СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕМАРКИ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ А.ЗЕЇ)

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису
Мойсієнко Олеся Анатоліївна

УДК 811. 14’ 06’42

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ
ОСОБЛИВОСТІ РЕМАРКИ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
(НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ А.ЗЕЇ)

10.02.14 класичні мови. Окремі індоєвропейські мови.
Новогрецька мова.

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
член-кореспондент НАН України,
доктор філологічних наук,
професор Клименко Ніна Федорівна

Київ - 2008

Зміст

Вступ....3
Розділ 1. Ідіостиль і питання текстової організації художніх структур ...9
1.1. Проблеми стилю і тексту........... .9
1.2. Категоріальна природа текстових структур. Ремарка як
структурний і образно-смисловий компонент тексту.19
Розділ 2. Структурно-семантична організація ремарки.........45
2.1. Ремарка з дієслівним компонентом на позначення мовлення........45
2.2. Ремарка з іменниковим компонентом на позначення мовлення
(φωνή)....65
2.3. Ремарка з дієсловом кінемної семантики..78
2.4. Ремарка з компонентом γελάω....92
Розділ 3. Особливості синтаксичної організації ремаркової структури.102
3.1. Просте речення ремаркової структури103
3.1.1. Ремарка з однорідними присудками............108
3.1.2. Конструкції з дієсловом мовлення: обставинне
розширення предикатної структури....................115
3.1.3. Конструкції з відсутнім дієсловом мовлення: еліптичні
ремаркові структури...123
3.2. Складне речення ремаркової структури..........129
3.2.1. Підрядні конструкції ремаркової структури... 129
3.2.2. Сурядні конструкції ремаркової структури..... 142
3.2.3. Складні конструкції змішаного типу.... 146
3.3. Ремарка як одиниця текстового рівня
(функціонально-індивідуалізаційний аспект)...154
Висновки.168
Список літератури.....174

ВСТУП

Вивчення явища ремарки, її функціонування у художньому тексті невіддільне від проблеми дослідження загальнотекстової струкури, категоріальної природи тексту. Окрім цього, аналіз тексту на матеріалі творів одного письменника передбачає необхідність розгляду тексту в ідіостилістичному аспекті, оскільки дослідження текстової структури як цілісної системи в такому разі має враховувати не лише загальнохудожні, загальноестетичної цінності, а й особливості, зумовлені індивідуально-авторським баченням світу, індивідуально-авторською манерою творення образів.
У сучасній лінгвістиці на дослідження художніх ідіолектів звернена особлива увага. Вивченням стилю, зокрема авторського, займалися такі відомі дослідники, як Ш.Баллі, Р.Якобсон, Л.Шпітцер, В.Виноградов, Л.Булаховський, Р.Будагов, І.Гальперін, М.Геллідей, Г.Міхель, Ю.Степанов, І.Подгаєцька, В.Мотсіу, Х.Хараламбакіс, Т.Накас, Т.Калоїру та ін. Світ художнього бачення автора виражається у певному створеному ним кодові, що являє собою не набір певних виражальних засобів, а гармонійне їх поєднання у систему, що відтворює особистість письменника на всіх рівнях, кодові, який однак може отримувати неоднозначне прочитання читачем з причини рухливості його власних світоглядних систем.
Системою вираження стилю автора є текст, який і становить собою ієрархію авторських засобів, спрямованих на естетичну організацію художньої структури. Художній текст розглядається як цілісна ієрархічна система, як естетичне явище, що репрезентує особистість того чи того митця, відображаючи чільні характеристики його творчості на всіх рівнях: граматичному, семантичному, власне художньому. Проблеми художнього тексту були увагою таких зарубіжних дослідників, як Р.Барт, Х.Вайнрих, В.Дресслер, М.Бахтін, І.Гальперін, Ю.Лотман, українських авторів Ф.Бацевича, С.Єрмоленко, А.Загнітка, В.Калашника, О.Селіванової, Н.Слухай, І. Смущинської , Н.Сологуб та ін.
З’ясування ролі ремарки в тексті пов’язане насамперед із розкриттям лексико-семантичних та структурно-синтаксичних особливостей її організації, зв’язку з конструкцією прямої мови, на основі чого формується функціональний статус ремарки в тексті як одиниці стилістичного характеру, що виявляється в її експресивно-емоційних, композиційних потенціях, як одиниці текстового рівня, що забезпечує існування категорійних ознак зв’язності, модальності. Як одиниця, що виконує функцію забезпечення таких категорійних ознак, ремарка виступає важливим динамізаційним елементом тексту, активним тексто- та стилетворчим компонентом художнього твору.
Надзвичайним багатством (у структурно-композиційному, функціонально-стилістичному плані) відзначаються ремаркові конструкції в творах відомої сучасної грецької письменниці Алкі Зеї, книги якої широко відомі в світі (наприклад, її роман „Το καπλάνι της βιτρίνας” перекладено більш ніж двадцятьма мовами, роман „Ο μεγάλος περίπατος του Πέτρου” дванадцятьма мовами, роман „Η αρραβωνιαστικιά του Αχιλλέα” шістьма мовами). Романістика Алкі Зеї характеризується такими складниками письма, як панорамність зображення деталей, психологізм, діалогізація оповіді. Маючи за плечима освіту філологічного факультету Афінського університету, драматичної школи Афінської консерваторії та кінематографічного інституту Москви, вона в своїх творах легко зміщує плани розповіді, часто міняє оповідь першої та третьої особи, майстерно вибудовує мовні партії персонажів, приділяючи велику увагу ремарковому супроводу монологічних, діалогічних, полілогічних контекстів.
Ремарка в прозі письменниці виступає образно-композиційним складником цілісної художньої системи, несе особливе смислове і емоційне навантаження, відіграючи таким чином важливу роль в організації текстової структури.
Вивчення явища ремарки на граматичному, семантико-функціональному, стилістичному рівні становить одну з малодосліджених проблем як у вітчизняному, так і зарубіжному мовознавстві. Можна назвати лише праці М.Милих, Г.Чумакова, В.Кодухова, А.Бурова, Л.Іорданської та І.Мельчука в русистиці, Т.Питиримової, виконані на матеріалі білоруської мови, З.Жовнірук німецької. Питанню стилістичних функцій ремарки в художньому творі присвячені поодинокі статті в науковій періодиці,
з-поміж яких болгарської дослідниці Ів.Васєвої-Кадинкової, вітчизняних авторів А.Ілюшина, М.Шумилова, В.Краснова.
Актуальність дисертації як у загальномовознавчому аспекті, так і в межах елліністики зумовлена важливістю досліджень художніх ідіолектів, відсутністю ґрунтовних праць, присвячених багаторівневому аналізу ремарки як невід’ємного складника текстової структури художньої прози, як стилетворчої одиниці, що виявляє себе як індивідуалізаційний компонент ідіостилю автора, а також відсутністю будь-яких лінгвістичних досліджень творчості відомої грецької письменниці Алкі Зеї.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах розробки комплексної наукової теми кафедри елліністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Україно-грецькі мовні зв’язки”, яка є частиною наукової теми „Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів”, затвердженої Міністерством освіти і науки України, та розробляється науковцями Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом доктора філол. наук, проф. О.І. Чередниченка.
Метою дисертаційної праці є дослідити структурно-семантичну і функціонально-стилістичну природу ремаркових конструкцій у художньому континуумі прозового тексту, зокрема в ідіостилі грецької письменниці Алкі Зеї. Мета роботи зумовлює необхідність вирішення низки конкретних завдань:
- схарактеризувати текст як стилетворчу систему, як репрезентативну мовно-образну систему художнього ідіолекту;
- описати категоріальну природу текстової структури;
- здійснити семантико-структурний аналіз ремарки в текстах творів А.Зеї;
- дослідити синтаксичну структуру ремаркового речення і його функціонально-стилістичні особливості в творах Алкі Зеї;
- визначити особливості ремарки як образно-динамізаційного й індивідуалізаційного елемента в художній структурі романів А.Зеї.
Об’єктом дослідження виступає мова художніх творів Алкі Зеї.
Предметом дослідження є структурно-семантична організація ремаркових конструкцій та їх функціонування у текстах А.Зеї.
Матеріал дослідження: романи Алкі Зеї „Η αρραβωνιαστικιά του Αχιλλέα”, „Η Κωνσταντίνα και οι αράχνες της”, „Κοντά στις ράγιες”, „Ο θείος Πλάτον”, „Ο μεγάλος περίπατος του Πέτρου”, „Η μωβ ομπρέλα”, „Το καπλάνι της βιτρίνας”, „Ο ψεύτης παππούς”.
Для розв’язання поставлених у дисертації завдань використано такі методи: описово-аналітичний, орієнтований на спостереження, аналіз і узагальнення мовних фактів, метод структурно-семантичного аналізу, що передбачає відбір і класифікацію досліджуваного матеріалу, текстологічний метод, спрямований на функціонально-стилістичний опис ремаркових конструкцій у творах Алкі Зеї.
Наукова новизна роботи зумовлена тим, що у ній уперше в грецькій та вітчизняній елліністиці здійснено лінгвістичний аналіз ремарки в художніх текстах грецької письменниці Алкі Зеї на різних мовних рівнях. У роботі розглянуто функціонування ремаркових конструкцій як із семантико-структурного погляду, так і на синтаксичному рівні, що дало можливість здійснити семантичну класифікацію ядра ремарки та схарактеризувати стилістичні особливості ремарки відповідно до її синтаксичної організації. Здійснено аналіз ремарки з огляду на її здатність забезпечення таких категоріальних ознак тексту, як зв’язність та модальність, що сприяло виявленню особливостей її функціонування як стилістичної одиниці, здатної репрезентувати індивідуально-авторські характеристики твору.
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні принципів аналізу художнього тексту на основі функціональних характеристик ремарки, обґрунтуванні поняття ремарки як одиниці стилістичного синтаксису та одиниці тексту. Значення дисертації полягає у можливості використання результатів здійснених спостережень для уточнення механізму творення мовно-образної системи художнього твору зі структурним компонентом ремарки, визначення індивідуалізаційної ролі такого механізму в конкретних художніх ідіостилях.
Практичне значення. Матеріал дисертаційного дослідження може бути використаний у курсах історії новогрецької літературної мови, стилістики, у спецкурсах про ідіостиль письменника, спецсемінарах з лінгвостилістичного аналізу художнього тексу.
Апробація основних положень і результатів дисертаційного дослідження проводилася на міжнародних науково-практичних конференціях „Греція і слов’янський світ: національна своєрідність і взаємовплив культур” (Київ-Ніжин, 27-28 квітня 2006 р.), „Розвиток еллінізму в Україні у XVIII-XXI ст.” (Маріуполь, 21-23 травня 2007р.), „Функціональний простір української мови” (Київ, 21 лютого 2007 р.), на Всеукраїнській науковій конференції „Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 11 квітня 2007 р.), інститутських наукових конференціях.
Основні положення дисертації викладено в семи публікаціях:
1. Мойсієнко О. Авторська ремарка з компонентом „дієслово мовлення + іменник γελάω” при прямій мові у прозових текстах А.Зеї // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць / Олеся Мойсієнко. К. ВПЦ „Київський університет”, 2007. Вип. 23. Ч.3. С. 178-183.
2. Мойсієнко О. Авторська ремарка з компонентом φωνή при прямій мові у романі Алкі Зеї у романі „Ахіллесова наречена” // Розвиток еллінізму в Україні у ХVІІІ-ХХІ ст. : збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції / Олеся Мойсієнко. Маріуполь: Вид-во Маріуп. держ. гуман. ун-ту, 2007. С. 363-365.
3. Мойсієнко О. Дієслово кінемної семантики в ремарці прямої мови (на матеріалі художніх текстів А.Зеї) // Наук. вісник Херсон. держ. ун-ту. Серія „Лінгвістика”: зб. наук. праць. Вип.VI. / Олеся Мойсієнко. Херсон: Вид-во ХДУ, 2008. С.226- 231.
4. Мойсієнко О. Підрядні конструкції в авторській ремарці (на матеріалі прози А.Зеї) // Лінгвістичні дослідження: зб. наук. праць / Олеся Мойсієнко. Харків: Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.Сковороди, 2007. Вип.24.С. 135-140.
5. Мойсієнко О. Прислівникове та прийменниково-іменникове розширення ремарки з дієсловом мовлення в художніх текстах Алкі Зеї // Вісник Київського славістичного університету: зб. наук. праць / Олеся Мойсієнко. К.: Київський славістичний університет, 2007. Вип. 36. С. 256-262.
6. Мойсієнко О. Ремарка з компонентом γελάω в художніх текстах А.Зеї // Українське мовознавство: зб. наук. праць / Олеся Мойсієнко. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2007. Вип. 37. С. 94-99.
7. Мойсієнко О. Функції еліптичних конструкцій у авторських ремарках прози Алкі Зеї // Вісник Київського славістичного університету : зб. наук. праць / Олеся Мойсієнко. К.: Київський славістичний університет, 2006. Вип. 33. С. 220-224.
Структура роботи. Мета та завдання дослідження зумовили структуру роботи, що складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних наукових джерел, списку аналізованих матеріалів. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки, з них 173 сторінки основного тексту. Список використаних джерел охоплює 216 позицій, з них 208 різномовні науково-критичні праці, довідкова література і 8 джерел ілюстративного матеріалу.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Розуміння авторського стилю базується на поєднанні лінгвістичних і літературознавчих аспектів, що дає можливість сприймати його як певну гармонію, втілену в динамічній системі різнорівневих мовно-виражальних засобів. Риси індивідуальності стилю постають не стільки в неповторності цих виражальних засобів, скільки в неповторності їх організації, що, зрештою, виявляється в неповторності загальнохудожньої цілості. Системою, в якій стиль отримує свою реалізацію, постає текст, і лише при аналізі його як цілого видається можливою характеристика особливостей письменницького стилю.
Вивчення тексту як системної єдності зумовило необхідність визначення його категоріальної структури, що передбачає існування ряду характерних особливостей, яких текст або набуває під час формування, або завдяки яким текст формується. Ремарка в художньому тексті є важливим динамізаційним компонентом, що виявляє себе на різних мовних рівнях і забезпечує такі категоріальні ознаки, як зв’язність та модальність.
Ремаркове речення, яке постійно функціонує поряд із реченням прямої мови, зв'язок із якою позначається лише на смисловому рівні, постає як незалежна синтаксична одиниця. Смислова взаємозалежність обох речень у переважній більшості випадків відіграє вирішальну роль для реалізації в тексті таких функцій, як забезпечення когезії/когерентності, модальності/ оцінки, експресії/ емоційності.
Важливим чинником забезпечення зв’язності тексту виступають а) наскрізні повтори (повторювані протягом усього твору), повтори всієї ремарки або її семантичного ядра, що стосується репліки певного героя (зазвичай не першорядного); б) смислові повтори (зі змінним лексичним оформленням) щодо реплік непершорядних героїв; в) ситуативні (в межах однієї мовленнєвої ситуації) точні та приблизні (тієї ж семантики) повтори щодо різних персонажів-учасників діалогу.
На особливу увагу заслуговує інверсійний повтор смислового наповнення ремарки, який є виразником суб’єктивно-модального значення, що, сприймаючись при одиничному вживанні ремарки в тексті, має фразовий рівень, а при багаторазовому переростає у рівень текстової модальності. Такі повтори позначаються на формуванні образів твору, на їх динаміці. Ремарку слід розглядати як одиницю стилістичного синтаксису.
Отже, ремаркові конструкції реалізують себе в тексті як такі, що, забезпечуючи основні категоріальні ознаки, виконують не лише тексто-, а й стилетворчу функцію, характеризуючи при цьому текст як складне художньо-естетичне явище.
Ремарка при прямій мові в художніх текстах А.Зеї представлена найрізноманітнішими (в смисловому і граматичному плані) конструкціями і, взаємодіючи з реплікою речення, здатна не лише констатувати мовленнєвий акт, а й виражати особливості мовлення героя, обставини, за яких відбувається мовлення, внутрішній стан мовця, його характер тощо.
Семантичним і граматичним центром ремарки прийнято вважати дієслово, яке в ремаркових конструкціях творів А. Зеї представлене лексемами мовленнєвої семантики, кінемної семантики (позначають рухи, жести, міміку героя), внутрішньохарактеристичної семантики (для вираження емоцій, почуттів, процесів мисленнєвої діяльності тощо). Проте найуживанішими в текстах А. Зеї є дієслова мовлення, серед яких виокремлюємо такі, що виступають на позначення а) власне акту мовлення, б) особливостей, манери мовленнєвого акту, в) наказу, спонукання, г) позитивного чи негативного ставлення до співрозмовника, ґ) запитання, відповіді, д) початку-завершення мовлення, е) афективного мовлення.
Поряд з ввідним дієсловом у ремарках досліджуваних текстів А.Зеї досить активно представлені 1) іменник чи прикметниково-іменниковий вираз, який а) або нівелює значення ввідного дієслова, б) або робить його значення другорядним, в) або заступає його функцію у разі відсутності дієслова взагалі чи наявності лише дієслова-з’вязки, 2) прислівник, що визначає або доповнює значення ввідного дієслова, 3) інше дієслово або його дієприслівникова форма, що супроводжує ввідне дієслово.
В романній творчості А. Зеї надзвичайно широким функціональним полем відзначаються ремаркові конструкції з іменниковим елементом φωνή. У випадку вживання з дієсловом мовлення (зазвичай емоційно нейтральним), завдяки поєднанню з відповідним прикметником, іменник φωνή виконує важливу стилістичну роль. У випадку відсутності дієслова мовлення іменник φωνή здатен заміщувати роль такого дієслова, акцентуючи при цьому вияв суб’єктивного сприйняття репліки героя, що робить такі речення досить експресивними.
Незважаючи на те, що ремарка з іменником φωνή є одним із найулюбленіших письменницею засобів вираження найтонших настроєвих відтінків героїв, вживання однак таких ремаркових конструкцій значним чином залежить від особливостей оповіді, специфіки самого твору. Подібні ремарки особливо характерні для творів А.Зеї, де оповідь ведеться від першої особи і головним героєм-оповідачем виступає дитина. Звуковий елемент ремарки стає домінантним для всього твору, оскільки у такий спосіб авторка творить образи як дієвих осіб, так і навколишнього світу, який передається через дитяче сприйняття звуків. Ймовірно, спосіб сприйняття зовнішнього світу дитини, яка, не розуміючи іноді значення слова, сприймає його як певний звуковий код, є характерним і для самої авторки, яка в багатьох інтерв’ю наголошувала на тому, що „будує” свої твори на основі власного досвіду дитячих років, який і досі для неї має велике значення.
В ремаркових конструкціях аналізованих текстів значне місце відведене словам кінемної семантики, що „супроводжують” дієслово мовлення або (в більшості випадків) виступають у функції заміщення такого дієслова, при цьому виконуючи індивідуалізаційно-художню роль у творі.
Вживання ремарок із кінемним компонентом задля передачі психологізму в конкретній ситуації чи в творі загалом є ще однією з особливостей художнього ідіостилю письменниці. Якщо відображення дитячого сприйняття світу в багатьох творах передавалось через звуковий вияв (у ремарках з іменником φωνή), то світ дорослих, їхні стосунки будуються з максимальним урахуванням несловесного вираження почуттів, як наприклад, у романі Η αρραβωνιαστικιά του Αχιλλέα, де ремарка з кінемним дієсловом (особливо препозиційна, оформлена окремим реченням) є одним з активних засобів психологізації твору.
Дієслова з мімічною семантикою, такі як γελάω, χαμογελάω, виявляють свій стилістичний потенціал завдяки вживанню з означальними компонентами, що привносять у контекст різні смислові й емоційні відтінки.
Лексичне значення ввідного слова значною мірою впливає на характер синтаксичної природи ремарки. Так, емоційно забарвлене ввідне дієслово мовлення в більшості випадків не поширюється іншими членами речення, має статус простого односкладного речення і, як правило, „супроводжує” репліку виразного емоційного змісту.
Натомість дієслова із загальним значенням мовлення λέω, κάνω, μιλάω, ρωτάω, απαντάω зазвичай характеризуються супровідним вживанням членів, які здатні деталізувати картину мовлення в смисловому, емоційному плані. Серед найпоширеніших конструкцій такої функціональності є прості речення з однорідними присудками, де роль другого присудка виконує, як правило, дієслово немовленнєвого характеру, яке в свою чергу поширюється іншими другорядними членами. Однак у прикладах такого зразка важливу роль відіграє також позиціонування ремаркової конструкції стосовно репліки: емоційне поле постпозиційної ремарки визначається семантикою дієслова немовленнєвого характеру, а дієслово мовлення залишається емоційно нейтральним, у той час як у препозиції саме дієслово мовлення поширюється обставиною і позначається більшим емоційним навантаженням. Ремарка в інтерпозиції виконує подвійну функцію коментування і введення реплік, поступається двом попереднім у емоційному плані.
У ролі супровідних членів до нейтрально забарвлених дієслів мовлення виступають означення, виражені прикметниками, дієприкметниками, іменними конструкціями типу όλο + іменник; найчастотнішими у творах А.Зеї є обставини способу дії, виражені прислівниками та прийменниково-іменниковими конструкціями. Такі прислівникові обставини значною мірою здатні визначати в емотивному плані всю мовленнєву ситуацію висловлення. У конструкціях же з прийменником με важливу смислову роль відіграє також часто вживаний прикметник, що стосується не лише іменника, а й характеризує всю ремарку.
Конструкції з відсутнім дієсловом (еліптичні конструкції) вживаються авторкою дещо рідше, однак такі речення є чи не найекспресивнішими синтаксичними утвореннями в тексті. Максимального емоційного напруження та динамізму набувають ремарки з мінімальною кількістю наявних компонентів.
З-поміж складних конструкцій ремарки виокремлюємо реченнєві структури з підрядними означальними, мети, порівняльними, причини та часу, найхарактернішими з яких є перші три названі типи. Такі синтаксичні утворення характеризуються багатофункціональним вираженням змісту, в тому числі й емоційного, що розкриває, доповнює, уточнює, часом змінює зміст репліки і усієї мовленнєвої ситуації.
Сурядне речення ремарки можна поділити на два основні типи за семантичною характеристикою. До першого типу відносимо конструкції з нейтральним дієсловом мовлення, де друга частина позначає внутрішній стан героя в момент мовлення, що отримує зовнішнє або звукове вираження. Другим типом складносурядних ремарок є такі, в яких наступна сурядна частина передає дію іншого героя як реакцію на мовлене, встановлюючи таким чином наслідкову смислову залежність між сурядними частинами.
Складні ремаркові конструкції змішаного типу позначені багатоваріантним комбінуванням сурядних і підрядних конструкцій різних семантичних класів; найбільшою активністю в таких структурах відзначаються синтаксичні утворення з порівняльними, означальними і з’ясувальними підрядними компонентами.
Ускладненість ремарок різнотипними синтаксичними конструкціями, наприклад, у творах „Ο μεγάλος περίπατος του Πέτρου”, „Η Κωνσταντίνα και οι αράχνες της”, „Κοντά στις ράγιες” характерна для центральних героїв і виступає засобом актуалізації опису цих героїв, деталізації їхніх характеристик, стосунків на тлі інших персонажів і мовленнєвої ситуації загалом. Такі ремаркові конструкції в романах А.Зеї подибуємо спорадично також для увиразнення на певному відрізку тексту другорядного героя, який у певний момент відіграє важливу роль у творі.
Таким чином, ремарка при прямій мові як структурно-композиційний компонент художніх текстів Алкі Зеї характеризується надзвичайно строкатою смисловою і граматичною організацією, що в кожному окремому випадку, залежно від авторської інтенції, контекстуальної ситуації, виконує важливу текстотвірну, динамізаційну, індивідуалізаційну функцію.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Абызова В.Н. К проблеме соотношения объективного и субъективного в тексте // Текст, контекст, подтекст / Абызова В. Н. М.: Изд-во АН СССР, 1986. С. 23-28.
2. Аминова А.А. Глагольные синонимы русского язика / Аминова А.А. Казань: Издательство Казанского университета, 1988. 154 с.
3. Антонова С.М. Глаголы говорения динамическая модель языковой картины мира: опыт когнитивной интерпретации: [монография] / Антонова С.М. Гродно: ГрГУ, 2003. 519 с.
4. Апресян Ю.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола / Апресян Ю.Д. М.: Наука, 1976. 251 с.
5. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность / Арнольд И.В. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. 444с.
6. Арутюнова Н.Д. Номинация и текст // Языковая номинация: Виды наименований / Арутюнова Н.Д. М.: Наука, 1977. С. 304-357.
7. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы / Арутюнова Н.Д. М.: Наука, 1976. 383с.
8. Ахманова О.С Словарь лингвистических терминов / Ахманова О.С М.: Советская Энциклопедия, 1966. 608 с.
9. Бабенко Л.Г. Филологический анализ текста. Основы теории, принципы и аспекты: [учебник для вузов] / Бабенко Л.Г. М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2004. 464 с.
10.Балли Ш. Французская стилистика / Под ред. Е.Г. Эткинда / Шарль Балли. М.: Изд-во иностранной лит-ры, 1961. 394 с.
11.Барлас Л.Г. Источники текстовой выразительности // Проблемы экспрессивной стилистики: Изд-во Рост. ун-та / Барлас Л.Г. Ростов н/Д., 1987. С. 30-35.
12.Барт Р. Введение в структурный анализ повествовательных текстов // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ-ХХ вв. / Роллан Барт. М., 1987. С. 387-422.
13.Барт Р. Лингвистика текста // Новое в зарубежной лингвистике / Роллан Барт. М.: Прогресс, 1980. Вып. VIII. C. 442-450.
14.Барт Р. Текстовой анализ // Новое в зарубежной лингвистике / Роллан Барт М.: Прогресс, 1980. Вып. IX. C.307-313.
15.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Сост. С.Г. Бочаров; Текст подгот. Г.С. Бернштейн и Л.В. Дерюгина; Примеч. С.С. Аверинцева и С.Г. Бочаров / Бахтин М.М. М.: Искусство, 1979. 424 с.
16.Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: [підручник] / Бацевич Ф.С. К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. 344 с.
17.Бенвенист Э. Общая лингвистика / Бенвенист Э. М.: Прогресс, 1974. 477 с.
18.Бойко Н.І. Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний, і функціональний аспекти: [монографія] / Бойко Н.І. Ніжин: ТОВ „Вид-во „Аспект-Поліграф”, 2005. 552 с.
19.Боронин А.А. Информативный потенциал авторских вводов конструкции прямой речи (на материале романов Дж. Голсуорси): Автореф. дис канд. филол. наук. / А.А. Боронин. М., 2004. 23 с.
20.Брандес М.П. Стилистический анализ (на материале немецкого языка) / Брандес М.П. М.: Высшая школа, 1971. 190 с.
21.Будагов Р.А. Очерки по языкознанию / Будагов Р.А. М.: Изд-во АН СССР, 1953. 280с.
22.Будагов Р.А. Писатели о языке и язык писателей / Будагов Р.А. М.: Изд-во МГУ, 1984. 280 с.
23.Булаховський Л.А. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис. Т.2. / Булаховський Л.А. К.: Радянська школа, 1951. 407с.
24.БулыгинаТ.В. К построению типологии предикатов в русском языке// Семантические типы предикатов/ под ред. О.Н.Селивестровой / БулыгинаТ.В. М.: Наука, 1982. С.7-85.
25.Вайнрих Х. Текстовая функция французского артикля // Новое в зарубежной лингвистике / Вайнрих Х. М.: Прогресс, 1980. Вып. VIII. C. 370-388.
26.Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка: [учебник для вузов] / Валгина Н.С. М.: Высшая школа, 1973. 423с.
27.Васева-Кадынкова Ив. О художественном мастерстве М.Шолохова (наблюдения над „ремарками” в Романе „Тихий Дон”) // РЯШ / Васева-Кадынкова Ив. М.,1970. №2. С. 44-47.
28.Васильев Л.М. Семантика русского глагола: Глаголы речи, звучания и поведения / Васильев Л.М. Уфа: БГУ, 1981. 41 с.
29.Вахек Й. Лингвистический словарь Пражской школы / Вахек Й. М.: Прогресс, 1964. 350с.
30.Вежбицка А. Язык. Культура. Познание / Вежбицка А. М.: Русские словари, 1996. 416с.
31.Величко А.В. Виражение ситуации речи в современном русском языке// Простое предложение. Опыт семантического описания / Величко А.В., Туманова Ю.А., Чагина О.В. М.: Изд-во МГУ, 1986. С. 44 - 80.
32.Венцов А.В., Касевич В.Б. Проблемы восприятия речи / Венцов А.В., Касевич В.Б. М.: Едиториал УРСС, 2003. 240 с.
33.Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. Три лингвострановедческие концепции: лексического фона, рече-поведенческих тактик и сапиентемы : [под. редакцией и с послесловием академика Ю.С. Степанова] / Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. М.: Индрик, 2005. 1040 с.
34.Виноградов В.В. О языке художественной литературы / Виноградов В.В. М.: Госуд. изд-во худ. лит., 1959. 655 с.
35.Виноградов В.В. Проблема авторства и теория стилей / Виноградов В.В. М.: Госуд. изд-во худ. лит., 1961. 614 с.
36.Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. 3-е изд. / Виноградов В.В. М.: Высшая школа, 1986. 640 с.
37.Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика / Виноградов В.В. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 256 с.
38.Винокур Г.О. Филологические исследования: Лингвистика и поэтика / Винокур Г.О. М.: Наука, 1990. 452с.
39.Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения / Винокур Т.Г. М.: Наука, 1993. 172 с.
40.Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц / Винокур Т.Г. М.: Наука, 1980. 238с.
41.Винокур Т.Г. О языке современной литературы // Языковые процессы современной русской художественной литературы / Винокур Т.Г. М.: Наука, 1977. С. 130-198.
42.Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис / Вихованець І.Р. К.: Либідь, 1993. 364с.
43.Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Вихованець І.Р. К.: Наукова думка, 1988. 256 с.
44.Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки / Вольф Е.М. М.: Наука, 1985. 228с.
45.Гак В.Г. Эмоции и оценки в структуре высказывания и текста // Вестник МГУ. Сер. 9. Филология / Гак В.Г. 1997. № 3. С. 87-95.
46.Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке // Сборник статей по языкознанию / Галкина-Федорук Е.М. М.: Изд-во моск. ун-та, 1958. С.103-125.
47.Гальперин И.Р. Проблемы лигвостилистики: Вступит. статья // Новое в зарубежной лингвистике / Гальперин И.Р. М.: Прогресс, 1980. Вып. IX. C. 5-35.
48.Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / Гальперин И.Р. М.: Наука, 1981. 140 с.
49.Гиро П. Разделы и направления стилистики и их проблематика // Новое в зарубежной лингвистике / Гиро П. М.: Прогресс, 1980. Вып. IX. C. 35-69.
50.Гиршман М.М. Изучение диалектики общего и индивидуального в стиле // Теория литературных стилів / Гиршман М.М. М.: Наука, 1982. С. 9-19.
51.Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации / Горелов И.Н. М.: Наука, 1980. 104 с.
52.Григорьев В.П. Поэтика слова / Григорьев В.П. М.: Наука, 1979. 344 с.
53.Грицютенко І.Є. Мова та стиль художніх творів Панаса Мирного / Грицютенко І.Є. Київ : Рад. школа, 1959. 156с.
54.Гумовская В.В. Семантико-синтаксическая структура предложений с глаголом мысли в современном украинском языке: Автореф. канд. филол. наук. / Гумовская В.В. К., 1988. 22с.
55.Дейк ван Т. Вопросы прагматики текста // Новое в зарубежной лингвистике / Дейк ван Т. М.: Прогресс, 1980. Вып. VIII. C. 259-337.
56.Дресслер В. Синтаксис текста // Новое в зарубежной лингвистике / Дресслер В. М.: Прогресс, 1980. Вып. VIII. C. 111-138.
57.Ефимов А.И. О языке художественных произведений / Ефимов А.И. М., 1954. 288с.
58.Ефимов А.И. Стилистика художественной речи / Ефимов А.И. М.: Изд-во Московского ун-та, 1961. 520 с.
59.Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика /Єрмоленко С.Я. К.: Наук. думка, 1982. 210с.
60.Жовнірук З.Л. Модифікації репрезентативного компонента прямої мови: на матеріалі творів Германа Канта „Актовий зал”, „Вихідні дні” // Іноземна філологія, №69 / Жовнірук З.Л. К, 1983. С. 54-58.
61.Жовнірук З.Л. Стилістика репрезентативного компонента прямої мови у творах сучасних німецьких письменників” // Іноземна філологія, № 64 / Жовнірук З.Л. К, 1981. С. 55-61.
62.Загнітко А.П. Закономірності інтенційності художнього тексту і матриця лінгвістичного коментування: координати співвідношення // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку / Загнітко А.П. Запоріжжя,2006. 64-71 с.
63.Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: [монографія] / Загнітко А.П. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.
64.Золотова Г.А. Говорящее лицо и структура текста // Язык система. Язык текст. Язык способность: [к 60-летию чл.-кор. РАН Ю.Н. Караулова] / Золотова Г.А. М.: 1995. С. 120-133.
65.Зорина Е.С. Авторская модальность как организующая категория художественного повествования (на материале рассказов В. Набокова «Весна в фиальте») / Зорина Е.С. Санкт-Петербург, 2005. 23 с.
66.Зуева Е.А. Вербализация паралингвистических актов в художественном тексте современной немецкой литературы: Автореф. дис. канд.. філол.. наук. / Зуева Е.А. Белгород, 2005. 19 с.
67.Илюшин А.А. Глаголы жеста Ф.М.Достоевского // РЯШ / Илюшин А.А. 1969. №6. С. 20-25.
68.Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / Караулов Ю.Н. М.: Наука, 1987. 263с.
69.Карпова В.Л. Термін і художнє слово (Термінологічна лексика в мові сучасної української поезії) / Карпова В.Л. К.: Наукова думка, 1967. 191с.
70.Клименко Н.Ф. Структура лексико-семантичного поля// Формалізаційні основи семантичної класифікації лексики/ Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко І.Ф. К.: Наукова думка, 1982. С. 99-194.
71. Клименко Н.Ф. Як народжується слово / Клименко Н.Ф. К.: Рад. шк., 1991. 288с.
72.Ковтунова И.И. Поэтический синтаксис / Ковтунова И.И. М.: Наука, 1986. 206с.
73.Кодухов В.И. Прямая и косвенная речь в современном русском языке / Кодухов В.И. Л.: Учпедгиз, 1957. 88 с.
74.Колшанский Г.В. Контекстная семантика / Колшанский Г.В. М.: Наука, 1980. 149с.
75.Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке / Колшанский Г.В. М.: Наука, 1990. 108с.
76.Колшанский Г.В. Паралингвистика / Колшанский Г.В. М.: Наука, 1974. 80 с.
77.Космеда Т. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки / Космеда Т. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 2000. 350с.
78.Кох В. Предварительный набросок дискурсивного анализа семантического типа // Новое в зарубежной лингвистике / Кох В. М.: Прогресс, 1980. Вып. VIII. C.149-172.
79.Краснов В.Г. Глаголы и прямая речь // Русская речь / Краснов В.Г. 1969. № 2. С. 30-33.
80.Красовская Т.Г. Функционирование авторских ремарок в драматургическом тексте // А.А.Потебня исследователь славянских взаимосвязей: Тезисы Всесоюзной научной конференции (октябрь 1991)./[редкол.: Л.Г.Авксентьев и др..] / Красовская Т.Г. Харьков: ХГУ, 1991. Ч. 2. С.134-136.
81.Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова / Кубрякова Е.С. М.: Наука, 1980. 200с.
82.Кузнецова А.И. Понятие семантической системы языка и методы ее исследования / Кузнецова А.И. М.: Изд-во Московского ун-та, 1963. 58с.
83.Кухаренко В.А. Интерпретация текста / Кухаренко В.А. Л.: Просвещение, 1979. 226с.
84.Кучеренко І.К. Актуальні проблеми граматики / Кучеренко І.К. Львів: Світ, 2003. 228 с.
85.Кушкарова Г.К. Коммуникативно-прагматические функции глаголов прямой речи в художественном тексте/ на материале немецкой прозы ХХ в.: Автореф. дис канд. филол. наук. / Кушкарова Г.К. Алматы, 1999. 17 с.
86.Ломтев Т.П. Конституэнты предложений с глаголами речи. // Члены предложения в языках различных типов («Мещаниновские чтения») / Ломтев Т.П. Л.: Наука, 1972. С. 50-78.
87.Лосев А.Ф. Проблема художественного стиля / Лосев А.Ф. К.: Киевская академия евробизнеса, 1994. 288с.
88.Лотман Ю.М. Структура художественного текста / Лотман Ю.М. М.: Искусство, 1970. 384 с.
89.Лурия А.Р. Язык и сознание : [под ред. Е.Д.Хомской] / Лурия А.Р. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979, 320 с.
90.Маслова В.А. Лингвистический анализ экспрессивности художественного текста / Маслова В.А. Минск: Вышэйшая школа, 1997. 156с.
91.Милых М.К. Конструкция с прямой речью как синтаксическая единица // Филологические науки: Научн. доклады ВШ / Милых М.К. 1961. №4. С. 136-145.
92.Милых М.К. Прямая речь в художественной прозе / Милых М.К. Ростов-на-Дону, 1958. 240с.
93.Михель Г. Основы теории стиля // Новое в зарубежной лингвистике / Михель Г. М.: Прогресс, 1980. Вып. IX. C.271-297.
94.Мойсієнко А. Мова як світ світів. Поетика текстових структур / Анатолій Мойсієнко. Умань, 2008. 280с.
95.Мойсієнко О. Авторська ремарка з компонентом „дієслово мовлення + іменник γελάω” при прямій мові у прозових текстах А.Зеї / Олеся Мойсієнко // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць. К. ВПЦ „Київський університет”, 2007. Вип. 23. Ч.3. С. 178-183.
96.Мойсієнко О. Авторська ремарка з компонентом φωνή при прямій мові у романі Алкі Зеї у романі „Ахіллесова наречена” / Олеся Мойсієнко // Розвиток еллінізму в Україні у ХVІІІ-ХХІ ст. : збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. Маріуполь: Вид-во Маріуп. держ. гуман. ун-ту, 2007. С. 363-365.
97.Мойсієнко О. Дієслово кінемної семантики в ремарці прямої мови (на матеріалі художніх текстів А.Зеї) / Олеся Мойсієнко // Наук. вісник Херсон. держ. ун-ту. Серія „Лінгвістика”: зб. наук. праць. Вип.VI. Херсон: Вид-во ХДУ, 2008. С.226- 231.
98.Мойсієнко О. Підрядні конструкції в авторській ремарці (на матеріалі прози А.Зеї) / Олеся Мойсієнко // Лінгвістичні дослідження: зб. наук. праць. Харків: Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.Сковороди, 2007. Вип. 24. С. 135-140.
99.Мойсієнко О. Прислівникове та прийменниково-іменникове розширення ремарки з дієсловом мовлення в художніх текстах Алкі Зеї / Олеся Мойсієнко // Вісник Київського славістичного університету: зб. наук. праць. К.: Київський славістичний університет, 2007. Вип. 36. С. 256-262.
100. Мойсієнко О. Ремарка з компонентом γελάω в художніх текстах А.Зеї / Олеся Мойсієнко // Українське мовознавство: зб. наук. праць. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2007. Вип. 37. С. 94-99.
101. Мойсієнко О. Функції е