ПЕРЕХІДНІСТЬ ЯК ТИП ВАЛЕНТНОСТІ ДІЄСЛОВА В СУЧАСНІЙ НОВОГРЕЦЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

На правах рукопису

Любченко Тетяна Вікторівна

УДК 811.14’06’367.625.1

ПЕРЕХІДНІСТЬ ЯК ТИП ВАЛЕНТНОСТІ ДІЄСЛОВА
В СУЧАСНІЙ НОВОГРЕЦЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.14 класичні мови. Окремі індоєвропейські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України
Клименко Ніна Федорівна

Київ - 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ С.4
ВСТУП С.5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ ПЕРЕХІДНОСТІ ДІЄСЛОВА
1.1. Традиційні підходи до визначення мовного статусу категорії перехідності дієслова С.14
1.2. Взаємодія перехідності дієслова з іншими граматичними
категоріями С.24
1.3. Перехідність у категоріальному апараті сучасного мовознавства С.34
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 С.52
РОЗДІЛ 2 МОРФОЛОГО-СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА КАТЕГОРІЯ ПЕРЕХІДНОСТІ ДІЄСЛОВА СУЧАСНОЇ НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ
2.1. Предикат і об’єктна синтаксема в семантико-синтаксичній структурі речення сучасної новогрецької мови С.54
2.2. Експліцитно перехідні дієслова С.69
2.2.1. Конструкції з об’єктними синтаксемами. С.69
2.2.1.1. Предикати з об’єктною синтаксемою
у знахідному відмінку. С.69
2.2.1.2. Дієслова з варіативною валентністю. С.97
2.2.1.3. Предикати з двома синтаксемами. С.119
2.2.1.4. Сталі дієслівно-субстантивні вирази. С.128
2.2.2. Варіанти об’єктних синтаксем. С.134
2.2.2.1. Об’єктні синтаксеми, виражені дубльованими
займенниками. С.134
2.2.2.2. Підрядні речення об’єктні синтаксеми. С.136
2.3. Імпліцитно перехідні дієслова С.142
2.3.1. Безоб’єктне вживання перехідних дієслів. С.142
2.3.2. Рефлексивні дієслова предикати з регулярно незаміщеною об’єктною позицією. С.147
2.4. Неперехідні дієслова С.155
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 С.161
ВИСНОВКИ С.164
ДОДАТКИ С.169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ С.184

ВСТУП

Багаторічні наукові дослідження мовознавців стосовно аналізу речення як одиниці мовної системи (В.Адмоні, Й.Андерш, О.Бондарко, І.Вихованець, А.Загнітко, Г.Золотова, Г.Гельбіг, С.Кацнельсон, Т.Масицька, М.Степанова, Л.Теньєр) свідчать про наявність суперечливих питань, серед яких помітно виділяється проблема визначення відношень реченнєвих компонентів. І досі залишається остаточно невизначеним статус категорії перехідності дієслова, зокрема в сучасній новогрецькій мові (СНМ). Проблематику визначення критеріїв розмежування перехідних та неперехідних дієслів висвітлено в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних лінгвістів. Автори виділяють різноманітні аспекти перехідності та розуміють категорію як: семантичну (Ф.Буслаєв, В.Ярцева), синтаксичну (В.Бальятцас, П.Бальятцас, Л.Буланін, В.Жигадло, М.Пандазара, М.Тріандафіллідис, А.Цопанакіс), семантико-синтаксичну (Г.Акімова, В.Виноградов, О.Ісаченко, П.Макридж). Деякі дослідники вказують на неможливість розгляду категорії перехідності як цілісної та наголошують на поліреференційності її специфіки (І.Долініна). Загалом, опис перехідності у традиційному синтаксисі зосереджено у сфері визначення синтаксичної поведінки дієслів і обмежено встановленням типів додатків певного дієслова. Розгляд перехідних дієслів сучасної новогрецької мови як дієслів, що позначають дію, спрямовану на синтаксично виражений прямий об’єкт (В.Бальятцас, П.Бальятцас, В.Кір’якіді, А.Палеологос, К.Палеологу, Г.Папанастасіу, М.Тріандафіллідис, Г.Хадживасиліу), не розкриває лінгвальної природи перехідності, її складної структури.
У новітньому мовознавстві дослідники, оскільки вони належать до різних напрямів і шкіл, по-різному висвітлюють проблему перехідності. Прототипно перехідна конструкція у когнітивній лінвістиці відображає ситуацію, в якій конкретний суб'єкт виконує дію, що призводить до наявної зміни об'єкта (П.Гоппер, С.Томпсон). Здобутком сучасної лінгвістичної теорії є функціональний підхід до аналізу речення. У функціональній граматиці О.Бондарка перехідність виступає елементом функціонально-семантичного поля стану. До центру поля належать опозиції: актив пасив, зворотні незворотні дієслова, перехідні неперехідні дієслова, до периферії саморефлексивні, взаєморефлексивні дієслова. У колі проблем сучасної теорії речення актуальною є теорія валентності, міжрівневої категорії, що визначається семантикою дієслова і тісно пов'язана з синтаксичним та морфологічним рівнями мови (Й.Андерш, І.Вихованець, К.Городенська, А.Загнітко, С.Кацнельсон, Л.Теньєр). У вітчизняній філологічній науці, в контексті сучасного багатовимірного підходу до аналізу речення, перехідність дієслова тлумачать як тип валентності, що зумовлена семантикою предиката і на семантико-синтаксичному рівні реалізована об'єктною синтаксемою (І.Вихованець, К.Городенська, А.Загнітко, В.Мозгунов). Вивчення перехідності як типу валентності дієслова в сучасній новогрецькій мові становить одну з малодосліджених проблем. Функціональному аналізу морфологічних категорій дієслова присвячено розділ граматики Й.Бамбінйотиса та Х.Клериса; семасіологічний аналіз дієслів руху здійснено у монографічному дослідженні Х.Басеа-Безандаку; валентнісні структури речень розглянуто у статті Й.Магуласа та Є.Магули. У вітчизняній елліністиці Н.Клименко, З.Павловська, А.Столярова, аналізуючи відмінки СНМ у функціональному плані, висвітлюють окремий матеріал стосовно перехідності дієслова. Цілісного дослідження перехідності дієслова в СНМ немає, а воно вкрай необхідне для з’ясування сутності цієї категорії, як і поведінки дієслова в структурі речення та цілісного тексту.
Актуальність теми дослідження зумовлено необхідністю встановлення особливостей функціонування перехідності як типу валентності дієслова в сучасній новогрецькій мові; окреслення взаємозв’язку між морфологічними і синтаксичними категоріями дієслова; розкриття функціональних характеристик цієї основної частини мови, що визначає структуру речення, реалізацію словотвірних інтенцій слова і побудову цілісного тексту як одиниці комунікативного синтаксису. Такий опис уможливить підготовку функціональної граматики новогрецької мови, що є актуальним завданням сучасної елліністики. У загальномовознавчому аспекті інтерпретація отриманих результатів дослідження важлива для виявлення відношень між семантичною й синтаксичною структурами речення, визначення семантичних типів предикатів та класифікації об’єктних синтаксем.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми кафедри елліністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Українсько-грецькі мовні зв’язки», яка є частиною наукової теми «Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів» (№ 01 БФ 047-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України та розробляється науковцями Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом д.філол.н., проф. О.І. Чередниченка. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №3 від 18 листопада 2002 р.).
Мета дослідження полягає у розкритті сутності перехідності дієслова сучасної новогрецької мови як морфолого-семантико-синтаксичної категорії у межах категорії валентності дієслова. Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
1. Систематизувати накопичені в теоретичному і практичному мовознавстві відомості щодо трактування поняття перехідності в ретроспективі й на сучасному етапі розвитку.
2. Встановити особливості взаємодії перехідності дієслова з іншими граматичними категоріями.
3. Розкрити категоріальні особливості перехідності дієслова як типу валентності.
4. Здійснити класифікаційний розподіл матеріалу відповідно до його семантико-синтаксичних характеристик.
5. Визначити моделі словосполучень з експліцитно перехідними дієсловами СНМ та схарактеризувати їхні характеристики на власне-семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному та власне-комунікативному рівнях структури речення.
6. Проаналізувати синтагматичні та парадигматичні особливості імпліцитно перехідних дієслів СНМ.
7. Здійснити інвентаризацію та аналіз неперехідних дієслів СНМ.
Об’єктом дослідження є експліцитно перехідні, імпліцитно перехідні та неперехідні дієслова сучасної новогрецької мови.
Предметом дослідження виступає категорія перехідності дієслова сучасної новогрецької мови як тип валентності.
Матеріалом дослідження стали 5245 дієслів, дібраних методом суцільної вибірки зі словників сучасної новогрецької мови: Словник новогрецької мови (Λεξικό της Νέας Ελληνικής γλώσσας), Новий грецький словник. Словник сучасної грецької димотики (Νέο ελληνικό λεξικό. Λεξικό της σύγχρονης ελληνικής δημοτικής γλώσσας). Вибір методики інвентаризації лексичних мікросистем зумовлено тим, що лексикографічні джерела є результатом первинного аналізу лексичного складу мови її носіями.
Теоретичну основу дослідження становлять:
1. Ідеї функціонального аналізу в лінгвістиці (Н.Арутюнова, О.Бондарко, І.Вихованець, Κ.Городенська, А.Загнітко, Г.Золотова, І.Мєщанінов, О.Потебня).
2. Концепція ядерної позиції дієслова в семантико-синтаксичній структурі речення (І.Вихованець, А.Загнітко, Л.Теньєр, У.Чейф).
3. Положення про необхідність урахування системних можливостей дієслівних лексем сполучатися з відповідною кількістю актантів, передбачених семантичною структурою лексеми в аналізі валентнісних значень дієслова (Й.Андерш, І.Вихованець, А.Загнітко, Т.Масицька, В.Мозгунов, Л.Теньєр).
Методи дослідження. У роботі використано метод суцільної вибірки для добору матеріалу; описовий метод з елементами функціонального та компонентного аналізу лексем для визначення складу семантико-синтаксичних угруповань експліцитно перехідних, імпліцитно перехідних та неперехідних дієслів СНМ; метод дистрибутивного аналізу для визначення контекстуальних значень описуваних одиниць та їхнього оточення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому що: 1) вперше у вітчизняній та грецькій елліністиці визначено групи експліцитно та імпліцитно перехідних дієслів СНМ та розкрито поняття «перехідність як тип валентності дієслова» на матеріалі СНМ; 2) вперше в елліністиці виявлено моделі предикатів з об’єктними синтаксемами; 3) вперше в елліністиці запроваджено поняття «дієслова з варіативною валентністю» та проаналізовано їхні дистрибутивні характеристики; 4) конкретизовано класифікацію лексико-семантичних груп перехідних дієслів СНМ; 5) уточнено поняття: «валентність», «дистрибуція», «сполучуваність» у СНМ. Наукова новизна одержаних результатів може бути узагальнена у винесених на захист положеннях:
1. Категорія перехідності дієслова сучасної новогрецької мови як тип валентності має морфолого-семантико-синтаксичний характер. Морфологічний параметр перехідності зумовлено тим, що словозмінними афіксами перехідності виступають відмінкові форманти знахідного відмінка і артикль. За семантичною ознакою перехідність позначає активну, спрямовану на об’єкт дію. Синтаксичний аспект перехідності реалізує об’єктна синтаксема.
2. Двоїстий характер дієслів із варіативною валентністю (можливість передавати як перехідні, так і неперехідні значення) підтверджує необхідність аналізу перехідності на власне-семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному та власне-комунікативному рівнях структури речення. Згідно з цим підходом дієслова СНМ поділено на експліцитно перехідні, імпліцитно перехідні та неперехідні.
3. До центральної зони перехідності дієслова СНМ належать експліцитно перехідні дієслова, які функціонують у реченні як предикати дії із сильнокерованою об’єктною синтаксемою (ЛСГ дієслів на позначення зміни об’єкта; ЛСГ дієслів конкретної фізичної дії у сфері міжособистісних стосунків); на близькій периферії перебувають ЛСГ дієслів розумової діяльності та ЛСГ дієслів мовлення; до віддаленої периферії віднесено дієслова, що позначають позитивне чи негативне ставлення. Дієслова, що позначають внутрішній стан і почуття, функціонують як предикати стану і належать до дальньої периферії.
4. Ядро експліцитно перехідних дієслів становлять одиниці з семантикою акціонального впливу на ситуацію з об’єктом дії першого рангу, що таксономічно належить до тематичних класів іменників, пов’язаних зі сферою життєдіяльності індивіда: одяг, взуття, продукти, назви меблів, окремі предмети інтер’єру, механізми, прилади, матеріальні та культурні цінності тощо.
5. Імпліцитна перехідність маніфестується імплікованістю об’єкта в семантичну структуру когнітивно перехідного дієслова.
6. Процес детранзитивації відбувається шляхом зміни архісеми «активна, цілеспрямована дія» у значеннєвій структурі дієслова на архісему «пасивний стан». Неперехідні дієслова СНМ це абсолютивні дієслова з нульовою валентністю та одновалентні дієслівні предикати із суб’єктною синтаксемою.
Теоретичне значення роботи. Результати дослідження поглиблюють і доповнюють положення функціонального синтаксису та є внеском у подальшу розробку питання про системність мови. У роботі вперше здійснено цілісний аналіз перехідності дієслова СНМ як типу його валентності; по-новому систематизовано матеріал: виділено групи експліцитно та імпліцитно перехідних дієслів; досліджено вплив дієслова на формування власне-семантичної, семантико-синтаксичної і формально-граматичної структури речення СНМ; запроваджено до наукового обігу маловідомі та невідомі матеріали з обраної проблеми (53 джерела). Ці узагальнення розвивають зіставне мовознавство, зокрема в тій ділянці, що стосується зіставного опису граматичного ладу новогрецької та сучасної української мови.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в укладанні комбінаторних словників дієслів СНМ; у викладанні курсів «Загальне мовознавство», «Основи функціонального синтаксису»; підготовці спецкурсів, навчально-методичних посібників у навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації; написанні курсових, дипломних і магістерських робіт. Теоретичні положення і фактичний матеріал дослідження використовують викладачі кафедри грецької філології та кафедри грецької мови і перекладу Маріупольського державного гуманітарного університету під час читання лекцій («Теоретична граматика новогрецької мови», «Функціональний синтаксис новогрецької мови»), проведення семінарських занять та здійснення керівництва курсовими і магістерськими роботами на факультетах грецької філології, іноземних мов (Акт впровадження № 1800/01-22/05 від 13.11.2008). Добір і опис значного за обсягом фактичного матеріалу сучасної новогрецької мови дозволяє у майбутньому підготувати зіставну теоретичну граматику новогрецької та сучасної української мови.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, виконаного за темою дисертації, обговорено на:
1. Міжнародних наукових конференціях: «Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури» (Київ, 23-24 жовтня 2003 року), «Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу» (Київ, 14 квітня 2004 року), «Філологія в Київському університеті: історія та сучасність», присвяченій 200-річчю від дня народження М.О. Максимовича (Київ, 12 жовтня 2004 року), «Мова та література народів світу в контексті глобалізації» (Київ, 12 квітня 2005 року), «Рецепція наукової спадщини академіка М.Я. Калиновича у сучасній філології» (17 березня 2009 року).
2. Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених «Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри» (Київ, 9 квітня 2008 року).
3. VI підсумковій (2002) науково-практичній конференції викладачів МГІ (Маріуполь, 8 лютого 2003 року); XI науково-практичній конференції викладачів МДГУ (Маріуполь, 30 січня 2009 року).
Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри елліністики Київського національного університету імені Тараса Шевченка і кафедри грецької філології Маріупольського державного гуманітарного університету.
Публікації. Результати дослідження висвітлено у 8 одноосібних публікаціях (6 статтях у провідних наукових фахових виданнях та 2 тезах наукових конференцій).
Структуру та обсяг дисертації зумовлено метою й завданнями дослідження. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, додатків на 15 сторінках, списку використаних джерел (249 найменувань на 26 сторінках, з яких 55 іноземними мовами: 14 англійською, 41 новогрецькою). Повний обсяг дисертації становить 209 сторінок, основний зміст викладено на 168 сторінках.
У вступі обrрунтовано доцільність проведення дослідження; актуальність і рівень розробленості обраної проблеми; визначено об’єкт і предмет наукового пошуку; мету, завдання й методи дослідження; розкрито методологічну основу, наукову новизну, теоретичну значущість і практичну цінність роботи; сформульовано винесені на захист положення; наведено дані про апробацію роботи.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження категорії перехідності дієслова» розглянуто різні погляди на мовну природу перехідних дієслів; визначено зв’язок перехідності дієслова СНМ з іншими граматичними категоріями; критично узагальнено результати попередніх досліджень, що стосуються понять «валентність», «дистрибуція», «сполучуваність», та запропоновано терміни для СНМ; з’ясовано основні критерії для визначення перехідності як типу валентності дієслова.
У другому розділі «Морфолого-семантико-синтаксична категорія перехідності дієслова сучасної новогрецької мови» здійснено функціональний аналіз експліцитно перехідних, імпліцитно перехідних та неперехідних дієслів СНМ; визначено моделі предикатів з об’єктними синтаксемами СНМ, які схарактеризовано на власне-семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному та власне-комунікативному ярусах структури речення.
Після розділів подано висновки.
У загальних висновках роботи сформульовано теоретичні підсумки висвітлення наукової проблеми; визначено рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів; окреслено перспективи подальшого наукового дослідження центральної частини мови дієслова як єдності його граматичних категорій і ядра синтаксичної структури речення.
У додатках наведено таблиці лексико-семантичних груп експліцитно перехідних дієслів та дієслів із варіативною валентністю.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Визначення мовного статусу категорії перехідності дієслова завжди привертало увагу дослідників, що підтверджено значною кількістю праць вітчизняних та зарубіжних лінгвістів (О.Бондарко, Л.Буланін, В.Виноградов, І.Вихованець, К.Городенська, А.Загнітко, В.Мозгунов, Б.Норман, В.Ярцева). На сьогодні існує цілий ряд визначень перехідності (як категорії семантичного, синтаксичного або семантико-синтаксичного рівнів), які відрізняються широтою охоплення та аспектом розгляду її характеристик, однак, відсутнє цілісне уявлення про досліджуваний об'єкт, що зумовило необхідність його комплексного аналізу.
2. У сучасній лінгвістиці сформувалося декілька підходів до вивчення категорії перехідності (з когнітивного погляду; як компонента функціонально-семантичного поля тощо). Діаметрально-протилежні погляди на природу перехідності є свідченням особливої складності цього питання, а тому і необхідності його подальшого дослідження. Наприкінці 90-х рр. ХХ ст. проблема визначення лінгвальної природи перехідності отримала новий імпульс у контексті розбудови теорії валентності. Новий підхід rрунтується на розумінні того, що дієслівна лексема має семантичну здатність поєднуватися з певною кількістю залежних компонентів. Згідно з аналізом літератури за темою і фактичного матеріалу сучасної новогрецької мови, використано такі терміни для інтерпретації понять: «валентність (σθένος)» здатність дієслівної лексеми поєднуватися з певною кількістю передбачуваних одиниць відповідної семантичної природи; «сполучуваність (συνδυαστικότητα)» властивість мовних одиниць поєднуватися з іншими одиницями; «дистрибуція (κατανομή)» сукупність усіх варіантів оточення, контекстів.
3. Порівняльний аналіз теоретичних положень вітчизняних та грецьких науковців щодо сутності перехідності дієслова показав, що в україністиці перехідність розглядають як тип правобічної валентності дієслова (І.Вихованець, К.Городенська, А.Загнітко, В.Мозгунов), однак, грецькій, а тим більше вітчизняній елліністиці, бракує досліження вказаного аспекту.
4. Комплексне дослідження дозволяє зробити висновок про те, що структура речення сучасної новогрецької мови зумовлена валентністю предиката. Це вказує на функції залежних синтаксем, у тому числі й об’єктної. Перехідність дієслова СНМ є типом валентності дієслова та має морфолого-семантико-синтаксичний характер. Морфологічний параметр перехідності як типу валентності зумовлено тим, що словозмінними афіксами валентності виступають відмінкові форманти знахідного відмінка і артикль. Специфіка морфологічних категорій дієслова сучасної новогрецької мови виявляється у високому ступені синтетичності його форм, що дозволяє розрізняти за флексіями дієслівний активний і пасивний стани, регулярно здійснювати трансформи суб’єктно-об’єктних відношень у реченнях, впливати на реалізацію предикатних актантів, а також на перехідність як різновид валентності. За семантичною ознакою перехідність позначає активну, спрямовану на об’єкт дію. Синтаксичний аспект перехідності реалізує об’єктна синтаксема.
5. Дієслова сучасної новогрецької мови на власне-семантичному, семантико-синтаксичному, формально-граматичному і власне-комунікативному рівнях речення (згідно з І.Вихованцем) розподілено на: експліцитно перехідні, імпліцитно перехідні та неперехідні.
6. Експліцитно перехідні дієслова сучасної новогрецької мови функціонують як:
- предикати дії, представлені такими ЛСГ дієслів: 1. Дієслова на позначення зміни об’єкта: ЛСГ дієслів, що позначають зміну екзистенції; ЛСГ дієслів, що виражають фізичну зміну об’єкта; ЛСГ дієслів, що вказують на зміну розташування об’єкта в просторі; Дієслова, що позначають зміну посесивних відношень. 2. Дієслова конкретної фізичної дії у сфері міжособистісних стосунків. 3. ЛСГ дієслів розумової діяльності. 4. ЛСГ дієслів мовлення. 5. ЛСГ дієслів, що позначають позитивне чи негативне ставлення з відповідними аргументами (діяч, об’єкт, результатив);
- предикати стану, виражені дієсловами, що позначають внутрішній стан і почуття з відповідними аргументами (експерієнсив, об’єкт).
7. На семантико-синтаксичному рівні об’єктна синтаксема перебуває в позиції правобічного сильнокерованого члена речення. Визначено такі основні моделі конструкцій з експліцитно перехідними дієсловами:
- предикат + об’єктна синтаксема у знахідному відмінку;
- предикат + дві синтаксеми: структури: 1) предикат + синтаксема у знахідному відмінку + синтаксема у знахідному відмінку; 2) предикат + синтаксема у знахідному відмінку + синтаксема у родовому відмінку; 3) предикат + синтаксема у знахідному відмінку + синтаксема, виражена прийменниково-іменниковою конструкцією; 4) предикат + синтаксема у знахідному відмінку + синтаксема, виражена підрядним реченням; предикат + синтаксема, виражена родовим відмінком або прийменниково-іменниковою конструкцією + синтаксема, виражена підрядним реченням;
- предикат + варіант об’єктної синтаксеми (дубльований займенник; підрядне речення).
8. 82% експліцитно перехідних дієслів це каузативи з категоріальною семою, що виражає мотивацію появи ознак субстанцій. У сучасній новогрецькій мові каузативні дієслова репрезентовано: дієсловами однієї лексеми; дієсловами різних лексем; дієсловами, утвореними за допомогою словотворчих засобів. Каузативи, представлені дієсловами однієї лексеми, тлумачимо як дієслова з варіативною валентністю. До дієслів із варіативною валентістю віднесено дієслова, у яких та сама морфологічна форма будує перехідні та неперехідні конструкції, не змінюючи своєї станової належності (ДВВ активного стану: ДВВ активного стану з основним перехідним функціонуванням, ДВВ активного стану з основним неперехідним або імпліцитно перехідним функціонуванням; ДВВ пасивного стану; ДВВ активного і пасивного станів: ДВВ активного і пасивного станів із варіативною валентністю в активному стані з основним перехідним функціонуванням, ДВВ активного і пасивного станів із варіативною валентністю в активному стані з основним неперехідним функціонуванням). Словотвірний трансформатив ДВВ представлено відад’єктивними та відсубстантивними дієсловами.
9. Семантичний рівень аналізу дозволив виокремити додаткову інформацію про ситуацію, визначити її відношення до загального змісту висловлювання і встановити імпліцитну перехідність дієслів сучасної новогрецької мови. Як імпліцитно перехідні дієслова СНМ кваліфікуємо:
- безоб’єктні дієслова з об’єктом інклюзивно включеним у семантичну структуру дієслова: абсолютивно вжиті дієслова; еліптичні конструкції, дієслова із знахідним внутрішнього об’єкта;
- рефлексивні дієслова: саморефлексивні дієслова з дубльованою семантикою першого актанта та дієслова взаємного реципроку, що на семному рівні передбачають участь двох актантів.
10. Неперехідні дієслова належать до абсолютивних дієслів, що не відкривають обов’язкових позицій для конкретизації синтаксемами. На основі здійсненого аналізу встановлено, що неперехідні дієслова сучасної новогрецької мови у реченні функціонують як:
- дієслова з «нульовою валентністю»: дієслова, що позначають стан природи;
- одновалентні дієслівні предикати з суб’єктною синтаксемою (предикати стану: дієслова, що позначають екзистенцію; поєднання так званих слів «категорії стану» і аналітичної синтаксичної морфеми-зв’язки είναι; дієслова, що позначають психічний або фізіологічний стан людини; дієслова, що позначають характеристику поведінки; предикати дії: дієслова конкретної фізичної дії; дієслова руху; ЛСГ дієслів мовлення; ЛСГ дієслів звучання).
11. Функціональний аналіз перехідності як типу валентності дозволив поглиблено розглянути зв’язок між лексичною семантикою дієслів та їхньою синтаксичною інтенцією, здатністю продукувати синтаксеми і речення певної структури в сучасній новогрецькій мові. Отримані результати дозволяють окреслити шляхи подальших досліджень у напрямку створення комбінаторного словника сполучуваності дієслова сучасної новогрецької мови, оскільки системний опис сполучуваності лексичних одиниць залишається актуальним питанням сучасної новогрецької лексикографії. Подальшої розробки потребує визначення семантичних типів предикатів сучасної новогрецької мови та диференціація різновидів субстанціальних компонентів речення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АбрамовБ.А. Синтаксические потенции глагола (в сопоставлении с другими частями речи) /Б.А.Абрамов //Научные доклады высшей школы. Филологические науки. 1966. №3. С.3444.
2. АвалианиЮ.Ю. Заметки о переходности-непереходности глаголов /Ю.Ю.Авалиани //Труды Самаркандского университета. 1962. Вып.118. С.155162.
3. АдмониВ.Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики /В.Г.Адмони. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1988. 240с.
4. АкимоваГ.Н. К вопросу о валентности переходных глаголов в русском языке //Теория языка, методы его исследования и преподавания /Г.Н.Акимова. Л., 1981. С.2832.
5. АкимоваГ.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка /Г.Н.Акимова. М.: Высш. шк., 1990. 168с. (Б-ка филолога).
6. АндершЙ.Ф. Про співвідношення інтенційної і валентної структури дієслова. На матеріалі української мови /Й.Ф.Андерш //Українське мовознавство. 1980. Вип.8. С.6265.
7. АнтоноваС.М. К вопросу о функционировании глагола «говорить» в литературной и диалектной речи /С.М.Антонова //Глагол в языке и речи. На материале языков разных систем: сб. науч. тр. Кемерово, 1986. С.139142.
8. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка /Ю.Д.Апресян; АН СССР, Науч. совет по комплексной проблеме «Кибернетика». М.: Наука, 1974. 367с.
9. АпресянЮ.Д. Опыт описания значений глаголов по их синтаксическим признакам (типам управления) /Ю.Д.Апресян //Вопросы языкознания. 1965. №5. С.5166.
10. АпресянЮ.Д. О сильном и слабом управлении (опыт количественного анализа) /Ю.Д.Апресян //Вопросы языкознания. 1964. №3. С.3249.
11. АпресянЮ.Д. Трехуровневая теория управления: лексикографический аспект [Электронный ресурс] /Ю.Д.Апресян //Типология языка и теория грамматики: материалы междунар. конф., посвященной 100-летию со дня рождения С.Д.Кацнельсона, 2730 ноября 2007г. Режим доступа: http.://www.iling.spb.ru/grammatikon/mater/dsk2007/tez2007_apresjan.pdf.
12. АпресянЮ.Д. Типы соответствия семантических и синтаксических актантов /Ю.Д.Апресян //Проблемы типологии и общей лингвистики: материалы междунар. науч. конф., посвященной 100-летию со дня рождения проф. А.А.Холодовича, 46 сентября 2006 г. : тез. докл. СПб., 2006. С.1528.
13. АпресянЮ.Д. Структурно-семантические параметры в лексике: на материале английского языка /Ю.Д.Апресян, А.М.Кузнецов. М.: Наука, 1980. 160с.
14. АпресянЮ.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола /Ю.Д.Апресян; АН СССР, Ин-т русского яз. М.: Наука, 1967. 251с. Библиогр.: с.241248.
15. АракинВ.Д. О лексической сочетаемости /В.Д.Аракин //К проблеме лексической сочетаемости: сб. ст. /отв.ред.В.А.Аракин; М-во просвещения РСФСР, Моск. гос. пед. ин-т им.В.В.Ленина. М., 1972. С.512.
16. АрсеньеваМ.А. О тождестве слова /М.А.Арсеньева, Т.В.Строева, А.П.Хазанович //Научные доклады высшей школы. Филологические науки. 1965. №2. С.5968.
17. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл (логико-семантические проблемы) /Н.Д.Арутюнова. М.: Наука, 1976. 382с.
18. АфанасьеваО.Ю. Глаголы с инкорпорированым обстоятельством образа действия и семантическая редупликация (на материале современного англ. яз.): автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» /О.Ю.Афанасьева. Одеса, 1991. 15с.
19. АхмановаО.С. Словарь лингвистических терминов /О.С.Ахманова. М.: Сов. энцикл., 1969 [б]. 607с.
20. БайкееваВ.Н. Семантические параметры непереходных глаголов современного английского языка: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Германские языки» / В.Н.Байкеева. Львов, 1986. 15с.
21. БархударовЛ.С. Структура простого предложения современного английского языка /Л.С.Бархударов. М.: Высш. шк., 1966. 200с.
22. БацевичФ.С. Проспекция русского слова (функционально-ономасиологический аспект) /Ф.С.Бацевич //Русское языкознание. 1990. Вып.21. С.4955.
23. БелошапковаВ.А. Современный русский язык /В.А.Белошапкова. М.: Высш. шк., 1989. 800с.
24. БенвенистЭ. Общая лингвистика /Э.Бенвенист. М.: Прогресс, 1974. 446с.
25. БергельсонМ.Б. Прагматический принцип «приоритета» и его отражение в грамматике языка /М.Б.Бергельсон, А.Е.Кибрик //Известия АН СССР. Сер.: Литература и язык. 1981. Т.40, №4. С.343355.
26. БоброваГ.А. Некоторые случаи безобъектного употребления переходных глаголов /Г.А.Боброва //Вопросы структуры и функционирования русского языка. Томск, 1979. С.7179.
27. БогдановаЛ.И. Взаимодействие семантики и синтаксиса в актантной рамке русского глагола [Электронный ресурс] / Л.И.Богданова //Синтаксические отношения и структура аргументов: материалы Второго междунар. симпозиума по языкам Европы, Северной и Центральной Азии, 1114 мая 2004г.: тез. докл. Казань, 2004. Режим доступа: http://www.ksu.ru/conf/LENCA-2/144.rtf
28. БокаревЕ.А. Эргативная конструкция предложения /Е.А.Бокарев М.: Изд-во иностранной лит., 1950. 216с.
29. БолдыреваМ.М. О сочетаемости, дистрибуции, валентности в синтаксисе /М.М.Болдырева //Вопросы романо-германской филологии : учен. зап. /Моск. пед. ин-т иностранных яз. им. М.Тореза. 1970. Т.55. С.1223.
30. БондаркоА.В. К теории поля в грамматике залог и залоговость /А.В.Бондарко // Вопросы языкознания. 1972. №3. С.2035.
31. БондаркоА.В. Русский глагол /А.В.Бондарко, Л.Л.Буланин. Л.: Просвещение, 1967. 184с.
32. БуланинЛ.Л. Категория залога в современном русском языке: учеб. пособие /Л.Л.Буланин. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. 88с. (ЛГУ им.А.А.Жданова).
33. БуланинЛ.Л. О соотношении переходности и залога в русском языке /Л.Л.Буланин // Ученые записки МОПИ им. Н.К.Крупской. Т.278, вып.17. С.213219.
34. БулаховськийЛ.А. Нариси з загального мовознавства /Л.А.Булаховський. К.: Рад. шк., 1955. 247с.
35. БурлаковаВ.В. Основы структуры словосочетания в современном английском языке /В.В.Бурлакова. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1975. 128с. Библиогр.: с.122126.
36. БуслаевФ.И. Историческая грамматика русского языка /Ф.И.Буслаев. М.: Изд-во АН СССР. Отд-ние лит. и яз., 1959. 624с.
37. ВандриесЖ. Язык. Лингвистческое введение в историю /Ж.Вандриес. М.: Соцэкгиз, 1937. 410с.
38. Ванхала-Анишевски М. Десемантизация глагола в русской научной речи /М.Ванхала-Анишевски //Филологические науки. 1999. №2. С.6470.
39. ВасильевЛ.М. Семантика русского глагола: учеб. пособие для слушателей факультетов повышения квалификации /Л.М.Васильев. М.: Высш. шк., 1981. 184с.
40. ВасильевЛ.М. Семантика русского глагола (Глаголы речи, звучания и поведения): учеб. пособие /Л.М.Васильев. Уфа: Изд-во Башк. ун-та, 1981. 72с.
41. ВасильевЛ.М. Теория семантических полей /Л.М.Васильев //Вопросы языкознания. 1971. №5. С.105113.
42. ВахнееваН.А. Сочетаемость в лексико-семантических исследованиях /Н.А.Вахнеева // Вопросы сочетаемости языковых единиц: сб. ст. /ред.: доц. Ю.Н.Кан. Саратов, 1974. С.3540.
43. ВежбицкаА. Дело о поверхностном падеже /А.Вежбицка //Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып.15. С.303341.
44. ВердиеваЗ.Н. Семантические поля в современном английском языке /З.Н.Вердиева. М.: Высш. шк., 1986. 120с.
45. ВиноградовВ.В. Основные типы лексических значений слова /В.В.Виноградов //Вопросы языкознания. 1953. №5. С.329.
46. ВиноградовВ.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове): учеб. пособие для вузов /В.В. Виноградов. М.: Высш. шк., 1947. 784с.
47. ВихованецьІ.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови /І.Р.Вихованець ; відп. ред. К.Г.Городенська; АН України, Ін-т укр. мови. К.: Наук. думка, 1992. 222с.
48. ВихованецьІ.Р. Семантико-синтаксична структура речення /І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський. К.: Наук. думка, 1983. 219с.
49. ВихованецьІ.Р. Теоретична морфологія української мови: академічна граматика української мови /І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська; ред. І.Р.Вихованець. К.: Універ. вид-во «Пульсари», 2004. 400с. Бібліогр.: с.391398.
50. ВихованецьІ.Р. Типи синтаксичних одиниць /І.Р.Вихованець //Мовні і концептуальні картини світу. К., 2002. №6. С.7076.
51. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті /І.Р.Вихованець ; АН України, Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні. К.: Наук. думка, 1988. 256с.
52. ГайсинаР.М. Синтагматика субъектно-объектных и двухобъектных глагольных отношений /Р.М.Гайсина //Исследования по семантике: Лексическая и синтаксическая семантика. Уфа, 1981. Вып.7. С.312.
53. ГороденськаМ.П. Семантико-синтаксичне оточення дієслів із значенням запаху /М.П.Городенська //Мовознавство. 1999. №23. С.5762.
54. ГулыгаЕ.В. Автосемантия и синсемантия как признаки смысловой структуры слова /Е.В.Гулыга // Научные доклады высшей школы. Филологические науки. 1967. №2. С.6272.
55. ДесницкаяА.В. Сравнительное языкознание и история языков /А.В.Десницкая. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1984. 351с.
56. ДолининаИ.Б. Об особенностях полиреференциональных категорий (явление переходности/непереходности) /И.Б.Долинина //Ученые записки Тартус. ун-та. Вып.760: Труды по русской и славянской филологии. Грамматич. семантика слова и предложения. 1987. С.310.
57. ДолининаИ.Б. Залог и диатеза: критерии разграничения /И.Б.Долинина //Сопряженность глагольных категорий: сб. науч. тр. Калинин, 1990. С.5667.
58. ЕлисееваН.В. Когнитивные аспекты семантики и функционирования английских глаголов речевой коммуникации: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» /Н.В.Елисеева. М., 1996. 25с.
59. ЕремееваН.И. Проблема переходного и непереходного употребления глагола в современном английском языке /Н.И.Еремеева //Филологические науки. 1967. №2 (38). С.7383.
60. ЕсперсенО. Философия грамматики /О.Есперсен. М.: Изд-во иностранной лит., 1958. 404с.
61. ЄрмоленкоС.Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів /С.Я.Єрмоленко, С.П.Бибик, О.Г.Тодор; за ред. С.Я.Єрмоленко. К.: Либідь, 2001. 224с.
62. ЖигадлоВ.Н. О переходности и непереходности глаголов в современном английском языке /В.Н.Жигадло //Ученые записки ЛГУ. Сер.: Филологические науки. 1955. №180, Вып. 21. С.209222.
63. ЖдановаО.П. Семантические классы русских глаголов поведения /О.П.Жданова //Семантические классы русских глаголов. Свердловск, 1982. С.810.
64. ЗагніткоА.П. Позиційна модель речення і валентність дієслова /А.П.Загнітко //Мовознавство. 1994. №23. С.4856.
65. ЗагніткоА.П. Система і структура морфологічних категорій сучасної української мови (проблеми теорії): навч. посібник для студ. спец. «Українська мова і література» /А.П.Загнітко. К.: ІСДО, 1993. 343с.
66. ЗагніткоА.П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова /А.П.Загнітко. К.: НМК ВО, 1990. 64с.
67. ЗагніткоА.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: моногр. /А.П.Загнітко. Донецьк : ДонДУ, 1996. 437с.
68. ЗагніткоА.П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс): навч. посібник /А.П.Загнітко. К.: ІЗМН, 1996. Ч.1. 202с.
69. ЗаикаН.М. Факторы, влияющие на вариативность валентности глагола в баскском языке /Н.М.Заика //Проблемы типологии и общей лингвистики: материалы междунар. науч. конф., посвященной 100-летию со дня рождения проф. А.А.Холодовича, 46 сентября 2006 г. : тез. докл. СПб., 2006. С.5356.
70. Залоговые конструкции в разноструктурных языках /отв. ред. В.С.Храковский. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1981. 286с.
71. ЗасоринаЛ.Н. Понятие валентности в языке /Л.Н.Засорина, В.П.Берков //Вестник Ленингр. ун-та. Сер.: История, язык и литература. 1961. Вып.2, №8. С.133139.
72. ЗолотоваГ.А. К проблеме соотношения семантики, морфологии и синтаксиса /Г.А.Золотова //Теоретические проблемы функциональной грамматики: материалы Всерос. науч. конф., Санкт-Петербург, 2628 сент. 2001 г.: тез. докл. /отв. ред. А.В.Бондарко. СПб., 2001. С.1920.
73. ЗолотоваГ.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка /Г.А.Золотова. М.: Наука, 1973. 351с.
74. ЗоммерфельдтК.Э. К вопросу о минимуме предложения (валентность) /К.Э.Зоммерфельдт //Иностранные языки в школе. 1975. №1. С.1019.
75. ЗлаткинВ.В. Взаимодействие лексических значений в сочетании «глагол+предлог+имя» /В.В.Златкин // Вопросы языкознания. 1976. №4. С.3752.
76. ЗубковаЕ.М. Глаголы умственной деятельности, речи и физического восприятия в английской художественной и научной прозе: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Германские языки» /Е.М.Зубкова. Львов, 1986. 16с.
77. ІваницькаН.Б. Функціонально-семантичні параметри абсолютивних дієслів української мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» /Н.Б.Іваницька. К., 2000. 20с.
78. ИсаченкоА.В. Грамматический строй русского языка в сопоставлении со словацким. Морфология. Ч ІІ. /А.В.Исаченко. Братислава: Изд-во Словацкой АН, 1960. 577с.
79. ИстринаЕ.С. Глагол /Е.С.Истрина //Грамматика русского языка. Т.1. Фонетика и морфология. М., 1952. С.409605.
80. КаленичВ.М. Одновалентні дієслівні предикати у двоскладних реченнях української мови /В.М.Каленич //Українська мова. 2005. №3. С.4653.
81. КасевичВ.Б. Семантика. Синтаксис. Морфология /В.Б.Касев