КОНДОВ КОСТЯНТИН ВОЛОДИМИРОВИЧ. ПІЗНАВАЛЬНИЙ СТАТУС ПОНЯТТЯ «СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ» В ОБ`ЄКТИВІСТСЬКИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ТЕОРІЯХ ХХ СТОЛІТТЯ

Короткий опис

КОНДОВ КОСТЯНТИН ВОЛОДИМИРОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "ПІЗНАВАЛЬНИЙ СТАТУС ПОНЯТТЯ «СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ» В ОБ`ЄКТИВІСТСЬКИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ТЕОРІЯХ ХХ СТОЛІТТЯ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КОНДОВ КОСТЯНТИН ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 316.012 [4.063.4+454.56]
ПІЗНАВАЛЬНИЙ СТАТУС ПОНЯТТЯ «СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ» В
ОБ`ЄКТИВІСТСЬКИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ТЕОРІЯХ ХХ СТОЛІТТЯ
22.00.01 – теорія та історія соціології
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук
Науковий керівник
Судаков Володимир Іванович,
доктор соціологічних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….......3
РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЗАРУБІЖНИХ ТА ВІТЧИЗНЯНИХ
ДОСЛІДЖЕНЬ З ПРОБЛЕМАТИКИ СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ В
СОЦІОЛОГІЧНИХ ТЕОРІЯХ ХХ СТОЛІТТЯ ……………………………………12
1.1. Концептуальні підходи до визначення поняття «соціальний контроль» в
теоретичній соціології кінця ХІХ – другої половини ХХ століть……………………12
1.2. Теоретична інтерпретація та операціоналізація поняття «соціальний
контроль» у дослідженнях зарубіжної та вітчизняної соціології…………………….28
1.3. Поняття «соціальний контроль» у радянському та пострадянському
соціологічному дискурсі……………………………………………..………………….34
Висновки до розділу 1…………………………………………………………….45
РОЗДІЛ 2. ПАРАДИГМАЛЬНІ ПРОТИСТАВЛЕННЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЙ
ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ «СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ» В ОБ`ЄКТИВІСТСЬКИХ
СОЦІОЛОГІЧНИХ ТЕОРІЯХ ХХ СТОЛІТТЯ…………………………………….49
2.1. Методологія досліджень змісту поняття «соціальний контроль» в
об’єктивістських соціологічних теоріях кінця ХІХ – першої половини ХХ століть..49
2.2. Поняття «соціальний контроль» як спосіб організації соціального порядку
в соціологічній теорії структурного функціоналізму…………………………..…......67
2.3. Поняття «соціальний контроль» як спосіб формування соціальних
нерівностей в соціологічній теорії соціального конфлікту…………………………...85
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...125
РОЗДІЛ 3. НОВІТНЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ
«СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ» В НОВІТНІХ ОБ’ЄКТИВІСТСЬКИХ ТЕОРІЯХ
СУЧАСНОЇ СОЦІОЛОГІЇ …………………………….……………………………129
3.1. Концептуальні суперечності визначення функціональної специфіки
соціального контролю в постіндустріальних теоріях та теоріях інформаційного
суспільства…………………………..………………………………………………….129
3.2. Функціоналістська інтерпретація поняття «соціальний контроль» в
соціологічній теорії «зміщення влади» О.Тофлера та концепції «мережевого»
суспільства М.Кастельса ……………………………………………………….……..152
3.3. Інформаційні технології як форма соціального контролю в сучасних
теоріях «інформаційного» суспільства ………………………………………………173
Висновки до розділу 3……………………………………..……………………180
ВИСНОВКИ………………………………………………………….………….183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….186
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Теоретичний плюралізм сучасної
соціологічної науки зумовив значну кількість концептуальних теоретичних підходів,
в межах яких вирішується одне з найважливіших фундаментальних питань
теоретичної соціології: як і завдяки чому створюється соціальний порядок? Якими
соціальними механізмами він підтримується та завдяки чому суспільство є сталим та
організованим і водночас створює певні стимули динамічних соціальних змін?
Поняття «соціальний контроль» завжди було та залишається важливою складовою
понятійно-категоріального апарату теоретичної соціології, за допомогою якої
науковці прагнуть соціальний порядок пояснити. Актуалізація проблематики
соціального контролю в умовах глобалізації набуває нового сенсу пов’язаного з
надзвичайно рухливою природою сучасного типу соціальності, що спричиняє
радикальні зсуви основ того що, власне, створює соціальний порядок, стимулюючи
зростаючу дезінтеграцію і непередбачуваність індивідуальних і колективних
соціальних практик, втрату віри в стійкі інституціоналізовані зразки соціальної
поведінки.
Так на думку представників суб’єктивістських соціологічних парадигм,
(М.Вебер, А.Шюц, І.Гофман та ін.), а також фундаторів постмодерністської
соціології (П.Бурдьо, Ж.Бодрийяр, Ф.Джеймісон та ін.) поняття «соціальний
контроль» відображує не лише сутнісні ознаки процесу соціальної інтеграції, але й
зміст певних репресивних та примусово-насильницьких механізмів впливу на різні
форми індивідуальної поведінки окремих особистостей.
Вочевидь, в умовах глобальної соціально-економічної нестабільності та
актуалізації різноманітних соціальних ризиків інституціональні механізми
соціального контролю значно посилюють свій репресивний та примусовий вплив на
практики діяльності не лише індивідуальних, але й колективних соціальних
суб’єктів, виступаючи засобами їх соціального відчуження від соціально значущих
цінностей, комунікацій та соціальних взаємодій.
4
Важливо враховувати, що дослідження інституціональних засад організації та
функцій соціального контролю в різних типах суспільств здійснювались в
концептуальних координатах об’єктивістської соціології, загальну пізнавальну
специфіку якої у ХХ столітті виразно представляли два змістовно протилежні
парадигмальні напрями соціологічного теоретизування: 1) функціоналістський
(Е.Дюркгейм, Т.Парсонс, Р.Мертон, К.Девіс, Н.Смелзер, В.Мур та ін.) та 2)
конфліктологічний (Л.Козер, Р.Дарендорф, Т.Адорно, Г.Маркузе, Е.Фром,
Ю.Габермас, У.Бек, А.Горц, Ч.Міллз, Г.Ленскі, І.Валерстайн, Л.Склейр, Е.Райт та
ін.). Саме тому для об’єктивістської соціології ХХ століття характерне подвійне
змістовне наповнення поняття «соціальний контроль». З функціоналістського кута
зору дане поняття є важливим теоретичним засобом відображення специфічних
процесуальних характеристик соціальних взаємодій, пов`язаних зі збереженням
стійкості, внутрішньої єдності, солідарності, конструктивних стимулів діяльності
індивідуальних, групових та інституціональних суб`єктів суспільного життя.
Представники соціології конфлікту загалом схильні до визначення поняття
«соціальний контроль» як теоретичного засобу відображення онтологічних умов
соціальних змін та способу реалізації потенціалу владного впливу, завдяки якому
формуються режими нерівності та панування одних соціальних груп над іншими.
Аналізу проблематики соціального контролю в макро структурному
соціологічному теоретизуванні приділяли увагу в 70—90 роках ХХ ст. представники
радянської та пострадянської соціології. Теоретичний аналіз соціального контролю,
як функції соціального управління і проблематики девіантної поведінки,
розкривається у працях В.Афанасьєва, І.Антоновича, В.Бакірова, Б.Буйвола,
М.Маркова, В.Клімова, С.Основіна, Т.Зражевскої, О.Філімонова, В.Бартишева,
К.Ігошева, та отримує розвиток у працях прикладного характеру А.Габіані,
Я.Гілінського, І.Маточкіна, О.Ознобкіної, М.Тулєнкова, О.Кузнєцової, Ю.Комлева,
М.Веденєєвої, А.Шкурко, Н.Петрової, В.Смолькова, Т.Шипунової, І.Грошевої,
В.Гольберта, А.Бови, М.Солодовнікова, Т.Мангушевої, В.Войналової, В.Єленського,
Н.Кочана, Н.Рублева.
Ціннісно-нормативні аспекти зміни форм соціального контролю у контексті
5
трансформаційних процесів пострадянських країн розглядаються у працях А.Ручки,
Н.Бойко, О.Суліми, С.Абакумова, В.Резніка, А.Новикова, І.Полуектова,
С.Сидорова, О.Хижняка, О.Злобіної, Б.Паригіна, О.Якуби, А.Яковлева та інших
вчених. З позицій дослідження інституційних механізмів відтворення соціальної
нерівності соціальний контроль досліджували Т.Заславська, Р.Ривкіна, О.Шкаратан,
С.Перегудов, В.Радаєв, С.Бабенко, Е.Лібанова, О.Гарань, Р.Павленко, С.Оксамитна,
С.Макєєв, О.Куценко, І.Попова, Л.Верховодов, О.Симончук, С.Айвазова та ін.
Незважаючи на значну дослідницьку увагу до окресленої проблематики
теоретична дилема функціоналістських та конфліктологічних теорій ХХ століття у
визначенні змісту поняття «соціальний контроль» потребує змістовного
концептуального дослідження в аспектах конкретизації загально-пізнавального
статусу даного поняття та з`ясування його методологічної та технологічної
спрямованості. Даний аспект дослідження потребує теоретичного аналізу
соціального контролю як соціологічного поняття у новітніх соціологічних теоріях
інформаційного суспільства, в межах яких розкривається сутність процесів
глобалізації, інформатизації суспільних відносин та визначається роль поняття
«соціальний контроль» у розумінні даних процесів.
Усвідомлення зазначених обставин дозволяє визначити сутність наукової
проблеми, на зняття якої спрямоване дисертаційне дослідження і яка полягає у
необхідності подолання гносеологічної суперечності між відмінними
концептуальними інтерпретаціями функціональної та пізнавальної ролі поняття
«соціальний контроль» в межах об’єктивістских соціологічних теорій ХХ століття
та пізнавальними потребами оновлення нової соціологічної концептуалізації даного
поняття задля уточнення його сутнісних ознак, обумовлених характером новітніх
соціальних змін.
Зв'язок роботи з науковими программами, планами, темами. Дисертацію
виконано в межах держбюджетних науково-дослідних тем Київського
національного університету імені Тараса Шевченка 11БФ017-01 «Менеджмент у
вищій школі України: адаптація до європейського контексту» та «Тенденції
структурної трансформації українського суспільства в контексті глобалізації та
6
європейської інтеграції» (номер державної реєстрації 0111U00393).
Мета дослідження полягає у здійсненні теоретичного обґрунтування
ґносеологічного статусу поняття «соціальний контроль», шляхом експлікації
парадигмальних відмінностей в тлумаченнях змісту та функцій даного поняття в
функціоналістських та конфліктних теоріях ХХ століття. Відповідно до мети були
поставлені такі завдання:
-здійснити аналітичний огляд концептуальних стратегій вивчення соціального
контролю в теоретичній соціології та охарактеризувати особливості новітніх
дискусій у розумінні його як поняття та визначення пізнавальних можливостей;
- обґрунтувати наукову значущість використання методологічного потенціалу
об’єктивістських теорій (структурного функціоналізму, теорії соціального
конфлікту) при інтерпретації змісту та пізнавальних можливостей поняття
«соціальний контроль»;
- з’ясувати відмінності в розумінні функціональних особливостей та змісту
поняття «соціальний контроль» в соціологічних парадигмах структурного
функціоналізму та теорії соціального конфлікту;
- охарактеризувати структуру зв’язків поняття «соціальний контроль» з
суміжними соціологічними категоріями «соціальний порядок», «соціальна
інтеграція», «структурна диференціація», «соціальна нерівність»;
- обґрунтувати доцільність зміни існуючих концептуальних уявлень стосовно
пізнавального потенціалу поняття «соціальний контроль» шляхом аргументації його
теоретико-методологічних можливостей пояснення процесів трансформації
функціональних механізмів соціального контролю, обумовлених характером
глобалізаційних процесів та науково-технічного розвитку.
Об’єкт дослідження: концепції соціального контролю в об’єктивістській
соціології ХХ століття.
Предмет дослідження: пізнавальні особливості та евристичний потенціал
поняття «соціальний контроль» в об’єктивістських соціологічних теоріях ХХ
століття.
7
Методи дослідження. У першому розділі роботи застосовуються загальні
методи наукового пізнання – аналіз, синтез, індукція, дедукція – при дослідженні та
порівнянні змісту поняття «соціальний контроль» у соціологічних теоріях. Метод
теоретичного узагальнення та порівняння – для виявлення сутності та специфіки
теоретичних підходів до визначення соціального контролю, виокремлення його
змістовних ознак. У другому розділі роботи застосовується метод системного
аналізу – для встановлення структурних зв’язків між елементами поняття
«соціальний контроль», а також суміжними за змістом соціологічними поняттями. У
третьому розділі релевантними поставленим завданням виявились методи
операціоналізації та функціонального пояснення – для виявлення закономірностей
функціонування та сутності змістовних одиниць поняття «соціальний контроль», а
також теоретичне моделювання для виявлення основних суттєвих сторін процесів,
які відображує дане поняття.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні теоретичного
обґрунтування ґносеологічного статусу поняття «соціальний контроль» в
об’єктивістських теоріях ХХ століття та розкривається у наступних положеннях:
Вперше:
- на основі з’ясування пізнавальної специфіки поняття «соціальний контроль»
в об’єктивістській соціології ХХ століття запропоновано аналітичний підхід, який
дозволяє подолати концептуальні обмеженості в розумінні тенденції новітньої
трансформації соціального контролю в суспільствах аграрно-індустріального,
індустріального та постіндустріального типу. Доведено, що в наш час
трансформація механізмів та методів реалізації соціального контролю здійснюється
під впливом процесів глобалізації та інформаційно-технологічної революції, які
призводять, з одного боку, до послаблення та обмеження національних держав
використовувати механізми примусу та насилля, а з іншого боку, розвиток новітніх
технологій суттєво змінює масштаби соціальних наслідків індивідуальних дій
людей, формуючи нові механізми їх соціальної солідарності та мобільності і які
потребують розробки якісно нових технологій соціального контролю;
8
- обґрунтована теоретична значущість пізнавальних функцій поняття
«соціальний контроль» на основі теоретичної інтерпретації сутнісних ознак даного
поняття у теорії структурного функціоналізму та теорії соціального конфлікту, які
відображують зміст онтологічних процесів підтримки стабільності соціального
порядку; механізми соціальної інтеграції та соціалізації; структурної диференціації
соціальної системи; тенденції відтворення стратифікаційних порядків та соціальних
нерівностей через контроль над розподілом дефіцитних ресурсів.
Удосконалено:
- існуючі інтерпретації змісту поняття «соціальний контроль» в
об’єктивістських соціологічних теоріях структурного функціоналізму та соціального
конфлікту, внаслідок чого в дисертації аргументована доцільність конкретизації
існуючих уявлень стосовно інструментальної специфіки певного кола понять, таких
як «цінність», «норма», «соціальний статус», «соціальна роль», «влада», «санкція»,
«примус», «авторитет», які більш детально розкривають причини суперечливого
функціонального впливу соціального контролю на практики взаємодій
індивідуальних та колективних суб’єктів суспільного життя. Обгрунтовується нова
точка зору стосовно визначення категорільного статусу поняття «соціальний
контроль»: соціальний контроль є категорією, яка розкриває функціональні та
дисфункціональні примусово-насильницькі впливи ціннісно-нормативної системи,
яка укорінюється в нормах і стандартах поведінки, визначаючи права та обов’язки
через ролі, позиції і статуси, у взаємодії яких реалізовуються владні відносини;
- систематизацію теоретичних уявлень про особливості концептуальної
еволюції змісту та функцій поняття «соціальний контроль» на основі критеріїв
відмінності соціологічних теорій ХІХ та ХХ століття. Доведено, що етап
становлення соціології як науки позначився формуванням теоретичних уявлень про
соціальний контроль як необхідний чинник соціальної інтеграції та забезпечення
соціального консенсусу (О.Конт, Г.Спенсер) або ж утримання влади (К.Маркс).
Кінець ХІХ – середина ХХ століття характеризується розвитком суб’єктивістської
парадигми – соціально-психологічних концепцій «самоорганізації суспільного
життя», в яких соціальний контроль визначається як атрибутивний чинник
9
процесів соціалізації та підтримки раціональності соціального порядку
капіталістичного суспільства (Г.Тард, Е.Росс, Ч.Кулі, М.Вебер. Дж.Мід) та
об’єктивістської – концепції соціального порядку (Е.Дюркгейм, Т.Парсонс,
Р.Мертон), концепції домінуючого контролю над масами з боку економічних,
політичних інститутів та інституціональної системи культуріндустрії (Т.Адорно,
Г.Маркузе, М.Горкхаймер).
Отримало подальший розвиток:
- дискурсивний характер осмислення поняття «соціальний контроль» на
новітньому етапі розвитку соціології (80-90 роки ХХ – початок ХХІ ст.), який
характеризується суттєвими відмінностями поглядів на соціальний контроль в
теоріях постмодерністського та інформаційного суспільства, зокрема визначено,
що в соціології постмодернізму соціальний контроль є способом реалізації
різноманітних капіталів, що забезпечує домінування одних соціальних суб’єктів над
іншими в процесах символічного обміну (Ж.Бодрийяр, П.Бурдьо, Ф.Джеймісон та
ін.); в теоріях інформаційного суспільства соціальний контроль є засобом
регулювання поведінки через канали інформаційного впливу на людей, що сприяє
відтворенню нового системоутворюючого чинника організації суспільного життя як
«інформаціоналізм» (О.Тофлер, М.Кастельс та ін.);
- обґрунтування значення самоконтролю як важливого фактору реалізації
соціального контролю, уявлення про яке пов’язується з внутрішнім примусом та
системою стійких і діяльнісних зусиль індивіда, які канонізуються у риси
індивідуального характеру. Внутрішньо-особова локалізація соціального контролю
виступає складним процесом, який є функціонально пов'язаним з актуалізацією
ціннісної системи суспільства у вигляді внутрішньо локалізованої системи
ціннісних орієнтацій механізмами соціалізації особистості. Стратегія дослідження
феномену самоконтролю є орієнтованою на детальне вивчення специфіки
когнітивних детермінант контролюючих дій індивіда: соціальної категоризації,
соціальної ідентифікації, моделей і норм громадянської активності.
Практична значущість результатів роботи полягає у поглибленні розуміння
тенденцій розвитку сучасної соціологічної теорії, які відзначаються посиленою
10
увагою соціологів до дослідження новітніх соціальних змін, їх впливу на взаємодію
соціальних субєктів та соціальних систем постіндустріального типу, а також у
можливостях їх використання на фундаментальних та прикладних рівнях сучасного
соціологічного аналізу, при розробці знання про механізми сучасних соцієтальних
трансформацій, технологічних засобів та управлінських інструментів регулювання
соціальних відносин, при розробці актуальних практичних рекомендацій у сфері
державного управління. Матеріал дисертації може бути використаний в якості
інформаційного джерела при розробці спецкурсів для студентів та аспірантів
соціологічних спеціальностей, зокрема в навчальних дисциплінах «Теорія
соціології», «Соціальна структура суспільства», «Соціологія девіантної поведінки»,
«Соціологія права» тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою
працею. Наукові результати і висновки, що містяться у ній отримані автором
особисто.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертації були
оприлюднені на між кафедральному семінарі факультету соціології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, семінарах кафедри теорії та
історії соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та
на шести науково-практичних конференціях. З них п`ять має статус міжнародних: ІІ
Міжнародна конференція студентів та молодих науковців «Соціологія та сучасні
соціальні трансформації» (м.Київ, 2009 р.); Міжнародна науково-практична
конференція «Держава і глобальні соціальні зміни: історія, теорія, ідеологія»
(м.Київ, 2010 р.); ІІІ Міжнародна конференція студентів та молодих науковців
«Соціологія та сучасні соціальні трансформації» (м.Київ, 2010 р.); Міжнародна
міждисциплінарна науково-практична конференція «Шевченківська весна» (м.Київ,
2011 р.); ІІ міжнародна науково-теоретична конференція «Актуальні питання,
проблеми та перспективи розвитку гуманітарного знання у сучасному
інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти» (м.Рубіжне,
2011 р.). Одна має статус всеукраїнської: Всеукраїнська науково-практична
конференція «Український інформаційний простір у світовому контексті: набутки,
11
проблеми, перспективи» (м.Київ, 2013 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлено у 15-ти
одноосібних наукових публікаціях автора, із яких 7 статей опубліковано у фахових
виданнях із соціології, 2 – у періодичних фахових виданнях зарубіжних країн та 6 –
у інших наукових виданнях.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел (225 найменувань). Обсяг
дисертації – 205 сторінок. Список використаних джерел розміщується на 20-ти
сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
В ході реалізації дисертаційного дослідження «Пізнавальний статус поняття
«соціальний контроль» в об’єктивістських соціологічних теоріях ХХ століття»
дисертантом виконані поставлені в роботі завдання, що дозволило досягти мети
дисертаційного дослідження, а саме: обґрунтувати ґносеологічний статус поняття
«соціальний контроль», шляхом експлікації парадигмальних відмінностей в
тлумаченнях змісту та функцій даного поняття в функціоналістських та конфліктних
теоріях ХХ століття. Реалізація мети дала змогу автору зробити такі висновки:
1. Аналітичний огляд концепцій соціального контролю в теоретичній
соціології ХХ століття виявив, що розкриття теоретичного значення поняття
«соціальний контроль» постає актуальним питанням сучасної соціології,
зумовленим зростанням наукового інтересу до вивчення функціональної специфіки
інституціональних механізмів примусу в суспільствах індустріального та
постіндустріального типу. В умовах глобальної соціально-економічної
нестабільності, втрати довіри до стійких форм організації соціальної поведінки,
актуалізуються теоретико-методологічні та історико-соціологічні дослідження
соціального контролю, метою яких є уточнення пізнавального статусу поняття
«соціальний контроль» та розроблення нової аналітичної моделі пояснення
організації соціального порядку та соціальної взаємодії між індивідуальними та
колективними суб’єктами суспільного життя в аспектах посилення колективності
соціальної взаємодії, тенденцій індивідуалізації, розвитку особистості та
громадянської активності.
2. В ході здійснення аналітичного огляду концептуальних стратегій вивчення
змісту поняття «соціальний контроль» в теоретичній соціології було виявлено, що
звернення до об’єктивістських соціологічних теорій, сформованих наприкінці ХІХ
століття на засадах соціологічного позитивізму та органіцизму дозволяють
визначити функціональну специфіку поняття «соціальний контроль» через
розкриття проблеми регламентації соціальної взаємодії в організаційноінституціональних структурах, відтворення стійких інституціональних зв’язків, які
184
регулюють діяльність індивідуальних суб’єктів з метою забезпечення цілісності
соціальної системи.
3. В межах даних теорій, шляхом уточнення змісту понять «цінність»,
«норма», «статус», «роль», «санкція», «влада», «соціальний інститут», «примус»
доведено, що лише в межах об’єктивістського підходу розкривається пізнавальний
потенціал поняття «соціальний контроль», як важливої категорії соціологічного
пізнання, яка дає можливість наукового розуміння механізмів організації
стабільного соціального порядку, основ соціальної солідарності, ефективного
функціонування інституціональних структур, що забезпечують процеси
виробництва та розподілу соціальних ресурсів.
4. На основі використання методологічного потенціалу об’єктивістських
соціологічних теорій визначено гносеологічний статус соціального контролю як
соціологічної категорії, яка слугує пізнавальним засобом відображення: 1)
суперечностей процесу соціальної інтеграції індивідуальних та колективних
суб’єктів суспільного життя; 2) процесу структурної диференціації соціальної
системи через інституціональну регламентацію зразків поведінки та примусову
інтерналізацію особистістю змісту контролюючих норм в процесі соціалізації; 3)
тенденцій відтворення соціальної нерівності, що визначається нерівномірним
розподілом влади, авторитету, винагород, доступу до інститутів виробництва та
розподілу матеріальних благ.
5. Звернення до об’єктивістських парадигм новітньої теоретичної соціології
дає змогу визначити концептуальні розбіжності дослідницьких позицій, які
пов’язані з тлумаченням змісту категорії «соціальний контроль» та її пізнавальних
функцій. З’ясовано, що дані розбіжності загалом обумовлені труднощами наукового
відображення процесу якісної трансформації функціональних механізмів
соціального контролю в умовах посилення контролюючого політичного впливу
транснаціональних корпорацій, глобальної інформатизації та віртуалізації
суспільного життя.
6. В умовах новітньої інформаційної революції категорія «соціальний
контроль» відображує ресурсну здатність суспільства та його агентів впливати на
185
свідомість людей через актуалізацію та інтерпретацію соціокультурних смислів,
символів, цінностей, ідей, норм, зразків поведінки, за допомогою яких індивіди та
інститути організовують та впорядковують свою взаємодію, через їх поширення у
представницьких іміджах та комунікативних кодах технологічними мережами
масових комунікацій, досягаючи аудиторії залежно від її залучення до
комунікативного процесу. При цьому виробництво благ, здійснення влади,
створення культурних кодів, формування норм та цінностей стають залежними від
технологічних можливостей суспільства з інформаційною технологією в якості їх
основи. Дана категорія пояснює також процес ціннісно-нормативної інтеграції
індивідуальної та колективної взаємодії через символічний обмін інформацією та
знаннями в процесі комунікації з використанням сучасних інформаційних
технологій в соціальних системах індустріального та постіндустріального типу.
7. Перспективи розвитку подальших соціологічних досліджень проблематики
соціального контролю загалом пов’язані з вивченням новітніх тенденцій реалізації
соціального контролю, які засвідчують про значущість індивідуальних можливостей
здійснювати програмування соціальних мереж шляхом використання сучасних
інформаційних технологій. Сама можливість створення мережевих систем на основі
домінування альтернативних персоніфікованих цінностей безпосередньо
обумовлена інтересами як діючих інститутів влади та інтересами інститутів
громадянського суспільства, діяльність яких спрямована на гуманізацію механізмів
соціального контролю.