Знаки необарокової культури у творчості Валерія Шевчука: компаративні аспекти

Короткий опис

Дніпропетровський національний університет

На правах рукопису

Городнюк Наталія Андріївна

УДК 821. 161. 2:82 115 + 168.522

Знаки необарокової культури
у творчості Валерія Шевчука: компаративні аспекти

10.01.05 порівняльне літературознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Нарівська Валентина Данилівна,
доктор філологічних наук, професор

Дніпропетровськ 2003

ЗМІСТ

Вступ . 3

Розділ І. Мова культури як фрейм існування літератури.9

1.1. Мова і знак культури: культуроцентричні аспекти семіотики ...9
1.2. Бароко: ознаки мови культури ..32
1.3. Необароко як стратегія постмодернізму ..43

Розділ ІІ. Знаки необарокової культури та їх художні кореляти....55
2.1. Слово як знак: синтез Логоса і verbum’a
(В.Шевчук, М.Павич, У.Еко) .. 56
2.2. Книга: ключові аспекти семіозису
(В.Шевчук, Х.Л.Борхес, М.Павич, У.Еко) 75
2.3.Сад як знак: храм/лабіринт (В.Шевчук, Х.Л.Борхес) . 105
2.4. Бібліотека: від каталогізації культури до структури духовності
(В.Шевчук, Х.Л.Борхес, У.Еко) .122

Розділ ІІІ. Околиця як знак маргінальної культури ....130
3.1. Генеза культурної маргінальності: українсько-латиноамериканські
паралелі ....130
3.2. Семіопростір околиці: від людини околиці до духовної
маргінальності (В.Шевчук, Х.Л.Борхес) ...141

Висновки ...168

Список використаних джерел .. 171

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Стан сучасного українського порівняльного літературознавства, і зокрема спрямованість України на культурну ідентифікацію зі світом, висуває низку нових актуальних завдань у сфері літературно-культурної взаємодії. Це не зводиться лише до опису якісно нових культурно-художніх феноменів, але й до вияву їх залежності від певного базису, яким є культура. Саме культура, на думку американського антрополога і культуролога Л. Уайта, визначає можливість виникнення того чи іншого феномена у межах соціуму і форми його існування. Кінець ХХ століття засвідчив значне зростання інтересу літературознавців, культурологів, філософів до категорії мова культури” і, зокрема, до проблеми мови культури Бароко, що стає надзвичайно актуальним у контексті необарокових тенденцій, які виразно окреслюються в сучасному постмодернізмі і вимагають свого осмислення та інтерпретації. Вибір теми дослідження зумовлений необхідністю розглянути творчість відомого українського письменника Валерія Шевчука у контексті сучасної прози культури”, і зокрема необарокового напрямку, що дозволяє найбільш плідно виявити та проаналізувати специфіку його художньої прози, а самого митця порівняти з Х.Л.Борхесом, У.Еко, М.Павичем.
Культурні знаки прози Валерія Шевчука можуть бути прочитані й усвідомлені лише в контексті його літературознавчих, історичних та культурологічних студій, більшу частину яких присвячено бароковому пласту української культури. Художня і наукова творчість Шевчука постає двобічною сутністю одного явища прагнення дослідити витоки і спадковість нашої культури, це ніби два аспекти аналізу роботи Духу, його взаємодоповнювальні ланки. У науковій творчості Шевчук досліджує історію культури у автентичних пам’ятках, тобто те, що реально дійшло до нашого часу. У своїй же художній прозі митець прагне заповнити лакуни, що утворилися, відновити цілісність структури української культурної ідентичності, подаючи власний варіант інтерпретації необхідних структурних ланок.
Серед визначальних рис поетики В.Шевчука, що дозволяють віднести його художню творчість до прози культури” (термін В.Кругликова) акцентуємо увагу на таких: вільне оперування знаками культури, установка на текст як вищу реальність (світ як текст), поетика палімпсесту, необароковість як стратегія постмодернізму, що і ріднить українського письменника з класиками світового постмодернізму (Борхесом, Еко, Павичем) як і те, що всі вони належать до одного письменницького типу митця-культуролога зі спільним колом наукових інтересів, куди входять семіотика культури, історія літератури, і, зокрема, доба Бароко. Відтак окреслюється і коло образів, які стають знаковими у їх творчості і потребують свого осмислення у порівняльному аспекті як результат тотожності і відмінності культурних процесів світової літератури.
Барокові тенденції у творчості В.Шевчука не раз відзначалися науковцями [1-3]. Але стає очевидним, що у контексті сучасної прози аналіз барокових структур у текстах письменника вимагає певного уточнення, про що свідчать дослідження Л.Тарнашинської та Н.Бєляєвої. Так, Л.Тарнашинська, проаналізувавши прозу митця в контексті європейської та американської літератури ХХ ст.(К.Гамсун, В.Голдінг, Е.Хемінгуей, В.Фолкнер, А.Камю, Ж.П.Сартр), акцентувала увагу на типологічній близькості його творчості до ексзистенціалізму, вбачаючи специфіку його художнього універсуму у поєднанні барокової та екзистенціалістської картин світу [4]. А Н.Бєляєва, визначаючи серед алюзивних ареалів Шевчука середньовіччя, бароко, романтизм і модернізм, розцінює його свідоме ставлення до цитування будь-якого претексту як доказ органічного поєднання необарокових та постмодерністичних рис”[5, c. 58]. Останні роботи виразно продемонстрували, що наявність у них порівняльних аспектів значно збільшує можливості як науковго аналізу текстів Шевчука, так і самих текстів письменника. У цьому плані слід відзначити статтю Н.Білоцерківець, у якій роман Око прірви” порівнюється з Ім’ям рози” У.Еко: увага акцентується на постмодерністських особливостях поетики митців-науковців, а саме: відвертому і прихованому цитуванні науки, філософії, теології [6]. Зримо окреслену, але ще до кінця не сформульовану проблему прози культури” Валерія Шевчука автор дисертації вирішує шляхом аналізу знаків необарокової культури у компаративному аспекті.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковим планом кафедри філологічної та культурологічної підготовки журналістів Дніпропетровського національного університету: Філологічно-культурологічна концепція свідомості ХХ століття: думка, слово, вчинок”. Тема дисертації ухвалена на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми Класична спадщина та сучасна художня література” при Інституті літератури ім. Т.Шевченка 21 листопада 2002 р., протокол № 130/152.
Метою дослідження є осмислення генези та специфіки необарокових знаків культури у творчому надбанні В.Шевчука у порівнянні з версіями Х.Л.Борхеса, У.Еко, М.Павича.
Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
· осягнення знака культури” як понятійного феномена (окреслення сутнісних ознак, опис смислового поля та потенційних можливостей, що дозволяють використовувати поняття "знак культури" у художньому тексті);
· виявлення образів, які набувають знакових характеристик у прозі Валерія Шевчука порівняно із західними версіями;
· означення порівняльно характеру кола художньої проблематики, з якою пов’язане використання поняття проза культури” у необароковій парадигмі;
· опис ключових принципів семіозису Бароко та особливості їх заломлення в постмодерному необароко;
· осмислення необароковості прози В.Шевчука як постмодерністської стратегії у порівняльному аспекті.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що дисертантом здійснена спроба аналізу творчості Валерія Шевчука в категоріях мови культури на зіткненні підходів літературознавства і культурології у контексті типологічних явищ світової літератури. Вперше об’єктом спеціального дослідження постають окремі семіотичні утворення знаки культури образи, що набувають знакових характеристик у необароковій парадигмі.
Методологічною основою роботи є поєднання порівняльно-типологічного, структурно-семіотичного, контекстуального та елементів дискурсивного підходів. Дослідження базується на основоположних засадах компаративістики, викладених у працях українських та зарубіжних вчених (О.Веселовського, Д.Наливайка, М.Ільницького, Р.Гром’яка, А.Нямцу), а також на теоретичних та методологічних засадах структурної семіотики Ю.Лотмана. У процесі роботи були задіяні основні методологічні положення структурної антропології К. Леві-Стросса, культурного діалогізму М.Бахтіна, концепції тексту Р.Барта, гносеологічної семіотики Б.Парахонського та культурологічного концептуалізму Ю.Степанова.
Теоретичним підгрунтям дисертації служать розробки відомих культурологів та літературознавців І.Ільїна, М.Липовецького, Н.Маньковської, Б.Дубіна, Т.Гундорової, Б.Бєгуна з постмодернізму, а також праці О.Михайлова, А.Макарова, Л.Сазонової, Л.Софронової, Л.Ушкалова, Ю.Барабаша, присвячені Бароко.
Вибір методів дослідження та методик їх реалізації спрямований, по-перше, на важливість мотивації перехресної компаративності у взаємодії з культурологічною детермінацією художніх образів; по-друге, не стільки на констатацію взаємовпливів митців, скільки на виокремлення й аналіз ключових знаків культури не лише як чинників художньо-естетичної цілісності твору, а й літературно-світової спільності та одностадіальності розвитку культури і літератури при збереженні національної своєрідності та індивідуального стилю. Серед розмаїття компаративних методик для дослідження специфіки знаків необарокової культури у творчості В.Шевчука вважаємо за доцільне обрати поля взаємодії чи поля відношень”: культура знак; знак культури література; письменник письменник (культурологічна детермінація); твір твір (генетично-культурні зв’язки).
Практичне значення роботи полягає у тому, що її результати можуть бути використані при подальшому вивченні творчості Валерія Шевчука, при підготовці загальних курсів лекцій (порівняльне літературознавство, історія української літератури), а також спецкурсів та семінарів (українська література у контексті європейської та світової літератури, постмодернізм, література у контексті культури).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були апробовані на 4 міжнародних конференціях: Міф і легенда у світовій літературі” (Чернівці, 2000), Українська література в загальноєвропейському контексті” (Ужгород, 2001), Шмельовські читання (Алушта, 2002), Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2002), підсумкових наукових конференціях ДНУ (1999 - 2002), а також у 4 статтях, опублікованих у наукових збірниках.
Обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури ( 196 джерел). Дослідження викладено на 180 сторінках, з них 165 сторінок основного тексту.
Основні положення дисертації викладено в публікаціях:
1. Трансформація змієборчого мотиву у повісті Валерія Шевчука У пащу дракона” // Ex professo. Зб. наук. праць вчених Придніпров’я. - Дніпропетровськ: Арт-Прес, 1999. С. 60 65.
2. Книга як необароковий знак культури у творчості Валерія Шевчука у західноєвропейському контексті // Сучасні проблеми літературознавства. Вип. 5, - Ужгород, 2002. С.77 81.
3. Християнський інтелектуал Бароко як маргінальний тип у повісті Валерія Шевчука Початок жаху” // Література. Фольклор. Поетика. Зб. наук. праць. Вип. 14. Київ: Твім інтер, 2002. С. 542 549.
4. Метафора як джерело пізнання й інтепретації у творчості Валерія Шевчука
// Актуальні проблеми літературознавства: Зб. наук. пр.- Дніпропетровськ:

Навчальна книга, 2002 . Т. 14. С. 72 77.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації вперше аналізуються знаки необарокової культури Валерія Шевчука у компаративному аспекті, а саме їх генеза і специфіка на українському грунті у порівнянні із західними версіями Х.Л.Борхеса, М.Павича, У.Еко. Проведене дослідження дозволяє зробити ряд висновків:
1. Мова культури як система знаків, які відсилають до уявлення культури про саму себе, світ і людину у парадигмі цієї культури, постає структурно-смисловою детермінантою літератури, фреймом її існування, що визначає доцільність перебування у межах культури тих чи інших літературних компонентів (тропів, образів, символів та ін.).
2. Поняття знак культури” включає в себе як семіотичні, так і не-семіотичні категорії: ним можуть бути власне знак (мовний знак), троп, образ, символ усі вони за певних умов можуть набувати знакових характеристик. Наприклад: метафора досягає у добу Бароко найвищої семіотичності, постаючи знаком тієї доби; як знак її використовують і в прозі необароко (інтелектуальні метафори Х.Л.Борхеса, В.Шевчука, У.Еко).
3.На формування мови культури українців найбільше впливає бароко - стиль, який в Україні повністю розвинувся і в історії нашої культури репрезентований найбільш повно, та доба Бароко, що формує набір” основних знаків, поле їх семантичних можливостей та основні принципи семіозису. Про це свідчать постійні для української культури рецидиви барокового семіозису, що не збігаються у часі з історичним Бароко (творчість М.Гоголя, кларнетизм П.Тичини, химерний роман, постмодерна необароковість).
4. Постмодернізм як світоглядний комплекс має паралельні відповідники у бароковому світовідчутті. Зокрема, сутність бароко найкраще виражається такими категоріями постмодернізму як криза віри і світ як хаос”, постмодерністська чуттєвість та епістемологічна невпевненість, текстуалізація реальності та світ як текст”, фрагментарність свідомості і фрагментарність оповіді. Якщо матеріалом мистецтва у текстах Бароко вперше стає само мистецтво, а культура звертається до самопізнання, то в текстах постмодернізму спостерігаємо зумисне змішування різних мов культури, включення усієї будови культури шляхом цитування. Тлумачення знання у добу Бароко та інформації у постмодернізмі має спільне підгрунтя.
5.Творчість Валерія Шевчука адекватно прочитується у категоріях мови культури на зіткненні підходів літературознавства та культурології у порівнянні з типологічними явищами світової літератури. Знаки культури письменника можуть бути усвідомлені лише у контексті його літературознавчих, історичних та культурологічних студій, більшу частину яких присвячено бароковому пласту української культури. Художня і наукова творчість Шевчука постає двобічною сутністю одного явища прагнення дослідити витоки і спадковість нашої культури, це два аспекти аналізу роботи духу, його взаємодоповнювальні ланки. Якщо у своїх наукових розвідках письменник досліджує культуру, що зберіглася в автентичних пам’ятках, то у художній прозі митець прагне заповнити лакуни, що утворилися, відновити цілісність структури української культурної ідентичності, подаючи власний варіант інтерпретації необхідних структурних ланок.
6.Визначальними рисами Валерія Шевчука, що дозволяють віднести його художню творчість до прози культури”, є такі: вільне оперування знаками культури, установка на текст (у структурно-семіотичному розумінні будь-яке культурно значиме повідомлення) як вищу реальність (світ як текст), поетика палімпсесту, необароковість як стратегія постмодернізму, що і ріднить українського письменника з класиками світового постмодернізму (Борхесом, Еко, Павичем), як і те, що всі вони належать до одного письменницького типу митця-культуролога зі спільним колом наукових інтересів, куди входять семіотика культури, історія літератури, і зокрема, доба Бароко. Образи, які стають знаковими у їх творчості й осмислюються нами у порівняльному аспекті, постають як результат тотожності і відмінності культурних процесів світової літератури.
7.При збереженні основних домінант семантики знакових образів необарокової парадигми виразно окреслюється специфіка національних інваріантів даних знаків, витоки чого у культурологічній детермінованості художньої прози аналізованих авторів, тобто у їх науковій інтерпретації окремих фактів власної національної культури. У порівнянні із західними версіями виразно постає духовно-софійна специфіка українського необароко, що в свою чергу коріниться в історичному Бароко.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
1. Жулинським М. До людини і світу з любов’ю // Шевчук В.Вибрані твори: Роман-балада. Оповідання. К.: Дніпро, 1982. С. 5 15.
2. Майдаченко П. Проза Валерія Шевчука: поетика умовності // Радянське літературознавство. 1988. - № 2. С. 13 22.
3. Мовчан Р. Барокові тенденції в романі Валерія Шевчука // Українська мова і література в школі. серпень, 1999. С. 7 11.
4. Тарнашинська Л. Художня галактика Валерія Шевчука: постать сучасного українського письменника на тлі західноєвропейської літератури. К., 2001. 176 с.
5. Бєляєва Н.Історична проза Валерія Шевчука у інтертекстуальному аспекті // Слово і час. 2001. - № 4. С. 55 63.
6. Білоцерківець Н. Інтелектуальні візерунки в дусі Умберто Еко // Березіль. 1997. - № 5 6. С. 188 189.

РОЗДІЛ 1
1. Успенский Б.А. К проблеме генезиса тартусско-московской семиотической школы // Ю.М.Лотман и тартусско-московская школа. М.: Языки русской культуры 1994. С. 265 278.
2. Культурология. ХХ век. Энциклопедия: В 2-х т. СПб.: Университетская книга, 1998.- 447с.
3. Соссюр Ф. де Труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1977. 695 с.
4. Лотман Ю.М. Об искусстве. СПб.: Искусство, 1998.- 704 с.
5. Лотман Ю.М., Успенский Б.А. О семиотическом механизме культуры // Труды по знаковым системам. Тарту: Тартуский госуниверситет, 1971. Т. 5. С. 141 154.
6. Иванов В.В., Лотман Ю.М., Пятигорский А.М., Топоров В.Н., Успенский Б.А. Тезисы к семиотическому изучению культур // Semiotyka i struktura tekstu: Studia pos/wiecone VII Miedzynarowemu congresowi slawisto/w. Warszawa; Krakow; Gdan/sk, 1973. S. 16 19.
7. Парахонский Б.А. Язык культуры и генезис знания. К.: Наукова думка, 1988. 210 с.
8. Успенский Б.А. Избранные труды. Т.1. Семиотика истории. Семиотика культуры. М.: Гнозис, 1996. 429 с.
9. Гольдман Г. Теория информации / Пер. с англ. М.: Иниздат, 1957. 446 с.
10. Гаспаров Б.М. Тартуская школа 1960-х годов как семиотический феномен // Ю.М.Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. М.: Языки русской культуры, 1994. С. 279 289.
11. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. Человек текст семиосфера история. М.: Языки русской культуры, 1996. 447 с.
12. Эко У. Предисловие к английскому изданию // Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. Человек текст семиосфера история. М.: Языки русской культуры, 1996. С. 407 414.
13. Мыльников А.С. Язык культуры и вопросы изучения этнической специфики средств знаковой коммуникации // Этнографическое изучение знаковых средств культуры: Сб. науч. тр. Л.: Наука, 1989. С. 7 37.
14. Викторова Л.Л. Об этнической специфике культуры // Этнографическое изучение знаковых средств культуры: Сб. науч. тр. Л.: Наука, 1989. С. 205 225.
15. Леви-Стросс К. Структурная антропология. М.: АН СССР Институт этнографии, 1983. 536 с.
16. Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. Львів, 1996. 568 с.
17. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика. М.: Наука, 1989. 386 с.
18. Косиков Г.К. Ролан Барт семиолог, литературовед // Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика. М.: Наука, 1989. С. 3 45.
19. Bartes R. SZ. Seul, 1970.
20. Bartes R. L’aventure s/emiologique. P.: Seuil, 1985.
21. Барт Р. Текстуальний аналіз Вальдемара” Е.По // Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. Львів, 1996. 162 184.
22. Свирида И.И. Введение // Человек в контексте культуры. Славянский мир. М.: МГУ, 1995. С. 3 11.
23. Кругликов В.А. Образ человека культуры”. М.: Искусство, 1988. 146 с.
24. Салмина Н.Г. Знак и символ в обучении. М.: Изд-во МГУ, 1988. 286 с.
25. Абрамян Л.А. Значение как категория семиотики // Вопр. философии. 1965. - №1. С. 56 66.
26. Никитин М.В. Предел семиотики // Вопр. языкознания. 1997. - №1. С. 3 14.
27. Лотман Ю.М. Лекции по структуральной поэтике. Вып. 1 (Труды по знаковым системам 1). Тарту: Тартуский госуниверситет, 1964.- 145 с.
28. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М.: Наука, 1990. С. 3 27.
29. Кнабе Г.С. Знак. Истина. Круг (Ю.М.Лотман и проблема постмодерна) // Лотмановский сборник. Т.1. М.: Изд-во РГГУ, 1995. С. 266 277.
30. Шелестюк Е.В. О лингвистическом исследовании символа // Вопр. языкознания. 1997. - №4. С. 125 131.
31. Арутюнова Н.Д. Образ (опыт концептуального анализа) // Референция и проблемы текстообразования: Сб. науч. тр. М.: Наука, 1988. С. 117 129.
32. Розин В.М. Возможна ли семиотика как самостоятельная наука? // Вопр. философии 2000. - № 5. С. 63 75.
33. Encyclopedic dictionary of semiotics / ed. by T. A. Sebeok. 1-3. Berlin, 1986.
34. Рубцов Н.Н. Символ в искусстве и жизни: философские размышления. М.: Наука, 1991. 176 с.
35. Аверинцев С.С. Символ художественный // Краткая литературная энциклопедия. М.: Советская энциклопедия 1968. С. 569 571.
36. Храпченко М.Б. Природа эстетического знака // Семиотика и художественное творчество. М.: Наука, 1977. С. 7 41.
37. Лотман Ю.М., Успенский Б.А. К семиотической типологии русской культуры ХУIII века // Художественная культура ХУIII века. Мат-лы науч. конф., 1973. М.: Наука,1974. С. 41 - 53.
38. Софронова Л.Єдність світів // Людина і світ. 1999. - № 6. С. 2 8.
39. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). Тернопіль: Фемiна, 1994. 480 с.
40. Смирнов И.П. Художественный смысл и эволюция поэтических систем. М.: Наука, 1977. 203 с.
41. Парахонський Б. Бароко. Поетика і символіка // Філос. і соціол. думка. 1993. - № 6. С. 99 114.
42. Чернов И.А. Из лекций по теоретическому литературоведению. Барокко. Тарту: Тартуский госуниверситет, 1976. 186 с.
43. Софронова Л.А. Сосуществование барокко и классицизма в Польше и России ХУIII века // Труды по знаковым системам. ХХIII. Тарту: Тартуский госуниверситет 1989. С. 95 105.
44. Kugel J.L. The Techniques of Strangeness in Simbolist Poetry, New Haven London, 1971.
45. Морозов А. Проблемы европейского барокко // Вопр. литературы. 1968. - № 12. С. 111 126.
46. Макаров А. Світло українського Бароко. К.: Мистецтво, 1994. 398 с.
47. Грабченко Н.И. Метафорическая многозначность как характерная особенность поэтики барокко // Дослідження з російського і українського мовознавства та літературознавства. Харків: Вища школа, 1982. - № 237. С. 38 44.
48. Тезауро Э. Подзорная труба Аристотеля // История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли. Т.2. М.:Искусство, 1964. С. 625 626.
49. Грасиан Б. Остроумие, или искусство изощренного ума // Испанская эстетика: Ренессанс, бароккко. М.: Искусство, 1977. С. 169 465.
50. Bienowski Z. Poezia i niepoezia. Warszawa, 1967.
51. Андрієнко Л.О.Генеза поетичної метафори Бароко // Мовознавство. 1996. - № 2 3. С. 39 44.
52. Jobes G. Dictionary of mythology, folklore and symbols, pt. 1 3. № 4.: Scarurow press, 1962.
53. Михайлов А.В. Языки культуры. М.: Языки русской культуры, 1997. 602 с.
54. Маслюк В.П. Латиномовні поетики і риторики ХУІІ першої половини ХУІІІ ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні. К.: Наукова думка, 1983. 233 с.
55. Тальвет Ю.К. Роман Матео Алемана Гусман де Альфараче” и эстетика барокко // Филол. науки. 1982. - № 1. С. 31 37.
56. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423 с.
57. Мельников Г.П. Христианский интеллектуал ХУIII века // Человек в контексте культуры. Славянский мир. М.: МГУ, 1995. С. 71 80.
58. Рогов А.И. Проблемы славянского барокко // Славянское барокко: Историко-культурные проблемы эпохи. М.: Наука, 1979. С. 3 12.
59. Мацапура В.І. Це загадкове, примхливе бароко // Зарубіжна література в навч. закладах. 1999. - №2. С. 7 11.
60. Криса Б. Світоглядні основи українського поетичного бароко // Українське бароко / Мат-ли І конгресу Міжнародної асоціації україністів. К., 1993. С. 47 - 53.
61. Панченко А.М. Русская стихотворная культура ХУIII века. Л.: Наука, 1973. 280 с.
62. Сазонова Л.И. Поэзия русского барокко (вторая половина ХУII начала ХУIII века). М.: Наука, 1991.- 263 с.
63. Михед П. Українська літературна культура бароко і російська література ХУІІ ХІХ ст. // Київська старовина. 1998. - № 4. С. 22 51.
64. Вигодованець Н. С.Довгович людина Бароко. Ужгород: Ужгородський університет, 1998. 168 с.
65. Барабаш Ю. Причинки до теми Гоголь і українське літературне бароко (генезис і типологія)” // Слово і час. 1992. - № 9. С. 77 109.
66. Надъярных М. Изобретение традиции, или метаморфозы барокко и классицизма // Вопр. литературы. 1999. - № 4. С. 77 109.
67. Dubois C.-G. Le Baroque: profondeurs de l’apporence. Paris, 1973.
68. Конрад Н.И. Избранные труды. История. М.: Наука, 1974. 471 с.
69. Барабаш Ю. Почва и судьба. Гоголь и украинская литература: у истоков. М., 1995. 280 с.
70. Лавріненко Ю. Література вітаїзму. 1917 1933 // Розстріляне відродження. Антологія 1917 1933. Поезія. Проза. Драма. - Есеї. Paris, 1959. C. 931 967.
71. Надъярных Н. «Солнечные кларнеты» Павла Тычины как явление необарокко // История национальных литератур. Перечитывая и переосмысливая. Вып. 1. М., 1995. С. 25 38.
72. Пелешенко Н. Риси барокової містерії у художній практиці українських модерністів // ІУ Міжнародний конгрес україністів. Одеса: Астрорепринт, 1999. С. 158 168.
73. Шумило Н. Бароково-готичні відлуння в українській прозі кінця ХІХ поч. ХХ ст. // Слово і час. 2000. - № 9. С. 6 15.
74. Ковальчук О.Необарокові тенденції у прозі 70 х років // Слово і час. 1992. - № 7. С. 56 60.
75. Гундорова Т. Ностальгія та реванш. Український поетичний модернізм у лабіринтах національної ідентичності // Кур”єр Кривбасу. 2001. - № 144. С. 165 172.
76. Sarduy S. El baroco y el neobarocco // Ame/rica Latina en su literatura. Me/xico, 1972, p. 167 184.
77. Vento/s X.R. de Por que filosofia. Barcelona, 1990.
78. D’Оrs E. Lo barocco. Madrid, 1935.
79. Vidal M.C. The deаth of politics and sex in the eigties show // New literary history. Charlottesville, 1993. Vol. 24, №1. P. 171 194.
80. Calabrese O. Neo-Barique: A sign of the times. Transl. by Charles Lambert. With a Foreworld by Umberto Eco. Prinston: Prinston University Press, 1992.
81. Липовецкий М. Концептуализм и необарокко. Биполярная модель русского постмодернизма // Независимая газета. 07.09.2000. С.3.
82. Бегун Б. «Рассказывание историй, в общем-то, залог выживания» (О литературе необарокко) // Вікно в світ. 2000. - № 3. С. 73 82.
83. Липовецкий М. Русский постмодернизм. Екатеринбург, 1997. 317 с.
84. Ігнатенко М. Ігрова культура постмодернізму (або: вже не-культура) // Вікно в світ. 1998. - № 2. С. 16 24.
85. Маньковская Н.Эстетика постмодернизма. СПб., 2000. 347 с.
86. Липина-Березкина В.И. «Маг» Д.Фаулза: постмодернистская версия «Бури» Шекспира // Литература в контексте культуры: Сб. науч. тр. Дн-ск: ДГУ, 1999. С. 32 35.
87. Fokkema D. Literary, History, Modernism and Postmodernism. Amsterdam, Philadelphia: Sohn Benjamen Publ. Comp., 1984.
88. Кусков С. Палимпест постмодернизма как сохранение следов традиции” // Вопр. исскуствознания. 1993. - № 2 3. С. 213 225.
89. Голынко-Вольфсон Д. Глоссарий // Художественный журнал 1998. Июнь (№21). С. 32 35.
90. Еко У. Поетика відкритого твору // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубицької.- Львів, 1996. С.406 420.
91. Постмодернизм и культура. Материалы «круглого стола» // Вопр. философии. 1993. - № 3. С. 3 16.

РОЗДIЛ IІ
1. Шевчук В.Муза роксоланська. Кіровоград, 1994. 93 с.
2. Аверинцев С. София-Логос. Словарь. К.: Дух і літера, 2001. 460 с.
3. Христианство: Энциклопедический словарь: В 3-х т./ Ред. кол.: С.С.Аверинцев и др. М.: Большая Российская Энциклопедия, 1995.
4. Бычков В.В. Малая история византийской эстетики. К.: Путь к истине, 1991. 406 с.
5. Нічик В. Роль Києво-Могилянської академії в розвитку філософії в Україні // Українське барокко / Мат-ли І конгресу Міжнародної асоціації україністів. К., 1993. С. 77 85.
6. Лихачев Д.С. Поэтика древнерусской литературы. М.: Наука, 1979. 360 с.
7. Андрієнко Л.О. Генеза поетичної метафори Бароко // Мовознавство. 1996. - № 2 3. С. 39 44.
8. Шевчук В.О. Три листки за вікном: Роман-трилогія / Передм. М.Жулинського. К.: Радянський письменник, 1986. 587 с. 9.Шевчук В.О. Біс плоті // Біс плоті: Іст. повісті. К.: Твім інтер,1999. С. 213 294.
10. Шевчук В. Колапсоїд // Кур”єр Кривбасу. 2000.- №№ 132 133.
11. Шевчук В. Кросворд // Кур”єр Кривбасу. 2001. - №№ 140 143.
12. Брагина А.А. Чужое все-таки чужое // Русская речь. 1981.
№4. С. 60 67.
13. Трофимчук М. Ще раз про неповноту української культури або перспективи неолатиністики в Україні // Медієвістика. Вип. 1. Одеса: Астрорепринт, 1998. С. 123 130.
14. Пахльовська О. Є.-Я. Українська літературна цивілізація. Автореферат дис. ... доктора філол. наук. К., 2000. 96 с.
15. Шевчук В.Книга історій. Інтелектуальний детектив // Сучасність.-
2002.- №№ 5 6.
16.Шевчук В.Розсічене коло // Біс плоті: історичні повісті. К.: Твім інтер, 1999. С. 5 16.
17. Успенский Б.А. Избранные труды. Т. 2. Язык и культура. М.: Гнозис, 1994. 688 с.
18. Галилей Г. Избранные труды: В 2 т. М.: Наука, 1964.
19.Текст как явление культуры. Новосибирск: НГУ, 1989. 476 с.
20.Михайлов А.В. Языки культуры. М.: Языки русской культуры.
- 1997. 624 с.
21.Книжность как феномен культуры (Мат-лы «круглого стола») //Вопр. философии. 1994. - № 7 8. С. 3 36.
22. Из истории русской культуры. Т. ІІІ (ХУІІ нач. ХУІІІ в.). 2-е изд. М.: Языки русской культуры, 2000. 624 с.
23. Словарь книжников Древней Руси. Л.: Художественная литература, 1987. Вып. I. (ХІ І пол. ХУІ в.).- 485 с.
24. Повесть временных лет. 1037 // Полное собрание русских летописей. Т.1. СПб., 1846.
25.Ісіченко Ю. У пошуку наративної програми барокового літературного твору // Українське барокко / Мат-ли І конгресу Міжнарод. асоціації україністів. К., 1993. С. 37 46.
26. Михед П. Українська літератуна культура бароко і російська література ХУІІ ХІХ ст // Київська старовина. 1998. - №4. С. 22 51.
27. Ісіченко Ю. Містична перспектива літературного тексту в культурі Бароко // Сучасність. 1995. С. 100 102.
28. Ушкалов Л. Основні риси барокової телеології тексту // Сучасність. 1998. - № 4. - С. 37 42.
29. Mathauzerova S. Umělá poezie v rusku 17 stoleti/ // ActaUniversitatis Californae. Philologica. 1 3, 1967, s. 161 174.
30. Сазонова Л.И. Поэзия русского барокко (втор. пол.ХУІІ нач.ХУІІІ в.). М.: Наука, 1991. 236 с.
31. Степовик Д.В. Українська графіка ХУІ ХУІІІ століть: еволюція образної системи. К.: Наукова думка, 1982.- 264 с.
32. Сковорода Г.С. Твори: У 2 Т. К.: Наукова думка, 1994.
33.Бегун Б. «Рассказывание историй, в общем-то, залог выживания» (О литературе необарокко) // Вікно в світ. 2000. № 3. С. 73 82.
34. Левин Ю.И. Избранные труды. Поэтика. Семиотика. М.:Языки русской культуры, 1998. 824 с.
35. Борхес Х.Л. Собр. соч.: В 4 т. / Пер. с исп. Сост., предисл. и примеч. Б.Дубина. СПб.: Амфора, 2001.
36. Павич М. Хазарский словарь: роман-лексикон. Мужская версия.- СПб., 1999. 127 с.
37.Лотман Ю.М. Выход из лабиринта // Эко У. Имя розы. М.: Книжная палата, 1989. С. 468 481.
38. Эко У. Имя розы. М. Книжная палата, 1989. 486 с.
39. Шевчук В.О. Дім на горі // Вибрані твори: Роман-балада. Оповідання. К., Дніпро, 1989. С. 18 444.
40. Шевчук В.О. Стежка в траві. Житомирська сага: У 2-х т. Харків: Фоліо, 1994.
41. Барабаш Ю. Причинки до теми «Гоголь і українське літературне бароко (генезис і типологія)» // Слово і час. 1992. № 9. С. 19 29.
42. Гриценко О. Про деякі властивості клаптикових ковдр // Київ. 1987. № 5. С. 128 131.
43. Цивьян Т.В. К мифологеме сада // Текст: семантика и структура. М.: Наука, 1983. С. 140 152.
44. Сазонова Л.І. Жанр вертоградів” у східнослов’янському літературному барокко // Українське літературне барокко: Зб.Наук. праць. К.: Наукова думка, 1987. С. 76 108.
45. Лихачев Д. Поэзия садов. К семантике садово-парковых стилей. Сад как текст. М.: Согласие, 1998. 356 с.
46. Литературная энциклопедия терминов и понятий / Под ред. Н.Николютина. М.: НПК «Интелвак», 2001. 1600 стб.
47. Фізер І. Доповідь на врученні премії фундації Антоновичів // Слово і час. 1991. - № 12. С. 41 42.
48.Шевчук В.О. Формально-інтелектуальні барокові вірші із середини ХУІІ ст. // Дніпро. 1999. - № 7 8. С. 77 85.
49. Криса Б. Світоглядні основи українського поетичного бароко // Українське бароко / Мат-ли І конгресу Міжнародної асоціації україністів. К., 1993. С. 47 53.
50. Гройс Б. Да, апокалипсис, да, сейчас // Вопр. философии. 1993. - № 3. С. 28 35.
51.Шевчук В. Сад - як храм духовний // Г. Гусейнов. Господні зерна: В 6 кн. Кн.1. Кривий ріг: ПП «Видавничий дім», 2000. С. 5 16.
52. Лагутина И.Н. Образ-символ в поэтике Гете (о функции сада в романе «Годы учения Вильгельма Мейстера») // Весник Московского ун-та. Сер. 9. Филология. 1997. - № 1. С. 9 24.
53. Крекотень В.И. Тема науки в барочной украинской поэзии 30-х годов ХVII века // Барокко в славянский культурах .- М.: Наука, 1982. С. 264 269.
54. Кравченко І. Що таке сад? // Сучасність. 1998. - № 4 . С.114 125.
55. Саєнко В.П. Поетична культурологія Ліни Костенко //Актуальні проблеми літературознавства. Дн-ськ, 1998. Т.3. С. 80 90.
56. Шевчук В. Барви осіннього саду // Серед тижня.- К.: Радянський письменник, 1967. 96 с.
57. Шевчук В. Вечір святої осені // Вечір святої осені: оповідання. К.: Радянський письменник, 1969. 118 с.
58. Шевчук В.Мій батько надумав садити сад // Серед тижня. К.: Радянський письменник, 1967. С. 56 60.
59. Шевчук В. Сад (слово про Григорія Сковороду): п”єса на 2 одміни. Рукопис. 60 с.
60.Панченко В. Время сажать сад // Лит. обозрение. 1981. - № 6. С. 54 55.
61.Завадская Е. Ихэюань сад, творящий гармонию // Сад одного цветка: Сб. ст. и эссе. М.: Наука, 1991.- С. 235 244.
62. Тертерян І. Человек, мир, культура в творчестве Х.Л.Борхеса // Человек мифотворящий. М., 1988. С. 381 402.
63.Шевчук В. Сон сподіваної віри // Кур”єр Кривбасу. 1999. - № 118. С. 130 135.

РОЗДІЛ ІІІ
1. Ильин И.П. Постмодернизм. Словарь терминов. М.: INTRADA 2001. 384 с.
2. Парк Р.Э. Культурный конфликт и маргинальный человек // РЖ Социал. и гум. науки. Социология. 1998. - № 2. С. 172- 175.
3. Парк Р.Э. Человеческая миграция и маргинальный человек // РЖ Социал. и гум. науки. Социология. 1998. № 3. С. 167 176.
4. Новая философская энциклопедия: В 4 т. М.: Мысль, 2001.