Активізація розвитку допитливості школярів підліткового віку

Короткий опис

Міністерство освіти і науки України
ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

ВІЧАЛКОВСЬКА НАТАЛІЯ КАЛИНІВНА

УДК 159.922

Активізація розвитку допитливості школярів підліткового віку

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Денисюк Антоніна Степанівна,
кандидат психологічних наук, доцент

Луцьк 2003

З М І С Т

Вступ............................................................................................................... 4
Розділ 1. Проблема допитливості особистості як предмет наукового аналізу....................................................................................................... 11
1.1. Теоретико-методологічні аспекти і джерела вирішення проблеми допитливості.......................................................................... 11
1.2. Допитливість як властивість особистості і різні підходи до її вивчення та розвитку................................................................................. 21
1.3. Психологічні дослідження метафори та її місце в структурі допитливості особистості школяра............................................................. 27
Розділ 2. Постановка проблеми і методика експериментального вивчення допитливості школярів.............................................................. 43
2.1. Проблема дослідження.......................................................... 43
2.2. Психологічні особливості розвитку особистості в підлітковому періоді онтогенезу.............................................................................. 50
2.3. Методика та організація дослідження.................................. 59
Розділ 3. Зміст та результати теоретико-експериментального дослідження формування допитливості школярів-підлітків....................... 80
3.1. Аналіз результатів констатуючого експерименту................ 80
3.1.1. Психологічні особливості розвитку образної і вербальної сфери в учнів-підлітків (їх здатність підмічати і розуміти метафору) 87
3.1.2. Психологічна характеристика допитливості школярів 92
3.2. Аналіз результатів формуючого експерименту................. 100
3.2.1 Активізація допитливості школярів у процесі навчальної діяльності.................................................................... 100
3.2.2. Розвиток допитливості школярів при сприйманні ними художніх творів.......................................................................... 118
3.2.3. Активізація розвитку допитливості школярів на уроках математики................................................................. 129
3.2.4. Активізація розвитку допитливості школярів на уроках хімії.................................................................................... 145
3.2.5. Порівняльний аналіз експериментальних даних...... 156
3.2.6. Особливості психологічної структури допитливості учнів експериментальної групи........................................... 165
3.2.7. Особливості психологічної структури допитливості учнів контрольної групи..................................................... 173
3.2.8. Порівняльний аналіз психологічної структури допитливості школярів різних груп................................................ 180
Висновки.................................................................................................... 190
Список використаних джерел................................................................. 193
Додатки ..................................................................................................... 212

Вступ

Актуальність дослідження. У підлітковому віці відбуваються важливі зміни у становленні особистості, зумовлені не тільки фізіологічним розвитком, а й процесом соціалізації, підготовкою до самостійного життя, вибору професії та інше. У цей віковий період, який припадає на роки навчання у середніх класах загальноосвітньої школи, людина перебуває під впливом багатьох факторів дійсності, так чи інакше реагуючи на них. Внутрішні та зовнішні чинники сприяють утворенню різноманітних інтересів. Серед них істотне місце посідає допитливість, яка тісно пов’язана з навчальною діяльністю школярів. Допитливість підвищує здатність людини до сприйняття й обробки інформації, що надходить із зовнішнього світу, стимулюючи тим самим школяра для дослідницької діяльності.
Науковий інтерес до зазначеної проблематики пов’язаний із дослідженнями активності особистості, її життєвої позиції, сенсу існування, життєтворчості (К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, С.Д.Максименко, І.С.Кон, Т.М.Титаренко та інші).
Аналіз досліджень (М.І.Алексєєва, Б.Г.Ананьєв, М.Й.Боришевський, Л.І.Божович, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Д.Ф.Ніколенко, Л.М.Проко­лієнко, Н.В.Чепелєва та інші автори) дає підстави стверджувати, що формування та розвиток пізнавальної сфери школярів відбувається під впливом багатьох чинників навчальної діяльності, а також залежить від стосунків та обставин, в які учні потрапляють.
Ряд наукових праць стосується проблем формування, розвитку допитливості школярів різних вікових етапів (О.К.Дусавицький, С.Л.Рубінштейн, В.А.Крутецький, Л.М.Проколієнко та інші автори), зокрема в процесі вивчення навчальних предметів. У роботах Д.В.Берлайна, В.Л.Поплужного розглядається допитливість в рамках пізнавальної мотивації. Дослідження Д.Б.Богоявленської, Н.В.Гінзбурга, А.І.Аржанової, Л.В.Васильєва, присвячені аналізу допитливості як інтелектуального почуття, як активного прагнення особистості школяра до найбільш глибоких і точних знань у тій або іншій галузі. С.А.Соловейчик розглядає допитливість як пізнавальну потребу. Б.Г.Ананьєв, В.І.Абраменко, О.В.Сухомлинський як рису характеру. Н.Б.Шумакова проводить паралель між допитливістю і дослідницькою активністю, вважаючи, допитливість могутнім джерелом пізнавального і творчого розвитку.
З психологічної точки зору, унікальність кожної особистості не потребує доведень. Проте, не завжди особистість може презентувати свою неповторність, розкрити свій творчий потенціал.
Відповідальність за таку ситуацію, на жаль, найчастіше покладена на практику шкільного навчання. Знання, які подаються в школі, часто мають характер завершених, сталих істин. Досить часто від учнів вимагається суворе дотримання тексту підручників або запропонованого вчителем способу розв’язування задач. Такий підхід не розвиває у школярів почуття відповідальності, уміння самостійно, за власною ініціативою вирішувати питання, що перед ними виникають, відтак в учнів формується шаблонність, схематичність поведінки, яка заважає особистості творчо розвиватися. Незважаючи на широке обговорення питання соціальної активності особистості як у психолого-педагогічній, так і в методичній літературі, проблема допитливості не має ще достатнього теоретико-методологічного обґрунтування.
У невеликій кількості спеціальних досліджень, присвяченій даній проблемі (О.І.Крупнов, С.І.Кудінов, Н.І.Рейнвальд, Н.Т.Лобова), не відображена психологічна сутність цього поняття, не розкриті передумови та механізми виявлення й формування допитливості. Практично не прослідковується детермінуюча роль провідної діяльності у розвитку допитливості. Тому глибоке й всебічне наукове дослідження допитливості, розкриття й обґрунтування її психологічного змісту, виявлення закономірностей та шляхів її розвитку є, на наш погляд, важливим завданням у вивченні особистості як активного суб’єкта власної діяльності. Актуальність даного дослідження пов’язана також із практичною необхідністю оптимізації розвитку допитливості саме в підлітковому віці (як найбільш сенситивному в цьому плані Н.Б. Шумакова) та знаходження тих форм, способів навчання, що сприятимуть вияву внутрішнього потенціалу особистості.
Отже, наведена вище аргументація зумовила вибір теми кандидатської дисертації: «Активізація розвитку допитливості школярів підліткового віку».
Обраний напрям дослідження пов’язаний з науковими програмами Волинського державного університету імені Лесі Українки, входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогічної та вікової психології, виконаний в межах загально кафедральної теми: «Вікові проблеми становлення особистості» і затверджений радою координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 18 жовтня 1999 р.).
Об’єкт дослідження розвиток допитливості школярів підліткового віку.
Предмет дослідження психологічні особливості розвитку допитливості підлітків у процесі учбової діяльності.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці особливостей прояву допитливості та вивченні засобів її активізації.
Гіпотеза нашого дослідження полягає в припущенні про те, що розвиткові допитливості в підлітковому віці сприяють такі психолого-педагогічні умови:
використання системи стимулів активізації розвитку допитливості, побудованих на новизні інформації;
забезпечення позитивного емоційного тону в навчально-пізнаваль­ному процесі;
виразний метафоричний аспект у навчальному матеріалі (створення фантастичних ідей при збереженні визначеного об’єктивного зв’язку з вихідною проблемною ситуацією).
Для досягнення поставленої мети та перевірки правильності висунутої гіпотези були поставлені такі завдання:
уточнити психологічну сутність, зміст та механізми прояву допитливості;
розкрити психолого-педагогічні умови, що детермінують особливості становлення та розвиток допитливості у підлітковому віці;
визначити психологічну структуру допитливості підлітка, проаналі­зувати рівні її розвитку;
розробити та апробувати програму активізації розвитку допитливості школярів у процесі учбової діяльності.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають: системний підхід до вивчення психічного розвитку і формування особистості (Б.Г.Ананьєв, К.О.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, М.Й.Боришев­ський, Г.С.Костюк, В.О.Киричук, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, О.М.Ма­тюш­­кін, Н.В.Чепелєва); загальнопсихологічна концепція діяльності (Л.С.Ви­готський, О.М.Леонтьев, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Д.І.Фельд­штейн); принцип детермінізму (C.Л.Рубінштейн); вивчення цілісної особис­тості (Д.Ф.Ніколенко, П.Р.Чамата, О.В.Скрипченко). Використовувались праці зарубіжних вчених з проблем структури і динаміки ціннісних орієнтацій (А.Маслоу, К.Роджерс).
Програма дослідження включала: вивчення та аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми, визначення мети, завдань та гіпотези дослідження, вибір методик та процедур, проведення експерименту, кількісну та якісну обробку експериментальних даних, апробацію результатів дослідження та їх використання у практиці загальноосвітніх шкіл.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс теоретичних та емпіричних методів наукового дослідження таких як: аналіз і систематизація теоретичних підходів і емпіричних результатів, що містяться в наукових літературних джерелах; спостереження; бесіди; тестування; психотренінги, психолого-педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий). Для вивчення показників прояву допитливості використовувалася спеціально розроблена програма «Активізація розвитку допитливості школярів (як системної якості особистості) у процесі учбової діяльності», яка дозволила кількісно і якісно оцінювати ступінь прояву допитливості, враховуючи специфіку навчальних предметів. Кількісний аналіз одержаних результатів здійснювався за допомогою методів математичної статистики.
База дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі загальноосвітніх шкіл №№ 14, 20 м. Луцька; Маяківської, Заборолівської районних загальноосвітніх шкіл, а також Волинського обласного ліцею-інтернату. Дослідженням було охоплено 100 учнів-підлітків.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає: у поглибленні та уточненні сутності феномену допитливості; у розкритті функціонування та розвитку допитливості як своєрідної форми суб’єктної активності; у визначенні рівнів становлення допитливості підлітків у процесі вивчення предметів гуманітарного та природничо-математичного циклів; у розкритті значення метафори як засобу розвитку допитливості школярів; у доповненні загальної характеристики особливостей активності підлітка у процесі учбової діяльності.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у розкритті вікових закономірностей і механізмів розвитку допитливості в підлітковому віці, комплексу психолого-педагогічних умов, що сприяють цьому розвиткові. Удосконалено методологічні засади активізації допитливості підлітків через визначення умов емоційного стимулювання навчально-пізнавальної діяльності засобом метафори та психологічних прийомів сприймання і переробки інформації. Це доповнює уявлення про сутність і психологічну структуру допитливості, поглиблює теорію розвитку активності особистості як суб’єкта діяльності.
Практичне значення одержаних результатів визначається розробкою процедур діагностики допитливості й технології її активізації, які можуть бути використані для оптимізації процесу учіння школярів. Матеріали дослідження можуть бути використані у підготовці методичних розробок для розвитку активності школяра, його творчості; програм навчання учнів основ професійної діяльності, а також у шкільній психологічній службі в процесі психоконсультативної та психокорекційної роботи з метою сприяння розвиткові допитливості школярів.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалася методологічною обґрунтованістю основних положень, застосуванням взаємодоповнюючих методів, адекватних його меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження, тривалістю експерименту, достатнім обсягом емпіричного матеріалу та опрацюванням кількісних даних математико-статистичними методами.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дослідження були представлені на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: «Гуманізація національної освіти» (Луцьк, 1993 р.), «Шляхи реалізації національної системи виховання» (Луцьк, 1993 р.), «Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості.» (Луцьк, 1994 р.), «Новації в соціальній роботі: теорія, практика, навчання» (при­свячені 5-річчю школи соціальної роботи на УКМА 26-27 листопада 1999р., м. Київ), «Психолого-педагогічні проблеми підготовки вчительських кадрів в умовах трансформації суспільства» (Київ, 18-19 жовтня 2000 р.). Результати та основні висновки дослідження доповідалися і отримали схвалення на науково-практичних конференціях і психолого-педагогічних читаннях у Волинському державному університеті імені Лесі Українки (1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002 роках), на теоретичних семінарах, а також у практичній роботі з активізації допитливості школярів (Луцьк, 1997 р.), на міському семінарі творчо працюючих вчителів (Луцьк, 1998 р.). Результати дослідження впроваджені у навчально-виховний процес шкіл м. Луцька.
Публікації. Основний зміст дисертації викладений в одинадцяти публікаціях, шість із яких у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. В ній 16 таблиць, 4 рисунки, 5 додатків. Список використаних джерел включає 256найменувань. Робота виконана на 192 сторінках друкованого тексту. Додатки складають 28 сторінок. Список використаних джерел розміщено на 19сторінках.

Список літератури

Висновки

Отримані нами результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки.
1. Допитливість варто розглядати як активне пізнавальне ставлення людини до дійсності, як системне утворення, яке включає в себе динамічний, мотиваційний, когнітивний, регулятивний, продуктивний компоненти, що забезпечують готовність особистості до пошуку й засвоєння нової інформації.
2. Розроблена та впроваджена система цілеспрямованої активізації розвитку допитливості школярів дозволила суттєво підвищити її рівень. Найбільший вплив на розвиток допитливості мали засоби, базовані на новизні інформації та емоційному стимулюванні.
3. Обґрунтовані психолого-педагогічні умови, що сприяють розвиткові допитливості. До останніх були віднесені: емоційна привабливість об’єкта пізнання; зв’язок нових інтересів з існуючими; задачний підхід при здійсненні учбової діяльності; створення ситуацій вільної імпровізації через застосування різного роду метафор; активізація пошукових дій школярів; значення знань та їх необхідність для досягнення конкретної мети; особистісний смисл та привабливість діяльності.
4. Важливим фактором розвитку і реалізації допитливості школярів у розв’язанні навчально-пізнавальних задач є творча активність, що забезпечує учбову діяльність; своєрідність підходів до виконання предметних дій, знаходження нових способів та різних варіантів розв’язання проблеми.
5. Дійовим і доступним засобом розвитку допитливості школярів є метафора. Використання художньо-метафоричних засобів при вивченні учнями предметів не тільки гуманітарного циклу, але й природничо-математичного дозволило урізноманітнити методику роботи вчителя й активізувати творчий потенціал учнів, формувати їх допитливість.
6. Допитливість має місце не в тій діяльності, кожна ланка якої повністю регламентована заздалегідь даними правилами, а в тій, попередня регламентація якої містить в собі деяку невизначеність в діяльності та новизну інформації.
7. Особистісні властивості суб’єкта, такі як рівень інтелектуальної активності, оригінальності, відхід від шаблону, значною мірою обумовлюють індивідуальний стиль прояву допитливості і, відповідно, успішність розв’язання задач.
8. Отримані нами експериментальні дані дають підстави стверджувати можливість активізації та розвитку допитливості в умовах учбової діяльності. Для ефективного управління процесом розвитку допитливості вплив педагога повинен спрямовуватися як на розвиток вікових детермінант становлення допитливості , так і на забезпечення таких психолого-педагогічних умов, які б стимулювали вільний вияв допитливості в учбовій діяльності.
Розроблений нами комплекс експериментальних методик може бути практично використаний для психодіагностики допитливості, а також здібностей школярів.
Підбиваючи підсумки всьому сказаному вище, потрібно відзначити, що використання метафори при вивченні шкільних предметів є досить обмеженим в практиці школи. Можливості використання метафор при вивченні предметів не лише гуманітарного, але й природничо-математичного циклу значно ширші. Її застосування, беззаперечно, може надати суттєву допомогу у вивченні феномену допитливості.
У методичних посібниках, у яких висвітлюються питання методики навчання аналізу змісту художнього твору, розв’язання хімічних математичних задач треба давати вказівки не лише способу розв’язування задач певного виду (що як правило робиться), але й поради відносно аналізу умови задачі (зокрема, вказувати, що як для чого і чому треба робити з умовою, щоб свідомо розв’язувати задачу того або іншого виду). Це набагато підвищить дієвість методичних рекомендацій і дозволить підняти рівень свідомості розв’язування задач.
Методичні розробки повинні містити в собі також поради по самоконтролю. Останній дозволить школярам самостійно контролювати свої дії, що є необхідною умовою розв’язування задач без сторонньої допомоги.
Треба пояснювати школярам, що теоретичні знання (хімічні та математичні закони, поняття) і правила знання різні за своєю інформативною сутністю і функціями в інтелектуальних процесах тому лише їх спільне використовування дозволить свідомо розв’язувати мислительні задачі.
Позитивні результати нашого експериментального дослідження не виключають, а навпаки, вимагають розв’язання нових питань, які виникли саме в результаті дослідження: по-перше, з’ясування психологічних механізмів взаємодії мотивів та емоцій в структурі допитливості школяра; по-друге, зумовленість допитливості особистості типом нервової системи; по-третє, духовні потреби і їх місце в структурі допитливості школяра; шляхи і засоби видозміни методики, прийомів роботи, послідовності завдань, їх характеру в залежності від індивідуальних особливостей школярів.

Список використаних джерел
1. Абрамова Т.С. Возрастная психология. М., 1997. 693с.
2. Абрамова Т.С. Психология в метафорах и образах. Вологда, 1994.
3. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология жизни. М.: Наука, 1980.
4. Абульханова-Славская К.А. О путях построения типологии личности // Психол. журнал. 1983. Т. 4. № 1. С. 13-29.
5. Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности // Психология формирования и развития личности. М., 1981. С.19-44.
6. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299с.
7. Алексеев К.И. Метафора как объект исследования в философии и психологии // Вопр. психол. 1995. № 3. С. 73-85.
8. Алексеева М.И. Мотивы учения учащихся. К.: Рад. школа, 1974. 117с.
9. Алексєєва М.І., Дригус М.Т. Дослідження мотиваційної сфери особистості підлітка // Вивчення особистості підлітка. К., 1994. 126 с.
10. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
11. Ананьев Б.Г. О психологии искусства // Психол. журнал. 1981. № 4. С.138.
12. Ананьев Б.Г. О соотношении способностей и одаренности // Проблемы способностей. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962. С. 18.
13. Ананьев Б.Г. Познавательные потребности и интересы // Уч. зап. ЛГУ. Серия философских наук, вып. 16: Психология. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1959. 37 с.
14. Ананьев Б.Г. Проблема формирования характера // Избр. психол. труды: В 2 т. М., 1980. Т. 2. С. 52-81.
15. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л., 1968. 337 с.
16. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2 кн. М.: Педагогика, 1982. Кн.1. 295 с.
17. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2 кн. М.: Педагогика, 1982. Кн.2. 318 с.
18. Аникиева Н.П. Воспитание игрой. М., 1987.
19. Анохин П.К. Функциональная структура как основа физиологи­ческой архитектуры поведенческого акта // Системные механизмы высшей нервной деятельности: Избр. труды. М., 1979. С. 13-99.
20. Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. К., 1981. С. 3-19.
21. Анцыферова Л.И. Некоторые теоретические проблемы психологии личности // Вопр. психол. 1978. № 1. С. 37-50.
22. Анцыферова Л.И. О динамическом подходе к психологическому изучению личности // Психол. журнал. 1981. Т.2. № 2. С. 8-18.
23. Артемьева Т.И. Взаимосвязь потенциального и актуального в развитии личности // Психология формирования и развития личности. М., 1981. С. 67-87.
24. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. М., 1976. Гл. 6.
25. Асеев В.Р. Мотивация поведения и формирование личности. М.: Мысль, 1976. 158 с.
26. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 150 с.
27. Асмолов А.Г. Психология личности. М., 1990. 219с.
28. Асмолов А.Г. ХХІ век: психология в век психологии // Вопр. психол. 1999. № 1. С. 3-13.
29. Багрунов В.П., Саврасов В.П. Половой дипсихизм в изменчивости некоторых интеллектуальных показателей у старшеклассников // Вопросы экспериментальной и прикладной психологии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1980. С. 180-188.
30. Баєв Б.Ф. Психологічне вивчення учнів. К.: Рад. школа, 1977. 108 с.
31. Балл Г.О., Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості /За ред. Л.М.Проколієнко. К.: Рад. школа, 1989. 608 с.
32. Балл Г.О. Співвідношення значень і смислів у пізнавальній діяльності та проблема раціонального і почуттєвого // Сутність раціонального та емоційно-чуттєвого в освітньо-виховних системах: Наук.- метод. зб. Харків, 1996. С. 31-32.
33. Баркер Ф. Использование метафор в психотерапии. Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. 220 с.
34. Беляев М.В. К вопросу о динамике интереса // Сов. педагогика. 1940. № 11-12.
35. Берлайн Д.В. Любознательность и поиск информации // Вопр. психол. 1966. № 3. С. 54-60.
36. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М., 1986. 420 с.
37. Бетельхейм Б. Использование очарования. Нью-Йорк: Винтид Букс, 1977.
38. Бех І.Д. Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процесу // Початкова школа. 1998. № 1. С. 2-7.
39. Бех І.Д. Складові передумови розвитку особистості // Рідна школа. 1996. № 7. С. 2-5.
40. Богословский В.В. Взаимоотношения между учителем и учащимися как фактор развития познавательной активности и самостоятельности школьника // Отношения как проблема психологии воспитания. М., 1973. С. 37-41.
41. Богоявленская Д.Б., Гинзбург Р.К. К вопросу о личностных аспектах творческого мышления // Сов. педагогика. 1977. № 1. С. 69-77.
42. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1983. 173 с.
43. Богоявленская Д.Б. Субъект деятельности в проблематике творчества // Вопр. психол. 1999. № 2. С. 35-42.
44. Бодалев А.А. О состоянии и перспективах изучения личности психологической наукой // Сов. педагогика. 1980. № 10. С. 32-37.
45. Бодалев А.А. Психология личности. М., 1988.
46. Божович Л.И., Благонадежина Л.В. Изучение мотивации поведения детей и подростков. М., 1968. 97 с.
47. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избр. психол. труды. М.: Изд-во Ин-та практической психологии, 1995. 342 с.
48. Божович Л.И. Психологические особенности развития личности подростков. М., 1979. 34 с.
49. Божович Л.И. Психологический анализ условий формирования и строения личности // Психология формирования и развития личности. М., 1981. С. 257-283.
50. Большаков Д.П. Воспитание у школьников интереса к учебной деятельности. М., 1968. 97 с.
51. Бондаревский В.В. Воспитание познавательных интересов // Народное образование. 1967. № 7. С. 18-25.
52. Бондаренко С.М. Формирование познавательного интереса школьников средствами учебника // Психологические проблемы повышения качества обучения и воспитания. М., 1984. С. 159-167.
53. Боришевский М.И. Психологические особенности самосознания подростка. К.: Вища школа, 1983. 167 с.
54. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996. № 3(12).
55. Бочарова С.П. Итоги и задачи исследования памяти на современном этапе // Психол. журнал. 1987. № 5. С. 18-25.
56. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве. М.: Педагогика, 1990. 144 с.
57. Броверман Д.М. Роль возбуждения и торможения в сексуальной дифференциации когнитивных способностей // Психологический обзор. 1968. № 1. С. 23-50.
58. Брунер Дж. Психология познания. М., 1977.
59. Брушлинский А.В. О формировании психического // Психология формирования и развития личности. М., 1981. С. 106-127.
60. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение. М., 1995.
61. Брушлинский А.В., Воловикова М.И. О взаимосвязях процессуаль­ного (динамического) и личностного (мотивационного) аспектов мышления // Психологические исследования познавательных процессов личности. М., 1983. С. 84-96.
62. Бурлачук Л.Ф., Блейхер В.М. Психологическая диагностика интелекта и личности. К: Вища школа, 1978. 142 с.
63. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психоло­гической диагностике. К.: Наукова думка, 1989. 198 с.
64. Васильев Л.А. К анализу условий возникновения интелектуальных эмоций // Психологические исследования интеллектуальной деятельности. М., 1979. С. 55-62.
65. Вербовая Н.Н. Формирование познавательных интересов школь­ников как одно из условий осуществления всеобщего среднего образования. М., 1974. 76 с.
66. Виглсуор Т., Марта Ф. Вилли и его друзья: Пер. с англ. Л.Миникеса, Т.Миникес, Г.Сгонник. Воронеж, 1995. 216 с.
67. Вирджиния Квин. Прикладная психология. М., 2000.
68. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. М.: Просвещение, 1967.
69. Выготский Л.С. Мышление и речь // Собр. соч.: В 6 т. М.: Педагогика, 1982. Т.2.
70. Выготский Л.С. Проблемы возрастной периодизации детского развития // Вопр. психол. 1972. № 2. С. 29-34.
71. Выготский Л.С. Психология искусства. М.: Искусство, 1998. 479 с.
72. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций // Из неопубликованных трудов. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. 500 с.
73. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. М., 1982. Т. 2.
74. Гинзбург И.В. Неинтелектуальные факторы интеллектуальной активности // Психологические исследования интелектуальной деятельности. М., 1973. С. 161-167.
75. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра. К., 1992. 215 с.
76. Гласс Дж., Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. М.: Прогресс, 1976. С.161-167.
77. Гоббс Т. Левиафан // Теория метафоры. М., 1990. С.10-11.
78. Гордон Д. Терапевтические метафоры. СПб.: «Белый кролик», 1995.
79. Громцева А.К. Формирование у школьников готовности к самообразованию: Учеб. пособие по спецкурсу для студентов пед. ин-тов. М.: Просвещение, 1983. 144 с.
80. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. М., 1986.
81. Давыдов В.В. Психологическое развитие в младшем школьном возрасте // Возрастная и педагогическая психология. М.: Просвещение, 1973.
82. Денисюк А.С. Активизация воображения учащихся начальных классов на уроках чтения // Обучение и развитие младших школьников: Матер. межреспубликанского симпозиума /Под ред. Г.С.Костюка. К., 1970. С. 245-248.
83. Денисюк А.С. Психологічні особливості взаємодії уяви і розуміння // Науковий вісник ВДУ. Луцьк, 1998. № 9. С. 36-39.
84. Джеймс М., Джонгвард Д. Рожденные выигрывать. М., 1993. 240 с.
85. Додонов Б.И. Вмире эмоций. К.: Политиздат Украины, 1987. 140 с.
86. Додонов Б.И. Гармоническое развитие и типологическое своебразие личности // Психология формирования и развития личности. М., 1981. С. 284-305.
87. Драгунова Т.В. Психологические особенности подростка // Возрастная и педагогическая психология. М., 1979. С. 98-141.
88. Драгунова Т.В., Эльконин Д.Б. Возрастные и индивидуальные особенности младших подолстков. М., 1970. 226 с.
89. Дубровина И.В., Круглов Б.С. Психологические аспекты формирования ценностных ориентаций и интересов учащихся // Ценностные ориентации и интересы школьников. М., 1983. С. 27-36.
90. Дусавицкий А.К. Воспитывая интерес. М.: Знание, 1984. 80 с.
91. Дусавицкий А.К. Формула интереса. М., 1989. 112 с.
92. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология: Словарь-справочник. Минск, 1998. 132 с.
93. Жемчугова Л.В. Связь динамических качеств активности и саморегуляции поведения и деятельности человека // Психология и психофизиология индивидуальных различий в активности и саморегуляции поведения человека. Свердловск, 1980. С. 35-44.
94. Забродин Ю.М., Сосновский Б.А. Мотивационно-смысловые связи в структуре направленности человека // Вопр. психол. 1989. № 2. С. 73-81.
95. Завалихина Д.П. Микроразвитие субъекта в процессе мыслительной деятельности // Психологические исследования познавательных процессов и личности. М., 1983. С. 57-65.
96. Запорожец А.В. Действие и интеллект // Запорожец А.В. Избр. психол. труды. М., 1986. Т. 1.
97. Захаров А.М. Психологические особенности восприятия детьми роли родителей // Вопр. психол. 1982. № 1. С. 59-68.
98. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. М., 1986.
99. Зеличенко А.Н., Гончаров Н.В. Мотивационный процесс. Структура личности и трансформация энергии потребностей // Вопр. психол. 1989. № 2. С. 73-81.
100. Землянухина Т.М., Лисина М.И. Особенности общения и любознательности у воспитанников детских учреждений в раннем возрасте // Возрастные особенности психического развития детей. М., 1982.
101. Зинченко В.П. Проблемы психологии развития // Вопр. психол. 1991. № 4. С. 131-144.
102. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. М., 1991. 142 с.
103. Иващенко А.В. Идейно-нравственное воспитание старших школьников. М.: Просвещение, 1987. 208 с.
104. Изард К. Эмоции человека. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. 439 с.
105. Ильин В.С. Формирование личности школьников. Целостный процесс. М.: Педагогика, 1984. 144 с.
106. Исаев Д.Н., Каган В.В. Половое воспитание детей. М.: Медицина, 1988. 156 с.
107. Исаев Д.Н., Каган В.В. Психогигиена пола у детей: Руководство для врачей. Л.: Медицина, 1986. 335 с.
108. Киричук О.І. Виховання в учнів інтересу до навчання. К: Знання, 1986. 48 с.
109. Кирсанова Л.А. Развитие творческой активности учащихся // Сов.педагогика, 1981. № 7. С. 64-67.
110. Ковалев А.Г. Личность воспитывает себя. М.: Политиздат, 1983. 256 с.
111. Ковалев А.Г. Мотивы поведения и деятельности. М., 1988.
112. Кон И.С. Открытие «Я». М., 1978. 367 с.
113. Кон И.С. Психология половых различий // Вопр. психол. 1981. № 2. С. 47.
114. Кон И.С. Психология старшекласника: Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1980. 192 с.
115. Конопкин О.А., Морсанова В.И. Стилевые особенности саморегуляции деятельности // Вопр. психол. 1989. № 5. С.18-26
116. Коссов Б.Б. Личность: актуальные проблемы системного подхода // Вопр. психол. 1977. № 6. С. 58-69.
117. Костюк Г.С. Мислення і його розвиток. Про психологію розуміння // Навчально-виховний процесс і психічний розвиток особистості. К., 1989.
118. Костюк Г.С. Обучение и развитие личности. К.: Рад. школа. 1968. 145 с.
119. Костюк Г.С. Учебно-воспитательный процесс и психологическое развитие личности. К.: Рад. школа, 1989. 609 с.
120. Кочетков В.Д., Ланик В.М. Психология и гигиена пола. М.: Просвещение, 1971. 175 с.
121. Кравчук П.Ф. Формирование развитой творческой личности студента. К.: Высшая школа, 1984. 155 с.
122. Кругликов Д.И. Детская любознательность и интересный урок // Сов. педагогика. 1941. № 1. С. 36-45.
123. Крупнов А.И., Жемчугова Л.В. Исследование индивидуальных различий в динамических характеристиках общительности старших школьников // Вопросы психофизиологии активности и саморегуляции личности. Свердловск: СГОИ, 1978. С. 63-69.
124. Крупнов А.И. Об изучении и формировании базовых свойств личности студента // Студент на пороге XXI века. М.: УДН, 1990. С. 31-38.
125. Крупнов А.И., Ольшанникова А.В., Домодедов В.А. Соотноше­ние показателей эмоциональности и динамических характеристик общения // Вопросы психофизиологии активности и саморегуляции личности. Свердловск: СГПИ, 1978. С. 17-26.
126. Крупнов А.И. Психологические проблемы исследования активности человека // Вопр. психол. 1984. № 3. С. 25-33.
127. Крупнов А.И. Психологические проблемы целостности анализа личности и ее базовых свойств // Психолого-педагогические проблемы формирования личности в учебной деятельности. М.: УДН, 1988. С. 28-39.
128. Крупнов А.И. Психофизиологический анализ индивидуальных различий активности личности. Свердловск: СГПИ, 1983. 72 с.
129. Крупнов А.И. Целостно-функциональный анализ индивидуаль­ных проявлений общительности студентов // Психолого-педагогические проблемы учебно-воспитательного процесса в высшей школе на современном этапе. М.: УДН, 1986. С. 92-102.
130. Крутецкий В.А. Любознательность // Педагогическая энциклопе­дия: В 4 т. М., 1965. Т. 2. 696 с.
131. Кудинов С.И. Полоролевые аспекты любознательности подростков // Психол. журнал. 1998. Т. 19. № 1.
132. Кудинов С.И. Психологические особенности проявлений любознательности подростков // Формирование и развитие личности. М.: Ин-т молодежи, 1993. С. 30-32.
133. Кулагина И.Ю. Возрастная психология. Развитие ребенка от рождения до 17 лет. М.: Изд-во УРАО, 1999. 175 с.
134. Лейтес Н.С. К вопросу о динамической стороне психической активности // Проблемы дифференциальной психофизиологии. М.: Педагогика, 1977. С.164-179.
135. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. // Избр. психол. произв. В 2 т. Т.2. М. 1983.
136. Леонтьев А.Н. Категория деятельности в современной психологии // Вопр. психол. 1979. № 3. С.12.
137. Леонтьев А.Н. Личность: человек в мире и мир в человеке // Вопр. психол. 1989. № 3. с.11-21
138. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. 584 с.
139. Личко Н.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. Л.:Медицина, 1977. 223 с.
140. Лобова Н.Т. Диагностика и стимулирование развития любознательности как профессионально значимого свойства личности будущего учителя: Дис. канд.психол.наук. К., 1986. 192 с.
141. Локк Дж. Сочинения: В 3 т. М., 1985. Т. 1. 567 с.
142. Ломов Б.Ф. Личность в системе общественных отношений // Психол. журнал. 1981. № 1. С.3-14.
143. Ломов Б.Ф. Методологические и творческие проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 444 с.
144.&nb