Коржик Анна Олександрівна Семіо- сфера трапези в українському фольклорі

Короткий опис

Коржик Анна Олександрівна, провідний екскурсовод Національного заповідника «Софія Київська»: «Семіо- сфера трапези в українському фольклорі» (10.01.07 - фольклористика). Спецрада Д 26.001.15 у Національ­ному заповіднику «Софія Київська»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КОРЖИК АННА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 392.81
СЕМІОСФЕРА ТРАПЕЗИ В УКРАЇНСЬКОМУ ФОЛЬКЛОРІ
10.01.07 – фольклористика
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник –
Івановська Олена Петрівна,
доктор філологічних наук,
професор
Київ – 2017
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………...4
РОЗДІЛ 1 ХАРЧУВАННЯ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ЗАЦІКАВЛЕННЯ
ТА АКТУАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ В ДОСЛІДЖЕННІ ТРАПЕЗИ ………..………9
1.1. Дослідження традиційного харчування українською
гуманітаристикою …………………………………………………………….…..9
1.2. Культурний феномен «трапеза» як наукова проблема……...…..........35
1.2.1. Психоаналітичні стратегії у дослідженні трапези………….…........39
1.2.2. Концептуальний підхід у дослідженні трапези…………….…….…54
1.2.3. Структуралістські підходи. Трапеза як текст……………………….58
Висновки до розділу 1………………………………………………………..68
РОЗДІЛ 2. ДИСКУРСИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ІНТЕРСЕМІОТИЧНОГО ТЕКСТУ ТРАПЕЗИ …………………………..…….71
2.1. Постулювання цивілізованої моделі поведінки в усних
наративах…………...……………………………………………………..…...….72
2.2. Трапеза – маркер соціальної ситуації ……………………….…..…..76
2.3. Харчова традиція як чинник формування та підтримання єдності та
ідентичності…………….…………………………………………………………83
2.4. Структура застільних взаємин як фактор конструювання
та відображення соціальної ієрархії та стратифікації……………….….…..…89
2.5. Трапеза як часовий конструкт у річному та індивідуальному
життєвому циклі…………………………………………………………….……95
2.6. Аксіологія їжі в традиційному обміні дарами та комунікації
з предками…………………………………………………………………….....100
2.7. Їжа як засіб магії………………………………………………...….….105
Висновки до розділу 2………………………………………………………111
РОЗДІЛ 3. СЕМІОСФЕРА ТРАПЕЗИ У ЧАРІВНІЙ КАЗЦІ…………115
3.1. Міфологема мати-людожерка: харчова регресія, харчова
залежність ……………………………………………………………...…..……116
3.2. Міфологема чарівного зачаття. Міфологема побратимства………128
3
3.3. Мотивна парадигма лімінальної трапези та жертовної
трапези…………………………………………………………………………...134
3.4. Семіосфера трапези у жіночій ініціації. Мотив життєдайної
трапези ……………………………………………………..………………....…144
Висновки до розділу 3…………………………………………………..….156
ВИСНОВКИ………………………………………………………….….…160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….164
ДОДАТКИ……………………………………………………………….….176
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Трапеза є важливим компонентом
щоденного життя та ритуальних практик і наочним прикладом взаємозв’язку
між задоволенням тілесних потреб та потреб соціальних, культурних,
психологічних, що знаходить відображення у текстах фольклору різних
жанрів. Предметом наукового дослідження в українській фольклористиці, як
правило, було традиційне харчування як комплекс способів приготування і
вживання їжі. Українська традиційна кулінарія здебільшого ставала лише
предметом дослідження вітчизняної й іноземної етнографії на рівні
описовому, обмежуючи дискурс фіксацією та описом культурного факту.
Незважаючи на величезну кількість фольклорних текстів, що апелюють до
семіосфери трапези, цей субстанційно-онтлогічний феномен не отримав ще
адекватної інтерпретації. На нашу думку, окрім безпосереднього задоволення
тілесних потреб, трапеза забезпечує задоволення потреб комунікативних,
сприяє формуванню взаємин між членами спільноти, стає засобом обміну
інформацією, збереження та трансляції фольклорних знань. Для української
фольклористки дослідження трапези як інтерсеміотичного тексту,
концептуальний і психоаналітичний підхід у дослідженні трапези є новацією.
У вітчизняній науці символіка та соціальні функції трапези досліджувалися
лише спорадично, у контексті загальної фольклористичної проблематики;
праці, присвячені суто традиційному харчуванню, зазвичай обмежувалися
етнографічним та історичним підходом. Актуальність теми зумовлена
недостатнім ступенем розробленості проблеми трапези як інтерсеміотичного
фольклорного тексту в українській фольклористиці і є важливою з точки зору
подальшого теоретико-методологічного розвитку фольклористики як наукової
галузі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалася на кафедрі фольклористики Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка в межах наукової теми
5
«Актуальні проблеми філології» (Державний реєстраційний номер 02БФ044-
01, науковий керівник д. філол. наук, проф. Г. Ф. Семенюк). Тема дисертації
затверджена на засіданні Вченої ради Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від
23 грудня 2013 року). Тема дисертації уточнена та перезатверджена
«Семіосфера трапези в українському фольклорі» на засіданні Вченої ради
(протокол № 10 від 27 травня 2014 року).
Мета і завдання. Мета дисертації – виявити специфіку, структуру та
принципи функціонування семіосфери трапези в українському фольклорі.
Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
– проаналізувати основні етапи дослідження традиційного харчування
українською гуманітаристикою;
– дослідити напрями та підходи до вивчення трапези як культурологічної
проблеми;
– окреслити ефективні стратегії дослідження семіосфери трапези;
– виокремити дискурсивні характеристики трапези як інтерсеміотичного
тексту;
– виявити та проаналізувати функції трапези як семіосфери;
– розкрити символічне значення трапези;
– виокремити головні міфологеми трапези у казковій прозі.
Методологічні засади дослідження полягають у використанні
актуальної методологічної стратегії для дослідження трапези як
інтерсеміотичного фольклорного тексту. Для виокремлення та аналізу
комунікативних функцій трапези застосовуються дискурсивний та соціальнопсихологічний підходи, для дослідження семіосфери трапези –
психоаналітичний, структурно-семіотичний та концептуальний підходи.
Комплексне застосування цих методів допомагає адекватно дослідити трапезу
як особливе фольклорне явище.
Теоретико-методологічною базою дослідження є здобутки вітчизняних
та зарубіжних вчених, таких як С. Айзек, Р. Барт, Хв. Вовк, А. Ван Геннеп,
6
В. Гнатюк, М. Грушевський, В. Давидюк, О. Івановська, Г. Кабакова,
М. Кляйн, К. Леві-Строс, Е. Левкієвськая, М. Маркевич, М. Монтанарі,
Ф. Перлз, М. Сумцов, С. Толста, М. Толстой, І. Франко, А. Фройд, З. Фройд,
П. Чубинський, К. Юнг.
Джерельну базу дослідження складають, насамперед, матеріали
з наукових архівних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та
етнології ім. М. Рильського НАН України, що не були раніше опубліковані,
зокрема: матеріали у записах П. Балицького, А. Боголюбова, І. Волового,
Х. Заболотного, П. Кондратюка, В. Кравченка, О. Мишутіна, М. Рябого та
інших. Було опрацьовано понад 30 одиниць зберігання, загальним обсягом
600 аркушів. Також у дослідженні використано тексти, записані автором, що
були оформлені у вигляді архівної одиниці зберігання обсягом 60 арк. За
потреби використовувалися тексти з фольклорних збірників.
Об’єкт дослідження – концепт «трапеза» в різножанрових текстах
українського фольклору (народний календар, казка, меморат, фабулат,
народне оповідання, апокриф, паремії, замовляння та ін.)
Предмет дослідження: семіосфера трапези як знаково-функціональна
комунікативна система, виражена вербальними та невербальними засобами і
включена до фольклорного дискурсу.
Наукова новизна роботи. Дисертація – перша у вітчизняній науці спроба
розглянути трапезу як систему комунікації, яка базується на цілісному
психологічному і соматичному досвіді, що відображений у текстах
фольклору:
– вперше послідовно виокремлено соціальні функції трапези та значення
трапези у фольклорній комунікації;
– досліджено специфіку функціонування семіосфери трапези, що
послідовно реалізується у вербальних та невербальних текстах;
– виокремлено міфологеми чарівної прози, пов’язані з трапезою;
– здійснено інтерпретацію смислових конструктів семіосфери трапези
з огляду на соматичне підґрунтя;
7
– запропоновано авторське визначення фольклористичної категорії
«трапеза» як інтерсеміотичного фольклорного тексту;
– дослідження переважно спирається на архівні матеріали та записи
автора, які раніше не публікувалися і вперше вводяться в науковий обіг.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання
матеріалів та висновків дисертаційної роботи у викладанні курсів
із фольклористики, етнології, культурології, етнопедагогіки, на філологічних
факультетах університетів, у написанні пошукових досліджень
із філологічних, психологічних проблем, кваліфікаційних робіт, підготовці
посібників з фольклористики, етнології та культурології.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою.
Наукові публікації виконано без участі співавторів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації
обговорено на засіданні кафедри фольклористики Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (31 січня
2017 р., протокол № 7). Основні положення та висновки дисертації апробовані
у формі доповідей на наукових конференціях і семінарах: Міжнародна
наукова конференція «Українська народна культура в контексті збереження та
розбудови державності» (Треті Максимовичівські читання) (Черкаси, 2014);
Міжнародна наукова конференція «Сучасна філологія: парадигми, напрямки,
проблеми» (Київ, 2014);Науково-практичний семінар молодих науковців
«Мова і культура як форми людського буття і свідомості нації» (Київ,
2014);Міжнародна наукова конференція «Восьмі фольклористичні читання,
присвячені професору Лідії Дунаєвській» (Київ, 2015); Круглий стіл
«Фольклористика як базова галузь гуманітаристики: історія, сучасність,
перспективи розвитку» (Київ, 2015).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації
викладено у п’яти наукових публікаціях, чотири з яких вміщені у наукових
фахових виданнях України, одна – в іноземному альманаху:
8
Коржик А. О. Дискурс їжі в українському фольклорі: структурносеміотичний аналіз / А. О. Коржик. // Міфологія і фольклор. – Львів:
ЛНУ ім. І. Франка, 2015. – С. 54–59.
Коржик А. О. Дослідження традиційного харчування в українській
фольклористиці ХІХ століття / А. О. Коржик. // Літературознавство.
Фольклористика. Культурологія. Збірник наукових праць. – Черкаси:
Видавець Чабаненко Ю. А., 2015. – № 18. – С. 54–59.
Коржик А. О. Семантика кулінарного тексту українців на матеріалі
родильного фольклору / А. О. Коржик // Літературознавчі студії.
Вип. 39. Ч. 2. – Київ: «Київський університет», 2014. – С. 36–41.
Коржик А. О. Харчові табу та ритуальна трапеза в українському
фольклорі / А. О. Коржик // Літературознавчі студії. Вип. 43. Ч. 2. – Київ:
«Київський університет», 2015. – С. 331–338.
Korzhyk Anna. Marker of Significant Situation as Intersemiotic Text Function
of Traditional Meals // Spheres of Culture – Lublin – Vol. 12. – 2015 – P. 310–316.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,
які містять підрозділи, висновків та списку використаних джерел, що налічує
186 стандартних позицій, з яких 20 позицій архівних джерел, та додатків
(20 одиниць). Загальний обсяг дисертації – 205 сторінок, з них –
163 основного тексту

Список літератури

ВИСНОВКИ
У Висновках підсумовано основні результати дослідження.
В українській науковій традиції трапеза розглядалася як етнографічне явище;
такий підхід призводив до нівелювання значення трапези як одного
з важливих чинників формування та функціонування фольклорного дискурсу.
Дослідження трапези та традиційного харчування в українській
фольклористиці залучало насамперед етнографічний та історичний методи
аналізу, семіотичним функціям і символіці трапези увага приділялася лише
побіжно, що призвело до існування суттєвої прогалини в дослідженні.
Методологічний же інтердисциплінаний інструментарій гуманітаристики
новітнього часу уможливив аналіз семантики та прагматики трапези із
застосуванням психоаналітичного, дискурсивного, соціально-психологічого,
семіотичного та концептуального підходів.
У дисертації трапеза розглядається як цілісне явище, що об’єднує
соматичний та психологічний досвід і є важливим засобом фольклорної
семіотизації. Традиційна культура, що тяжіє до створення символічного
значення на основі щоденних побутових практик, закономірно використовує
величезний потенціал трапези та продукує взаємопов’язані семантичні пласти.
Трапеза як щоденна побутова практика забезпечує можливість задоволення
тілесних потреб, але жодним чином цим не обмежується. У фольклорному
дискурсі трапеза функціонує як семіотичний комплекс, представлений у
процесі комунікативної взаємодії.
У дисертації запропоновано авторське визначення фольклористичної
категорії «трапеза» як інтерсеміотичного фольклорного тексту – знакова
комунікативна система, для якої властива ієрархічна структура, рольова
стратифікація актантів, де засобами комунікації є предметний, акціональний
та вербальний складники, при цьому семіотичним ядром трапези є ритуальна
страва та її приготування і споживання, периферією ж – вербальний субтекст.
161
Структура тексту трапези є трирівневою, рівнозначними компонентами
якого є: приготування; споживання; післязастільна поведінка.
У дослідженні виокремлено й проаналізовано комунікативні функції
трапези. Комунікація, як вербальна так і невербальна, покликана задовольняти
соціальні потреби носіїв фольклору. Заради задоволення цих потреб
формується спільне умовне осмислення реальності, що визначає напрямок
комунікації та забезпечує функціонування семіосфери трапези і виконання
низки функцій, а саме: постулювання цивілізованої моделі поведінки,
маркування соціальної ситуації, формування та підтримання єдності та
ідентичності, конструювання та відображення соціальної ієрархії, функція
подарунку, магічного засобу. Семіосфера трапези передбачає задоволення
соціальних потреб носів фольклору, здійснюючи трансмісію досвіду та
забезпечуючи їх відтворення у конкретних вербальних та невербальних
текстах.
Дослідження засвідчило, що стійкість традицій щоденної та ритуальної
трапези як практики пов’язана, насамперед, із семіотичним значенням
трапези, усталеністю традиційних смислів. Символічне значення ритуальної
та щоденної трапези, семіотика фольклору превалює над практичним
значенням, і, в окремих випадках, практичне значення трапези, можливість
задовольнити через їжу тілесні потреби, може бути знехтуване заради
задоволення потреб соціальних, комунікативних. Трапеза також здатна
впливати на психоемоційний стан особистості. Участь у традиційних
колективних практиках дозволяє носієві фольклору позбавитися
психологічної напруги, окреслити власну ідентичність та досягти
самоактуалізації. Семіосфера трапези постає важливим чинником
у налагодженні комунікації, покликаної позитивно вплинути
на психологічний стан кожного члена спільноти.
У дисертації здійснено спробу на засадах психоаналітичних студій
інтерпретувати семіотичний потенціал трапези як засобу для відображення та
трансформації людських взаємин. Оскільки досвід перших років життя значно
162
впливає на доросле життя людини, закономірно, що перший досвід,
пов’язаний із трапезою – перебування дитини біля материнських грудей – стає
підґрунтям для метафоричного осмислення взаємин із матір’ю та формування
стрижневих концептів.
Запропоновано виокремити головні міфологеми трапези у казках:
міфологема поглинання матір’ю-людожеркою, міфологема харчової
залежності, міфологема харчової регресії, міфологема життєдайної трапези,
міфологема чарівного зачаття, міфологема молочного побратимства,
міфологема лімінальної трапези, міфологема життєдайної трапези. Здійснено
спробу пояснити витоки засадничих категорій семіосфери трапези та
окреслити варіативність/інваріантність функціонування стрижневих
міфологем. Доведено, що сутнісно цілісна семіосфера трапези осмислюється у
двох векторах – з позитивною та з негативною конотацією: як джерело життя і
як загроза смерті. Існування двох векторів базується на можливості різного
метафоричного осмислення базового соматичного досвіду у фольклорних
текстах.
Існує кореляція між функціями семіосфери трапези та трапези
як сюжетотвірної функції у текстах чарівних казок. Доведено, що у корпусі
текстів, присвячених чоловічій ініціації, та текстах, що репрезентують
ініціацію жіночу, по-різному актуалізується значення трапези. У текстах, що
порушують проблему чоловічої ініціації, увиразнено проблему сепарації сина
від матері. Період до відокремлення від матері номінується як період
перебування «в колисці» або «в животі»; стан «сповитості», тобто
нерухомості й залежності в материнській утробі. Залежність метафоризується,
зокрема, в темі годування: мати забезпечує сина їжею, але він мусить
підкорятися їй. Подібний стан загрожує незалежності та індивідуальності
протагоніста, навіть його життю. Поява демонізованої материнської фігури,
яка загрожує ідентичності, забезпечує протагоністу стійку мотивацію до
сепарації та становлення. Небезпека залежності метафоризується у термінах
трапези: рубання на шматки, поїдання, поглинання, проковтування. Поява
163
образу матері-людожерки ґрунтується на функціональній інверсії: мати, яка
годує – мати, яка проковтує, мати, яка народжує – мати, яка поглинає, що
відбувається через розкриття дуалістичної природи трапези, котра з одного
боку дає життя і підтримує існування, а з іншого, зокрема у випадках
вживання в їжу м’яса, потребує припинення життя істоти. В контексті
ініціального становлення героя харчова поведінка є маркером ідентичності,
що через харчову поведінку визначає належність до групи. Поява нових
харчових патернів свідчить про успішне проходження героєм інціальних
випробувань, знаменує найголовніші віхи сюжету, тобто є маркером ситуації.
Також у процесі ініціації протагоніста трапеза є даром і засобом комунікації.
Широко представлено концепти магічної їжі: чарівні ягоди, яблука, свинказолота-щетинка, звірине молоко.
Для героїні чарівної казки дорослість передбачає потенційне
материнство, для неї найбільша небезпека – самій перетворитися на матірлюдожерку. Тому ініціальний шлях героїні розгортається інакше: вектор
спрямовано на пропрацювання власних поведінкових патернів та розкриття
себе як матері годувальниці. Ініціантці доводиться формувати власну
ідентичність, і маркером ідентичності стає прийнятна чи неприйнятна,
цивілізована або дикунська харчова поведінка. Актуалізується креаційна
парадигма: фруктове дерево (яблуня), піч, криниця, що, відповідно,
символізують плодючість, жіноче лоно, канал зв’язку з предками.
Текстовою базою дисертації стали переважно маловідомі, раніше
неопубліковані архівні джерела, зокрема матеріали архівів ІМФЕ
та матеріали, зібрані автором. Робота забезпечує введення в науковий обіг
нового матеріалу та розширює перспективи подальшого дослідження.
У дисертації застосовано актуальні підходи до традиційного харчування
та феномену трапези, складність дослідження якого полягає у наявності
великої кількості різнопланового матеріалу, який залишає простір
для різноманітних інтерпретацій у контексті подальших досліджень.