ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬО-БІОГРАФІЧНОЇ ПРОЗИ 80 – 90-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

Короткий опис

Луганський національний педагогічний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

АКІНШИНА ІРИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 821.161.2 94.09

ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ
ХУДОЖНЬО-БІОГРАФІЧНОЇ ПРОЗИ 80 90-х РОКІВ
ХХ СТОЛІТТЯ

Спеціальність 10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Галич Олександр Андрійович,
доктор філологічних наук,
професор

Луганськ 2004

ЗМІСТ
Вступ...........................................................................................................3
Розділ І. Художня біографія як родо-жанрове утворення в
новітній літературі......................................................................9
1.1. Стан розробки проблеми.....................................................9
1.2. Специфіка теоретичних засад дослідження......................44
Висновки до розділу І...................................................................................52
Розділ ІІ. Легендарно-апокрифічні новації художньої біографії
кінця ХХ століття................................................................54
2.1. Античні міфологічні образи в художній біографії
кінця ХХ століття..........................................................55
2.2. Біблійні мотиви в художньо-біографічній прозі
кінця ХХ століття..............................................................65
Висновки до розділу ІІ.................................................................................90
Розділ ІІІ. Жанрово-стильові пошуки в галузі художньої біографії
кінця ХХ століття.......................................................................92
3.1. Провідні образи біографічної романістики та її
перехідних форм...............................................................92
3.2. Художнє втілення образів історичних постатей
у біографічній повісті як універсальному жанрі
літератури переломних епох............................................149
Висновки до розділу ІІІ...............................................................................176
Висновки......................................................................................................178
Список використаних джерел.................................................................182

ВСТУП

Людство увійшло в третє тисячоліття. Зміни кардинального характеру кінця ХХ століття торкнулися не тільки суспільно-політичної, економічної сфер діяльності людини, але й суттєво зачепили сферу духовну, невід’ємною частиною якої є література.
Зміна епох особливо позначається на літературі, яка, маючи зв’язок із суспільним життям, виявляє паростки нового в естетичних уявленнях про світ. У зв’язку з цим вона набуває аналітичної, пізнавальної функції. Саме на зламі епох і суспільних формацій людство обертається назад, вдивляється в минуле, замислюється, що взяти в майбутнє. Читача починають хвилювати події вітчизняної та світової історії, життя й діяльність видатних особистостей. Відповідно до того, як естетична односторонність літератури змінюється більш широкою орієнтацією її на дійсність, збільшується й художнє значення оповідної прози в системі її жанрів” [165, 99]. Усе більше фактів свідчать про те, що в літературі ХХІ століття будуть активніше використовуватися реальні документи. І природно, що героями епічної прози, у якій мова йтиме про важливі події нашого суспільно-історичного розвитку, все частіше виступатимуть конкретно-історичні особистості. Норми особистої життєвої поведінки у всі часи складали велику гілку літератури; найпрекрасніші та найглибші твори всієї літератури присвячені цьому предмету” [53, 135]. Про це свідчать і дослідження інших учених. Професор університету Париж VІІІ (Франція) та університету Джонса Хопкінса (США) Ж.Неф наголошує на тому, що у Франції найбільш читабельним жанром є біографія. У ході літературної дискусії про художню творчість останнього десятиріччя, її тенденції і перспективи у виступі російської письменниці Н.Іванової стверджувалось, що сучасна література спрямована й частково замовлена” постійно зростаючим інтересом читача до документалістики, невід’ємною частиною якої є художня біографія [73, 12 13]. Подібні твердження зустрічаємо в статтях П.Вайля і Р.Карасті [77, 220; 78, 217; 116, 274]. На сторінках періодичної преси неодноразово наголошується на усезростаючій ролі літератури non fiction: У останні роки повість, оповідання, не говорячи вже про роман, сильно потіснились мемуарами, есе, літературно-філософськими оповідями” [99, 203]. Пояснюється це тим, що у літературі вимислу” ми маємо автора (образ автора”), у документальній” відчуваємо авторське групування реального” матеріалу. Non fiction, таким чином, не тимчасове явище, яке може пройти Така література назавжди” [99, 203].
Передбачаючи стрімкий розвиток документалістики ще у 80-х роках, український літературознавець О.Галич у 1999 році писав: Добігає кінець ХХ століття. Для української літератури останні його десятиліття ознаменовані посиленням документального начала. Спогади, художні біографії, документальні історії посідають дедалі більшу питому вагу в літературному процесі, і я прогнозую, що в найближчі десять років документалістика значно розширить свої горизонти” [38, 67]. А в 2000 році він писав, що кінець століття ознаменувався бурхливим злетом документалістики” [36, 127], яка включає в себе й художню біографію, що літературі майбутнього будуть притаманні поглиблена документалізація оповіді, посилений інтерес до відображення реальних подій і фактів, змалювання постатей людей, які відіграли помітну роль в історичному розвитку” [34, 13]. Молодий український учений О.Дацюк упевнений, що до читача приходять більші за обсягом і широтою зображення історичні та біографічні романи й повісті, головними героями яких є реальні історичні особи” [51, 1].
Виступи літературознавців і письменників засвідчують необхідність глибокого теоретичного й історико-літературного осягнення проблем художньої біографії.
Успіхи письменників-біографів (особливо наприкінці ХХ століття) дали могутній поштовх для поглиблення теоретичного осмислення художніх життєписів як окремого різновиду красного письменства, що має свої специфічні образно-стильові засоби зображення. Проте сучасні літературознавці й критики все ще помітно не встигають проаналізувати біографічні твори, що з’являються в періодичних виданнях, хоча геополітичні зміни кінця ХХ століття дещо активізували цей процес. В Україні зростає зацікавленість національним минулим, у літературу повернено імена багатьох незаслужено забутих громадських і культурних діячів, зокрема, могутньої хвилі повернення зазнали жертви сталінсько-беріївських репресій, представники кількох хвиль української еміграції, переосмислена роль багатьох широко відомих особистостей.
Не зважаючи на значну кількість публікацій художніх життєписів, теоретичних і літературно-критичних праць з проблем розвитку сучасної біографічної літератури досить мало. Очевидно, причини цього недооцінка біографії науковцями, малозрозумілі підйоми й спади розвою життєписного красного письменства, а також те, що для серйозних узагальнень, науково обґрунтованих оцінок завжди потрібен час.
Отже, актуальність теми полягає в потребі уточнення місця сучасних художніх життєписів у загальному розвитку літературної документалістики, родо-жанровій класифікації окремих різновидів її творів. Малодослідженими в українському літературознавстві є питання урізноманітнення форм, стильових новацій художніх життєписів, причини цих процесів.
Ґрунтовне осмислення вказаних проблем можливе лише за умови розгляду української біографічної прози у світовому літературному контексті, зіставлення її здобутків з відповідними досягненнями біографів у інших країнах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження відповідає науковим планам кафедри української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, що пов’язані з розробкою теми Актуальні проблеми літературознавства”, а також з вивченням теоретичних і літературно-критичних матеріалів, які свідчать про своєрідність розвитку новітньої української літературознавчої думки. Державною темою університету є тема Національна культура у філологічних дискурсах різних типів” № 0101U001371.
Метою дисертації є встановлення специфіки жанрово-стильових особливостей художньо-біографічної прози кінця ХХ століття, провідних естетичних чинників її розвитку, визначення головних тенденцій еволюції біографічної творчості.
Досягнення мети передбачає виконання таких завдань:
- систематизувати, розглянути історію теоретичного вивчення художньої біографії як специфічного родо-жанрового утворення в літературі;
- проаналізувати твори з метою визначення жанрової природи сучасних життєписів;
- простежити особливості стильової реалізації біографічного матеріалу;
- проаналізувати співвідношення історичної правди та художнього домислу у досліджуваних творах;
- визначити естетичну роль історичних документів у художньому відтворенні подій та характерів;
- окреслити принципи та засоби творення художніх образів у жанрах художньо-біографічної прози кінця ХХ століття;
- з’ясувати художньо-естетичну, пізнавальну та виховну цінність аналізованих творів.
Об’єкт дослідження художньо-біографічні твори кінця ХХ століття вітчизняних і зарубіжних авторів.
Предметом дослідження є жанрово-стильові особливості зазначених творів.
Методи й методологічно-теоретична основа дослідження. Послуговуючись тим, що художня біографія становить собою герменевтичне, точніше перцептивно-рецептивне родо-жанрове утворення, основним методом дослідження є герменевтичний аналіз художньо-життєписної прози 80-90-х років ХХ століття. Саме тому методологічною основою нашої роботи стали праці М.Гайдеггера, Г.-Ґ.Гадамера, П.Рікера та ін., зокрема їх положення про світоглядні передумови появи тексту, суб’єктивне сприйняття й проникнення в художню логіку тексту, що залежить від компетентності реципієнта й інтерпретатора. Специфічним прикладним аспектом герменевтичного підходу в процесі аналізу є залучення досвіду рецептивної естетики (В.Ізер, Г.Р.Яусс). У дослідженні використано також компаративний, описовий і проблемно-історичний методи, які застосовані під час аналізу текстів художньо-біографічної прози кінця ХХ століття та дослідження становлення й розвитку теоретико-літературних засад художніх життєписів.
Для всебічного висвітлення питань жанрово-стильової специфіки художньо-біографічної прози ми спираємось на теоретичні погляди вітчизняних і зарубіжних науковців А.Моруа, Ж.Нефа, Г.Винокура, М.Бахтіна, В.Кардіна, І.Янської, М.Утєхіна, Д.Жукова, О.Галича, О.Валевського, Б.Мельничука, Д.Затонського, О.Дацюка та ін., матеріали літературних дискусій, конференцій, літературознавчих статей у періодиці.
Наукову новизну визначає сам предмет дослідження аналіз жанрово-стильових особливостей творів художньо-біографічної прози кінця ХХ століття. Бурхливий розвиток у зазначеній галузі літератури, численна поява нових за формою біографій потребують окреслення жанрової природи сучасних життєписів, їхньої класифікації за принципами та засобами творення художніх образів. У дослідженні набуло подальшої розробки питання історії теоретичного вивчення художньої біографії як специфічного родо-жанрового утворення в літературі. Уперше поруч з традиційними художніми життєписами аналізуються твори, котрі можна віднести до художньо-біографічних лише умовно. Це життєписи легендарних або міфічних героїв, біблійних персонажів. У роботі з’ясовано причини звернення сучасних письменників до подібних нетрадиційних біографій, що є виявом інтертекстуальності. Ці положення становлять собою особистий внесок здобувача.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання їх для подальшого ґрунтовного вивчення художньо-біографічної прози, підготовки вузівських і шкільних навчальних курсів з історії та теорії літератури, посібників, а також при розробці спецкурсів і спецсемінарів.
Апробація результатів дисертації здійснена під час обговорення її на засіданнях кафедри української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, наукових семінарах, Днях науки, щорічних наукових конференціях (1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004). Окремі аспекти роботи оприлюднювалися на Міжнародних наукових конференціях: Проблема межі століть: закономірності перехідних процесів у літературі й мові” (Донецьк, 2000), Документалістика на зламі тисячоліть: проблеми теорії та історії” (Луганськ, 2001), Слобожанщина: літературний вимір” (Луганськ, 2003).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 12 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний текст роботи займає 181 сторінку. Список використаних джерел становить 201 позицію на 14 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Аналіз художньо-біографічної прози 80 90-х років ХХ століття показав, що художні життєписи залишаються одними з найперспективніших різновидів епічної літератури стосовно можливостей їхнього подальшого жанрового розвитку, розширення тематики, удосконалення прийомів творення образів. Наявність таких можливостей розкривається в роботі при тлумаченні новітніх пошуків українських і зарубіжних письменників.
Водночас у дослідженнях на основі публікацій, що з’явились у періодичній пресі, встановлено певну різницю в розвитку художніх особливостей вітчизняних і зарубіжних творів життєписної літератури. Так, на думку французького дослідника Жака Нефа, західноєвропейські біографічні твори виявляють провідну тенденцію до домінування документа, факту, поглибленої інтелектуалізації оповіді. Натомість в українській літературі помітне тяжіння до високого ступеня ліризації розповіді.
Трансформуючи фактографічні й документальні матеріали в художні твори, письменники-біографи ставлять собі за мету забезпечити сучасного читача правдивою інформацією про минулі події, зацікавити його динамічністю, образністю, яскравістю викладу біографічного матеріалу. Реалізація цієї мети цілком залежить від художньої інтуїції, майстерності митців слова при органічному поєднанні документів з авторським художнім домислом, вимислом. Вивчаючи документальні матеріали, відбираючи з них саме те, що конче необхідно для висвітлення долі, творчого шляху, прагнень, психологічно-образних утілень реально існуючої в історії особистості, автор створює опорну базу сюжету, а вже потім художньо осмислює кожен біографічний факт, пропускає його через спектри власного розуміння. Від подібного перцептивного сприйняття письменником-біографом реалій життя історичної постаті залежить, наскільки сильне враження справлятиме його твір на реципієнта, наскільки гармонічною, пластичною видасться рецепція автора читачеві.
Виходячи з поділу художньо-біографічних творів українським ученим О.Галичем на два типи сюжетно-подієвий і асоціативно-психологічний, у дослідженні неодноразово наголошується на превалюванні в українській літературі життєписів асоціативно-психологічного типу. До найважливіших стилістичних показників, що визначають специфіку цього типу, відносяться процеси ліризації розповіді, видозміна авторської позиції в структурній цілісності, наявність перцептивного часу.
Разом з тим, в останні роки в українській (як і у світовій) літературі стала виділятися особлива специфічна категорія творів, які слід вважати художньо-біографічними тільки умовно. Це життєписи легендарних (або міфічних) героїв (Андрій Первозванний” Н.Дзюбенко, Ітака назавжди” Л.Малерби), біблійних персонажів (Перерване Євангеліє” К.Петрова, Суд” Г.Штоня, Євангеліє від Ісуса” Ж.Сарамаго). Певна десекуляризація біографічної літератури свідчить про болісні роздуми напередодні 2000-ліття Різдва Христового над вічними питаннями людського буття, роль людини в історії суспільства, особливо на крутозламі епох і суспільних формацій.
Різноманітність жанрово-стильової реалізації в життєписній літературі міфолого-біблійного матеріалу свідчить про перебування художньої біографії в постійному творчому пошуку, відбір нових форм і засобів зображення, про тісну взаємодію на відповідних рівнях із суміжними, особливо історичними, жанрами.
Найбільш широко в українській, а також і зарубіжній художньо-біографічній літературі репрезентована категорія творів, присвячених зображенню життя й діяльності реальних історичних постатей.
Починаючи з 90-х років ХХ століття, коли переоцінка цінностей почала набувати широкого розповсюдження, коли сама історія почала давати відповіді на певні нелегкі запитання, події, явища, коли було справедливо реабілітовано в народній свідомості імена багатьох діячів науки, культури, політики, коли почалась епоха розбудови української державності, зростання національної самосвідомості, у літературі відбуваються процеси заповнення порожніх лакун, ліквідації білих плям”. З’являється чимало творів про маловідомих, призабутих і невідомих національних діячів, жертв сталінсько-беріївських репресій 30-40-х років. Дедалі частіше письменники-біографи звертаються до національної свідомості, гідності своїх героїв, розкривають їх ментальну духовність. Такими є романи М.Красуцького Довга дорога вночі”, Ю.Хорунжого Вірую”, повість Б.Певного Дійство у п’ятому вимірі”.
Поповнились ряди унікального явища світового письменства художньої шевченкіани, що нараховує тисячі творів. Поруч з відомими романами й повістями С.Васильченка, О.Ільченка, О.Іваненко, Л.Смілянського, З.Тулуб, Вас.Шевчука з’являється роман-пошук Бувальщина про Тараса” Л.Большакова.
Українська художньо-біографічна література останніх років здобулася на помітні твори й про інших діячів національної та зарубіжної культури (роман Р.Іваничука Саксаул у пісках”, повість-подорож В.Стадниченка Наш перший розум”, епістолярна повість Я.Яроша Дорогий хтосічок, або Хтось когось любить”, повість-есе В.Коптілова Вольтер”, новела Ю.Мушкетика Диявол не спить”).
Аналіз сучасної документалістики засвідчує, що за останні два десятиліття українська художньо-біографічна література збагатилася новими жанровими формами: роман-сповідь, роман-есе, роман-пошук, повість-есе, повість-подорож, епістолярна повість, біографічна новела.
Становлення нових жанрів у біографічній літературі свідчення її збагачення, бо відбиття всього багатства діяльності видатної особистості потребує різноманітності форм і стилістичного вирішення.
У процесі дослідження цього явища було виявлено, що для художніх життєписів найпродуктивнішими епічними формами є повість і роман. Такі форми переважають як серед біографій традиційного, сюжетно-подієвого, так і асоціативно-психологічного типів. Важливою характеристикою роману є спрямованість на відтворення повноти буття, широкомасштабних історико-біографічних полотен, розкриття психологічної сутності особистості в контексті певних соціально-історичних умов. У свою чергу, повість характеризується однолінійністю сюжету, що дозволяє сконцентруватися на подіях життя головного персонажа, усебічно зображуючи його у творі. Підкреслено тенденцію до романізації біографічної прози, поруч з характерною рисою сучасного періоду літературного розвитку белетризацією.
Окремо слід вказати на авторські пошуки нових суміжних, або перехідних” форм реалізації біографічного матеріалу (роман-есе, повість-есе, роман-пошук, повість-подорож, епістолярна повість). Суттєвою рисою подібних художніх полотен є фрагментарність оповіді, що дозволяє зменшити обсяги твору з одночасним підвищенням значущості окремих епізодів і сцен. При цьому загальний сюжетний розвиток зберігає свою внутрішню цілісність, твердо спираючись на документальну основу. Такі твори приваблюють читачів лаконічністю й динамізмом оповіді, одночасно сприяють пошуку нових форм зображення.
Усе сказане свідчить про те, що існує потенційна можливість значних жанрово-стильових змін у майбутньому, оскільки художня біографія займає проміжне місце між науковою та власне белетристичною літературою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С. Плутарх и античная биография: К вопросу о месте классика жанра в истории жанра. М.: Наука, 1973. 279 с.
2. Акимова А. История и биография // Прометей. Т. 1. М.: Мол. гвардия, 1966. С. 346 353.
3. Андроников И. Ступени человеческого опыта // Вопр. литературы. 1973. № 10. С. 54 63.
4. Антофійчук В. Євангельські образи в українській літературі ХХ століття. Чернівці: Рута, 2001. 335 с.
5. Барабаш Ю. Знаю человека...” Григорий Сковорода: Поэзия. Философия. Жизнь. М.: Худож. л-ра, 1989. 335 с.
6. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худож. л-ра, 1975. 810 с.
7. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. 4-е изд. М.: Сов. Россия, 1979. 318 с.
8. Бахтин М. Работы 1920-х годов. К.: Next, 1994. 384 с.
9. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423 с.
10. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. 445 с.
11. Бердяев Н. Самопознание: Опыт философской автобиографии. М.: Книга, 1991. 446 с.
12. Биографическая литература: были и небылицы // Лит. газ. 1976. 14 января. С. 5.
13. Біографія Т.Г.Шевченка за спогадами сучасників / Упоряд. В.Х.Косян та ін. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 438 с.
14. Большаков Л. Быль о Тарасе. Книга первая. Яман-Кала. Москва Оренбург: Кора, 1993. 438 с.
15. Большаков Л. Быль о Тарасе. Книга вторая. На Арале. Москва Оренбург: Кора, 1993. 448 с.
16. Большаков Л. Быль о Тарасе. Книга третья. Оренбург Москва Оренбург: Кора, 1993. 299 с.
17. Большаков Л. Вождь і поет // Вітчизна. 1981. № 4. С. 100 142.
18. Большаков Л. Возвращение Григория Винского. Оренбург: Печатный Дом Димур”, 1999. 336 с.
19. Булашенко І. Т.Г.Шевченко в українській радянській художній літературі. Харків: Вид-во Харк. ун-ту, 1962. 122 с.
20. Бурсов Б. Жизнь писателя источник творчества // Вопр. литературы. 1973. № 10. С. 73 86.
21. Валевский А. Методологические основания биографики: Автореф. дисс. ... канд. философ. наук: 09.00.01. К., 1990. 17 с.
22. Валевский А. Основания биографики. К.: Наук. думка, 1993. 112 с.
23. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2001. 1440 с.
24. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. К.: Вид-во Криниця”, 1991. 128 с.
25. Вильсон А. Биография как история / ХІІІ Межд. конгресс ист. наук. Москва, 16 23 авг. 1970 г. / М.: Наука, 1970. 16 с.
26. Винокур Г. Биография и культура. М., 1927. 86 с.
27. Винокур Г. Биография как научная проблема (тезисы доклада) // Чернов И. Хрестоматия по теоретическому литературоведению. Тарту, 1976. Т. 1. С. 194 196.
28. Винокур Г. О языке художественной литературы. М.: Высш. школа, 1991. 448 с.
29. Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного. М.: Искусство, 1991. 367 с.
30. Гайдеґґер М. Гельдерлін і сутність поезії // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. 2-е вид., доп. Львів: Літопис, 2001. С. 250 263.
31. Галич А. Современная художественная документально-биографическая проза: Проблемы развития жанров: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. К., 1984. 23 с.
32. Галич А. Художественная биография взгляд из 80-х // Радуга. 1988. № 5. С. 130 137.
33. Галич О., Дацюк О., Мороз Л. Художня біографія: проблеми теорії та історії: Монографія. Рівне, 1999. 94 с.
34. Галич О. Жанрові особливості художньої біографії кінця ХХ століття // Філологічні студії: Зб. наук. праць. Випуск 4. Луцьк: МПП Доля”, 1998. С. 13 21.
35. Галич О. Коли герой особа реальна // Рад. літературознавство. 1988. № 11. С. 12 17.
36. Галич О. Мемуарний синдром кінця ХХ століття // Вітчизна. 2000. № 3-4. С. 127 134.
37. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник. К.: Либідь, 2001. 488 с.
38. Галич О. На маргінесах життя (огляд мемуаристики) // Слово і час. 1999. № 10. С. 62 67.
39. Галич О. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи. Луганськ: Знання, 2001. 246 с.
40. Герменевтика: история и современность: Критические очерки. М.: Мысль, 1985. 303 с.
41. Гладков А. На полях книги Андре Моруа Типы биографий” // Прометей. Т. 5. М.: Мол. гвардия, 1968. С. 394 413.
42. Голубєва З. Нові грані жанру. К.: Дніпро, 1978. 278 с.
43. Гомілко О., Пролєєв С. Релігія плоті: про неявну сутність християнства // Сучасність. 1999. № 12. С. 32 37.
44. Гранин Д. Вечера с Петром Великим // Дружба народов. 2000. № 5. С. 7 71.
45. Гранин Д. Вечера с Петром Великим // Дружба народов. 2000. № 6. С. 65 119.
46. Гранин Д. Вечера с Петром Великим // Дружба народов. 2000. № 7. С. 86 137.
47. Гром К. К вопросу о жанре художественной биографии // Звезда Востока . 1974. № 9. С. 121 125.
48. Ґадамер Г.-Г. Істина і метод. Основи філософської герменевтики / Пер. з нім. О.Мокровольського: У 2 т. К.: Юніверс, 2000. Т. 1. 464 с.
49. Данильченко І. Трансформація життєвої правди в художню у творах української художньої біографії: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 1997. 22 с.
50. Дацюк О. Андре Моруа майстер сучасної художньої біографії // Актуальні проблеми сучасної філології. Наукові записки Рівненського держ. пед. інституту. Випуск V. Рівне, 1998. С. 33 39.
51. Дацюк О. Особливості жанрової еволюції сучасної художньої біографії: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Рівне, 1997. 16 с.
52. Дзюбенко Н. Андрій Первозванний: Роман. К.: Гранослов, 1999. 335 с.
53. Дильтей В. Введение в науки о духе // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ ХХ вв. Трактаты, статьи, эссе / Сост., общ. ред. Г.К.Косикова. М.: Изд-во Московского ун-та, 1987. С. 108 135.
54. Дімаров А. Він приходить до нас // Киів. 2000. № 7 8. С. 16.
55. Дуб К. Автобіографічний синерген // Слово і час. 2001. № 4. С. 15 23.
56. Эльяшевич Арк. Что есть повесть? // Литература и современность: Сборник. М.: Худож. л-ра, 1969. С. 371 389.
57. Эсалнек А. Типология романа: Теоретические и историко-литературные аспекты. М.: Изд-во МГУ, 1991. 156 с.
58. Ершова-Бабенко И. Методология исследования психики как синергетического объекта : Автореф. дисс. ... д-ра философ. наук. К., 1993. 30 с.
59. Єфремов С Історія українського письменства. К.: Феміна, 1995. 688 с.
60. Жуков Д. Биография биографии. М.: Сов. Россия, 1980. 136 с.
61. Загребельний П. Я, Богдан (Сповідь у славі): Роман. К.: Рад. письменник, 1983. 511 с.
62. Зарицький О. Біографія та історія (чеський біографічний роман 70-х років). К.: Наук. думка, 1989. 104 с.
63. Затонский Д. Роман и документ // Вопр. литературы. 1978. № 12. С. 135 162.
64. Затонский Д. Сцепление жанров (место автобиографии, мемуаров, дневника в становлении и жизни современного романа) // Жанровое разнообразие современной прозы Запада. К.: Наук. думка, 1989. С. 4 58.
65. Зверев А. Сигнал предостережения // Воннегут К. Бойня номер пять, или Крестовый поход детей, и другие романы / Пер. с англ. Р.Райт-Ковалевой. М.: Худож. л-ра, 1978. С. 3 19.
66. Звєрєв О. Маленька людина” у великій війні // Хеллер Д. Пастка на дурнів: Сатир. роман / Перекл. з англ. М.Мещеряка. К.: Дніпро, 1988. С. 5 18.
67. Золотусский И. Лучшая правда вымысел // Литературное обозрение. 1978. № 2. С. 32 35.
68. Іваненко О. Завжди в житті: Спогади. К.: Рад. письменник, 1985. 383 с.
69. Іваничук Р. Благослови, душе моя, Господа... Львів: Просвіта, 1993. 270 с.
70. Іваничук Р. Саксаул у пісках // Березіль. 2000. № 9 10. С. 3 93 .
71. Івааничук Р. Саксаул у пісках // Березіль. 2000. № 11 12. С. 25 100.
72. Іваничук Р. Чистий метал людського слова: Статті / Вступ ст. М.Ф.Слабошпицького. К.: Рад. письменник, 1991. 262 с.
73. Иванова Н. Литература последнего десятилетия тенденции и перспективы // Вопр. литературы. 1998. № 2. С. 4 17.
74. Ільницький М. Людина в історії: Сучасний український історичний роман. К.: Дніпро, 1989. 356 с.
75. Калчев К. Иллюстрация”? Нет исследование // Лит. газ. 1976. 14 января. С. 5.
76. Канигін Ю. Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства: Роман-есе. 3-е вид. К.: Україна, 2000. 325 с.
77. Карасти Р. Отечественный шкаф // Звезда. 2000. № 11. С. 220 229.
78. Карасти Р. Три поездки на трамвае // Звезда. 2000. № 7. С. 217 227.
79. Квіт С. Основи герменевтики. К., 1998. 66 с. (Б-ка журналу Українські проблеми”).
80. Керлот Х. Словарь символов. М.: REFL book”, 1994. 608 с.
81. Кляус Е. Психологическая деталь в научной биографии // Человек науки. М.: Наука, 1974. С. 204 209.
82. Князева Е., Курдюмов С. Синергетика как новое мировидение: диалог с И.Пригожиным // Вопр. философии. 1992. № 12. С. 3 20.
83. Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. К.: Дніпро, 1991. 702 с.
84. Коптілов В. Вольтер // Вітчизна. 1997. № 1 2. С. 107 121.
85. Коптілов В. Вольтер // Вітчизна. 1997. № 3 4. С. 86 100.
86. Коптілов В. Вольтер // Вітчизна. 1997. № 5 6. С. 85 105.
87. Коптілов В. Вольтер // Вітчизна. 1997. № 7 8. С. 108 118.
88. Косидовский З. Сказания евангелистов: Пер. с польск. 3-е изд. М.: Политиздат, 1981. 262 с.
89. Костюк В., Денисенко В. Модерн як поле експерименту (Комічне, фрагмент, гіпертекстуальність). К., 2002. 176 с.
90. Красуцький М. Довга дорога вночі // Вітчизна. 1999. № 5 6. С. 86 107.
91. Красуцький М. Довга дорога вночі // Вітчизна. 1999. № 7 8. С. 47 108.
92. Крывелев И. Христос: миф или действительность? М.: Общественные науки и современность, 1987. 143 с.
93. Кросс Я. Условность факта, правда вымысла // Лит. газ. 1976. 7 апреля. С. 5.
94. Кузнецов Ю. Загадки Данаи”. К истории создания картины Рембрандта. Ленинград: Искусство” Ленинградское отделение, 1970. 90 с.
95. Кумок Я. Биография и биограф // Вопр. литературы. 1973. № 10. С. 18 33.
96. Лану А. Восстанавливая разбитую амфору... // Лит. газ. 1976. 14 января. С. 5.
97. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври, 2001. 636 с.
98. Лесин В., Пулинець О. Словник літературознавчих термінів. 3-є вид., переробл. і доп. К.: Рад. школа, 1971. 486 с.
99. Литература non fiction: вымыслы и реальность // Знамя. 2003. № 1. С. 190 203.
100. Литературная интерпретация за” и против” / Предисл. А.Зверева // Иностранная литература. 1992. № 1. С. 211 220.
101. Литературный энциклопедический словарь / Под общ. ред. В.М.Кожевникова, П.А.Николаева. М.: Сов. энциклоп., 1987. 752 с.
102. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р.Т.Гром’яка, Ю.І.Коваліва та ін. К.: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
103. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. К.: Дніпро, 1989. 590 с.
104. Лихачев Д. Поэтика древнерусской литературы. 3-е изд., доп. М.: Наука, 1979. 360 с.
105. Лихачев Д. Человек в литературе древней Руси. М.: Наука, 1970. 179 с.
106. Лосиевский И. Научная биография писателя: проблемы интерпретации и типологии. Харьков: КРОК, 1998. 424 с.
107. Лотман Ю. Биография живое лицо // Новый мир. 1985. № 2. С. 228 236.
108. Ляпустина Е. История Римского государства в биографиях политических деятелей І в. до н. э. І в. н. э.// Историческая биография: К ХVІІ Международному конгрессу исторических наук (Мадрид, август, 1990). М.: ИНИОН, 1990. С. 33 57.
109. Македонов А. Личность ученого в художественной литературе // Человек науки. М.: Наука, 1974. С. 270 357.
110. Малерба Л. Итака навсегда // Иностранная литература. 1998. № 3. С. 5 76.
111. Мастрюковъ А. Пишите книгу своей жизни. М.: Типографіи А.И.Мамонтова, 1916. 35 с.
112. Мейлах Б. Биография как методологическая проблема // Человек науки. М.: Наука, 1974. С. 7 18.
113. Мельничук Б. Випробування істиною. Проблема історичної та художньої правди в українській історико-біографічній літературі (від початків до сьогодення). К.: Академія, 1996. 272 с.
114. Мельничук Б. Випробування істиною. Проблема історичної та художньої правди в українській історико-біографічній літературі (від початків до сьогодення): Автореф. дис. ... д-ра філол. наук. Львів, 1997. 43 с.
115. Мельничук Б. Ще раз про художній вимисел і художній домисел // Українське літературознавство. Випуск 53. Львів, 1989. С. 42 52.
116. Мировая литература: круг мнений // Иностранная литература. 2000. № 2. С. 273 277.
117. Михайлов О. Суворов. М.: Мол. гвардия, 1973. 494 с.
118. Моруа А. О биографии как художественном произведении // Писатели Франции о литературе. М.: Прогресс, 1978. С. 121 134.
119. Моруа А. Современная биография // Прометей. М.: Мол. гвардия, 1968. Т. 5. С. 394 413.
120. Мулярчик А. Парадоксы Джозефа Хеллера // Хеллер Дж. Поправка 22: Пер. с англ. А.Кистяковского. М.: Пресса, 1992. С. 3 8.
121. Мушкетик Ю. Диявол не спить // Кур’єр Кривбасу. 1999. Березень (№ 111). С. 6 26.
122. Неф Ж. Биографии и контрбиографии // Иностранная литература. 2000. № 4. С. 274 279.
123. Новиков Вл. Высоцкий // Новый мир. 2001. № 11. С. 77 114.
124. Новиков Вл. Высоцкий // Новый мир . 2001. № 12. С. 98 136.
125. Новиков Вл. Высоцкий // Новый мир. 2002. № 1. С. 94 128.
126. Нямцу А. Новый Завет и мировая литература. Черновцы: Черновицкий госуниверситет, 1993. 243 с.
127. Павленко Г. Становлення історичної белетристики в давній українській літературі. К.: Наук. думка, 1984. 328 с.
128. Павленко Ю. Микола Чмихов і світоглядне підґрунтя його космоархеологічної концепції // Чмихов М. Від Яйця-райця до ідеї Спасителя: Монографія. К.: Либідь, 2001. С. 5 12.
129. Павлова Т. Методологические проблемы. Биографистика в СССР // Историческая биография: К ХVІІ Международному конгрессу исторических наук (Мадрид, август, 1990). М.: ИНИОН, 1990. С. 3 32.
130. Папа Іван Павло ІІ. Лист до мистців // Сучасність. 1999. № 12. С. 17 27.
131. Певний Б. Дійство у п’ятому вимірі // Сучасність. 2000. № 1. С. 15 42.
132. Петров К. Перерване Євангеліє // Вітчизна. 2000. № 7 8. С. 20 91.
133. Полтавчук В. Біографічний роман і проблема виховання історією. К.: Знання, 1989. 48 с.
134.