СЛОВОТВІР АД’ЄКТОНІМІВ У СУЧАСНІЙ СЛОВАЦЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Короткий опис

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Шпітько Ірина Миколаївна

УДК 811.162.4 ' 373

СЛОВОТВІР АД’ЄКТОНІМІВ У СУЧАСНІЙ СЛОВАЦЬКІЙ
ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

10.02.03 слов’янські мови

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Горпинич Володимир Олександрович, доктор філологічних наук,
професор, академік АН ВШ України

Дніпропетровськ 2003

ЗМІСТ

Вступ..
Розділ 1. Ад’єктонімія як об’єкт лінгвістичних досліджень .
1.1. Історія вивчення ад’єктонімії в словацькому мовознавстві...
1.2. Лінгвістичні засади дослідження ад’єктонімії...
Розділ 2. Словотвірний потенціал сучасної словацької літературної ад’єктонімії..
2.1. Класифікації ойконімів сучасної словацької літературної мови...
2.1.1. Лексико-семантична класифікація словацьких ойконімів
2.1.2. Словотвірна класифікація словацьких ойконімів...
2.1.3. Структурна класифікація словацьких ойконімів
2.1.4. Граматична класифікація словацьких ойконімів
2.1.5. Формантна класифікація словацьких ойконімів.
2.2. Словотворчі засоби словацької ад’єктонімії..
2.2.1. Простий суфікс -sk-ý.
2.2.2. Морфонологічні явища.
2.2.2.1. Чергування приголосних звуків на морфемному шві...
2.2.2.1.1. Чергування не на морфемному шві...
2.2.2.2. Усічення твірної основи...
2.2.2.3. Інтерфіксація.
2.2.2.4. Накладання морфем..
2.3. Висновки.
Розділ 3. Формування ад’єктонімів сучасної словацької літературної мови, мотивованих різними структурними групами ойконімів.
3.1. Кореневі ойконіми....
3.2. Суфіксальні ойконіми..
3.2.1. Словотвірний тип ойконімів з формантом -с-е...
3.2.2. Словотвірний тип ойконімів з формантами -ov, -ov-á, -ov-é, -ov-o
3.2.3. Словотвірний тип ойконімів з формантом -an-y
3.2.4. Словотвірний тип ойконімів з формантом -ic-e..
3.2.5. Словотвірний тип ойконімів з формантом -k-a..
3.2.6. Словотвірний тип ойконімів з формантом -k-y..
3.2.7. Словотвірний тип ойконімів з формантом -ес
3.2.8. Словотвірний тип ойконімів з формантом -ín....
3.2.9. Словотвірний тип ойконімів з формантами -n-é, -n-á...
3.2.10. Словотвірний тип ойконімів з формантами -ník, -ík..
3.2.11. Словотвірний тип ойконімів з формантом -ie...
3.2.12. Словотвірний тип ойконімів з формантом -sk-é...
3.2.13. Словотвірний тип ойконімів з формантом -ok.....
3.2.14. Словотвірний тип ойконімів з формантом -išt-e..
3.3. Особливості творення ад’єктонімів від складених ойконімів..
3.4. Висновки
Висновки..
Список використаної літератури
Додаток А.
Додаток Б.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ПСП Правила словацького правопису
ССМ Словник словацької мови
PSP Pravidlá slovenského pravopisu
SSJ VI Slovník slovenského jazyka, zv. VI
NSPP Nowy słownik poprawnej polszczyzny

ВСТУП

Власні назви виникають на базі загальних назв і водночас є основою для творення певних груп загальних назв. Передусім це стосується ойконімів¹ і похідних від них прикметників ад’єктонімів². Ад’єктоніми особливий пласт лексики на межі топонімів й апелятивів. Вивчення специфіки структури цих дериватів є проблемою для будь-якої мови, адже ад’єктоніми, як і ойконіми, здавна утворюють у мові одну з найчисленніших груп і виступають єдино можливим компонентом багатьох суспільних реалій (у слов’янських мовах ад’єктоніми входять до складу назв організацій, підприємств, установ, адміністративно-територіальних одиниць). Однак сучасну слов’янську ад’єктонімію досліджено нерівномірно: найглибше вивчено українську (В.О.Горпинич, П.П.Чучка, В.П.Шульгач), частково російську (О.В.Суперанська, А.Д.Звєрев, Н.М.Черненко, В.Н.Єрмак), словацьку (Л.Двонч, Й.Яцко, Я.Горецький), болгарську (Д.Мітев). Недостатньо в слов’янській лінгвістиці проаналізовано ад’єктоніми з погляду словотворення. Укладено дуже мало нормативних словників³, а правила творення прикметників від ойконімів у правописах не відбивають усіх

___________________________________________________________________
¹Ойконім термін, який запропонували ономасти деяких слов’янських країн для позначення назв поселень взагалі (міст, селищ, хуторів, окремих будинків), походить від грецького оìχέω заселяти”, проживати”, жити”, оìχία будинок”, будівля” [Суперанская, 1969, с.88].
²Ад’єктонім від лат. аdjektivum прикметник” + грецьк. őνομα ім’я” [Горпинич, Нурмухаметов, 1998, с.3]. У словацькому мовознавстві на позначення лексичної одиниці, утвореної від власного імені, використовується термін епонімум [Morfematický slovník slovenčiny, 1999, c.59].
³Вони є в словацькій та польській лексикографії (див. слц. м. Názvy obcí na Slovensku // Pravidlá slovenského pravopisu. Tretie, upravené vydanie.
особливостей словотворення, складностей вибору ад’єктонімного суфікса, властивих цій групі лексики. З огляду на це зазначене дослідження словотвірної структури ад’єктонімів слов’янських мов є на сьогодні досить актуальним.
У словацькому мовознавстві відойконімна деривація привертає увагу вчених досить давно. Зокрема, питання творення прикметників від ойконімів у словацькій мові досліджували Ш.Копердан K tvoreniu substantív a adjektív z miestopisných názvov” (1958), E.Йона Prídavné mená k miestnym názvom” (1963), Й.Яцко Obyvateľské mená a adjektívne deriváty od niektorých miestnych mien” (1974), Substantívne a adjektívne deriváty miestnych mien typu Krškanу” (1974), Deriváty miestnych názvov typu Strážske, Boca a Beša” (1977), Miestne názvy typu Nechválova Polianka, ich deriváty a pravopis” (1982), O čiastočnej rekodifikácii derivátov od miestopisných názvov” (1995), Názvy obcí a ich odvodeniny v dennej tlači” (1996), Morfologická a slovotvorná kodifikácia názvov obcí na Slovensku” (1996), Ф.Кочиш Medzilaborce medzilaborecký alebo medzilaborský?” (1982), М.Поважай Prídavné mená od zemepisného názvu Žitný ostrov” (1996), Л.Двонч Prídavné mená od miestnych názvov na -ce” (1997), Я.Горецький Prídavné mená od názvov miest” (1997) та інші. Однак словацька ад’єктонімія представлена лише дослідженнями в науково-популярних статтях, які не дають повного уявлення про словотвірну систему відойконімних прикметників у сучасній словацькій літературній мові. Відсутність ґрунтовних теоретичних праць із словотвору, словотвірної морфонології, монографічного опису ад’єктонімної системи, нові словотвірні закономірності у цій системі визначають актуальність пропонованої

__________________________________________________________________
Bratislava: Jazykovedný ústav Ľudovíta Štúra SAV. VEDA, vyd-vo Slovenskej akadémie vied, 2000. S. 507 573; польськ. м. Nazwy geograficzne i etniczne // Nowy słownik poprawnej polszczyzny. Warszawa: Wyd-wo Naukowe PWN, 2000. S. 1391 1473).
дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною фундаментальної праці Відтопонімний словотвір у слов’янських та інших європейських мовах”, яку виконують на кафедрі української мови Дніпропетровського національного університету.
Мета дослідження полягає у виявленні сучасних словотвірних тенденцій в ад’єктонімії словацької літературної мови і визначенні основних закономірностей у формуванні відойконімних прикметників.
Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань:
1. Простежити історію вивчення ад’єктонімії в словацькому мовознавстві.
2. Описати словотвірний потенціал сучасної словацької ад’єктонімії на основі:
а) класифікацій ойконімів, які є базовою основою для ад’єктонімів; дослідження фонемної структури фіналей назв населених пунктів;
б) визначення засобів ад’єктонімного словотворення в словацькій літературній мові, з’ясування статусу елемента -ian- між твірною основою та ад’єктонімним суфіксом -sk-ý в похідній основі прикметників; дослідження морфонологічних процесів, що відбуваються на межі морфем під час творення ад’єктонімів.
3. Дослідити формування ад’єктонімів сучасної словацької літературної мови, встановити їх словотвірну структуру, виявити словотвірні моделі словацької ад’єктонімії та визначити, чим зумовлений їхній вибір у процесі творення ад’єктивних дериватів.
4. Показати динаміку ад’єктонімного словотворення сучасної словацької літературної мови.
Об’єктом дослідження є ад’єктонімна система сучасної словацької літературної мови.
Предметом безпосереднього дослідження є ад’єктонімні деривати сучасної словацької літературної мови.
Методи дослідження. Методика дослідження має комплексний характер, що полягає у використанні різних методів та прийомів, які передбачають мета і конкретні завдання роботи. Специфіка досліджуваного об’єкта й мета дисертації зумовили використання описового методу як основного.
Для визначення словотворчих засобів словацької ад’єктонімії використовуємо морфемний аналіз похідних слів. Опис морфонологічних явищ у процесі словотворення вимагає дистрибутивного аналізу морфем. На різних етапах дослідження для отримання точних показників продуктивності ад’єктонімних суфіксів, словотвірних моделей вдаємося до статистичного методу. Зіставний метод дає змогу виявити ізоморфні та аломорфні риси словацької ад’єктонімії порівняно з іншими слов’янськими.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві комплексно досліджуються закономірності творення ад’єктонімів у сучасній словацькій літературній мові.
До аналізу залучено відойконімні прикметники, похідні від усіх назв населених пунктів, досить вичерпно описано процес деривації ад’єктонімів від кореневих, суфіксальних і складених ойконімів, досліджено внутрішні закономірності словацької ад’єктонімної деривації, розглянуто різні види морфонологічних змін у словотвірному процесі, визначено основні тенденції й закономірності творення ад’єктонімів у сучасній словацькій літературній мові.
Результати дослідження мають теоретичне значення, яке полягає в з’ясуванні найзагальніших закономірностей деривації ад’єктонімів у сучасній словацькій літературній мові, що може стати підґрунтям для подальших досліджень у галузі ад’єктонімного словотворення західно- та південнослов’янських мов, відкриє перспективу вивчення спільнослов’янських тенденцій і закономірностей при написанні загальної праці зі слов’янського ад’єктонімного словотворення, яка у свою чергу дасть відповіді на важливі питання про час виникнення суфікса -ськ-, про походження його в слов’янських мовах.
Практичне значення роботи. Основні досягнення можуть бути використані в курсі Морфеміка і словотвір словацької мови”, у спецсемінарах зі словацької мови як іноземної, для написання відповідних спецкурсів з порівняльної граматики, дериватології, ономастики, типології слов’янських мов.
Особистий внесок здобувача. Уперше в українському мовознавстві зроблено спробу комплексного дослідження ад’єктонімних дериватів сучасної словацької літературної мови, описано внутрішні закономірності словацького словотворення на матеріалі прикметників, мотивованих назвами населених пунктів, розглянуто всі види морфонологічних змін у процесі деривації, визначено основні закономірності творення ад’єктонімів у сучасній словацькій літературній мові.
Матеріалом для дослідження стали питомі словацькі ойконіми та похідні від них, зафіксовані в Словнику словацької мови (1968 р.) та Правилах словацького правопису (1998 р.), які мають розділ Názvy obcí na Slovensku”.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та результати дослідження було викладено в наукових доповідях на VIII Міжнародній ономастичній конференції Проблеми слов’янської ономастики” (Ужгород, 1999), ІХ Всеукраїнській ономастичній конференції Ретроспекція і перспективи української ономастики” (Кіровоград, 2001), Міжнародній конференції Українсько-словацькі взаємини в галузі мови, літератури та історії” (Ужгород, 2001). Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри української мови Дніпропетровського національного університету та на засіданні Відділу західно- і південнослов’янських мов Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України.
Публікації. Зміст дисертації відображено в 6 статтях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дослідження словотвору ад’єктонімів словацької літературної мови дає підстави зробити такі висновки.
У словацькому мовознавстві визначаємо три етапи вивчення словацької ад’єктонімії. На першому етапі (1958 1968 рр. ХХ ст.) постає проблема актуальності дослідження відойконімних похідних, розв’язуються теоретичні та практичні питання деривації ад’єктонімів, визначаються словацькі ад’єктонімні суфікси. Результатом плідної праці вчених є зафіксовані Словником словацької мови ойконіми та відойконімні деривати. Другий етап (поч. 70-х рр. 1991 р. ХХ ст.) характеризується вивченням словотворення ад’єктонімів від певних груп кореневих та суфіксальних ойконімів. На підставі проведених досліджень словацькі вчені з’ясували, що Словник словацькиї мові зафіксував і подає як нормативні ад’єктоніми, які утворено всупереч закономірностям словацького словотвору. Правила словацького правопису 1991 р., фіксуючи ойконіми та їх похідні, відображають результати нормування ад’єктонімів. Третій етап (поч. 90-х рр. ХХ ст. до сьогодні) робота над удосконаленням ад’єктонімної системи. Завдання цього етапу сформульоване словацькими мовознавцями: критично переглянути ад’єктонімні деривати і сформулювати нові правила їхнього творення.
Ойконіми, які є базовою основою для творення ад’єктивних дериватів, представлені двома структурними групами: прості (69,5%) та складені (30,5%). Однокомпонентні ойконіми поділяються на кореневі (13,9%) та суфіксальні (55,6%), що суттєво впливає на сполучуваність твірної основи зі словотворчим суфіксом і визначає морфонологічні явища. Формантна класифікація, яку покладено в основу дослідження словотвору ад’єктонімів, дала змогу виявити в структурі словацьких ойконімів 67 формантів. Одні є продуктивними (-c-e, -an-y, -ov-, -ov-á, -ov-o, -ic-e, -k-a, -ec) інші малопродуктивними (-ín, -n-é, -n-á, -in-a, -av-a, -ník, -n-o, -ň-a та ін.) або непродуктивними (-ák, -ok, -išt-e, -ár, -en-á, -čík, -isk-o, -ok-á, -ečk-o й ін.).
Словотвірна модель ад’єктонімів залежить від фонемної структури фіналей ойконімних основ. Найбільш продуктивними в процесі творення ад’єктонімів є основи з одним приголосним, які становлять 65,8%. До числа менш продуктивних належать основи з групою приголосних у фіналі (33,9%). Непродуктивними, але властивими словацькій ойконімії, є кореневі основи, які складаються з консонантів і мають фонемну структуру О=ППП і О=ПППП (0,3%).
Словотворчими засобами сучасної словацької ад’єктонімії є суфікс -sk-ý та морфонологічні явища, які в певних умовах супроводжують перетворення семантично твірної основи в структурно твірну. Суфікс -sk-ý визначальний компонент у системі словотворчих засобів, морфонологічні явища (чергування приголосних звуків, усічення форманта, інтерфіксація та накладання морфем) вторинні компоненти. Поєднати твірну основу і словотворчий суфікс -sk-ý в процесі деривації ад’єктонімів допомагає інтерфікс -ian-, який не вносить додаткових відтінків у значення похідних утворень. Сполученням цих двох елементів утворюється структурно складна морфема -iansk-y. Суфікси -sk-ý та -iansk-y мають залежні варіанти: фонологічно залежний варіант -sk-y або -ansk-ý виникає в ад’єктонімах унаслідок дії в словацькій мові ритмічного закону, морфонологічно залежний варіант -k-ý суфікса -sk-ý в ад’єктонімах, що утворюються від ойконімів з фінальними приголосними звуками основи [c], [k] i [g].
Два морфологічних способи словотворення визначають деривацію ад’єктонімів сучасної словацької літературної мови. 69,5% відойконімних прикметників утворюється суфіксальним способом, складно-суфіксальним 30,5% ад’єктонімів, мотивованих складеними ойконімами.
Відойконімні прикметники в словацькій літературній мові творяться за п’ятьма словотвірними моделями, серед яких найбільш активними є моделі M-1 і М-3.
За моделлю М-1 x + -sk-ý утворюються ад’єктоніми від кореневих ойконімів і суфіксальних основ, що мають форманти фонемної структури ГП (-ov, -an-y, -ic-e, -ík, -ok, -ín та ін.), ПГП (-ník, -nic-a, -nic-e), ГПП (-išt-e), ПП (-sk-é, -sk-o, -sk-á).
За моделлю M-2 (x) + -sk-ý від ойконімів з формантами фонемної структури П-П (-c-e, -k-a, -k-y), ГП (-ec, -ok).
За моделлю M-3 x + -iansk-y від кореневих ойконімів мішаної групи та суфіксальних ойконімів з формантами фонемної структури П-П (-c-e, -k-a, -k-y, -n-á, -n-é, -n-o, -ň-a, -n-e, -č-a) ПП (-sk-é, -sk-á, -dl-o).
За моделлю M-4 (x) + -iansk-y від ойконімів з формантами фонемної структури П-П (-k-a, -k-y, n-á, -n-é).
За моделлю M-5 (x) + -čansk-ý від ойконімів з формантами фонемної структури ПП (-sk-é, -sk-á).
Зважаючи на дуже низький ступінь реалізації суфікса -čansk-ý, можна стверджувати, що два ад’єктонімні суфікси репрезентують сучасну словацьку літературну ад’єктонімію -sk-ý та -iansk-y. Вибір словотворчого суфікса та словотвірної моделі ад’єктонімів, мотивованих різними структурними групами ойконімів, обумовлюється в основному фонемною структурою фінальної частини ойконіма, його складоструктурою, інколи лексико-семантичними особливостями ойконімних етимонів, граматичними ознаками ойконімів, активністю використання кореневих морфем у складі основ ойконімів, дією аналогії та традиції. Дослідження структури ад’єктонімів і статистичні відомості дають підстави констатувати, що простий суфікс -sk-ý є найпродуктивнішим в ад’єктонімній системі сучасної словацької літературної мови (82,4% ад’єктонімів), за допомогою суфікса -iansk-y твориться 17,5% похідних прикметників, а деривати з суфіксом -čansk-ý становлять 0,1%. Продуктивність суфікса -sk-ý досягається наявністю в ойконімній системі твірних основ, які завершуються одним приголосним звуком.
У словацькій літературній мові в системі ад’єктонімного словотворення помітним є поступове зникнення морфонологічного явища усічення. Аналіз фактичного матеріалу свідчить, що в Словнику словацької мови зафіксовано 36,1% усічених основ ойконімів, у Правилах словацького правопису 25%. Тенденція до збереження ойкоформантів у складі твірних основ закріплена Правилами словацького правопису: 71,5% неусічених основ ойконімів спостерігаємо в основі ад’єктивних дериватів. Серед 67 ойкоформантів усічення за певних умов зазнають шість (це становить 25%): -c-e, k-a, -k-y, -n-á, -n-é, -ok. 3,5% припадає на долю ойконімів з формантом -ес, які мотивують морфонологічні варіанти ад’єктонімів, що розрізняються характером основи (усічена / неусічена), і є на сьогодні літературними.
У сучасній словацькій мові вимоги до творення ад’єктонімів зводяться до збереження максимально прозорих формально-фонетичних зв’язків з мотивувальними словами. У зв’язку з цим відбулося нормування в галузі словотворення ад’єктонімів, яке призвело до значних змін словотвірної структури ад’єктонімів, мотивованих окремими групами кореневих ойконімів і суфіксальними ойконімами з формантами -ce, -ec, k-a, -ky, -ie, -sk-á, -ok. За чинними Правилами словацького правопису 1991 р. нормами літературної мови є ад’єктоніми: 1) з суфіксом -sk-ý, утворені від багатоскладових ойконімів з формантом -ес без його усічення; 2) з суфіксом -iansk-y від двоскладових ойконімів з формантом -се на зразок Ladce з чергуванням фінальних приголосних c/č; 3) зі складною морфемою -iansk-y, утворені від ойконімів з формантом k-a, за умов наявності однокореневих ойконімів без k-a; 4) з суфіксом -sk-ý, утворені від ойконімів з формантом -ok, який не усікається; 5) з морфемою -iansk-y, яка взаємодіє з односкладовими основами та основами з консонантною групою у фіналі тих ойконімів, що мають синкретичну морфему -іе; 6) з суфіксом -sk-ý від ад’єктивних ойконімів з формантом -sk-é.
Внаслідок здійсненого нормування ад’єктонімів їх творення стало більш системним: для повного опису деривації необхідна менша кількість правил, і більша кількість фактів охоплюється цими правилами.
Варіативність прикметників має місце в ад’єктонімній системі сучасної словацької літературної мови. Серед варіантів прикметників виділяються фонетичні та словотвірні, останні розподіляються на власне словотвірні, суфіксальні та морфонологічні. Суфіксальні та морфонологічні варіанти утворюють здебільшого ад’єктивні варіанти. Внаслідок нормування деривації ад’єктонімів у словацькій літературній мові помітні дві тенденції щодо варіативності. З одного боку, з літературної мови вилучено або кількісно зменшено варіативні форми прикметників, утворені від одних і тих же ойконімів різних структурних груп, з другого боку, закріплено як норму в літературній мові форми прикметників, що утворюються від ойконімів з формантом -ес із його збереженням у твірній основі, до вже наявних ад’єктонімів іншої словотвірної структури.
На основі проведеного дослідження виявлено такі основні закономірності творення відойконімних прикметників у сучасній словацькій літературній мові:
1. За допомогою простого суфікса -sk-ý (-sk-y) ад’єктоніми утворюються від:
а) суфіксальних основ з одним кінцевим приголосним (Kalinov kalinovský);
б) суфіксальних основ з формантами -išt-e, -išt-ia (Hradište hradištský, Lukovištia lukovištský);
в) кореневих основ чоловічого роду (Kráľ kráľsky), інколи жіночого та середнього (Topoľa topoľský, Veselé veselský).
2. За допомогою суфікса -iansk-y/-ansk-ý прикметники утворюються від:
а) суфіксальних основ, що закінчуюються двома приголосними (Jahodná jahodniansky);
б) від кореневих основ жіночого і середнього роду, крім чоловічого роду (Dobrá dobriansky, Hoste hostiansky, Staré stariansky).
3. Формант -ес в ойконімах у процесі творення прикметників перед суфіксом -sk-ý може зберігатися або усікатися (Chmeľovec chmeľovecký i chmeľovský).
4. Форманти -ес, -ok перед суфіксом -sk-ý не усікаються, якщо основа ойконіма двоскладова (Chrámec chrámecky, Hrádok hrádocky).
5. Форманти -ce, -ok усікаються, якщо основа ойконіма багатоскладова (Jabloňovce jabloňovský, Kežmarok kežmarský).
6. Форманти -k-a, -k-y в процесі творення похідних прикметників перед суфіксом -iansk-y зберігаються, якщо вони в ойконімі знаходяться безпосередньо після кореня (Lenka lenčiansky, Dedinky dedinčiansky).
7. Форманти -k-a, -k-y в ході творення прикметників за допомогою суфікса -iansk-y обов’язково усікаються, якщо вони в ойконімі стоять після [č] (Dubnička dubničiansky, Lúčky lúčansky).
8. Форманти -k-a, -k-y в процесі творення прикметників перед суфіксом -sk-ý усікаються, якщо вони знаходяться в позиції після іншого суфікса (Borinka borinský, Dvorianky dvoriansky).
9. Формант -k-a зберігається у твірних основах, які містять частотні кореневі морфеми (Brezovka brezovčiansky).
10. Прикметники від ойконімів з суфіксами -sk-é, -sk-á, -sk-o утворюються шляхом накладання на них простого суфікса -sk-ý (Banské banský, Podhájska podhájsky, Rovensko rovenský).
11. Від ойконімів атрибутивних словосполучень ад’єктоніми утворюються шляхом основоскладання з суфіксацією опорного іменника при збереженні прямого порядку слів (Nové Zámky novozámocký).

12. Від подвійних ойконімів шляхом суфіксації обох компонентів (Cabaj-Čápor cabajsko-čáporský).
13. Від прийменникових ойконімних конструкцій або шляхом суфіксації опорного компонента (Kostolná pri Dunaji kostolniansky), або шляхом основоскладання з усіченням прийменникового компонента і зміною порядку слів та афіксацією опорного компонента в постпозиції (Kostolná pri Dunaji dunajskokostolniansky).

Ардеев И.Д. Русская топонимия Пензенской области // Русская ономастика. Рязань: Рязанский гос. пед. ин-т, 1977. 197 с.
Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка. 211 с.
Беленькая В.Д. Топонимы в составе лексической системы языка. М.: Из-во Московского ун-та, 1969. 168 с.
Бернштейн С.Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. Чередования. Именные основы. М.: Наука, 1974. 378 с.
Бондалетов В.Д. Русская ономастика. М.: Просвещение, 1983. 223 с.
Босак Я. О так называемых интерфиксах в словацком языке в сопоставлении с русским // Сопоставительное изучение словообразования слявянских языков. М.: Наука, 1987. С. 10 14 .
Бучко Д.Г. Ареалы украинских топонимов на -івці, -инці в ХІV XX вв. // Перспективы развития славянской ономастики. М.: Наука, 1980. С. 90 100.
Бучко Д.Г. Інверсійний словник ойконімів України. Lublin: Redakcia Wydawnictw Katolickiego Uniwersytetu Luberskiego, 2001. 326 с.
Бучко Д.Г. Кілька уваг про принципи номінації в ойконімії України // Ономастика та етимологія. Зб. наук. праць на честь 65-річчя І.М.Желєзняк. К.: Ін-т укр. мови, 1997. С. 13 23.
Бучко Д.Г. Класифікація ойконімів України (словотвірно-мотиваційний аспект) // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В.Винниченка, 2001. Вип.37. С. 155 156.
Бучко Д.Г. Топонимы на -івці, -инці и история заселения Украины // Топонимика на службе географии. М.: Мысль, 1979. С. 103 112.
Витковский Т. Проблемы словаря ономастической терминологии // Перспективы развития славянской ономастики. М.: Наука, 1980. С. 21 39.
Ворт Д.С. Морфотактика и морфофонемика // Актуальные проблемы русского словообразования. Материалы республиканской научной конференции (12 15 сентября 1972 г.) Самарканд: Самаркандский гос. ун-т им. А.Навои, 1972. Т .1. С. 397 403.
Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / За ред. О.С.Мельничука. К.: Наук. думка,1966. 595 с.
Гимпелевич В.С. Асемантемы как незначимые структурные элементы слов // Актуальные проблемы русского словообразования. Материалы республиканской научной конференции (12 15 сентября 1972 г.) Самарканд: Самаркандский гос. ун-т им. А.Навои, 1972. Т.1. С. 126 130.
Гимпелевич В.С. Еще раз об интерфиксах // Актуальные проблемы русского словообразования. Сб. научн. статей. Ташкент: Ташкентский госуд. педаг. ин-т им. Низами, 1976. С. 171 173 .
Головин Б.Н. Введение в языкознание. М.: Высш.школа, 1983. 231 с.
Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова. К.: Наук. думка, 1981. 200 с.
Горпинич В.А. Особенности сочетания словообразовательных морфем в оттопонимических производных восточнославянских языков // Актуальные проблемы русского словообразования. Материалы республиканской научной конференции (12 15 сентября 1972 г.). Самарканд: Самаркандский гос. ун-т им. А.Навои, 1972. Т.1. С. 80 85.
Горпинич В.А. Русская адъектонимия ХІІІ XІV веков. &nda