«ЩОДЕННИК» (1911–1925) ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА: АВТОРСЬКА СВІДОМІСТЬ ТА ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНТЕКСТ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В.Н.Каразіна

ЗАВАРЗІНА ЄВГЕНІЯ ВАЛЕРІЇВНА

УДК 821.161.2-94Винниченко.09
«ЩОДЕННИК» (19111925) ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА:
АВТОРСЬКА СВІДОМІСТЬ ТА ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНТЕКСТ

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Матвєєва Тетяна Степанівна,
кандидат філологічних наук, доцент

Харків 2008

ЗМІСТ

ВСТУП...

4

РОЗДІЛ1.Документалістика як об’єкт літературознавчого дослідження

8

1.1. Поняття «щоденник» як термінологічна проблема.

8

1.2.До проблеми класифікації щоденників як самостійного документального жанру....................

35

1.3.Поняття «автор» у літературознавчій науці. Специфіка вияву авторської свідомості в щоденнику.

46

1.4.Рецепція «Щоденника» (19111925) В.Винниченка в українському літературознавстві

60

РОЗДІЛ 2. Морально-естетичні домінанти «Щоденника» (19111925) В.Винниченка

64

2.1.Щастя як сенс буття, шляхи його віднайдення (за «Щоденником» (19111925) В.Винниченка)

65

2.2.Нова мораль, її пошук та осмислення В.Винниченком на сторінках «Щоденника» (19111925)..

79

2.3.«Чесність з собою» як модель індивідуальної поведінки та основний моральний орієнтир у «Щоденнику» (19111925) В.Винниченка....

92

2.4.«Щоденник» (19111925) В.Винниченка як засіб самопізнання, самооцінки та самоорганізації..

102

РОЗДІЛ 3. Літературна ситуація початку ХХ сторіччя: щоденникові рефлексії В.Винниченка.......

110

3.1. Літературний контекст: теорія поняття

110

3.2.Літературний контекст «Щоденника» (19111925) В.Винниченка: до постановки проблеми...

116

3.3.Проблема самореалізації творчої особистості: стосунки письменникайчитача...

122

3.4. В.Винниченко публіцист і видавець.

142

РОЗДІЛ4.«Щоденник» (19111925) як творча майстерня письменника...

149

4.1.Творчий процес та самоорганізація письменника на сторінках «Щоденника» (19111925) В.Винниченка.....

149

4.2.«Щоденник» (19111925) та роман «Сонячна машина» В.Винниченка: до питання інтертекстуальних зв’язків

153

4.3.Ненаписані твори В.Винниченка: життєві реалії та перспектива художнього втілення.

168

4.4.«Щоденник» письменника як первинний художній текст (естетичний елемент у щоденникових записах)

185

ВИСНОВКИ .

192

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

201

ВСТУП

Творчість В.Винниченка з кінця 80-х початку 90-х років ХХ ст. знову, після півстолітньої перерви, спричиненої необ’єктивними оцінками його політичної діяльності й письменницького надбання, стала об’єктом уваги літературознавців (Г.Баран, О.Галич, Л.Гнідан, В.Гуменюк, Т.Гундорова, Л.Дем’янівська, М.Жулинський, Г.Костюк, Л.Мороз, В.Панченко, О.Петрів, Т.Пушкаренко, Г.Сиваченко та ін.).
Роль щоденникових записів для осягнення творчої спадщини В.Винниченка (яка досі не впорядкована та не досліджена остаточно) усвідомлюють усі науковці, відповідно, «Щоденник» фігурує в зв`язку з найрізноманітнішими аспектами вивчення художнього доробку митця. Зокрема, М.Жулинський посилається на щоденники, з’ясовуючи причини суперечності політичних поглядів В.Винниченка; Г.Сиваченко, В.Хархун залучають щоденникові записи, досліджуючи філософське підґрунтя його романів; Л.Мороз звертається до щоденників, аналізуючи витоки драматичних творів письменника. Проте цілісно «Щоденник» (19111925) В.Винниченка як важливе фактологічне джерело, що містить чимало інформації, яка б допомогла розкрити суть багатьох філософських, морально-етичних, психологічних, соціально-політичних проблем у творчості письменника, ще не став об’єктом спеціальних студій.
Актуальність теми дисертації зумовлена відсутністю в українському літературознавстві досліджень «Щоденника» (19111925) В.Винниченка як самостійної складової його спадщини. Натомість здійснення такого аналізу дозволить, крім різноаспектного текстуального вивчення приватних записів письменника, вийти і в дотичні площини: особливості вияву авторської свідомості, його світогляду порівняно з філософськими пріоритетами початку ХХ ст., творчі взаємини з сучасниками, специфіка художнього осмислення В.Винниченком життєвих реалій тощо. Обраний нами період 19111925роки найпродуктивніший у творчості В.Винниченка, позначений також і плідними пошуками власного місця в соціальних, культурно-мистецьких процесах, відтак широким спектром зв’язків із політичним, громадським, літературним оточенням. Крім того, щоденники за ці роки опубліковані в повному обсязі. Такий ракурс аналізу є перспективним, оскільки дозволить повніше, глибше, об’єктивніше поцінувати талановиту особистість, виявити закономірності творчого осягнення тенденцій реального буття, дасть відповідь на питання, пов’язані зі специфікою творчого процесу в цілому.
Зв'язок роботи з науковими програмами і планами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану кафедри історії української літератури Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за проблемою «Жанрово-стильові особливості та поетика української літератури ХІХХХ століть».
Мета дисертаційної роботи цілісне дослідження «Щоденника» (19111925) В.Винниченка як матеріалізованої свідомості, осмислення цінності його (щоденника) матеріалу для всебічного вивчення життя й творчості автора у зазначений період. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
визначити жанрові особливості щоденника як самостійного документального, а не мемуарного жанру;
з’ясувати особливості рецепції «Щоденника» (19111925) В.Винниченка в сучасному літературознавстві;
охарактеризувати змістові домінанти «Щоденника» (19111925) В.Винниченка, розкрити специфіку оприявнення авторського «Я» через зіставлення світоглядних пріоритетів В.Винниченка із тогочасними філософсько-естетичними течіями (екзистенціалізм, феноменологія, ніцшеанство, фройдизм);
виділити й проаналізувати базові складники процесу самореалізації, представлені в «Щоденнику» (19111925) В.Винниченка: творчі (самоспостереження, самоаналіз, самовдосконалення), рецептивні (письменник читач), видавничі;
дослідити творчу лабораторію В.Винниченка, визначивши особливості процесу перенесення життєвих реалій у площину художнього тексту на матеріалі «Щоденника» (19111925).
Об’єктом дослідження є «Щоденник» В.Винниченка 19111925 років.
Предмет дослідження змістові домінанти «Щоденника» (19111925), специфіка оприявнення авторського «Я» в ньому, культурно-мистецьке оточення, творча лабораторія письменника.
Методологія дослідження базується на автобіографічному та психоаналітичному підходах визначальних у вивченні особистих матеріалів письменника, на культурно-історичному, порівняльно-типологічному методах, що дозволило ввести об’єкт вивчення в культурно-історичний контекст.
Теоретико-методологічну базу роботи складають праці українських (вітчизняних та діаспорних) і зарубіжних літературознавців Н.Банк, В.Баранова, М.Бахтіна, Т.Блажеєвської, Є.Бушканця, Т.Гажі, О.Галича, Т.Гундорової, Н.Гусак, Т.Гюбієвої, О.Єгорова, В.Жирмунського, І.Ільїна, Б.Кормана, Г.Костюка, Л.Кременцова, О.Мішукова, М.Моклиці, В.Панченка, М.Парцея, А.Приймак, Г.Сиваченко, К.Танчин, А.Тартаковського, Ю.Тинянова, М.Федунь, В.Халізева, Я.Явчуновського; філософські роботи Р.Барта, В.Волошинова, В.Дуденок, А.Камю, Ю.Караулова, Н.Корабльової, Ф.Ніцше, Н.Фатєєвої; дослідження з психології Н.Автономової, М.Єнікєєва, Т.Кузьміної, Т.Матяш, А.Рубеніс, Е.Фромма, З.Фройда.
Специфіка дослідження зумовила використання щоденників С.Єфремова, Є.Чикаленка, А.Любченка, спогадів М.Грушевського, Ю.Тищенка.
Наукова новизна теми визначається тим, що в роботі вперше в українському літературознавстві здійснено спробу цілісно вивчити «Щоденник» (19111925) В.Винниченка підґрунтя комплексного дослідження творчості письменника.
Теоретичне та практичне значення результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації можуть бути використані при викладанні курсу «Історія української літератури кінця ХІХ початку ХХ століття», підготовці наукових семінарів та спеціальних курсів, присвячених вивченню життєвого й творчого шляху В.Винниченка. Напрацьований у дисертації матеріал може бути врахований у подальшому вивченні специфіки щоденникового жанру та його особливостей в українському культурному процесі межі ХІХ і ХХ століть.
Апробація результатів дисертації здійснена на засіданнях кафедри історії української літератури Харківського національного університету іменіВ.Н.Каразіна, на наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції «Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки ХХст. До 200-річчя Харківського університету і філологічної школи факультету» (м. Харків, 13 жовтня 2003 р.), VІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Українська література: духовність і ментальність» (м.Кривий Ріг, 2021 жовтня 2006 р.), науковій конференції аспірантів філологічного факультету Харківського національного університету іменіВ.Н.Каразіна (м.Харків, 28 березня 2007 р.), ІХ Міжнародній науковій конференції молодих учених (м. Київ, 1920 червня 2007 р.), Міжнародній науковій конференції «Етнопростір мови та культури: актуальні проблеми етнолінгвістики й лінгвокультурології» (м.Харків, 56 жовтня 2007 р.), ІVВсеукраїнській науковій конференції «Документалістика початку ХХІ століття: проблеми теорії та історії» (м.Луганськ, 19 жовтня 2007 р.).
Публікації. Результати дослідження відображені в 9 статтях (загальним обсягом 3,5 друковані аркуші), 7 із яких опубліковані у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України.
Структура дисертації обумовлена її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг роботи становить 200 сторінок основного тексту та 18 сторінок списку використаних джерел (190 позицій).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У сучасному українському літературознавстві не існує комплексного дослідження «Щоденника» В.Винниченка, матеріали «Щоденника» (переважно за 19111925 роки) використовуються літературознавцями як фактологічне джерело під час вивчення життя й творчості, для пояснення світогляду, морально-етичної концепції, філософських поглядів, політичної діяльності В.Винниченка, меншою мірою для аналізу творчої лабораторії митця. Відтак, вагомість щоденникових записів усвідомлюють усі дослідники творчої спадщини В.Винниченка, тож «Щоденник» (19111925) стає підґрунтям для комплексного вивчення доробку письменника.
Ми прагнули теоретично визначити ключове поняття нашого дослідження «щоденник»: смисл, різновиди, риси (надто в зв’язку з проблемою включення щоденника до мемуарної літератури) і прийшли до висновку, що доцільно розглядати щоденники як різновид документальної літератури, відокремлено від мемуарів через ряд суттєвих відмінностей між ними: своєрідну документальність щоденника, його специфічну структуру, авторську позицію, відносну ретроспективність, характер викладу матеріалу (авторський стиль), різну міру співвіднесеності з художньою літературою.
Проаналізувавши існуючі класифікації (за ступенем завершеності та літературної обробки, часом написання, ідейно-змістовим наповненням, призначенням (функцією, роллю в житті автора), психологічною функцією, психологічним типом особистості автора, формою хронотопу), ми переконалися в умовності кожної з них, відтак, вивчати щоденники варто з огляду на неповторність зразків цього жанру, особливо якщо йдеться про змістовий чи проблемний рівень таких творів (зміст кожного щоденника настільки різноманітний, наскільки неповторне мислення автора кожного щоденника).
Інше ключове поняття нашого дисертаційного дослідження авторська свідомість визначено нами як філософсько-психологічна категорія: багатство та різноманітність ставлення автора щоденника до дійсності, його здатність ідеального відтворення дійсності; знання про світ, уявлення про роль і місце людини і себе самого в ньому, про волю людини, її різноманітні почуття та уявлення про мораль, про спрямованість світового процесу тощо, адже саме в таких аспектах розкривають щоденникові записи буття їх автора.
За нашими спостереженнями, «Щоденник» В.Винниченка являє матеріалізовану авторську свідомість, оскільки відобразив знання, цінності та їх переосмислення, потреби, інтереси, емоції, стани, зумовлені зовнішніми та внутрішніми факторами, зафіксував проекти, плани, цілі, програми. В такий спосіб, через щоденник оприявнилася паралельна суб’єктивна реальність відтворювана (але не змодельована) автором об’єктивна дійсність.
Через щоденник відбувалося передусім самоусвідомлення, оскільки він (щоденник) став засобом самопізнання. Саме через факт фіксування власних емоцій, почуттів, думок (тобто прагнення дослідити власну психологію) розкривається самосвідомість автора.
Вивчення «Щоденника» (19111925) В.Винниченка ми вважали за необхідне розпочати зі з’ясування його (щоденника) ідейно-емоційного наповнення. Найперше звернулися до філософських витоків світоглядних позицій письменника і спробували з’ясувати, як відбувалася рецепція філософських ідей В.Винниченком, у зв’язку з чим, на яких етапах життя письменник звертався до робіт тих чи інших мислителів (філософів, соціологів, психологів).
Як засвідчує щоденник, В.Винниченко студіював праці не лише сучасних йому мислителів (наприклад, А.Берґсона, В.Вундта), але й Епікура, Ж.Ґюйо, Ж.Е. Ренана, Л.Толстого, А.Шопенґауера, ідеї яких сприяли виробленню власної концепції моралі, хоча «Щоденник» не фіксує системного вивчення філософських праць В.Винниченко читав те, що читали на той час представники інтелігенції.
«Щоденник» оприявнює екзистенціальний тип мислення автора: в екзистенційному ключі осмислюються проблеми існування людини в соціумі та її осамітнення, абсурдності буття, честі, провини, страху. На сторінках «Щоденника» представлений аналіз «граничних ситуацій», авторське прагнення до їх психологічного та раціонального подолання, наслідки перебування «на межі» (такі ситуації виникали, як відомо, в політичній діяльності В.Винниченка, при усвідомленні необхідності емігрувати та спробах повернутися на батьківщину, а також і в інтимних стосунках, коли, наприклад, виникало почуття відповідальності за життя дружини), у творчості письменник також неодноразово ставив й художньо опрацьовував екзистенціальні проблеми. Відтак, попри очевидну екзистенціальність світосприйняття В.Винниченка, серед записів 19111925 років жодного разу не зустрічаються імена екзистенціалістів.
Не згадується у цей період і психоаналіз З.Фройда, хоча психоаналітичні концепції могли впливати на світогляд українського письменника через посередництво ідей А.Берґсона, який сам перебував під впливом фройдівської теорії свідомого та підсвідомого. Відтак, це не віднімає й не применшує психоаналітичні експерименти В.Винниченка-письменника, особливо в творах, присвячених проблемам статі. «Щоденник» же виразно демонструє схильність автора до аналітичного бачення психологічних явищ (наприклад, публічної поведінки, відкритості перед собою і людьми, статевого спілкування).
З іншого боку, теорія чесності з собою, висловлювання В.Винниченка про волю, індивідуальну незалежність, моральну та фізичну витримку, прагнення до вдосконалення власної особистості засвідчили явний вплив ідей Ф.Ніцше (його працю «Так казав Заратустра» В.Винниченко перекладав), хоча у «Щоденнику» прізвище німецького філософа зустрічається чи не єдиний раз.
Змістові домінанти «Щоденника» (19111925), виділені нами умовно, стають стрижнем, навколо якого відбувалося саморозгортання індивідуальності письменника. Найбільшої ваги для митця набирають питання досягнення особистого та всезагального щастя, переосмислення моралі крізь призму чесності з собою на шляху до щастя; самоспостереження та самоаналіз як передумова самовдосконалення.
Передусім привертає увагу процес пошуку шляхів до щастя. В.Винниченко у різні періоди життя пропонував різні способи досягнення гармонії в собі та між людьми: безпристрасне споглядання життя і себе в ньому, «доброзичливий егоїзм», «філософія сміху», проте всі тією чи іншою мірою спростовував, врешті переконавшись, що його визначення, як і всіх інших, так званих «вічних» понять, неможливе, бо кожна дефініція обертається парадоксом. Для митця, фактично, щастя було у вибавленні від марнот, рухом від однієї мети до іншої (хоча В.Винниченко й експериментував із аксіомою поступальності такого руху). Письменник убачав щастя в узгодженості бажань і можливостей, слова й діла, фізичних і духовних сил. Підґрунтям досягнення особистого щастя стала «нова мораль», власна система моральних цінностей, що її прагнув виробити В.Винниченко.
У «Щоденнику» В.Винниченка 19111925 років чітко простежуються кілька аспектів морально-етичної проблематики: природа моралі як такої; християнська мораль; суспільна поведінка, пов’язана із соціальною та індивідуальною психологією (явища індивідуалізму, егоїзму, альтруїзму, мізантропії); нова «комуністична» етика; морально-етичний бік статевих взаємин. Наскрізно проходить думка про необхідність віднайдення гармонії. Цій ідеї підпорядковані всі інші роздуми автора.
Абсурдність існування, з погляду В.Винниченка, спричинена передусім неспроможністю людини будувати себе і світ навколо себе за принципом «чесності з собою». Нещирість, корисливість і небажання людини віддавати себе іншим вихідна причина дисгармонійного суспільства. І хоча теоретичного обґрунтування принципу «чесності з собою» у «Щоденнику» не міститься (він (принцип) уже постав через однойменний роман В.Винниченка, що вийшов ще до початку ведення щоденника), однак із записів стає зрозумілим загальний зміст теорії та механізми її застосування: відверте визнання своїх недоліків, бажань, почуттів, що має стати ключем до внутрішнього спокою, гармонії. Відтак, цей постулат «нової моралі» виявився суперечливим, неоднозначним: в одних випадках «чесність з собою» дозволяла В.Винниченкові перейти на якісно вищий рівень самосвідомості до «над-особистісної самосвідомості», в інших випадках ставала швидше перешкодою, ніж засобом розв’язання внутрішнього та зовнішнього конфліктів. У такому контексті концепція «чесності з собою» постає на сторінках «Щоденника» (19111925) В.Винниченка і як психоаналітична проблема.
Вивчаючи літературну ситуацію початку ХХ століття крізь щоденникові рефлексії В.Винниченка, в першу чергу ми спробували окреслити той літературний контекст, у якому постав «Щоденник» (19111925), оскільки існування літературного твору, художнього чи нехудожнього, поза зв’язками з іншими літературними явищами позбавлене сенсу. У нашому випадку такий контекст виявляється на різних рівнях: ширшим є європейська література, вужчим творчість письменника в межах української літератури і вузьким творчість самого письменника.
Крім того, для глибшого проникнення в культурну ситуацію тієї епохи, для об’єктивізації уявлень про неї сучасного читача нами залучалися приватні записи, зроблені знайомими В.Винниченка, зокрема Є.Чикаленком та С.Єфремовим, а також спогади Ю.Тищенка, М.Грушевського, Р.Винниченко.
Деяку інформацію, якою можна доповнити побіжні, але вагомі для дослідників зауваження в «Щоденнику», було взято з листування В.Винниченка з М.Горьким та М.Коцюбинським.
Тож ми звернулися до проблеми самореалізації творчої особистості, поставлену в «Щоденнику» як стосунки письменника і читача, і з’ясували причини, через які ускладнилися відносини письменника з українською періодикою, видавцями: конфлікт з «Літературно-науковим вісником» через особисті й фінансові проблеми, публікації російською мовою в російських виданнях, неможливість легального видання творів в українських часописах, непорозуміння через політичні уподобання тощо). Помітно, що в цілому російські культурні діячі (І.Шмельов, В.Миролюбов, К.Станіславський, інші) поставилися до особи українського автора досить прихильно. Факт оприлюднення своїх творів через посередництво російських видавництв («Знание», «Земля») та видань («Ежемесячный журнал литературы, науки и общественной жизни», «Слово», «Северные записки»), вистави на російській сцені (наприклад, «Мохноноге» у Московському драматичному театрі Суходольських, «Брехня» на сцені театру К.Незлобіна у Москві та в Олександрійському театрі в Санкт-Петербурзі, «Розп’яті» («Пригвождені») в Московському Художньому театрі за режисурою К.Станіславського) письменник сприймав, передусім, як можливість самореалізації. Непорозуміння ж з українською публікою, непевність в успіхові своїх творів викликали жорстку самокритику, неадекватне сприймання себе (та й українських літераторів загалом) в тогочасній літературній ситуації, що було охарактеризовано нами як криза письменницької свідомості.
У європейському ж культурному середовищі літературна і громадська робота була досить активною і плідною В.Винниченко зміг реалізуватися і серед українців (емігрантів), і серед європейців, про що свідчить видання його творів як іноземними, так й українською мовами (його твори «Брехня», «Закон», «Чорна Пантера і Білий Медвідь» перекладалися норвезькою, німецькою, чеською мовами); п’єсами В.Винниченка зацікавились Чеський театр (виставлялись «Між двох сил», «Чорна Пантера»), Лейпцизький театр («Брехня»), Львівський театр («Гріх»).
Перебуваючи на еміграції, В.Винниченко намагався продовжити видавати свої твори і в радянській Україні (насамперед, у «Щоденнику» міститься інформація щодо спроб видати «Сонячну машину» через «РУХ» та «Держвидав» за сприяння О.Олеся), не полишаючи думки про повернення в Україну, письменник уживав заходів щодо реабілітації свого імені на Батьківщині (неодноразові листи-звернення до радянського уряду з проханням про дозвіл на повернення в Україну), однак, можна припустити, що навряд чи його повернення мало б дійсно конструктивні результати.
Чимало інформації, присвяченої видавничій діяльності В.Винниченка за кордоном, міститься в «Щоденнику» за 19211925 роки. Зокрема, через часопис «Нова Україна» В.Винниченко (як один із засновників та головних редакторів) прагнув реалізувати своє прагнення об’єднати закордонні українські демократичні сили, а разом із тим піднести та популяризувати в інтелігентських (передусім еміграційних) колах українську культуру.
Залучені нами матеріали щоденників Є.Чикаленка, С.Єфремова, а також спомини М.Грушевського та Ю.Тищенка об’єктивізували наші уявлення про сприйняття та оцінку особистості В.Винниченка, відтворивши динаміку приватного спілкування та становище інтелігенції в цілому.
Можемо стверджувати, що сучасники В.Винниченка неоднозначно сприймали його діяльність. Наприклад, С.Єфремов, високо поцінувавши письменницький талант В.Винниченка, глузливо відізвався про його політичну діяльність. Є.Чикаленко розумів Винниченкову імпульсивну, азартну натуру й відповідно сприймав його як громадські, так і мистецькі поривання. У спогадах Ю.Тищенка відбилися судження однодумця та вірного товариша, який був готовий розділити труднощі із В.Винниченком задля реалізації спільних планів та програм. По-іншому сприймав особу В.Винниченка М.Грушевський. Як старша, досвідченіша людина, він висловлюється про письменника помірковано, хоч далеко не завжди прихильно.
Крім того, «Щоденник» В.Винниченка та вказані приватні матеріали безпосередньо підтверджують, що на становлення української нації згубно вплинуло втручання політики в культурно-мистецьке життя, і це, зрештою, обернулося особистою трагедією для видатних людей того часу.
«Щоденник» (19111925) В.Винниченка, оприявнюючи мистецьку лабораторію, розкриває вузький контекст творчості письменника: фіксування процесу написання і відомих творів, і ще не опублікованих або нездійснених.
Ми розглянули щоденникові записи, що так чи інакше були використані в романі «Сонячна машина», оскільки в «Щоденнику» є чимало поміток, указівок та зауважень щодо використання попередніх записів у творі та їх художнього опрацювання. Крім того, є чимало записів (протягом 19211924 років), що безпосередньо відбивають процес роботи над романом. У такий спосіб, «Щоденник» оприявнив пріоритетні для автора проблеми (сенс людської цивілізації, співіснування в людині тваринного та духовного начала), які виявляються домінуючими у романі. Крім того, за «Щоденником» В.Винниченка відтворюється і той контекст особистого досвіду автора, який, переосмислюючись, з реальності потрапляє у художню площину (проблема самоствердження індивідуальності, протиставлення свого «я» суспільній більшості).
Окремий аспект наших зацікавлень становили різнотипні інтертекстуальні зв’язки, які спостерігаються між романом і щоденником: зовнішні (пригадування читачем одного тексту при читанні іншого) та внутрішні (самоцитування дослівне повторення, ремінісценція чи алюзія). Деякі щоденникові записи виконали «чернеткову» функцію (щоденник став місцем попереднього «пробного» запису майбутнього художнього тексту).
Серед записів, що фіксують нездійснені задуми В.Винниченка, фрагмент невикінченого роману «Шлюб» (в основу твору мали лягти роздуми про шлюб, викликані особистими переживаннями автора); текст-схема нової драми «Крилаті повзуни», проблематика якої мала б відповідати реаліям, що їх переживала свідомість автора (складні стосунки з читачами, критиками, видавцями й одночасно виснажлива політична діяльність): криза авторської свідомості, проблема вибору, чесності з собою; початковий текст оповідання соціально-психологічного змісту «Злочинство» (в центрі запроданство шляхти, нестійкість її переконань, корисливість та безідейність). Тож, спираючись на уривки творів, представлені в «Щоденнику» (19111925), швидше дізнаємося про напрямки, в яких прагнув реалізуватися письменник, про ідеї та проблеми, які домінували в його свідомості в певний період творчості.
Виходячи з тези щодо спонтанного, необробленого, не задуманого попередньо естетизму деяких записів Винниченкового «Щоденника», коли природно, підсвідомо виявляється талант письменника, ми спробували визначити, в який спосіб у них функціонує літературно-художній елемент: по-перше, «Щоденник» В.Винниченка демонструє явлення художнього тексту в нехудожньому контексті (пейзажі, портрети), по-друге, знаходимо тексти, які поєднують риси публіцистики (відверто заявлена авторська позиція) та художньої літератури (записи сприймаються як художній текст за ознаками: образність, експресивність, тематична та ідейна цілісність, засоби художнього увиразнення). Цілісна завершеність деяких епізодів надає їм ознак нарису, тож В.Винниченко, відтворюючи момент спостереження, спонтанно створює художній текст. Утім, головна відмінність аналізованих записів від власне літературних творів (і це дає підстави говорити про нелітературність «Щоденника» в цілому) полягає у відсутності попереднього задуму, ненавмисному доборі мовного матеріалу, образи не створюються, а відтворюються автором, логіка викладу задана не попередньо обдуманою розв’язкою, а спостереженням і послідовністю акцентування усвідомлюваного. Отже, за наявності в щоденнику фрагментів із ознаками літературно-художнього тексту, на нашу думку, можна говорити про «Щоденник» як додатковий засіб творчої реалізації письменницького потенціалу В.Винниченка.
Отже, подальші дослідження «Щоденника» В.Винниченка вважаємо перспективними, оскільки недостатньо розробленими залишаються такі напрямки, як творчі контакти з еміграцією та радянською Україною, видавнича діяльність В.Винниченка, доля його творів за кордоном. Окремим предметом дослідження мають стати інтертекстуальні зв’язки «Щоденника» з художніми, публіцистичними творами В.Винниченка, їх місце серед щоденникової спадщини українських письменників попередників, сучасників, наступників В.Винниченка. Студії цих аспектів дозволять розширити уявлення про літературну ситуацію першої половини ХХ ст., об’єктивно поцінувати місце української літератури в європейському культурному контексті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автономова Н. Концепция сознания в структурализме / Н.Автономова // Проблема сознания в современной западной философии : критика некоторых концепций: [cб. ст.]. М. : Наука, 1989. С. 213226.
2. БанкН.Б. Нить времени: дневники и записные книжки советских писателей: [монография] / Наталья Банк. Л. : Сов. писатель, 1978. 248с.
3. БаранГ. Роман-пантопія В.Винниченка «Сонячна машина» : проблематика, особливості поетики / Галина Баран ; [передм. П.Федченка]. Дрогобич : Вимір, 2001. 192с.
4. Баранов В. Творческая индивидуальность писателя и художественный опыт современности / В.Баранов // Историко-литературный процесс. Проблемы и методы изучения : [сб. ст.]. Л. : Наука, 1974. С. 219236.
5. Барт Р. Смерть автора // Избранные работы : Семиотика : Поэтика / Р.Барт; [пер. с фр. / сост. и вступ. ст. Г.К.Косикова]. М. : Прогресс, 1989. С.384391.
6. Бахтин М. М. Автор и герой в эстетической деятельности // Эстетика словесного творчества : [сб. избр. тр.] / М.М.Бахтин ; [примеч.: С.С.Аверинцев, С.Г.Бочаров]. М. : Искусство, 1974. С. 1187. (Из истории сов. эстетики и теории искусства).
7. Бахтин М.М. Автор и герой: к философским основам гуманитарных наук / М.М.Бахтин ; [вступ. ст., сост., коммент. С.Бочаров]. М. : Азбука, 2000. 336с.
8. Бахтин М. М. Проблема содержания, материала и формы литературного произведения // Вопросы литературы и эстетики : исследования разных лет / М.Бахтин. М. : Худ. лит., 1975. 502 с.
9. Безхутрий Ю. М. Коні Уласа Самчука / Юрій Безхутрий // Самчук У. «Так, як бачило око і відчувала душа» : зі споминів і вражень : 19411943 / [Упор.: К.Штуль, Ю.Безхутрий та ін.] / Улас Самчук. К. : Центрмузінформ, 1998. С. 726.
10. Білоус В. Фантастичний елемент як жанровий фактор художнього твору (роман В.Винниченка «Сонячна машина» та трилогія Дж.Р.Р.Толкієна «Володар Перснів») / Віктор Білоус // Наук. зап. Кіровоград. пед. ін-ту. Сер.: філол. науки. 2000. Вип.27. С. 7984.
11. Блажеєвська Т. К.Автор і герой-оповідач у романі В.Винниченка «Записки Кирпатого Мефістофеля» / Т.К.Блажеєвська // Тенденції розвитку української літератури та літературної критики нових часів : міжвуз. наук.-теор. конф., 1516 трав. 1996 р. : тези доп. та повід. Х. : Харк. держ. ун-т, 1996. С. 2425.
12. Блажеєвська Т. К. Пан Вольдемар і його перші читачі (Особа і творчість В.Винниченка у сприйнятті сучасників початку ХХ ст.) / Т.К.Блажеєвська// Вісн. Харк. ун-ту. ім.В.Н.Каразіна. 2001. № 519. Сер.: філологія. Вип. 32. С. 98106.
13. Большая литературная энциклопедия : для школьников и студентов / [В.Е.Красовский, В.П.Ситников и др.]. М. : Слово : ОЛМА-ПРЕСС, 2003. 845с.
14. Большая энциклопедия : словарь общедоступных сведений по всем отраслям знаний : в 22 т. Т. 13 : МеланезийцыНеречинский завод / под ред. С. Южакова. С.Пб. : Просвещение, 1909. 794 с.
15. Большой психологический словарь / [под ред. Б.Г.Мещерякова и В.П.Зинченко]. М. : ОЛМА-ПРЕСС; СПб. : Прайм-Еврознак, 2004. 672с. (Психологическая энциклопедия).
16. Бочаров А. Законы дневникового жанра / А.Бочаров // Вопр. литературы. 1971. №6. С. 6469.
17. Бушканец Е. Г. Мемуарные источники : учеб. пособ. к спецкурсу / Е.Г.Бушканец. Казань : Казан. пед. ин-т, 1975. 98с.
18. Бялик Б. По холодным следам / Б.Бялик // Вопр. литературы. 1971. №1. С.73100.
19. Василенко І.М. Теоретичне дослідження жанрів української мемуарної прози / І.М.Василенко // Сучасна філологія: проблеми, пошуки, знахідки : [зб. наук. пр. викладачів, аспірантів, студентів]. Рівне : РДПУ, 1995. С.2427.
20. Введение в литературоведение : Литературное произведение : основные термины и понятия / [Л. В.Чернец, В.Е.Хализев, С.Н.Бройтман и др.] М.: Высш. шк.; АКАDEMIA, 1999. 556с.
21. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. М.Д.Василега-Дерибас та ін.; гол. ред. В.Т.Бусел]. К.; Ірпінь : Перун, 2005. 1728с.
22. Видашенко Н. І. Жанр щоденника: екзистенціальний погляд на образ автора/ Наталія Видашенко// Документалістика на порозі ХХІ століття: проблеми теорії та історії : матер. Всеукр. наук. конф., 21 жовтня 2005 р. Луганськ : Альма-матер, 2005. С. 6368.
23. Видашенко Н.І. Щоденник А.Любченка як зразок мемуарного жанру / Н.І.Видашенко // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім.В.Н.Каразіна. 2004. №607. Сер.: філологія. Вип.39. С.290293.
24. ВидашенкоН.І. Щоденник у сучасній мемуаристиці: історичне становлення, типи класифікацій та ознаки жанру / Н.І.Видашенко // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім.В.Н.Каразіна. 2005. №659. Сер.: філологія. Вип.44. С. 128132.
25. Винниченко В.К. Вибрані твори / Володимир Винниченко ; [упор. текстів, передм. та прим. О.М.Савченко]. Х. : Веста : Вид-во «Ранок», 2003. 348, [4] с. (Серія «Програма з літератури»).
26. Винниченко В.К. Сонячна машина : [роман] / Володимир Винниченко ; [відп. ред. і післямова П.М.Федченко]. К. : Дніпро, 1989. 618 [1]с.
27. Винниченко В.К. Статті й матеріали / Володимир Винниченко ; [редкол.: Б.Подоляк та ін.]. Нью-Йорк : УВАН у США, Коміс. для охорони і збереж. літ. та мистецьк. спадщ. В.Винниченка, 1953. 72 с.
28. Винниченко В.К. Щоденник. Т. 1. : 19111920 / Володимир Винниченко ; [ред., вступ. ст. Г.Костюк]. Едмонтон Нью-Йорк: Канад. ін-т Укр. студій Альберт. ун-ту, 1980. 498с.
29. Винниченко В.К. Щоденник. Т.2. : 19211925 / Володимир Винниченко ; [ред., вступ. ст. Г.Костюк]. Едмонтон Нью-Йорк: Канад. ін-т Укр. студій Альберт. ун-ту, 1983. 700 с.
30. Винниченко В.К. Щоденник / Володимир Винниченко ; [Передм. М.Жулинського; текст. підгот. С.Гальченко] // Київ. 1990. № 9. С.91 123; № 10. С. 96110; №11. С. 85106.
31. Винниченко В.К. Щоденник / Володимир Винниченко ; [публ. і прим. Г.Сиваченко] // Київ. старовина. 2001. № 1. С. 91117; № 2. С. 6380; № 3. С. 925; №4. С. 91103; № 5. С. 5974; № 6. С. 144153; 2002. № 1. С.93102.
32. Винниченко Р. Я. Як писав свої літературні твори Володимир Винниченко / Розалія Винниченко // Україна. 1992. № 11. С. 1516.
33. Волошинов В.Н. Фрейдизм : критический очерк / В.Н.Волошинов. М.Л.: Госиздат, 1927. 167 с.
34. Всемирная энциклопедия : философия / [сост. и ред. А.А.Грицанов]. М.: АСТ; Мн.: ХАРВЕСТ: Совр. литератор, 2001. 1312с.
35. ВьоллеК. Дневник в России в конце XVIII первой половине XIX века как автобиографическое пространство / К.Вьолле, Е.П.Гречаная // Изв. Акад. наук. Серия: литература и язык. 2002. Т. 61. №3. С.1836.
36. Гаврилов Ю. Ю. Мир автор художественная целостность: аспект взаимосвязи / Ю. Ю. Гаврилов, М. М. Гиршман // Филол. науки. 1993. №3. С. 4148.
37. Гажа Т.П. Українська літературна мемуаристика другої половини ХХ століття: становлення об’єктного і суб’єктного типів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / Гажа Тетяна Павлівна. Х., 2006. 19 [1] с.
38. Галич О.А. Жанри мемуарної прози / О.А.Галич // Документально-художня проза про Першу світову війну : міжнар. наук.-теорет. конф., 2326жовт. 1994 р. Луцьк : Б. в., 1994. С.7779.
39. Галич О.А. Композиційний рівень поетики письменницьких щоденників / ОлександрГалич // Документалістика на порозі ХХІ століття: проблеми теорії та історії : матеріали Всеукр. наук. конф., 21 жовтня 2005 р. Луганськ : Альма-матер, 2005. С. 6887.
40. Галич О. А. Наодинці з Мнемозиною : письменницькі мемуари 90-х років / Олександр Галич // Київ. 1997. № 34. С. 127133.
41. Галич О. А. Письменницькі мемуари як феномен сучасного літературного процесу // Тенденції розвитку української літератури та літературної критики нових часів : міжвуз. наук.-теорет. конф., 1516 травня 1996 р. : тези допов. та повідомлень. Х. : Харк. нац. ун-т ім.В.Н.Каразіна, 1996. С.5759.
42. Галич О.А. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, ґенеза, перспективи : [монографія] / О.А.Галич. Луганськ : Знання, 2001. 246 с.
43. Галич О.А. Щоденники В.Винниченка: жанрова специфіка / О.А. Галич // Документалістика початку ХХІ століття: проблеми теорії та історії: матеріали ІV Всеукр. наук. конф., 19 жовт. 2007 р. . Луганськ : СПД Рєзников В.С., 2007. С. 1229.
44. Гинзбург Л.Я. О психологической прозе / Лидия Гинзбург. Л. : Худ. лит., 1977. 443 с.
45. Гнідан О.Д. Володимир Винниченко: життя, діяльність, творчість : навч. посібник [для студентів-філологів] / О.Д.Гнідан, Л.С.Дем'янівська. К. : Четверта хвиля, 1996. 253, [2] с.
46. Гноєва Н.І. Морально-філософська проблематика роману «Сонячна машина» В.Винниченка / Н.І.Гноєва // Тенденції розвитку української літератури та літературної критики нових часів : міжвуз. наук.-теор. конф., 1516 трав. 1996 р. : тези доп. та повідомлень. Х. : Харк. держ. ун-т, 1996. С. 2526.
47. Гожик О. І.Роман-метаутопія 20-х років ХХ ст.: діалог утопічного та антиутопічного дискурсів («Сонячна машина» В.Винниченка та «Чевенгур» А.Платонова) / О.І.Гожик // Наук. вісн. Ізмаїл. держ. пед. ін-ту. 1999. Вип. 7. С.47 52.
48. Гриценко В. Батіг, пряник чи мікроб інтересу? (Погляди В.Винниченка на будь-яку владу одних людей над іншими в романі «Сонячна машина») / Віктор Гриценко // УМЛШ. 2000. № 6. С. 6972.
49. Грушевський М. С. Спомини / Михайло Грушевський // Київ. 1989. №8. С. 103154.
50. Гуменюк В. Європейська модерна драма як тло творчих пошуків В.Винниченка / Віктор Гуменюк // Всесвіт. 2002. №1/2. С.169180.
51. ГундороваТ.ПроЯвлення Слова. Дискурс раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація / Тамара Гундорова. Львів: Літопис: Львів. держ. ун-т ім. І.Я.Франка. Центр гуманітарних досліджень, 1997. 297 с.
52. Гундорова Т. Фрідріх Ніцше та український модернізм / Тамара Гундорова// Слово і час. 1997. № 4. С. 2933.
53. Гусак Н. «Заглянувши в себе»: «Чесність із собою» у контексті психоаналізу З.Фройда / Надія Гусак // Укр. мова та література. 2002. № 3. С. 810.
54. Гусак Н. Категорія Щастя у моральній системі В.Винниченка / Н.І.Гусак// Вісн. Київ. ун-ту ім. Т.Г.Шевченка. Філософія. Політологія. 1998. Вип.27. С.