КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ: АРХЕТИПНО-ОБРАЗНА СИСТЕМА ФОЛЬКЛОРНОЇ СВІДОМОСТІ

Короткий опис

Київський національний університет імені Тараса ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису

ЛИТВИНЕНКО ГАЛИНА СЕРГІЇВНА

УДК 398. (477.54) „18”

КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ: АРХЕТИПНО-ОБРАЗНА СИСТЕМА ФОЛЬКЛОРНОЇ СВІДОМОСТІ

10.01.07 фольклористика

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор Дунаєвська Лідія Францівна

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КИЇВ 2009

ЗМІСТ

Вступ .................................................................................................. 4
Розділ І. Архетипно-образна сфера народної пісні.
1.1 Дослідження вітчизняною фольклористикою проблеми образного народнопоетичного мислення................................................. 16
1.2 Архетипний образ як базова домінанта фольклорної свідомості .................................................................................................. 25
1.3 Особливості вираження етнохудожньої інформації за допомогою постархетипних структур у народній пісні...................... 35
1.4 Пам’ять конкретного носія фольклору у контексті образно-архетипної еволюції народної пісні ............................................................................................ 45
1.5 Визначення критеріїв образно-архетипної структури народної пісні ............................................................................................ 51
Висновки до розділу І ....................................................................... 55
Розділ ІІ. Образні архетипи в українській народнопоетичній творчості календарно-обрядового циклу

2.1. Весняні хороводні пісні як відображення архетипно- образної свідомості .................................................................................. 60
2.2. Образні архетипи русальних та петрівчаних пісень у свідомості одного носія фольклору....................................................... 77
2.3. Своєрідність трансформації купальських пісень архетипно- образної системи........................................................................................ 88
2.4. Обжинкові пісні у контексті жнивного обряду як відображення архетипно-образної свідомості українців................................................................. 102
2.5. Архетипно-образна архітектоніка обрядової поезії зимового циклу ....................................................................................................... 112
Висновки до розділу ІІ ................................................................... 127

Розділ ІІІ. Трансформація календарно-обрядової архетипіки
у народних піснях та нових часових моделях художнього вираження

3.1. Своєрідність архетипно-образної системи у ліричних та
історичних піснях............................................................................ 131
3.2.Пісенні етнічно-побутові та образні архетипи в контексті новітньоісторичної фольклорної свідомості .......................................................................... 156

Висновки до розділу ІІІ .................................................................. 171
Загальні висновки .173-183
Бібліографічний апарат дисертації .184-206
Список умовних скорочень

ВСТУП
Потужність людської свідомості свідчить про глибинну фондовість знань, яка утверджувалась тисячоліттями.
Обраний розріз наукового дослідження архетипно-образна система народної пісні надзвичайно багатоаспектний, бо він торкається різних рівнів галузі знань: 1) архетипного (несвідомого); 2) архетипно-образного (міфологічного), базованого на безапеляційному сприйнятті інформації; 3) первинно-художнього (фольклорного), який вже функціонує в режимі” образної аналогії; система базових образних конструкцій тут вибіркова, стабільна, яка не може міняти свою модель (колективно-авторських узгальнень). І, врешті, ми виходимо на четвертий рівень знань художній, де, як система, відсутні закостенілі (архаїчні і типізовані) форми і рівень суб’єктивізації інформації сягає найвищого. Тобто ми говоримо про те, що працюємо” у системі галузей знань, що сьогодні чітко диференціюються: психологія (архетипи), міфологія (історія та теорія міфу), фольклористика (історія та теорія фольклору). Відповідно, еволюція наукового пошуку специфіки архетипно-образної системи приводить нас до величезної кількості імен (праць), пов’язаних з цією проблематикою.
Перед цим ще хотілося сказати, що еволюційну динаміку фольклорного тексту (теоретичний аспект), оскільки вона і визначає дисциплінарне коло, а також персоналії, які доклали багато зусиль для вивчення цієї проблеми. Ми зупинилися лише на домінантному аспекті теорії нашого питання, а детальніше про це мова йтиме у даній роботі.
Архетип як несвідоме знання, за К.Г.Юнгом [248], не виявляється у свідомості, хоч існує у цільній ланці архетипного знання як колективно-несвідомий досвід етносу. Долучаючись у наших снах до власних образів людини, він створює нові моделі-картини, які базуються на попередньому досвіді. Тобто тема виявлення архетипного рівня знань надто проблематична.
Архетипні новоутворення (точкові групуваннясигнали) створюють мотив. Це своєрідний образ-натяк. Але його ще можна вважати архетипним образом (архетип, що виявлено у свідомості). Архетип, що зафіксований у свідомості, є по суті міфологічним знанням, бо воно базоване на безапеляційному сприйнятті інформації. Тобто тепер ми увійшли у сферу міфологічного знання, яке у кожного народу має свої особливості.
Розвиток свідомості, розширення аналітичної функції призвели до того, що людина почала свідомісно дистанціюватися від явища чи предмета. У міфологічній свідомості місяць сприймався як Бог, як безапеляційне знання. Свідомісна логізація (аналітична функція) та образна аналогія утворюють новий тип свідомості первинно художній (фольклорний). Обрядова поезія у ньому ще сильно міфологізована (елементи недистанційності свідомості від об’єкта, явища постійні). Інакше і не могло бути. Остаточний відрив свідомості від стереотипів виявляється у соціально-побутових, історичних піснях та думах. Тут свідомісна матриця вже соціологізована”. Тобто свідомість носія фольклору уже внесла соціопобутові елементи у попередню поетичну свідомість, яка була повністю недистанційованою (міфологічною). Час нового фольклорного мислення (процес соціологізації інформації) остаточно сформує художню тканину свідомості, яка буде функціонувати як суб’єктив (образний суб’єктив) найвищого рівня. Це повноформатне художнє мислення. Завданням дисертації і є дослідити, як архетипне виявляється в образному, що таке архетипно-образна свідомість як система? Коли свідомість носія фольклорного знання втрачає архетипний (несвідомий) пласт? Чи взагалі існує він у нинішньому фольклорному тексті (фольклорній свідомості)? Наскільки може носій фольклору потужно представляти архетипно-образний пласт як систему понять?
Для цього нам довелося систематизувати коло досліджень, визначити наукові напрямки і персоналії:
1. Психологія і теорія архетипів.
2. Історія і теорія міфологічного знання.
3. Історія і теорія фольклорного знання.
4. Проблеми поетики тексту.
У кожного з цих сегментів є свої підсистеми. Звужуючи систему дослідження до концепту архетипно-образна” система, ми вирішили фіксувати систему знань нашої проблеми за найпростішою конструкцією:
1. Ті, хто збирав інформацію (автори польових досліджень).
2. Теоретичні питання.
А стратегічні напрямки ми визначили психологія, міфологія, фольклористика, художня творчість.
Уважно проаналізувавши доробок тих, хто займався і займається фольклорною свідомістю, ми зрозуміли, що проблема архетипно-образного знання має тривалу еволюцію. І справді, кожен науковець, що дотикався до проблеми історії та теорії міфофольклору, архетипології, так чи інакше введений до системи багаторівневої історичної традиції дослідження нашої проблематики. Коли ще й говорити про такий феномен, як архетипно-образний сегмент народної пам’яті, то слід уявляти цілісну систему, у контексті якої ми проводимо дослідження. Збирачі міфів та фольклору, теоретики всі несуть частку загального знання, без якого внутрішні зв’язки фольклорної свідомості з різними сферами функціонування буття неможливі.
Часто важко розрізнити, до якого виду наукової діяльності віднести працю того чи іншого вченого, особливо коли мовиться про часи становлення фольклористики, де більше панував синкретичний підхід через невиокремленість наукових напрямків.
Ось як умовно моделюється система еволюції фольклорного знання у персоналіях, що пізніше дасть можливість виділити рівень дослідження архетипно-образної свідомості.

Теорія архетипів:
В. Буряк [31, 32, 34], Є. Мелетинський [145], Е. Нойманн [160], Дж. Фрезер [229], З. Фрейд [230], К. Юнг [248-251, 253, 254].
Етнопсихологія:
С. Білокінь [18], В. Буряк [30], Д. Ельконін [243], Д. Леонтьєв [137], Т. Стефаненко [191], О. Таланчук [200], Б. Цимбалістий [233], К. Чистов [235, 236].
Теорія міфології, збирачі міфів, обрядів:
С. Азбелєв [1], В. Антонович [4], А. Байбурін [6, 7], Г. Булашев [28, 29], Н. Велецька [40], Ф. Вовк [43], В. Войтович [45], О. Воропай [46, 47], Я. Головацький [62, 63], Я. Голосовкер [64], Б. Грінченко [72], В. Давидюк [78, 79], Іван Нечуй-Левицький [156157], М. Драгома­нов [90, 91], І. Дьяконов [93], Р. Кайуя [101], С. Килимник [105108], М. Костомаров [125, 126], Є. Мелетинський [145], В. Милорадович [150, 151], Іларіон Митрополит [152], О. Мишанич [153, 154], С. Плачинда [168], А. Потебня [177, 178], А. П’ятигорський [182], Б. Рибаков [186], А. Страхов [192], М. Сумцов [195, 196], О. Таланчук [201], П. Чубинський [238, 239].
Теорія, історія фольклору:
В. Анікін [2], В. Антонович і М. Драгоманов [4], І. Березовський [13, 14], С. Бисикало [16], Я. Білик [17], П. Богатирьов [19], О. Бодянський [22], В. Бойко [20, 21], В. Борисенко [23], О. Бріцина [2425], В. Буряк [38, 39], Л. Виноградова [42], В. Гацак [51, 52, 53], В. Гнатюк [55, 57], М. Грушевський [73,74], В. Гунчак [75], В.Давидюк [79], А. Дандес [80], О. Дей [82, 83], М. Дмитренко [86, 87], М. Драгоманов [91], Л. Дунаєвська [92], П. Житецький [97], О. Івановська [100], В. Качкан [103], Б. Кирдан [110, 111], О. Киченко [116], Ф. Колесса [118121], Дж. Купер [130], М. Лановик, З. Лановик [136], М. Максимович [141], А. Малинка [142], М. Пазяк [162, 163], В. Пропп [180], Б. Путілов [181], С. Росовецький [184, 185], В. Соколова [190], М. Сумцов [194, 197], Є. Тайлор [199], Л. Толстая [213], І. Франко [ 226, 227], П. Чубинський [239], Т. Яценко [255, 256].
Збирачі фольклору:
В. Балушок [9], Ганна Барвінок [224], О. Бріцина [25], Я. Головацький [61, 62], В. Гнатюк [56, 59, 60], О. Дей [84], Г. Довженок [85], М. Драгоманов [88, 89], Л. Дунаєвська [92], Ф. Коломийченко [122], П. Куліш [129], М. Максимович [141], О. Маркович [223], Марко Вовчок, Панас Маркович [225], А. Метлинський [147], М. Номис [161], В. Перетц [166], О. Правдюк [179], В. Сокіл [189], Г. Танцюра [202206, 207212], І. Франко [227, 228], П. Чубинський [216], Д. Яворницький [222].
Поетика фольклорного тексту:
Р. Барт [10], С. Бройтман [27], В. Буряк [39], А. Галан [48], В. Гацак [50] О. Дей [82], В. Іванов, В. Топоров [99], О. Івановська [100], Л. Копаниця [123, 124], Дж. Купер [130], О. Потебня [175, 176], Н. Салтовська [187], О. Седа-кова [188], О. Фрейденберг [231], К. Чистов [234, 237].
Фольклор у контексті соціально-культурних знань:
Р. Аткінсон [5], Г. Безверха, В. Логвін [12], Б. Бернштейн [15], В. Буряк [33, 35, 37], Л. Воєводіна [44], Е. Еванс-Причард [242], У. Лабов [131], Е. Ліч Е. [140], Н. Малинська [143, 144], А. Пилипенко, І. Яковенко [165], В. Тернер [213], К. Фролова [232].
Формулюючи систему архетипно-образної свідомості, ми акцентуємо на понятті архетипи у філологічній школі як сталих образних означень різних рівнів, що відповідає нашому визначенню фольклорний образ. Саме цей образ і стоїть у ряду архетипно-образної еволюційності: архетип архетипний образ (міфологічний), фольклорний образ (аналогічний поняттю фольклорне мислення) і художній та документально-художній образ. Тобто усю систему знань ми синхронізуємо з поняттям архетип, що, за К.Г. Юнгом [248], є образом, що не фіксований свідомістю, але існує у несвідомому знанні”. Відповідно архетип еволюційно виявляється у системі архетипно-образна свідомість”, як системі поєднання несвідомого і свідомого знання, що виражається у специфіці мислення, обрядах, міфах, народній творчості, художніх творах, в сучасному соціоісторичному мисленні. У кожної з цих систем архетипно-образна складова визначає специфіку системи (тип мислення: дистанційований чи ні; рівень соціологізації, тощо). У середині системи фольклор (фольклорна свідомість) той же принцип архетипно-образної заангажованості” на всіх пісенних рівнях: календарно-обрядові пісні, весільні пісні, родинно-побутові пісні, соціально-побутові пісні, балади, історичні пісні.
Актуальність дослідження. Дисертаційна робота виконується у руслі затвердженої державної науково-технічної програми, за якою передбачається ґрунтовне вивчення етнонаціональних процесів в Україні від стародавніх часів і до сьогодні, особлива увага при цьому приділяється національній самобутності української культури та народним традиціям. У зв’язку з цим дослідження архетипної сфери образної свідомості народу, з одного боку, дає можливість визначати весь глибинний пласт народного художнього відображення життя, з іншого змоделювати і до певної міри виявити сугестивний пласт етнологічної інформації у народній пісні на рівні колективно-несвідомого, частково індивідуально-несвідомого, оскільки, як зазначав К.Юнг, архетипи є психічним осадом незліченних, однотипних переживань. Вони дають картину усередненого психічного життя, поділену і спроекційовану на безліч фігур міфологічного пантеону” [250, 26].
Таким чином, виявлення та вивчення образних архетипів дозволяє усвідомити структуру пам’яттєвих пластів народної свідмості, які визначають домінанти ментальності народу як кодову знакову систему, що передається від покоління до покоління. У цьому науковому аспекті пісенний фольклор українців є малодослідженим. Крім того, об’єктом вивчення вітчизняної фольклористики став пісенний матеріал, зібраний від одного носія, що є цілком конкретно окресленим психологічним типом певної епохи, а це сприятиме виразнішому виявленню своєрідності образно-архетипної еволюції в образній свідомості народу.
Зв’язок роботи з науковими темами, програмами. Дисертація вико-нана у контексті наукової комплексної теми кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Еволюція художнього мислення у літературі та в народній творчості: науковий та освітні аспекти” (01 БФ 04401).
Об’єктом дослідження. Об’єктом дослідження є українські народні пісні календарно-обрядового циклу, що являє собою унікальну жанрову систему, яка охоплює повний період художнього відбиття життєвих явищ, починаючи від древньої людини (міфологічна пісенність) і закінчуючи сучасною народною піснею, що стоїть на межі виокремлення з колективно-авторського начала ліричного автора як індивідуалізованої, свідомісно виокремленої, індивідуально узагальненої системи творчого відображення.
У дисертації також вибірково розглянуто архетипно-образну систему родинно-побутових, соціально-побутових та історичних пісень з метою виявлення загальних закономірностей архетипно-образної системи народної пісні у новому часі.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є специфіка архетипно-образної системи календарно-обрядових пісень.
Мета дослідження. Метою дослідження є виявлення архетипно-образного пласту народної пісні, співвідношення архетипного і образного начал, дослідження саме архетипного (несвідомого) начала у народній поетичній пам’яті, створення методики виявлення архетипно-образної сфери народної пісні.
Методологічна база дослідження. Серед методів, за допомогою яких у дисертаційному дослідженні розкривається наукова проблема, ми виділяємо такі:
історико-генетичний метод оскільки в роботі простежується повна картина розвитку об’єкта дослідження, а саме структури народної пісні у генетичному розрізі її утворення і функціонування;
порівняльно-історичний метод: він дав можливість дослідити загальні закономірності виникнення архетипно-образного поля народної пісні;
хронологічний метод: дозволив розглянути еволюцію образного народного мислення на основі народнопісенної свідомості;
метод періодизації, або діахронний метод: допоміг визначити специфіку еволюції поетичного народного мислення в залежності від особливостей культурного розвитку людства у певний історичний період;
системний метод: уможливив вивчення народної поетичної свідомості як сукупності ознак, які визначають єдине ціле, що становить собою тип поетичної свідомості і містить у собі елементи архаїчних форм, які характеризують спадковість цільної архетипно-образної системи світу.
Наукова новизна дослідження. Наукова новизна дослідження виявляється у спробі концептуального моделювання народної пісні не лише як текстової системи (знакової чи мовноімпровізаційної данності), а моделі, перш за все, архетипно-образної, яка містить у собі попередню, часто невиокремлену свідомістю, структуру (правідбиття правідображення пратекст) на рівні менталітетного відчування ритму, символу, кольору, врешті, на рівні незафіксованої біоенергетичної структури, яка пізніше моделюється у поняття мотиву, що вже фіксується свідомістю. Новизна виявляється і у виробленні нового методологічного підходу щодо застосування архетипної теорії К. Юнга, Е. Нойманна та теорій сучасних українських та зарубіжних вчених, в яких структура народного твору визначається як психообразна система, що містить у собі моделі координат та ілюструє внутрішньо-образний світ етносу (від образу людини до образу світу). Календарно-обрядова пісенність під цим кутом зору досліджується вперше. Крім того, акцент робиться лише на одній авторській свідомості (носій фольклору, інтерпретатор тексту). Зокрема, береться фольклорний пам’яттєвий фонд однієї виконавиці Явдохи Зуїхи. (Записи зроблені відомим фольклористом Г. Танцюрою). При такому сфокусованому дослідженні присутня панорамність не лише жанрового різномаїття народної пісні, а, перш за все, представлені всі горизонти творчої свідомості (свідомості інтерпретатора), які ілюструють архетипно-образну систему на зрізі від її архетипно-образного моделювання до рівня відповідного погашення” чи розміфологізації” або міфологічної розгерметизації образу. Цей процес В.Д. Буряк назвав перетворенням міфу у нові інформаційні системи свідомості [38, c. 27]. А також до виникнення конкретних особистісно-авторських моделей народної пісні пізнішого часу (ХХ ст.).
Науково-теоретичною основою роботи є праці М. Сумцова, М. Макси­мовича, О. Потебні, О. Воропая, С. Килимника, О. Дея, М. Грицая, Р.Кирчіва, Л. Стрюк, О. Чебанюк та ін.
Теоретичне значення дослідження. У дисертації робиться спроба окреслити інформаційно-архетипну модель народної пісенної свідомості українця, виявити рівні архетипно-образної специфіки пісенного фольклору календарно-обрядового циклу. Виділення з текстів пісень відповідних архетипних елементів представить не лише віковий зріз поетичної свідомості, а й відповідну складність структури тексту на міфологічному, фольклорному та художньому рівнях. Інформаційно-архетипна модель образних архетипів народної творчої свідомості українця базується на класифікації символів у народній культурі, запропонованій О. Потебнею у праці Символ і міф у народній культурі” [177], та на таблиці інформаційних ознак етнічного середовища, психофізичного та соціального виокремлення індивідуальності, розробленої та укладеної В.Д. Буряком у дисертаційному дослідженні Фольклорне, художнє та публіцистичне мислення у контексті інтелектуально-образної еволюції” [38].
Уперше народна пісня досліджується як архетипно-образна структура на всіх рівнях сприйняття: архетипному, архетипно-образному, образному, що являє собою цілісну систему генезису та еволюції фольклорного образу як домінанти художнього мислення. Фіксується вплив архетипного поля інформації на сприйняття образу творцем пісні та її сприймачем, виявляються закономірності творчого процесу на генетичному рівні.
Практична вартість дослідження. Практичний сенс дисертації полягає у тому, що система аналізу архетипного поля дає можливість вия­вити у тексті усі архетипно-образні структури, а також рівень представлення архетипних структур, починаючи з несвідомої інформації.
Особистий внесок. Усі результати дослідження автор виконав самостійно. Особистий внесок автора полягає в тому, що вперше розроблено систему визначення образних архетипів народної обрядової поезії, виділено саме архетипний, архетипно-образний, художній пласти народного художнього тексту. Це дало змогу вийти на узагальнення, що народна поезія зберігає навіть у своїх найновіших формах (сучасний фольклор) кодову поетичну систему, яка бере коріння з несвідомого (архетипного) мислення.
Апробація результатів дослідження. Апробація праці здійснювалась:
у курсах лекцій з українського фольклору; у доповідях на регіональних, всеукраїнських та міжнародних конференціях та у шести публікаціях, що відбивають усі структурні частини дисертації.
Публікації. Основні положення і результати відображені у монографії 151 друкована сторінка та в 5 публікаціях загальним обсягом 37 друкованих сторінок.
Обсяг і структура дослідження. Дисертацією є рукопис обсягом 206 сторінок, який складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, який нараховує 264 позиції.
У Вступі детально аналізується мета і завдання дисертаційного дослідження, обгрунтовується вибір теми, актуальність та наукова новизна, характеризується стан вивчення досліджуваної проблеми, визначаються предмет та об’єкт дослідження, окреслюється зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкривається сфера теоретичного та практичного використання роботи, подається інформація про апробацію та результати дослідження.
У розділі І „Архетипно-образна сфера народної пісні” робиться спроба подати стан осмислення проблеми в її еволюційному розвитку, розкриваються поняття архетип та архетипний образ як базові структури фольклорної свідомості, окреслюється суть поняття „постархетипна структура” і форми її вираження у народній пісні.
У підрозділі 1.1. „Дослідження вітчизняною фольклористикою проблеми образного народнопоетичного мислення” робиться спроба подати генезис осмислення вченими фольклорної пам’яті як кодового образнопоетичного генофонду.
У підрозділі 1.2. „Архетипний образ як базова домінанта фольклорної свідомості” мовиться про архітектоніку архетипного образу і про його співвідношення з, власне, архетипом; архетипна та образно-архетипна сфера представлена як несвідомісна та свідомісна системи; подається еволюція наукового осмислення проблеми; виявляється образно-архетипна сфера народної пісні як система інтерпретації світу; підкреслюється співвідношення між архетипним, архетипно-образним та художнім компонентами народного твору.
У підрозділі 1.3. „Особливості вираження етнохудожньої інформації за допомогою постархетипних структур у народній пісні” досліджуються постархетипні структури інформації народної пісні, виявляється архетипне (несвідоме), образно-архетипне та образне (художнє) поле тексту (дії).
У підрозділі 1.4. „Пам’ять конкретного носія фольклору у контексті образно-архетипної еволюції народної пісні” досліджується проблема співвідношення пам’яті носія фольклору і пам’яттєвого фонду народу, виявляються чинники, за яких функціонує пам’ять інтерпретатора фольклору.
У підрозділі 1.5. „Визначення критеріїв архетипно-образної структури народної пісні” визначаються критерії архетипно-образної структури народної пісні. Зокрема, одним із головних критеріїв є наявність архетипної, архетипно-образної інформації на рівні сугестивного (несвідомого) знання.
У розділі ІІ „Образні архетипи в українській народнопоетичній творчості календарно-обрядового циклу” представлені критерії дослі­дження архетипно-образного пласту поетичної народної пам’яті та його домінанти у календарно-обрядових піснях.
У підрозділах 2.1. „Весняні хороводні пісні як відображення архетипно-образної свідомості”, 2.2. „Образні архетипи русальних та петрівчаних пісень у свідомості одного носія фольклору”, 2.3. „Своєрідність трансформації купальських пісень архетипно-образної системи”, 2.4. Обжинкові пісні у контексті жнивного обряду як відображення архетипно-образної свідомості”, українців 2.5. „Архетипно-образна архітектоніка обрядової поезії зимового циклу” аналізуються образні архетипи календарно-обрядової поезії, визначаються генезис та еволюція їх функціонування, наголошується на деяких ментальних особливостях архетипно-образної свідомості українського народу.
У розділі ІІІ Трансформація календарно-обрядової архетипіки у народних піснях та нових часових моделях художнього вираження ” робиться спроба дослідити архетипно-образний рівень пісень пізнішого часу. Для аналізу вибірково беруться родинно-побутові, соціально-побутові та історичні пісні. Ми спостерігаємо поступову втрату архетипного пласту народної пісні і її соціологізацію”. Відповідно два підрозділи Своєрідність архетипно-образної системи у ліричних та історичних піснях” та ,,Пісенні етнічно-побутові та образні архетипи в контексті новітньоісторичної фольклорної свідомості ” розкривають цю проблему в контексті нових художніх моделей інформа­ційного вираження.
У Загальних висновках синтезовано результати дослідження.

Працю завершує Бібліографічний апарат дисертації.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Генеза форм поетичного народного мислення засвідчив глибинні процеси формотворення фольклорної свідомості. Один з найунікальніших її пластів календарно-обрядова пісенність, що поєднала у собі всі свідомісні сфери сприйняття життя на пам’яттєвому рівні.
Виокремлення у пісенній свідомості архетипно-образного пласту, здається, неможливою роботою сучасних дослідників у зв’язку з віддаленістю народного мислення від міфофольклорного мислення давніх часів, відривом сучасної свідомості людини від стану безапеляційного сприйняття інформації. Саме безапеляційне сприйняття було своєрідним провідником несвідомої біоенергетики і перших поняттєвих смислів, що утворювалися у свідомості людини у процесі пізнання світу.
Календарно-обрядова пісенність, зокрема весняні хороводні, купальські, русальні та петрівчані пісні, зимова обрядова поезія, несе у собі праматрицю сугестивного (несвідомого) знання, вона чітко фіксує постархетипні структури народного тексту як форми фіксації цього знання, як певні системи-кліше, на яких тримається логіка смислу у передачі інформації.
У видимих” структурах, зафіксованих свідомістю, важливу роль відіграє система опор-стереотипів своєрідних образно-смислових моделей, які сприяють запам’ятовуванню, переходу від короткочасної до довготривалої пам’яті. У даному разі спрацьовує логічне мислення, яке виявляється на рівні аналізу, синтезу й узагальнення. Хоч усе це відбувається у загальному естетичному каноні певного естетичного ідеалу, певної історичної епохи. І, все ж, ми можемо констатувати те, що народне поетичне мислення пройшло тривалий шлях від несвідомої фіксації до усвідомлення, поступового виявлення системи зберігання, а головне, інтерпретації аж до сучасного художнього рівня, що свідчить про інформаційний інтелектуальний генезис та еволюцію людської свідомості. ”Закостенілі” опорні елементи ритм, рими, структурна стереотипіка, її динаміка, смислова і деталева синонімія, а головне фонова архетипіка система-айзберг все це пам’ятєве й образне поле народної поетичної свідомості, що проекціює знання етносу про навколишній світ.
Ми виокремлюємо дефініцію образні архетипи” як інформацію, що містить міфологічний (сугестивний) і образний (художній) елементи. Ми прагнули за допомогою власної методики виявити найдревніший пласт цієї матриці, що представляє архетипний пласт і який допоможе реставрувати пласт несвідомих мотивів або перших логічних акцентів фольклорної свідомості. У цьому полягає унікальність міфологічної та фольклорної свідомостей, оскільки вони зберігають у собі цю основу, за якою можна реставрувати пам’яттєві пласти давніх епох.
Ми прагнули здійснити своєрідний генетичний розтин тексту (конкретної зафіксованої форми мислення) за ланцюгом ІНФОРМАЦІЯОБРАЗЕМОЦІЯАРХЕТИПНИЙ ОБРАЗАРХЕТИП, відповідно проходячи такі етапи мислення: НЕСВІДОМИЙ (АРХЕТИПНИЙ), АРХЕТИПНО-ОБРАЗНИЙ (МІФОЛОГІЧНИЙ), ОБРАЗНИЙ (ХУДОЖНІЙ), РЕАЛЬНИЙ (ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ).
У цій загальній системі у кожному рівні ми виділили міру присутності архетипного рівня, створивши певну градацію її складових:
Образ нефіксований, неусвідомлений архетип. Визначається лише за сукупністю біоенергетичного впливу, але, однак, цілої системи координат.
Архетипний образ образ, що несе сугестивний план інформації, сприймається як беззаперечна даність, але на рівні форми структури він чітко окреслений. Це і є міфологічний образ.
Фольклорний образ свідчення відриву творчої свідомості від беззаперечної даності, це нова модель суб”єктивізованого асоціювання. Елемент сугестії в ньому, безперечно, присутній, але він не домінує. Свідомість ідентифіковано ставиться до інформації. Інформація (пісня) є паралельною моделлю до міфоінформації чи її оригіналу-матриці неусвідомленої архетипної інформації.
Художній образ жанрова чи образна модель, що є самостійною структурно-свідомісною одиницею, паралельною моделлю. Це спийняття реальної інформації, яка базується на принципі образної аналогії.
Документальний образ сприйняття світу як реальної несуб’єктиві-зованої даності.
Документально-художній образ несе у собі елементи реального та образно-відображеного свідомісного відбиття.
Отже, у контексті диференціації свідомісного відбиття виокремився реальний, документальний образ світу. Рівень сугестивності в ньому мінімальний, хоч у часовому контексті поняття реальності інформації завжди тією чи іншою мірою суб’єктивізоване.
Ми вибудували ряд своєрідного архетипного пронизування інформації, або ряд її присутності у образах та стуктурно-свідомісних системах, що відбивають реалії соціуму архетипи нефіксовані, архетипи образні (міфологічні), фольклорні, художні, документальні. За рівнем виявлення у соціумі (назва архетипи є умовною) існують архетипи соціально-історичні, естетичні, етичні, психологічні, кліше-штампи. За цією класифікацією видно, що все поле архетипної свідомості пронизане архетипною сферою від істинно архетипного, сугестивного, характерного для міфології, до умовно архетипного: архетипи-кліше, архетипи поведінки героя. Відповідно, при дослідженні архетипного поля народної пісні ми чітко фіксуємо таку присутність архетипної сфери у різних жанрах календарно-обрядової поезії.
Ми зазначаємо, що реставрація або перевідчування пратексту поняття досить суб’єктивне, бо ми не можемо включитися” у справжній міфоконтекст часу, який позначений наявністю поетичного безапеляційного мислення. Але вироблення системи такого дослідження, визначення логіки і структури народження фольклорного образу, не говорячи вже про міфообраз, на рівні системи сприйняття інформації це вже надзвичайно важлива робота.
У народнопісенних обрядових текстах нам вдалося простежити ланцюг образно-понняттєвих взаємодій при народженні смислового вираження: архетип (несвідоме знання) архетипний образ (архетип, що зафіксований свідомістю, міфологічний образ), фольклорний образ (початковий рівень художнього образу, вже паралельна модель образу-субстанції, що сприймається автором дистанціоновано і базується на образних стереотипах як празнанні), художній образ унікальна система образного відбиття, що базується на найвищому рівні художньої аналогії, документальний образ сприйняття світу як реальної несуб’єктивізованої даності.
У визначенні критеріїв дослідження архетипно-образної структури народної пісні нами була зроблена спроба виокремити цілі пласти архетипного знання: архетипний горизонт, міфологічно-архетипний горизонт (космогонічний), первиннофольклорний (з міфологічними ознаками), фольклорний (з частковими міфоелементами). Ми виявили функціональні етнічні архетипи (означення життя і побуту українця на всіх рівнях). Це було намагання окреслити чітку архетипно-інформаційну модель народної творчої свідомості.
Найголовніше, що було зроблено, це дослідження календарно-обрядової пісенності відомої виконавиці Явдохи Зуїхи, тексти якої записував Гнат Танцюра. Це дало можливість осмислити проблему пам’яті конкретного носія фольклору у контексті еволюції фольклорного мислення.
Тривалість роботи з носієм говорить сама за себе, бо це підтвердження надійності системи пам’яті носія, а, отже, системи поетичного народного сприйняття завдяки інформаційній системі, яка називається піснею. Тобто пісенна творчість народу виступає як своєрідний поетичний літопис-матриця. Причому, це пам’ять не лише носія конкретного, а й водночас узагальнена пам’ять, яка ретранслює (висвітлює) суперпам’ять народу, починаючи з найдревнішої інформації про його світобачення. З іншого боку, пісня у контексті конкретного життя Явдохи Зуїхи була вирівнювальним” (у психологічному аспекті) моментом. Пісня функціонально важлива для психології сприйняття світу у стресовій ситуації. Мовиться не лише про психологічне урівноваження душі під час горя, а й про, скоріше, ”входження” в часову пам”яттєву поетичну матрицю народу, де співвідношення часу, простору, психологічних домінант (горя, радості), багатоликість досвіду виводять душу конкретної індивідуальності у надконкретний” погляд на світ. Це своєрідний узагальнений поетичний досвід сприйняття світу, який підтверджується індивідуальними оцінками-переживаннями.
Дослідивши архетипно-образну наповненість календарно-обрядових пісень, записаних Гнатом Танцюрою від Явдохи Зуїхи, ми дійшли висновку.
Оскільки календарно-обрядовий горизонт творчої свідомості народу генетично пов”язаний із циклами природи, то несвідомий (сугестивний) аспект вираження в ньому надто сильний. Генетика мотиву представлена групою архетипів, фіксованих свідомістю, для яких характерні повторювальність та досвід повторювання, що спочатку формувався на біоенергетичній реакції, а пізніше на смислово-образній. Цим зумовлена і архетипно-образна сталість міфологічних, а пізніше і фольклорних образів, що містять у собі залишки попередньої неусвідомлювальної архетипної системи.
Виявляючи рівень архетипізації, ми фіксуємо:
Архетипний рівень на видимому (усвідомленому) плані не виявляється, але за магічною дією, безперечно, лежить в основі всього дійства.
Образно-архетипний рівень (міфологічне мислення) фіксуємо наявність міфологеми замовляння врожаю через сюжет-синхронізацію з природою й сприйняття цього сюжету як даності буття. Це свідчить про наявність у тексті свідомісного міфопласта, що відображає відповідний і персоніфікований аспект мислення й бачення структури природи (її світобудови).
І, все ж, за смисловою й змістовою конструкцією (функцією тексту у хороводі, який має магічну дію), текст, як тип мислення, має синкретичний характер, бо водночас, будучи за образною структурою фольклорним (первиннообразно дистанціонованим), у магічній функції умовно реального мислення він втрачає цю предметну дистанціонованість і в цілому є архетипно-образним (міфологічним), бо функція міфологічного мислення, як ми зазначали, це сприйняття світу, його явищ як беззаперечної даності, а фольклорного (первинно-образного дистанціонованого мислення) це сприйняття, базоване на створенні первинної образної аналогії. А це вже функція раціонального (логічного) відображення явищ світу. Тобто ми акцентуємо на тому, що обрядова поезія несе у собі подвійну функцію: умовно реальну (міфологічну) і фольклорну (художню), що передбачає сприйняття світу за образною аналогією. Текст, вихоплений з міфологічного часового контексту (скажімо, для людини ХХІ-го століття) звісно, буде сприйматися як фольклорний (образно дистанціонований), оскільки при його сприйнятті буде відсутня безапеляційність сприйняття того, про що мовиться у ньому.
У текстах, які представляє Явдоха Зуїха, одразу помітно, що зміст творів вже віддалений від обрядової першооснови і не несе зовні такої яскравої магічної функції. Хоч ми розуміємо: при всіх часових змінах текст хороводних пісень все ж не може повністю відійти від історичної першооснови.
Виявивши основну систему ритуально-міфологічної основи літнього циклу календарної обрядовості, ми помітили, що вона має своєрідний кульмінаційний центр свято Купала. Всі інші дійства, що передують йому, це своєрідний вступ-приготування до панування літа на землі. Відома міфологічна основа передсюжету для Купала: день Раю (Юрія) свято першого вигону худоби на пасовища. Цим зумовлені ритуали поклоніння деревам або тваринам (наряджання деревця-гільця, прикрашання тварин квітами та стрічками. Клечальна (Зелена) неділя пік вияву культу дерев та тварин. Відповідний обряд клечання прикрашання зеленню хати та подвір’я, у якому наявна магія відганяння нечистої сили та стимулювання швидшого озеленення землі. Наступний етап Русальний тиждень, що свідчив про завершення весни і настання літа.
Пам’ять Явдохи Зуїхи зафіксувала невеликий фрагмент русально-петрівчаного циклу, але й це унікально, бо, все одно, пам’ять конкретного носія представляє відповідальний період людського магічного буття літній період сприйняття світу. Безперечно, ми фіксуємо наявність архетипного (неусвідомленого) знання. Воно не існує як система, а як даність, як філософія буття людини. Мовиться про взаємозалежність людини і природи, а головне відчуття людиною своєї залежності від природи, від потойбічних сил.
Життя пісні багатовимірне у часовому контексті, і модель її сприйняття може бути густо насиченою або спрощеною у залежності від специфіки мислення епохи і відповідної специфіки сприйняття кодів памйяті (образно-архетипного фонду). У русально-петрівчаних піснях Явдохи Зуїхи архетипний пласт інформації фіксується у залежності від рівня сприйняття, зумовленого специфікою епохи, у якій знаходився виконавець. Але на архетипно-образному рівні знакові моделі присутні виразно.
Синкретизм магічних дій (сюжетів) ілюструє потужну архетипно-образну основу купальського циклу пісень, де, все ж, архетипне як несвідоме, поєднуючись зі свідомим, зокрема соціальним досвідом людини, утворює оригінальну систему ”етнічна пам’ять”, міфологічна пам’ять”, ”фольклорна пам’ять”. Лише у контексті фольклорної пам’яті фольклорні елементи можуть ”занижувати” свою архетипну напругу (архетипну місткість), бо текст, танець з розвитком аналітичної функції мислення не сприймається як беззаперечна даність-стан, що не піддається осмисленню. Людина навчилася свідомісно дистанціонуватися до обряду, дії. Образне сприйняття при цьому стає ідентифікованим, суб’єктивним, а це вже є специфіка художнього типу мислення, художнього відбиття дійсності.
Цілком зрозумілий олюднений контекст характеру Купала: ”Де ти, Купайло, ночувало?. Побутовий контекст настільки олюднює героя, що він сприймається як людина (ночує, вечеряє). І хоч ми лише трактуємо присутність героя як формальну, важливо те, що народна пам”ять ідентифікує, персоналізує Купала. Архетипний контекст твору (несвідоме) виявляється у природності і органічності сприйняття героя (як свій серед своїх). Він існує, і не треба ставити під сумнів його існування. Тобто тут поєднуються два рівні, власне, архетипний (несвідомий) і образно-архетипний (міфологічний), коли інформація сприймається як незаперечна даність. Безперечно, що говоримо і про наявність первинного художнього рівня (фольклорного) як узагальнюючу модель художніх характеристик (первинно-художньо типізованих).
Пам’ять Явдохи Зуїхи представляє тексти обжинкових пісень,які здебільшого побутового плану. Тобто первинна основа (архетипна основа жнивних свят, драматургія сюжету магічного) майже не збереглася. І тут знову виникає проблема: чи залежить магічність тексту від усвідомлення не лише смислу тексту, а й від відчуття (знання) учасниками сюжету загальної магічної дії?
Аналіз тематичного діапазону і дії, що представлена в тексті, свідчить, що чіткої диференціації на обрядові цикли зажинки жнива обжинки” немає. Є загальна жнивна тематика, де представлено всі елементи жнивного обряду. Процес самих жнив фіксується скупо, але результат (тема обжинок) чіткий.
Архетипно-образна наповненість обжинкових пісень (точніше текстові частини жнивного обряду) виглядає такою:
1. Архетипний рівень (наявність архетипної неусвідомленої інформації) фіксується лише у контексті самого дійства, з усіма компонентами, що витікають зі специфіки мислення самої епохи (ХУ11 поч.. ХХ ст.) Щодо нинішнього часу, то говоримо про частковий сугестивний план (підтекст) фрагментів інформації.
2. Образно-архетипний рівень (міфолологічний), де інформація сприймається як незаперечна свідомісна даність. Тут образно-сугестивна свідомість теж характеризується мислиннєвою специфікою часу. Цей рівень притаманний ХУ11 поч.. ХХ ст., коли обряд сприймається як колективно-свідомісна даність.
3. Система світобудови, що постає з тексту, замикається на рівні поля (степу) з відповідними його межами. На духовному рівні широкий горизонт свідомості.
4. Рівень образної системи (дистанціонованого зображення світу за образною аналогією) відповідає фольклорному мисленню. Для жнивних пісень це переважно перший рівень (низький) наявність епітетно-метафоричних форм та спрощеного деталевого акцентування.
Зимовий обряд органічно вписується у світоглядно-міфологічну концепцію сприйняття світу українцем. Відповідно, це підтверджується образами-архетипами, що мають відображувальний генезис. Предметом нашого дослідження є колядки та щедрівки як одна з підсистем зимового обряду.
Внутрішній метафоричний ряд це образи-архетипи. Вони є міфомоделлю системної уяви про світ. У контексті міфосвідомості (безапеляційного, неіндентифікованого) сприйняття образи-архетипи несуть (мають) сугестивну навіювальну дію. У контексті художньої свідомості (дистанціонованої у сприйнятті об’єкта, суб’єкта) це є фольклорні образи-кліше. З іншого боку, міфосистема світу за колядкою виявляться концепцією-персоніфікацією: Всесвіт теж сім’я (за аналогією) місяць, сонце, зірки
Дослідження образних архетипів народної творчої свідомості у зимообрядовій поезії свідчить про те, що архетипні пласти виявляються і на рівні несвідомого сприйняття світу (власне архетипного), на рівні архетипно-образному (міфологічному), де знак, інформація сприймається як беззаперечна неусвідомлена давність, і на рівні образному, де несвідоме, сугестивне вже виявляється лише як асоціативна образна модель, що має дистанціонований свідомісний характер відбиття світу. Образ тут є самодостатньою структурою з більшою чи меншою автономією окремішності. Це вже початковий рівень художнього відображення фольклорний. Ще одна деталь: наявність, так би мовити, чистого” архетипного пласта може фіксуватися лише у творчій свідомості, що синхронізується зі свідомісним продуктом епохи (сприймач тексту функціонує в контексті сугестивної інформації). В цілому образно-архетипна основа лишається у фольклорних пісенних текстах усіх епох, відповідно, вона посилена в обрядовій пісенності і змікшована (пригашена) у пісенній ліриці, де помітне сильне авторське суб’єктизування (дистанціонування), що свідчить про фондовість архетипно-образного пласта.
Зимова обрядова поезія найпотужніший пласт, який відтворює соціально-психологічну структуру людського життя. При всій міфологічності текстів, перед нами чітка система світогляду, яка має і позаміфологчний (соціальний) рівень. Тобто у колядках, щедрівках з одного боку, ми спостерігаємо присутність чіткої міфопарадигми, з іншого наявність (накладання) системи реального життя, тобто наявність соціо-духовної структури свідомості етносу. Це взаємопереплетіння вже характерне для фольклорного мислення, бо це і є синкретична система відображення життя.
Дослідження трьох шарів народнопоетичного мислення (родинно-побутового, соціально-побутового та історичного) дає цікаві результати по динаміці розвитку поетичної свідомості. Сильна залежність у родинно-побутовій ліриці від образних архетипів долі як системи буття, що найменована і не може бути змінена (фактично міфологічне мислення), у соціально-побутовій народній ліриці змінюється акцентуацією на соціальні факти життя (чумацькі, рекрутські, бурлацькі пісні, наймитські пісні, пісні про соціальну нерівність), хоч фатум долі залишається, але більше як натяк. Створюється враження, що герої живуть у двох вимірах магічному, призначеному, як фатум, і соціальному, який все ж підпорядкований магічній закодованості.
Вже історичні пісні різко знімають магічний сегмент інтерпретації (факту життя). Епічність подачі вимагає поглибленої історичної сюжетики, деталевої фактури. Змінюється модуль оцінок. Соціальне виходить на перший план. Якщо хтось винен, то пани, царі, хоч це теж ”закомуфльовано” у буттєві коди-критерії лиха доля хороша доля. Акценти ці в історичних піснях не часті. Якщо брати до уваги всю образно-архетипну систему народної пісні, то ми виведемо закономірність, що історичний пласт пісень найбільш наближений до нового” часу. А вся система ”народна пісня”, народна творчість” однак є чітко кодовою, архетипною (образно-архетипною). Інакше й не може бути, бо знання, які вона несе ”виходять” з архетипного рівня (несвідомого, як спільне знання-досвід), образно-архетипного (міфологічного, якому властиве безапеляційне сприйняття) і фольклорного (перший рівень художнього, який працює” в режимі сталих образів-кліше (художніх архетипів).
Календарно-обрядова пісенність дає цінний матеріал для дослідження інтелектуально-образної еволюції саме на рівні свідомісної адаптації у сприйнятті життєвої інформації і її поступового осмислення. Цей пласт народної пісенності завжди буде у полі зору дослідників, бо він розпочинає еволюцію образних архетипів на всіх рівнях, він є підмурівком створення наступних пластів народної пісенності, головне трансформації у кожного етносу фольклорної свідомості у художню свідомість нової доби як найвищого рівня образного сприйняття життя. Це свідчитиме про дальший поступ народного мислення по шляху до інтелектуалізації образного відображення світу.

Бібліографічний апарат дисертації

1. Азбелев С. Н. Отношение предания, легенды и сказки к действительности: С точки зрения разграничения жанров // Славянский фольклор и историчес­кая действительность: Сб. статей. М.: 1965. С. 525.
2. Аникин В. П. Теория фольклора / В. П. Аникин. Курс лекций. -2-е изд., доп. М.: КДУ, 2004. 432 c.
3. Аникин В. П. Русское устное народное творчество. Методические указания для студентов фил. фак-ов / Аникин В. П. М.: Изд-во МГУ, 1981. 94 с.
4. Антонович Вл. и Драгоманов М. Исторические песни малорусского народа, с объяснениями / Вл. Антонович и М. Драгоманов. К.: Типограф. М. П. Фрица, 1875. Т. 1, К.: Типограф. М. П. Фрица 1876. Т. 2.
5. Аткинсон Р. С. Человеческая память и процесс обучения / Р.С .Аткинсон /[Пер.с англ. Вст. ст. Ю. М. Забродина и др.]: М.: Прогресс, 1980. 528 с.
6. Байбурин А. К. Ритуал в традиционной культуре: структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов /А. К. Байбурин. СПб., 1993 242 с.
7. Байбурин А. К. Семиотические аспекты функционирования вещей / А. К. Байбу­рин // Этнографическое изучение знаковых средств культуры. Л.: Наука, 1989. С. 63-88.
8. Балади. / Упор. О. І. Дей та А. Ю. Ясенчук. К.: Дніпро, 1987. 482 с.
9. Балушок В. Г. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян / В. Г. Балушок. Львів- Нью-Йорк: В-во М. П. Коць, 1998. 215 с.
10. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика / [Пер. с франц., сост., общ. ред. и вст. ст., С. 345 Г. К. Косикова] Барт Р. М.: Прогресс, 1989. 616 с.
11. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бахтин; [прим. С. С. Аверинцева, С. Г. Бочарова]. М.: Искусство, 1979. 424 с. (Из истории советской естетики и теории искусства).
12. Безверха Г. І., Логвін В. В. Світоглядні орієнтації в усній народній творчості укр. народу / Г. І. Безверха, В. В. Логвін. К.: 1996. 160 с.
13. Березовський І. П. Українська народна творчість (20-30 роки XX ст.). / І. П. Березовський. К.: Наук. думка”, 1973. 152 с.
14. Березовський І.П. Українська радянська фольклористика. Етапи розвитку і проблематика / І. П. Березовський. К.: Наук. думка”, 1968. 344 с.
15. Бернштейн Б. Традиции и социокультурные структуры // Советская етно­графия. 1981. № 2. С. 107110.
16. Бисикало С.К. і Борщевський Ф.М. Український фольклор. Критичні мате­ріали./С. К. Бисикало, Ф.М. Борщевський // Навчальний посібник для факуль­тетів університетів та педагогічних інститутів /. К.: Вища школа”, 1978. 288 с.
17. Білик Я. Дослідження ігрового феномену в культурі/ Я. Білик. Х.: Константа, 1998. 144 с.
18. Білокінь С. І. У пошуках української душі /С. І. Білокінь // Українська душа. К.: Фенікс”, 1992. С. 120125.
19. Богатырев П. Г. Вопросы теории народного искусства / П. Г. Богатырев. М.: Искусство, 1971. 544 с.
20. Бойко В. Г. Поетичне слово народу і літературний процес. Проблема фольклорних традицій в становленні української радянської поезії / Володимир Григорович Бойко. К.: Наук. думка”, 1965. 366 с.
21. Бойко В. Г. Сучасна народнопоетична творчість на Україні. Основні тенденції розвитку / Володимир Григорович Бойко. К.: Наук. думка”, 1973. 119 с.
22. Бодянський О. О народной поэзии славянских племен / О. Бодянський. М.: В типографии Николая Степанова, 1837. 139 с.
23. Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні / В. К. Борисенко /АН УРСР Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Риль­ського. К.: Наук. думка, 1988. 192 с.
24. Бріцина О. Ю. Українська народна соціально-побутова казка. К.: Наук. думка, 1989. 152 с.
25. Бріцина О. Ю. Українська усна традиційна проза: питання текстології та виконавства / О. Ю. Брицина / АН УРСР Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Риль­ського. К.: Наук. думка, 2006. 400 с.
26. Бріцина О. Ю. Усна теорія і текстологічне дослідження української прозової традиції / О. Ю. Бріцина // Усна епіка: етнічні традиції та виконавство. Ч. 1. К.: 1997. С. 3036.
27. Бройтман С. Н. Историческая поэтика: Хрестоматия-практикум / С. Н. Бро­йтман. М.: Академия”, 2004. 352 с.
28. Булашев Г. О. Міфи України / Г. О. Булашев. К.: Довіра, 2003. 383 с.
29. Булашев Г. О. Український народ: у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди / Г. О. Булашев. К.: Довіра, 1992. 412 с.
30. Буряк (Селіванов). Архетип. Свідомість. Етнос / Буряк (Селіванов) // Голосарій. К.: Українські пропілеї”, 2004. С. 214278.
31. Буряк В. Д. Архетипологія К.Г. Юнга і системність фольклорного мислення / Володимир Дмитрович Буряк // Национальная психология и духовные ценности народа. Д., 1994.
32. Буряк В. Д. Головні психологічно-художні домінанти інформаційно-художньої свідомості у контексті генезису форм і методів вираження факту / Володимир Дмитрович Буряк // Вісник Дніпропетровського університету. Сер. літературознавство та журналістика. Д., 1998. Вип. 2. С. 173178.
33. Буряк В.Д. Інформаційний сугестивізм як праматриця сучасного творчого дискурсу / Володимир Дмитрович Буряк // Вісник Дніпропетровського університету. Сер. журналістика. Дніпропетровськ, 2005. Вип. 3. Т.1 С. 6573.
34. Буряк В. Д. Магічно-величальна обрядовість як інформаційна система фольклорної свідомості // Народознавчі аспекти фольклору, мови та літера­тури. Придніпров’я. Дніпропетровськ, 1995.
35. Буряк В. Д. Міфофольклорне мислення у сучасному соціокультурному контексті // Література в контексті культури. Зб. наук. пр. Д., 2001. Вип. 6. С. 109118.
36. Буряк В. Д. Соціально-психологічні та філософські основи інформаційно-художньої свідомості / Володимир Дмитрович Буряк // Поетика інформа­ційно-художньої свідомості. Еволюція форм і методів вира­ження інформації (факту) у контексті інтелектуалізації творчої свідомості. Монографія. Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2001. С. 546.
37. Буряк В. Д. Магічно-величальна обрядовість як інформаційна система фольклорного мислення / Володимир Дмитрович Буряк // Поетика інформа­ційно-художньої свідомості. Еволюція форм і методів вира­ження інформації (факту) у контексті інтелектуалізації творчої свідомості. Монографія. Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2001. С. 152167.
38. Буряк В.Д. Фольклорне, художнє та публіцистичне мислення у контексті інтелектуально-образної еволюції. Дис. докт. філол. наук: 10.01.07. / Буряк Володимир Дмитрович. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2003. 462 с.
39. Буряк В.Д. Інформаційно-естетичний аспект форм індивідуального вира­ження сучасної фольклорної пам’яті / Володимир Дмитрович Буряк // Поетика інформа­ційно-художньої свідомості. Еволюція форм і методів вира­­ження інформації (факту) у контексті інтелектуалізації творчої свідо­мості. Монографія. Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2001. С. 167184.
40. Велецкая Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. М.: 1978. 240 с.
41. Веселовский А.Н. Психологический параллелизм и его формы в отражениях поэтического стиля / А. Н. Веселовский // Историческая поэтика. Л.: ГИХЛ, 1940. С. 125199.
42. Виноградова Л. Зимняя календарная поэзия западных и восточных славян / Л. Виноградова. М.: 1982. 256 с.
43. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології / Хв. Вовк. К.: "Мистецтво", 1995. 335 с.
44. Воеводина Л. Мифология и культура /Л. Воеводина. М.: Институт общегуманитарных исследований, 2002. 384 с.
45. Войтович В.М. Українська міфологія / В. М. Войтович. Київ: Либідь, 2002. 664 с.
46. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис / Олекса Воропай. Мюнхен: Українське видавництво, 1966. Т.2. 442 с.
47. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис / Олекса Воропай. Мюнхен: Українське видавництво,