ОБРАЗ БОЖОЇ МАТЕРІ У ФОЛЬКЛОРІ: УКРАЇНСЬКА АПОКРИФІЧНА ТРАДИЦІЯ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

КМЕТЬ ІРИНА ФЕДОРІВНА

УДК 801.83:27-312.47-232 (477)

ОБРАЗ БОЖОЇ МАТЕРІ У ФОЛЬКЛОРІ:
УКРАЇНСЬКА АПОКРИФІЧНА ТРАДИЦІЯ

Спеціальність 10.01.07 фольклористика

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Вовчак Андрій Степанович,
кандидат філологічних наук, доцент

Львів 2008

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Історіографія та джерельна база дослідження 12
1.1. Історія дослідження зв’язків між апокрифами
та фольклорними творами 12
1.2. Маріологія як один із напрямів сучасних досліджень 42
1.3. Джерельна база дослідження 54

РОЗДІЛ 2. Апокрифи та усна народна словесність:
проблеми взаємовпливів 57
2.1. Апокриф проблема термінологічного визначення 57
2.2. Апокрифіка та народне християнство 66
2.3. Специфіка апокрифічних творів фольклору 70

РОЗДІЛ 3. Специфіка художнього образотворення Божої Матері
в апокрифах та апокрифічних творах усної словесності 80
3.1. Сюжет Різдво Богородиці” 82
3.2. Сюжет Введення у храм Пресвятої Богородиці” 91
3.3. Сюжет Заручини з Йосифом” 95
3.4. Сюжет Благовіщення Марії” 98
3.5. Сюжет Різдво Ісуса Христа” 107
3.6. Сюжет Втеча Святої Родини до Єгипту” 122
3.7. Сюжет Дитячі роки Ісуса Христа” 140
3.8. Сюжет Розп’яття, смерть та воскресіння
Божого Сина. Плач, жалі Марії” 142
3.9. Сюжет Життя Богородиці від Воскресіння Христа
до Успіння” 160
3.10. Сюжет Успіння Пресвятої Богородиці” 162
3.11. Богородиця в есхатологічній апокрифіці 174
3.11.1. Сюжет Ходіння Богородиці по муках” 174
3.11.2. Сюжети Сон Богородиці” та Лист Небесний” 179

ВИСНОВКИ 190

ДОДАТКИ 197

СПИСОК використаних джерел 211

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Український народний світогляд доби середньовіччя та модерного періоду є результатом трансформації уявлень великою мірою позначених впливом християнських ідей, відображених у писемній та усній апокрифічній творчості, еортологічній традиції, іконографічному мистецтві, комплексах обрядодій, пов’язаних із вшануванням сакральних осіб тощо. Пізнати процеси таких змін та їх утвердження в народній культурі дають змогу дослідження уснословесної творчості, яка стала одним із найважливіших джерел збагачення традицій народного християнства. Окремим пластом фольклору, у контексті засвоєння християнських ідей народною культурою, є твори на біблійну тематику: про Бога, про сотворення світу, про святих, а також про Божу Матір. Матір Ісуса Христа, Богородиця, Пресвята, Пречиста Діва Марія, Заступниця, Опікунка усіх людей, Цариця Неба і Землі, посідає особливе місце в українській духовності. У цих найчастіше вживаних українських словесних окресленнях відобразилася сутність земного та небесного життя Божої Матері те, про що можемо довідатися і що можемо зрозуміти саме завдяки канонічній та апокрифічній традиціям. Апокрифічні твори про Божу Матір і Її Сина Ісуса Христа настільки глибоко вкоренилися і набули популярності в українській усній словесності, що можемо говорити про цілий комплекс марійного фольклору: легенд, пісень, духовних віршів. Багатство апокрифічного богородичного епосу пояснюється особливим статусом Пречистої Діви Марії в християнстві, Її особливою роллю в спасінні [182, с.127]”[1]. Адже чим важливіша відома біблійна особа в загальному плані Божественного промислу, і, водночас, чим менше оповідається про неї в Біблії, тим більше і тим розмаїтіших створювалося про неї сказань [215, с. 281]”[2]. Величезна кількість апокрифів та творів усної словесності (легенд, колядок, духовних віршів) дає змогу збагнути велич і простоту, красу зовнішнього та внутрішнього світу цієї постаті у народному розумінні.
Важливість дослідження образу Божої Матері в словесному мистецтві зростає і з огляду на те, що в українській народній культурі багато століть поспіль залишається актуальною ідея заступництва Покрову Божої Матері. Апокрифічний образ Богородиці надихав не одне покоління українських письменників на творення марійної поезії та прози (наприклад, Марія” Тараса Шевченка, Мати Божа” ОльгиКобилянської, Христос” В.Сосюри, Божа Матір” Юрія Клена, Скорбна Мати” Павла Тичини та багато ін.). Вивчення зв’язків між апокрифами і творами усної словесності шлях до глибшого пізнання явища народного християнства.
Вивчення образу Богородиці в українській апокрифічній традиції дає змогу сформувати визначальні методологічні принципи дослідження апокрифічно-фольклорних взаємин, застосувати новітні підходи та розробки у відтворенні архетипів, характерних для ментальності українського народу (наприклад, архетипу Матері).
Тема дисертації є актуальною і з огляду на брак сучасних наукових досліджень богородичного пласту фольклору в українській науці. Найактивніший період вивчення богородичної апокрифіки, побудований на описовому методі дослідження, охоплював кінець ХІХ початок ХХст. і пов’язаний з іменами М.Драгоманова, І.Франка, М.Сумцова та ін. Упродовж ХХст. вивчення цієї проблематики залишалося у рамках методик та методологій, відомих з праць згаданих авторів. Сучасні богородичні студії за кордоном (передусім в національних історіографіях слов’янських країн) дають змогу збагнути перспективність запропонованого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертації відповідає науковим програмам і навчальним планам кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка, зокрема темі Сучасна фольклористика: стан і перспективи” (шифр 0103U005956).
Об’єкт дослідження апокрифи та апокрифічні твори усної словесності (народні легенди, колядки, щедрівки, духовні вірші), головною або однією з головних постатей яких є Божа Матір.
Предмет дослідження специфіка творення образу Богородиці в апокрифічній літературі та в українських апокрифічних творах усної словесності (народних легендах, колядках, щедрівках, духовних віршах) у контексті взаємозв’язків обох словесних традицій.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження з’ясувати специфіку художнього образотворення Божої Матері в апокрифах та апокрифічних творах українського фольклору на рівні сюжету, поетикальних засобів через співдію апокрифів і творів усної словесності. Мета конкретизована у таких дослідницьких завданнях:
систематизувати погляди дослідників української усної словесності на взаємозв’язки апокрифу та народної творчості;
опрацювати історіографічні та джерельні матеріали, пов’язані з вивченням образу Божої Матері в церковній і народній традиціях на теренах України;
з’ясувати суть апокриф й апокрифічного, вияви апокрифічного в усній словесності, а також способи взаємодії фольклорної та апокрифічної традицій;
дослідити специфіку апокрифічних творів української словесності, особливості творення апокрифічних сюжетів та образів у фольклорі (народних легендах, колядках);
виявити художні особливості апокрифічного словесного зображення Божої Матері, Її зовнішності та внутрішнього світу в літературних апокрифах (зокрема і в гомілетичній традиції) і в апокрифічних творах усної словесності через з’ясування способу вираження та сприйняття важливих подій Її життя;
з’ясувати специфіку образотворення на сюжетному рівні, який в апокрифічній уснословесній традиції виражений у поетичній біографії героя”;
з’ясувати функціональний аспект образу Божої Матері в українській літературній та фольклорній апокрифічній традиціях, зокрема Її роль в житті Сина, в спасінні людства;
дослідити художню роль системи персонажів, які оточують Божу Матір упродовж Її життя, їх вплив на формування образу;
вказати на особливості апокрифічного образотворення Богородиці в іконописній традиції та релігійному малярстві.
Методологічна основа дослідження системний, комплексний підхід до вивчення духовної культури, релігійних явищ, що відобразилися в апокрифічній традиції усної словесності, іконографії, агіографії, гомілетичній літературі, в їх розвитку та взаємозв’язках. Дослідження здійснене на основі методів аналізу, синтезу та узагальнення, системно-структурного, порівняльного методів. Для аналізу образу Богородиці в дослідженні використано метод морфологічного аналізу текстів фольклору. Одиницею аналізу обрано мотив мінімальну структуральну частину тексту з врахуванням усіх його текстових функцій (конститутивної, інформативної, експлікативної, стереотипної, моделюючої). Мотив може використовуватися на трьох рівнях конкретного тексту, варіантів, культурного коду загалом, незалежно від типу і жанру твору. Прояв одного мотиву у різних жанрах дає змогу щонайкраще зрозуміти та реконструювати мовну картину світу”, що є однією з найбільш актуальних проблем у сучасній світовій етнолінгвістиці.
Категорії мотиву і сюжету типологічно споріднені з художньо-естетичною категорією образу. Саме завдяки мотиву можна збагнути функційний аспект образу у творах. Образ у художньому творі, за словами відомого мовознавця Олександра Потебні, знак, символ, наділений формами зовнішньою, в якій він об’єктивовується, та внутрішньою символічним, ідейним значенням [210]. На відміну від літературного, фольклорний образ більш узагальнююча одиниця, що акумулює в собі відображення досвіду не індивідуума, а колективу, не індивідуальної свідомості, а масової. Фольклорний образ тісно пов’язаний з архетипом, що й зумовлює до певної міри його символічність [120]. На думку українського літературознавця Володимира Антофійчука, фольклорна традиція суттєво вплинула на форму трансформації канонічного образу у культурі. І якщо у канонічних текстах образ Божої Матері функціонально однозначний”, переважно виконує роль етичного символу зі складним змістовим наповненням, то в апокрифіці, у фольклорних творах складність такого образу посилює експресивність, драматизм, докладність викладу сюжету [96, с. 103, 218]. У цій роботі розглянуто образ Божої Матері, що є уособленням позитивного героя твору, носієм моральних цінностей, і завдяки внутрішній силі, вірі, любові за життя і після смерті допомагає людям.
Важливою рисою апокрифічної творчості стало чудесне”, чудо” вираження надприродних властивостей героя-образу у творі [281, s. 30][3]. Святі у фольклорних творах становлять особливу категорію героїв, що пояснюється їхньою безумовною підпорядкованістю моральному, релігійному ідеалові. Герої-святі, наголошує польська дослідниця народної творчості Маґдалена Зовчак, відрізняються від героїв-людей тим, що служать Богові і виконують Його волю. Від імені Господа вони здійснюють свої подвиги, перемагають демонські сили заради Добра, не зважають на земні тлінні приманки-спокуси. Натомість для земних героїв властиво керуватися цілком людськими цілями досягнення чогось у житті є запорукою покращення матеріального становища або зміни сімейного стану [351, s. 17, 74][4]. Саме таким особливим героєм у слов’янській народній культурі є Божа Матір. Вона огортає своєю любов’ю і турботою найважливішого героя твору (Ісуса Христа), долає чимало перешкод заради Сина, водночас виконує функції посередниці між Богом і людьми, є опікункою всього людства і кожної людини зокрема. Всі чуда, які Вона здійснює на землі, стаються лише з волі Бога.
Фольклорні апокрифічні сюжети та мотиви, в яких присутній образ Божої Матері, згруповано довкола важливих віх в житті Богородиці. Хронологічно послідовний виклад найважливіших подій з життя Богородиці дає змогу одночасно розглянути сюжети, мотиви різножанрових творів, розкрити особливості вияву апокрифічного у різних жанрах.
Наукова новизна роботи полягає в аргументації таких тез:
з’ясування специфіки апокрифічного дає змогу виокремити апокрифічні твори усної словесності;
вивчення семантики, специфіки творення образу Богородиці в різножанровій апокрифіці шлях до пізнання явища народного християнства;
богородичні мотиви і сюжети української апокрифіки становлять важливу складову української „Народної (фольклорної) біблії”;
догматичні відмінності у православному та католицькому богослів’ї, втілені в канонічному (церковному) розумінні ролі Божої Матері, зазнали суттєвих змін у народному осмисленні;
вивчення образу Божої Матері в апокрифічній традиції одна з важливих складових пізнання цього образу у фольклорі загалом;
доведено доцільність й необхідність застосування богословських, народознавчих, культурологічних принципів та підходів до вивчення апокрифіки.
Визначені завдання та мета зумовили відповідну структуру й обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, кожний з яких ділиться на підрозділи, висновків, додатків та списку використаних джерел (352 позиції). Повний обсяг рукопису дисертації становить 239 сторінок, із них основний текст 196 сторінок, обсяг додатків 14 сторінок, список використаних джерел 29 сторінок.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження апробовані у виступах на наукових конференціях та семінарах, у т.ч.міжнародних: Міжнародна наукова конференція Холмщина на роздоріжжі історії” з нагоди 140 річниці з дня народження Михайла Грушевського (2123вересня 2006р., м.Холм, Польща); Всеукраїнська науково-практична конференція Микола Костомаров і Пантелеймон Куліш та актуальні питання української фольклористики” (до 190-ліття від дня народження М.Костомарова і 110-ліття від дня смерті П.Куліша) (2021 червня 2007р., м.Львів); Всеукраїнська науково-практична конференція Людина у світі духовної культури”, присвячена 60-річчю з дня народження професора кафедри філософії НУВГП філософа В.Нестеренка (1415 вересня 2007р., м.Рівне); Міжнародна науково-практична конференція Митрополит Іларіон (І.Огієнко) духовний провідник та будівничий Української Православної Церкви” (12жовтня 2007р., м.Київ); Міжнародна наукова конференція Бібліотека як соціокультурний феномен: історія та сучасність” (з нагоди 400-річчя Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка) (1517жовтня 2008р., м. Львів); Міжнародна наукова конференція Українська філологія: школи, постаті, проблеми” (До 160-річчя заснування кафедри української словесності у Львівському університеті) (2021 листопада 2008р., м.Львів); звітні семінари працівників та докторантів закладу текстології і граматики сучасної польської мови Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща) під керівництвом проф. Є.Бартмінського (2005, 2006, 2007); звітні конференції викладачів та аспірантів філологічного факультету Львівського національного університету імені ІванаФранка (2006, 2007, 2008).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у статтях, опублікованих в спеціалізованих фахових виданнях України.
· Кметь І. Апокрифи та усна народна словесність: проблема взаємовпливів/ Ірина Кметь // Народознавчі зошити. Львів, 2005. Зош. 5 6 (65 66). С.532 542.
· Кметь І. З етіології Народної біблії”/ Ірина Кметь // Народознавчі зошити. Львів, 2006. Зош. 5 6 (71 72). С.596 601.
· Кметь І. Мотиви допомога селянина” та чудо з пшеницею” в апокрифічному сюжеті про втечу Святої Родини до Єгипту/ Ірина Кметь // Вісник Львівського університету : серія філологічна. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006. Вип.41. С. 292 301.
· Кметь І.Фольклорна апокрифіка у творчості Михайла Грушевського / Ірина Кметь // Нова педагогічна думка. Рівне, 2009. № 1. С. 56 61.
· Кметь І. Апокриф як джерело до вивчення давньої української культури/ Ірина Кметь // Наукові зошити історичного факультету. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2005 Вип.6. С.21 31.
· Кметь І. Апокрифічність народно-релігійного світогляду: фольклорна апокрифіка/ Ірина Кметь // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування : збірник наукових праць. Рівне, 2008. Вип.2 (42) ; част.2. С.71 79.
· КметьІ. Пресвятая Богородице, спаси нас! (Образ Богородиці в українських апокрифах)/ Ірина Кметь // Апологет : Богословський збірник Львівської Духовної Академії УПЦ КП. Львів, 2004. №4. С.18 31 ; № 5. С.2 9 ; 2005. №1(6). С.2 16.
· Кметь І. Образ Пресвятої Богородиці в українській бароковій гомілетичній традиції/ Ірина Кметь // Pamiętnik VIII Ogólnopolskiego Zjazdu Studentów Archiwistyki (Archiwista w świecie źródeł historycznych, Lublin, 28 29 kwietnia 2005)/ [pod red. J.Łosowskiego]. Lublin : Wydawnictwo UMCS, 2007. S.85 97.
· Kmet’ I. Biblia ludowa na warsztacie etnolingwisty / I. Kmet’ // Etnolingwistyka. Problemy języka i kultury. Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2007. 19. S.296 298.
· КметьІ. Апокрифічність поеми Марія” в дослідженнях митрополита Іларіона/ Ірина Кметь // Науковий збірник, присвячений 125-річчю з дня народження митрополита Іларіона Огієнка/ [упор. архієп. Димитрій (Рудюк), В.Ляхоцький]. Київ: Київська Православна Богословська академія УПЦ КП, 2007. С.280 287.
· КметьІ. Рец. на: Genologia literatury ludowej. Studia folklorystyczne/ [pod. red. Adriana Mianeckiego i Violetty Wrόblewskiej. Toruń: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2002. 199s.]/ Ірина Кметь // Вісник Львівського університету : Серія філологічна. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка. 2006. Вип. 37. С.474 477.
· КметьІ. Сторінками співаника українців Польщі. Рец. на: Співаник. Пісні українців Польщі/ Упорядник Івона Москалик-Тима. Варшава, 2005. 407с.// Вісник Львівського університету: Серія філологічна. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка. 2006. Вип. 37. С.487489.
· Kmet’I. Noty o książkach: Родина Колессів у духовному та культурному житті України кінця ХІХ початку ХХст. Львів, 2005. 476с. ; Нудьга Григорій. У колі світової культури. Львів, 2006. 440с. ; КонобродськаВ. Курсова і дипломна роботи з етнолінгвістики. Житомир, 2003. 235с.// Etnolingwistyka : Problemy języka i kultury. Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2006. 18. S.390391.

[1] МельникЯ. Іван Франко й biblia apokrypha : До 150-річчя від дня народження Івана Франка / Ярослава Мельник. Львів : Видавництво Українського католицького університету, 2006. С.127.

[2] Сахаров В. Апокрифические и легендарные сказания о Пресвятой Деве Марии, особенно распространенные в Древней Руси/ Владимир Сахаров // Христианское чтение. Санкт-Петербург : Тип. С-Пб. Духов. Акад., 1888. . Ч.1. 1888. С. 281.

[3] Czarnowski S. Kult bohaterów i jego społeczne podłoże. Święty Patryk bohater narodowy Irlandii / Stefan Czarnowski // Dzieła / [w oprac. N.Assorodibraj i S.Ossowskiego]. Warszawa : PWN, 1956. S.30.

[4] Zowczak M. Bohater wsi mit i stereotyp / Magdalena Zowczak. Wrocław : Wiedza o Kulturze”, 1991. S. 17, 74.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Апокрифічність світоглядна змістова категорія, характерна для писемних, уснословесних, іконографічних жанрів мистецтва. Джерелом її формування стали апокрифи твори релігійного змісту, які Церква не внесла до числа канонічних текстів, і які впродовж багатьох століть були популярними серед народу. Спираючись на біблійну тематику, вони часто суперечили вченню Церкви, могли творити підґрунтя для єретичних рухів. Художньо-естетичну спрямованість апокрифів, їх популярність визначають: цікава інтригуюча фабула з використанням чудес, різноманітних пригод, багатство реалістичних мотивацій (епічність викладу) і водночас романтична спрямованість, драматизм, експресивність. В умовах двовір’я апокриф був важливим джерелом для формування народного релігійного світогляду або народного християнства. Усна народна традиція наповнила новим значенням запозичені християнські образи та сюжети. Народні релігійні уявлення вплинули на змістово-образну канву відповідних фольклорних пам’яток, зміст яких дає змогу простежити біблійну історію в народній інтерпретації.
2. Прояв апокрифічного в літературі, фольклорі та живописі є свідченням того, наскільки важливу роль відігравала апокрифіка впродовж багатьох століть у формуванні народного релігійного світогляду. Йдеться про період активного формування, поширення та особливої популярності апокрифіки на українських землях (упродовжX XIХстоліть).
З’ясування суті апокрифічного шлях до вирішення однієї з найважливіших проблем вивчення фольклорної апокрифіки: необхідності виокремлення елементів апокрифічного з-поміж інших ознак усної народної творчості. Йдеться як про твори, сформовані в рамках апокрифічного „канону”, так і багатий пласт пам’яток усної народної творчості, що містять трансформовані ознаки апокрифічного джерела.
Апокрифічними творами усної народної словесності вважаємо легенди, духовні пісні, колядки, щедрівки.
Виокремлено такі ознаки апокрифіки в усній словесності:
1) зв’язок зі Святим Письмом (на рівні сюжету, мотиву, образу, ідеї, вираження категорій часу та простору), релігійний зміст твору;
2)докладне змалювання, пояснення незрозумілих, побіжно згаданих або не відображених у Святому Письмі сюжетів, мотивів;
3)спрощення опису відомого явища чи події, резигнування з надмірної деталізації подій, які, з народного погляду, кожному зрозумілі;
4)доступний та зрозумілий виклад твору з використанням засобів розмовної мови;
5)уподібнення євангельських постатей рисами зовнішності, характером, поведінкою до звичайних людей, профанація sacrum. Водночас герой-святий наділений не індивідуальними, а переважно ідеалізованими рисами, зумовленими народними уявленнями про справжній ідеал. Звідси походить і місійність героя, сотеріологічний дидактизм його вчинків;
6)докладний опис зрозумілих людині страждань, відчуттів героїв прагнення емоційно вразити слухача;
7)наявність чуда, чудесних з’яв, перетворень;
8)не завжди послідовний виклад подій, змішування, інверсія мотивів задля спрощення та лаконічності, зрозумілості символічна контамінація.
3. Образ Богородиці у християнстві об’єкт вивчення маріології одного із розділів догматичного чи систематичного богослів’я. Вчення маріології базується на Біблії, текстах релігійних гімнів, літургійних піснеспівів, проповідей, іконографічній традиції. Ця наука опирається на рішення, прийняті ще в 431р. на соборі в Ефесі. Одне з них стосувалося визнання земної жінки Матір’ю Божого Сина. Головні принципи маріології визначають христологічна та еклезіотипологічна теорії. Згідно з першою, Богородиця та Христос є посередниками між людьми та Богом. Якщо Христос, Син Божий, приніс себе в жертву заради відкуплення людських гріхів, то Богородицю, турботливу та щедру на молитви Матір усіх людей, визнано співвідкупителькою. Еклезіотипологічне вчення маріології обґрунтовує те, що святість та безгрішність Божої Матері співвідноситься зі сутністю Церкви Христової: як Церква є святою від початку, так і Марія є святою від початку, як Церква покликана спасати людські душі і виконує роль посередника між людиною та Богом, так і Марія заступається за грішників перед Всевишнім.
Відобразилися ці християнські ідеї і в народній релігійній традиції. У народному християнстві, в апокрифіці, Богородиця це земна, Богом обрана, жінка. Богообраність Діви Марії помітна, властиво, з дня Її зачаття. Ангел повідомив праведним Йоакиму та Анні про народження дочки. Щира постійна молитва Матері Ісуса Христа допомагала грішникам, які звернулися до Неї з проханням. Богородиця посередниця між людьми та Богом, Нова Єва, покликання якої бути співвідкупителькою гріхів. Саме на Її прохання, згідно з апокрифічною есхатологією, Христос відмикає пекло і випускає розкаяні душі.
4. Божа Матір є одним із найпоширеніших образів-героїв в апокрифах та апокрифічних творах усної словесності. Вивчення апокрифічності образу Богородиці один з необхідних етапів пізнання цього образу у фольклорі, в народній культурі загалом. Адже саме глибинна багатовікова надетнічна” апокрифічна традиція є домінантною в процесі формування цього універсального, світового значення образу в контексті багатоманіття національних культур.
Інструментарієм вивчення особливостей апокрифічного образотворення в дисертації стали мотиви відповідних богородичних сюжетів. Хронологічно послідовний виклад подій із життя Божої Матері, характерний для апокрифіки, дав змогу якомога докладніше простежити шлях формування героя в цих творах. Категорії часу, простору, дороги, руху основні в апокрифічному відтворенні історії.
5. Сутність Божої Матері як героя апокрифічної словесної традиції (в кожному проаналізованому сюжеті) виявляє себе у таких аспектах: 1)Богообраність Діви Марії, Її винятковість (святість за життя, що проявилася у вчинках, у зовнішності. Діва Марія названа Пречистою, Пресвятою, Пренепорочною. Символами чистоти, атрибутами Діви Марії в апокрифічних творах найчастіше є цвіт рожі, лілії, жива пальмова гілка, зірка); 2)Материнське покликання: Матір Ісуса Христа (Богородиця, Божа Матір) і Матір всього людства (Заступниця, Покровителька, Опікунка, Посередниця між Богом і людьми); 3)Богородиця Новозаповітна Єва, яка допомагає людству нести тягар первородного гріха.
6. В апокрифіці Діва Марія це людина, подвигом якої стала особлива місія всього життя. Дослідження будь-якого образу-героя апокрифічного твору не можливе без аналізу його життя, вчинків, емоційного світу і т.ін. Життя героя апокрифічних творів складний довгий шлях, наповнений випробуваннями та спокусами, які позитивний герой долає во ім’я Добра Бога. Цим зумовлюється і поява чуда” у творах підкреслення надприродніх властивостей героя. Всі чуда, які здійснює Божа Матір на землі, стаються з волі Бога, за Його допомогою.
Саме в такому ракурсі в роботі проаналізовано найважливіші події в житті Божої Матері, що відобразилися в апокрифах та апокрифічних творах усної народної словесності.
7. У проаналізованих апокрифічних творах усної народної словесності простежено характерні особливості прояву сформульованих вище ідей, що й є важливою складовою образотворення у фольклорі.
Кожен етап життя Пресвятої Богородиці знайшов своє відображення в усній народній творчості. Словесне представлення подій, образу Божої Матері у фольклорі залежить від жанрової специфіки відповідних творів.
Найбільш послідовний виклад майже всіх подій із життя Богородиці (від Її Народження до Успіння) характерний для апокрифів та апокрифічних легенд. Анахронізми, алогічність поєднання у межах одного тексту фрагментів різних сюжетів, „вільне” вживання, використання імен та персонажів у народних легендах не завжди вказують на поверхове знайомство носіїв фольклорної традиції з біблійними текстами, а є стилістичним засобом творення ідейної канви, образності твору.
Особливості психологічного стану Божої Матері в найбільш тривожні для Неї моменти життя найвиразніше простежуються в поетичній апокрифіці. За ступенем прояву апокрифічного проміжною ланкою між апокрифічними легендами та колядками є духовні вірші (пісні) апокрифічні твори усної словесності, сюжет яких зберігає не лише послідовність описаних у Святому Письмі чи в апокрифах подій, але й подібне ідейне значення образу (Богородиця Матір Христа, співідкупителька людських гріхів). Народне фантазування у творах цього жанру не домінує. Сюжети пісень близькі до канонічного викладу, оскільки, як відомо, ці твори використовували і в літургійній практиці.
В апокрифічних колядках образ Богородиці є одним із центральних. Тому дослідники такі різдвяні народні пісні часто визначають як марійні”. Колядки докладно змальовують шлях випробувань і перешкод, яких зазнала Божа Матір від часу народження Христа. Через посередництво Божої Матері сприймається і сама подія Різдва Ісуса Христа.
Духовну потребу у формуванні, творенні та популяризації саме такого образу Божої Матері, його надважливість у культурах багатьох народів засвідчує і наскрізність” виокремлених богородичних сюжетів та мотивів, їх плідна реалізація загалом у світовій писемній та усній народній словесності, в образотворчому мистецтві.
8. Народна уява наділила Богородицю передусім рисами матері, людини, що яскраво виявляється у численних описах Її вчинків, емоційного стану як у прозових, так і в поетичних творах. Богородиця в апокрифічних фольклорних творах старанна, турботлива, любляча і дбайлива Матір Сина, здатна на самопожертву. Божа Матір супроводжує Христа від Його народження аж до смерті та Воскресіння. Таким цей образ постає у сюжетах: Різдво Ісуса Христа”, Втеча Святої Родини до Єгипту”, Дитячі роки Ісуса Христа”, Розп’яття, смерть та воскресіння Божого Сина. Плач, жалі Марії”. Переживання і тривога за долю Сина пронизують усе Її страдницьке земне життя, яке розпочинається від моменту пошуку місця для нічлігу перед народженням Ісуса та закінчується молитовним зверненням-плачем Богородиці до розіп’ятого Сина. Зображення страждальної Матері, її невимовного горя один із найпоширеніших сюжетів у світовому словесному й образотворчому мистецтві, основою для якого стала апокрифіка. Смерть Божого Сина на Голгофі стала кульмінацією людського горя, найжахливішим випробуванням у житті Богородиці, на тлі якого розгортається внутрішній конфлікт героя як людина і матір Діва Марія не може сприйняти цього горя (звідси Її нарікання), але як Божа обраниця переборює це в собі. Вона співпереживає та співтерпить разом з Христом. Не розлучається зі Сином Богородиця й потім, адже саме Ісус Христос перед Успінням кличе Її в райську обитель для того, щоб оселитися там разом. Відхід Божої Матері закінчення земного життя радісна подія, на яку Вона з нетерпінням чекала. У народній апокрифіці Матір Ісуса Христа є також Матір’ю всіх християн. Страждання Матері під хрестом, на якому помирає Син, такі ж глибокі і безмежні, як і Її переживання за грішників, особливо тих, які відбувають покарання в пеклі. Яскраво представлено це в есхатологічних сюжетах апокрифіки. Дорога земного буття, боротьби та постійних переживань Божої Матері за долю Сина завершилася початком нового шляху, нової дороги, нових переживань та боротьби, але вже за душі грішників, за їх місце в Небесному Царстві.
Про богообраність героя і достойне завершення його життя в проаналізованих апокрифах (особливо помітно це в сюжетах про дитячі та юні роки Діви Марії Різдво Богородиці”, Введення у храм”, Благовіщення Марії”, а також у сюжеті Успіння Пресвятої Богородиці”) свідчить образ ангела, вірного супутника Діви Марії впродовж усього життя. Незвичайність героя підсилює і квіткова марійна символіка.
Мотив мандрівки характерний для апокрифіки, оскільки саме в просторово-часовому окресленні руху героя можна простежити послідовність його становлення, досягнення мети. Усе своє земне та небесне життя мандрує-ходить” і Божа Матір.
В есхатологічній апокрифіці домінує риса заступництва Божої Матері. У Її посередництві між людьми та Богом розкривається ще одна важлива грань народного розуміння цієї постаті бути вихователькою та вчителькою всьому людству.
Отже, в українській культурі образ Божої Матері сформувався під впливом канонічної та апокрифічної традиції, народно-релігійних уявлень. За припущеннями багатьох дослідників, формування цього образу в народній культурі могло зазнати істотного впливу ще дохристиянських міфологічних уявлень та культів (зокрема богині землі, богині-матері, природи). Апокрифічні твори усної народної словесності (легенди, колядки, духовні вірші) яскраве підтвердження того, що визначальним чинником формування та закорінення образу Божої Матері в українській народній духовній культурі стали саме християнські уявлення.
Богородиця в українській фольклорній традиції, як і загалом у слов’янській народній культурі, належить до категорії особливих героїв, в яких вираження морального, релігійного ідеалу сягнули найвищої довершеності.
Без глибинного пізнання специфіки образів апокрифічної традиції не можливе розкриття та розуміння образної системи українського фольклору загалом, національного характеру української культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

I. Джерела:

І.1. Неопубліковані джерела:

Відділ рукописів Архіву Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнографії ім.М.Рильського НАН:

1. Ф. 4/145 (Я.П.Новицький. Колядки, щедрівки), 45арк.
2. Ф. 114/611 (П.Д. Мартинович. Мотрона Бондаренчиха Гнатика с Кам’янки. 1890 1900), 190арк.
3. Ф. 114/615 (П.Д. Мартинович. Колядки), 13 арк.
4. Ф. 114/630 (П.Д. Мартинович. Василиса Куничих Дмитрика з Зачепилівки 1891 1899), 23 арк.
5. Ф.153/166 (В. Кравченко. Фольклорні матеріали зап. Паламарецька Х., Мощенкова А., Шаревського П.1901 1902рр.), 146 арк.
6. Ф. 153/187 (В. Кравченко. Коляди від Ткачука Исидора з с.Слободенці Житомирського повіту 1897), арк. 48 65.
7. Ф. 293/251 (Колядки та щедрывки зап. Л. Киселиця на Буковині 1904 1906рр.), 41арк.
8. Ф. 293/342 (Зап. К.Ганущака в Кирниці на Станіславівщині), 13 арк.
9. Ф. 293/343 (Зап. В.Терчаковського на Львівщині), 35 арк.

Архів етнолінгвістичної лабораторії Закладу текстології і граматики сучасної польської мови університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща):

10. TN UMCS 63 (Zawada).
11. TN UMCS 79 (Żabno).
12. TN UMCS 211 (Piotrkόw).
13. TN UMCS 272 (Nasutόw).
14. TN UMCS 278, 351, 356, 358 (Krasnobrόd).
15. TN UMCS 285, 286 (Ruda Wołoska).
16. TN UMCS 359 (Adamόw).
17. TN UMCS 363, 364 (Michałόwka).
18. TN UMCS 447 (Motycz).
19. TN UMCS 459 (Tyszowce).
20. TN UMCS 615 (Lublin).
21. TN UMCS 859 (Puławy).
22. TN UMCS 863 (Milanόw).
23. TN UMCS 1191, 1201 (Kawęczyn).
24. TN UMCS 1283 (Aleksandrόw).
25. TN UMCS 1322 (Kazimierz).

Львівська національна наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України, відділ рукописів:

26. Місяца октоврія в 1 день історія о Покрові святия богородица // Учительне Євангеліє 1635 року. зб. рукоп. б-ки Народного Дому, ч.62, арк.192 193.

І. 2. Опубліковані джерела:

27. Алпатов М. Древнерусская иконопись / М.Алпатов. Москва : Искусство, 1974. 331c.
28. Апокрифи і лєґенди з українських рукописів/ [зібр., упор. і пояснив др. І.Франко]. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006 . (репринт видання).
Т.І. Апокрифи старозавітні : Репринт видання 1896 року / [передм. Я.Мельник]. 2006. XLII, LXVI, 396с.
Т.II. Апокрифи новозавітні. А. Апокрифічні євангелія : Репринт видання 1899року. 2006. LXXVIII, 444с.
Т.III. Апокрифи новозавітні. Б. Апокрифічні діяння апостолів : Репринт видання 1902року. 2006. LXVIII, 362с.
Т. IV. Апокрифи есхатологічні : Репринт видання 1906року. 2006. XLVII, 524с.
Т. V. Леґенди про святих. Часть перша : Репринт видання 1910року. 2006. 300с.
29. Апокрифические апокалипсисы / [пер., сост., вступ. cтатья М.Витковской, В.Витковского]. Санкт-Петербург : Алетейя, 2001. 279с.
30. Апокрифы Древней Руси/ [сост. М.В.Рождественская]. Санкт-Петербург : Амфора, 2002. 239с.
31. Апокрифы древних христиан : Исследование, тексты, комментарии/ [под ред. А.Ф.Окулова]. Москва : Мысль, 1989. 336с.
32. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту / [переклад Патріарха Філарета (Денисенка)]. Київ : Видання Київської Патріархії УПЦ КП, 2004. 1416с.
33. Богородиця в українському фольклорі / [зібр. та впоряд. Галина Коваль]. Львів, 2006. 280с.
34. Гаєвський С. Різдвяні та великодні вірші / Степан Гаєвський. Київ, 1913. 62с.
35. Галицько-руські народні легенди/ [зібрав В. Гнатюк]// Етнографічний збірник. Львів, 1902. Т. XII. 215с.
36. (Галятовський) Іоаникій, ігумен. Ключ Разумінія / (Галятовський) Іоаникій. Київ : Друкарня Києво-Печерської Лаври, 1659. 512 с.
37. (Галятовський) Іоаникій. Небо Новоє / (Галятовський) Іоаникій. Львів : Друкарня М.Сльозки, 1665. 125арк.
38. Гелитович М. Ікони XVI ст. з церкви Святого Духа у Потеличі (матеріали до каталогу збірки Національного музею у Львові) / Марія Гелитович // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1998. Т. CCXXXVI. С.328 341.
39. Гнатюк В. Етнографічні матеріали з Угорської Русі. Байки, легенди, історичні перекази, новелі, анекдоти з Бачки / [зібр. В.Гнатюк] Нови Сад, 1986. 355с.
40. Гнатюк В. Етнографічні матеріали з Угорської Русі. Легенди і новелі// Етнографічний збірник. Львів, 1897. Т. III. 263с.
41. Гнатюк В. Етнографічні матеріали з Угорської Русі. Угроруські духовні вірші. Нови Сад, 1985. 272с.
42. Гнатюк В. Лірники. Лірницькі пісні, молитви, слова, звістки і т.п. про лірників повіту Бучацького// Етнографічний збірник. Львів, 1896. Т.II. С.1 76.
43. Жывапіс Беларусі XII XVIII стагоддзяў / [аўтар уступ. тэксту Н.Высоцкая]. Мінськ : Беларусь, 1980. 315с.
44. Иисус Христос в документах истории/ [сост., статья и комент. Б. Деревенского]. Санкт-Петербург : Алетейя, 1998. 496с.
45. Иларион. Слово о Законе и благодати// МильковВ.В. Осмысление истории в Древней Руси. Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. С. 198 222.
46. К. Найстаріші українські коляди// Нова зоря. 1931 7 січня. Ч.1. С. 13.
47. Казки, прислів’я і т. п., записані І.Манжурою. Дніпропетровськ : Січ, 2004. 239с.
48. Книга апокрифов : Ветхий и Новый Завет / [коммент. П. Берснева, С. Ершова]. Санкт-Петербург : Амфора, 2005. 432с. (Серия Александрийская библиотека”).
49. Коляди на Різдво Христовер / [упоряд. Павло Дудар]. Київ : Дух і літера, 2002. 128с.
50. Колядки і щедрівки/ [зібр. В.Гнатюк] // Етнографічний збірник. Львів, 1914. Т.XXXV. 269с.
51. Колядки і щедрівки/ [зібр. В.Гнатюк] // Етнографічний збірник. Львів, 1914. Т.XXXVІ. 379с.
52. Костомаров М. Загадка. Із народної казки// КостомаровМ.І. Твори : В 2т. Київ : Дніпро, 1990. Т.1 : Поезії ; Драми ; Оповідання / [упоряд., авт. передм. та прим. В.Л.Смілянська]. С.330 351.
53. Легенди з уст народа/ [зобрав С. Калинець]. Львов : Народна Бібліотека, 1921. 24с.
54. Логвин Г. Український середньовічний живопис : Альбом / Г.Логвин, Л.Міляєва, В.Свєнціцька Київ, 1976. 230с.
55. Манько В. Українська народна писанка / Віра Манько. Львів : Свічадо, 2001. 48с.
56. Матеріали до руської літератури апокрифічної/ [зібрав д-р О.Калитовскій]. Львів : Друк. Ставроп. інстит., 1884. 54с.
57. Народна пісенність підльвівської Звенигородщини. Збірник / [запис. і упор. О.Харчишин]. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2005. 352с.
58. Народная Библия”: Восточнославянские этиологические легенды / [cост. и комм. О.В.Беловой]. Москва : Индрик, 2004. 576с.
59. Народные песни Галицкой и Угорской Руси / [ cобр. Я.Ф.Головацьким]. Москва : Общество истории и древн. росс. при Моск. ун-те, 1878. .
Ч. 1. Думы и думки. 1878. С. 557 747, 388.
Ч.2. Обрядные песни. 1878. 841с.
Ч.3. Разночтение и дополнение. Отд. 1. Думы и думки. 1878. 523с.
Ч.4. То же. Отд. 2. Обрядные песни. 556с.
60. Овсійчук В. Українське малярство X VIIIст. / Володимир Овсійчук. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1996. 480с.
61. Посмертні писання Митрофана Дикарева з поля фолькльору й мітології // Збірник фільольоґічної секциї Наукового товариства імени Шевченка. Т. ІV. Львів : Друк. НТШ, 1903. 258с.
62. Потебня А. Обяснения малорусских и сродных народных песен / Александер Потебня. Варшава : Тип. Земкевича и Новаковскаго, 1883. . Т. II : Колядки и щедровки. 1887. 809с.
63. Свєнціцька В. Спадщина віків: Українське малярство XIV XVIIIст. у музейних колекціях Львова / В. Свєнціцька, О.Сидор. Львів : Каменяр, 1990. 72с.
64. Свєнціцький-Святицький І. Ікони Галицької України XV XVIвіків : Збірки українського національного музею у Львові / І.Свєнціцький-Святицький. Львів, 1929.
65. Слово на Покров Пресвятої Богородиці // Житія святих (вибрані) українською мовою / [викладені за повчанням Четьїх-Міней св.Димитрія Ростовського]. Київ : Видавничий відділ УПЦ КП, 2008. Т.5. вересень жовтень. С.439 450.
66. Старохристиянські лєгенди. Із книги Народовіщаніє”/ [вибрав і переклав В.Гнатюк]. Львів, 1901. 32с.
67. Степовик Д. Історія української ікони Х ХХст. / Дмитро Степовик. Київ : Либідь, 2004. 440с.
68. Труды этнографическо-статистической экспедиции в западно-русский край, снаряженной императорским русским географическим обществом. Материалы и изследования собранные П.П.Чубинским. Санкт-Петербург, 1872. Т. I. 468с.
69. Українське народне малярство XIII XX ст. : Світ очима народних митців : Альбом / [авт.-упоряд.: В.Свєнціцька, В.Откович]. Київ : Мистецтво, 1991. 304с.
70. Чебан С. Румынские легенды о Богородице / С.Чебан // Этнографические обозрения. 1911. № 3 4. С. 1 57.
71. Шухевич В. Гуцульщина. Т. IV/ Володимир Шухевич // Матеріали до українсько-руської етнології. Львів : НТШ, 1904. Т.VII. 371с.
72. Этнографические материалы / [собр. в Черниговской и соседних с ней губерниях Б.Гринченко]. Чернигов, 1895. 308с.

73. Apokryfy Nowego Testamentu : Ewangelie apokryficzne / [pod red. ks. Marka Starowiejskiego]. Krakόw : WAM, 2003. Cz. 1 2. 960s.
74. Charkiewicz J. Tobą raduje się całe stworzenie : Ikonografia Matki Bożej w Prawosławiu / Jarosław Charkiewicz. Warszawa : Warszawska Metropolia Prawosławna, 2007. 268s.16
75. Gawalewicz M. Krόlowa Niebios. Legendy o Matce Boskiej / M.Gawalewicz, P.Stachiewicz. [wyd. II]. Warszawa ; Londyn : Michalineum Veritas Fundation Publikation Centre, 2006. 203s.
76. Kitson M. Barok a Rokoko / Michael Kitson. Bratislava : Pallas, 1972. 192s.
77. Kolberg O. Dzieła wszystkie / Oskar Kolberg. Wrocław ; Poznań : Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, 1961 .
T. 14. W. Ks. Poznańskie. 1962. IX, 392s.
T. 19. Kieleckie, cz. 2. 1963 IV, 266s.
T. 20. Radomskie, cz. 1. 1964. VIII, 312s.
T. 32. Pokucie, cz. 4. 1964. XII, 328s.
T. 33. Chełmskie, cz. 1. 1964. XII, 372s.
T. 46. Kaliskie i Sieradzkie. 1967. XIX, 588s.
T. 56. Ruś Cherwona, cz. 1. 1976. LXXXI, 445s.
78. Kolędy polskie / [wybór i oprac. J.Bartmiński, R.Sulima]. Warszawa, 1991. 179s.
79. Kotula F. Hej leluja, czyli o wygaszających starodawnych pieśniach kolędniczych w Rzeszowskim / Franciszek Kotula. Warszawa, 1970.
80. Legendy świętokrzyskie / [zebr. J. Stankiewicz]