ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ЖАНРОВА СПАДКОЄМНІСТЬ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ГІМНОГРАФІЇ ІІІ-VIII СТОЛІТЬ

Короткий опис

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології

На правах рукопису

Кожушний Олег Володимирович

УДК 811.14’04:82-141

ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ТА ЖАНРОВА СПАДКОЄМНІСТЬ
ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ГІМНОГРАФІЇ III-VIII СТОЛІТЬ

10.02.14 класичні мови. Окремі індоєвропейські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
д.філол.н., проф.Нікітіна
Фіонілла Олексіївна

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП4

РОЗДІЛ І. РОМАН МЕЛОД І ЖАНР КОНДАКА ЯК УНІКАЛЬНЕ ЯВИЩЕ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ГІМНОГРАФІЇ14

1.1.Історія формування жанрової системи
східнохристиянської гімнографії.........14
1.2.Загальна характеристика творчості
Романа Мелода і створеного ним жанру...18
1.3.Структурний аналіз шостого Пасхального кондака,
кондака на Різдво Христове Марія і волхви”
та першого кондака На десять дів”..27
1.4.Лексико-стилістичні особливості поетико-богословського
мовлення поем Романа Мелода..50
Висновки до першого розділу. 85

РОЗДІЛ ІІ. СИРІЙСЬКА” І ВІЗАНТІЙСЬКА” ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ЖАНРУ КОНДАКА88

2.1.Сирійська народна поезія та її пророк” Єфрем Сирін88
2.2. Загальна характеристика творчості Мефодія Патарського: діалог Бенкет”..107
2.3. Структурний аналіз Пісні десяти дів” ....110
2.4. Лексико-стилістичні особливості поетико-богословського
мовлення поеми....117
Висновки до другого розділу.122

РОЗДІЛ ІІІ. АКАФІСТ ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ”
ЯК МОДЕРНІЗОВАНИЙ КОНДАК
І КАНОН ЯК ВЕРШИНА ЕВОЛЮЦІЇ ГІМНОГРАФІЇ..124

3.1.Проблема виникнення акафістного жанру і загальна характеристика творчості Георгія Пісиди..124
3.2.Структурний аналіз Акафіста до Пресвятої Богородиці”......129
3.3. Лексико-стилістичні особливості поетико-богословського
мовлення поеми.138
3.4.Проблема витіснення кондака гімнографічним жанром канона.....144
3.5.Гімнографічний жанр канона: походження й особливості розвитку.....148
3.6.Структурний аналіз Різдвяного канона Іоанна Дамаскина
й особливості поетико-богословське мовлення поеми .....151
Висновки до третього розділу.. 162

ВИСНОВКИ....165

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......170

ДОДАТОК І....185

ДОДАТОК ІІ...231

ДОДАТОК III.....240

ДОДАТОК ІV......255

ВСТУП

У розумінні богословської і загальноестетичної значущості пам`яток східнохристиянської (візантійської) богослужбової літератури неабияка роль належить вивченню гімнографії (грец. від *-ìmnow і *-gr‹fv написання гімнів, богослужбова церковна поезія, церковне піснетворіння [79, с. 226-227] ) церковної поезії, в якій текст і мелодія, за словами Д.С.Лихачова, утворюють певну нерозривну двоєдність [78, с. 309]. Варто зазначити, що жодна релігійна традиція не обходиться без гімнографії: попри своє практичне богослужбове призначення, вона має вигляд чистої лірики” із особливою структурою, з тавтологічною композицією, стилістичними фігурами, образною та ритмічною системами [79, c. 227]”. Гімнографія активно обслуговувала міфи, була відома грекам у вигляді гомерівських гімнів” [10, c. 238-239], гіпомнези (Молитва до Афродіти” Сапфо, наприклад [45, c. 48-49]) тощо, індійцям Рігведи” [106], іранцям Авести” [6] і т.д. Збереглася вона і в українській словесності, передусім як ритуальні дійства під час календарно-обрядових свят. Отже, хоча термін цей вживається на позначення не лише християнської церковної поезії (див., наприклад, працю А.А.Тахо-Годі Античная гимнография” [113, с. 5-55]), проте ми вживатимемо його саме у вищезазначеному традиційному розумінні.
Питання про гімнографію однаково важливе як для церковних науковців: богословів-літургістів, патрологів, церковних археологів, істориків християнського мистецтва, так і для світських: літературознавців, філологів-класиків, візантиністів, культурологів, музикознавців і всіх тих, хто не залишається байдужим, зустрівшись із глибиною богословської думки і поетикою її зовнішнього вираження. Важливе насамперед малодослідженістю творчості багатьох гімнографів, а також невеликою кількістю системних досліджень, у яких християнська гімнографічна спадщина докладно аналізується саме як система, а не сукупність поодиноких фактів літургічного життя.
Завдячуючи титанічній праці кардинала Ж.Б.Пітри [164; 165], митрополита Софронія Євстратіадіса, архієпископа Філарета Гумілевського [127; 128], а також учених П.Мааса [168], К.Крумбахера [155], Г.де Матона [153], В.Хріста [147], А.Пападопуло-Керамевса [161], М.Н.Скабаллановича [110], А.П.Голубцова [31], Є.І.Ловягіна [80], І.А.Карабінова [68], А.А.Дмитрієвського [39], Н.Д.Успенського [124; 125; 126], С.С.Аверінцева [1; 2; 3; 4; 92], архімандрита Кіпріана Керна [72] та інших, науковий інтерес до творчої спадщини східнохристиянських (візантійських) гімнографів сьогодні невпинно зростає. Це і недивно, оскільки, починаючи з 1917 року, світські вітчизняні дослідники просто не мали можливості опрацьовувати поетичну спадщину богослужбової християнської літератури, та й роботи церковних науковців, надруковані в Богословских трудах” [16] і дотичні до нашої теми, можна буквально порахувати на пальцях”. А з огляду на те, що регулярне і всебічне дослідження православної гімнографії почалося, як стверджує архімандрит Кіпріан (Керн) [72, с. 17], лише після відкриття кардиналом Ж.Б.Пітрою, цим невтомним дослідником неопублікованих скарбів богословської мудрості, канонічного права, літургіки і гімнографії” існування останньої саме як поетичного багатства [164; 165], то і західні науковці, а не лише вітчизняні, дізналися про існування церковної поезії та її законів тільки у другій половині XIX століття, коли Ж.Б.Пітра віднайшов у Санкт-Петербурзі грецький рукопис, у котрому було викладено закони церковного віршування. Відповідно, час для плідних наукових досліджень творчої спадщини візантійських гімнографів припадає на все XX століття, протягом якого вищезазначеними науковцями була проведена величезна робота: вивчені і видані рукописи творів східнохристиянських (візантійських) гімнографів (Ж.Б.Пітра, Г.де Матон, П.Маас), проведено докладну роботу щодо систематизації гімнографічного матеріалу (К.Крумбахер, В.Хріст), досліджено історію формування жанрів (архієп. Філарет Гумілевський, А.П.Голубцов, архімандрит Кіпріан Керн), проаналізовано творчість окремих авторів (Н.Д.Успенський, К.Крумбахер та ін.) тощо.
Що ж до комплексного аналізу мовно-поетичної, а також музичної організації текстів східнохристиянських гімнографів і, взагалі, щодо їх поетико-богословського мовлення, його традицій і спадкоємності, то ця тема ще чекає на своїх дослідників.
Варто зазначити, що аналізовані в нашій роботі твори є, поправді, краплею в морі тих гімнографічних скарбів, до яких, на жаль, так рідко звертаються сучасні вітчизняні літературознавці, поети і перекладачі. Прикро визнавати, що богослужбова візантійська поезія часто являє собою для них terra incognita як у сфері теорії (текстологія, проблеми віршування, особливості музичного виконання тощо), так і щодо практичного використання. Коли готувався матеріал для дослідження, не було знайдено жодної праці сучасних вітчизняних науковців, присвяченої запропонованій темі, а також жодного українськомовного перекладу аналізованих творів. (Щасливим винятком із цього сумного правила є Акафіст до Пресвятої Богородиці”, декілька перекладів котрого без теоретичного обгрунтування вдалось-таки знайти). Більш прогресивними у справі дослідження християнської гімнографії є наші російські колеги, але останнє слово у цій галузі і донині належить західноєвропейським науковцям. У науковому обігу побутують лише церковнослов`янські переклади з давньогрецької та їх поодинокі російські відповідники. В російській літературі дуже вдалі спроби актуалізації богослужбової візантійської (і не лише) поезії зробив С.С.Аверінцев, який не просто виконував певні теоретичні дослідження (див. його книгу Поэтика ранневизантийской литературы” [4]), а й прикладом власних поетичних спроб демонстрував красу і глибину витиеватого” візантійського слова [3; 92].
Ось чому актуальність нашої роботи полягає, по-перше, у необхідності вироблення нового погляду на проблему становлення і розвитку східнохристиянської гімнографії; по-друге, у потребі цілісного (лінгвістичного і поетико-богословського) компаративного дослідження творчості Романа Солодкоспівця та інших гімнографів; по-третє, у необхідності ввести в науковий обіг та ознайомити вітчизняного читача з українськомовними перекладами текстів непересічних митців слова.
З огляду на вищевикладене, безпосередньою метою цього дослідження є виконання компаративного структурного і лексико-стилістичного аналізу гімнографічних одиниць різних жанрів, об`єднаних довколо творчої спадщини Романа Мелода жанру кондака, який обрано центром дослідження; визначення і порівняння особливостей поетико-богословського мовлення аналізованих творів; відстеження на прикладі гімнографічних одиниць різних жанрів формоутворюючої і богословської спадкоємності традиції візантійської богослужбової поезії. Ми намагалися також довести, що східнохристиянська гімнографія є цілісним багаторівневим організмом, де жодна зміна у структурі не випадкова. Поетизовані переклади зазначених творів мають привернути увагу вітчизняних літературознавців, поетів-перекладачів і богословів, заохотивши їх до опрацювання творчої спадщини східнохристиянських (візантійських) гімнографів.
Для досягнення заявленої мети необхідним є виконання таких завдань:
- проаналізувати історію формування жанрової системи східнохристиянської гімнографії;
- виконати структурний аналіз шостого Пасхального кондака, першого Різдвяного кондака Марія і волхви”, першого кондака На десять дів” і на їх матеріалі визначити особливості створеного Романом Мелодом жанру; дослідити лексико-стилістичні особливості зазначених творів на матеріалі синонімічних теонімо-поетонімів, синонімічних рядів дієслів, а також тропів і фігур, які вживає автор;
- провести зіставний аналіз сирійської” і візантійської” теорій походження жанру кондака: проаналізувати творчість Єфрема Сиріна у зв’язку із тими жанрами народної сирійської поезії, які використовував останній і які істотно вплинули на формування різних жанрів візантійської церковної гімнографії; виконати структурний аналіз Пісні десяти дів” з діалогу Мефодія Патарського Бенкет”, зіставивши її із проаналізованим кондаком і визначивши її домінантні впливи на формування жанру кондака; дослідити лексико-стилістичні особливості поетико-богословського мовлення Пісні десяти дів”;
- виконати структурний аналіз Акафіста до Пресвятої Богородиці”, зіставивши його із проаналізованим кондаком; дослідити лексико-стилістичні особливості поетико-богослов-ського мовлення Акафіста до Пресвятої Богородиці”;
- виконати структурний аналіз ямбічного канона на Різдво Христове преподобного Іоанна Дамаскина, зіставивши його із проаналізованим кондаком; дослідити лексико-стилістичні особливості поетико-богословського мовлення зазначеного канона;
- виконати поетизований переклад зазначених творів.
Об`єктом дослідження є літературні (поетичні) тексти східнохристиянських (візантійських) гімнографів: преподобного Романа Мелода, священномученика Мефодія Патарського, Георгія Пісиди і преподобного Іоанна Дамаскина.
Предметом дослідження є структурні і лексико-стилістичні особливості кондаків Романа Мелода і подібних за формою гімнографічних жанрових різновидів, а також поетико-богословське мовлення аналізованих творів.
Матеріалом дослідження слугували шостий Пасхальний кондак, перший Різдвяний кондак Марія і волхви”, перший кондак На десять дів” Романа Мелода, Пісня десяти дів” з діалогу Мефодія Патарського Бенкет”, Акафіст до Пресвятої Богородиці” Романа Мелода - Георгія Пісиди, ямбічний канон на Різдво Христове преподобного Іоанна Дамаскина (загальним обсягом 1445 рядків).
У роботі комплексно застосовуються загальнонаукові традиційні методи дослідження: описовий метод для опису структурних особливостей обраних для аналізу та класифікації гімнографічних творів різних жанрів; зіставний метод для виявлення спільних і специфічних стилістичних елементів різних гімнографічних структур шляхом їх зіставлення; кількісний метод для проведення підрахунків синонімічних теонімо-поетонімів і з’ясування їх функціональної ієрархії та продуктивності, а також елементи лінгвопоетичного аналізу для окреслення особливостей художнього мовлення.
Наукова новизна дослідження: це перше сучасне вітчизняне дослідження гімнографічного жанру кондака Романа Мелода у зв`язку з його сирійським і ранньовізантійським архетипом і жанровими нащадками”. Пропонується якісно новий погляд на проблему становлення і розвитку східнохристиянської гімнографії з використанням музичної термінології (крещендо кульмінація - дімінуендо). Пропоноване дослідження є спробою цілісного (лінгвістичного і поетико-богословського) зіставного дослідження гімнографічних одиниць різних жанрів. Особливу увагу приділено комплексному аналізові мови текстів зазначених гімнографічних жанрів, зокрема синонімічним теонімо-поетонімам та іншим художнім засобам, що є актуальним і новим для поетичної ономастики, яка досліджує процес творення і використання власних імен у художніх текстах [77, с. 115; 123, c. 347].
Теоретична цінність дисертаційного дослідження полягає у висвітленні низки суттєвих питань, що стосуються структурних і лексико-стилістичних особливостей візантійської гімнографії, представленої текстами споріднених гімнографічних жанрів, що може бути основою для розгортання студій з проблем актуалізації в Україні християнської гімнографічної спадщини та її системного дослідження.
Практична цінність дослідження полягає у можливості використання обґрунтованих у ньому теоретичних положень, отриманих результатів, а також проаналізованого гімнографічного матеріалу і поетизованих перекладів при розробці та викладанні курсів з історії грецької мови, візантійської літератури, історії християнського мистецтва, літургіки і патрології, спецкурсу з гімнографії та еортології, при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт студентами філологічних, історичних, культорологічних і богословських спеціальностей вищих навчальних закладів.
Апробація роботи. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства та класичної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка і на таких наукових конференціях: VI Всеукраїнська наукова конференція аспірантської і студентської молоді Від духовних джерел Візантії до сучасної України”, присвячена пам`яті трьох ієрархів-святителів Василія Великого, Іоанна Златоуста і Григорія Богослова (Київ, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція, присвячена дням слов’янської культури і писемності Греція і слов’янський світ: національна своєрідність і взаємовплив культур” (Київ, 2006 р.); Міжнародна наукова конференція до 75-річчя доктора філологічних наук професора С.В.Семчинського (Київ, 2006 р.); Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007 р.); Міжнародна наукова конференція Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики” (Київ, 2007 р.); VIІІ Всеукраїнська наукова конференція аспірантської і студентської молоді Від духовних джерел Візантії до сучасної України”, присвячена пам`яті трьох ієрархів-святителів Василія Великого, Іоанна Златоуста і Григорія Богослова (Київ, 2008 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дослідження викладені у таких публікаціях автора:
1. Скарби грекомовної східнохристиянської гімнографії // Сполучник-ІІ. Альманах літературної творчості. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2006. С. 68-92.
2. Проблема актуалізації в Україні східнохристиянської візантійської гімнографічної спадщини // Мовні і концептуальні картини світу. Випуск 21. Ч.2. К.: Видавн.-поліграф. центр Київський університет”, 2007. С. 40-43.
3. Історія формування жанрової системи східнохристиянської (візан-тійської і давньоруської) гімнографії // Київська старовина. 2007. № 3. С. 43-48.
4. Поетико-богословське мовлення Романа Мелода (на прикладі першого Пасхального кондака) // Мовні і концептуальні картини світу. Випуск 23. Ч.1. К.: Видавн.-поліграф. центр Київський університет”, 2007. С. 346-351.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. До основної частини належать три розділи з висновками до кожного з них. Загальний обсяг дисертації становить 261 сторінку, із них 169 сторінок основного тексту, 15 сторінок бібліографії, 77 сторінок додатків. Список використаної літератури нараховує 182 праці, з них 37 іноземними мовами.
У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, актуальність проведеного дослідження, визначені основні засади, що зумовили вибір об’єкта і предмета, сформульовано мету, завдання, окреслено матеріал дослідження і методи його аналізу, розкрито наукову новизну. Визначаються теоретичне значення та можливість практичного застосування отриманих результатів.
У першому розділі коротко аналізується історія формування жанрової системи східнохристиянської гімнографії; виконується структурний і лексико-стилістичний аналіз трьох кондаків Романа Мелода і визначаються особливості створеного поетом жанру; на прикладі синонімічних теонімо-поетонімів, синонімічних рядів дієслів, а також тропів і фігур, які вживає автор, досліджується поетико-богословське мовлення зазначених творів.
У другому розділі проводиться зіставний аналіз сирійської” і візантійської” теорії походження жанру кондака: аналізується творчість Єфрема Сиріна у зв’язку із тими жанрами народної поезії, які використовував останній і які істотно вплинули на формування різних жанрів візантійської церковної гімнографії; виконується структурний і лексико-стилістичний аналіз Пісні десяти дів” з діалогу Мефодія Патарського Бенкет”, у якому цей твір зіставляється із проаналізованими кондаками, і визначається його домінантний вплив на формування жанру кондака; на прикладі синонімічних теонімо-поетонімів і синонімічних рядів дієслів досліджується поетико-богословське мовлення Пісні десяти дів”.
У третьому розділі виконується структурний і лексико-стилістичний аналіз Акафіста до Пресвятої Богородиці” і ямбічного різдвяного канона Марія і волхви” преподобного Іоанна Дамаскина, де ці твори зіставляються із проаналізованими кондаками, визначається ступінь спадкоємності гімнографічної традиції; на прикладі синонімічних теонімо-поетонімів і синонімічних рядів дієслів досліджується поетико-богословське мовлення аналізованих творів.
У загальних висновках узагальнено результати проведеного дослідження, сформульовано основні висновки й окреслено перспективи подальших досліджень з обраної проблематики.
Додатки, що слугують ілюстративним матеріалом дослідження, містять поетизовані переклади аналізованих гімнографічних одиниць, здійснені автором.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Як продемонструвало проведене дослідження, аналіз будь-яких творів східнохристиянських (візантійських) гімнографів передбачає їх обов`язковий розгляд у контексті єдиної цілісної і багаторівневої структури, якою і є в своїй сукупності східнохристиянська гімнографічна спадщина. Проте, як видається, хронологічний аспект, яким послуговується більшість науковців, досліджуючи складний процес розвитку візантійського церковного піснетворіння, вичерпав себе. Він є, принаймні, неповним, оскільки примушує” дослідника розглядати гімнографічний процес лише як своєрідний прогрес із деякими відхиленнями від нормі” в особі того чи іншого митця. Теоретичний аналіз на основі жанрової типології, у свою чергу, надзвичайно віддаляє дослідника від конкретного такого об`ємного малодослідженого і різноаспектного матеріалу. Тому, не заперечуючи жодним чином значущості цих аспектів дослідження і використовуючи здобутий науковцями матеріал, ми відстежили формоутворюючу, літературну і богословську традицію візантійського піснетворіння, обравши центром дослідження конкретний матеріал найбільш плідну й вдалу, на наш погляд, в історії християнської гімнографії поетико-богословську жанрову довершеність, створену Романом Мелодом (Солодкоспівцем) кондак у декількох із його реалізацій. Використовуючи музичну термінологію, весь процес становлення і розвитку східнохристиянської гімнографії ми поділяємо на crescendo, тривалу кульмінацію і diminuendo [139, с. 52, 89, 91], де крещендо це виникнення на основі переосмислених біблійних піснеспівів суто християнських жанрів (антифонів, сідальних, славослов`я) і подальший їхній розвиток (тропар, богородичні, стихири, троїчні); тривала кульмінація кондаки Романа, Акафіст Богородиці (саме Акафіст, а не акафісти!) і канони перших творців цього жанру: Андрія Критського, Косьми Майюмського, Феофана Начертанного та Іоанна Дамаскина; дімінуендо це ті ж жанри, які виникають згодом внаслідок переваги форми над змістом і техніки піснетворення над богословсько-поетичним натхненням. Звичайно, структурно-функціональний аналіз гімнографічних жанрових різновидів, проведений у цій роботі, покликаний ознайомити читача з одними із найкращих прикладів розвитку і кульмінації візантійської гімнографії.
Структурно-функціональний аналіз шостого Пасхального кондака, Різдвяного кондака Марія і волхви” і першого кондака На десять дів” показав, що перед нами класичні поеми Романа Мелода, які складаються із різної кількості кукуліїв та ікосів. Кількість поетичних строф обумовлюється не лише кількістю букв акростиха, як здається на перший погляд, а, взагалі, досить вільним розвитком богословської авторської думки, яка не обмежується жорсткими технічними вимогами гімнографічної форми. Наявні в поемі акростих і приспів-рефрен також є визначальними для цього гімнографічного жанру. Твори написані особливим тонічним розміром, який можна назвати метрикою Романа Солодкоспівця. Хоча автор уникає регулярної рими, проте неабиякої ваги надає гомеотелевтам, які докладно проаналізовано в роботі. Наявність у поемах драматизованих частин дає можливість припустити, що автор прагнув створити своєрідний жанр драматизованої проповіді. Дослідження мови і поетичного мовлення Романа Мелода доповнює знання щодо літературного койне періоду розквіту Візантії (V-VI ст.). Розгорнутий ряд синонімічних теонімо-поетонімів, на які у цій роботі звертається особлива увага, синонімічні ряди дієслів, вправне і новаторське використання різноманітних тропів і фігур слова та думки все це ще раз підкреслює унікальність поетичної постаті Романа Мелода і заохочує до подальшого опрацювання його творчої спадщини. Актуальними і новими, зокрема з точки зору поетичної ономастики, будуть подальші дослідження синонімічних теонімо-поетонімів, які зустрічаються в гімнографічних текстах християнських візантійських поетів.
Проаналізувавши творчість преподобного Єфрема Сиріна, ми дійшли головного висновку: народна сирійська поезія взагалі і поетична школа Єфрема Сиріна та його послідовників (а таких було чимало), зокрема, справила неабиякий вплив на формування різних жанрів візантійської церковної гімнографії отже, формо- і жанроутворюючу спадкоємність гімнографічної традиції можна віднайти не лише між гімнами Єфрема і кондаками Романа Мелода (звичайно, це найближчий, на нашу думку, і найпрозоріший літературний нащадок”), а й між іншими найпопулярнішими в церковному вжитку гімнографічними жанрами зазначеної доби: акафістом і каноном. Звичайно, зв`язок цей може бути прямим або опосередкованим, проте є достатньо підстав вважати, що східнохристиянська гімнографія взагалі і візантійська зокрема являє собою складний поліетнічномотивований і багатофункціональний організм”, де кожна зміна форми і засобів вираження думки взаємопов`язані і взаємозумовлені.
Після виконання перекладу Пісні десяти дів” й аналізу форми цього творіння думка про те, що гімн Мефодія Патарського є архетипом щодо кондаків Романа Солодкоспівця, набуває обґрунтування: подібність форми (рефрен, акростих, послідовність взаємопов`язаних гімнографічних одиниць); подібність способу виконання; обов`язкова ритмічна і мелодійна організація все це не залишає сумніву у всебічній спадкоємності гімнографічної традиції. Такий висновок був би самодостатнім, якби не явно домінуюча в питанні походження жанру кондака сирійська” складова.
Проаналізувавши поетичний стиль Романа Мелода, який органічно поєднав у собі елементи грецької поезії і традиційні для сирійської поезії жанри, автор цього дослідження пропонує об`єднати дві теорії походження кондакарного жанру: ”візантійську” і сирійську”, безперечно поставивши на перше місце сирійську”. Лише за такої умови подальші наукові студії зможуть бути дійсно об`єктивними.
Структурний аналіз Акафіста до Пресвятої Богородиці” увиразнив переконання у тому, що це творіння є не тільки модернізованим варіантом або творчим нащадком” кондаків Романа Мелода, а й опосередковано пов`язане із Піснею десяти дів” Мефодія Патарського архетипом кондака й акафіста.
Порівняння синонімічних рядів теонімо-поетонімів, які зустрічаються в аналізованих творах, показало, як разом із зовнішньою формою церковних гімнів еволюціонувало також і поетико-богословське мовлення: від простого метафоричного звертання до Божества, вираженого одиничною лексемою, до цілої метрико-мелодійної і змістової єдності херетизма, надпоетоніма, здатних вербалізувати складний богословсько-філософський концепт. Варто ще раз зазначити, що всебічному аналізу синонімічих теонімо-поетонів, які так часто зустрічаються у поетичному мовленні християнських гімнографів, слід неодмінно присвятити окреме дослідження.
Потреба нового типу богослужбових текстів, які б відображали релігійно-філософську сутність тогочасної суспільної полеміки, нова мелодика й умові піснетворення спричинили занепад гімнографічної форми кондака, а також появу і розквіт нової поетичної форми канона. Найдавніший канон був перифразом основних біблійних пісень. Канон як гімнографічна форма існував задовго до появи класичних поем Іоанна Дамаскина. З огляду на це можна припустити також, що канон розвивався паралельно із жанром кондака, хоча явно поступався йому хронологічними рамками: свого літургічного апогею канон досяг тоді, коли повністю (у текстологічному, поетичному і музичному сенсі цього слова) відокремився від біблійних пісень і став після занепаду кондакарної форми основним жанром візантійської гімнографії і непрямим спадкоємцем кондака.
Отже, на прикладі цих гімнографічних різновидів визначено, що у всебічній спадкоємності гімнографічної традиції не може бути жодного сумніву. Шукаючи нових форм для відображення догматичних реалій богословського життя і для презентації цих реалій християнській громаді, гімнографи використовували (як це спостережено у Романа Мелода) творчі здобутки народної поезії (сирійська согіта, зокрема).
Загалом, проблема актуалізації східнохристиянської (візантійської) богослужбової поезії зумовлена в першу чергу сучасним станом вітчизняної гімнографії, яка ніколи не відзначалася високими художніми властивостями [72, с. 88], а сьогодні, незважаючи на поодинокі вдалі спроби актуалізації гімнографічних форм [120], дійсно потребує творчо-критичного переосмислення.
Почавши опрацьовувати творчу спадщину східнохристиянських гімнографів, ми сподіваємось, що ця робота приверне увагу не лише сучасних вітчизняних мовознавців, а й літературознавців, перекладачів і, звичайно ж, богословів-літургістів до поетичної творчості всіх грецькомовних Отців Церкви. У цьому відношенні надзвичайно актуальною є наявність у дослідженні поетизованих українськомовних перекладів аналізованих творів. Виконані автором і подані в додатках ці переклади мали, насамперед, прикладне ілюстративне завдання, тому можуть бути предметом окремої оцінки фахівців-літературознавців, на чию критичну небайдужість автор також розраховує. І хоча сьогодні проаналізований поетичний спадок щиро цікавить хіба що вузьке коло спеціалістів і дослідників, проте це аніскільки не применшує богословсько-літературної вартості їхніх творінь. Якщо ця праця спричинить подальше зацікавлене компетентне і всебічне обговорення проблеми християнської гімнографії, ми будемо вважати обумовлені нашим дослідженням завдання виконаними і заявлену мету досягнутою.

ЛІТЕРАТУРА

1.Аверинцев С.С. Византийская литература. Ранневизантийский период / С.С.Аверинцев // История всемирной литературы в 9 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А.М. Горького. М.: Наука, 1984. т.2. С. 339-347.
2.Аверинцев С.С. Византийская литература VII-IX вв. / С.С.Аверинцев // История всемирной литературы в 9 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А.М. Горького. М.: Наука, 1984. т.2. С. 348-351.
3.Аверинцев С.С. От берегов Босфора до берегов Евфрата / Сергей Сергеевич Аверинцев. М.: Наука, 1987. 360 с.
4.Аверинцев С.С. Поэтика ранневизантийской литературы / Сергей Сергеевич Аверинцев. М.: CODA, 1997. 343 c.
5.Аверкий (Таушев), архиепископ. Руководство по гомилетике / Аверкий Таушев. М.: Издательство ПСТБИ, 2001. 143 с.
6.Авеста. Избранные гимны. Из Видевдата / [пер. с авест. И.Стеблин-Каменского]. М.: Дружба народов, 1993. 208 с.
7.Аксенова А.В. Транспозитивная деформация поэтического антропонима: Автореферат дис. канд филол.наук / А.В.Аксенова. Твер. гос. ун-т. Тверь, 2005. 20 с.
8.Амман А.А. Путь отцов. Краткое введение в патристику / А.А.Амман. Москва, Милан: Христианская Россия, 1994. 240 с.
9.Андрей Критский. Великий канон / Андрей Критский. М.: Благо, 2004. 427 с.
10.Антична література: навч. посіб. / [Миронова В.М. (кер. авт. кол.), Михайлова О.Г., Мегела І.П. та ін.]. К.: Либідь, 2005. 488 с.
11.Антична риторика / [упорядн. Л.Л.Звонська-Денисюк]. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2001. 104 с.
12.Античные теории языка и стиля / [Под общ. ред. О.М.Фрейденберг]. М.; Л.: Соцэкгиз, 1936. 344 с.
13.Асмус М.В. Творчество Романа Сладкопевца / М.В.Асмус // Вестник Российского гуманитарного научного фонда, 2000. С. 189-200.
14.Бибихин В.В. Nama./ В.В.Бибихин // Языковая практика и теория языка. МГУ, 1974. вып.1. 127 с.
15.Библия. М.: Российское библейское общество, 1998. 1376 с.
16.Богословские труды. Богословский сборник. М., Издание Московской патриархии, №1-37.
17.Болотов В.В. Лекции по истории Древней Церкви. Т.4.: История церкви в период Вселенских соборов / Василий Васильевич Болотов. Посмертное издание под ред. А.Бриллиантова. Англия, 1970. 600 с. Репринтное воспроизведение издания: Пг., 1918.
18.Булгаков С.В. Настольная книга для священно-церковно-служителей. Издательский отдел Московского Патриархата / Сергей Васильевич Булгаков. 1993. т.1. 944 с.
19.Булгаков С.Н. Свет Невечерний: созерцания и умозрения / Сергей Николаевич Булгаков. М.: ООО АСТ; Харьков: Фолио, 2001. 672 с.
20.Булгаков С.Н. Философия имени / Сергей Николаевич Булгаков. Париж: Ymca-Press, 1953. 279 c.
21.Василик В.В. Жизнь и творчество св. Романа Сладкопевца / В.В.Василик // Материалы X ежегодной богословской конференции ПСТБИ. М. Издательство ПСТБИ, 2000. 548 с.
22.Великий сборник в трех частях. Минея праздничная. Мукачево, 1993. ч.2. 346 с.
23.Великопостный служебник / [cост. прот. Владислав Софийчук]. К., 2005. 320 с.
24.Византийская литература / [под ред. С.С.Аверинцева]. М., Наука”, 1974. 262 с.
25.Вильскер Л.Х. Сирийская литература / Л.Х.Вильскер // История всемирной литературы в 9 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А.М. Горького. М.: Наука, 1984. т.2. 672 с.
26.Воропай Олекса Звичаї нашого народу / Олекса Воропай. К.: Оберіг, 1991. т.1. 455 с.
27.Гадамер Х.-Г. Истина и метод / Ханс Георг Гадамер. М.: Прогресс, 1988. 586 с.
28.Галич О. Теорія літератури / Галич О., Назарець В., Васильєв Є. К.: Либідь, 2001. 487 с.
29.Гаспаров М.Л. Очерк истории европейского стиха / Михаил Леонович Гаспаров. М.: 1989. 368 с.
30.Гейзінга Йоган homo Ludens / Йоган Гейзінга. К.: Основи, 1994. 270 с.
31.Голубцов А.П. Из чтений по церковной археологии и литургике / Александр Петрович Голубцов. М.: Паломник, 1996. 286 с.
32.Гомер Илиада / Гомер; [пер. Н.И.Гнедича]. М., 1949. 560 с.
33.Гомер Одиссея / Гомер; [пер. В.А.Жуковского]. М., 1953. 320 с.
34.Григорий Двоеслов Пастырское правило / Григорий Двоеслов. // Аверкий (Таушев), архиепископ. Руководство по гомилетике. М.: Издательство ПСТБИ, 2001. 143 с.
35.Григорий Нисский Опровержение Евномия. Кн.12 / Григорий Нисский. Краснодар: Глагол, 2003. т.2. 510 с.
36.Десницкий А.С. Поэтика библейского параллелизма / Андрей Сергеевич Десницкий. М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2007. 554 с.
37.Десницкий А.С. Семитские истоки византийской литургической поэзии / А.С.Десницкий // Традиция и наследие Христианского Востока: Материалы международной конференции. М., 1996. С. 209-220.
38.Димитрий Ростовский, святой. Память преподобного Романа Сладкопевца / Димитрий Ростовский. // Жития святых. К.: Києво-Печерська Лавра, 1998, місяць жовтень. т.2. 548 с.
39.Дмитриєвский А.А. Богослужение страстной и пасхальной седмиц во Иерусалиме / Алексей Афанасьевич Дмитриевский. Казань, 1894. 426 с.
40.Евагрий Понтийский, авва Творения. Аскетические и богословские трактаты / Евагрий Понтийский. М.: Мартис, 1994. 364 с.
41.Эдельштейн Ю.М. Проблемы языка в памятниках патристики / Ю.М.Эдельштейн // История лингвистических учений. Средневековая Европа. Л.: Наука, 1985. С. 157-207.
42.Епос про Гільгамеша // На ріках вавілонських: З найдавнішої літ. Шумеру, Вавілону, Палестини / [упорядкув. М.Н.Москаленко]. К.: Дніпро, 1991. 398 с.
43.Звонська Денисюк Л.Л. Давньогрецька мова / Леся Леонідівна Звонська-Денисюк. К.: Томіріс, 1997. 592 с.
44.Зеньковский В.В. История русской философии / Василий Васильевич Зеньковский. Л.: Эго, 1991. т.ІІ., ч.2. 270 с.
45.Золоте руно. З античної поезії: збірка / [упоряд., перед., біограф. довідки та словн. імен, географ. назв А.О.Білецького]. К.: Веселка, 1985. 156 с.
46.Иванов Вяч.Вс. О лингвистических исследованиях П.А.Флоренского / Вяч.Вс.Иванов // Вопросы языкознания. М., 1986. № 6. С. 69-87.
47.Игнатия, монахиня Церковные песнотворцы / Игнатия, монахиня. М.: Подворье Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 2005. 464 с.
48. Иларион (Алфеев),епископ Христос победитель ада / Иларион Алфеев. СПб.: Алетейя, 2005. 432 с.
49.Иоанн Дамаскин, святой. Точное изложение православной веры / Иоанн Дамаскин. М.: Лодья, 2004. 465 с.
50.История зарубежного театра / [под общ. ред. проф. Г.Н.Бояджиева]. М.: Просвещение, 1971. 360 с.
51.История лингвистических учений: Древний мир. Л.: Наука, 1980. 259 с.
52.Каждан А.П. Книга и писатель в Византии / Александр Петрович Каждан. М.: Наука, 1973. 152 с.
53.Казанцева М. Музыкальная поэтика певческой книги Ирмологий (к постановке проблемы) / М.Казанцева // Музыкальная культура православного мира: традиции, теория, практика: материалы научных конференций РАМ им. Гнесиных. М., 1994. С. 45-54.
54.Калінкін В.М. До визначення статусу поетики оніма як наукової дисципліни / В.М.Калінкін // Проблеми слов’янської ономастики. Збірник наукових праць. Ужгород, 1999. С. 53-58.
55.Калинкин В.М. К вопросу о метаязыке поэтики онима: поэтика онима и контекст / В.М.Калинкин // Восточноукраинский лингвистический сборник. Вып. 5. Донецк: Донеччина, 1999. С. 10-22.
56.Калінкін В.М. Мовні засоби ономатопоетики / В.М.Калінкін // Структура і функції ономастичних одиниць. Донецьк: Дон ДУ, 1992. С. 48-57.
57.Калинкин В.М. Общая теория поэтонима. Предпосылки и перспективы разработки / В.М.Калинкин // Kieleckie Studia Rusycysryczne, 1998. т.8. S. 119-131.
58.Калинкин В.М. Ономастическая перифраза как проблема поэтики собственных имён / В.М.Калинкин // Восточноукраинский лингвистический сборник / [ред. Е.С.Отин]. Вып. 4. Донецк: Донеччина, 1998. С. 107-129.
59.Калинкин В.М. Отношения между компонентами структуры: денотат-поэтоним-образ / В.М.Калинкин // Мова. Науково-теоретичний часопис з мовознавства. Фонетика. Семантика. Лексикологія. Синтаксис. № 3-4. Одеса: ОДУ, 1999. С. 32-41.
60.Калинкин В.М. Поэтика онима / Валерий Михайлович Калинкин. Донецк, 1999. 347 с.
61.Калинкин В.М. Поэтическая ономастика: проблемы и перспективы развития (по следам VII Всеукраинской ономастической конференции) / В.М.Калинкин // Восточноукраинский лингвистический сборник. Вып. 5. Донецк: Донеччина, 1999. С. 151- 170.
62.Калінкін В.М. Теоретичні основи поетичної ономастики: дис. доктора філологічних наук: 10.02.02; 10.02.15 / Калінкін Валерій Михайлович. К., 2000.
63.Калинкин В.М. Теория и практика лексикографии поэтонимов / Валерий Михайлович Калинкин. Донецк, 1999. 247 с.
64.Калінкін В.М. У пошуках витоків поетики оніма (Ф.Прокопович про власні імена як стилістичний засіб) / В.М.Калінкін // Лінгвістичні студії. Вип. 6. Донецьк: Дон ДУ, 2000. С. 165-171.
65.Калінкін В.М. Функціонально-граматичні аспекти поетики онімів / В.М.Калінкін // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. Вип. 5. Донецьк: Дон ДУ, 1999. С. 187-191.
66.Канонник. М.: Издательский Совет Русской Православной Церкви, 2001. 592 с.
67.Кант И. О поговорке Может быть это и верно в теории, но не годится для практики” / Иммануил Кант // Сочинения в шести томах. М.: Мысль, 1965. т.4. 478 с.
68.Карабинов И.А. Постная Триодь (Исторический обзор) / Иван Алексеевич Карабинов. М., 2004. 351 с.
69.Карпенко Ю.А. Безымянность как ономастический прием А.А.Ахматовой / Ю.А.Карпенко // Третьи Ахматовские чтения. Одесса, 1993. С. 25-35.
70.Карпенко Ю.А. Имя собственное в художественной литературе / Ю.А.Карпенко // Филологические науки, 1986. № 4. С. 34-40.
71.Карпенко Ю.А. Специфика имени собственного в литературе / Ю.А.Карпенко // Onomastica, 1986. t.XXXI. S. 6-22.
72.Киприан (Керн), архимандрит Литургика.Гимнография и эортология / Киприан Керн. М.: Крутицкое Патриаршее Подворье, 2002. 151 с.
73.Климент Александрийский Строматы / Климент Александрийский. СПб., 2003, т.3. 366 с.
74.Козаржевский А.Ч. Учебник древнегреческого языка / Андрей Чеславович Козаржевский. М.: Греко-латинский кабинет Ю.А.Шичалина, 1998. 336 с.
75.Козлов Максим, священник Акафист как жанр церковных песнопений / Максим Козлов // Акафистник. М.: Московская Патриархия, 1992. т.1. 255 с.
76.Коляда В. Жанровая система восточнохристианской и древнерусской гимнографии / В.Коляда // VII Ежегодная богословская конференция ПСТБИ. Материалы. М.: Издательство ПСТБИ, 1997. С. 228-231.
77.Лингвистический энциклопедический словарь / [Гл. ред. В.Н.Ярцева]. М.: Советская энциклопедия, 1990. 685 с.
78.Лихачев Д.С. История русской литературы XI ХVII вв. / Дмитрий Сергеевич Лихачев. М.: Просвещение, 1985. 432 с.
79.Літературна енциклопедія: у двох томах / [Автор-укладач Ю.І.Ковалів]. К.: ВЦ Академія, 2007. Т.1. 608 с.
80.Ловягин Е.И. Богослужебные каноны на славянском и русском языках / Евграф Иванович Ловягин. СПб., 1861. 267 с.
81.Лосев А.Ф. Философия имени / Алексей Федорович Лосев. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 269 с.
82.Мейендорф Иоанн, прот. Введение в святоотеческое богословие / Иоанн Мейендорф. Вильнюс Москва: Весть, 1992. 359 с.
83.Мелитон Сардийский, святитель О Пасхе / Мелитон Сардийский; [Пер. А.Дунаева] // Сочинения древних христианских апологетов. СПб., 1999. С. 520-552.
84.Мефодий Патарский, священномученик Пир десяти дев / Мефодий Патарский. М. Издательство имени святителя Игнатия Ставропольского, 1996. 128 с.
85.Мечковская Н.Б. Язык и религия: Пособие для студентов гуманитарных вузов / Нина Борисовна Мечковская. М.: ФАИР, 1998. 352 с.
86.Миллер Т.А. Мефодий Олимпийский и традиция платоновского диалога / Т.А.Миллер // Античность и Византия. М.: Наука, 1975. 415 с.
87.Минея. Июнь. М.: Московская Патриархия, 1991. 670 с.
88.Минея. Декабрь. М.: Издание Московской патриархии, 1982. ч.2. 504 с.
89.Михаил (Чуб), архиепископ Аграфы в творениях св. свщм. Мефодия / Михаил Чуб // ЖМП, 1954. №6.
90.Михаил (Чуб), архиепископ Греческая философия и лит-ра в творениях св. Мефодия / Михаил Чуб // Богословские труды, 1975. сб.14.
91.Михаил (Чуб), архиепископ Св.свщм. Мефодий и его богословие / Михаил Чуб // Богословские труды, 1973. сб. 10-11.
92.Многоценная жемчужина: литературное творчество сирийцев, коптов и ромеев в I тысячелетии / [Пер. с сир. и греч., сост., предисл. и комментарий С.С.Аверинцева]. К.: Дух і Літера, 2003. 600 с.
93.Октоих. М.: Московская Патриархия, 1981. т.1. 711 с., т.2. 672 с.
94.Олесницкий А.А. Рифм и метр Ветхозаветной поэзии / Аким Алексеевич Олесницкий. Без вих. від. 592 с.
95.Остроґорський Ґ. Історія Візантії / Ґеорг Острогорський. Львів: Літопис, 2002. 587 с.
96.От Матфея святое Благовествование // Новый Завет. Cвято- Успенская Почаевская Лавра, 2000. 1216 с.
97.Памятники византийской лит-ры IV-IX веков. М.: Наука, 1968. 355 с.
98.Пигулевская Н.В. Ближний Восток. Византия. Славяне / Нина Викторовна Пигулевская. Л.: Наука, 1976. 240 с.
99.Пигулевская Н.В. Культура сирийцев в средние века / Нина Викторовна Пигулевская. М.: Наука, 1979. 249 с.
100.Платон Игумнов, игумен. Кондак преподобного Романа Сладкопевца на Воскресение Господне / Платон Игумнов // ЖМП №5, 1984. С. 70-74.
101.Платон. Сочинения в 3 томах / Платон. М.: Мысль, 1968. т.1. 623 с.
102.Правила Православной Церкви / [толкования Никодима, епископа Далматинско-Истрийского]. Троице Сергиева Лавра, 1996. т.1. 650 с.
103.Православный молитвослов с переводом на русский язык / [объясн. и прим. Николая Нахимова]. К.: Пролог, 2003. 483 с.
104.Православный церковный календарь. М.: Московская Патриархия, 2001. 128 с.
105.Прийдіте поклонімся. Молитовник. Рим, 1991. 1023 с.
106.Ригведа. Избранные гимны / [Пер., коммент. и вступит. ст. Т.Я.Елизаренковой]. М.: Наука, 1972. 418 с.
107.Святой преподобный Ефрем Сирин. Творения. Полное собрание / Ефрем Сирин . Сергиев Посад, 1907. т.1. 639 с.
108.Святой преподобный Ефрем Сирин. Творения. Полное собрание / Ефрем Сирин. Сергиев Посад, 1907. т.2. 608 с.
109.Семчинський С.В. Загальне мовознавство / Станислав Володимирович Семчинський. К.: ОКО, 1996. 416 с.
110.Скабалланович М.Н. Христианские праздники / Михаил Николаевич Скабалланович. Сергиев Посад, 1995. Кн.1. 359 с. (Репр. воспр. изд.: Киев, 1915-1916. Кн. 1, 3, 6).
111.Славятинская М.Н. Учебник древнегреческого языка: Изд. 2-е, исправленное и дополненное / Марина Николаевна Славятинская. М.: Филоматис, 2003. 620 с.
112.Тальберг Н. История христианской церкви / Николай Тальберг. М.: Издательсво ПСТБИ, 2000. 518 с.
113.Тахо-Годи А.А. Античная гимнография. Жанр и стиль / А.А.Тахо-Годи // Античные гимны. М.: Изд-во МГУ, 1988. 360 с.
114.Теорія літератури / [За наук. ред. О.Галича]. К.: Либідь, 2001. 488 с.
115.Тимофеев Л.И. Основы теории литературы / Леонид Иванович Тимофеев. М.: Просвещение, 1971. 464 с.
116.Толстой А.К. Иоанн Дамаскин. Поэма / Алексей Константинович Толстой. М., 1876. 35 с.
117.Требникъ дополнительный. К., Украинская православная церковь. Киевская митрополия, 1997. 902 с.
118.Триодь Постная. М.: Московская Патриархия, 1992. 420 л.
119.Триодь Цветная. М.: Московская Патриархия, 1992. 672 с.
120.Трифон (Туркестанов), митрополит Акафист благодарственный Слава Богу за всё” / Трифон Туркестанов. М., 1998. 23 с.
121.Троицкий С.В. Учение афонских имябожников и его разбор / Сергей Викторович Троицкий. СПб., 1914. 156 с.
122.Уилсон-Диксон Эндрю История христианской музыки / Эндрю Уилсон-Диксон. СПб., 2001. 428 с.
123.Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / [За ред. С.Я.Єрмоленко]. К.: Либідь, 2001. 224 с.
124.Успенский Н.Д. Кондаки св. Романа Сладкопевца / Н.Д.Успенский // Богословские труды №4, 1968.
125.Успенский Н.Д. Св. Роман Сладкопевец и его кондаки / Н.Д.Успенский // Журнал Московской Патриархии №11, 1966. С. 63-68.
126.Успенский Н.Д. Св. Роман Сладкопевец и его кондаки / Н.Д.Успенский // Журнал Московской Патриархии №1, 1967. С. 69-79.
127.Филарет (Гумилевский), архиепископ Исторический обзор песнопевцев и песнопения греческой церкви / Филарет Гумилевский. М.: Свято-Троицкая Сергиева лавра, 1995. 393 с.
128.Филарет (Гумилевский), архиепископ. Историческое учение об отцах Церкви: в 3 т. / Филарет Гумилевский. М., 1996. т.3. 237 с.
129.Флоренский, священник Павел. Имена / Павел Александрович Флоренский. Б/м.: Купина, 1993. 320 с.
130.Флоренский П. Столп и утверждение истины / Павел Александрович Флоренский. М.: Правда, 1990. 490 с.
131.Флоровский Г.В. Восточные отцы IV в. (из чтений в Православном богословском институте в париже) / Георгий Васильевич Флоровский. Париж: YMKA-PRESS, 1990. 240 с.
132.Флоровский Георгий, прот. Восточные отцы V-VIII веков (из чтений в Православном богословском институте в париже) / Георгий Васильевич Флоровский. Париж: YMKA-PRESS, 1990. 260 с.
133.Фонякова О.И. Имя собственное в художественной картине мира писателя / О.И.Фонякова // Словоупотребление и стиль писателя. СПб., 1995. С. 47-61.
134.Фонякова О.И. Имя собственное в художественном тексте / Ольга Игоревна Фонякова. Л., 1990. 268 с.
135.Хондзинский Павел, священник О богословии гимнографических форм / Павел Хондзинский // Журнал Московской Патриархии 2001, № 12.
136.Чуб Т.В. Вплив поетонімогенезу на розвиток образних властивостей пропріальної лексики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.15 загальне мовознавство” / Т.В.Чуб. Донецьк, 2005. 21 с.
137.Шевченко Т. Повна збірка творів в трьох томах / Тарас Григорович Шевченко. К.: Державне видавництво художньої літератури, 1949. т.1. 649 с.
138.Широков О.С. Надлом русского православия / О.С.Широков // Вестник Моск. Ун-та им. Ломоносова. Сер. 9. Филология, 1994. №3. С. 73-83.
139.Юцевич Ю. Словарь музыкальных терминов / Юрій Євгенович Юцевич. К.: Музична Україна, 1988. 261 с.
140.Blass-Debrunner-Funk A Greek Grammar of the New Testament and other early Christian Literature. Cambridge, 1961.
141.Bouvy E. Poetes et melodes. Etudes sur les origines du rythme tonique dans l`hymnographie de l`Eglise Grecque. Nimes (France), 1886.
142.Brock S. From Ephrem to Romanos // Studia Patristica 20. Ed. E.A.Livingstone. Louvain, 1989. pp. 139-151.
143.Brock S. The Luminous Eye. The Spiritual World Vision of St. Ephrem the Syrian. Kalamazoo, Michigan, 1985.
144.Buchheit V. Studien zu Methodius von Olympos. Berlin, 1958.
145.Bullock C.H. The Book of Proverbs // Learning from the Sages. Ed.by R.B.Zuck. Grand Rapids (USA), 1995. p.19-33.
146.Campbell J.M. The Influence of the Second Sophistic on the Style of the Sermons of St.Basil the Great // The Catholic University of America, Patristic Studies II. Washington D.C., 1922.
147.Christ.W. et Paranikas M. Anthologia graeca carminum christianorum. Lipsiae, in Aedibus B.G.Teubneri, 1871.
148.Clines D.J.A. The Parallelism of Greater Precision. Notes from Isaia 40 for a Theory of Hebrew Poetry // Directions in Biblical Poetry. Ed. by Follis, E.R. JSOTSup 40, Sheffield, 1987. p. 77-100.
149.Duval R.. Le testament de St.Ephrem JA. Ser.9. t.18, 1901.
150. Ephraem Carmina Nisibena Ed. Bickell G. Lipsiae, 1886.
151.Gelzer H. Die Genesis der bysantinischen Themenverfassung // Abhandlungen der philol.-histor. KLASSE DER SUCHSISCHER Gesselschaft der Wissenschaften. Leipzig, 1899. Bd.18.
152.Grimme H. Per Strophenbau in den Gedichten Ephraems des Syrers, mit einem Anhang ubes den Zusammenhang zwischen Syrischer und Byzantischer Hymnenform, 1893, Freiburg i. Schwiez.
153.Grosdidier de Matons J. Romanos le Melode et les origines de la poesie religieuse a Byzance. Paris, 1977.
154.Hieronymus De viris illustribus. Ed. E.C.Richardson , T.14, Leipzig, 1896.
155.Krumbacher К. Geschicte der buzant.Literatur. Munchen, 1987.
156.Krypiakiewicz P.F. De gimni Acathisti auctore. // BZ 18, 1909.
157.Kugel J.L. The Idea of Biblical Poetry. New Haven, 1981.
158.Lamping D. Der Name in der Erzaehlung: Zur Poetik des Personennamens. Bonn, 1983.
159.Mitsakis K. The Language of Romanos the Melodist. C.H.Beck’sche Verlagsbuchhandlung, Munchen, 1967.
160.Mitsakis K. The Vocabulary of Romanos the Melodist. Glotta 43, 1965.
161.Papadopulo-Keramevs А. Mitteilungen uber Romanos / Byzantinische Zeitschrift. II Band. Leipzig, 1893.
162.Petersen W.L. The Dependence of Romanos the Melodist upon the Syriac Ephrem: Its Importance for the Origins of Kontakia. Vigilia Chri