Індивідуальні особливості емоційного самоконтролю старшокласників

Короткий опис

Інститут психології ім. Г.С. Костюка
АПН України

На правах рукопису

Пашко Тетяна Анатоліївна

УДК 159.923.2(048)

Індивідуальні особливості емоційного
самоконтролю старшокласників

19.00.07 педагогічна і вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник:
Максименко Сергій Дмитрович
академік АПН України, доктор
психологічних наук, професор

Київ - 2005

ЗМІСТ

Вступ..

3

Розділ 1 Теоретичний аналіз проблеми самоконтролю емоцій у сучасній психологічній науці..........................................

10

1.1.Психологічний контур терміну самоконтроль.......

10

1.2.Історичний розвиток проблеми самоконтролю у вітчизняній та зарубіжній літературі.......

26

1.3.Види та функції самоконтролю....

35

1.4.Вияв самоконтролю в емоційній сфері особистості

44

1.5.Індивідуальні та вікові особливості самоконтролю...

57

Розділ 2 Психологічний аналіз теоретичної моделі емоційного самоконтролю...............................................................................................

67

2.1.Структура та механізм емоційного самоконтролю ............................

67

2.2.Мотиваційнаціннісний блок.......

74

2.3. Блок самооцінки........

84

2.4. Рефлексивний компонент.

94

2.5. Вольовий блок структури самоконтролю емоцій..

102

2.6. Інтелектуальний компонент

111

Розділ 3 Експериментальне дослідження психологічних детермінант емоційного самоконтролю..

120

3.1.Програма експериментального дослідження.

120

3.2.Виявлення зв’язку між індивідуально-психологічними особливостями cтаршокласників та рівнем їх емоційного самоконтролю...........................

128

3.3.Розвиток у старшокласників вмінь самоконтролю емоцій засобами психолого-педагогічного тренінгу.

143

Висновки....

169

Список використаних джерел..
Додатки .

171
185

ВСТУП

Сучасна педагогічна система постійно постає перед необхідністю свого розвитку та удосконалення. Педагоги та психологи розробляють засоби поліпшення процесу виховання та навчання дитини, спираючись на глибинні можливості саморозвитку особистості. Іде інтенсивний пошук та розвиток шляхів активізації не розкритого потенціалу людини.
У межах цієї проблеми, особливу увагу привертають можливості самоконтролю людиною власної емоційної сфери, у процесі діяльності та поведінки. Досить злободенно це питання постає саме зараз тому, що сучасний світ характеризується збільшенням емоційної напруги, бурхливості та динамічності.
Професійна успішність людини та її загальна життєва продуктивність багато в чому залежать від уміння підпорядковувати свій внутрішній стан потребам життя. Однією з умов забезпечення високого рівня життєдіяльності людини може стати стабільність та різноманітність її емоційного світу. Досягти цього здатна лише психічно стійка особистість, яка почуває себе впевнено та спокійно, в будь-якій ситуації.
Кожен із нас іноді стає заручником власних емоцій. Особливості поводження у напруженій ситуації, засоби її подолання, висновки які людина робить із цього впливають на її загальну життєву позицію. Когось лякає відчуття неповноцінності, неприйняття та власна нерішучість. Щоб позбавити себе цього людина намагається утримуватись від спілкування, професійної діяльності, від багатьох сфер життя, в яких вона знов це переживатиме. Усе це звужує можливості реалізації усього потенціалу особистості.
У прагненні пом’якшити біль від негативних емоцій або щоб досягти насолоди хтось стає рабом наркотиків. Ціною цього вибору є пагубна звичка. Існує також інший шлях розрахунку за відчуття негативних емоцій це порушення фізіологічних процесів в організмі. З часом негативні емоції здатні підняти рівень стресу до надмірного та призвести до підвищення кров’яного тиску, серцевого нападу та іншим руйнівним недугам.
Сучасна дитина характеризується почастішанням порушень в емоційно-вольовій сфері особистості, підвищенням рівня неврівноваженості, невротизації, агресивності. На наш погляд, емоційна рівновага є необхідною засадою, тим базовим станом, на основі якого можливе гармонійне функціонування особистості. Емоційно врівноважена особистість набагато легше адаптується до складних життєвих умов. Вона, як правило, не схильна до стресів і фрустрації, а якщо навіть і потрапляє в психотравмуючу ситуацію, то не втрачає рівноваги і здатна самостійно собі зарадити.
Надзвичайно складною, суперечливою стадією життєвого шляху, в якому закладається ціннісний фундамент особистості та обирається життєва філософія є старший шкільний вік. У цей період виникають значні труднощі, пов’язані з інтенсивним учбовим навантаженням та емоційним напруженням, неминучим під час вибору професії і підготовки до вступу в доросле життя.
Юнацький вік, на думку А.Є. Лічко, це критичний період для виникнення психопатій, появи психічних травм та девіантної поведінки. Старші школярі виявляють дуже високий, по відношенню до інших вікових періодів, рівень тривожності в усіх сферах спілкування, особливо зростає тривожність у спілкуванні з батьками та дорослими, від яких вони в чомусь залежать. Це супроводжується втратою інтересу до навчання, зниженням успішності навчальної діяльності, виникненням міжособистісних конфліктів та внутрішніх суперечностей. Водночас старшокласники характеризуються більш диференційованими емоційними реакціями та засобами вираження емоційних станів, а також підвищеним самоконтролем та саморегуляцією. А загальна цікавість до психологічного аналізу своєї особистості, її можливостей та недоліків стає сприятливою умовою для процесу самовдосконалення.
Успішність діяльності дитини залежить від сформованості у неї психічних механізмів саморегуляції та самокерування. Навички саморегуляції охороняють їх від перевтоми та перевантаження, допомагають долати неминучі труднощі без шкоди для здоров’я та душевної рівноваги. Однією з головних умов формування високого рівня саморегуляції є розвиток самоконтролю.
Проблема самоконтролю в психологічній науці постала не дуже давно, але зараз існує вже багато робіт, які розглядаючи сутність цього явища під різними кутами зору, забезпечують повноту дослідження даного феномена.
У розумінні сутності самоконтролю існує декілька тенденцій: 1) самоконтроль ототожнюється із саморегуляцією; (І.П.Павлов, І.М.Сєченов, І.М.Бехтєрєв, П.К.Анохін, А.І.Кувшинов, А.С.Лінда, Я.І.Цукровський); 2) самоконтроль це будь-яка реакція особистості, що спрямована на зміну поведінки (М.Й.Боришевський, Т.І.Гавакова, А.К.Сердюк, Г.А.Собієва); 3) самоконтроль ототожнюється з волею (Є.В.Гурьянов, А.А.Романов, А.К.Сердюк ).
Проблема самоконтролю аналізується вченими у різній площині, тому у визначенні сутності цього явища багато дослідників спираються на окремі критерії: а) його психологічного змісту (Г.А.Барановська, Є.П.Бочарова, Т.І.Гавакова та інші); б) місця та функції самоконтролю у різних видах діяльності (М.Й.Боришевський, В.В.Давидов, Ю.З.Гільбух, Я.І.Цукровський); в) на критерії дослідження індивідуальних та вікових особливостей учнів (Л.С. Виготський).
Багато наукових праць присвячено класифікації видів самоконтролю (Л.Б. Ітельсон, Л.І. Рувинська, К.Б. Єсипович, Т.І. Гавакова, В.І. Селіванов, А.К.Макаров, В.В.Репкін, Л.В.Берцфаі, Л.М.Фрідман, Л.М.Деркач, О.І.Конопкін та інші).
Аналізом механізму самоконтролю емоцій займались наступні вчені - М.Й. Боришевський, М.В.Гриньова, Л.М. Деркач, Г.С. Нікіфоров та інші.
Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми дозволив зробити висновок про те, що питання психологічної сутності самоконтролю досить повно визначене в сучасній психологічній науці. А механізми, структура та детермінанти цього процесу недостатньо розкриті, більше того, зовсім мало досліджень, які б торкались аналізу самоконтролю саме емоцій (Л.М.Деркач, Г.С.Нікіфоров, Я.Рейковський). Вивчення цієї проблеми проходило в межах аналізу поняття емоційної стійкості (С.М.Оя, В.Л.Марищук, Я.Рейковський, Е.А.Мілерян, В.М.Писаренко, К.К.Платонов, Л.М.Аболін, Е.П.Ільїн, П.Б. Зільберманом, О.А.Чернікова, Л.С.Славіна, Б.Х.Варданян та інші).
Сучасна педагогічна система постійно постає перед необхідністю свого розвитку та удосконалення. Формування в учнів здатності контролювати власні емоційні прояви може стати однією з умов підвищення ефективності навчання та виховання сучасної особистості.
Отже, актуальність проблеми самоконтролю емоцій зумовила вибір теми дисертаційного дослідження Індивідуальні особливості емоційного самоконтролю старшокласників”.
Об’єкт дослідження - емоційний самоконтроль старшокласників.
Предмет дослідження - індивідуально-психологічні детермінанти емоційного самоконтролю старшокласників.
Мета дослідження - з’ясувати індивідуально-психологічні детермінанти емоційного самоконтролю та розробити шляхи оптимізації розвитку вмінь самоконтролю емоцій старшокласників.
В основу дослідження було покладено припущення про те, що рівень емоційного самоконтролю, який є запорукою емоційної стійкості особистості, буде визначатись індивідуальними особливостями старшокласників. Вирішальне значення в комплексі цих особливостей матимуть рівень розвитку рефлексії, вольових якостей, емоційного інтелекту особистості та особливості її мотиваційної сфери. Розвиток високого рівня особистісної рефлексії, емоційного інтелекту та вольових якостей особистості, формування мотивації самоповаги та мотивації досягнення повинні, на нашу думку, сприяти підвищенню рівня емоційного самоконтролю старшокласників.
Відповідно до встановленої мети та висунутої гіпотези визначені основні завдання дослідження:
1. На основі теоретичного аналізу проблеми визначити поняття емоційного самоконтролю, з’ясувавши, зокрема, особливості розвитку самоконтролю в старшому шкільному віці.
2. Для побудови теоретичної моделі емоційного самоконтролю визначити психологічні чинники, які впливають на рівень прояву емоційного самоконтролю в життєдіяльності людини.
3. В ході емпіричного дослідження виділити індивідуальні особливості старшокласників, які мають різний рівень емоційного самоконтролю та, на основі отриманих даних, виявити основні детермінанти емоційного самоконтролю.
4. Розробити та апробувати психолого-педагогічний тренінг з формування вмінь самоконтролю емоцій.
Методологічну основу дослідження склали системно діяльнісний підхід в дослідженнях психічного (О.М.Леонтьєв, Б.Г.Ананьєв), в дослідженні різних аспектів виховання особистості (Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, М.Й.Боришевський), науково-психологічні уявлення про сутність і закономірності юнацького віку (Л.І.Божовіч, І.В.Дубровіна, І.С.Кон), концепції саморегуляції діяльності та поведінки (О.І.Конопкіна, М.Й. Боришевський).
З метою реалізації поставлених завдань та перевірки висунутої гіпотези дослідження використовувались наступні методи: анкетування, спостереження, тестування.
У дослідженні взяли участь 260 учнів СШ №30 м. Луганська, та СШ№161 м. Києва.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в уточненні змісту поняття самоконтролю, визначенні поняття емоційного самоконтролю; у доповненні уявлень про розвиток самоконтролю у старшому шкільному віці; у побудові теоретичної моделі емоційного самоконтролю; у виявленні зв’язку між рівнем емоційного самоконтролю старшокласників та їх індивідуальними особливостями; у визначенні індивідуально-психологічних детермінант розвитку емоційного самоконтролю старшокласників; у виділенні та аналізі типів емоційності старшокласників в залежності від їх вміння контролювати власні емоції.
Практична значимість дослідження полягає в доборі комплексу методик для діагностики рівня емоційного самоконтролю життєдіяльності старшокласників; у визначенні головних детермінант емоційного самоконтролю; у створенні психолого-педагогічного тренінгу з формування вмінь самоконтролю емоцій.
Надійність та вірогідність наукових результатів забезпечується методологічним та теоретичним обґрунтуванням вихідних даних та положень, а також використанням методів, адекватних меті та завданню дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу, достатньою репрезентативністю вибірки.
Впровадження результатів дослідження в практику. Результати дослідження впроваджені в практику роботи загальноосвітньої середньої школи №30 м. Луганську (довідка №68 від 21 травня 2004 року), використані працівниками Луганського ліцею с посиленою військова-фізичною підготовкою (довідка №36 від 24 березня 2004 року), викладачами ліцею №1 при Луганському національному педагогічному університеті ім. Тараса Шевченка( довідка №87 від 7 квітня 2004 року).
Апробація результатів Теоретичні підходи та експериментальні результати доповідались на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, на засіданнях кафедри психології Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Результати дослідження були представлені на науковій конференції „Соціально-психологічні детермінанти особистісного становлення сучасної молоді” ( Луганськ, жовтень, 2003 р.).
Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Емоційний самоконтроль, як здатність виявляти, ідентифікувати та, за необхідністю, коригувати власні емоційні прояви, може стати засобом стабілізації емоційного життя особистості. Це допомагає людині адаптуватися до складних життєвих ситуацій і несприятливих умов діяльності. Перехід у доросле життя, проблема професійного та особистого самовизначення передбачає появу у старшокласників надлишку емоцій, які можуть мати деструктивний характер та блокувати становлення особистості старшокласників. Тому формування емоційного самоконтролю саме в цій віковій групі є необхідним та своєчасним засобом підтримки психічного здоров’я.
Виходячи з положень психологічної науки про вплив структури особистості на її життєдіяльність, можна виділити індивідуально-психологічні особливості старшокласників, які визначають зміст емоційного самоконтролю та організують його. Самооцінка, рівень домагань, мотиви, цінності та ідеали особистості, вольові якості, образ Я”, рефлексія, когнітивний стиль та емоційний інтелект, об’єднуючись у певні блоки, забезпечують механізм здійснення емоційного самоконтролю.
Оптимізація функціонування будь-якого психологічного механізму особистості передбачає цілеспрямований розвиток комплексу детермінант. До комплексу індивідуально-психологічних детермінант емоційного самоконтролю старшокласників ввійшли: особистісна рефлексії, емоційний інтелект, вольові якості особистості, мотивація самоповаги та мотивація досягнення. Як показало дослідження активізація та розвиток цих індивідуально-психологічних особливостей старшокласників сприяє підвищенню рівня їх емоційного самоконтролю.
Розвиток вмінь самоконтролю емоцій засобами психолого-педагогічного тренінгу забезпечує актуалізацію цього процесу у свідомості старшокласників та сприяє формуванню високого рівня емоційного самоконтролю життєдіяльності особистості. Обрана в дослідженні форма розвитку вмінь виявилась досить дійовою, організаційно та процесуально вдалою.
Експериментальне дослідження дозволило нам виділити та проаналізувати три типи емоційності старшокласників, в залежності від їх вміння контролювати власні емоційні прояви: 1тип емоційно стійкі з високим рівнем емоційного самоконтролю; 2тип тривожні з середнім рівнем самоконтролю; 3тип емоційно нестійкі з низьким рівнем емоційного самоконтролю.
Здійснене дослідження індивідуальних особливостей емоційного самоконтролю старшокласників дозволяє накреслити подальші шляхи розвитку цієї проблеми вивчення взаємозв’язку між рівнем розвитку емоційного самоконтролю та культурно-історичними умовами формування ідеалу особистості, розробка програми розвитку емоційного самоконтролю в системі сім’ї, вивчення впливу психологічного змісту конкретної емоції на механізм емоційного самоконтролю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека.- Казань: Из-во Казанского университета, 1987. - 262с.
2. Азарова В.Н. Структура импульсивных и рефлексивно-волевых стилей действования / Вопросы психологии. - 1988. - №3. С. 132-137.
3. Алексёнова А.Н. Методика контроля знаний и активизация самостоятельной работы на первых этапах обучения в вузе / Проблемы активизации самостоятельной работы студентов. - Пермь: Пермь. ГУ, 1979.- С. 277-284.
4. Альбуханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности.- М. : Наука, 1980.- 335 с.
5. Альбуханова-Славская К.А. Личностные механизмы регуляции деятельности. Проблемы психологиии личности. / Отв. ред. Е. В. Шорохова, О. И. Зотова. - М.: Наука, 1982. - 294с.
6. Ангушев Г.И. Исследование системного характера психической регуляции деятельности: Автореф. диссертации кандидата психол. наук:М, 1977. - 16 с.
7. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. М., 1976. 158с.
8. Арет А.Я. Очерки по теории воспитания. Фрунзе, 1961. 124с.
9. Асеев В. Г. Мотивационная регуляция поведения личности: Автореф. диссер. доктора психол. наук / М., 1995. - 45с.
10. Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. М. : МГУ, 1990. 87с.
11. Ассаджолі Р. Психосинтез. М., 1997.
12. Баканов Е. Н. О природе побуждения // Вопросы психологии , 1983. - №4.
13. Батаршев А.В. Тестирование: Основной инструментарий практического психолога: Учеб. Пособие. М.: Дело, 2001. 240с.
14. Беляев Г.С., Лобзин В.С., Копылова И.А. Психологическая саморегуляция. - Л.: Медицина, 1997 158 с.
15. Бороздина Л.В. Исследование уровня притязаний. - М.: Изд-во Московского Ун-тета, 1986. 58с.
16. Божович Л.И. К развитию аффективно-потребностной сферы человека // Проблемы общей , возрастной и педагогической психологии. М., 1978.
17. Борышевский М.Й. Воспитание самоконтроля в поведении учащихся начальных классов. - К.: Радянська школа, 1980. - 143с.
18. Борышевский М.Й., Максименко С.Д. О саморегуляции поведения подростков в процессе учебной деятельности // Вопросы психологии.- 1977. - №3. - С. 57- 64.
19. Борышевский М.И Некоторые факторы саморегуляции у подростков. //Материалы IV Всесоюзного съезда общества психологов. Т. - 1971.
20. Бугрименко Е.А. Психологические условия организации контроля и самоконтроля у дошкольников: Автореф. диссер. кандидата. психол. наук / М., 1981.- 16с.
21. Буйвол Б.А. Социальный контроль и его воздействие на поведение личности: Автореф. диссерт. кандидата психол. наук / Киев, 1973.- 16с.
22. Бурлачук Л.Ф., Мороз С.М. Справочник по психологической диагностике. К.: Наук. думка, 1989. 200с.
23. Бучек Л.І. Аналіз емоційної стійкості як прояву особливостей саморегуляції особистості: Дисертація кандидата психол. наук. - К. ,1994.
24. Вартанян Г.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение. -А.: Наука, 1989.144 с.
25. Васильев И.А. Особенности реализации самоконтроля в состоянии психической напряжённости: Автореф. диссерт. кандидата психол.наук /Л., 1981.- 18с.
26. Васильев И.А., Магомет-Эминов М.Ш. Мотивация и контроль за действием. - М.: Изд-во МГУ, 1991. - 166с.
27. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М., 1990. 285с.
28. Возрастная психология: детство, отрочесто, юнность: Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов / В.С.Мухина, А.А.Хвостов. - М.: Академия, 1999. 624с.
29. Воспитание, обучение и психическое развитие // Тезисы докладов к 4 Всесоюзному съезду психологов. ч.1. - М., 1977.
30. Высоцкий А.И. Взаимоотношение потребности и волевой активности старшеклассников в учебной деятельности // Проблемы формирования социогенных потребностей. - Тбилиси, 1981.
31. Высоцкий А.И. Возрастная динамика волевой активности школьников и методы её изучения: Автореф. диссер. доктора психол. наук / Л., 1982. 29с.
32. Гавакова Т.И. Формирование самоконтроля у учащихся 6-8 классов в учебной деятельности: Диссер. кандидата психол. наук / К., 1965.
33. Генковская В.М. Особенности саморегуляции как формы психической устойчивости личности в стрессовых ситуациях: Диссер. кандидата психол. наук / К., 1990.
34. Головака Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. - К., 1989. 129 с.
35. Головко О.А. Формирование саморегуляции поведения детей с аффективными проявлениями: Диссер. кандидата психол. наук / К., 1986.
36. Головська І.Г. Емоціогенні компоненти дидактичного матеріалу як умова розвитку учбової діяльності: Автореф. дисер. кандидата психол. наук /К , 1993.
37. Гриньова М.В. Саморегуляція навчальної діяльності школяра: теорія і методичний аспект. - Харьков, 1997. 256с.
38. Дашкевич О. В. Эмоциональная регуляция в экстремальных условиях: Диссер. доктора психол. наук /М.: Изд-во МГУ, 1985.
39. Деркач Л.М. Психологические основы самоконтроля учащихся в процессе обучения иностранным языкам: Диссер. доктора психол. наук / К. 1994.
40. Джидарья И.А. О месте потребностей, эмоций и чувств в мотивации личности // Теоретические проблемы теории личности. - М., 1974.
41. Диагностика и регуляция емоциональных состояний. Сб. Всесоюзного симпозиума. / Под ред. А.Я. Чебыкина. М., 1989 - 1990. - ч. І. 286 с.
42. Диагностика и регуляция емоциональных состояний. Сб. Всесоюзного симпозиума / Под ред. А.Я. Чебыкина. М., 1988. 289 с.
43. Додонов Б.И. О мотивационных образующих психологической структуры деятельности. Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности // Тезисы всесоюзной конференции молодых ученых. - Симферополь, 1983.
44. Додонов Б.И. Структура и динамика мотивов деятельности // Вопроси психологии. 1973. - №4. с.126-130.
45. Долинская Л.В. Психологические особенности самоконтроля поведения подростков : Диссер. кандидата психол. наук / К., 1977г.
46. Дусавицкий А. К. Развитие личности в коллективе в зависимости от организации учебной деятельности: Автореф. диссер. кандидата психол. наук / М., 1985. 18с.
47. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение.- М., 1985. 137 с.
48. Ермолаева О.Ю Математическая статистика для психологов: Учебник.- 3-е изд., испр. М.: Московський психолого-социальный институт: Флинта, 2004. 336с.
49. Запорожец А.В. Развитие эмоциональной регуляции действий у ребёнка. Материалы IV Всесоюзного съезда общества психологов.- Т., 1971.
50. Запорожец А.В., Неверович Я.З. К вопросу о генезисе, функции и структуре эмоциональных процессов у ребенка // Вопросы психологии.- 1974. - №6.
51. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. М., 1986.
52. Зейгарник Б.В. Опосредование и саморегуляция в норме и патологии // Вестник Моск. Ун-та. - Сер. 14. - Психология. -М., 1986.
53. Зильберман П.Б. Эмоциональная устойчивость: Автореф. диссер. кандидата психол. наук / М., 1970. 16с.
54. Зобов А.С. Особенности волевой регуляции поведения в емоциогенных условиях (на примере школьников старшего возраста): Автореф. диссер. кандидата психол. наук /Ленинград. 16с.
55. Иванников В.А. Формирование побуждения к действию // Вопросы психологии. -1985. - №3.
56. Ивашкин В.С. Психологическое изучение школьников: Учебное пособие. Влад, 1990. 110с.
57. Изард К. Эмоции человека. Пер. с анг. М.: Изд-во Московского университета, 1989. - 440с.
58. Изен Н.В., Пахамов Ю.В. Психотренинг: игри и упражнения. М.: Физкультура и спорт, 1988. 272 с.
59. Ілійчук В.І. Саморегуляція підлітків у подоланні конфліктної поведінки: Автореф. дисер. кандидата психол. наук /Києв, 1996. 24с.
60. Казакина М.Г. Самооценка личности школьника и педагоггические условия её формирования: Учебное пособие, 1981. 62с.
61. Калин В. К. Влияние эмоционального напряжения на эффективность волевых усилий спортсменов // Вопросы психологии. 1975. - №3.
62. Калин В.К. Воля, эмоции, интеллект //Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности. Тезисы всесоюзной конференции молодых ученых. - Симферополь, 1983.
63. Камерон Брендлер Л., Лебо М. Заложник эмоций: Как спасти вашу эмоциональную жизнь. / Пер. с англ. Воронеж: НПО МОДЭК”, 1999. 256с.
64. Капрар Дж., Сервон. Д. Психология личности. СПб.: Питер, 2003. 640с.
65. Клюева Н.В., Свистун М.А. Программы социально-психологического тренинга. - Я., 1992.
66. Козлов Н.И. Лучшие психологические игры и упражнения. Е.: АРТ ЛТД, 1998. 144с.
67. Кон. И.С. Психология юношеского возраста. - М., 1979. 106 с.
68. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. - М.: Наука, 1980. 255 с.
69. Копина О.С. Исследование емоциональной регуляции мыслительной деятельности в условиях различной мотивации: Автореф. диссер. кандидата психол. наук. /М., 1982.
70. Кочетов А.И. Организация самовоспитания школьников. Кн. для учителя. Минск, 1990. 175с.
71. Кочубей Б.И. Эмоциональная устойчивость школьника. - М.: Знание, 1988. 115 с.
72. Крутецкий В.А. Очерки психологии старшего школьника. - М., 1963. 196 с.
73. Ксенафонтова Е.Г. Уровни развития саморегуляции личности: критерии их определения.- М., 1987. 137с.
74. Кудряева Э. И. Психологические пути преодоления отрицательного влияния емоционального стресса на работоспособность человека: Автореф. Диссерт. кандидата психол. наук / М., 1985. 18с.
75. Кулашна И.Ю. Возрастная психология. - М.: ЧРАО, 1997. 176 с.
76. Кучменко А.И. Влияние различных учебных ситуаций на продуктивность умственной деятельности старших школьников в зависимости от силы и уравновешенности нервных процесов / Вопросы психологии. 1974. - №4. С. 52-57.
77. Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. -М.: МГУ, 1984. 200 с.
78. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции. Конспект лекций. - М., 1971.
79. Леонтьев Д.А. Методика изучения ценностных ориентаций. М., 1992. 17с.
80. Липкина А. И. Самооценка школьника. - М., 1976.
81. Липкина А.И., Рыбак Л.А. Критичность и самооценка в учебной деятельности. - М.: Просвещение , 1968. - 141с.
82. Лурия А. Р. Лобные доли и регуляция поведения // Лобные доли и регуляция психических процесов. - М., 1966.
83. Майерс. Д. Социальная психология. СПб. : Питер, 2001. 752с.
84. Макаренко Ю.А. Системная организация эмоционального поведения. - М.: Медицина, 1980. 210 с.
85. Максименко С.Д. Особистість проблеми структури (генетичний аспект) // Наук. записки Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Вип. 23. с.3-14.
86. Малкин-Пых И.Г. Кризисы подросткового возраста. М. : Изд во Эксмо, 2004. 348с.
87. Малкова Т.Н. Восприятие экспрессии человеческого лица: Автореф. Диссер. кандидата психол. наук / К., 1981. 17с.
88. Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. - М.: Совершенство, 1998. 208 с.
89. Марковец В.В. Об уровне притезаний личности студента. Материалы IV Всесоюзного съезда общества психологов. - Т., 1971. 256с.
90. Материалы 4 Всесоюзного съезда общества психологов. - Тбилиси, 1971. 256.
91. Махлах Е.С., Рапопорт И. А. К вопросу об измерении волевого усилия и волевых качеств личности // Вопросы психологии. - 1976. - №2.
92. Махлах Е.С., Рапопорт И. А. Соотношение памяти и волевых качеств личности // Вопросы психологии. - 1980. - №1.
93. Менделевич Э.Е. Психическая саморегуляция в учебном процесе: Автореф. Диссер. кандидата психол. наук / М., 1986.- 18с.
94. Милерян Е.И. Эмоционально-волевые компоненты надежности оператора // Очерки психологии труда оператора. - М., 1974.
95. Миславский Ю.А. Психическая саморегуляция личности. М., 1987.- 287с.
96. Моляко В. А. Стратегии решения новых задач в процессе регуляции творческой деятельности. / Психологический журнал.-1995. - т16.-№1.- С.84-90.
97. Морозов С.М. Методы психологического исследования личности учащегося. Киев: УМК ВО, 1992. 88с.
98. Моросанова В. И. Стилевые особенности саморегуляции личности. // Вопросы психологии. -1991.-№1.- С.121-127.
99. Москвичёв С.Г. Мотивация: деятельность и управление. Психическая саморегуляция. М., 1983. Вып. 3. 540с.
100. Мотивационная регуляция деятельности и поведения личности: Тематический сборник научных робот. М., 1988.
101. Наенко Н.И. Психическая напряжённость. - М.: МГУ, 1976 111 с.
102. Насиновская Е.Е. Методы изучения мотивации личности. Опыт исследования личностно-смыслового аспекта мотивации: Учебно-методическое пособие . М.: Изд во Моск. Ун та, 1988. 80с.
103. Нейдхард Дж. Властелин эмоций: Как сохранить спокойствие в любой ситуации, 1997. 208с.
104. Нейтмарк М.С. Психологический анализ эмоциональных реакций школьников на трудности в работе. // Вопроси психологии личности школьника.- М, 1961. С 359.
105. Никифоров Г.С. Самоконтроль человека. - Л.: ЛГУ, 1989. 192 с.
106. Никифоров Г.С., Филипенко Ю.И. Психологические аспекты саморегуляции состояний. - Л., 1986.
107. Орлов Ю.М. Самопознание и самовоспитание характера: Беседы психолога со старшеклассниками. М., 1987. 223с.
108. Осницкий А.К. Саморегуляция деятельности школьника и формирование активной личности. - М.: Знание, 1986. 80 с.
109. Основи загальної психології // Под ред. Максименко С.Д. К.: НПУ Перспектива, 1998. 256 с.
110. Палит И.А. Модальная структура эмоциональности и когнитивный стиль // Вопросы психологии.-1982. -№1.- С.118-126.
111. Патяева Е. Ю. К характеристике мотивационной регуляции волевого и импульсивного действия // Эмоционально-волевая регуляция поведения и деятельности. Тезисы всесоюзной конференции молодых ученых. - Симферополь, 1983.
112. Пацявичус И.В. Соотношение индивидуально-типологических характеристик эмоциональности с особенностями саморегуляции деятельности.: Автореф. Диссер. кандидата психол. наук / М., 1981. 16с.
113. Пейсахов Н. М. Саморегуляция и типологические свойства нервной системы.- Казань, 1974.
114. Переверзева В.М. Психологический анализ прямых и косвенных форм регуляции поведения детей дошкольного возраста: Авторефр. диссер. кандидата. психол. наук /К., 1981.- 17с.
115. Петровская Л.А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга.- М: МГУ, 1982.
116. Польшин В.К. Психологические факторы произвольной саморегуляции состояний: Автореф. диссер. кандидата психол. наук / Л. , 1983. 18с.
117. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової.- К.: Т-во Знання”, 2000. 204с.
118. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. / под ред. Д.Я Райгародского. Самара: Издательский дом БАХРАХ”, 1998. 672с.
119. Психологический словарь / Под.общей ред. А.В.Петровського та М. Г.Ярошенко. М.: Политиздат, 1990. 494с.
120. Прохоров А.О. Психические состояния и их проявления в учебном процесе. - К.: Казанский университет, 1991. 166 с.
121. Психологія самоактивності учнів у виховному процесі. Навчально методичний посібник /За заг. ред. М.Й. Боришевського. К.: ІЗМН, 1998. 192с.
122. Психологія школі: Збірник матеріалів другого межрегіонального науково-практичного семінару (Рівне, 16-17 січня 1997р.) / За ред. Г.О.Балла, В.М. Юрченко. Київ, 1997. 200с.
123. Пацявичус И.В. Соотношение индивидуально-типичных характеристик эмоциональности с особенностями саморегуляции деятельности: Автореф. диссер. кандидата психол. наук / М., 1981.- 17с.
124. Психодіагностичні та тренінгові методики для роботи з підлітками та старшокласниками. - К., 1991.- 53с.
125. Психологія розвитку: Навч. метод. Посібник для студентів /Л.В. Калашникова, О.М. Гурова. Кіровоград: Кіровоградський державний пед ний університет, 1999. 332с.
126. Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. Київ: Любіть Україну”, 1999. 97с.
127. Психологія. Мотивацій та емоцій /Навчальний посібник для студентів гуманітарних факультетів. Луцьк. : Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 1997. 180с.
128. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста. Психологическое исследование. / Под ред. А.В. Запарожца,Я.З. Неверовича. М. : Педагогика”, 1986. 176с.
129. Разумная организация жизни личности: проблемы воспитания и саморегулирования. К.: Наукова думка”, 1989. 328с.
130. Рапохин Н. П. Исследование эмоционально-волевой устойчивости в условиях значимой деятельности // Психологический журнал.- 1981.- Т. 2. - № 5.
131. Рейнковский Я. Эксперементальная психология эмоций.М.: Прогрес, 1979. 392 с.
132. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становлення личности. - М., 1994. 317 с.
133. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. М.: ВЛАДОС, 1996. 529с.
134. Ромен А.С. Об обучении психической саморегуляции в детском возрасте в Сб. Психическая саморегуляция. - Алма-Ата, 1974.
135. Рубинштейн С.Л.Основы общей психологии. - Спб.: Питер, 1999.
136.