Зубик Наталія Василівна Віршування Петра Карманського (метрика, ритміка, строфіка, римування, осо­бливості рими)

Короткий опис

Зубик Наталія Василівна, аспірант кафедри світо­вої літератури і порівняльного літературознавства ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Васи­ля Стефаника», учитель української мови та літератури Заліщицької державної гімназії: «Віршування Петра Карманського (метрика, ритміка, строфіка, римування, осо­бливості рими)» (10.01.06 - теорія літератури). Спецрада К 76.051.11 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича МОН України

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»
Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ЗУБИК НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА
УДК 801.6:821.161.2-1Кар.09
ДИСЕРТАЦІЯ
ВІРШУВАННЯ ПЕТРА КАРМАНСЬКОГО (метрика, ритміка, строфіка, римування, особливості рими)
10.01.6 - теорія літератури Г уманітарні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело. Н. В. Зубик
Науковий керівник - Бунчук Борис Іванович,
доктор філологічних наук, професор
Чернівці - 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 17
ВСТУП 18
РОЗДІЛ 1. ВЕРСИФІКАЦІЯ ПЕТРА КАРМАНСЬКОГО ПЕРІОДУ
УЧНІВСТВА (90-ТІ РОКИ ХІХ СТОЛІТТЯ) 23
1.1. Метрика і ритміка 26
1.2. Строфіка, римування, особливості рими 46
Висновки до розділу 1 56
РОЗДІЛ 2. ФОРМА ПОЕЗІЇ П. КАРМАНСЬКОГО ПЕРІОДУ
СИМВОЛІСТСЬКОГО ПОШУКУ (1900 - 1913 РР.) 59
2.1. Метрико-ритмічний діапазон творів автора 63
2.2. Аналіз віршів П. Карманського в аспекті строфіки, римування, рими 92
Висновки до розділу 2 107
РОЗДІЛ 3. ВІРШУВАННЯ П. КАРМАНСЬКОГО ПЕРІОДУ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ЗРІЛОСТІ (1914 - 1930 РР.) 111
3.1. Метрика і ритміка поезій 117
3.2. Строфічна будова творів, варіанти римування у віршах, особливості
римованих закінчень 142
Висновки до розділу 3 158
РОЗДІЛ 4. ПОЕТИЧНІ ФОРМИ АВТОРА ОСТАННЬОГО ПЕРІОДУ
ТВОРЧОСТІ (1931 - 1952 РР.) 162
4.1. Метрико-ритмічний репертуар П. Карманського 166
4.2. Особливості строфічної та римової організації віршованих творів поета 186
Висновки до розділу 4 204
217
ВИСНОВКИ 208
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ  
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Я - ямб;
X - хорей;
Д - дактиль;
Амф - амфібрахій;
Ан - анапест;
Х4 - чотиристоповий хорей;
Амф4ц. - чотиристоповий цезурований амфібрахій;
Я4,3,4,3 - чотири- та тристоповий ямб з упорядкованим чергуванням стоп в межах чотиривіршової будови;
Я2-4 - різностоповий ямб зі змінною довжиною рядків від 2 до 4 стоп;
Ярз - різностоповий ямб;
Ц.у. 1 - цезурне усічення (усічення піввірша перед цезурою) на 1 склад;
Ц.н.1 - цезурне нарощення (нарощення піввірша після цезури) на 1 склад;
ПК - поліметрична конструкція;
a, b, c ... - чоловічі (окситонні) римовані віршові закінчення;
A, B, C ... - жіночі (парокситонні) римовані віршові закінчення;
a’, b’, c’ ... - дактилічні (пропарокситонні) римовані віршові закінчення;
а’’, b’’, с’’ ... - гіпердактилічні римовані віршові закінчення;
Х, х, х’ - неримовані віршові закінчення з чоловічими, жіночими, дактилічними клаузулами;
abab - катрен з перехресним римуванням чоловічих клаузул; п/сх - позасхемний наголос; зр/н - зрушення наголосу.
ВСТУП
Петро Сильвестрович Карманський (1878 - 1956) - один із найяскравіших представників «Молодої Музи», письменник, перекладач, літературний критик, редактор, культурний і політичний діяч, творець нового стилю художнього мислення в Україні. Багатогранність митця зумовлена не тільки його непересічним талантом, а й складними умовами особистого й суспільно- політичного життя.
В історію української літератури Карманський-поет увійшов як автор ліричної драми «З теки самоубийця» (1899), збірок молодомузівського періоду «Ой люлі, смутку» (1906), «Блудні огні» (1907) і «Пливем по морю тьми» (1909), книги політичних сатир «Al fresco» (1917), громадянської лірики «За честь і волю» (1923) та «До сонця» (1941). Однак поезії, які увійшли до названих збірок, - це лише частина незібраної спадщини митця. За нашими підрахунками, доробок автора складає 1014 віршованих творів, що позначені філософсько-естетичними і стилістичними рисами, притаманними кінцю ХІХ - першій половині ХХ століть.
Поезія П. Карманського є цікавим і малодослідженим явищем в українській літературі. З-поміж тих, хто звертався до вивчення життя і творчості автора, - М. Гнатюк [42], Л. Голомб [43; 44], З. Гузар [48], М. Євшан [53-56],
М. Ільницький [71 - 74], І. Лозинський [231], О. Луцький [233; 234; 266],
B. Лучук [235], П. Ляшкевич [244 - 246], А. Матусяк [251; 252], М. Нікула [264], Г. Осадко [268], М. Подолей [278; 279], М. Рильський [284; 285], Б. Рубчак [288], М. Рудницький [290; 291], М. Степняк [300], І. Франко [310, т. 37, с. 138-139; 412-415], С. Шаховський [318], О. Шегеда [320 - 323], Ю. Юсип-Якимович [324],
C. Ярема [328 - 331] та ін. У працях дослідників розглянуто життєвий шлях П. Карманського, окреслено тематику творчості, з’ясовано особливості тих чи тих складників його поетики. Лише принагідні, надзвичайно стислі зауваги щодо форми вірша автора знаходимо в розвідках М. Євшана [53-56], М. Ільницького [71-74], Л. Голомб [43; 44], а також авторитетних віршознавців І. Качуровського [206] та Н. Костенко [215].
Недостатній аналіз поетичної творчості П. Карманського та відсутність спеціального дослідження його віршування зумовлюють актуальність теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі світової літератури і порівняльного літературознавства ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» як складова частина комплексної теми «Літературний процес та творча індивідуальність письменника: компаративний аспект» (номер державної реєстрації 0112U000597).
Тему дисертації затверджено вченою радою ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (протокол № 12 від 28 грудня 2010 року).
Мета дослідження - комплексно вивчити й проаналізувати особливості віршування П. Карманського. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- систематизувати віршовані твори поета на основі його збірок, публікацій у тогочасних періодичних виданнях та рукописних фондів;
- виявити характерні риси метрики, ритміки, строфіки, римування та рими автора в аспекті діахронії;
- осмислити особливості віршування П. Карманського в контексті української версифікації кінця ХІХ - першої половини ХХ століття, тогочасної західноукраїнської поезії та в порівнянні з авторами, щодо творчості яких наявні віршознавчі статистичні дані (І. Франка, Б. Лепкого та інших);
- з’ясувати, як змінювався поетичний почерк митця впродовж його життя. Об’єкт дослідження - друковані й рукописні віршовані твори Петра
Карманського.
Предметом дослідження постає версифікація автора (метрика, ритміка, строфіка, римування, особливості рими).
Дисертація має кілька аспектів новизни.
1. До вивчення залучено низку невідомих поезій П. Карманського, які
19
перебували поза увагою дослідників унаслідок того, що після першої публікації в тогочасних часописах згодом не передруковувалися, а також матеріали рукописної збірки «Al fresco» (друге, поширене видання, 1919), які зберігаються у Відділі рукописних фондів і текстології !нституту літератури НАН України [194].
2. Здійснено різноаспектний аналіз віршів автора щодо метрики, ритміки, строфіки, римування, особливостей рими.
3. Уперше комплексно простежено зміни у творчій манері П. Карманського в діахронічному аспекті.
4. Запропоновано періодизацію поетичної творчості автора.
Теоретико-методологічна основа дослідження ґрунтується на основних
положеннях праць українських науковців (Б. Бунчука [9 -23], Н. Гаврилюк [29], Л. Голомб [43; 44] I. Качуровського [203 - 206], Н. Костенко [211 - 215],
О. Любімової [236 - 243], П. Ляшкевича [244 - 246], В. Мальцева [249; 250],
Н. Науменко [259 - 261], Р. Пазюка [272 - 276], Г. Сидоренко [293 - 295],
В. Соколової [296 - 298], А. Ткаченка [376], Н. Чамати [313; 314], О. Червінської [315; 316] та ін.) і закордонних віршознавців (Дж. Бейлі [7], М. Ґаспарова [34 - 40], В. Жирмунського [59; 60], Л. Пщоловської [332], К. Тарановського [302; 303], В. Холшевникова [311; 312] та ін.).
Методи дослідження зумовлені метою і завданням роботи - це комплексний
підхід до аналізованого об’єкта. Насамперед застосовано формальний метод, який
ґрунтується на загальноприйнятих у віршознавстві статистичних підрахунках,
кількісній обробці матеріалу (за методологією М. Ґаспарова, К. Тарановського,
Дж. Бейлі, Н. Костенко, Б. Бунчука та ін.). Такий підхід характерний для
дисертацій В. Мальцева («Українське віршування перших десятиріч XIX
століття»), П. Гончака («Українське віршування 40-х - 50-х років XIX століття»),
О. Любімової («Українське віршування 80-х - 90-х років XIX століття») та ін. Для
аналізу творів поета, а також висвітлення особливостей форми вірша використано
герменевтичний метод і метод повільного прочитання (метод рецептивної
поетики). Біографічний метод узято для встановлення періодизації творчості
П. Карманського і визначення генези віршів, близьких до творів вітчизняних і
20
європейських письменників. Для простеження еволюції версифікації автора, а також місця його поетичного стилю в контексті українського віршування кінця ХІХ - першої половини ХХ століття застосовано метод діахронії та порівняльний метод.
За одиницю підрахунку беремо твір, метр, верс, стопу, цезуру, клаузулу, риму.
Теоретичне значення дисертації. Основні положення та висновки наукової роботи увиразнюють загальну картину не лише версифікації П. Карманського, а й українського віршування кінця ХІХ - першої половини ХХ століття, слугують підґрунтям для подальших досліджень у цьому напрямі.
Практичне значення результатів роботи. Дисертація містить багатий статистичний матеріал, теоретичні узагальнення і висновки, які можна використати в процесі викладання курсів та спецкурсів з історії української літератури кінця ХІХ - першої половини ХХ століття. Результати дослідження знайдуть застосування у практиці викладання теорії літератури. Отримані дані можуть слугувати плідним матеріалом для розробки нових спецкурсів, пов’язаних із літературним процесом на західноукраїнських землях чи безпосередньо з творчістю П. Карманського, а також при підготовці дисертаційних та дипломних робіт.
Особистий внесок дисертанта. Віршознавчий аналіз україномовних поетичних творів П. Карманського з погляду метрики і ритміки, виявлення та опис особливостей віршування поета виконані дисертантом самостійно. Є одна праця у співавторстві.
Апробація основних положень дисертації відбулась у формі виголошення
доповідей на одинадцяти наукових конференціях: Міжнародній науковій
конференції «Актуальні проблеми вивчення життя і творчості Ольги
Кобилянської та українського літературного процесу» (Чернівці, 2008);
Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми сучасного
віршознавства», присвяченій ювілею доктора філологічних наук, професора
Н. Костенко (Чернівці, 2011); Всеукраїнській науковій конференції «І. Франко та
21
регіональне різноманіття національної літератури» (Чернівці, 2015); Всеукраїнській науковій конференції «Українська версифікація: питання історії та теорії», присвяченій ювілеєві доктора філологічних наук, професора Н. Костенко (Чернівці, 2016); Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні питання сучасних гуманітарних наук», присвяченій 80-річчю професора Б. Мельничука (Чернівці, 2017); Міжнародній науковій конференції «Богдан Лепкий у полікультурному дискурсі Європи та Америки» (Тернопіль, 2017); Міжнародній науковій конференції «Михайло Івасюк - письменник, педагог, громадянин (до 100-річчя від дня народження)» (Чернівці, 2017); Всеукраїнському віршознавчому семінарі «Поетичні та віршознавчі заповіти Ігоря Качуровського», присвяченому 100-річчю від дня народження літературознавця (Київ, 2018); Міжнародній науковій конференції «Українська філологія: школи, постаті, проблеми (до 170 - річчя заснування кафедри української словесності у Львівському університеті)» (Львів, 2018); Міжнародній науковій конференції «Літературний процес на Буковині від початків до сьогодення», присвяченій 60-річчю Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України (Чернівці, 2018); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання суспільно- гуманітарних наук та історії медицини» (Чернівці, 2018).
Основні результати дисертації відображені в десяти статтях. З них шість опубліковано у фахових наукових виданнях України. Одна стаття вийшла друком у закордонному виданні. Лише одна праця виконана у співавторстві з проф. Бунчуком Б. І. (частка дисертанта в ній становить 90%).
Дисертація обговорена і схвалена на спільному засіданні кафедр світової літератури і порівняльного літературознавства й української літератури філологічного факультету ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (протокол №2 від 17 жовтня 2018 року).
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів з підрозділами, висновків, списку використаних джерел (332 найменування) та додатків. Загальний обсяг роботи - 243 сторінки, основний текст викладено на 199 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Віршознавчий аналіз 1014 поетичних творів П. Карманського, з яких кілька десятків залишилося на сторінках тогочасних періодичних видань, 39 віршів було виявлено в архівах письменника, здійснений за чотирма визначеними часовими відрізками (І - 90-ті роки ХІХ століття; ІІ -1900 - 1913 рр.; ІІІ -1914 - 1930 рр.; W -1931 - 1952 рр.) в аспекті метрики, ритміки, строфіки, римування та особливостей рими, що дає можливість окреслити загальну картину його версифікації.
Поезії автора хронологічно і кількісно розподілено так: І період - 57 текстів; ІІ - 271; ІІІ - 303; ІУ - 383.
Більшість віршів витримано в річищі силабо-тоніки. Засвідчено лише 18 силабічних творів (1,77%).
Аналіз поезій першого періоду показав, що віршування П. Карманського відповідає основним показникам версифікації західноукраїнських письменників. Лише три тексти автора перебувають у сегменті силабіки (5,26%). Поет апробував монорозмірний 12-складовик зі схемою 6+6 і врегульовані 14-складовики з катренною схемою будови 8,6,8,6. У другому періоді творчості автор уклав вісім силабічних віршів (3%), у яких, крім застосованого раніше коломийкового розміру, представив монорозмірні форми - 10-складовик зі схемою 5+5, 11- складовик 5+6 та 14-складовик 8+6. Лише п’ятьом поезіям ІІІ періоду притаманна силабічна будова (1,65%). П. Карманський застосував 12-складовик 6+6 та новий варіант монорозмірного 14-складовика зі схемою (8+6) 2. В останньому періоді творчості поет лише раз звернувся до некласичного вірша (0,26%), представивши не апробований раніше 13-складовик зі схемою (7+6) 2.
996 творів (98,23%) мають ознаки класичної системи віршування: І - 94,74%, ІІ - 95%, ІІІ - 98,35%, ІУ - 99,74%. Помітно домінують двоскладові розміри. Улюбленим метром виявився ямб. Він характерний для 781 поезії (77,02%).
Найменше ямбічних творів написано в І періоді - 44% від усіх текстів. З
монорозмірних - це Я4, у якому автор апробував і «архаїчний», і «традиційний»
208
ритми. Лише в одній поезії засвідчено Я5 з «висхідним» ритмом. У період символістського пошуку (1900 - 1913 рр.) ямб характерний для 74% творів. Поет звернувся до монорозмірних Я3 і Я3ц.н.1, Я4 і Я4ц.н.1, Я5, Я6ц. та Я6ц.н.1.
У 1914 - 1930 рр. частка ямбічних творів складає 69,63%. П. Карманський послуговувався звичним арсеналом монорозмірних ямбів, щоправда, Я3 не засвідчено. Зате чотиристоповик фіксуємо вдвічі частіше, ніж в українській поезії загалом. Ним позначено 59 (19,8%) творів автора, ураховуючи велику за обсягом поему «Плач бразилійської пущі». Виявлено приблизно однакове використання «архаїчного» й альтернованого ритмів. П’ятистоповик не дуже часто вживався українськими поетами означеного періоду. Таку ж тенденцію спостерігаємо і в П. Карманського. Я5 укладено 54 твори (17,82%), однак у рамках п’ятистоповика поет застосував різноманітну ритміку. Одним з провідних розмірів у третьому періоді творчості став Я6ц. (24,09%). Так, наприклад, шестистоповиком укладено весь цикл «Кривавим шляхом» (1915). В аналізованому періоді поет уперше використав Я6ц. з «несиметричним» ритмом. Найбільшу кількість ямбів фіксуємо в останні роки творчості П. Карманського: із 383 віршів 344 укладено цим метром (89,82%). Автор послуговувався тими ж монорозмірними формами, що й раніше. Як і у віршах тогочасних українських письменників, у творах П. Карманського провідним був п’ятистоповик (щоправда, відсоток використання Я5 у поета втричі вищий від загальноукраїнського). Ним укладено 56,92% текстів. Митець вдало використав різні схеми Я5: з альтернованим, «висхідним» та «спадним» ритмами. Зафіксовано приклади віршів з однаково наголошеними першими трьома стопами, які представляють четверту форму п’ятистоповика (за класифікацією Дж. Бейлі). Зауважимо, що у всі періоди творчості П. Карманського превалює Я5 з «висхідним» ритмом. Велика за обсягом поема «Шевченко» написана чотиристоповим та п’ятистоповим ямбом.
Картина використання монорозмірних ямбів у різні періоди творчості поета має такий вигляд: у першому - Я4 (21,05%), Я5 (1,76%); у другому - Я3 (2,59%), Я4 (25,09%), Я5 (24%), Я6ц. (16%); у третьому - Я4 (19,47%), Я5 (17,82%), Я6ц. (24,09%); у четвертому - Я4 (15,14%), Я5 (56,92%), Я6ц. (6,53%).
Значний масив творів П. Карманського укладено за допомогою різнорозмірного ямба - 96 віршів (9,47%). У цьому аспекті поет виявив себе майстром форми, адже більшість різностоповиків з його арсеналу не зафіксовано в інших тогочасних українських письменників. Відсоткове співвідношення Ярз у творах П. Карманського різних періодів таке: І - 21,05% від усіх творів, ІІ -7,75%, ІІІ - 8,25%, IV - 9,92%. Найчастіше поет послуговувався врегульованою формою Я4,3,4,3. Майже весь цикл «Останні могікани» (1931 - 1932) укладено цим розміром. Вражає розмаїття використаних автором різностоповиків: І період - Я4,3,4,3,3; Я5,3,5,4,3; Я4ц.н.1, 4ц.н.1, 4ц.н.1, 4ц.н.1, 2; ІІ період - Я4,4,4,4,1; Я4,4,4,4,2; Я4,4,4,2; Я4ц.н.1, 3, 4ц.н.1, 3; Я4,3,4,3,3; Я5,4,5,3; Я1-4, Я2-3, Я2-4, Я2- 5, Я3-5, Я6-4; ІІІ період - Я4,4,4,4,1; Я4,4,4,3; Я4,4,3,3,4,4; Я4,4,4,4,3; Я4,3,4,3,2,2,3; Я5,5,5,5,2; Я5,5,5,2; Я5,5,2,5,5,2; Я5,4,5,3,3,3; Я5,5,5,4; Я6,5,5,6; Я6,6,2,6,6,2; Я6,6,6,6,3; Я2-6, Я3-4, Я3-7, Я5-6; IV період - Я4,5,4,5; Я5,4,5,4; Я6ц.н.1, 6ц.н.1, 6ц.н.1, 3.
Хоча в українській тогочасній поезії хорей був одним із провідних метрів, аналіз віршів П. Карманського дає зовсім інші показники. Загалом зафіксовано лише 52 хореїчні твори митця (5,13%). Найбільше їх спостерігаємо в І періоді - 21,05% поезій, у ІІ засвідчено значно менше - 2,21%, трохи збільшилася частка хореїчних текстів у ІІІ періоді - 8,58%, однак в останні роки знову знизилася - 2,09%. Час від часу П. Карманський послуговувався Х4, переважно з альтернованим ритмом. Чотиристоповик домінував серед інших хореїчних розмірів, його зафіксовано в кожному періоді творчості поета. Загалом Х4 укладено 40 віршів (3,94%). Найвищу частку чотиристоповиків засвідчено у третьому періоді творчості (23 тексти, 7,59%). У І періоді маємо 10,53%, укладених Х4; значно менше у другому - 1,11%, дещо більше в четвертому - 1,83%. У межах 1914 - 1930-х рр. (ІІІ період) фіксуємо один приклад Х6ц., а в останньому періоді творчості з’являється цезурований п’ятистоповик.
До різнорозмірного хорея П. Карманський звертався в перші три періоди
поетичної діяльності, однак нечасто. Хрз укладено всього десять творів (0,98%).
Його різностоповики цікаві насамперед своєю формою, адже більшість із них
210
представляють нові, не засвідчені в тогочасній вітчизняній поезії розміри. У І періоді творчості автора зафіксовано врегульовані різностоповики Х4,3,4,3 і Х4,4,4,4,3,1; у ІІ - Х4,4,4,4,2,2,4 і Х4,3,4,3; у ІІІ - Х4,4,3 і Х6,4,4,3,3. Остання схема характерна для твору «Спіть, Г ерої, спіть», близького до художніх полотен співців Січового Стрілецтва. На тематичному й метрико-ритмічному рівнях багато спільного знаходимо з поезією Б. Лепкого «Журавлі» та відомою колядкою Й. Кишакевича «Спи, Ісусе, спи». У такому контексті можна говорити про взаємовпливи поетичних форм.
Упродовж творчого життя П. Карманський при написанні віршів послуговувався всіма видами трискладових розмірів. Загалом автор створив 131 такий твір (12,92%). Щоправда, у І періоді поет обмежився лише амфібрахієм (22,81%), у межах якого засвідчено Амф2, Амф4ц. та Амфрз. Упродовж 1900 - 1913 рр. П. Карманський використав значно ширшу метричну палітру трискладовиків (49 текстів, 18,08%). У цей час найменш продуктивним виявився дактиль (1,48%). Поет застосував Д4ц., Д4ц.у.1 і неврегульований різностоповик Д2-4. Частіше автор звертався до анапеста. Для одинадцяти творів, укладених цим метром, характерний розмір Ан4,3,4,3 (4,06%). З-поміж таких віршів фіксуємо поезії, які і на тематичному, і на метрико-ритмічному рівні близькі до відомих творів І. Франка та Лесі Українки.
У П. Карманського найпродуктивнішим трискладовиком, як і в інших пресимволістів, був амфібрахій (12,55%). Поет використав монорозмірні Амф2, Амф3, Амф4ц., а також різностоповики Амф4,3,4,3; Амф4,4,2,4,4,2; Амф4,3,4,3,4.
У третьому періоді творчості частка трискладовиків становить 17,45%. Дактиль засвідчено в 2,31%. У п’яти дактилічних віршах репрезентовано монорозмірну форму Д4ц., структура двох творів увиразнює врегульовані різностоповики: Д4ц.у. 1, 4ц.у.2, 4ц.у. 1, 4ц.у.2, 2 та Д4ц.у. 1, 2, 4ц.у.1, 2.
До амфібрахія автор звернувся у 34 поезіях, однак відсоткова частка їх дещо
інша - 11,22%. Превалює Амф4ц. (31 вірш). Три тексти є різнорозмірними:
Амф4,3,4,3, Амф4,4,4,2, Амф4,3,4,3,4,4. Статистичні дані щодо використання
анапеста П. Карманським мало відрізняються від загальноукраїнських. З-поміж
211
трискладових розмірів цей метр притаманний одинадцяти віршам поета (3,63%). Уперше виявлено Ан3, зате різнорозмірні форми мають схему Ан4,3,4,3, засвідчену в попередніх періодах.
В останньому періоді творчості частка трискладовиків становить 4,44%.
1,3% поезій укладено дактилем, який представлений монорозмірною формою Д4ц. Щоправда, навіть у межах одного розміру фіксуємо приклади різних ритмічних видів. Уперше засвідчено Д4ц.у.1. Таку ж кількість творів написано амфібрахієм (1,3%), у рамках якого виявлено монорозмірні форми Амф3 та Амф4ц. Дещо більше маємо анапестичних поезій - 1,83%. Фіксуємо Ан3, не апробований досі Ан4ц.н.1 та врегульовані різностоповики Ан4,3,4,3 і Ан4,3,4,3,4,3,4,3.
У 14 віршованих творах (1,38%) П. Карманський звернувся до поліметричних конструкцій. У кожному періоді поетичної діяльності автор уклав приблизно однакову кількість ПК, але відсоткові показники різні: І - 7,02% ІІ - 1,1%, ІІІ - 1,32%, W - 0,78%. У другому, третьому і четвертому періодах П. Карманський уклав 18 віршів з логаедичною будовою (1,77%), які перебувають на межі силабіки і силабо-тоніки: ІІ - 1,1%, ІІІ - 1,65%, IV - 2,6%. З-поміж логаедів третього періоду помітно вирізняється поезія «Гімн «Українського хлібороба» (Арія гімну «Ми гайдамаки)», яка на метричному рівні дуже близька до вірша «Ми гайдамаки» О. Маковея. Метрико-ритмічна картина другого періоду творчості П. Карманського вирізняється використанням різнометричної структури Я4,4,4,4 Д2.
Майже всім текстам поета притаманна строфічна будова. У другому періоді частка таких віршів дещо зменшилася, але згодом істотно зросла (І - 94,74%, ІІ - 91%, ІІІ - 97,69%, W - 99,22%).
Переважають монострофічні поезії. Улюбленою строфою автора був
традиційний катрен, який домінував у всі періоди творчості митця, а в останньому
сягнув аж 82,89%. Утім, навіть у межах цієї строфи П. Карманський
удосконалювався: апробував нові схеми римування, поєднання цікавих співзвуч.
Для більшості катренів характерне системне римування, у межах якого на
212
першому місці - перехресний вид, на другому - оповитий (кільцевий), на третьому - суміжний (парний). В арсеналі «активних» строф у всі періоди творчості поета засвідчено п’ятивірш, шестивірш, восьмивірш, десятивірш, із твердих строфічних форм - сонет. У сегменті кожного виду названих строф П. Карманський застосував різноманітні схеми римування, низку яких постійно поповнював з кожним новим етапом творчості. Крім того, у першому періоді зафіксовано дев’ятивірш та різновид канонізованої строфи сонета - сонетино; у другому - семивірш і сонетино; у третьому - дистих, тривірш та канонізовану строфу - секстину з різноманітними можливими схемами римування. Хоча до твердої строфи поет звернувся вперше, однак саме в цей час засвідчено найчастотніше її використання. Секстиною з ритмом ямбічного шестистоповика укладено майже весь цикл «Кривавим шляхом» (191 5). В останньому періоді творчості П. Карманського, позначеному нелегкими життєвими обставинами, на противагу судженням літературознавців щодо низьковартості його віршів, засвідчено оновлення поетичної форми текстів. Це відбулося насамперед завдяки багатому використанню канонізованих строф: уперше автор звернувся до терцини та октави, урізноманітнив секстини і сонети. 14-рядковою твердою строфою написано вісім поезій (2,09%). У рамках цієї форми П. Карманський показав себе справжнім майстром віршування. Поет експериментував: майже кожен твір представляє новий, не апробований у віршах попередніх періодів спосіб римування. Також у циклі «Кримські сонети» засвідчено приклад сонетино (у І і ІІ періодах зафіксовано теж по одному зразку такої форми). У четвертому періоді творчості автор представив моноримований чотирнадцятивірш. Цікавою видається поема про І. Франка «Його дорога», написана десятивіршами із не засвідченою досі схемою римування AbAbCdCdEE.
П. Карманський звертався до різнострофічної будови вірша: І - 0%, ІІ - 9,7%, ІІІ - 6,09%, ІУ - 5,79%. Схожа тенденція характерна і щодо застосування астрофічних форм: І - 5,26%, ІІ - 8,9%, ІІІ - 2,31%, ІУ - 0,78%.
Майже всі верси римовані. Усього зафіксовано 11 954 співзвуччя. Лише одна поезія ІІ періоду представляє неримований вірш. Саме у використанні рим
213
простежуємо еволюцію поетичної вправності П. Карманського. У перші три періоди творчості митець тяжів до точного римування, частка таких співзвуч помітно зростала (І - 78,3%, ІІ - 82,3%, ІІІ - 87,09%). Утім, в останні роки поетичної діяльності автора засвідчено 66,42% точних рим. Така ж ситуація і з приблизними співзвуччями. До останнього періоду вони домінували над неточними, однак в W періоді творчості маємо іншу статистику: І - приблизні - 14,5%, неточні - 6,7%; ІІ - прибл. - 13,6%, нет. - 4,1%; ІІІ - прибл. - 7,3%, нет. - 5,61%, W - прибл. - 13,32%, нет. - 20,26%. Позитивні зміни простежуємо і щодо використання дієслівних рим: з кожним періодом творчості П. Карманського фіксуємо все менше таких співзвуч (І - 43,9%, ІІ - 16,8%, ІІІ - 11,54%, ІУ - 9,14%). Кількісні показники різнограматичних рим, які переважно домінують, коливаються: І - 55,35%, ІІ - 79,3%, ІІІ - 32,54%, IV - 50,85. До іменникових співзвуч поет звернувся у другому періоді творчості (3,7%); з того часу засвідчено тенденцію до зростання таких рим: уже в період громадянської зрілості (ІІІ) іменникові рими становили 50,56%. Їхня частка зменшилася в останні роки - 33,62%. У ІІІ періоді творчості автор експериментував із співзвуччями. Рима суттєво збагатилася: з’явилися дактилічні закінчення, виявлено розмаїття однограматичних рим - прикметникових, прислівникових, дієприкметникових, займенникових, дієприслівникових. Експлікуємо появу внутрішніх співзвуч. В останні роки поетичної діяльності автор послуговувався звичним римовим арсеналом, додавши гіпердактилічні клаузули. Певну еволюцію зростання митця простежуємо і у використанні прикметникових співзвуч: поет звернувся лише раз до такого поєднання в ІІ періоді, у ІІІ цих рим виявлено 3,82%, а в ІУ - 4,18%.
У всі періоди творчості П. Карманського жіночі співзвуччя домінували над чоловічими (І - 60,1%, ІІ - 84% ІІІ - 56,35%, ІУ - 57,11%). З початком Першої світової війни автор послуговувався дактилічними клаузулами (ІІІ період - 0,71%, IV - 1,1%) або ж поєднання чоловічих рим із дактилічними. В останньому періоді творчості засвідчено приклад гіпердактилічної клаузули. Також автор експериментував з римами: поєднував в одне співзвуччя різномовні слова, використовував складні або ж омонімічні рими.
Отже, віршова форма П. Карманського в основному відповідає. версифікаційним ознакам тогочасної української поезії. Це підтверджує і порівняння його віршування з версифікацією І. Франка та Б. Лепкого. На метрико- ритмічному і строфіко-римовому рівнях у текстах П. Карманського знаходимо багато спільного з тогочасними західноукраїнськими поетами, насамперед з Каменярем і Б. Лепким.
Перша збірка «З теки самоубийця» (1899) - пряме наслідування книги «Зів’яле листя» І. Франка, знайдено схожі вірші в обох авторів.
Тяжіння П. Карманського до Я5 в другому періоді творчості можемо пояснити, крім загальної версифікаційної тенденції, впливом на молодомузівців творчості І. Франка. Каменяр був учителем і наставником молодих поетів львівського кола, першим критиком і своєрідним тогочасним еталоном для наслідування. Можемо припустити, що в певних аспектах кращі Франкові поезії формували ритмічне чуття П. Карманського і Б. Лепкого.
Аналіз творів П. Карманського в порівнянні з віршуванням І. Франка та молодомузівця Б. Лепкого показав і відмінності між авторами. У П. Карманського засвідчено мінімальне звернення до силабіки, відсутність акцентного віршування, максимальне використання ямбів, тяжіння до форм із цезурним нарощенням, розробку властивих лише йому видів різностоповиків та різнометричних структур, багатство схем римування в секстинах і сонетах, приклади сонетино. Це, власне, те, що становить версифікаційну особливість окремого поета. У П. Карманського експлікуємо такі форми, яких в інших українських письменників означеного періоду літературознавцями не зафіксовано. Це свідчить про своєрідну манеру автора і намагання виробити оригінальну віршову форму. П. Карманський послуговувався чималим арсеналом класичних і некласичних розмірів: І - 20 розмірів, ІІ - 48, ІІІ - 43, IV - 36 (без урахування ПК і логаедів).
Більшість із них не засвідчено в тогочасній українській поезії. У такому зрізі можемо говорити про індивідуальний віршостиль митця.
Крім того, упродовж життя автор написав низку поезій, у яких експлікуємо алюзії та ремінісценції на відомі вірші Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки,
215
О. Маковея та ін. На метрико-ритмічному і тематичному рівнях спостерігаємо подібність між текстами.
Загалом твори П. Карманського відзначаються новизною поетичної форми, що характеризує досить високий рівень віршової майстерності автора. Це виявляється в широкому діапазоні використаних метрико-ритмічних та строфіко- римових форм. Майстерність поета полягає й у вмінні за допомогою версифікаційних засобів підкреслити змістовий елемент. Для цього П. Карманський використовував позасхемні наголоси, зрушення наголосів, зміну строфічної будови і римування, уведення в монометричний період тексту іншорозмірного верса, зміну розмірів, подовження або вкорочення рядка.
Висновки дослідження увиразнюють загальну картину віршування П. Карманського і доповнюють наше уявлення про українську версифікацію кінця ХІХ - першої половини ХХ століття загалом.
Безперечно, наша дисертація не вичерпує питання щодо віршової форми автора. На часі - вивчення його звукопису, синтаксису, тропіки та інших складників поетики.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ананевич О. «За честь і волю». Праця. 1923. № 43. С. 3.
2. Арістотель. Поетика / з старогр. перекл. Борис Тен; вступна стаття і коментарі Й. У. Кобова. Київ: Мистецтво, 1967. 135 с.
3. Балла Е. Поетика лірики Василя Пачовського: монографія. Ужгород: Ліра,
2008. 176 с.
4. Бандура О. Теорія літератури: підручник. Київ: Рад. школа, 1969. 286 с.
5. Башкирова О. Версифікація Ліни Костенко (метрика, ритміка, строфіка, фоніка): автореф. дис. на здобуття вченого ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.06 «Теорія літератури»; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Київ, 2005. 17 с.
6. Бежук Н. Віршування Петра Карманського 1900 - 1909 рр. Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Івано-Франківськ, 2009 - 2010. Вип. 23-24. С. 304-308.
7. Бейли Дж. Избранные статьи по русскому литературному стиху. Москва: Языки словянской культуры, 2004. 376 с. (Studia poetica).
8. Близнюк А. С. Системи віршування: посібник. Житомир, 1998. 43 с.
9. Бунчук Б. Віршування Івана Франка: монографія. Чернівці: Рута, 2000. 308 с.
10. Бунчук Б. Віршування Лесі Українки 80-х рр. (Метрика і ритміка). Наук. вісник Чернівец. нац. ун-ту: зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 1999. Вип. 108: Слов’янська філологія. С. 3-11.
11. Бунчук Б. Віршування Михайла Старицького: навч. посібник. Чернівці: Рута,
2004. 48 с.
12. Бунчук Б. Еволюція віршування Пантелеймона Куліша: навч. посібник. Чернівці: Рута, 2004. 48 с.
13. Бунчук Б. Метрика, строфіка і римування у збірці Івана Франка «Мій Ізмарагд». Наук. вісник Чернівец. держ. ун-ту: зб. наук. пр. Чернівці: ЧДУ, 1998. Вип. 34: Слов’янська філологія. С. 31-37.
14. Бунчук Б. Периферійні форми гекзаметра в поезії Лесі Українки. Слово і Час.
Київ, 2015. Грудень. №12 (660). С. 64-71.
15. Бунчук Б. Поетичне новаторство Івана Франка. Українське літературознавство. Іван Франко. Статті і матеріали. Львів: Вид-во Львівськ. ун-ту, 1980. Вип. 36. С. 95-100.
16. Бунчук Б. «Праведная душе, прийми мою мову...» (Початки української силабо-тоніки та віршування І. Котляревського). Наук. вісник Чернівец. нац. ун-ту: зб. наук. пр. Чернівці, 1999. Вип. 52-53: Слов’янська філологія. С. 17¬
29.
17. Бунчук Б. Розвиток версифікації Івана Франка: навч. посібник. Чернівці: Рута, 2002. 188 с.
18. Бунчук Б. Строфіка та римування в поезії Лесі Українки 80-х. Наук. вісник Чернівец. нац. ун-ту: зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 116: Слов’янська філологія. С. 3-11.
19. Бунчук Б. Трискладові розміри у поетичних творах Лесі Українки 90-х років. Наук. вісник Чернівец. нац. ун-ту: зб. наук. пр. Чернівці: ЧДУ, 2002. Вип. 34: Слов’янська філологія. С. 46-55.
20. Бунчук Б. Федьковичеві відлуння в поезії І. Франка (аспект форми). Наук. вісник Чернівец. нац. ун-ту: зб. наук. пр. Чернівці, 2005. Вип. 274-275: Слов’янська філологія. С. 65-69.
21. Бунчук Б. Юрій Федькович та Іван Франко: перегук віршової форми. Буковинський журнал. 2000. Ч. 1-2. С. 214-219.
22. Бунчук Б., Бежук Н. Про форму поетичних творів збірки П. Карманського «З теки самоубийця». Наук. вісник Чернівец. нац. ун-ту: зб. наук. пр. Чернівці: ЧНУ, 2008. Вип. 428-429: Слов’янська філологія. С. 334-338.
23. Бунчук Б., Пазюк Р. Віршування Богдана Лепкого першого десятиліття ХХ віку (краківський період). Teka Komisji Polsko- Ukrainskich Zwiqzkow Kulturowych. Poetyka Tekstu literackiego. Lublin: Oddzial PAN w Lublinie, 2011. Vol. VI. С. 172-182.
24. Введение в литературоведение / Г. Н. Поспелов, П. А. Николаев, И. Ф. Волков
и др.; под ред. Г. Н. Поспелова. 2-е изд., доп. Москва: Высшая школа, 1983.
218
327 с.
25. Введение в литературоведение. Литературное произведение: Основные понятия и термины / Л. Чернец, В. Хализев, С. Бройтман и др.; под ред. Л. Чернец. Москва, 1999. 556 с.
26. Веселовский А. Историческая поэтика / ред., вступ. ст. и примеч.
В. М. Жирмунского. Ленинград: Гослитиздат, 1940. 640 с.
27. Волинський П. Основи теорії літератури: вступ до літературознавства. Вид. 2-е, випр. і доповн. Київ: Рад. школа, 1967. 366 с.