ІНТЕРНЕТ- СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ФАКТОР ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ : ИНТЕРНЕТ- СРЕДА КАК ФАКТОР ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ КОММУНИКАТИВНОГО ПОТЕНЦИАЛА ЛИЧНОСТИ

Короткий опис

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ФАТУРОВА ВІРА МИКОЛАЇВНА

УДК.159.9.37.0/5.3

ІНТЕРНЕТ- СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ФАКТОР ПСИХОЛОГІЧНОГО
РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

Спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Дійсний член АПН України, академік,
заслужений діяч науки і техніки України,
доктор психологічних наук, професор
Максименко Сергій Дмитрович,
директор Інституту психології
ім. Г.С. Костюка АПН України

КИЇВ-2004

ЗМІСТ

ВСТУП..................2

РОЗДІЛ І ІНТЕРНЕТ- КОМУНІКАЦІЯ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ
ПРОБЛЕМ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ................................8
1.1.Феномен спілкування як предмет психологічного аналізу..8
1.2.Форми і засоби комунікації в Інтернет-середовищі...30
1.3.Функції Інтернету як фактора розвитку комунікативного потенціалу
особистості.45
Висновки до 1 розділу.67

РОЗДІЛ 2 ПРОГРАМА І МЕТОДИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ...72
2.1. Загальні принципи та процедура дослідження...72
2.2. Діагностика актуального рівня сформованості комунікативної
компетентності...78
2.3. Узагальнення та інтерпретація отриманих даних...81
Висновки до 2 розділу.99

РОЗДІЛ 3 ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОПТИМІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ...102
3.1.Організація формувального експерименту..102
3.2. Програма оптимізації комунікативного та пізнавального
потенціалу особистості засобами Інтернет технологій.136
3.3. Порівняльний аналіз отриманих даних ..162
Висновки до 3 розділу.175
ВИСНОВКИ..180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......186
ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальність дослідження особистісних детермінант діяльності молодої людини, опосередкованої Інтернет-технологіями, визначається постійним збільшенням кількості молоді-користувачів Інтернету і виникненням, у зв’язку з цим, проблем їх психологічної адаптації до нових умов спілкування. У наш час приблизно 69% аудиторії українського Інтернету складають особи власне молодого віку (від 17 до 29 років). Динаміка поширення Інтернет-комунікації і, відповідно, підвищення її питомої ваги” у процесах комунікації загалом не має аналогів. (Як часто відзначається, єдино можливим зіставленням за силою комунікативного ефекту є поширення друкарства). Розхитаність соціальних норм, розмаїття засобів комунікації і видів діяльності, опосередкованої Інтернетом, роблять Інтернет-середовище важливим об’єктом для вивчення детермінант комунікації й поведінки в так званому невизначеному середовищі”.
Попри певні досягнення у цій галузі, питання щодо концептуальних засад психології Інтернет-спілкування залишаються відкритими. Не досліджено, зокрема, методику вивчення рівня комунікативної та пізнавальної діяльності, опосередкованої Інтернет-технологіями. Не з’ясовано питання щодо змісту і прийомів формування комунікативного потенціалу, підвищення інформаційної культури користувачів Інтернету тощо.
Втрата інтересу молодої людини до культурних надбань історично-культурного зрізу - до класичної літератури і драматургії, класичної музики та живопису - як прояв розгубленості, безпорадності, незахищеності в складному соціокультурному середовищі, спрямовує психологів, педагогів на дослідження й пошук нових форм встановлення культурної рівноваги” у духовній сфері сучасної молоді.
Практика показала, що нейтралізувати психоемоційну напругу і підвищити рівень компетентності, толерантності молодих людей, розвинути їх комунікативний потенціал вдається шляхом цілеспрямованого розширення і гармонізації смислового поля їх самосвідомості, а це досягається власне через спілкування” з культурним надбанням людства. І в цьому випадку у пригоді можуть стати саме Інтернет-технології як найбільш популярний у молодих людей інструментарій, який при грамотному цілеспрямованому застосуванні надає можливості спілкування як із собі подібними”, так і з обріями чогось більшого” (М.К.Мамардашвілі), тобто з культурною спадщиною минулого.
Але оскільки співіснування негативізму і довірливості є характерним для молодого віку, актуальною є проблема критичного переосмислення та значеннєвої інтерпретації, селекції інформації, що надходить із різних джерел інформаційного простору, у тому числі з Інтернету. Несвідомі механізми психічного захисту від надлишкової або негативної інформації у молодої людини ще не розвинуті достатньо, тому регуляцію дозованого отримання інформації у якісному й кількісному відношенні повинні проводити наставники-дорослі. Актуальне завдання - підготувати молоду людину до життя в нових умовах інформаційного суспільства так, щоб вона вміла адекватно та критично сприймати різнобічну інформацію, усвідомлювати можливі наслідки її дії на психіку, тобто підвищувати її інформаційну культуру. Складність вирішення проблем інформаційного захисту й диференціювання Інтернет-інформації зумовлена також труднощами, пов’язаними з тим, що сучасна загальноосвітня школа не ставить перед собою безпосередньої мети навчити молоду людину усвідомленої селекції інформації різного плану.
Розв’язання названих вище проблем дасть можливість грунтовніше підійти до розуміння порушеної теми, визначити методи і прийоми добору оптимального комплексу психологічно-педагогічних засобів з метою підвищення комуні-кативного потенціалу та інформаційної культури користувачів Інтернету.
Актуальність та недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів даної проблеми в Україні зумовили вибір теми нашого дослідження Інтернет-середовище як фактор психологічного розвитку комунікативного потенціалу особистості”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти” (номер держреєстрації № 0196U006943). Тема затверджена 26.12.2002 р. на Вченій раді Інституту психології Г.С. Костюка АПН України (протокол № 13) та погоджена з координаційною Радою АПН України (протокол № 2 від 25.01.2003 р.).
Об’єкт дослідження: комунікативний потенціал особистості.
Предмет дослідження: психологічні особливості та механізми активізації комунікативного потенціалу студентської молоді засобами Інтернет- та мультимедіа - технологій.
Мета дослідження: розкрити соціально-психологічну роль Інтернет-середовища як фактора розвитку комунікативного потенціалу особистості.
Гіпотези дослідження:
1.Розвиток комунікативного потенціалу молодої особи в процесі застосування Інтернету відбувається більш ефективно за умови спеціально організованого психолого-педагогічного цілеспрямованого керування цим процесом.
2.Активізація комунікативного потенціалу особистості уможливлюється в разі застосування методів активного психологічного тренінгу у великій групі”, зокрема, елементів арт-терапії, культуротерапії тощо за опосередкуванням новітніми інформаційними технологіями-Інтернетом, мультимедіа.
Досягнення поставленої мети і висунуті гіпотези передбачали розв'язання таких завдань :
1.Проаналізувати і узагальнити зарубіжні та вітчизняні теорії, а також практичні підходи до дослідження проблеми Інтернет-комунікації.
2.Побудувати теоретичну модель процесу активізації комунікативного потенціалу особистості засобами Інтернет-технологій.
3. Розробити програму розвитку комунікативного потенціалу студентської молоді та перевірити її ефективність (на матеріалі студентського Інтернет-клубу).
Методологічною та теоретичною основою дослідження є принципи детермінізму, положення теорії спілкування та комунікації, теорії ігор, системного та діяльнісного підходу до вивчення особистості, принципи теорії діяльнісного опосередкування розвитку особистості в процесі навчання, експериментально-генетичного методу, гуманістичної психології, психологічних основ особистісних практик виховання, культуротерапії, арт-терапії, положення особистісно-центрованої терапії на основі експресивних мистецтв, положення особистісно-зорієнтованої комп’ютерної психотерапії, сформульовані у працях Б.Г.Ананьєва, Б.Ф.Ломова,Л.С.Виготського,С.Л.Рубінштейна,О.М.Леонтьєва,Г.С.Костюка, О.О.Бодальова, К.Роджерса, Н.Роджерс,А.Маслоу,Д.Б.Ельконіна,О.К.Тихомирова,
С.Д.Максименка,М.Мамардашвілі,О.Є.Войскунського,Ю.І.Машбиця,Т.С.Яценко, М.Й.Боришевського,О.Ф.Бондаренка,Л.Е.ОрбанЛембрик,Н.В.Чепелевої та інших.
Методи дослідження: теоретичний аналіз, осмислення наукової психологічної, філософської, культурологічної літератури з відповідних питань; узагальнення існуючих результатів, побудова моделі дослідження; використання психолого-педагогічного констатуючого експерименту із застосуванням прийомів інтерв’ю, тестування, анкетування, спостереження як у реальному спілкуванні, так і у віртуальній комунікації (ЧАТи, ICQ); розробка програми занять у формі активного соціально-психологічного тренінгу з опосередкуванням Інтернетом, новітніми інформаційними технологіями.
Дослідження проводились упродовж 2002-2003 років. Експериментальною роботою було охоплено 155 студентів Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Статистичний аналіз результатів здійснювався на базі комп’ютерної статистичної програми SPSS 10.0.
Hаукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в Україні предметом теоретичного та експериментального дослідження стали комунікативний потенціал студентів-користувачів Інтернет-середовища та особливості його цілеспрямованого формування та розвитку. Обґрунтовано теоретичну модель і способи практичного застосування методів розвитку комунікативного потенціалу молоді у форматі студентського Інтернет-клубу засобами нових інформаційних технологій, Інтернету; розроблено програму занять у формі соціально-психологічного тренінгу, опосередкованого Інтернетом.
Теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що в дослідженні вперше розкрито ціннісну детермінацію Інтернет-діяльності студентської молоді, з’ясовано мотиваційні чинники її звернення до комунікативно-пізнавальноі бази Інтернет-середовища; експліковано наявні та створено нові продуктивні схеми пізнання студентами особистості партнерів спілкування, освоєння особистісної рефлексії, вироблення вміння адекватно виражати та диференціювати власні почуття, психоемоційні стани та настрої в процесі комунікації як з віртуальними партнерами (в Інтернеті), так і в реальному спілкуванні, тобто визначено шляхи і методи розвитку складових комунікативного потенціалу.
Практичне значення дослідження визначається можливістю використання отриманих результатів у практиці вищих навчальних закладів з метою розвитку комунікативного потенціалу особистості засобами Інтернет-технологій.
Реалізація розробленої програми занять у формі психологічних тренінгів, опосередкованих Інтернет-технологіями, сприятиме розвитку комунікативної компетентності, відкриє нові можливості для продуктивного, ефективного використання комунікативних та пізнавальних Інтернет-ресурсів, для підвищення інформаційної культури, реалізації завдань розвитку та активізації комунікативного потенціалу сучасної студентської молоді.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувались методологічною та теоретичною обгрунтованістю вихідних даних дослідження, експериментальною перевіркою гіпотез, репрезентативністю вибірки, сучасним апаратом багатовимірної статистики, відповідністю застосованого діагностичного інструментарію критеріям надійності та валідності.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та результати дослідження були презентовані: на Міжнародній науково-практичній конференції ”Комп’ютерно-інформаційні і комунікаційні технології у навчальному процесі вищої школи” (м.Косів, Івано-Франківської обл., 2002), Міжнародній науково-практичній конференції Сучасні проблеми екологічної психології” (Київ,2003), на звітних наукових конференціях Прикарпатського університету (2001,2002,2003), на засіданнях лабораторії психології навчання та лабораторії застосування новітніх інформаційних технологій Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Публікації. Зміст та результати роботи відображено у 6 публікаціях, вміщених у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 300 найменувань, та додатків. Основний зміст роботи викладений на 185 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Підведемо основні підсумки та сформулюємо найважливіші висновки з проведеного дослідження. Метою даної роботи було визначення тих психологічних чинників, від яких залежить розвиток комунікативного потенціалу, комунікативної компетентності особистості. Проведений нами аналіз свідчить про послідовне підвищення методологічного статусу категорії спілкування у психологічній науці. Спочатку воно розглядалося як умова і фактор людської діяльності, потім як особливий вид діяльності і, врешті решт, як одна із найбільш важливих сторін способу життя людини, порівняна за своїм значенням із самою діяльністю.
Дисертаційне дослідження присвячено вивченню психологічних умов розвитку комунікативного потенціалу особистості-користувача Інтернет-технологій. У дослідженні теоретично обґрунтовано, експериментально виявлено та практично підтверджено залежність розвитку комунікативного потенціалу користувачів Інтернету від підвищення їх інформаційної та загальної культури, від наявності у них умінь диференціювати та адекватно сприймати та виражати як власні почуття, психоемоційні стани, так і почуття та психоемоційні стани партнерів по спілкуванню, від рівня компетентності комунікації як у віртуальному, так і при реальному спілкуванні. На матеріалі створення студентського Інтернет-клубу університету показано, що розвиток комунікативного потенціалу молодої особистості через застосування такого інструменту, як Інтернет, протікає більш ефективно за умов психолого-педагогічного научіння та цілеспрямованого управління цим процесом, що забезпечує підвищення інформаційної культури, експлікацію наявних та вироблення більш продуктивних моделей пізнання особистості як самого себе, так і партнерів по спілкуванню, освоєння особистісної рефлексії, комунікативної компетентності.
Запропонована програма дає змогу за допомогою психологічних засобів, поєднаних із застосуванням Інтернету у розвивальному навчанні та вихованні (що включає в себе знання елементів психології, літератури, мистецтва, самовиховання, творчої роботи та спілкування), розкрити індивідуальні якості особистості, сформувати творчу людину, додати впевненості в собі, підвищити компетентність комунікації. Реалізація програми передбачає досягнення наступних пріоритетних цілей: 1) сприяння реалізації здібностей, підвищення компетентності, особистісному самовизначенню, самоактуалізації; 2) розвитку комунікативних здатностей особистості; 3) розвитку уміння гідно виходити із складних життєвих ситуацій, удосконалюючи свій внутрішній світ, застосовуючи отримані психологічні знання та навички, використовуючи принципи арт-терапії, культуротерапії тощо, але не прямо, а опосередковано Інтернет-технологіями, через застосування бази даних Мережі.
Використовуючи зацікавлення молодих людей комп'ютерним світом, доцільно застосовувати новітні інформаційні технології - Iнтернет, мультимедіа-засоби як інструментарій при проведенні і підготовці тематично визначених творчих заходів своєрідної ідеологічної” роботи з молоддю; залучення студентської молоді до підготовки та проведення спеціально організованої тематичної навчально-виховної духовно-насиченої творчої, культурологічної та самоперетворюючої діяльності Iнтернетклубу,користуючись при підготовці і проведенні даних заходів можливостями мультимедіа, Інтернет-матеріалами, ауді- та відеоматеріалами, матеріалами, відсканованими із зовнішних носіїв інформації, як то - енциклопедії, альбоми живопису тощо.
Проведена нами експериментальна робота посвідчила, що можна цілеспрямовано формувати та актуалізувати у студентів достатній рівень комунікативної компетентності методами активного соціально-психологічного навчання, опосередованого Інтернетом, шляхом цілеспрямованої організації роботи у форматі спеціально створеного середовища - студентського Інтернет-клубу. Основними формами роботи для вирішення цих задач є ділові ігри та групові дискусії, опосередовані Інтернет-технологіями.
Позитивні зміни мали місце у всіх компонентах (мотиваційно-емоційному, гностичному та конативному) комунікативної компетентності, однак домінуючим був розвиток тих структурних елементів, які пов'язані з глибинними емоційними характеристиками спілкування (саме це виступило необхідною умовою, на фоні і внаслідок якої виникали усі інші ефекти). Зросла мотиваційно-емоційна стабільність учасників експериментального навчання, вони стали більш реалістичними в оцінці різноманітних комунікативних ситуацій, освоїли вміння знаходити конструктивний вихід із стресових ситуацій або, як мінімум, контролювати свою поведінку у них, навчилися самостійно братися за вирішення власних проблем.
Серед наслідків впливу Інтернету студентами-користувачами було названо формування у них таких позитивних новоутворень:
- ініціативність 31%;
- впевненість у собі 35%;
- легкість у досягненні спілкування 34%;
- соціальний інтелект 50;
- пізнавальні ерудиція 59%;
- підвищення самооцінки 85%;
- адаптивність 20%;
- підсилення мотивів спілкування 74%;
- підвищення реакції 58%;
- повага зі сторони оточуючих 66%;
- перенесення отриманих знань в реальне життя 58%.
Водночас було відмічено формування таких негативних рис:
- відрив від соціальної реальності 11%;
- холодність щодо деяких оточуючих (які не використовують
Інтернет) 9%;
- конфлікт у сім’ї 29%.
Аналіз вираженості окремих параметрів дозволяє говорити, що, внаслідок
експериментального навчання, у студентів зросла гармонійність та адаптованість актуального "Я". В учасників експериментального навчання спостерігався розвиток гуманістичної установки на партнерів по спілкуванню. Характерними для них стали почуття дружелюбності, взаємного тепла і доброзичливості, симпатії, прийняття інших членів реальної групи, розвиток інтересу до них та до людей взагалі, а не тільки до партнерів по віртуальному спілкуванню через Інтернет.
Водночас їм більшою мірою стали притаманні такі комунікативно значущі якості, як відповідальність, великодушність, толерантність, підкреслене виявлення своєї доброзичливості, схильність до компромісної поведінки та співробітництва з іншими, прагнення показати свою належність до соціальної спільноти. Зросла сформованість лідерських якостей. Знизився рівень недовірливості до людей, підозріливості та невдоволення ними, скептичності в оцінках їх суджень та вчинків тощо, а відтак - підвищився рівень комунікативного потенціалу.
Аналіз оцінок емпіричних характеристик комунікативних, когнітивних, емоційних і вольових взаємовідносин показує, що досить помітні зміни з'явилися у комунікативних взаємовідносинах (середнє збільшення - 1,23), меншою мірою змінилися емоційні взаємовідносини (на 0,99). Аналіз даних показує, що в ході занять-тренінгів набуті взаєморозуміння, знання і вміння вплинули на комунікативні вміння учасників тренінгових занять.
Програмою пропагуються діалогічні методи навчально-виховного впливу, подаються науково доведені факти, нові відомості із галузей наук, що тільки розвиваються, пропонуються для обговорення і осмислення наукові гіпотези, нетрадиційні підходи і засоби; робота ілюструється можливостями новітніх інформаційних-технологій мультимедіа-пристроїв, Інтернету. Програмою передбачається і пропонується кожному члену Інтернет-клубу самостійно зробити висновки щодо власного шляху самовдосконалення та реалізації свого творчого "Я" через різноманітну творчу діяльність, опосередковану Інтернет-технологіями.
Накопичений нами у процесі експериментальної роботи досвід свідчить про високу ефективність діагностування слухачів (шляхом використання різноманітних особистісних тестів) із наступним обговоренням отриманих результатів у групі. Позанавчальна робота із студентами у форматі студентського Інтернет-клубу в процесі творчої, особливим чином організованої діяльності в Інтернет-клубі надає можливість реалізувати одну з нагальних потреб - потреби в самоактуалізації, удосконаленні свого внутрішнього світу, розкритті власних здібностей, комунікативного потенціалу, удосконаленні власних комунікативних навичок.
Узагальнення результатів дослідження підтвердило наші гіпотези та дало підстави для таких висновків:
1. Розвиток комунікативного потенціалу особистості при застосуванні такого інструменту, як Інтернет, відбувається більш ефективно за умов психолого-педагогічного навчення та цілеспрямованого керування цим процесом (в межах студентського Інтернет-клубу), що забезпечує підвищення інформаційної культури, експлікації наявних та вироблення більш продуктивних моделей пізнання особистості як самого себе, так і партнерів по спілкуванню.
2. Експериментальна апробація висунутих у дисертаційному дослідженні положень дає підстави стверджувати, що при організації тренінгових занять, опосередкованих Інтернет-технологіями у форматі студентського Інтернет-клубу, підвищуються комунікативні якості особистості.
3. Психолого-педагогічні впливи на опосередковану Інтернетом діяльність студентів, цілеспрямоване керування, підвищення їх інформаційної культури при взаємодії з Інтернет-технологіями у межах студентського Інтернет-клубу сприяють повнішому компетентно-діалогічному наповненню мотиваційної, змістової, операційної сторін комунікативної й пізнавальної діяльності через:
а) заохочення суб'єкт-суб'єктної взаємодії партнерів у спілкуванні; б) постановку творчих завдань та проблемних ситуацій; в) стимулювання комунікативної та пізнавальної активності в процесі організації творчих дискусій, ділових ігор, мозкового штурму”з опосередкуванням новітніми інформаційними технологіями, Інтернетом.
Таким чином, результати дослідження підтвердили висунуті в роботі гіпотези, відтак довели плідніcть запропонованого підходу, застосування якого дало змогу отримати нові дані про розвиток комунікативного потенціалу молодої особистості.
Результати, одержані у ході перевірки часткових гіпотез, свідчать про значні зміни в експериментальних групах порівняно з контрольною. Це дає змогу зробити висновок про відповідність розробленої програми ПТ, опосередованого Інтернет-технологіями, завданням підвищення компетентності спілкування, актуалізації та розвитку комунікативного потенціалу особистості засобами Інтернет-технологій.
Проведене нами дослідження не вичерпує усіх аспектів даної проблеми. Необхідне подальше теоретичне осмислення та експериментальне обґрунтування питання про співвідношення механізмів та чинників розвитку комунікативного потенціалу особистості в діяльності, опосередкованій Інтернет-технологіями, виявлення взаємозв’язків між продуктивним, більш ефективним рівнем комунікативної компетентності та різними особистісними та індивідуально-психологічними характеристиками молодих людей - користувачів Інтернету тощо.
Щодо перспективи подальшого вивчення феномену актуалізації, розвитку комунікативного потенціалу особистості засобами Інтернет-технологій можна припустити, що подальші дослідження в обраному напрямку дозволить поглибити існуючі уявлення про механізм саморегуляції поведінки й діяльності молодої людини, опосередованої Інтернет-технологіями, і створити продуктивні психологічні засоби актуалізації, розвитку та підвищення цього механізму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова - Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980. - 335с.
2. Анастази А. Психологическое тестирование. /Пер.с англ, в 2 - х книгах. - М., 1982. 439 с.
3. Андреев А.А.. Введение в дистанционное обучение // Компьютеры в учебном процессе. М., Интерсоциоинформ, 1998, №2.-С.29-41.
4. Алексенко Н.Н.Психоаналитические аспекты поведения человека в
киберпространстве Журнал практической психологии и
психоанализа” №3 сентябрь 2000., с.59-65.
4. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2 - х т. Т.2. - М.: Педагогика, 1980. - 288с.
5. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - М.: Наука, 1977. - 380 с.
6. Анцыферова Л.И. Психология самоактуализирующейся личности в работах Абрахама Маслоу. // Вопросы психологии. - 1973. - N4.
- С. 173 - 180.
7. Арестова О.Н., Бабанин Л.Н, Войскунский А.Е. Коммуникация в компьютерных сетях: психологические детерминанты и последствия // Вестник Московск. Ун - та. Серия 14. психология, 1996 №4, С. 14 - 20.
8. Арестова О.II. Мотивация пользователей Интернета, http://www.relarn.ru:8082/human/motivation.txt.
9. Арестова О.Н., Войскунский А.Е. Исследование половых различий при работе с Интернетом на примере российских пользователей. hftp:/ / www.re!arn, ru:8082/human/womars.txt .
10. Античная литература / Под ред. А.А. Тахо - Годи. М.: Просвещение, 1986. с. 324.
11. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. По­этика. Категории. Мн.: Литература, 1998.с.211.
12. Аристофан. Лягушки // Античная литература. Греция. Антология. Ч.2 / Сост. Н.А. Федо­ров, В.И. Мирошенкова. М.: Высш. школа, 1989. с.267.
13. Бабаева Ю.Д. Психологические проблемы пользователей Интернета.//Гуманитарные исследования в Интернете.М.,2000. -С.71-79.
14. Бабаева Ю.Д., Войскунский А.Е. Психологические последствия информатизации // Психологический журнал. 1998 .т.19,№1, -с. 89 - 100.
15. Бабаева Ю.Д.. Войскунский А.Е.. Кобелев В.В., Тихомиров O.K. Диалог с ЭВМ: психологические аспекты //Вопросы психологии. 1983,№2.
-С.51-64.
16. Бабаева Ю.Д., Войскунский А.Е., Смыслова О.В. Интернет: воздействие на личность//Гуманитарные исследования в Интернете. М., 2000.
17. Балаев А.А. Активные методы обучения.- М.: Профиздат, 1986.- 96с.
18. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности и гуманистической психологии. - Донецк: Ровесник, 1993. - 32 с.
19. Бахтин М.М. К философии поступка// Философия и социология науки и техники. - М., 1986. - С. 113 - 125.
20. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. - М.: Советский писатель, 1963. - 364 с.
21. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. - 422с.
22. Беляева А.В., Коул М, (). Компьютерно - опосредствованная совместная деятельность и проблема психического развития // Психологический журнал, 1991, т. 12, № 2, с. 145 - 162.
23. Белинская Е.П., Жичкина А.Е. Современные исследования виртуальной коммуникации: проблемы, гипотезы, результаты//Образование и информационная культура. М. Наука, 2000.-С29-42.
24. Беляева А.В., Майклз С. Монолог, диалог, полилог в ситуациях общения// Психологические исследования общения / Под ред. Б.Ф. Ломова и " др. - М.: Наука, 1985. - С. 219 - 244.
25. Беляевський І.Г. Соціокультурні детермінанти спілкування/ Проблеми соціальної психології: Міжвідомчий наук, збірник. Вип. 2. - К., 1992,
- С. 24 - 32.
26. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. - СПб: Лениздат, 1992. - 400 с.
27. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия. - СПб, 1992.-с.170.
28. Бердяев Н.А. Смысл творчества // Философия творчества, культура и искусство. - М., 1994. - Т.1. с.219.
29. Бердяев Н.А. Творчество в ранней юности. М., 1995.-с.205.
30. Бех И.Д. Психологические основы нравственного развития личности.: Автореф. дис. на соиск.уч.степ.докт.психол.наук. - К., 1992. - 42с.
31. Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості. // Пед. і психологія. - 1997. - N1, - С.130 - 137.
32. Бехтерев В.М. Коллективная рефлексология. - СПб., 1987.-с.252.
33. Бехтерев В.М. Роль внушения в общественной жизни // Обозрение психиатрии, неврологии и экспериментальной психологии, 1988. - № 1 - C. 3 - 11.
34. Богоявленская Д.Б., Петухова И.А. Структура интеллектуальной активности. // Новые исследования в психологии. - 1980. - N1, с.122
35. Богомолова Н.Н. Ситуационно - ролевая игра как активный метод социально - психологической подготовки // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии / Под ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой. - М.: Изд - во МГУ, 1977.
- С. 180 - 205.
36. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. - М.: Изд - во МГУ, 1982. - 199с.
37. Бодалев А.А. Личность и общение. - М.: Педагогика, 1983. - 272 с.
38. Бодалев А.А. О предмете акмеологии // Психол. ж., 1993. - Т. 14. - № 5. - С. 79.
39. Бодалев А.А. Проблемы гуманизации межличностного общения и основные направления их психологического изучения // Вопросы психологии, 1989. - №. 6. - С. 74 - 81.
40. Бодалев А.А., Ковалев Г.А. Диалог как форма психологического воздействия // Общение и диалог в процесе обучения, воспитания и психологической консультации. Сб.науч.трудов / Ред. А.А.Бодалева. - М., 1987.-с.235.
41. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения. ~СПб, 1994. - 316 с.
42. Бондаренко О.Ф. Состояние умов” приветствие постсоветской и североамериканской психологии //Психологический журнал, Т.21,№6, 2000.-С.105-110.
43. Бондаренко О.Ф. Психологическая помощь: теория и практика.-М.:Класс, 2001, 336с.
44. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: Навч. посібник для студ. ст. курсів психол. фак. та відділень ун-тов / Міжнародний фонд "Відродження". — Х. : Фоліо, 1996, 295с.
45. Боришевський М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников.: Дис. в форме науч.доклада на соиск. уч. степ. докт. психол. наук. - К., 1992. - 80с.
46. Боришевський М.Й. Самоактивність як умова суб'єктного становлення особистості дитини у виховному процесі. - В кн.: Психологічні проблеми навчання, виховання та розвитку особистості.: Мат - ли звітної наук.сесії 10 - 11 лютого 1994р. - К., 1995. - С.256 - 265
47. Боришевський М.Й. Самосвідомість у царині виховання. // Пед.газета. - 1996. - N9. - С.4.
48. Боришевський М.Й. Моральна саморегуляція поведінки особистості: понятійний апарат. - Київ, 1993. - 24 с.
49. Боришевський М.Й. Соціально - психологічні проблеми гуманізації виховного процесу // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність. В трьох томах. - К., 1993. - Т.І. - С. 104 - 111.
50. Боришевский М.Й. Духовні цінності молоді. К., 1997. 95 с.
51. Ботвинник М.Н. Примечания к «Изречениям спартанцев» // Плутарх. Застольные беседы. Л.: Наука, 1990.-с.180.
52. Боуэн М. В. - Б. Духовность и личностно - центрированный подход// Вопросы психологии, 1992. - №. 3 - 4.-С.67-78.
53. Братченко С.Л. Развитие у студентов направленности на диалогическое общение: Автореф. канд. психол. дис. - Л., 1987. - 24 с.
54. Братусь Б.С. Опыт обоснования гуманитарной психологии// Вопросы психологии, 1990. - №.6. - С.9 - 17.
55. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. - М.: ИП РАН, 1994.
56. Бубер М. Я и Ты. - М.: Высшая школа, 1993. - 90 с.
57. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К., 1989. - 168 с.
58. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь - справочник по психологической диагностике. - К.: Наук, думка, 1989. - 200 с.
59. Бурлаков И.В. Психология компьютерных игр // Наука и жизнь” 1999, N 5, -с. 145-152.
60. Бычков В., Бычкова Л. "Метаморфозы культуры" // Полигнозис, - М., 2000. - № 2. - С.32 - 97.
61. Васильева И.И. О значении идей М.М. Бахтина о диалоге и диалогических отношениях для психологии общения // Психологические исследования общения. - М.: Наука, 1985. - С. 84 - 85.
62. Вербицкий А.А Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. - М.: Высш. школа., 1991. - 207 с.
63. Вийкхольм К. Особенности групповой динамики в видеотренинге// Проблемы практической психологии социально - психологического исследования / Под ред. X. Миккина. - Таллин: Изд - во ТПГУ,1984.-80 с.
64. Визгина А.В., Столин В.В. Внутренний диалог и самоотношение // Психол. ж., 1989. - Т. 10. - №. 6. - С. 50 - 57.
65. Виноградов В.А., Скворцов Л.В. Создание информационной культуры для Европы. Доклад на VI конференции ЕКССИД, 23 - 25 марта 1991 г. Кантербери, Великобритания // Теория и практика обучения информатики. - 1991 - № 2 - с. 5 - 29.
66. Войскунский А.Е. Научная коммуникация в условиях автоматизации // Психологические проблемы автоматизации научно - исследовательских работ / Под ред. М.Г.Ярошевского и О.К.Тихомирова. 1987 - М.: Наука, с. 139 - 158.
67. Войскунский А.Е. Речевая деятельность в ходе компьютерных конференций // Вопросы психологии, 1991, № 6, с. 142 - 147.
68. Войскунский А.Г. Метафоры Интернета // Вопросы философии. - 2001. - №11. - с.84 - 116.
69. Войскунский А.Е. Групповая игровая деятельность в Интернете. Психологический журнал. 1999. Т.2, #1. С.126 - 132.
70. Войскунский А.Е. Преобразование общения, опосредованного компьютером. Дисс... канд. психол. наук. М., 1990.
71. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. Т.З. Проблемы развития психики. - М.: Педагогика, 1982. - 368 с.
72. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. - М., 1994.-с.190.
73. Выготский Л.С. Психология искусства. - М. , Педагогика, 1987. 333с.
74. Гаврилін Е.В., Мірошник И.М. Інтегруюча концепція триєдності особистості. - Харків, 1999. - 76с.
75. Гадамер Х. - Г.. Истина и метод. - М., 1992. - 575с.
76. Гершунский Б.С.. Философия образования // М. 1998. -275 с.
77. Гершунский Б.С.. Компьютеризация в сфере образования: проблемы и перспективы // М., Педагогика, 1987.- 264 с.
78. Гессе Г. Игра в биссер. - М., 1992. - 493с.
79. Гидденс Э. Социология. М., 1999. 259с.
80. Гримак Л.П. Общение с собой: начала психологии активности. - М.: Политиздат, 1991. - 320с.
81. Гиппиус С.В. Гимнастика чувств. Тренинг творческой психотехники. - М.: Искусство, 1967. - 250 с.
82. Грэм Р.Г., Грей К.Ф. Руководство по операционным играм. - М.: Сов. радио, 1977. - 376 с.
83. Доронина О.В. Страх перед компьютером: природа, профилактика, преодоление // Вопросы психологии, 1993, N 1.-С.43-51.
84. Долинська Л.В., Левченко М.В., Чепелєва Н.В., Уманець Л.І. Активні методи в роботі практичного психолога. - Київ, 1994. - 80 с.
85. Донцов А.И. Общение как фактор развития коллектива // Общение и оптимизация совместной деятельности / Под ред. Г.М. Андреевой, Я. Яноушека. - М.: Изд - во МГУ, 1987. - С. 20 - 24.
86. Дригус М.Т.Ответственное отношение школьников к учению как фактор их нравственного развития// Всестороннее развитие личности в системе воспитательной деятельности общеобразовательной и профессиональной школы. Материалы научно - практической конференции, Тирасполь, 1987. - Кишинев, 1988. С.222 - 225.
87. Емельянов Ю.Н. Активное социально - психологическое обучение. - Л.: Изд - во ЛГУ, 1985. - 168 с
88. Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу. - Л.: Изд - во ЛГУ, 1991. с.107.
89. Жирська Г.Я. Формування гуманістичних цінностей в старшокласників у позаурочній роботі. // Педагогіка і психологія. - 1996. - N4. С.147 - 153.
90. Жичкина А.Е. Взаимосвязь идентичности поведения в Интернет - среде. Автореф. ... канд.психол.наук. - МГУ, 2001. - 28с
91. Жич