Аністратенко Антоніна Віталіївна. Жанрово-стильові особливості прози Василя Кожелянка

Короткий опис

Аністратенко Антоніна Віталіївна. Жанрово-стильові особливості прози Василя Кожелянка.- Дисертація канд. філол. наук: 10.01.01, Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. - Чернівці, 2014.- 221 с.

Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Кафедра української літератури

На правах рукопису

АНІСТРАТЕНКО АНТОНІНА ВІТАЛІЇВНА

УДК 821.161.2-3Кожелянко09

ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЗИ
ВАСИЛЯ КОЖЕЛЯНКА

10. 01. 01. – українська література

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філол. наук, проф.
Мельничук Богдан Іванович

Чернівці – 2014
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І. ЖАНР АЛЬТЕРНАТИВНА ІСТОРІЯ У ТВОРЧОСТІ В. КОЖЕЛЯНКА ТА ЙОГО РОЗВИТОК У ЗАРУБІЖНОМУ ПИСЬМЕНСТВІ 12
1.1. Сучасний стан розроблення і вивчення альтернативної історії як метажанру 12
1.2. Питання термінології та методичні засади дослідження 26
1.3. Альтернативна історія – криптоісторія – political fiction: жанрові різновиди альтернативної історії та їх функціонування в літературі 29
1.4 Класифікація романістики В. Кожелянка за жанровим та стильовим маркуванням. Романи в жанрі альтернативної історії 32
1.4.1. „Дефіляда в Москві”: літературна альтернатива політичного реваншу України 37
1.4.2. Роль національного героя в сюжетній схемі романів „Конотоп” і „Людинець [пана Бога]” як компонент жанрово–стильового оформлення альтернативної історії України. 45
1.4.3. Альтернативна історія та християнський мотив у неомодерному романі „Ефіопська Січ” 60
Висновки до 1 розділу 67
РОЗДІЛ ІІ. СУМІЖНІ ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ У РОМАННІЙ ПРОЗІ В. КОЖЕЛЯНКА 70
2.1. Пошуки міфу Чернівців у романі „Срібний павук”. Тенденції урбаністичної прози в сучасній літературі 70
2.2. Проблема національного героя в романах-антиутопіях „Котигорошко”, „Третє поле”. Відтворення архетипних мислеформ як письменницька реакція на національно-етичні зміни в картині світу українця 80
2.3. Політичний роман-анекдот у жанровій палітрі В. Кожелянка. Пародійність як засіб моделювання контексту твору „Тероріум” 97
2.5. „Діти застою” – єдиний історичний роман у творчості В. Кожелянка 116
Висновки до 2 розділу 122
РОЗДІЛ ІІІ. МАЛА ПРОЗА В. КОЖЕЛЯНКА ЯК СЮЖЕТНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ВЕЛИКИХ ЕПІЧНИХ ЖАНРІВ 126
3.1. Час у літературному творі: концепції філософського, антропологічного та літературознавчого бачення. Явище моменту часу в малих прозових формах як жанротворчий компонент 126
3.2. Неочевидна „Логіка речей”. Новели-зображення „моментів” світу. Вплив естетики хоку на малу прозу В. Кожелянка 146
3.3. Новели як прототипи романів. „Чужий” – книга-мапа творчих задумів В. Кожелянка 157
Висновки до 3 розділу 169
ВИСНОВКИ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181
ДОДАТКИ 214

Список літератури

ВИСНОВКИ
В історичній науці та художній літературі все частіше реалізується прагнення людини змінити щось в історії, щоб повернути її в „правильне” русло. Заміна фактів чи їх трактування лише політизує історичні хроніки та саму історіографію, але бажаного виправлення не дає. Розуміючи логіку подій, особливо на певній хронотопній відстані, успішно можна додавати велику кількість нових варіантів на вже відомі історичні періоди. Особливо легко до цього методу надається національна історія. Тож перша несмілива спроба відбулась 1889 року. Це в літературі американській, а в українській літературі до першої спроби створення альтернативної історії можна віднести „Сонячну машину” В. Винниченка.
Вперше жанровий вияв альтернативної історії (а не стильовий) бачимо у творчості письменника з Буковини – Василя Кожелянка. Уточнений жанровий еквівалент зустрічаємо в науковій літературі у формулюванні альтернативна історія України.
Розглянувши стан вивчення жанру альтернативної історії, приходимо до висновку, що автори альтернативної історії не завжди свідомо створюють художні зразки цього жанру. Деякі письменники роблять це підсвідомо й тому не докладають зусиль, щоб оформити цілісний жанровий і стильовий макет АІ. Тому стан розроблення жанру, як і його дослідження, повністю описати не вдається: марковані тексти складають лише частину наявного банку творів і студій.
Тому для розширення меж дослідження нам довелось з’ясувати наявну термінологічну множину, що допомогло окреслити наукові засади роботи.
Дослідження новітніх жанрів роману та метажанру альтернативної історії, зокрема, надає актуальності питанням термінології та методичних засад, якими оперують літературознавці й текстологи, що прагнуть висвітлити актуальні жанрові маркери чи своєрідність текстів романів political fiction.
Від середини ХІХ ст. вживаються терміни histoire, history, storia, historia, Geschichte, Geschiedenes у європейських гуманітарних дослідженнях. Коли виникають окремі нові типи історичного знання (соціальна історія, культурна історія, історія ментальностей, пам’яті, інтелектуалів, мікроісторія, світова історія, альтернативна історія, криптоісторія тощо), вони створюють не тільки нові підходи чи нові предмети студій, але й змінюють семантичну валентність поняття історія. Як-от альтернативна історія, що трансформувалась у художній жанр з методу реконструкції в історичній науці. Підґрунтям для такої трансформації стала, вже згадувана, близькість історії та роману в ширшому трактуванні цих понять.
Стосунок історіографії до цих понять пояснює алгоритм розщеплення історії та вироблення окремих галузей історичного знання, а відтак реалізації історичної свідомості людства у наукових та мистецьких виявах. Вказана парадигма поширюється і на семантико-стилістичне гніздо значень поняття „альтернативна історія”, а також творить схематично подібну граматичну валентність.
Альтернативна історія – це міжгалузевий термін, що позначає метажанр і пошуковий напрям у гуманітарних науках, які послуговуються історичним методом. Натомість у вужчому значенні, альтернативна історія позначає жанр художньої літератури (передовсім, прозового виду). „Чистий” різновид творів альтернативної історії маркуються як alternative history i alternative story, залежно від виду епічності тексту.
Поряд з творами, які точно вкладаються в матрицю цього жанру, існує велика кількість дотичних чи суміжних творів. Їх можна умовно поділити на такі типи: роман політична утопія (political fiction), криптоісторія, псевдоальтернативна історія, метаісторія, твори інших жанрових домінант з елементом альтернативної історії, альтернативна фантастика (історичне фентезі), альтернативна історіографія (alternativ Historik).
Терміни political fiction, псевдоальтернативна історія та криптоісторія частіше застосовують „до постмодерних та неомодерних творів з елементами альтернативної історії”, тобто прозових речей, в сюжеті яких „метод альтернативного історизму” не розгортається в повноцінний жанр, а існує поряд з іншим – фантастичним, фантасмагоричним, історичним, психологічним, іронічним, детективним тощо.
Розглянувши в першому розділі теоретичні основи дослідження та його методично-класифікаційне підґрунтя, у другому розділі з’ясовували стильові риси прози аналізованого письменника загалом та особливості романів у жанрі альтернативної історії – трилогії „дефілядної” серії зокрема.
„Дефіляда в Москві”, „Конотоп” та „Людинець” одностайно маркуються літературознавцями як альтернативна історія. „Котигорошко” більшістю стильових маркерів вкладається в мистецький напрям постмодернізму. Прикметно, що запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно–композиційному, а й на образному, мовному рівнях. Твором, що найбільше з усіх речей В. Кожелянка наблизився до постмодерністського, став „ЛжеNostradamus”. Три пригодницьких романи мають також специфічні конотації: „Третє поле” – альтернативна фантастика в історичному обрамленні (модель N жанр+елемент АІ), „Ефіопська Січ” – криптоісторичний неомодерний роман, „Срібний павук”, найнесподіваніший формат з-посеред великої прози В. Кожелянка, став поряд з творами І. Вільде, відтворювачем міфу Чернівців, і маркується як пригодницький урбаністичний роман.
Єдиний у доробку В. Кожелянка власне історичний роман „Діти застою” має яскраві риси соціально-політичної сатири й написаний майже у бурлескному тоні. Цей твір за стильовими характеристиками відносимо до пізнього модернізму.
Щоб простежити вияви та роль художніх засобів постмодернізму (іронія, часова інверсія чи зсув, алюзії на твори української та світової класики, специфічний літературно-художній ономастикон, нашарування текстових утворень різних жанрових, видових форм та ін.) і неомодернізму (зв’язок з естетикою європейського модернізму, звернення до міфології, фольклору та історії, описовий натуралізм, канонізування фактичних змін у дії роману тощо), ми зіставили твори В. Кожелянка, які виходять за межі суто жанру АІ й мають риси постмодерністських творів.
„Срібний павук” це перший роман В. Кожелянка, написаний без жанрових елементів АІ та перший твір його великої прози, що має християнські мотиви. Одним із важливих елементів ідіостилю В. Кожелянка, що найповніше розкривається в цьому романі, окрім мови, є увага до побутових деталей: опис, одягу, їжі та напоїв, зовнішнього вигляду персонажів тощо.
Створення міфічного, містичного дискурсів роману підтверджує пригодницький жанровий маркер у „Срібному павуці”, а вироблений практикою модернізму сильний, значущий головний герой виписаний В. Кожелянком в посиленому режимі: в іпостасі двох головних персонажів.
Політичний роман-анекдот „Котигорошко” за ідейним спрямуванням та схемою розроблення персонажа ближчий до пригодницького роману „Третє поле”, однак у стильовому маркуванні відчутний вплив „дефілядної” трилогії. Роль іронії вкладає текст у рамки політичного анекдоту, задля цієї ж цілі працює глибоко вмотивована ономастична картина роману. У мовному оформленні бачимо вже задекларований, впізнаваний бароково–неомодерний стиль викладу В. Кожелянка. Історичний пригодницький роман „Третє поле”, – єдиний замовний роман В. Кожелянка.
Проблему національного героя часто піднімають в історичних, психологічних студіях, її розглядають в межах літературознавчих питань постколоніальної критичної школи О. Забужко, В. Даниленко, Є. Кононенко, В. Агеєва, І. Набитович, К. Родик, не оминають її також серед концептів національної картини світу й патріотично налаштовані періодичні видання „Літературна газета”, „ЛітУкраїна”, „Друг читача”, „Критика”, „Пост–Поступ”, „Четвер”, „Сучасність”, „Дніпро”, „Слово і час”.
При застосуванні таких студій необхідно враховувати три компоненти проблеми. По–перше, вона містить прямий зв’язок із пам’яттю народу, роду, родини, зокрема й канонічною пам’яттю, що не є антиномією до забуття. По–друге, вона керується значенням і зв’язками архетипних структур (архетипи героя, ворога, народу, вигнанця, невдахи, смерті, величі, хати, жінки–берегині). По–третє, постколоніальні студії вкладають в систему національно-етичні зміни, які спостерігають і фіксують історики, психологи та літературознавці.