АРХАЇЗАТОРСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ У МОВІ ГРЕЦЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ II-III ст. (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРУ АРРІАНА “АНАБАЗИС АЛЕКСАНДРА”)

Короткий опис

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології

На правах рукопису

Лазер-Паньків Олеся Василівна

УДК 811.14’03

АРХАЇЗАТОРСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ У МОВІ ГРЕЦЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ II‑III ст. (на матеріалі твору VAlexa,ndrou avna,basij Арріана)

10.02.14 класичні мови. Окремі індоєвропейські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Звонська Леся Леонідівна
кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2007

ЗМІСТ
ЗМІСТ.......2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....5
ВСТУП......6

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ МОВИ ГРЕЦЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ ПРОЗИ II-IIIст. .............18
1.1. Чинники формування загальної грецької мови в елліністичний період.............................................19
1.2. Процес формування елліністичної койне........24
1.2.1. Функціональні різновиди грецької мови періоду койне........27
1.2.2. Літературна норма грецької мови у післякласичну епоху (IIIст.дон.е. Vст.н.е.)..................31
1.3. Грецька історіографічна традиція та особливості жанрової мови....36
1.3.1. Поняття жанрової мови грецьких літературних творів......38
1.3.2. Теорія красномовства та грецька історіографічна традиція......39
1.3.3. Формування мовного канону в ході розвитку історіографії ........................46
1.4. Розвиток грецької історичної прози.....50
1.4.1. Зародження грецької історіографії та визначення діалектної основи мови грецької історичної прози; творчість логографів...50
1.4.2. Іонійська історична проза......52
1.4.3. Класичний період у розвитку грецької історіографії та зміна її діалектної основи.........53
1.4.4. Історична проза елліністичного періоду......56
1.4.5. Історична проза періоду римського панування.......58
Висновки до розділу 1...........................64

РОЗДІЛ 2. ФОНЕТИКО-МОРФОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ АРХАЇЗАЦІЇ МОВИ........66
2.1. Фонетичні засоби архаїзації мови.....66
2.1.1. Фонетико-дистрибутивні зміни....69
2.1.2. Зміни у системі вокалізму.........72
2.1.3. Зміни у системі консонантизму........78
2.2. Морфологічні засоби архаїзації мови.......80
2.2.1. Категорія числа.......82
2.2.2. Система імені......84
2.2.3. Система дієслова....88
2.2.4. Займенники.........99
Висновки до розділу 2...............99

РОЗДІЛ 3. СИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ АРХАЇЗАЦІЇ МОВИ......103
3.1. Архаїзація мови у системі функціонального синтаксису відмінків....104
3.2. Засоби архаїзації мови у системі гіпотаксису............109
3.2.1. Вираження об’єктних відношень....111
3.2.2. Вираження обставинних відношень.......119
3.3. Використання абсолютних синтаксичних конструкцій...........142
3.3.1. Infinitivus absolutus...142
3.3.2. Accusativus absolutus143
3.4. Заперечні частки та частка a;n......147
Висновки до розділу 3.............149

РОЗДІЛ 4. ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ АРХАЇЗАЦІЇ МОВИ.......152
4.1. Власне лексичні архаїзми........162
4.2. Лексико-семантичні архаїзми.........165
4.3. Історизми.......171
Висновки до розділу 4 ............173

ВИСНОВКИ.....176
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.....182
ДОДАТКИ....205

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Дії Дії апостолів
Євр. Послання до євреїв
Ів. Євангелія від Івана
1 Ів. Перше послання від Івана
2 Ів. Друге послання від Івана
3 Ів. Третє послання від Івана
Кол. Послання до колосян
1 Кор. Перше послання до коринтян
2 Кор. Друге послання до коринтян
Лк. Євангелія від Луки
Мк. Євангелія від Марка
Мт. Євангелія від Матвія
Рим. Послання до римлян
Як. Послання Якова
Aesch. Есхіл
Aeschin Есхін
Anth. Палатинська антологія
Arph. Аристофан
Arst. Аристотель
Dem. Демосфен
Diod. Діодор
Eur. Еврипід
Her. Геродот
Hes. Гесіод
HH Гомерівські гімни
Hom. Гомер
Hrn. Геродіан
Isae. Ісей
Isocr. Ісократ
Luc. Лукіан
Lys. Лісій
Men. Менандр
NT Новий Завіт
Pind. Піндар
Plat. Платон
Plut. Плутарх
Polyb. Полібій
Sext. Секст Емпірик
Soph. Софокл
Theocr. Феокрит
Thuc. Фукідід
Xen. Ксенофонт

ВСТУП
Для грецької мови елліністично-римського періоду (III ст. до н.е. Vст. н.е.) характерні значні структурні та функціональні зміни, що визначили напрямок її подальшого розвитку в середньовічний період, період Відродження та на сучасному етапі, адже відбувався розподіл на архаїзовану літературну мову, орієнтовану на класичні аттичні взірці (вона функціонувала в літературі, науці й офіційній сфері впродовж наступних століть), та розмовну мову, яка через об’єктивні причини зазнавала більш стрімких змін. Диференціація таких двох варіантів була збережена в наступні періоди розвитку грецької мови, і лише впродовж останніх десятиліть робляться спроби наблизити катаревусу, літературну архаїзовану грецьку мову, до димотики, народної мови.
В українській елліністиці існує низка досліджень, у яких комплексно розглядалися питання історичного розвитку грецької мови. Зокрема, в центрі уваги лінгвістів перебували грецька етимологія (А.О.Білецький), окремі аспекти функціонального синтаксису та морфології грецького дієслова (Л.Л.Звонська), семантико-синтаксичні особливості грецької мови (Т.І.Коновалова), походження грецької мови (Ю.Л.Мосенкіс), діахронічні зміни у фонетиці (Ф.О.Нікітіна).
При розгляді грецької мови елліністично-римського періоду нерозв’язаними залишаються питання про особливості розвитку грецької мови після створення загальної мови койне, співвідношення літературної норми койне та територіальних діалектів, на основі яких вона утворилася, взаємодію літературної та розмовної мови, а також засоби, які використовувалися при утворенні літературної норми. Більшість дослідників дотримується погляду, що наслідком дії сукупності чинників стала свідома штучна архаїзація мови при утворенні літературної норми грецької койне. Архаїзаторські тенденції проявлялись у наслідуванні мови і стилю письменників класичного періоду та у свідомій відмові від інновацій та змін, які з’являлись у живій розмовній мові в результаті її природного розвитку.
Архаїзації мови як одній з невід’ємних характеристик процесу створення літературної норми приділялася значна увага вчених, дослідження яких присвячені проблемам історичного розвитку різних мов, співіснування та взаємовпливу територіальних та соціальних діалектів, формування загальної мови (зокрема, праці Ш.Баллі [11], Р.О.Будагова [24-26], Л.А.Булаховського [27; 28], У.Вайнрайха [29], Ж.Вандрієса [30], М.М.Гухман [53; 55], А.В.Десницької [58-60], В.М.Жирмунського [67], М.П.Кочергана [100; 101], А.Мейє [122; 239], Г.Пауля [142], О.О.Потебні [151], М.А.Собуцького [178], Н.М.Семенюк [163], С.В.Семчинського [164], Ф.деСосюра [180; 181], В.М.Ярцевої [216]). Існують також численні праці, у яких досліджується проблема відображення усної мови у писемній традиції та писемної літературної норми в усних варіантах, співвідношення усних форм мови та літературної традиції, усної та писемної норми в сучасних літературних мовах, а також формування літературної норми і стандартизації мови. Слід, зокрема, згадати дослідження Н.С.Бабенко [8], М.М.Гухман [54; 56], Н.М.Семенюк [162; 163] (на матеріалі німецької мови), С.А.Миронова [128; 129] (на матеріалі нідерландської мови), В.М.Ярцевої [216; 217] (на матеріалі англійської мови), Н.Ю.Бокадорової [19] та Є.А.Реферовської [156] (на матеріалі французької мови), М.Й.Конрада [97], В.М.Солнцева [179] (на матеріалі китайської мови), В.М.Алпатова [2], Є.В.Маєвського [117] (на матеріалі японської мови), А.А.Керимової [92] (на матеріалі таджицької мови), В.П.Калигіна [91] (на матеріалі ірландської мови), Б.М.Юнусалієва [215] (на матеріалі киргизької мови), Д.В.Брозовича [23], В.В.Виноградова [35; 38] (на матеріалі слов’янських мов), Ф.Т.Жилка [66] (на матеріалі української мови).
Історико-політичним і культурним умовам елліністично-римського періоду, в яких відбувалося формування та розвиток грецької койне, присвятили свої праці П.М.Біциллі [16], Т.В.Блаватська [18], Р.Ю.Віппер [42], Т.Ф.Зелінський [83], К.Куманецький [106], О.Ф.Лосєв [113], Н.Петрохілос [247], А.Б.Ранович [154; 155], І.С.Свенцицька [159], Р.А.Стручаліна [183], А.Дж.Тойнбі [187], Е.Тома [188], О.М.Штаєрман [211; 212].
Особливості грецької мови елліністично-римського періоду неодноразово виступали об’єктом вивчення вітчизняних і зарубіжних мовознавців. Цій проблематиці присвячені праці Б.В.Горнунга [49; 50], Н.С.Грінбаума [51], У.Ґудвіна [230; 231], А.Девіса [227], Л.Л.Звонської [75; 76; 78; 82], Г.Сміта [256], У.Сміта [255], Л.Тріта [262], Дж.Уайта [268], П.Шантрена [207]; цій проблематиці присвячені також окремі розділи у працях Н.Андріотіса [220], Г.Бабініотіса [242; 243], О.Гофмана та А.Дебрюнера [233; 234], А.Ч.Козаржевського [95], М.М.Славятинської [167-171], Є.Б.Смагіної [172], С.І.Соболевського [175], І.Стаматакоса [257], Дж.Тріта [263], Г.Цуреаса [264], Е.Швіцера [250], О.С.Широкова [209; 210].
Визначення архаїчних рис у літературній грецькій мові періоду римського панування було б неможливим без проведення компаративного аналізу норм класичного аттичного діалекту, літературної та розмовної норм койне. Норми класичного аттичного діалекту відображені в літературних пам’ятках, що фіксується в численних граматиках вітчизняних і закордонних авторів. Розмовна ж норма койне, з огляду на історичні умови, не зафіксована настільки добре, тому всі свідчення про неї обмежуються епіграфічними та нелітературними пам’ятками; з іншого ж боку, значна кількість особливостей розмовної грецької мови знайшла відображення в мові Нового Завіту. Це дозволяє визначити в літературній койне риси, не характерні для розмовної грецької мови, однак притаманні аттичному діалекту класичного періоду, а отже архаїчні. Серед дослідників грецької мови Нового Завіту слід відзначити Е.Бартона [224], Ф.Бласа та А.Дебрюнера [222], Ф.Гінгріча [229], М.Н.Глубоковського [46], С.Ґріна [232], Е.Дану [226], Л.Л.Звонську [72; 81], Ф.Конібіра та Ст.Стока [225], Г.Мейчена [123], Ґ.Нана [245], А.Робертсона [248], С.І.Смирнова [174], Д.Уоласа [267].
У період койне одним із важливих чинників, які бралися до уваги при утворенні літературної норми, була традиція грецької жанрової мови. Процес формування традицій жанрової мови грецької історичної прози та їх відображення в історичних творах елліністичного періоду та періоду римського панування розглядалися, зокрема, у працях О.І.Білецького [17], Б.В.Горнунга [50], С.В.Мелікової-Толстої [124], С.Д.Мисько [130], С.В.Полякової [150].
Серед праць, присвячених проблемі формування та функціонування грецької мови елліністично-римського періоду, слід назвати дослідження С.Теодорсона та Я.Фрезена. С.Теодорсон [259] досліджує процес формування фонологічної системи грецької мови в елліністичний період й окреслює її загальний стан, зазначаючи, зокрема, що в цей період у грецькій мові функціонували паралельно дві фонологічні системи: консервативна й інноваційна; автор подає також ґрунтовний аналіз фонетичних змін, які відбувались у розмовній койне. Праця Я.Фрезена [228] присвячена, головним чином, процесу формування койне, дослідженню існуючих на початку нашої ери функціональних, соціальних та територіальних різновидів койне; автор, однак, не вдається до детального аналізу мовних особливостей цих різновидів.
Останньому періоду розвитку давньогрецької мови приділялася значна увага в мовознавчих працях; разом із тим у сучасній лінгвістиці дотепер не було здійснено комплексного дослідження архаїзації як одного з найвагоміших факторів формування мови грецької літератури елліністично-римського періоду. Для відтворення об’єктивної картини розвитку й становлення мови грецької історичної прози як однієї з форм грецької писемної літературної мови необхідно здійснити комплексний аналіз тексту й на цій основі виявити своєрідність розвитку цього жанрового різновиду грецької мови та її основних характеристик на даному етапі.
Зазначені праці висвітлюють лише окремі аспекти грецької мови елліністичного періоду та періоду римського панування. Натомість, не існує комплексного дослідження передумов й основних чинників формування койне, особливостей структури літературної норми койне в порівнянні з нормою розмовної мови, а також мовних (фонетичних, морфологічних, синтаксичних і лексичних) засобів, які використовувались елліністично-римськими письменниками для наближення літературної норми койне до норм класичного аттичного діалекту.
Представлена дисертаційна робота є першим дослідженням мови грецької історичної прози II-III ст., де подається аналіз основних факторів її формування, засобів наближення літературної норми койне до норм класичного аттичного діалекту, а саме архаїзмів, тобто слів, граматичних форм і конструкцій, які в елліністично-римський період уже застаріли або вийшли з активного вжитку [110, с. 59; 108, с. 540], однак відновлюються прихильниками аттикізму. Характеристика засобів архаїзації мови історичних творах періоду римського панування стала можливою внаслідок компаративного аналізу мови твору Арріана та норм класичного аттичного діалекту, з одного боку, особливостей розмовної койне з іншого (були залучені результати досліджень особливостей мови Нового Завіту). З метою створення більш повної картини особливостей мови грецької історіографії зазначеного періоду вибірково подаються відомостіпро відображення досліджуваних мовних тенденцій у мові твору Геродіана (історіографа III ст.) Th/j meta. Ma,rkon basilei,aj i`stori,ai. Для відстеження діахронних змін у розвитку архаїзаторських тенденцій грецької літературної традиції наводяться також дані більш пізніх періодів розвитку грецької мови.
Комплексний аналіз основних факторів формування мови грецької історичної прози II-III ст. та мовних засобів наближення літературної норми койне до норм класичного аттичного діалекту набуває особливої актуальності, оскільки дозволяє розкрити певні закономірності розвитку жанрових різновидів грецької мови елліністично-римського періоду, дослідити причини та механізми формування грецької койне. Актуальність дисертаційної роботи зумовлена загальною спрямованістю сучасних мовознавчих студій на комплексне дослідження явищ на всіх рівнях мови, тенденцією до поглибленого вивчення функціонально-стилістичних різновидів мови та їх взаємодії, збільшенням інтересу до мовних і позамовних факторів розвитку та функціонування загальних мов, а також недостатнім рівнем висвітлення мовної специфіки грецьких історичних творів періоду римського панування.
Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні, систематизації й описі мовних засобів архаїзації, які використовувалися грецькими історіографами в II-III ст. (на матеріалі твору Арріана Анабазис Александра”).
Поставлена мета передбачає необхідність розв’язання таких завдань:
розкрити історичні умови формування загальної грецької мови в елліністично-римський період;
встановити фактори, які визначали особливості утворення літературної норми койне та явища аттикізму;
з’ясувати вплив історіографічної традиції на мову та стиль грецьких істориків елліністично-римського періоду;
здійснити аналіз фонетичних архаїзмів мови твору Арріана;
дослідити морфологічні засоби архаїзації мови, використовувані Арріаном;
проаналізувати особливості функціонування синтаксичних архаїзмів у творі Арріана;
виявити та класифікувати лексичні архаїзми мови твору Арріана Анабазис Александра”.
Об’єктом дослідження є мова історичної прози II-III ст. як відображення архаїзаторських тенденцій, які панували в культурі, літературі та мові елліністично-римського періоду.
Предмет аналізу становлять фонетичні, морфологічні, синтаксичні та лексичні засоби архаїзації, виявлені в мові твору Арріана Анабазис Александра”.
Матеріалом дослідження є близько 15 тисяч одиниць: фонетичні, морфологічні, синтаксичні та лексичні архаїзми мови твору Арріана Анабазис Александра”. Джерелом відбору матеріалу слугував текст твору Арріана Анабазис Александра” (Arrianus Flavius. Alexandri anabasis. Lipsiae: In aedibus B.G.Teubneri, 1907. 426 p.). Корпус мовного матеріалу сформовано на основі оригінального тексту шляхом суцільної вибірки. Вибір даного твору, який був типовим для історіографії елліністично-римського періоду, джерелом матеріалу дослідження зумовлений тим, що в ньому повною мірою відображаються тенденції розвитку грецької мови досліджуваного періоду та простежується вплив усіх факторів формування літературної норми койне, а саме: аттикізму, лінгвістичних студій і традицій жанрової мови. Твір Арріана VAlexa,ndrou avna,basij має яскраво виражений міметичний характер, оскільки зразком для написання слугував твір Ксенофонта Ku,rou avna,basij (Анабазис Кіра”).
Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети та розв’язання конкретних завдань у дослідженні використовувалася комплексна методика, яка включає метод лінгвістичного опису, що передбачає опис особливостей функціонування архаїзмів у мові історичної прози; описово-класифікаційний метод для опису особливостей будови й функціонування виявлених у ході дослідження архаїзмів та їх класифікації; зіставний метод для визначення архаїчних елементів мови твору Арріана шляхом зіставлення її особливостей з нормою класичного аттичного діалекту та розмовної койне елліністично-римського періоду; деякі елементи методу компонентного аналізу для розгляду засобів архаїзації мови на лексичному рівні. Кількісні методи залучалися для визначення частотності вживання засобів архаїзації.
Аналіз особливостей мови твору Арріана VAlexa,ndrou avna,basij видається доцільним здійснити в кілька етапів. Перший етап дослідження полягатиме в пошуку одиниць фонетичного, морфологічного, синтаксичного та лексичного рівнів, які розцінюються як особливості мови зазначеного твору. Для цього буде проведено ретельний лінгвістичний аналіз тексту та суцільна вибірка зазначених елементів.
На другому етапі буде здійснено класифікацію й аналіз усіх вибраних одиниць, зокрема, будуть виокремлені та класифіковані одиниці, які становлять особливості окремих мовних рівнів.
На третьому етапі на основі компаративного аналізу виявлених особливостей мови твору Арріана, норм класичного аттичного діалекту й інноваційних рис грецької мови елліністичного періоду будуть виокремлені лише ті мовні одиниці, які можна вважати архаїзмами на даному етапі розвитку грецької мови. Завданням заключного етапу буде відокремлення архаїзмів, які свідомо використовувались Арріаном для наближення мови його твору до класичного аттичного діалекту та жанрової мови історіографії (власне, саме ці одиниці й можна назвати архаїзмами в повному значенні), від аттичних та іонійських елементів, які були кодифіковані як норма грецької літературної мови елліністично-римського періоду.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше на матеріалі твору Арріана Анабазис Александра” було здійснено комплексне вивчення граматичних і лексичних засобів архаїзації мови грецької історичної прози періоду койне (II-III ст.): було виявлено, проаналізовано й систематизовано архаїзми на фонетичному, морфологічному, синтаксичному та лексичному рівнях.
Теоретичне значення. Результати дослідження жанрової мови історичної прози елліністично-римського періоду є певним внеском у загальне та зіставне мовознавство. Дане дослідження допомагає розкрити закономірності взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників мовного розвитку. Запропонована методика, результати та висновки дослідження можуть бути використані в подальших теоретичних розробках з проблем загальної теорії розвитку грецької мови; вони сприятимуть проведенню аналізу особливостей інших функціонально-стилістичних різновидів грецької мови II-III ст.
Практична цінність дослідження полягає в можливості використання обґрунтованих у ньому теоретичних положень, одержаних результатів, а також проаналізованого фактичного матеріалу й висновків при розробці та викладанні курсів з історії давньогрецької культури, античної літератури, давньогрецької герменевтики, давньогрецької діалектології та історії грецької мови, при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт студентами філологічних, історичних, культурологічних спеціальностей вищих навчальних закладів, при створенні навчальних і методичних посібників з історії грецької мови.
Апробацію основних положень і результатів дисертаційного дослідження здійснено на конференціях:
Наукова спадщина проф. С.В.Семчинського і сучасна філологія” (Київ, 2001 р.).
ХІ Міжнародна наукова конференція Мова і культура” імені проф. Сергія Бураго (Київ, 2002 р.).
Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003 р.).
Міжнародна наукова конференція до 75-річчя доктора філологічних наук професора С.В.Семчинського (1931-1999) (Київ, 2006 р.).
Всеукраїнська наукова конференція З ХХ в ХХІ століття”, присвячена 90-річчю проф. А.Білецького (19111995) (Київ, 2001 р.).
Міжвузівська наукова конференція молодих учених Актуальні дослідження іноземних мов і літератур” (Донецьк, 2003 р.).
Конференція Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах” (Київ, 2003 р.).
Щорічні конференції професорсько-викладацького складу Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2001 р., 2002 р., 2003 р., 2006 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дослідження відображено в семи статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України та в матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 2,06др.арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку основної використаної літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 244 сторінки, із них основний текст 182сторінки. Список використаної літератури нараховує 268 праць, з них 51 іноземними мовами.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблематики, окреслено мету й методи дослідження, об’єкт, предмет і завдання роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про їх апробацію.
У першому розділі Формування мови грецької історичної прози II‑III ст.” визначено історико-політичні та культурні чинники, які зумовили утворення загальної грецької мови, окреслено функціональну диференціацію грецької мови елліністично-римського періоду, а також розглянуто чинники створення літературної норми койне. Окремо розкрито поняття жанрової мови та п

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні було зроблено спробу виявлення, систематизації, опису та кількісної обробки засобів архаїзації мови грецькими істориками II-IIIст. на основі аналізу фонетичних, морфологічних, синтаксичних і лексичних особливостей мови твору Арріана VAlexa,ndrou avna,basij.
Визначними чинниками формування та розвитку загальної грецької мови елліністично-римського періоду були соціальні та культурно-історичні передумови. Культурна експансія Греції в країнах Сходу як наслідок завоювань Александра Македонського, зміщення культурних центрів у негрекомовні області спричинили значну територіальну та соціальну диференціацію грецької мови. Комунікативна потреба, що з’явилась у грекомовному середовищі, стала основним фактором формування загальної грецької мови койне.
В умовах мовнї інтерференції у носіїв грецької мови посилювалися патріотичні настрої (як наслідок грецьке відродження”) та розвивалося почуття мовної лояльності” стосовно грецької мови, яка зазнавала значних структурних змін унаслідок поширення на території, підкорені Александром Македонським. Тому постала потреба в стандартизації та уніфікації мови.
Значний вплив на формування літературної норми та мови грецької літератури елліністично-римського періоду мав аттикізм, який сприяв закріпленню норм саме аттичного діалекту класичного періоду як зразка для наслідування письменниками періоду койне та встановленню єдиних норм правильності” та чистоти” грецької мови.
Особливості жанрової мови та стилю грецької історіографії елліністично-римського періоду визначались історіографічною традицією, сформованою в докласичний та класичний періоди розвитку грецької літератури. Зародження грецької історичної прози в Іонії та значний розвиток в Аттиці класичного періоду визначили написання історичних творів елліністично-римського періоду аттичним діалектом класичного періоду з елементами іонійського діалекту, тобто жанровою мовою грецької історичної прози. Вплив теорії красномовства, яка була важливим чинником формування жанрової мови грецької історіографії, в елліністично-римський період був особливо відчутним, адже навчання в риторичних школах, обов’язкове для письменників зазначеного періоду, обмежувалося наслідуванням мови та стилю класичних аттичних письменників.
При написанні літературних творів в елліністично-римський період відбувалася свідома архаїзація грецької мови на всіх рівнях, метою якої було наближення мови літератури до норм класичного аттичного діалекту.
Архаїзаторські тенденції проявлялись у використанні фонетичних варіантів, характерних для іонійського й класичного аттичного діалектів, хоча в розмовній койне такі варіанти вже не використовувались. До фонетичних архаїзмів, які використовуються Арріаном, належать, зокрема, форми з немонофтонгізованими дифтонгами, із збереженням i підписної у невласних дифтонгах, неконтраговані форми (вплив іонійського діалекту), форми з архаїчним неасимільованим сполученням плавний + -s- та з архаїчним сполученням sm-. Наслідком архаїзації мови на фонетичному рівні є також відсутність форм, які б свідчили про явище ітацизму, та використання форм з гемінатами, всупереч тенденції до їх спрощення.
На морфологічному рівні архаїзація проявляється у використанні форм двоїни в іменних та дієслівних парадигмах, використання так званого дорійського” генетива, поширене використання аналітичних форм зворотніх займенників, уникання використання поширених в елліністично-римський період перифрастичних дієслівних форм, надання переваги у використанні медіально-пасивним формам для вираження медіального значення (а не конструкціям, які складаються з активної форми дієслова та зворотного займенника). Серед морфологічних архаїзмів слід відзначити також іменні та дієслівні форми, які використовувалися, головним чином, в аттичному діалекті класичного періоду: іменники аттичної відміни, futurum atticum, futurum III. Важливо також підкреслити, що саме на морфологічному рівні поряд з архаїчними елементами досить часто використовуються елліністичні форми, які були поширені в розмовній койне, однак не стали нормою літературного використання (зокрема, перифрастичні форми).
Архаїзація на синтаксичному рівні стосується, в першу чергу, функціонального аспекту. Синтаксичним засобом архаїзації можна вважати використання класичних аттичних відмінкових форм (зокрема, безприйменникового генетива в значенні genetivus partitivus, separationis та causae), а також вживання інфінітивних та дієприкметникових конструкцій, підрядних речень замість набагато спрощених моделей, поширених у койне елліністично-римського періоду (інфінітивна конструкція вживається після дієслів зі значенням просити, наказувати, забороняти, спонукати або планувати, вирішувати, намагатись та після verba putandi; класична дієприкметникова конструкція вживається після дієслів сприйняття).
Архаїзація на синтаксичному рівні проявляється також у використанні сполучників, характерних для класичного аттичного діалекту та, зокрема, для мови Ксенофонта, твір якого становив для Арріана зразок для наслідування (широко використовується сполучник w`j у підрядних реченнях часу, хоча таке вживання характерне лише для мови Ксенофонта, та з інфінітивом для вираження наслідку). Архаїчним є використання Арріаном форм оптатива в підрядних фінальних реченнях та форм індикатива в підрядних наслідкових реченнях. Архаїзація проявляється в обмеженні вираження умовних відношень класичними регулярними умовними періодами, у відновленні використання modus potentialis, який не зустрічається в койне, та конструкцій infinitivus absolutus та accusativus absolutus. Свідченням архаїзації мови на синтаксичному рівні є також відсутність заперечення ouv в протасисі, обмеження використання заперечення mh, при дієприкметнику лише випадками, коли дієприкметник має умовне значення, а також вживання частки a;n при дієприкметнику на позначення умови.
Серед лексичних архаїзмів, використовуваних Арріаном, окремі групи становлять власне лексичні архаїзми та лексико-семантичні архаїзми (60,9% та 39,1% випадків відповідно). У результаті ретельного аналізу одиниць лексичного рівня мови Арріана було встановлено, що архаїчними лексичними елементами є лексеми чи окремі їх значення, запозичені з творів іонійських та класичних аттичних авторів (Геродота, Ксенофонта, Фукідіда тощо).
Порівняльний аналіз кількісних даних використання Арріаном архаїзмів на фонетичному, морфологічному, синтаксичному та лексичному рівнях дає підстави стверджувати наступне:
- вплив іонійського діалекту найбільш відчутний на фонетичному рівні: 50,38% одиниць, які розглядаються як фонетичні архаїзми, використовуються згідно з нормами іонійського діалекту, натомість меншою мірою поширене вживання іонійських елементів на лексичному рівні (близько 40,6% випадків); на морфологічному рівні використання іонійських форм, які в період койне вже вважались архаїчними, засвідчене у 1,93% випадках; серед одиниць синтаксичного рівня іонізми у творі Арріана не зустрічаються;
- з огляду на об’єктивні умови формування койне закономірним є той факт, що найбільшу частину розглянутих архаїчних одиниць становлять аттичні форми та конструкції; в аспекті використання класичних аттичних елементів, які в період койне вже вийшли з ужитку, найбільш архаїстичними виявилися лексичний і морфологічний рівні, адже аттичні форми зустрічаються у 59,4% та 56,97% розглянутих випадків відповідно; серед одиниць фонетичного та синтаксичного рівнів власне аттичні елементи зустрічаються рідше (у 40,41% та 43,97% випадків відповідно);
- незважаючи на аттикізуючий мімесис, який визначав мовні особливості твору Арріана, автору все ж не вдалося повною мірою уникнути впливу сучасних йому мовних тенденцій, відтак, у мові його твору трапляються інноваційні елементи, які з’явились або повною мірою розвинулися лише в елліністично-римський період; досить поширене використання таких елементів на морфологічному рівні (39,9% випадків), меншою мірою на фонетичному, синтаксичному та лексичному рівнях (у 3,16%, 6,34% та 34,16% випадків відповідно).
Яскравим свідченням надмірного прагнення штучно наблизити мову твору до норм класичного аттичного діалекту є явище так званого гіпердіалектизму, прояви якого зустрічаються на всіх рівнях мови у застосуванні класичних аттичних норм та правил вживання форм і конструкцій навіть у тих випадках, які в класичному аттичному діалекті становили певний виняток та не регламентувалися цими нормами й правилами. На фонетичному рівні прояв гіпердіалектизму простежується, зокрема, у вживанні форм з дифтонгом -ei- замість -i- (у тих випадках, де остання не є наслідком монофтонгізації), форм з -h- замість -i- (що можна пояснити спробою протистояти прояву ітацизму на письмі), форм з подвоєнням приголосних, які в класичній грецькій мові вживаються з однією приголосною (протидія тенденції до спрощення гемінат). На морфологічному рівні гіпердіалектними можна вважати синтетичні архаїчні форми перфекта для 3-ї особи множини, які вже в класичному аттичному діалекті були замінені аналітичними конструкціями, а також заміна класичних іменників I та II відмін відповідними формами III відміни. На синтаксичному рівні гіпердіалектним є вживання інфінітивної конструкції після verba dicendi. Однак приклади використання гіпердіалектизмів зустрічаються досить рідко: зокрема, лише 1,16% розглянутих одиниць фонетичного рівня можна вважати гіпердіалектними, 1,2% морфологічного та 0,44% синтаксичного.
У межах проведеного дослідження неможливо розглянути всі проблеми, пов’язані з формуванням літературної норми грецької мови елліністично-римського періоду. Перспективним в аспекті виявлення архаїчних особливостей літературної норми койне та інноваційних характеристик може виявитися порівняльне дослідження розмовної та літературної різновидів койне. Велике поле дільності становить дослідження розмежування та подальшого відокремленого розвитку розмовного та літературного різновидів койне. Крім того, велику значимість у плані виявлення специфіки процесу формування літературної норми койне в елліністично-римський період мало би порівняння засобів і способів формування літературної норми в різних мовах, що потребує подальших компаративних досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аверинцев С.С. Риторика и истоки европейской литературной традиции. М.: Школа Языки русской культуры”, 1996. 448 с.
2. АлпатовВ.М. О двух разновидностях устного и письменного вариантов современного японского литературного языка // Устные формы литературного языка: История и современность / Под ред. В.Я.Порхомовского, Н.Н.Семенюк. М.: Эдиториал УРСС, 1999. С.166-182.
3. Андрейчук И.И. Функции причастия в греческом языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.14 / Львовский государственный университет им. Ив.Франко Львов, 1966. 17 с.
4. Антична література / В.М. Миронова (кер. авт. кол.), О.Г.Михайлова, І.П. Мегела та ін.: Навчальний посібник К.: Либідь, 2005. 488 с.
5. Античные теории языка и стиля. СПб.: Алетейя, 1996. 364 с.
6. Армина С.Т. Язык Истории” Фукидида как синтаксическая проблема (состояние вопроса и перспективы изучения) // STRWMATEIS. Вопросы классической филологии: Сб. науч. тр. М.: Издательство Московского университета, 2002. Вып. XII. С. 215-231.
7. АхмановаО.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1969. 608 с.
8. БабенкоН.С. Особенности взаимодействия устного и письменного языка в Германии XVI века // Устные формы литературного языка: История и современность / Под ред. В.Я.Порхомовского, Н.Н.Семенюк. М.: Эдиториал УРСС, 1999. С. 87-105.
9. Базиев А.Т., Исаев М.И. Язык и нация. М.: Наука, 1973. 248 с.
10. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Издательство иностранной литературы, 1961. 394с.
11. Балли Ш. Язык и жизнь. М.: Эдиториал УРСС, 2003. 232 с.
12. Белецкий А.А. Проблемы греческого языка византийской эпохи // Античная культура и современная наука. М.: Наука, 1985. С.189‑192.
13. Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста. М.: Издательство Московского государственного университета, 1988. 124 с.
14. Бережан С.Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц. Кишинев: Штиинца, 1973. 372 с.
15. Березин Ф.М., Головин Б.М. Общее языкознание. М.: Просвещение, 1979. 416 с.
16. Бицилли П. Падение Римской империи. Одесса: Книгоиздательство А.А.Ивасенко, 1919. 104 с.
17. Білецький О.І. Передмова // П.С. Коган. Нариси з історії стародавніх літератур: Грецька література: Навчальний посібник. К.: Радянська школа, 1938. С. 4-16.
18. Блаватская Т.В. Из истории греческой интеллигенции эллинистического времени. М.: Наука, 1983. 326 с.
19. БокадороваН.Ю. Передача устных форм речи во французской и русской литературных традициях рубежа XVIII-XIX веков // Устные формы литературного языка: История и современность / Под ред. В.Я.Порхомовского, Н.Н.Семенюк. М.: Эдиториал УРСС, 1999. С.74-87.
20. Бокщанин А. Древнегреческие историки позднеклассического периода и эпохи эллинизма // Исторический журнал. 1940. № 10. С. 99.
21. Боровский Я.М. Краткий очерк греческой фонетики // П. Шантрен. Историческая морфология греческого языка. М.: Эдиториал УРСС, 2001. С.277-318.
22. Борухович В.Г. История древнегреческой литературы: Классический период. М.: Высшая школа, 1962. 276 с.
23. Брозович Д. Славянские стандартные языки и сравнительный метод // Вопросы языкознания. 1967. № 1. С. 3-33.
24. Будагов Р.А. История слов в истории общества. М.: Просвещение, 1971. 270 с.
25. Будагов Р.А. Проблемы развития языка. М.; Л.: Наука, 1965. 74 с.
26. Будагов Р.А. Язык. История и современность. М.: Издательство Московского университета, 1971. 299 с.
27. Булаховський Л.А. Вибрані праці: В 5 т. К.: Наукова думка, 1975. Т.1: Загальне мовознавство. 495 с.
28. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. К.: Радянська школа, 1955. 248с.
29. Вайнрайх У. Языковые контакты. Состояние и проблемы исследования. К.: Вища школа, 1979. 264 с.
30. Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю. М.: Эдиториал УРСС, 2004. 408 с.
31. Взаимоотношение развития национальных языков и национальных культур / Ред. Ю.Д. Дешериев, Э.Г.Туманян. М.: Наука, 1980. 320с.
32. Виндельбанд В. История древней философии. К.: Тандем, 1995. 366с.
33. Виноградов В.В. Лингвистические основы научной критики текста // Вопросы языкознания. 1958. № 2. С. 3-23.
34. Виноградов В.В. Наука о языке художественной литературы и ее задачи. М.: Издательство АН СССР, 1958. 51 с.
35. Виноградов В.В. О некоторых вопросах русской исторической лексикологии // Известия АН СССР: Отдел литературы и языка. 1953. Т. XII. Вып. 3. С. 185-210.
36. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. М.: Гослитиздат, 1959. 654 с.
37. Виноградов В.В. Проблема авторства и теория стилей. М.: Гослитиздат, 1961. 614с.
38. Виноградов В.В. Проблемы литературных языков и закономерности их образования и развития. М.: Наука, 1967. 134 с.
39. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Издательство АН СССР, 1963. 255 с.
40. Винокур Г.О. О задачах истории языка // Избранные работы по русскому языку. М.: Госучпедгиз, 1959. С. 207-226.
41. Винокур Г.О. Об изучении языка художественных произведений // Избранные работы по русскому языку. М.: Учпедгиз, 1959. С.229‑256.
42. Виппер Р.Ю. Рим и раннее христианство. М.: Издательство АН СССР, 1954. 267 с.
43. Влияние социальных факторов на функционирование и развитие языка / Ред. Ю.Д. Дешериев, Л.П. Крысин М.: Наука, 1988. 200 с.
44. Вопросы формирования и развития национальных языков // Труды института языкознания. М., 1960. Т. Х. 308 с.
45. Ганич Д.І., ОлійникІ.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360с.
46. Глубоковский Н. Греческий язык Библии, особенно в Новом Завете, по современному состоянию науки. СПб., 1902. 36 с.
47. Головин Б.Н. Введение в языкознание. М.: Высшая школа, 1983. 232с.
48. Гольденберг В.А. Очерки по истории Римской империи в I в. н.е. Харьков: Издательство Харьковского университета, 1958. 119 с.
49. Горнунг Б.В. Греческий язык // История греческой литературы: В 3 т. М.; Л.: Издательство АН СССР, 1946. Т.1: Эпос, лирика, драма классического периода. С.27‑41.
50. Горнунг Б.В. Общие проблемы истории древнегреческой литературы // История греческой литературы: В 3 т. М.;Л.: Издательство АН СССР, 1946. Т. 1: Эпос, лирика, драма классического периода. С. 13-26.
51. Гринбаум Н.С. Ранние формы литературного языка (древнегреческий). Л.: Наука, 1984. 129 с.
52. Гулыга Е.В., Розен Е.В. Новое и старое в лексике и грамматике немецкого языка. Л.: Просвещение, 1977. 160 с.
53. Гухман М.М. Взаимодействие диалектных ареалов и развитие наддиалектных форм в донациональный период (на материале германских языков) // Энгельс и языкознание. М.: Наука, 1972. С.208-232.
54. Гухман М.М. Изучение регионального варьирования в немецком литературном языке и методика лингвистической географии // Philologica. Л.: Наука, 1973. С. 57-66.
55. Гухман М.М. Литературный язык // Общее языкознание: Формы существования, функции, история языка / Отв. ред. Б.А.Серебренников. М.: Наука, 1970. С. 502-549.
56. Гухман М.М., Семенюк Н.Н. История немецкого литературного языка IX-XV вв. М.: Наука, 1983. 200 с.
57. Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь: В 2 т. М.: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1958. 1904 с.
58. Десницкая А.В. К вопросу о языковых отношениях в родовом обществе // Энгельс и языкознание. М.: Наука, 1972. С. 158-188.
59. Десницкая А.В. Наддиалектные формы устной речи и их роль в истории языка. Л.: Наука, 1970. 99 с.
60. Десницкая А.В. Об историческом содержании понятия диалект” // Ленинизм и вопросы языкознания. М., 1970. 349-371.
61. Дешериев Ю.Д. Социальная лингвистика. М.: Наука, 1977. 282 с.
62. Дионисий Галикарнасский. Письмо к Помпею III // Античные риторики / Под ред. А.А.Тахо-Годи. М.: Издательство Московского университета, 1978. С. 226-230.
63. Добрянский Ф. Словарь особенностей греческих диалектов дорического, эолийского, ионического и аттического. Вильна: Типография О.С. Блюмовича, 1879. 124 с.
64. Доватур А.И. Историк Геродиан // Геродиан. История. М.: РОССПЭН, 1996. С. 143-176.
65. Доватур А.И. Обзор новейших работ по Истории” Геродиана // Вестник древней истории. 1975. № 1. С. 205-217.
66. Жилко Ф.Т. Некоторые особенности развития украинского национального языка // Вопросы образования восточнославянских национальных языков. М.: Издательство АН СССР, 1962. С. 102-109.
67. Жирмунский В.М. Национальный язык и социальные диалекты. Л.: Художественная литература, 1936. 172 с.
68. Журавлев В.К. Внешние и внутренние факторы языковой эволюции. М.: Наука, 1982. 328 с.
69. Журавлев В.К. Диахроническая морфология. М.: Эдиториал УРСС, 2004. 208 с.
70. Журавлев В.К. Диахроническая фонология. М.: Эдиториал УРСС, 2004. 264 с.
71. Задорожный Б.М. История языка и экстралингвистические факторы // Вопросы языкознания. 1975. № 1. С. 27-38.
72. Звонская-Денисюк Л.Л. Греческий язык Нового Завета. СПб.: Библия для всех, 2002. 358 с.
73. Звонська Л.Л. Внутрішня структура давньогрецької мови. Особливості функціонального синтаксису системи дієслова. К.: Українські енциклопедичні знання, 1999. 84 с.
74. Звонська Л.Л. Генеза парадигми темпоральності у давньогрецькій мові. К.: Видавничий центр Київського національного лінгвістичного університету, 2005. 256 с.
75. Звонська Л.Л. Діахронні зміни у системі футурума грецької мови // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. 2004. Том 7. № 2. С. 102-108.
76. Звонська Л.Л. Історія грецької мови. К.: Видавничий центр Київського національного лінгвістичного університету, 2005. 302с.
77. Звонська Л.Л. Розвиток темпоральних перифрастичних конструкцій у грецькій мові // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. К., 2005. Вип. XI. С. 276-280.
78. Звонська Л.Л. Функціонально-граматичні зміни у системі грецького дієслова післякласичної доби // Мовні і концептуальні картини світу. К., 2004. Вип. 14. Кн. 1. С. 148-152.
79. Звонська Л.Л. Футуральність і вираження мети у давньогрецькій мові // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. К., 2003. Вип. VII. С. 48-56.
80. Звонська-Денисюк Л.Л. Внутрішня структура давньогрецької мови: особливості функціональної морфології системи дієслова. К.: Українські енциклопедичні знання, 1999. 74 с.
81. Звонська-Денисюк Л.Л. Грецька мова Нового Завіту. К.: Українське біблійне товариство, 2000. 286 с.
82. Звонська-Денисюк Л.Л. Давньогрецька мова. К.: Томіріс, 1997. 590с.
83. Зелинский Ф.Ф. Римская империя. СПб.: Алетейя, 1999. 488 с.
84. Из трудов А.А.Шахматова по современному русскому языку. М.: Учпедгиз, 1952. 272 с.
85. История всемирной литературы: В 9 т. / Отв. ред. И.С.Брагинский. М.: Наука, 1983. Т.1 583 с.
86. История греческой литературы: В 3 т. / Под ред. С.И.Соболевского, Б.В.Горнунга, З.Г.Гринберга, Ф.А.Петровского, С.И.Радцига. М.; Л.: Издательство АН СССР, 1946. Т.1: Эпос, лирика, драма классического периода. 488 с.
87. История греческой литературы: В 3 т. / Под ред. С.И.Соболевского, М.Е.Грабарь-Пассек, Ф.А.Петровского. М.: Издательство АН СССР, 1960. Т. 3: Литература эллинистического и римского периодов. 439с.
88. Источниковедение Древней Греции (эпоха эллинизма) / Под ред. В.И.Кузищина М.: Издательство Московского государственного университета, 1982. 239 с.
89. Ицкович В.А. Языковая норма. М.: Просвещение, 1968. 94 с.
90. Історія української культури: В 5 т. К.: Наукова думка, 2001. Т. 1. 1136 с.
91. КалыгинВ.П. Между устной традицией и письменной: Метаморфозы ирландского этиологического мифа // Устные формы литературного языка: История и современность / Под ред. В.Я.Порхомовского, Н.Н.Семенюк. М.: Эдиториал УРСС, 1999. С. 257-271.
92. Керимова А.А. Устная форма современного таджикского литературного языка и сферы ее использования // Устные формы литературного языка: История и современность / Под ред. В.Я.Порхомовского, Н.Н.Семенюк. М.: Эдиториал УРСС, 1999. С.199-215.
93. Клумбите Д. О предварительном лингвистическом комментарии при изучении художественного текста // Анализ художественного текста. М.: Педагогика, 1975. Вып. I. С. 39-53.
94. Коган П.С. Нариси з історії стародавніх літератур. Грецька література: Навчальний посібник. К.: Радянська школа, 1938. 192 с.
95. Козаржевский А.Ч. Учебник древнегреческого языка. М.: Греко-латинский кабинет Ю.А. Шичалина. 2002. 456 с.
96. Коновалова Т. Деякі проблеми функціонального синтаксису складного речення в грецькій мові // Мова та історія. К., 1999. Вип. 49. С.19‑22.
97. Конрад Н.И. О литературном языке в Китае и Японии // Вопросы формирования и развития национальных языков: Труды института языкознания. М., 1960. Т. Х. С. 11-49.
98. Корнилова Е.Н. Риторика искусство убеждать. Своеобразие публицистики античной эпохи: Учебное пособие. М.: Издательство УРАО, 1998. 208 с.
99. Косериу Э. Синхрония, диахрония и история. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 204 с.
100. Кочерган М.П. Вступ до мовозн