Лексико-граматична структура турецького газетного тексту

Короткий опис

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології

На правах рукопису

Пілик Віталія Василівна

УДК [81’36 + 81’373] = 512.161 (048)

Лексико-граматична структура турецького газетного тексту

10.02.13 ­ Мови народів Азії, Африки,
аборигенних народів Америки та Австралії

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Паламар Лариса Максимівна
доктор педагогічних наук, професор

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП с. 4
РОЗДІЛ І. Мова газети як різновид публіцистичного стилю с. 13
1.1. Теоретичні засади лінгвістичної характеристики
мови засобів масової інформації с.13
1.2. Лінгвістичні ознаки мови масової комунікації. Визначення та сутність поняття газетно-публіцистичний стиль” у науковій
літературі с.31
1.2.1. Жанрові різновиди газетної публіцистики с. 35
1.3. Становлення і розвиток газетного стилю турецької мови с.42
Висновки с.47
РОЗДІЛ ІІ. Лексичні засоби мови та їх функціонування в турецькому газетному тексті с.50
2.1. Загальновживана лексика в інформаційних та аналітичних
жанрах турецької газети с.50
2.2. Термінологічні одиниці газетного стилю та їх стилістичні
функції с.51
2.2.1. Роль і місце суспільно-політичної термінологічної лексика в
турецьких газетах с.64
2.3. Експресивні лексичні засоби мови та їх роль у підвищенні ефективності впливу на читача с.70
2.3.1. Стилістичні потенції синонімів, антонімів та омонімів с.72
2.3.2. Соціально-експресивне навантаження онімів у публіцистичному стилі с.79
2.4. Іншомовні слова як компонент лексичного складу
турецької газетної мови с.82
2.5. Лексичне наповнення турецького газетного заголовка як елемента лінгвоструктури тексту с.86
Висновки с.91
РОЗДІЛ ІІІ. Граматична структура турецького газетного тексту с.94
3.1. Структура речення, її роль у формуванні
стилістичних особливостей турецької газетної мови с.94
3.1.1. Зовнішньо-синтаксична структура речення с.97
3.1.1.1. Категорії модальності та часу як основні граматичні
категорії речення газетно-публіцистичного стилю с.97
3.1.2. Внутрішньо-синтаксична структура речення с.107
3.1.2.1 Склад простого речення у турецькій газетній мові с.107
3.1.2.2. Іменні конструкції в газетному тексті с.115
3.1.2.3. Розгорнуті члени речення с.119
3.1.2.4. Питальні та окличні речення в газетних жанрах с.124
3.1.2.5. Структурні особливості складного речення с.131
3.1.3. Інфраструктурні компоненти речення в турецькій газеті с.141
3.1.3.1. Відокремлення, вставні та вставлені компоненти у
турецькому реченні, їх граматичне вираження у газетному
стилі с.142
3.1.4. Функції прямої та непрямої мови в газетному тексті с.147
Висновки с.153
ВИСНОВКИ с.156
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ с.164
ДОДАТКИ с.180
Додаток А. Короткий словник суспільно-політичних термінів с.180
Додаток Б. Діаграми частотності використання типів речень
у різних газетних жанрах с.205

ВСТУП

У сучасних умовах розвитку незалежної України пріоритетною та надзвичайно важливою проблемою є вивчення міжмовних зв’язків, зокрема з країнами Сходу, оскільки наша мета якнайшвидше інтегруватися в міжнародний простір. Ось чому останнім часом помітно зріс інтерес до різнобічного вивчення тих функціонально-стильових систем мови, які існують у найважливіших комунікативних сферах нашого суспільства та інших держав. До них належить сфера масової комунікації, зокрема газетний матеріал, оскільки він, швидко реагує на події, що відбуваються у світі, активно бере участь у формуванні суспільної думки, оперативно висвітлює різноманітні події й факти, порушує важливі життєві проблеми.
Мова масової інформації відіграє дедалі більшу роль у розвитку сучасної літературної мови, а саме, у збагаченні її словника, у формуванні стилістичних можливостей та лексико-граматичних особливостей. Через газетну мову сотні мільйонів людей формують свій світогляд, певне ставлення до тих чи інших явищ внутрішньополітичного та міжнародного життя, адже інформативність, обмін думками й поглядами, повідомлення та отримання новин є соціальною потребою суспільства, що обрало демократичний шлях розвитку. Під дією демократизації змінюються й умови функціонування засобів масової інформації, переосмислюється місце преси в громадському суспільстві, до того ж звичайний арсенал мовних прийомів та методів, якими впродовж багатьох десятиліть користувалися журналісти, змінюється. Навіть поверхове порівняння їх стану на даному етапі й у минулому столітті свідчить про величезні зміни, що відбулися в системі масової комунікації, зокрема, в періодиці, і тому, наука потребує постійної уваги до газетно-публіцистичного стилю, щоб повно й адекватно відображати його зв’язок із суспільством.
Подібні зміни відбулися і в турецькій публіцистиці, адже газетна публіцистика це функціональний різновид літературної мови, основна мета якої полягає у викладі фактів, подій, а принцип в агітаційно-пропагандистській спрямованості інформації на досягнення результативного впливу на читачів. Вона має яскраво виражені стилістичні ознаки, які виявляються на усіх мовних рівнях. Дотримання екстралінгвістичних завдань (стисле, лаконічне повідомлення цікавого факту) спричиняє до того, що одиниці різних рівнів мови газети виступають в однорідній стилістичній функції. Яскраво виражена в газетній мові експресивність зближує її з художньою літературою, а логіка викладу, полемічність та, певною мірою, документальність з науковим стилем.
Актуальність теми. У сучасній лінгвістиці помітно зріс інтерес учених до вивчення мовних проблем і тенденцій розвитку газетного стилю в різних країнах, оскільки зростають міжнародні зв’язки, а величезний двосторонній потік інформації викликає питання про конкретизацію тих лінгвістичних процесів, які супроводжують функціонування газетно-публіцистичних матеріалів. Мовознавство докладає значних зусиль для виявлення форм існування та розвитку мови, з’ясування сутності зв’язків мови з життям людини, тобто повного визначення суспільної функції мови.
Дослідження мови масової комунікації є однією з найпріоритетніших тем у сучасній лінгвістиці, оскільки засоби масової комунікації, а, зокрема, газета, відіграють вирішальну роль у процесах розбудови держави та утвердженні її місця у світовому інформаційному просторі, який є багатокомпонентною системою, що складається з організаційної, адміністративної, творчої, матеріально-технічної структур, відображає рівень інтелектуального обміну у світі, його спрямованість і динаміку розвитку” [56, 42]. Проблемам перекладу й тенденціям розвитку газетної публіцистики присвячено чимало статей, монографій і наукових досліджень. На сучасному етапі розвитку тюркології значну цікавість з цього погляду викликає Туреччина.
З 1831 р., коли була заснована перша турецька газета Takvimi veka-i” (Календар подій”) і до наших днів преса у Туреччині є доволі ефективним засобом масової інформації, що відіграє важливу роль не лише у внутрішній, але й у зовнішній політиці. Теорією й практикою підтверджено, що вплив газети невпинно та швидко зростає. За словами В.В.Учонової, у сучасному світі публіцистика могутній оперативний засіб одночасного впливу на значні маси людей, засіб здійснення політики” [194, 13]. Дослідження широкого кола проблем турецької публіцистики має першочергове значення для правильного аналізу й оцінки загальних тенденцій розвитку турецького суспільства. І саме масова комунікація, інформаційно забезпечуючи всі політичні, економічні, культурні процеси в державі, значною мірою визначає, як розвиватиметься це суспільство, адже сьогодні жодна суспільна структура не обходиться без комунікаційної підтримки.
Періодична преса завжди вважалася і досі є одним із головних інструментів влади, найефективнішим засобом впливу на читача, оскільки за допомогою неї об’єктивна реальність інтерпретується у вигідному для автора світлі. Як зазначає В.Г.Костомаров, газета не тільки найважливіше джерело інформації, але й могутній засіб переконання і виховання мас” [99, 14]. Експансія друкованих засобів масової інформації посилила інтерес лінгвістів до цього виду комунікації як до могутнього засобу впливу слова на суспільну свідомість. Преса як частина культури народу відтворює ту трансформацію, яка відбувається у мові, адже газета значно швидше, ніж жанри інших функціональних стилів реагує на нові явища у різних сферах життя. Окрім того, газета є одним із найефективніших і найоперативніших засобів у поданні як сучасних, так і історичних інформацій.
Вивчення лексико-граматичної специфіки турецької періодики доповнить цілісну картину дослідження сучасної турецької літературної мови. До того ж, турецька газета є не тільки одним із особливих структурно-функціональних різновидів мови, але й важливим компонентом культурно-історичного багатства соціуму, елементом репрезентації історичної моделі суспільства. Мова сучасного турецького газетного тексту потребує ретельного і всебічного вивчення з метою ґрунтовного дослідження шляхів еволюції турецької мови (інноваційних процесів на лексичному та граматичному рівні), а також основних чинників, що впливають на її розвиток. Ось чому особливо гостро постає проблема вивчення закономірностей викладу інформації, сукупності взаємопов’язаних і взаємообумовлених мовних засобів, що використовуються у даній сфері спілкування.
У сучасній лінгвістиці інтерес до мовних проблем масової комунікації охоплює все ширше коло дослідників, які аналізують та вивчають цю проблему в різних аспектах: функціонально-стилістичному, семіотичному, соціолінгвістичному, психолінгвістичному тощо. Чимало мовознавців мають певні досягнення в дослідженні газетної російської мови. Це пов’язано з іменами таких провідних вчених, як І.О.Винокур, В.В.Виноградов, В.Г.Костомаров, Г.Я.Солганік, Г.М.Васильєва, А.В.Швець, К.А.Рогова, дослідників української преси М.А.Жовтобрюха, І.К.Білодіда, Д.Х.Баранника, М.М.Пилинського та ін. Серед авторів, які займалися вивченням турецької газети слід згадати російського сходознавця В.Смирнова, публіциста І.Голобородька, академіка В.А.Гордлевського, увага яких була зосереджена, в основному, на історії розвитку преси в Туреччині.
Таким чином, актуальність роботи визначається тим, що в умовах зростання інтересу сучасної лінгвістики до проблем вивчення мови газети, її специфіки та можливостей, турецький газетний текст ще не був предметом спеціальних наукових досліджень, фактично немає робіт, які характеризували б його лексико-граматичну структуру, композиційні особливості, жанрові різновиди та їх мовні ознаки, і тому назріла необхідність спеціального комплексного дослідження, де лексико-граматичні особливості мови турецької газети були б вивчені й систематизовані.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах затвердженої Міністерством освіти і науки України наукової теми №02 БФ 044.01. Актуальні проблеми філології, яка розробляється в Іституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також наукової теми №99099 Дослідження актуальних проблем східної філології”. Дисертаційна робота співвідноситься з науково-методичними та навчальними програмами кафедри тюркології Інституту філології.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні особливостей лексико-граматичної структури турецької газетної мови на матеріалі інформаційних та аналітичних жанрів.
Досягнення визначеної мети вимагає розв’язання таких завдань:
проаналізувати наукові праці дослідників публіцистичного стилю (періодики);
встановити специфічні риси газетного стилю;
розглянути жанрові різновиди газетно-публіцистичної мови;
виявити вплив мовних особливостей газет на сучасні тенденції загальнолітературної мови;
простежити динаміку мовних процесів на матеріалі газет;
дослідити лексичний склад турецької газетної мови;
продемонструвати функції термінологічної лексики в газетному тексті суспільно-політичного спрямування;
охарактеризувати особливості застосування загальновживаної лексики в турецькій газеті;
описати граматичні особливості турецьких газетних текстів;
визначити специфіку газетно-публіцистичного стилю турецької мови на морфологічному та синтаксичному рівні;
Об’єктом дослідження є мова турецького газетно-публіцистичного стилю, її вплив на розвиток і функціонування літературної мови, на становлення орфографічних, фонетичних, морфологічних, синтаксичних, лексичних норм.
Предметом дослідження є лексичний склад та граматична структура турецького газетного тексту, що впливають на функціонування публіцистичного стилю в Туреччині. З метою з’ясування особливостей функціонування лексико-граматичних засобів у мові газети докладно проаналізовано тексти, опубліковані у таких виданнях як: Milliyet”, Sabah”, Hürriyet”, Akşam”, Dünya”, Radikal”, Star”, Türkiye”. Вибір вказаної періодики ґрунтується на тому, що обрані видання є всетурецькими, до того ж вони досить популярні, оскільки зорієнтовані на різнопланову інформацію.
Методи дослідження. Робота виконана на основі загальноприйнятих методів мовознавства: описового, компонентного аналізу при розгляді семантичної структури лексичних одиниць, методу функціонального аналізу, який застосовувався для дескрипції структури газетного тексту, описово-аналітичного методу, що дозволяє безпосереднє спостереження мовних фактів в конкретних умовах мовлення на емпіричному рівні з подальшим зіставленням й узагальненням отриманих результатів, системно-структурного методу, який використовується для аналізу основних шляхів творення турецької суспільно-політичної лексики, а також конструктивного методу, вихідним об’єктом якого є речення (його теоретична модель), та явища семантики і словника, які безпосередньо пов’язані з реченням.
Джерела дослідження. Дисертаційну роботу проведено на матеріалі широкого спектру турецької періодики різних спрямувань. Використано наукові праці та дослідження відомих українських і закордонних вчених у галузі лінгвістики, журналістики, психології. До дослідження залучено словники та енциклопедії.
Наукова новизна. У дисертаційному дослідженні вперше проведено детальний аналіз турецької газетної мови на лексико-граматичному рівні, зокрема визначено основні риси інформаційних та аналітичних жанрів, виділено й описано стандартизовані структури, властиві газетним текстам. Уперше в українській тюркології визначено на лексичному рівні специфіку газетної публіцистики як функціонального стилю літературної мови, проведено системну класифікацію термінологічних одиниць на основі їх використання у тексті газети, проведено широке, докладне дослідження такого елементу газетного тексту, як заголовок у плані якомога повнішого опису його лексичного складу та граматичної структури. Визначено морфологічні особливості газетних жанрів, проведена спроба комплексного аналізу основних граматичних категорій газетного тексту, описано синтаксичну побудову речень, спосіб поширення окремих типів речення, виділено функцію іменних конструкцій, прямої та непрямої мови, інфраструктурних компонентів.
Теоретичне значення роботи полягає у тому, що її результати доповнюють знання в галузі тюркології і можуть бути використані як для подальшого дослідження особливостей турецької мови взагалі, так і для вивчення публіцистичного стилю інших тюркських мов.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційна робота може бути використана в навчальній та науковій практиці для викладання нормативних курсів сучасної турецької мови, теорії і практики перекладу, для читання спецкурсів та курсу з практики турецької мови для студентів журналістських спеціальностей, міжнародних відносин. З’ясування особливостей лексико-граматичної структури газетного-публіцистичного стилю залишається одним із кардинальних аспектів цього функціонального стилю як основи оптимізації та раціоналізації процесу викладання турецької мови у вищій школі. Різноманітні в жанровому і стилістичному відношенні матеріали є ефективними і для отримання країнознавчих знань (тобто відбувається збагачення не лише знанням турецької мови, але й реаліями країни її носіїв), і для удосконалення граматичних навичок та активізації мовленнєвих умінь і розширення лексичного запасу. Результати дослідження можуть бути корисні при складанні методичних посібників і підручників з теорії та практики перекладу суспільно-політичної літератури. Спостереження та висновки дисертації будуть важливими і корисними для студентів-тюркологів, перекладачів.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дисертаційного дослідження отримані здобувачем одноосібно. У роботі автор використовує власні наукові статті.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертаційної роботи викладено в доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях: Україна країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій” (Київ 2003), Східний світ: людина і суспільство” (Київ 2004), на міжнародних наукових конференціях: Семіотика культури / тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ 2003), VIII сходознавчі читання А.Кримського”, міжнародній науковій конференції молодих вчених Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (Київ 2004), науково-практичній конференції Правознавча лінгвістика: історія, теорія, практика” (Київ 2003). Дисертація в цілому обговорювалася на засіданнях кафедри тюркології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. З досліджуваної теми опубліковано 5 статтей:
1. Мовна специфіка інформаційних жанрів турецької газети”. // Мовні і концептуальні картини світу, випуск 9: Збірник наукових праць К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2003. с.247-251.
2. Мовні особливості аналітичних жанрів турецької газети. // Україна країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій”. Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. К., 2004. с.119-122.
3. Турецький газетний заголовок як елемент лінгвоструктури тексту та його залежність від типу повідомлення. // Мовні і концептуальні картини світу. Вип. 12: Збірник наукових праць К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2004. с.171-175.
4. Структурно-композиційна організація турецького газетного репортажу та його жанрово-стилістичні особливості // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. К.: Вид. центр КНЛУ, Вип. 15. 2005. с. 132-139.
5. Граматична структура турецького газетно-інформаційного повідомлення. / Тези доповідей міжнародної наукової конференції VIII сходознавчі читання А.Кримського”. К., 2004. с.83-85.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 206 сторінок, із них 16 сторінок займає список використаних джерел (разом 235 найменувань).
У Розділі І висвітлюються теоретичні основи вивчення феномена публіцистичного стилю в мові, наводиться огляд результатів попередніх досліджень, які були проведені вітчизняними та закордонними авторами у галузі лінгвістики, журналістики та суміжних наук.
Розділ ІІ містить інформацію про лексичну структуру турецького газетного тексту, про активні інноваційні процеси, які відбуваються у різних терміносистемах, що застосовуються у газеті, а також висновки про те, як особливості окремого жанру впливають на його лексичне наповнення.
У Розділі ІІІ описується граматична будова газетного тексту, зокрема його синтаксична структура, а також компоненти цієї структури.
Кожен із розділів і основний текст дисертації закінчується Висновками. У кінці подається Список використаної літератури та Додатки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дослідження лексико-граматичної структури турецького газетного тексту дозволяє зробити такі висновки:
1) Мовні засоби газетно-публіцистичного стилю це об’єднання елементів наукового, офіційно-ділового, художнього стилів. Серед численних груп термінів на сторінках турецької газети найактивнішою є суспільно-політична лексика, оскільки вона становить ту частину словника, що утворює назви явищ і понять із суспільно-політичної, соціально-економічної, філософської сфери, а, як відомо, саме подіям такого характеру присвячується більшість газетних матеріалів.
2) Як окрему тематичну групу серед суспільно-політичної лексики необхідно виділити терміни, що стосуються сфери міжнародних відносин. До свого складу вони залучають номінації, що поняттєво пов’язані з проблемами, які хвилюють світову спільноту. У суспільно-політичній лексиці чільне місце посідає термінологія з правничої сфери, що позначає спектр юридичних понять. Найактивніше суспільно-політична термінологія залучена до замітки та передової статті, тобто до тих жанрів газети, які найтісніше мають справу з подіями внутрішнього та міжнародного життя.
3) Термінологічну систему газетної турецької мови плідно доповнює економічна лексика, адже питанням економіки тут надається надзвичайно багато уваги, що пояснюється становленням та розвитком ринкової економіки в країні. Повсякденна увага до питань фінансів, банківської справи, бізнесу тощо сприяє популяризації даної тематичної групи лексики. Існує чимала кількість абревіатур на позначення державних і недержавних організацій, що слідкують за розвитком економіки. Широку й різнобічну за своєю семантикою систему слів і термінологічних стійких словосполучень складає військова термінологія, терміни науки, техніки, виробництва. Особливо в останні роки інтенсивно почали функціонувати слова, пов’язані з інформатикою та комп’ютерною технікою. Турецька преса надзвичайно широко охоплює питання фізичної культури та спорту, а це спричиняє використання у газеті різних підгруп спортивної лексики. Поширеною є термінологія окремих видів спорту футболу, волейболу, баскетболу тощо. У мові турецької преси широко побутують терміни культури та мистецтва. Насамперед це лексика, що стосується сучасної музики, її стилів, жанрів.
4) Газетний текст становить складну динамічну єдність, унікальну з погляду прояву тенденцій до експресивності. Експресивність газетного тексту є найважливішою умовою реалізації його прагматичної функції. У турецькій газеті експресивність досягається різними способами. Одним із найпоширеніших прийомів вважається використання синонімів, причому не тільки загальномовних, а й контекстуальних. Для підсилення виразності газетному тексту, до його складу вводяться слова, що є антонімами. Вони відіграють важливу роль у створенні контрастної характеристики образів, предметів, явищ. Досягнення іронічного ефекту відбувається завдяки використанню омонімів та омоформ, які вводять у полемічно загострені твори або виводять у заголовки. Ефективним засобом для створення експресії у газетній мові є повторення одного й того самого слова, що привертає увагу читачів, до повторюваного елементу повідомлення як до найважливішого. Повторюватися можуть словосполучення чи навіть речення. Неабиякий експресивно-стилістичний ефект справляє контрастування публіцистичних та розмовно-побутових елементів. Розмовне мовлення дає широкі семантичні гнізда слів і словосполучень, що позначають: мовлення та його учасників, етику поведінки людей, їх особисті взаємини, ставлення до роботи, ступінь інтелектуального розвитку тощо. У публіцистичному тексті розмовна лексика використовується для створення колориту невимушеності, простоти й певної експресії. Експресивними можливостями наділені також власні імена, які дуже часто побутують у газетних виступах.
5) Сучасна турецька газета оперативно повідомляє про події у світі, розкриває відносини між державами на рівні соціально-політичного, економічного, науково-технічного, культурного життя; запозичуються нові слова з інших мов (переважно з англійської), які потім переходять у розмовну мову або проникають в інші стилі мовлення. Запозичення слів можна пояснити природним прагненням до інтеграції і входження у світову спільноту, до переоцінки соціальних цінностей, інтерес до зарубіжного способу життя, переймання досягнень Заходу в різних галузях.
6) Нейтральні загальновживані слова складають основу майже всіх жанрів турецької публіцистики. Це слова, що не викликають уявлення ні про вузьку сферу спілкування, ні про певне професійне чи соціальне середовище, ні про історичну епоху. Найбільш високий відсоток загальновживаної лексики мають жанри, які вирішують інформаційні, комунікативні завдання, тобто жанри, які не претендують на емоційну образність викладу.
7) Стилістика заголовка є важливим розділом у загальній стилістиці газетно-публіцистичної мови. Значну роль у заголовках статей відіграє суспільно-політична лексика. Продуктивним розрядом у заголовках є емоційно-оцінююча лексика, яка склалася у турецькій газетній мові під дією суспільно-політичних чинників. Обов’язковий пласт заголовкової лексики нейтральні загальновживані слова. Поряд із нею виділяється тематична лексика, склад якої визначається темою повідомлення і яка в стилістичному плані є також нейтральною.
1) Граматика є одним з основних засобів, які дають можливість правильно зрозуміти зміст тексту. Властивою всім газетним текстам є категорія модальності, яка поділяється на два види: об’єктивна, яка є обов’язковою ознакою будь-якого висловлювання і відображає зв’язок повідомлюваного з дійсністю як реального чи нереального, та суб’єктивна, що вказує на ставлення мовця до змісту висловлювання.
2) Основним засобом вираження об’єктивної модальності вважається категорія способу, яка вказує на те, що зміст речення існує реально чи сприймається як можливий. Як основний засіб вираження категорії модальності система способів передає головний обсяг модальних значень, оскільки категорія способу виражає в процесі комунікації найбільш загальні відмінності по відношенню мовця і його свідомості до об’єктивної дійсності.
3) Об’єктивна модальність у турецьких газетно-інформаційних повідомленнях виражається головним чином у розповідних реченнях двох часових планів: минулого і майбутнього, оскільки замітка розповідає про події, що сталися вже або стануться у майбутньому. У репортажі ефект присутності на місці події створюється насамперед за рахунок особових форм дієслова в теперішньому часі, який може об’єднуватися з іншими часовими формами. Найчастіше такою формою є визначений імперфект, який позначає ту ж дію, що й теперішній час, але перенесений у площину минулого. Оскільки основна особливість репортажного відображення полягає в тому, що воно подається через безпосереднє сприйняття автора, який обов’язково повинен сам все бачити, чути й відчувати, то відповідно завжди присутньою є суб’єктивна модальність. У інтерв’ю обов’язковою умовою є наявність співвідношення об’єктивно-модального та суб’єктивно-модального значень. Часто вживана форма теперішнього часу виражає ступінь достовірності дії, що відбувається одночасно з моментом мовлення. У статті зустрічаються різні часові форми з властивими їм модальними значеннями.
4) Поряд з категорією модальності обов’язковою ознакою будь-якого тексту є категорія часу: перша з них виражає співвіднесення змісту висловлювання з дійсністю і може виражатися не тільки граматичними, але й лексичними засобами, в той час як категорія часу виражає співвіднесеність дії з моментом мовлення і виражається дієслівними формами.
5) У газетному турецькому тексті привертає увагу широке використання дієприкметника на -an/en, який залежно від контексту може виражати минулий або теперішній час, а також дієприкметника майбутнього часу на -acak та минулого часу -mış. Дієприкметник теперішнього-майбутнього часу використовується у турецькій газеті доволі рідко. Оскільки дієслово-присудок є модально-часовою динамічною ознакою, то саме воно є тим синтаксичним засобом, через який виражається часова віднесеність змісту речення. У сучасній турецькій газетній мові використовуються як прості, так і складні часові форми. Однією з граматичних особливостей заголовка турецьких газет є обмежене вживання часів. Переважну більшість складають заголовки із використанням теперішнього часу, активними є форми минулого часу.
13) Синтаксичні особливості мови газети й окремих її жанрів характеризуються чіткими закономірностями, які дозволяють виділити синтаксичні структури, характерні конкретному газетному жанру. Виконане дослідження свідчить про те, що незалежно від газетного жанру використовується приблизно стабільна кількість простих та складних речень; винятком може бути лише замітка та передова стаття.
14) Просте речення є предикативною одиницею, що в типових виявах є знаком однієї ситуації, формується на основі визначального предикативного зв’язку і субстанціальних семантико-синтаксичних відношень, будується за тим чи іншим структурним типом і призначене для функціонування як єдине комунікативне ціле. У формально-синтаксичному плані просте речення формується з головних та другорядних членів речення. У газетній мові простий підмет переважає порівняно зі складним. У ролі підмета може виступати будь-яка частина мови. Щодо присудка, то в газетних текстах найчастіше зустрічається простий дієслівний присудок. До складу такого присудка входять: 1) основа дієслова + афікс часу + особовий афікс; 2) основа дієслова + афікс часу + -dır; 3) основа дієслова + афікс наказового способу. Досить часто зустрічається іменний присудок, виражений іменником, прикметником, займенником, предикативними іменами var та yok.
15) Функцію означення у газетних текстах найчастіше виконують прикметники, кількісні й порядкові числівники в кількісно-іменних сполученнях. Окрім згаданих форм вираження означень у турецькій мові застосовуються складні атрибутивні конструкції дієприкметникові звороти та поширені означення на -dık/-асаk. Унаслідок аналізу додатків у газетних текстах встановлено, що речення можуть містити простий додаток або поширений додаток на -dık з афіксами присвійності та відповідним відмінком. Обставина відповідає на одне з головних питань, на які має відповісти газета: де? і коли? Обставини зазвичай виражаються прислівниками, дієприслівниками, а також складними формами із значенням часу, причини чи способу дії.
16) Одним із найвагоміших параметрів стилю газетної мови є структура словосполучення. Найчастіше в газеті зустрічаються іменні словосполучення, що у турецькій мові традиційно мають назву ізафет”. У газетній турецькій мові продуктивним є присвійний ізафет. Дуже часто використовуються готові стійкі формули-словосполучення, які стисло, лаконічно й оперативно передають певне повідомлення. Не менш важливим для турецького газетного тексту є використання відносного ізафету.
17) До складу простого речення входять синтаксичні побудови, які функціонально відповідають різним видам підрядних речень у мовах з розвинутою системою сполучників і сполучних слів. Основними компонентами цих конструкцій, які називаються розгорнутими членами речення, є дієприкметники, зокрема дієприкметники теперішнього-майбутнього, минулого, теперішнього-минулого, майбутнього часу.
18) Значне місце в системі виражальних засобів та архітектонічних критеріїв, що складають композицію багатьох жанрів газети, належить питальним реченням прямим, риторичним, питанням-відповідям. У діалогічному мовленні пряме питання позбавлене ефекту несподіваності, його поява й структура передбачається мовною ситуацією. У монологічному мовленні питання є зупинкою в повідомленні, а репліка-відповідь містить значну кількість інформації. Питання-відповіді виступають активним елементом авторського монологу в статті, кореспонденції, репортажі, а також інших жанрах турецької газетної публіцистики. Вони беруть активну участь у діалогізації монологу, допомагаючи встановити постійний контакт з читачем. Класична схема запитання-відповідь є сигналом контактного спілкування, яке характерне для інтерв’ю. Особливо виразними та емоційними є риторичні запитання, які зустрічаються у межах діалогічного та монологічного мовлення та є активним елементом заголовків, зачинів та кінцівок. Засобом увиразнення та посилення основної ідеї у газеті є окличні речення.
19) У складному реченні об’єднуються кілька простих речень, що виступають складниками єдиного цілого синтаксичного утворення вищого, ніж просте речення, рангу. У турецькій мові складне речення представлене двома типами: складносурядним та складнопідрядним. За способом зв’язку їх в складне речення розрізняють безсполучникові та сполучникові речення. У газетній турецькій мові зустрічаються такі групи складносурядних сполучникових речень: з’єднувальні, протиставні, розділові, пояснювальні, приєднувальні. Складносурядні сполучникові речення є досить ефективними в газетній турецькій мові, оскільки в одному реченні може передаватися декілька фактів. Значно рідше можна зустріти безсполучникові речення, оскільки вони мають вузький діапазон структурних можливостей і не дозволяють повною мірою відтворювати всі нюанси поданої інформації. Серед складнопідрядних речень більшість складають підрядні з’ясувальні речення зі сполучником ki, які розвантажуючи речення з розгорнутим додатком, надають їм прозорості та зрозумілості. Слід відзначити значення складнопідрядних речень умови, причини, наслідку, мети, часу, порівняння.
20) Турецька журналістика використовує такі мовні можливості, які допомагають конкретизувати чи навіть підкреслити ту головну думку, ідею, яку автор хоче донести до читача. У комунікативних конструкціях вставні одиниці посідають автономну позицію: синтаксичні зв’язки з членами речення в них відсутні. У реченнях газетно-публіцистичного стилю виділяються такі групи вставних компонентів: вставні конструкції, що називають джерело повідомлення; порядок висловлювань, співвідношення загального та конкретного; вставні елементи, які мають значення вірогідності, невпевненості в достовірності наведених фактів; вставні компоненти, звернені до співрозмовника для активізації його уваги на змістові повідомлення; конструкції, якими користується автор для підсумування своєї думки; вставні слова, що виражають емоційне ставлення до змісту речення.
21) Важливими функціями у турецькому газетному тексті наділена пряма та непряма мова. Пряму мову часто застосовують для надання розповіді переконливості й колоритності. Автор публіцистичного твору, переконуючи читача в тій або іншій оцінці суспільних явищ науковим аналізом суспільного життя, системою аргументів, логікою роздумів, прагне зберегти автентичність чужих висловлювань і точно передати жести, рухи, міміку. Слова автора відрізняються від самостійних речень тим, що без прямої мови вони не мають закінченого смислу, але разом з тим, вони виконують службову роль, вказуючи на те, хто, коли і за яких обставин виголосив текст прямої мови, можуть називати дію, що супроводжувала ці слова, емоційний стан, в якому вони були вимовлені, або мету висловлювання.
22) Порівняно з прямою мовою використання в газетній публіцистиці непрямої мови має певні переваги в тому, що передаючи чуже висловлювання, застосовуються більш економні мовні засоби, які дозволяють зберігати лаконічність викладу матеріалу. Водночас непряма мова поступається перед прямою в емоційному плані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Айляров Ш.С. Развернутые члены предложения в современном турецком языке. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. 229 с.
2. Акуленко В.В. Співвідношення національного та інтернаціонального у мові // Мовознавство. 1987. № 1. 137 с.
3. Аналитические жанры газеты: Хрестоматия. М. Изд-во Моск. ун-та, 1989. 240 с.
4. Бабенко В. Состав и функционирование ощественно-политических терминов в немецком языке. Львов, 1965. 105 с.
5 Бабич Н. Основи культури мовлення: Навч. Посібник. Львів: Світ, 1990. 230 с.
6. Багмут Й.А. Проблема перекладу суспільно- політичної літератури українською мовою. К. 1968. 300 с.
7. Балли Шарль Общая лингвистика и вопросы французского языка. Пер. с 3-го франц. изд. М.: Изд. иностр. лит., 1955. 416 с.
8. Баранник Д.Х. До питання про інформаційний” стиль мови. // Мовознавство. 1967. №6. с. 3-10.
9. Барманкулов М. Сравнительный анализ жанров / Репортаж. Алма-Ата, 1975. 115 с.
10. Барченков А.А. Клише и штампы в языке английских газет. М. 1981. 165 с.
11. Баскаков А.Н. Предложение в современном турецком языке. М.: Наука, 1984. 200 с.
12. Баскаков Н.А. Природа притяжательных определительных словосочетаний и их роль в эволюции сложных синтаксических конструкций в тюркских языках. // Советская тюркология. Баку, 1971. № 4. с. 15-23.
13. Беглов С.И. Мир прессы и пресса мира. М. 1975. 201 с.
14. Бекасов Д.Г. Корреспонденция, статья жанры публицистики. М. 1972, 76 с.
15. Бельчиков Ю.А. Анализ языка и стиля публицистических произведений. М. 1962. 59 с.
16. Бельчиков Ю.А. Лексическая стилистика. М. 1988. 103 с.
17. Бельчиков Ю.А. Производственная и терминологическая лексика в газете. М.1961. 142 с.
18. Бессонов А.П. Газетный заголовок. Л. 1958. 62 с.
19. Білодід І.К. Мова масово-політичної і ділової інформації як структурно-функціональний стиль сучасної літературної мови // Мова масово-політичної інформації. К.: Наук. думка, 1979. с. 3-18.
20. Богданов Н.Г. Газетная заметка. Л. 1961. 85 с.
21. Богуславский В.М. О некоторых особенностях языка газеты // Русский язык за рубежом”. 1968. №4. с. 6-14.
22. Болдырева М.М., Шамова П.И. Французский язык: общественно-политическая лексика. М. 1989. 233 с.
23. Бондар Є.П. Стаття в газеті. К. 1972, 74 с.
24. Булаховський Л.А. Вибрані праці у 5-ти томах. К.: Наукова думка, 1975. Т. 1. 495 с.
25. Булик-Верхола С.З. Формування і розвиток української музичної термінології: автореф. дисканд. філ. Наук: Львів, 2003. 18 с.
26. Бучацкая Л.Н. О природе риторического вопроса. // Ученые записки 1-го МГПИИЯ. М. 1964. Т. 31. С. 106.
27. Былинский К.И. Практическая стилистика языка газеты. М.-Л.: ГИЗ, 1942. 193 с.
28. Былинский К.И. Язык газеты. Избранные работы. М. Изд-во Моск. ун-та, 1996. 156 с.
29. Вакуров В.Н. Стилистика газетных жанров. М.1978. 123 с.
30. Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль речи. М.1982. 236 с.
31. Введение в журналистику: Хрестоматия. М.Высшая школа, 1989. 263 с.
32. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови. К. Наукова думка”, 1990. 197 с.
33. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография. М. 1977. 200 с.
34. Виноградов В.В. Основные вопросы синтаксиса предложения. // Вопросы грамматического строя. М. 1955. 389 с.
35. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М. 1981. 320 с.
36. Винокур Г.О. Культура языка. М.: Федерация”, 1929. 250 с.
37. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К. Либідь”, 1993. 368 с.
38. Владимиров В.М. Теория и методика журналистского творчества. Луганск, 1997. 96 с.
39. Власова Л.И. Некоторые особенности структуры публицистического текста. М.1985. 123 с.
40. Вовчок Д.П. Стилистика газетных жанров. Свердловск: УрГУ, 1979. 72 с.
41. Ворошилов В.В. Журналистика. М.1999. 204 с.
42. Вяземский Б.А. Заголовок в газете. Л. 1947. 87 с.
43. Газетные жанры. М., Политиздат, 1971. 184 с.
44. Газетные жанры. М., Политиздат,1976. 176 с.
45. Газетные жанры. М.1955. 282 с.
46. Гак В.Г. Проблемы лексико-грамматической организации предложения. М.: Изд-во ИМО, 1968. 107 с.
47. Гак В.Г. Учитесь читать газету на французском языке. М.: Изд-во ИМО, 1963. 152 с.
48. Герценов Б.Е. Слово о газетной информации. Сталино: Кн. изд. 1961. 30 с.
49. Главные темы. М. Политиздат, 1971. 192 с.
50. Гладкий М. Наша газетна мова. К.: Держвидав. України, 1928. 176 с.
51. Горбачук В.Т., Зоц І.О., Романько В.І. Основи журналістики. Слов’янськ: СДПІ, 2002. 108 с.
52. Гордлевский В.О. Избранные сочинения. Т.2. Язык и литература. М. 1961, 46 с.
53. Горохов В.М. Закономерности публицистического творчества: Пресса и публицистика. М.: Мысль, 1975. 190 с.
54. Горохов В.М. Основы журналистского мастерства. М.1989. 245 с.
55. Горохов В.М. Основы журналистского мастерства: Учебник. 1989. 117 с.
56. Грабовська С.В. Про деякі особливості мови сучасної газети. // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Ужгород. 1999. С. 95-99.
57. Гранде Б.М. Курс арабской грамматики в сравнительно-историческом освещении. М. 1963. 558 с.
58. Гребнев А.В. Газета. М. Политиздат, 1971. 183 с.
59. Григораш Д.С. Теорія і практика редагування газети. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1966. 168 с.
60. Грінченко Б. Тяжким шляхом (Про українську пресу). К.: Друкарня 1-ої Київ. Друк. Спілки, 1921. 74 с.
61. Громадська думка. 1906. № 3 25 січ.
62. Гуревич С.М. Репортаж в газеті. М. 1963. 33 с.
63. Гус М., Загорянский Ю., Каганович Н. Язык газеты. М.: Изд-во Работник просвещения”, 1926. 247 с.
64. Гусейнов А.А. Средства массовой информации в общественно-политической жизни Турции. М.: Наука, 1981. 230 с.
65. Дмитриев Н.К. Грамматика башкирского языка. М., Л. 1948. 204 с.
66. Дробышевский В.И. Репортаж ведет редактор. Челябинск: Юж.-Уральское кн. изд., 1964. 97 с.
67. Єрмоленко С.Я. Нові комунікативні технології і мовна культура журналіста // Вісник Львів. ун-ту. Сер. Журналістика. 2003. Вип. 23. с. 11-17.
68. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210 с.
69. Єрмоленко С.Я., Бабик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленка. К.: Либідь, 2001. 224 с.
70. Жанри радянської газети. К. 1974. 87 с.
71. Жанры журналистики. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1972. 149 с.
72. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси. К.: Наукова думка”, 1970. 166 с.
73. Загнітко А.П. Український синтаксис. Ч. 2. К.: ІЗМН, 1996. 240 с.
74. Заголовок и его оформление в газете. Л. 1982. 87 с.
75. Загребельная Л.С. Экспрессивно-синонимические значения имен существительных в украинском языке. Х. 1988. 124 с.
76. Здоровега В.Й. Пошуки істини, утвердження переконань: Деякі гносеологічні та психологічні проблеми публіцистики. Львів: Вища школа, 1975. 176 с.
77. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості. Л.: ПАІС, 2000. 180 с.
78. Зильберт Б.А. Социопсихолингвистическое исследование текстов радио, телевидения, газеты. Саратов. Изд-во Саратов. ун-та, 1986. 211 с.
79. Зубов А.В. О языковых средствах выражения категории оценки в современном английском языке. М. 1974. 181 с.
80. Ибрагимов А.Х. Печать Турции. М. Изд-во Моск. ун-та, 1965. 46 с.
81. Иванов С.Н. Курс турецкой грамматики. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1977. Ч.2 86 с.
82. Информативность текста и его компонентов. М. 1986. 163 с.
83. Информационные жанры газетной публицистики. М. 1986. 116 с.
84. Кагановська О.М., Олефір Г.І. Засоби масової інформації. К. 1997. 124 с.
85. Кайда Л.Г. Эффективность публицистического текста. М. 1989. 247 с.
86. Калачинский А.В. Аргументация публицистического текста. Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1989. 119 с.
87. Капелюшний А. Медіалінгвістика в системі наук про ЗМІ // Вісник Львів. ун-ту. Сер. Журналістика. 2003. Вип. 23. С. 27-33.
88. Капелюшний А. Психолінгвістичні причини фактичних помилок у ЗМІ // Вісник Львів. ун-ту. Сер. Журналістика. 2003. Вип. 23. С.157-166.
89. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до гіпотези мовного релятивізму) Львів: Літопис, 2002. 304 с.
90. Клімов М.А. Газетні жанри. К.: Політвидав.України, 1966. 131 с.
91. Коваль А.П. Культура української мови. К. 1966. 293 с.
92. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Видав.Київ.ун-ту, 1967. 398 с.
93. Кодухов В.И. Прямая и косвенная речь в современном русском языке. Л.: Учпедгиз, 1957. 268 с.
94. Кондрашов П.В. Формула эффективности прессы. М. 1980. 161 с.
95. Кононов А.Н. Грамматика турецкого языка. Стамбул, 1995. 293 с.
96. Конторчук А.К. Композиционно-архитектонические особенности жанра корреспонденции в газете: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.01.10. К., 1984. 20 с.
97. Корнилов Е.А., Акопов А.И. Типология в современной науке о печати (к постановке проблемы) // Методы исследования журналистики. Ростов н / Д.: Изд-во Ростов. ун-та, 1979. С .60-72.
98. Коробова Л.А. Заглавие как компонент текста. М. 1983. 123 с.
99. Костомаров В.Г. Русский язык на газетной полосе. М. 1971. 267 с.
100. Костомаров В.Г. Стилистические смешения” в языке газеты. // Вопросы культуры речи, 1967. Вып. 8. С. 28-36.
101. Коць Т.А. Функціональний аспект лексичної норми в засобах масової інформації. К. 1997. 113 с.
102. Кривонос С.М. Лингвистичиские средства выражения категории оценки. М.1980. 93 с.
103. Кримський А. Про нашу літературну мову. Звенигородка в Київщині. 1901 р. 15-27 липня // Літ. наук вісник. 1901. Т.1. кн. 10. С. 39-47