ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗУМІННЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ

Короткий опис

Академія педагогічних наук України
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА

На правах рукопису

НАЗАРУК ОКСАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 159.922.6 (048)

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗУМІННЯ
ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
ЧЕПЕЛЄВА НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА,
доктор психологічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................

4

РОЗДІЛ І. МІСЦЕ І РОЛЬ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

1.1.Інтеграція подій у структурі особистого досвіду...............

10

1.2.Вікові аспекти інтеграції особистого досвіду.....................

24

1.3.Наратив як елемент інтеграції особистого досвіду............

37

ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ.........................................................

47

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЯ РОЗУМІННЯ ДІТЬМИ СВОГО ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ

2.1.Методи дослідження та процедура експерименту.............

49

2.2.Визначення вікових особливостей ступеня розуміння дітьми свого особистого досвіду..................................................

77

2.3.Особистісний аспект вивчення здатності дітей до інтеграції особистого досвіду .......................................................

111

ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ........................................................

138

РОЗДІЛ ІІІ. МОНІТОРІНГ УСПІШНОСТІ ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ МЕТОДОМ НАРАТИВУ

3.1.Принципи здійснення моніторингу успішності процесу соціалізації методом наративу......................................................

141

3.2.Метод наративу як засіб визначення здатності учнів до інтеграції особистого досвіду ......................................................

150

3.3.Результати застосування методу наративу у дослідженні ступеня адаптивності особистості................................................

167

ВИСНОВКИ ДО ІІІ РОЗДІЛУ.......................................................

186

ВИСНОВКИ..............................................................................................

187

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................

189

ДОДАТКИ.................................................................................................

203

ВСТУП

Актуальність дослідження. Завдання формування дитини як гармонійної особистості, активного суб’єкта своєї життєдіяльності зумовлює необхідність розкриття факторів і механізмів соціалізації індивіда. В цьому плані визначення особливостей світосприйняття дитини, її ставлення до дійсності, емоційно-ціннісного наповнення простору її існування має дуже велике значення, оскільки саме це найбільш впливає на формування суб’єктності людини. Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення процесу засвоєння дітьми свого особистого досвіду.
Аналіз літератури свідчить про те, що розвиток повноцінної особистості пов’язаний з рівнем її соціальної адаптації. Врахування психологічних закономірностей процесу соціалізації сприятиме оптимізації навчально-виховного процесу, встановленню позитивної взаємодії дитини з педагогами, здійсненню індивідуального підходу до неї. Прогнозування процесу розвитку та становлення дитини як особистості, сприймання дитиною себе в соціальному оточенні (в колі сім’ї, однолітків, у шкільному колективі), вироблення позиції суб’єкта передбачає аналіз її ставлення до подій свого життя. Визначення ступеня усвідомлення дитиною свого особистого досвіду та особливостей її ставлення до подій, що відбулися в її житті, доцільно здійснювати через аналіз їхніх саморозповідей із застосуванням методу наративу. Наратив це розповідь суб’єкта (в письмовій або усній формі) про найважливіші події із власного життя на певному відрізку часу, які відтворюють світосприймання та ставлення людини до дійсності.
Наративізація свідомості” (Н.В.Чепелєва) дозволяє оформити досвід особистості в оповідний модус (В.В.Андрієвська, І.Брокмейер, І.П.Ільїн, Р.Харре) та продуктивно зі своїм досвідом взаємодіяти (Є.СКалмикова, І.А.Романова, І.Г.Чеснова). Семіотизація” особистого досвіду (О.О.Зарецька, Є.С.Калмикова, Дж.Комбс, Е.Мергентайлер, Д.Фрідман), допомагає актуалізувати в смисли враження, переживання (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн), які можуть ставати подіями (Н.А.Логінова, Т.М.Титаренко).
Існують дослідження різних аспектів засвоєння особистого досвіду тільки дітьми дошкільного віку (А.Е.Лагутіна) та дорослими людьми (О.М.Лактіонов). Експериментальне вивчення розуміння особистого досвіду дітьми молодшого шкільного та підліткового віку не проводилось, хоча саме на цих вікових стадіях відбувається поступове накопичування” змін (Ю.Л.Трофімов), з’являються стійкі новоутворення (Л.С.Виготський), що фіксуються в структурі особистості та впливають на життя в цілому.
Таким чином, тема дисертаційного дослідження Вікові особливості розуміння особистого досвіду” зумовлена як соціальною, так і науковою значущістю проблеми. Вивчення закономірностей цього процесу має не тільки теоретичне, але й практичне значення, оскільки може бути використане для створення тих чи інших виховних та діагностичних технологій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою теми лабораторії когнітивної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Теоретико-методологічні проблеми психологічної герменевтики” (№ держреєстрації 0199U002647, 1999 р.), затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (протокол №1 від 31.01.2000 р.) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №1 від 29.01.2002 р.)
Об'єкт дослідження процес розуміння особистого досвіду.
Предмет дослідження особливості розуміння особистого досвіду в молодшому шкільному, підлітковому та юнацькому віці.
Мета дослідження визначити вплив вікових особливостей на розуміння дітьми особистого досвіду та його представлення у тексті-наративі.
У своєму дослідженні ми виходили з припущення про те, що на різних вікових етапах наративи, в яких відображений результат розуміння особистого досвіду, мають свою особливу будову та змістові характеристики, що відбивають особистісні якості дитини, її стосунки з оточуючими, ступінь її соціальної адаптації в цілому.
Для досягнення поставленої мети дослідження та перевірки гіпотези було поставлено такі завдання:
1) На основі теоретичного аналізу проблеми з’ясувати особливості фіксування особистого досвіду у свідомості людини та його екстеріоризації у формі наративу.
2) Розробити процедуру аналізу тексту наративу, в якому відображено особливості розуміння досвіду дитиною.
3) Визначити вікові відмінності розуміння особистого досвіду дітьми різного віку.
4) Розробити принципи діагностики здатності дітей, підлітків та юнаків до інтеграції свого особистого досвіду, що ґрунтуватиметься на використанні методу наративу.
Методологічною та теоретичною основою дослідження є: теоретико-методологічні положення психології про розвиток особистості у процесі життєдіяльності, які ґрунтуються на принципі єдності свідомості і діяльності (Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн); культурно-історична концепція розвитку особистості, викладена у працях М.Й.Боришевського, Л.С.Виготського, В.В.Давидова, С.Д.Максименка, В.А.Семиченко; психологічна теорія розуміння (В.В.Знаков, Г.С.Костюк, А.Б.Коваленко, Н.Ф.Литовченко, В.О.Моляко, Н.В.Чепелєва та ін.).
У ході розв’язання поставлених завдань було використано теоретичні й експериментальні методи дослідження: експеримент включав пілотажний та констатуючий етапи із застосуванням методу аналізу текстів-наративів (їхнього змісту та форми) та ступеня розуміння свого досвіду (експериментальна бесіда), а також діагностичних методів, спрямованих на вивчення особистості: тест Багатофакторний особистісний опитувальник” Р.Кетела і Р.Коана, методика Саморегуляція” Р.В.Овчарової, шкала тривожності Г.М.Прихожан; тест шкільної тривожності Н.Ю.Максимової та К.Л.Мілютиної, Малюнок сім’ї”, призначений для з’ясування особливостей соціальної ситуації розвитку дитини, метод експертних оцінок, аналіз документації; методи статистичної обробки одержаних експериментальних даних.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:
- вперше здійснено вивчення вікових особливостей процесу розуміння особистого досвіду, представленого у формі наративу;
- дістала подальший розвиток теорія інтеріоризації особистого досвіду як механізму формування особистості;
- уточнено і поглиблено ідеї про наративізацію свідомості, тобто представлення особистого досвіду у вигляді цілісної розповіді;
- розкрито, що процес розуміння дітьми свого особистого досвіду залежить не тільки від вікового показника, а й від ступеня соціальної адаптації;
- експериментально доведено зв’язок здатності дитини до інтеграції особистого досвіду із ступенем її адаптованості.
Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні впливу вікових особливостей на ступінь інтегрованості особистого досвіду; встановленні зв’язку між ступенем адаптованості дитини та її здатністю аналізувати події свого життя і робити висновки. Доведено, що метод наративу, тобто представлення особистого досвіду у вигляді цілісної розповіді, може бути використаний як інструмент визначення успішності процесу соціальної адаптації.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблений метод застосування наративу для виявлення ступеня адаптованості дитини (відповідно до її здатності інтегрувати свій особистий досвід) було використано для дослідження успішності процесу соціалізації дітей, підлітків та юнаків. Зокрема, запропонована нами процедура обстеження дітей застосовувалась у психодіагностичній діяльності практичних психологів навчальних закладів.
Результати дисертаційного дослідження були також впроваджені у практику психолого-педагогічної роботи викладачами кафедри психології Київського національного лінгвістичного університету зі студентами спеціальності 7.040.101. Психологія” та викладачами кафедри менеджменту і маркетингу Державної академії житлово-комунального господарства зі студентами спеціальності 6.050200 Менеджмент організацій”; використані методистами відділу виховної роботи Науково-методичного центру середньої освіти з метою розробки методичних рекомендацій, концепцій виховання підростаючого покоління, програм для психодіагностичної та психокорекційної діяльності шкільних психологів.
Вірогідність і надійність результатів дослідження та сформульованих висновків забезпечується методологічною обґрунтованістю теоретичних положень, а також комплексним (аналітичним, пілотажним, експериментальним) дослідженням проблеми; використанням методів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження, а також віковим особливостям контингенту досліджуваних; репрезентативністю вибірки учасників дослідження; коректним застосуванням методів математичного оброблення та оцінки експериментальних даних.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні підходи та експериментальні результати доповідались і обговорювались на засіданнях лабораторії когнітивної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Результати дослідження були представлені на наукових та науково-практичних конференціях: Дитина в сучасному суспільстві” (Одеса, 2000 р.), Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2001 р.), Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2001 р.), Єдність навчання та виховання майбутнього фахівця в організації педагогічного процесу” (Одеса, 2002 р.), Психологічна наука в медичній та соціальній практиці” (Київ, 2002 р.), Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика”(Київ, 2002 р.), VІ Костюківських читаннях Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003 р.); на науковому семінарі Життєвий досвід як простір життєвого вибору” (Київ, 2002 р.).
Зміст та результати дослідження відображено в 11 наукових публікаціях (з них 4 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України).
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який включає 182 найменування робіт вітчизняних та зарубіжних авторів, додатків. Основний зміст роботи викладено на 188 сторінках та ілюстровано 17 таблицями і 11 рисунками.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дозволило констатувати наступне:
1. Відображення людиною процесу розуміння свого особистого досвіду може бути представлено у формі наративу. Особистий досвід людини, відображений у наративній саморозповіді, символічно об’єднує частину навколишньої об’єктивної дійсності та, водночас, частину особистого суб’єктивного буття людини. Події, які отримали ранг значущих, відображають особливості сприйняття та ставлення людини до навколишнього світу, інших людей, самої себе, показують, яким є суб’єкт у власних діях та рішеннях, визначають обрану ним життєву позицію.
2. На різних вікових етапах наративи мають свою особливу будову та змістові характеристики, в яких виявляються особистісні якості дитини та її світосприйняття. Свідома активна вибірковість переживань і вчинків, свідчить про рівень інтеграції, а отже й, про розуміння свого особистого досвіду. Завдяки аналізу змісту текстів-наративів можна виявити психологічно значущі структури життєвого досвіду як дитини, так і дорослого.
3. Встановлено, що досліджувані, яким притаманний високий рівень здатності до інтеграції особистого досвіду, мають низький рівень тривожності, в той час як у дітей з недосконалими” наративами виявлена висока тривожність. Доведено зв’язок між якістю наративу та рівнем саморегуляції: у дітей з досконалими” наративами спостерігається практично стабільна ситуація стосовно високого рівня саморегуляції в усіх вікових групах, а у більшості дітей з недосконалими” наративами рівень саморегуляції низький. Високі показники інтелекту мали більшість досліджуваних з досконалими” наративами. Досліджувані з високими показниками рівня інтелекту виступали в подіях власного життя активними суб’єктами, в той час, як діти з низьким частіше пасивними спостерігачами подій.
4. Здатність інтегрувати переживання до особистого досвіду залежить не тільки від вікового показника, а й від якості соціалізації. У процесі дорослішання у соціально адаптованих дітей розвивається саморозуміння і, водночас, формується здатність аналізувати свій досвід, робити з нього висновки та засвоювати їх. Так, серед адаптованих досліджуваних більше половини правильно розповіли про минулі події. Їх розповіді містили незмінну інформацію щодо змісту і значущості подій, діти коментували їх вплив на своє життя в цілому. Це свідчить про високий рівень розуміння і інтеграції особистого досвіду. Серед неадаптованих дітей змогли пригадати минулі події і правильно про них розповісти тільки третина досліджуваних.
Прояв суб’єктності відповідно до ступеня соціалізації свідчить про те, що серед адаптованих досліджуваних більшість займають активну позицію в подіях власного життя, а серед досліджуваних з групи неадаптованих таких лише половина. Проте у неадаптованих дітей спостерігається активність пов’язана із схильністю до антисоціальної поведінки, що свідчить про деформацію особистісного розвитку вже на ранніх етапах онтогенезу.
5. Доведено, що наратив відображає рівень адаптивності особистості до соціуму, отже можна його використовувати як метод діагностики. Наратив, як проективний метод дослідження особистості, дозволяє виявити, яку життєву позицію займає людина: чи активно діє у життєвих ситуаціях, самостійно долає перешкоди, чи пасивно спостерігає за тим, що навколо відбувається; в якому емоційному просторі (позитивному або негативному) існує, наскільки успішно відбувається процес її соціалізації.
Метод наративу дозволяє виявити різні аспекти особистого досвіду людини та враховувати ці показники. Нами було визначено показники (маркери) рівня інтегрованості особистого досвіду. Було експериментально підтверджено, що наявність і міра вираження маркерів наративу свідчать про рівень інтегрованості людиною свого особистого досвіду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-СлавскаяК.А. Личностная регуляция времени // Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности. М.: Наука, 1989. С. 114129.
2. Абульханова-СлавскаяК.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С. 1945.
3. АверинВ.А. Психология личности Учебное Пособие. СПб.: МихайловаВ.А., 1999. 89 с.
4. АнаньевБ.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 377 с.
5. АнаньевБ.Г. Человек как предмет познания. Л.: Ленингр. Ун-т, 1968. 336 с.
6. АнастазиА., УринаС. Психологическое тестирование. СПб.: Питер, 2002. 688 с.
7. Английские материалисты XVIII в. Собрание произведений в трех томах. / Под общ. Ред. И со вступительной статьей Б.В.Мееровского. Т. 1 . М.: Мысль, 1967. 445 с.
8. АндрієвськаА.В. Категорія оповіді в культурній психології Джерома Брунера // Актуальні проблеми психології: Том 2. Психологічна герменевтика / За ред. Н.В.Чепелєвої. К., 2001. Вип. 1. С. 5262.
9. АнуфриевА.Ф., КостроминаС.Н. Как преодолеть трудности в обучении детей. Психодиагностические таблицы. Психодиагностические методики. Коррекционные упражнения. М.: Ось-89, 1998. 224 с.
10. АнцыфероваЛ.И. Психология повседневности: жизненный мир личности и техники” ее бытия // Психологический журнал. Т. 14. № 2, 1993. С. 317.
11. АнцыфероваЛ.И. Психология формирования и развития личности // Психология личности в трудах отечественных психологов. СПб.: Питер, 2000. С. 207213.
12. АртемьеваЕ.Ю. Основы психологии субъективной семантики. М.: Смысл, 1999. 352 с.
13. АсмусВ.Ф. Античная философия. М.: Высшая школа, 1976. 543 с.
14. БартР. Введение в структурный анализ повествовательных текстов // Зарубежная эстетика и теория литературы Х1Х - ХХ вв. Трактаты, статьи, эссе М.: МГУ, 1987. 512 с.
15. БелыйБ.И. Тест Роршаха. Практика и теорія / Под ред. Л.Н.Собчик. СПб.: Дорваль, 1992. 200 с.
16. БергерП., ЛукманТ. Реальность повседневной жизни // Психология социальных ситуаций. СПб.: Питер, 2001. С. 257267.
17. БернсР. Развитие Я-концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 421 с.
18. Биографический метод в социологии: История, методология, практика. М.: Институт социологии РАН, 1994. 148 с.
19. БобневаМ.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. 312 с.
20. БодалевА.А., СтолинВ.В. Общая психодиагностика. СПб.: Речь, 2002. 440 с.
21. БожовичЛ.И Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
22. БондаренкоА.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпресс, 1997. 216 с.
23. БондаренкоА.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). К.: КГПИИЯ, 1991. 189 с.
24. Боришевский М.Й. Ведущие психологические механизмы саморегуляции поведения // Психологическая наука: Проблемы и перспективы. Доклады Всесоюзной Конференции, посвященной 90-летию со дня рождения Г.С.Костюка. Киев, 1992. Т. 1. С. 6674.
25. Боришевский М.Й. Психологічні механізмі розвитку особистості // Педагогіка і психологія . К.: Педагогічна думка. 1996. № 3 (12). С. 2633.
26. БоришевскийМ.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников: Дис. д-ра. психол. наук в форме научн. докл. К., 1992. 77 с.
27. БоришевськийМ.Й. Моральна саморегуляція поведінки особистості: понятійний апарат. К., 1993. 24 с.
28. БремонК. Логика повествовательных возможностей // Семиотика и искусствометрия. М.: Мир, 1972. 251 с.
29. БремсК. Полное руководство по детской психотерапии / Пер. с англ. Ю.Брянцевой. М.: ЭКСМО-Пресс, 2002. 640 с.
30. БрокмейерЙ., ХарреР. Нарратив: проблемы и обещания одной альтернативной парадигмы // Вопросы философии 2000. №3. С. 2942.
31. БрудныйА.А. Другому как понять тебя? М.: Знание, 1990. 64 с.
32. БурлаковаН.С., ОлешкевичВ.И. Проективные методы: теория, практика применения к исследованию личности ребенка. М.: Ин-т общегуманитарных исследований, 2001. 352 с.
33. ВаллонА. Психическое развитие ребенка. М.: Просвещение, 1967. 194 с.
34. ВенгерА.Л. Психологические рисуночные тесты: Иллюстрированное руководство. М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. 160 с.
35. Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков / Под ред. ЭльконинаД.Б., Т.В.Драгуновой. М.: Просвещение, 1967. 360 с.
36. ВоробьеваЛ.И., СнегиреваТ.В. Психологический опыт личности: к обоснованию подхода // Вопросы психологии, 1990, № 2. С. 513.
37. ВыготскийЛ.С. Вопросы детской психологии. СПб.: СОЮЗ, 1997. 224 с.
38. ВыготскийЛ.С. Психология. М.: ЭКСМО-Пресс, 2000 1008 с.
39. ВыготскийЛ.С. Собрание сочинений в 6-ти т. Т. 4. М.: Педагогика, 1984. 432 с.
40. ГвоздевА.Н. Вопросы изучения детской речи. М.: АПН РСФСР, 1961. 467 с.
41. Годфруа.Ж. Что такое психология: В 2-х т. Т. 1: Пер с франц. М.: Мир, 1999. 376 с.
42. Годфруа.Ж. Что такое психология: В 2-х т. Т. 2: Пер с франц. М.: Мир, 1999. 376 с.
43. ГоловахаЕ.И., КроникА.А. Психологическое время личности. К.:Наукова думка, 1984. 208 с.
44. ГорскаяГ.Б. Внутренняя речь как механизм саморегуляции мыслительной деятельности // Автореф. канд. дисс. психол. наук. М.: МГУ, 1980. 21 с.
45. ДавыдовВ.В., КудрявцевВ.Т. Развивающее образование: теоретические основания преемственности дошкольной и начальной школьной ступеней // Вопросы психологии, 1997, № 1. С. 319.
46. Диагностика психического развития / Общ. ред. и пер. с чешс. Г.А.Овсянникова. Прага: АВИЦЕНУМ, 1978. 388 с.
47. ДикаяЛ.Д., МахначА.В. Отношение человека к неблагоприятным жизненным событиям и факторы его формирования // Психологический журнал. Том 18. № 3, 1996. С. 137146.
48. ДилеоД. Детский рисунок: диагностика и интерпретация. М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. 272 с.
49. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи: Книга для вчителя / За ред. Г.О.Балла, О.В.Киричука, Р.М. К.: 13МН, 1997. 136 с.
50. ДружининВ.Н. Психология семи. Екатеринбург: Деловая книга, 2000. 208 с.
51. ДружининВ.Н. Экспериментальная психология Спб.: Питер, 2000. 320 с.
52. Жизненный путь личности / Отв. ред. Л.В. Сохань. К.: Наукова думка, 1987. 280 с.
53. ЗахаровИ.К. Как помочь нашим детям избавиться от страха. СПб.: Гиппократ, 1995. 203 с.
54. ЗнаковВ.В. Как проблема психологии человеческого бытия // Психологический журнал, 2000, том 21, №2. С. 715.
55. ЗнаковВ.В. Понимание в познании и общении. Самара: Сам ГПУ, 1998. 188 с.
56. ИльинЕ.П. Мотивация и мотивы. СПб.: Интрада, 1996. 256 с.
57. ИльинИ.П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научного мифа. М., 1998. 256 с.
58. КалинаН.Ф. Лингвистическая психотерапия. К.: Ваклер, 1999. 282 с.
59. КалмыковаЕ.С., МергентайлерЭ. Нарратив в психотерапии: Рассказы пациентов о личной истории // Психологический журнал. Том 19. № 5, 1998. С. 97103.
60. КалмыковаЕ.С., МиськоЕ.А., ТарабринаН.В. Особенности психотерапии посттравматического стресса // Психологический журнал. T. 22. 2001, № 4. С. 7080.
61. КалмыковаЕ.С., ЧесноваИ.Г. Анализ нарративов пациента: ССRТ и дискурс-анализ // Московский психотерапевтический журнал. 1996. № 2. С. 176200.
62. КарцеваТ.Б. Понятие жизненного события в психологии // Психология личности в социалистическом обществе: Личность и ее жизненный путь. М.: Наука, 1990. С. 88100.
63. Квадратура смысла: Французская школа анализа дискурса / Общ. ред. П.Серио. М.: Прогресс, 1999. 416 с.
64. КвиннВ. Прикладная психология. СПб: Питер, 2000. 560 с.
65. КеллиА.Дж. Теория личности: Психология личностных конструктов: Пер. с англ. СПб.: Речь, 2000. 250 с.
66. КлайнП. Справочное руководство по конструированию тестов / Пер. с англ. Е.П.Савченко. К.: ПАН ЛТД, 1994. 288 с.
67. КовалевС.В. Психотерапия личной истории и психокоррекция самостоятельных единиц сознания. М. Воронеж: МОДЭК, 2001. 153 с.
68. КонИ.С. В поисках себя: Личность и самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
69. КонИ.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
70. КоржоваЕ.Ю. Методика Психологическая автобиография” в психодиагностике жизненных ситуацый: Методическое пособие. / Под ред. Л.Ф.Бурлачука. К.: МАУП, 1994. 109 с.
71. КорниловаТ.В. Экспериментальная психология: теория и методы. М.: Аспект Пресс, 2001. 373 с.
72. КостюкГ.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М. Проколієнко. — К.: Рад шк., 1989.— 608 с.
73. КостюкГ.С. Про психологію розуміння // Питання педагогічної психології: Наукові записки. Т. ІІ. К.: Радянська школа, 1950. С. 757
74. КотлярГ.М., МорозовВ.П. Особенности восприятия эмоционального контекста вокальной речи слушателями разных категорий // Речь и эмоции. Л., 1975. С. 5661.
75. КоулМ., СкрибнерС. Культура и мышление. М.: Прогресс, 1977. 264 с.
76. КрайгГ. Психология развития. СПб.: Питер, 2000. 998 с.
77. КроникА.А. Субъективная картина жизненного пути как предмет психологического исследования // Психология личности и образ жизни. М.: Наука, 1987. 224 с.
78. КроникА.А. Субъективная картина жизненного пути: Автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.01. М., 1994. 40 с.
79. КроникА.А., КроникЕ.А. Психология человеческих отношений. Дубна: Феникс; Когито-Центр, 1998. 224 с.
80. КулагинаИ.Ю, КолюцкийВ.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. М.: Сфера, 2001. 464 с.
81. ЛагутинаА.Е. Особенности осознания своего опыта дошкольниками: Автореф. дис. канд. псих. наук. М., 1991. 20 с.
82. ЛактионовА.Н. Координаты индивидуального опыта. Харьков: Бизнес Информ, 1998. 492 с.
83. ЛактіоновО.М. Унікальні структури індивідуального досвіду учня // Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць. Харків: ХДПУ, 1997. С. 6973.
84. ЛитовченкоОсобливості інтерпретації практичним психологом професійно значимих параметрів ситуації клієнта // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Проблеми загальної та педагогічної психології / За ред. МаксименкоС.Д. К.: 2000. Т. ІІ, ч. 5. С. 150156.
85. LifeLine® и другие новые методы психологии жизненного пути / Сост. и общ. ред. А.А.Кроника. М.: Прогресс-Культура, 1993. 230 с.
86. ЛобокА.М. Диалог с Л.С.Выготским по поводу письменной речи // Вопросы психологии, 1996. № 6. С. 4152.
87. ЛогиноваН.А. Развитие личности и ее жизненный путь // Психология личности в трудах отечественных психологов. СПб.: Питер, 2000. С. 238246.
88. ЛоккДж. Опыт о человеческом разуме. Избранные философские произведения в 2-х томах, Т.1. М.: Изд-во Социально-экономической литературы, 1960. 736 с.
89. МадорскийЛ.Р., ЗакА.З. Глазами подростков: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1991. 95 с.
90. МайерсД. Социальная психология. СПб.: Питер, 1996. 694 с.
91. МаксименкоС.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии). М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. 320 с.
92. МаксименкоС.Д. Общая психология. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1999. 528 с.
93. МаксимоваН.Ю., МилютинаЕ.Л. Курс лекций по детской патопсихологии: Учебное пособие. Ростов н/Д.: Феникс, 2000. 576 с.
94. МаксимоваН.Ю., МілютінаК.Л., ПіскунВ.М. Основи дитячої патопсихології: Навч. посібник. К.: Перун, 1996. 464 с.
95. МарковаА.К. Психология усвоения языка как средства общения. М.: Педагогика, 1974. 239 с.
96. МарковскаяИ.М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. СПб.: Речь, 2000. 150 с.
97. МаслоуА. Психология бытия. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997. 304 с.
98. Методика воспитательной работы: Учеб. пособие для студентов пед. уч-щ / В.М.Коротов, Л.ЮГордин, А.Ю.Гордин, В.В.Жуков; Под ред. В.М.Коротова. М.: Просвещение, 1990. 175 с.
99. МидМ. Культура и мир детства. Избранные произведения: Пер. с англ. М.: Наука, 1988. 429 с.
100. МухинаВ.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. М.: Академия, 1997. 431 с.
101. НазарукО.Н. Детский нарратив: попытка экспериментального исследования // Журнал практикующего психолога. Выпуск № 7, 2001. С. 95107.
102. НеймаркМ.С. Некоторые проблемы личности школьника. М.: Знание, 1975. 64 с.
103. НикольскаяИ.М., ГрановскаяР.М. Психологическая защита у детей. Спб.: Речь, 2001. 507 с.
104. НурковаВ.В. Автобиографическая память как проблема психологического исследования // Психологический журнал. Том 17. № 2, 1996. С. 1629.
105. НурковаВ.В. Свершенное продолжается: Психология автобиографической памяти личности. М.: УРАО, 2000. 320 с.
106. Общение и формирование личности / Отв. ред. С.В.Кондратьева. Гродно, 1984. 114 с.
107. ОвчароваР.В. Практическая психология в начальной школе. М.: ТЦ Сфера, 1996. 238 с.
108. ОрловЮ.Б. Восхождение к индивидуальности: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1991. 287 с.
109. Основи психології: Підручник / О.В.Киричук, В.А.Роменець, В.О.Татенко та ін. К.: Либідь, 1995. 632 с.
110. П’яжеЖ. Судження і міркування у дитини / Пер. з франц., ред. проф. С.Лозинський. Харків-Одеса: Державне видавництво України, 1930. 188 с.
111. ПетренкоВ.Ф. Основы психосемантики: Учеб. пособие. Смоленск: СГУ, 1997. 400 с.
112. Понимание как логико-гносеологическая проблема // Сборник научных трудов. К.: Наукова думка, 1982. 272 с.
113. Практическая психология образования / Под ред. ДубровинойИ.В. М., 1997. 214 с.
114. Психическое развитие младших школьников: Экспериментальное психологическое исследование / Под ред. В.В.Давыдова; Науч.-исслед. ин-т общей и педагогической психологии Акад. пед. наук СССР. М.: Педагогика, 1990. 160 с.
115. Психодиагностика: Теория и практика / Пер. с нем. и общ. ред. Н.Ф.Талызиной. М.: Прогресс, 1986. 208 с.
116. Психологические тесты / Составление, подготовка текста, библиография. АхмеджановЭ.Р. М.: Светотон, 1995. 320 с.
117. Психология развития / Сост. и общ редакция: авторский коллектив сотрудников кафедры психологии развития и дифференциальной психологии СПб: Питер, 2001. 512 с.
118. Психология социальных ситуаций / Сост. и общая редакция Н.В.Гришиной. СПб.: Питер, 2001. 416 с.
119. Психология человека от рождения до смерти. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. 656 с.
120. Психология. Словарь / Под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. М.: Политиздат, 1990. 494 с.
121. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. — К.: Рад. шк., 1968. — 571 с.
122. Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т.М.Титаренко. К.: Агропромвидав України, 1998. 348 с.
123. Психологія і педагогіка життєтворчості: Навч.-метод. посібник / Ред. рада: В.М.Доній, Г.М.Несен, Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков та ін. К., 1996. 792 с.
124. Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. П.Г.Горностая, Т.М.Титаренко. К.: Рута, 2001. 320 с.
125. Психологія: Підручник / Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л.Трофімова. К.: Либідь, 1999. 558 с.
126. Рабочая книга практического психолога: Технология эффективной профессиональной деятельности (пособие для специалистов, работающих с персоналом). М.: Красная площадь, 1996. 400 с.
127. РаттерМ. Помощь трудным детям. М.: Прогресс, 1987. 422 с.
128. РикерП. Герменевтика. Этика. Политика: Московские лекции и интервью. М.: Академия, 1995. 160 с.
129. РоговЕ.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. М.: ВЛАДОС, 1996. 529 с.
130. РоговЕ.И. Настольная книга практического психолога. Учебное пособие: В 2 кн. М.: Владос, 1998. Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. 384 с.
131. РоджерсК. Клиенто-центрированная терапия. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997. 320 с.
132. РомановаИ.А. Основные направления исследования самопонимания в зарубежной психологии // Психологический журнал. Т. 22. № 1, 2001. С. 102112.
133. РубинштейнС.Л. Основы общей психологии. Спб.: Питер Ком, 1999. 720 с.
134. РубинштейнС.Л. Проблемы общей психологии. М.: Педагогика, 1973. 424 с.
135. РудневН.В. Прочь от реальности: Исследования по философии текста. ІІ. М.: Аграф, 2000. 432 с.
136. РыбалкоЕ.Ф. Возрастная и дифференциальная психология. Л.: Лен. ун-та, 1990. 256 с.
137. Семиченко Психология личности: Модульный курс (лекции, практические занятия, задания для самостоятельной работы) для преподавателей и студентов. К.: МагістрS, 2001. 426 с.
138. СидоренкоЕ. Терапия и тренинг по Альфреду Адлеру: СПб.: Речь, 2000. 352 с.
139. СидоренкоЕ.В. Методы математической обработки в психологии. СПб.: Речь, 2001. 350 с.
140. СиницяІ.О. Культура мови дітей в сім’ї. К.: Радянська школа, 1959. 64 с.