”, вид-во Кондор”, 2004. 530 с.
39. Голован В.П. Гуманність як складова професіоналізму педагога // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. 2004. Випуск VI. С.156-163.
40. Голован В.П. Гуманність як фасилітуюча вартість суб’єктів освіти // Матеріали Першої міжнародної науково-практичної конференції Науковий потенціал світу 2004”. Психологія. Дніпропетровськ: Наука і освіта. 2004. Т. 54. С.5-7.
41. Голован В.П. Колабораціонізм практика втрати національної ідентичності // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. К., 2006. Т.VIII, вип. 2. С. 68-74.
42. Голован В.П. Принцип інтерперсональної синергії в контексті дидактико-когнітивної практики // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія №12. Психологія: Зб. Наукових праць. К.:НПУ імені М.П.Драгоманова. 2004. №2(26). С. 27-34.
43. Голован В.П. Розвиток гуманізму в європейській культурній свідомості // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. 2002. № 11. С. 156-159.
44. Голован В.П.Соціосинергетика в психолого-педагогічному вимірі // Психологічні перспективи 2003. Вип. 4. С. 186-191.
45. Головінський І. Педагогічна психологія. К.: Видавництво Аконіт”, 2003. 287 с.
46. Губенко О.В. Духовні передумови творчої активності // Практична психологія і соціальна робота. 2001. №10 (35) С. 36-39.
47. Гуманізація процесу навчання в школі: Навчальний посібник / За ред. С.П. Бондар. 2-ге вид. К.: Стилос, 2001. 256 с.
48. Гуменюк О. Соціальний формат Я-концепції // Психологія і суспільство. 2004. №3 С.82-90.
49. Гусерль Э. Логические исследования. Картезианские размышления. Кризис европейских наук и трансцентальная феноменология. Кризис европейского человечества и философии. Философия как строгая наука. Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. 752 с.
50. Данилова А.Г. Возможности исследования ценностных ориентаций в исторических обществах // Вопросы психологии. 2002. №3. С.52-68.
51. Данилів В.-Ю. Солідарність і солідаризм. К.: Видавн. дім Academia”, 2000. 152 с.
52. Джонсон Д. В. Соціальна психологія: тренінг міжоособистісного спілкування / Пер. з англ. В. Хомика. К.: Вид. Дім КМ Академія”, 2003. 288 с.
53. Дмитерко-Карабин Х.М. Мотиваційна готовність до професійної діяльності як психологічна проблема // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай. 2004. Вип.9. Ч.2. С. 23-33.
54. Дильтей В. Описательная психология. 2-е изд. СПб.: Алтейя, 1996. 160 с.
55. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика. К.: Либідь, 2001. 334 с.
56. Донченко Е.А. Фрактальная психология (Доглубинное основание индивидуальной и социетальной жизни). К.: Знання, 2005. 323 с.
57. Д’юї Д. Демократія і освіта. Львів: Літопис, 2003. 294 с.
58. Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя: Тотемна система в Австралії / Пер. з фр. Г.Філіпчука та З.Борисик. К.: Юніверс, 2002. 424 с.
59. Етимологічний словник української мови у 7ми томах. К.: Наук. Думка, 1982. Т.1. 631 с.
60. Євангеліє за Матеєм. Рим, 1980. 470 с.
61. Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи осіти України. К.: Ніка-Центр, 2005. 436 с.
62. Зелінська Т. Концептуалізація феномена амбівалентності атитюдів особистості // Психологія і суспільство. 2004. № 1. С. 43-55.
63. Зимбардо Ф., Ляйпе М. Социальное поведение СПб.: Питер, 2001. 448 с.
64. Иванова Н.Л. Структура социальной идентичности личности: проблема анализа // Психологический журнал 2004. Т. 25. № 1. С. 52-60.
65. Иванова Т.В. Екологические ценности в общественном сознании // Психол. журнал. 1999. № 3. С.83-89.
66. Исаев Е.И., Пазухина С.В. Формирование ценностно-смыслового отношения к психологии у будущих педагогов // Вопросы психологии. 2005. №5 С. 3-11.
67. Кабиров Ф.З. Подход к проблеме формирования профессионализма практического психолога в системе вузовской подготовки // Прикладная психология. 2002. №2 С. 54-65.
68. Калина Н.Ф. Теоретические и методологические проблеми диагностики уровня социальной напряженности // Наукові студії з політичної психології. К.: АТ Реклама”, 1995. 105 с.
69. Карабин Т.В. Специфіка взаємозв’язку соціалізації та самореалізації особистості // Вісник Прикарпатського університету: філософські і психологічні науки. Івно-Франківськ , 2001. Вип. 2. С. 167-176.
70. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. К.: Тов. Міжнар. фін. агенція”, 1998. 216 с.
71. Карпенко З.С. Герменевтика психологічної практики К.: РУТА, 2001. 160 с.
72. Карпенко З.С. Психологічні основи аксіогенезу особистості : Автореф. дис. док. псих. наук. Київ, 1999. 36 с.
73. Карпенко З.С. Світ гуманістичної психології, або недовільні асоціації з прикметної нагоди // Психологія і суспільство. 2003. №1. С. 124-130.
74. Карпенко З.С. Ціннісний зміст процесів переживання // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай, 1999. Вип. 3. Ч. 2. С. 39-47.
75. Келли А.Дж. Теория личности. СПб.: Речь, 2000. 249 с.
76. Кирилова Н.А. Ценностные ориентации в структуре интегральной индивидуальности старших школьников // Вопросы психологии. 2000. № 4. С. 29-38.
77. Кісь Р. Глобальне національне локальне (соціяльна антропологія культурного простору). Львів: Літопис, 2005. 300 с.
78. Климов Е.А. Идеалы культуры и становление субъекта профессиональной деятельности // Психологический журнал 2005. Т. 26. № 3. С. 93-101.
79. Князева Е. И. Синергетике 30 лет // Вопросы философии. 1999. №7. С. 53-57
80. Козеллек Р. Зміни досвіду та методів // Історичні пошуки ідентичності: Українсько-німецький колоквіум. К. Дух і літера, 2004. 144 с.
81. Коменский Я. А. Избр. пед. соч. в двух томах. Т.1. М.: Педагогика, 1982. 576 с.
82. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
83. Копилов С.О. Проблема самовизначення молодшого школяра щодо мети, змісту й форм освіти // Практична психологія і соціальна робота. 2005. № 5 С. 17-22.
84. Коропецька О.М. Механізми розвитку особистості та її соціального буття // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай, 2000. Вип. 4. Ч.1. С.51-59.
85. Короткий теологічний словник / Пер. з нім. О. д-ра О.Авраменка. Львів, 1996. 613 с.
86. Красновський В.М. Соціальна ситуація розвитку старшокласника: звернення до інтепретації й особливостей та шляхів гуманізації // Практична психологія і соціальна робота. 2005. № 6 С. 3-9.
87. Краус В. Нігілізм сьогодні, або Терплячість світової історії / Пер. з нім. К.: Основи, 1994. 124 с.
88. Культурологічні та психолого-педагогічні аспекти гуманізації освіти. Науково-методичний збірник / За ред. Г.О. Балла. Київ-Рівне: Ліста-М”. 2003. 156 с.
89. Кун Т. Структура научных революций / Пер. с англ.. / Сост. В.Ю. Кузнєцов. М.: ООО Изд. АСТ”, 608 с.
90. Кушнір В. Гуманістичне мислення вчителя // Соціальна психологія 2004. №4 (6). С. 81-96.
91. Ларіонова В.К. Історія етичних вчень. Посібник. Івано-Франківськ, Гостинець, 2004. 192 с.
92. Леви В.Л. Искусство быть собой. М.: Знание, 1991. 256 с.
93. Левин К. Теория поля в социальных науках. СПб.: Речь, 2000. 365 с.
94. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и диалектика смысловой реальности. 2-е испр. изд. М.: Смысл, 2003. 487 с.
94 а Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции // Вопросы психологии. 1996. № 4. С. 15-26.
95. Лефрансуа Г. Прикладная педагогическая психология. СПб.: праймЕВРОЗНАК, 2003. 416 с.
96. Литвинов В. Ренесансний гуманізм в Україні. К.: Основи, 2000. 472 с.
97. Ліщинська О. Чинники тотальної психологічної залежності // Соціальна психологія. 2004. №3(5). С. 145-149.
98. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: Навч. метод. посібник. К.: ІЗМН, 1998. 112 с.
99. Лэнге А. Введение в екзистенциально-аналитическую теорию емоций: прикосновение к ценности // Вопросы психологии. 2004. №4 С.3-22.
100. Маєр-Абіх К.М. Повстання на захист природи. Від довкілля до спільносвіту / Переклад з нім. К.: Лібра, 2004. 196 с.
101. Майерс Д. Социальная психология / Перев. с англ. СПб.: Питер Ком, 1998. 688 с.
102. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. Навч. посібник. К.: НПЦ Перспектива, 1998. 228 с.
103. Маслоу А. Мотивация и личность. 3-е изд. СПб.: Питер, 2003. 352 с.
104. Мацумото Д. Психология и культура. СПб.: Питер, 2003. 718 с.
105. Мэй Р. Вклад экзистенциальной психотерапии // Экзистенциальная психология. Экзистенция. М.: Апрель Пресс, 2001. 624 с.
106. Мэй Р. Сила и невинность. М.: Смысл, 2001. 319 с.
107. Менегетти А. Психосоматика / Пер. с англ. М.: ННБФ Онтопсихология”, 2002. 328 с.
108. Мерло-Понті М. Видиме й невидиме / Пер. з франц. К.: Вид. Дім КМ Академія”, 2003. 268 с.
109. Мід Дж. Г. Дух, cамість і суспільство. З точки зору соціального біхевіориста / Пер. з англ. та передмова Т. Корнало. К.: Укр. Центр духов. культури, 2000. 416 с.
110. Морено Я. Психодрама / Пер. с англ. М.: Апрель Пресс, 2001. 528 с.
111. Морогин В.Г., Залевская Г.В. Ценностно-потребностная сфера личности осужденных, переживших смертную казнь // Психологический журнал. 1999. Т. 20. № 2. С. 73-81.
112. Москалець В.П. Комплекси базової особистості сучасної України // Українознавчі студії. 1999. №1 С. 156-171.
113. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация. Учебн. пособие. СПб.: Речь, 2004. 392 с.
114. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. 4-е изд. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. Кн. 1: Общие основы психологии. 688 с.
115. Непомнящая Н.И. Целостно-личностный подход к изучению человека // Вопросы психологии. 2005. №1 С. 116-125.
116. Ніцше Ф. По той бік добра і зла. Генеалогія моралі / Пер. з нім. А. Онишко. Львів: Літопис, 2002. 320 с.
117. Новиков О. Плохих людей нет! / Гуманистическая и трансперсональная психология: Хрестоматія / Сост. К. В. Сельченок. Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. 592 с.
118. Орбан-Лембрик Л. Залежність поведінки особистості від впливу проблемогенного соціуму // Психологія і суспільство. 2004. №1 С. 71-82.
119. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна поведінка як спосіб вияву активності особистості // Соціальна психологія. 2004. № 5. С. 12-20.
120. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн. 1. Соціальна психологія особистості і спілкуванння. К.: Либідь, 2004. 576 с.
121. Орлов А.Б. Человекоцентрированный подход в психологии // Вопросы психологии. 2002. № 2. С. 64-84.
122. Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б.Кухти. Львів: Кальварія, 1998. 556 с.
123. Основы психологии: Практикум / Ред. сост. Л.Д. Столяренко. Изд. 3-е, доп. и переработ. Ростов н / Д: Феникс, 2002. 704 с.
124. Парсонс Т. Система современных обществ / Пер. с англ. Л.А.Седова, А.Д.Ковалёва. М.: Аспект Пресс, 1997. 270 с.
125. Первин Л., Джон О. Психология личности: теория и исследования / Пер. с англ. М.: Аспект Пресс, 2001. 607 с.
126. Перлз Ф. Теория гештальттерапии. М.: Инст. Общегум. Исслед., 2004. 384 с.
127. Печчеи А. Человеческие качества. М.: Прогресс, 1980. 304 с.
128. Пископпель А.А. От традиционных ценностей к уникальным смыслам // Вопросы психологии. 2001. № 6. С.103-109.
129. Пірен М. Чи є вибрана верства” України символом української політичної нації // Соціальна психологія. 2004. № 5. С. 3-12.
130. Поддьяков А.Н. Ориентировочная и дезориентирующая основы деятельности: иерархии целей обучения в конфликтующих системах // Вопросы психологии. 2002. № 5. С.79-89.
131. Політична психологія. Навч. посібник. / Ред. Матвєєв С.О. К.: ЦУЛ, 2003. 216 с.
132. Практическая психодиагностика. Методики и тексты. Учебное пособие. Ред. Д.Я. Райгородский. Самара: Изд. дом. БАХРАХ» 1998. 672 с.
133. Психологический лексикон. Социальная психология // Энциклопедический словарь в шести томах. М.: ПЕРСЭ, 2005. 175 с.
134. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровського. 2-е изд., испр. и доп. М.: Политиздат, 1990. 494 с.
135. Психология и культура / Под ред. Д.Мацумото. СПб.: Питер, 2003. 718 с.
136. Рассел Б. Історія західної філософії. К.: Основи, 1995. 759 с.
137. Рогов Е.И. Настольная книга психолога в образовании. Уч. пособ. М.: ВЛАДОС, 1995. 529 с.
138. Роджерс К. Вчитися бути вільним // Гуманістична психологія: Антологія у 3-х т. К.: Універс. Вид.Пульсари, 2001. Т. 1: Гуманістичні підходи в західній психології ХХ ст. 252 с.
139. Роменець В.А. Історія психології епохи Відродження. К.: Вища школа, 1988. 408 с.
140. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. В двух томах. Том II. М.: Педагогика, 1989. 328 с.
141. Руссо Ж.-Ж. Избранные сочинения в 3-х томах. Т.1.- М.: Худ. Лит., 1961. 851 с.
142. Савчин І.М. Дослідження антиципації життєвого шляху в ранній юності // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай. 2003. Вип.8. Ч.2. &n