ДИНАМІКА ПРІЗВИЩ СЛОВ’ЯНСЬКОГО Р-НУ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

Короткий опис

слов’янський державний педагогічний університет

На правах рукопису

Падалка Руслана Миколаївна

УДК 81’373.232.1 (477.62)”18/20”

ДИНАМІКА ПРІЗВИЩ СЛОВ’ЯНСЬКОГО Р-НУ
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (КІНЕЦЬ ХІХ ПОЧАТОК ХХІСТ.)

10.02.01 українська мова

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник ПОПОВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ,
доктор філологічних наук, професор

Слов’янськ 2009

ЗМІСТ
Стор.
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ................................................5
ВСТУП.....6
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади вивчення динаміки прізвищ......13
1.1. Стан української антропонімії кінця ХІХ початку ХХІ століття......................13
1.2. Заселення Слов’янського району Донеччини кінця ХІХ початку ХХстоліття.......32
Висновки до розділу 1...40
РОЗДІЛ 2. Семантична база прізвищ Слов’янщини кінця ХІХ початку ХХІ століття та її динаміка.42
2.1. Відапелятивні прізвища.42
2.1.1. Семантичні групи прізвищ кінця ХІХ століття..47
2.1.2. Семантичні групи прізвищ середини ХХ століття.60
2.1.3. Семантичні групи прізвищ початку ХХІ століття..64
2.2. Відіменні прізвища.....69
2.3. Зміни в семантичних групах прізвищ Слов’янщини.......76
2.3.1. Семантична динаміка.76
2.3.2. Функціональна динаміка....80
Висновки до розділу 2.......89
РОЗДІЛ 3. Прізвищеві парадигми антропонімії Слов’янщини кінця ХІХпочатку ХХІст. та їхня динаміка....91
3.1. Сполучуваність твірних основ з формантами як база прізвищевих парадигм...................................................................91
3.2. Динаміка валентності прізвищевих основ у парадигмі.......92
3.3. Структура парадигм відапелятивних прізвищ кінця ХІХ століття..................93
3.4. Структура парадигм відіменних прізвищ кінця ХІХ століття ...........98
3.5. Структура парадигм відапелятивних прізвищ початку ХХІ століття............................103
3.6. Особливі групи позапарадигмальних відапелятивних прізвищ ХХІ століття...................................................................108
3.7. Структура парадигм відіменних прізвищ початку ХХІст...112
3.8. Відойконімна парадигма прізвищ початку ХХІст115
3.9. Порівняльна характеристика відіменних і відапелятивних прізвищевих парадигм ..116
Висновки до розділу 3 ............120
РОЗДІЛ 4. Динаміка дериваційних явищ у прізвищах Слов’янщини кінця ХІХ початку ХХІ століття....122
4.1. Зміни в морфологічному творенні прізвищ Слов’янщини кінця ХІХ початку ХХІ століття.................122
4.1.1. Прізвищеві форманти української мови 122
4.1.2. Словотвірні особливості прізвищевих формантів Слов’янщини..131
4.1.3. Акцентауційні типи прізвищ Слов’янщини...147
4.2. Динаміка семантичного творення прізвищ Слов’янщини....148
4.2.1. Стан семантичного творення прізвищ першої половини ХХ століття....149
4.2.2. Зміни в семантичному творенні прізвищ у другій половині ХХ століття....153
4.3. Динаміка прізвищ композитного типу творення в Слов’янщині ХХ століття....168
4.4. Словотвірна динаміка прізвищ Слов’янщини кінця ХІХ початку ХХІ століття (1899 2001)....176
4.4.1. Словотвірна динаміка прізвищевих формантів кінця ХІХ (1899) першої половини ХХ століття (1951)...177
4.4.2. Словотвірна динаміка прізвищевих формантів другої половини ХХ століття початку ХХІст. (1951 2001)..........178
4.4.3. Словотвірна динаміка прізвищевих формантів кінця ХІХ (1899) початку ХХІ століття (2001)..................180
Висновки до розділу 4....188
ВИСНОВКИ...190
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...197
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ......220
ДОДАТКИ.......224

ВСТУП

В останні десятиріччя простежується досить значна зацікавленість проблемами антропонімії, яка пов’язана зі зміною системно-структурної парадигми мовознавства, що орієнтована на антропоцентричну модель, здатну вивчати мову в тісному зв’язку з людиною, з її свідомістю, духовно-практичною діяльністю [2]. Усі аспекти соціального розвою суспільства, його багатогранна динаміка знаходять своє втілення в мові й насамперед у лексиці як одній з підсистем мови, що динамічно розвивається. Антропонімія є невичерпним джерелом для вивчення мови та культури народу, що її створив. Сучасним дослідникам властиво уявляти процес створення власного імені як особливий різновид кодування історико-культурної інформації. За такого підходу антропонімію можна розглядати як своєрідний культурний текст. Для історичної ономастики особливо значущою є думка, що власні імена, маючи просторово-часову співвідносність, по-перше, містять цінні відомості про розвиток мови як офіційно-ділової, книжної, так і живої, розмовної, а по-друге, є джерелом етнокультурної та соціокультурної інформації.
Сума всіх власних імен, чи ономастичний простір, формується в мові кожного народу для найменування реальних, гіпотетичних і фантастичних об’єктів. Цей простір визначається моделлю світу, що існує в уявленні людей не лише в теперішньому, але й у минулому. Тому в різних народів у процесі розвитку складаються свої системи імен, зумовлені відмінностями характеру існування, соціального, економічного розвитку, історії, побуту, місця знаходження, а також розходження в будові мов [85, с. 92].
Учені-ономасти наголошують на важливості всебічної наукової кваліфікації прізвищевих складників національного антропонімікону, що уможливить створення загальнонаціонального словника прізвищ, відповідних атласів української антропонімної системи. Цей комплекс завдань можна розв’язати через докладний аналіз прізвищ усіх реґіонів. У вітчизняній ономастиці праці, присвячені реґіональному дослідженню прізвищ, охоплюють такі українські етнічні території: Закарпаття (П.П.Чучка), Бойківщину (Г.Є.Бучко), Лемківщину (С.Є.Панцьо), Верхню Наддністрянщину (І.Д.Фаріон), Гуцульщину (Б.Б.Близнюк), північну Тернопільщину (С.В.Шеремета), Правобережне Побужжя (Т.Д.Космакова), Північне Лівобережжя (О.Д.Неділько), Полтавщину (І.Д.Сухомлин), Лубенщину (Л.О.Кравченко), Кіровоградщину (Т.В.Марталога), Опілля (Г.Д.Панчук), Буковину (Л.В.Кракалія), Нижню Наддніпрянщину (І.І.Ільченко), Дніпровське Припоріжжя (І.А.Корнієнко), південно-східну Донеччину (В.Д.Познанська), північну Донеччину (Н.Ю.Булава), центральну і східну Донеччину (Ю.М.Новикова).
У сучасній вітчизняній ономастиці науковий інтерес становить реґіонально-етнічна динаміка українського антропонімікону. Актуальним напрямком наукових досліджень є історія міграційних процесів Південної України у працях Я.Є.Водарського, Б.В.Тихонова, Ю.В.Іванової, Л.М.Чижикової, Є.І.Дружиніної, В.М.Кабузана, О.С.Куцієвського, Д.І.Багалія та інших, які розкривають механізм динаміки в часі та просторі. Стан українського антропонімікону відображено у працях В.О.Горпинича, І.М.Желєзняк, Ю.О.Карпенка, Р.Й.Керсти, І.І.Ковалика, О.Д.Неділько, Р.І.Осташа, Є.С.Отіна, А.М.Поповського, Ю.К.Редька, І.Д.Фаріон, М.Л.Худаша, П.П.Чучки та ін. У роботі запропоновано синхронно-діахронний підхід до аналізу антропонімного матеріалу, запроваджений В.ДБондалетовим. Синхронно-діахронне вивчення антропонімії кінця ХІХ початку ХХІ століття передбачає вивчення прізвищевої системи досліджуваного реґіону протягом певного проміжку часу як динамічної системи.
На думку Н.Ю.Булави, дослідження антропонімікону північної Донеччини зумовлене необхідністю докладного аналізу відображення історії, культури, ментальності та інших характерних рис населення цього реґіону у прізвищевих феноменах. Прізвища Слов’янського району не були предметом спеціального ономастичного вивчення, тому ці антропооснови необхідно дослідити з погляду збереження в їхньому складі архаїчної, рідковживаної, а іноді й утраченої лексики, а також із погляду відповідної словотвірної специфіки, оскільки у твірних основах наявні не лише активні, а й давні словотворчі елементи. Сучасний антропонімний матеріал східних областей України залучався до наукового аналізу В.Д.Познанською, Н.Ю.Булавою, Ю.М.Новиковою. Результати нашого дослідження виявляють специфіку цієї території і доповнюють загальну картину антропонімікону Східної України.
Актуальність теми дослідження. Дослідження антропонімної системи півдня Слобідської України, зокрема Слов’янщини, кінця ХІХ початку ХХІ століття дозволяє всебічно вивчити прізвищевий фонд цього району й на основі аналізу відповідного історичного та сучасного матеріалу виявити динаміку розвитку системи іменувань у межах вужчого часового проміжку одного століття, зокрема можливої русифікації антропонімікону досліджуваної території. Слобідська Україна нині займає майже всю колишню Харківську губернію: Ізюмський повіт і деякі з повітів Курської і Воронезької губерній [5]. Про місцевість, на якій розташованемісто Слов’янськ, згадано вже в письмових джерелах другої половини ХVIст. [5], які свідчать про маршрути охоронної та слобідської служб, що відігравали значну роль у системі оборони південних прикордонних рубежів. Потік переселенців з Лівобережної та Правобережної України збільшується з середини XVIIст. У 1784 році місто Тор перейменували у Слов’янськ найдавніше місто Донбасу з розвиненими соляними промислами [5].
Отже, необхідність більш глибокого вивчення антропонімії однієї з давніх територій півдня Слобідської України (Слов’янщини), недостатня вивченість процесів, що відбувалися в системі найменувань протягом ХХ століття, а також змога встановлення національного складу району через вивчення динаміки прізвищ його носіїв і визначає актуальність обраної теми.
Дисертація перша спроба системного вивчення процесу формування й розвитку української антропонімії конкретного реґіону: лексико-семантичних, словотвірних особливостей та структурно-граматичної будови прізвищ Слов’янського району.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складовою комплексної науково-пошукової проблеми Актуальні проблеми сучасної української філології та їхня реалізація на заняттях з мови та літератури”, яку опрацьовує кафедра української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного університету. Тему затверджено вченою радою Слов’янського державного педагогічного університету та координаційною радою Інституту української мови НАН України (пр. №42 від 13 травня 2008р.).
Об’єкт дослідження прізвища Слов’янського району Донецької області кінця ХІХ початку ХХІст.
Предмет дослідження динаміка дериваційних явищ у прізвищах Слов’янського району Донецької області (кінця ХІХ початку ХХІст.), динаміка семантичних груп прізвищ та динаміка прізвищевих парадигм.
Мета дослідження виявити динаміку прізвищ конкретного локального району Слов’янського з погляду синхронно-діахронного підходу. Для досягнення поставленої мети розв’язано такі завдання:
1) виявлено загальні закономірності розвитку прізвищ Слов’янського району Донеччини ХХ століття;
2) досліджено динаміку походження прізвищ, мотивацію твірних основ, зіставлено відіменну та відапелятивну лексику кінця ХІХ століття з відіменною та відапелятивною лексикою початку ХХІ століття;
3) здійснено словотвірно-структурний аналіз прізвищ кінця ХІХ початку ХХІ століття в синхронії та діахронії;
4) простежено динаміку семантичних груп прізвищ Слов’янщини ХХст.;
5) проаналізовано динаміку дериваційних явищ у прізвищах Слов’янщини кінця ХІХ початку ХХІст.;
6) досліджено динаміку прізвищевих парадигм Слов’янщини кінця ХІХ початку ХХІст.;
7) укладено алфавітний покажчик прізвищ Слов’янського району Донеччини ХХ століття.
Мета та завдання дослідження визначили вибір методів наукового аналізу: описового, статистичного, зіставно-синхронного; зіставно-діахронного. У роботі застосовано прийом класифікації, структурно-словотвірний, лексикографічний аналіз, прийом реконструкції вихідних апелятивів, а також контент-аналіз. Як провідний використано описово-аналітичний метод.
Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що вперше об’єктом комплексного аналізу стала динаміка словотвірних та семантичних процесів і парадигм у 11595 прізвищах Слов’янського району Донеччини ХХст. У роботі суміщаються синхронний та діахронний підходи до аналізу мовного матеріалу, які дозволяють уявити антропонімію окремого реґіону як значущу частину системи прізвищ, яка розвивається упродовж одного століття. Етимологізація складників дозволить поновити картину розвитку Слов’янщини, її соціального, духовного, етнокультурного життя, а також уможливить встановлення національного складу досліджуваного району через вивчення динаміки прізвищ її носіїв.
Теоретичне значення полягає в поглибленні й удосконаленні наявних лексико-семантичних та словотвірно-структурних класифікацій реґіональних прізвищевих систем на основі студіювання процесів динаміки в антропоніміконі Слов’янського району Донеччини кінця ХІХ початку ХХІст. Зроблені узагальнення також прислужаться в подальшому вивченні проблем прізвищевої специфіки, зокрема її психолінгвістичних та культурологічних складників.
Практична цінність. Результати дослідження можуть бути використані в подальшому вивченні реґіональної антропонімії, під час укладання антропонімних словників та читанні спецкурсів з ономастики, антропоніміки, соціолінгвістики, етнолінгвістики та лінгвокраєзнавства в закладах різних рівнів, а також в установах РАЦСу. Прізвищева картотека може стати складовою функціонального словника антропонімів України.
Апробація матеріалів дослідження. Деякі розділи та дисертацію загалом обговорено на засіданнях кафедри української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного університету.
Наукові доповіді з теми дослідження виголошувалися на наукових конференціях, зокрема на 1-ій загальноуніверситетській науковій конференції молодих учених, присвяченій 60-річчю звільнення м.Слов’янська від німецько-фашистських загарбників і 12-ій річниці незалежності України (Слов’янськ, 2004), 2-ій загальноуніверситетській конференції молодих учених, присвяченій 60-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні (Слов’янськ, 2005), Міжнародній науковій конференції Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції Сосюра і сучасність” (Слов’янськ, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції Міжкультурна комунікація: мова культура особистість” (Острог, 2007), XV Міжнародній лінгвістичній конференції Язык и мир” (Ялта, 2008), ХІІІ Міжнародній ономастичній конференції (Ужгород, 2009). Деякі аспекти й результати дослідження також обговорені на університетських науково-практичних конференціях (Слов’янськ, 2003 2008).
Джерельною базою роботи стали матеріали різних часових зрізів: перший часовий зріз прізвища кінця ХІХ століття, зафіксовані в метричних книгах Ізюмського повіту Харківської губернії, прізвища другого (середини ХХст.) та третього (початку ХХІст.) дібрані з районних господарчих книг та в архівівх і сучасних записів Відділу громадської реєстрації фізичних осіб м.Миколаївки, м.Святогірська, м.Слов’янська та сільських рад с.Андріївки, сел.Андріївки, сел.Билбасівки, с.Долини, с.Майдана, с.Малинівки, с.Маяк, сел.Мирного, с.Олександрівки, с.Прелєсного, с.Привілля, сел.Рай-Олександрівки, сел.Райгородка, с.Сергіївки, с.Хрестища, сел.Черкаського. Також тлумачні, етимологічні, історичні, перекладні словники, навчальні посібники, фахові журнали та наукова періодика.
Публікації. Основні положення дослідження викладено у десяти одноосібних публікаціях, із них п’ять статей, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації список умовних скорочень, вступ, чотири розділи, висновки, список використаної літератури (246 позицій), список використаних джерел (38 позицій) та додатки. Загальний обсяг роботи 219с., основної частини 196с.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Аналіз динаміки прізвищ Слов’янського району Донецької області кінця ХІХ початку ХХІстоліття дав змогу зробити такі висновки.
Розвиток антропонімікону Слов’янського району Донеччини був довгий і складний, проте лексеми, що стали прізвищами, функціонували в мові задовго до закріплення їх у ролі обов’язкових спадкових найменувань. Загальна кількість різновидів прізвищ Слов’янщини ХХст. становить 11595 назв. Перша п’ятірка груп прізвищ: автохтонні Слов’янські прізвища 3595(30,09%), прізвища переселенців з Харківської області 2319(20%), переселенців з Ростовської області 580(5%), переселенців з Курської області 534(4,6%), з Краснодарського краю 322(2,78%). Останнє місце посідають прізвища переселенців із Закарпаття, Житомира, Одеси, Алтайського краю, Калузької області, Красноярського краю, Тюмені 58(0,5%) прізвищ.
Сучасні прізвища Слов’янського району, в основах яких лежать відапелятивні автохтонні імена та прізвиська, мають значний ступінь історичної та етнографічної інформативності, бо в семантиці їхніх основ відтворено побут, культуру й духовний світ населення досліджуваного району. Антропонімні матеріали, зокрема лексична база прізвищ, є цінним джерелом для вивчення історії мови та діалектології.
Значна частина прізвищ українського населення Слов’янщини утворена від слов’янських автохтонних і християнських імен, а також прізвиськ, які до свого закріплення в ролі прізвищ виконували різні функції. Популярні імена мали значну кількість варіантів, які лягли в основу багатьох прізвищ, що утворили антропонімні парадигми.
Загальна кількість прізвищ на кінець ХІХст. (1899 рік) становила 547 номенів, на середину ХХст. (1951р.) 1570 номенів, на початок ХХІст. (2001р.) 11595. Прізвища, що функціонували наприкінці ХІХст. (1899р.), увійшли до антропонімної системи першої половини ХХст. (1899 1951рр.). Семантичні типи прізвищ першої половини ХХст. (1900 1951рр.) продовжували функціонувати в період другої половини ХХст. (1951 2000рр.) і на початку ХХІст. (2001р.). Жодна з прізвищевих ланок не вийшла з ужитку.
Дослідження динаміки семантичних груп прізвищ Слов’янського району за останні 100 років дозволило виявити тенденцію до їхнього розширення: з’явилися нові прізвища, які сформували 30 семантичних груп.
Наприкінці ХІХст. в антропонімії Слов’янщини було виявлено явище прізвищевої парадигми. Парадигмальна антропонімія кількісно поступалася перед позапарадигмальною. Парадигмальне гніздо відапелятивних прізвищ складається з двох, зрідка трьох компонентів, тобто є малокомпонентним, нерозгалуженим.
Семантичний простір макропарадигм та міді-парадигм прізвищ Слов’янщини на початку ХХІст. надзвичайно широкий: від чотирьох до кількох десятків семем.
Одновалентність і полівалентність не є постійними ознаками прізвищевих основ Слов’янщини. У процесі розвитку прізвищевої системи одновалентна основа перетворювалася в полівалентну; у полівалентних збільшувалася кількість формантів, з якими вона сполучалася; у полівалентних могла зменшуватися кількість формантів, з якими сполучалася основа; змінювалася структура форманта простий формант міг стати складним унаслідок нарощення додаткових сегментів; унаслідок чергування змінювалася фонетична будова форманта.
З кінця ХІХст. до початку ХХІст. у Слов’янському районі різко збільшилась загальна кількість прізвищ (547 прізвищ у метриках за 1899р. та 11595 за 2001р.).
Прізвища, сформовані безпосередньо від апелятивів, утворювалися семантичним способом творення через їхню семантичну антропонімізацію і були парадигмальним компонентом первинної номінації; прізвища, сформовані на базі інших прізвищ, утворювалися морфологічним способом творення через суфіксацію, утворюючи парадигмальний компонент вторинної номінації.
Упродовж ХХст. значно збільшилась кількість прізвищевих парадигм (з 35-ти парадигм у 1899р. до близько 800-от у 2001р.).
Більшість відапелятивних прізвищ (390 з 481-го) не входять до парадигм, оскільки є результатом однослівної валентності, лише 90 прізвищ входять до складу 35-ти парадигм.
Майже в усіх апелятивних прізвищевих парадигмах (у 34-ох з 35-ти) лексико-семантичною основою стали апелятивні лексеми українського походження, основа російськомовного походження зафіксована лише в парадигмі з лексемою пахар”.
Інтенсивно зросла кількість апелятивів, що стали семантичною основою відапелятивних прізвищ; урізноманітнилась семантика апелятивів, що склали структурну основу прізвищ; непомірно зросла кількість компонентів прізвищевих парадигм.
Упродовж ХХст. майже утричі зросла кількість прізвищевих формантів словотвірної відапелятивної системи.
У Слов’янському районі російськомовне населення проживало лише в м.Слов’янськ, тому прізвища російського походження наприкінці ХІХ (1899р.) і на початку ХХІст. (2001р.) не справляли якогось відчутного впливу на процес русифікації українськомовних прізвищ. Активний процес русифікації Слов’янщини розпочався після 30-их років ХХст. і його суб’єктом були не російськомовні прізвища, а суспільно-політична система.
У джерелах 1899р. до першої десятки найпоширеніших відіменних прізвищ увійшли основи з 14-ма іменами. З них лише чотири збереглися в матеріалах початку ХХІст., причому з максимальною кількістю компонентів у парадигмі: Іван 39 прізвищ, Петро 38 прізвищ, Кость 20 прізвищ, Павло 19 прізвищ.
До першої десятки за матеріалами 2001р. входять прізвища з такими іменами в основі: 1) Федір (Федя) 49, 2) Іван (Ваня) 39, 3) Петро (Петя) 38, 4) Василь 29, 5) Семен, 6) Юрій 21, 7) Кость 20, 8) Григорій (Гриць) 19, 9) Павло 19, 10) Клим 18. Вони зберегли за собою у ХХІст. провідну роль в антропогенній картині українського світу, зокрема і Слов’янському районі. Нові компоненти, що ввійшли до першої десятки це прізвища з іменами в основі: Василь, Григорій (Гриць), Клим, Семен, Федір (Федя), Юрій.
Атомарні відіменні прізвища Слов’янщини кінця ХІХст. не формували прізвищевих парадигм. До словотвірної бази прізвищ входили не лише повні, але й усічені форми власних імен з емоційним відтінком у значенні. Парадигми відіменних прізвищ наприкінці ХІХст. сформовані прізвищами з 14-ма іменами в їхній основі, а на початку ХХІст. 547-ма.
Трапляються прізвища з російськими та іноземними ойконімами в основі. Більшість відойконімних (відтопонімних) прізвищ мала форму ад’єктонімів. Є прізвища у формі топоніма (ойконіма чи гідроніма), а також відтопонімні прізвища у формі катойконімів. У джерелах 1899р. прізвища з топонімом в основі не зафіксовані. Проте у джерелах 2001р. знаходимо їх понад 80-ти.
До трійки найпоширеніших основ прізвищ Слов’янщини ХХст. щодо частотності вживання апелятива чи імені в основі прізвища увійшли: 1) апелятив чорний; 2) ім’я Федір; 3) апелятив кривий.
Частина прізвищ Слов’янського району Донеччини ХХст. утворена лексико-семантичним та морфологічним способом словотвору. Відповідно виділяємо два словотвірно-структурні типи прізвищ первинні та вторинні. В антропонімії досліджуваного району, починаючи з ХІХст., переважали спадкові найменування, утворені семантичним способом творення.
В основі найбільш поширених прізвищ лежать назви найнеобхідніших для життя людини явищ і понять: колір, розмір, форма, ознака, частини тіла людини, назви домашніх тварин, назви дерев, стан людини, народний одяг, життєво важлива речовина тощо. Це питома лексика української мови, коріння якої сягає праслов’янської епохи. З парадигмального боку тут лише іменники та прикметники, що означають предмет та ознаки, із займенників зафіксовано лише лексему сам” ознака” (37 лексем): Самовєйкін, Самотес, Самохвалова тощо, а з дієслів варити” дія” (11 номенів): Вариченко, Варченко тощо.
Репертуар формантів у відапелятивних прізвищах десять суфіксів: -енко, -ов/-ев, -ик, -евич, -ін, -ськ-ий, -к-о, -уш, -ач, -ець. Основи відіменних прізвищ Слов’янщини найчастіше поєднувалися з українськомовним формантом -енк-о 42/63%, друге місце посідав формант -ов/-ев російського походження 17/25,5%.
У відіменних прізвищах зафіксовано лише один приклад конверсії, у відапелятивних їх зафіксовано 11. Ця відмінність зумовлена особливостями творення похідних від власних імен та від апелятивів.
Наприкінці ХІХ початку ХХІст. в антропоніміконі Слов’янщини відбулися зміни в продуктивності й регулярності прізвищевих формантів: у 1899р. продуктивними й регулярними були лише форманти -ов й -енк-о, у 2001р. значно зросла продуктивність і регулярність формантів -ик (75 прізвищ), -ець (151), -ськ-ий (27), -ук (213). Неморфологічним утворено 384(3,31%) прізвища, морфологічним 11211(96,7%) прізвищ.
Прізвища, утворені афіксальним способом, оформлені патронімними (-енко, -ич, -ович/-евич), посесивними (-ов/-ев, -ів, -ин/-ін) та поліфункціональними (-к-о, -ук/-юк, -чук, -ик/-ік, -чик, -ак/-як, -чак, -ець, -ій, -ан, -ун, -ай, -ей тощо) формантами.
У другої половині ХХст. (1951 2001рр.) з’явилися 209 односкладних прізвищ, утворених семантичним та нульсуфіксальним способом.
Разом із суфіксальним способом словотворення найпродуктивнішим у творенні прізвищ є утворення антропооснов складно-суфіксальним способом. Твірні складення є наслідком лексичної та синтаксичної сполучуваності, а суфікси скріпили їх і внесли своє значення в загальний зміст слова (антропоніма).
Для антропонімікону Слов’янського району Донеччини характерними є прізвища-композити. Найбільш продуктивні групи композитів становлять прізвища з ад’єктивно-субстантивними та субстантивно-субстантивними основами. Найменша продуктивність у сфері складно-суфіксальної деривації у прізвищ з вербально-субстантивними, нумерально-субстантивними, прономінально-вербальними, субстантивно-вербальними, адвербіально-субстантивними та адвербіально-вербальними основами.
Контактування мов спричинило взаємопроникнення мовних елементів на рівні мови й на рівні мовлення. На початок ХХІст. у Слов’янському районі функціонувало 130 прізвищ іншомовного походження. Вони не входять до парадигм. Прізвища-варваризми потрапили до антропонімікону Слов’янщини ззовні, тому їх немає в метричних книгах кінця ХІХст. Це особливість кінця ХХ початку ХХІст.
Одним із способів творення самостійних прізвищ Слов’янщини є їхні варіанти, зумовлені фонетичними закономірностями сучасної української мови, історичними чергуваннями, упливом особливостей місцевих говірок та інших мов.
Поява варіантів це показник постійного розвитку мови та її тяжіння до досконалості. У першій половині ХХст. у деяких прізвищах трапляється коренева та афіксальна варіантність, що виникла під час фонетико-морфологічних змін у слові. Окреме місце посідають варіанти прізвищ, зумовлені помилковими записами як в метричних книгах кінця ХІХст., так і в архівних записах ХХст. Зараз усі варіанти виступають як офіційні прізвища.
Під упливом утвердження української мови в усіх сферах суспільного життя та унормування правопису прізвищ виникають окремі акцентуаційні варіанти прізвищ, що вживаються в мовленні як самостійні.
Прізвищева система Слов’янського району Донецької області становить органічну складову східноукраїнського ареалу й разом з ним вливається в загальну українську антропонімну систему.

Список використаної літератури

1. АзароваЛ.Є. Структурна організація складних слів (концепція золотої” пропорції) : автореф. дис. ... на здобуття наук ступеня дра філол. наук : спец.10.02.01. / Л.Є.Азарова; НАН України; Інститут укр. мови. К., 2002. 35с.
2. Актуальні питання антропоніміки : зб. матеріалів наук. читань пам’яті Ю.К.Редька / відп.ред.І.Ф.Єфіменко К., 2005. 270 с., [1] портр.
3. АнтошинА.М. Прозвища жителей с.Монакова / А.М.Антошин // Ономастика Поволжья. Горький, 1971. С. 98-100.
4. БабійЮ.Б. Прізвища сучасної середньої Наддніпрянщини : автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец.10.02.01. / Ю.Б.Бабій; Одеський національний університет ім І.І. Мечникова. Одеса, 2007. 20 с.
5. БагалійД.І. Заселення Південної України (Запоріжжя і Новоросійського краю) і перші початки культурного розвитку. Харків, 1920.
6. БаскаковН.А. Русские фамилии тюркского происхождения / Н.А.Баскаков // Восточнославянская ономастика. М, 1972. С.176-209.
7. БачинськаГ.В. Антропонімікон переселенців з Польщі на Тернопільщину : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. / Г.В.Бачинська; Тернопільський держ. пед. унт ім. В.Гнатюка. ІваноФранківськ, 2001. 229 с.
8. БачинськаГ.В. Прізвища українців-переселенців з Польщі на Тернопільщину, в основі яких відображені відапелятивні імена чи прізвиська / Г.В.Бачинська // Наукові записки. Сер.8, Мовознавство / Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. Тернопіль, 2002. Вип. 1. С. 213-222.
9. БевзенкоС.П. Із спостережень над старокиївською антропонімією. Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах / С.П.Бевзенко. К., Наук. думка. 25с.
10. БелейЛ.Е. Вариантность антропонимов на разных уровнях украинского язика : автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10.02.01. / Л.Е.Белей. Ужгород, 1986. 23 с.
11. БелЛ.О. Українська літературно-художня антропонімія кінця XVII XXст.: дис ... канд. філол. наук : спец.10.02.01. / Л.О.Белей; Ужгородський держ. унт. Ужгород, 1996. 393 с.
12. БелицкийА.А. Лексикология и теория языкознания (ономастика) / А.А.Белицкий. К.: Изд-во Киев. ун-та, 1972. 211 с.
13. БілоусенкоП.І. Історія суфіксальної системи українського іменника / П.І.Білоусенко К.: Наук. думка, 1993. 215с.
14. БірилаМ.В. Шляхы антропанімізацыі апелятывнай лексікі / БірилаМ.В. // Актуальные проблеми лексикологии. М., 1970. С.12
15. БолотовВ.И. Множественное число имени собственного и апелятива / В.И.Болотов // Имя нарицательное и собственное. М.: Наука, 1978. С.93-106.
16. БондалетовВ.Д. Динамика личных имен в ХХ / БондалетовВ.Д. // Личные имена в прошлом, настоящем, будущем. М., 1970. С.92.
17. БондалетовВ.Д. Русская ономастика : учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. / БондалетовВ.Д. М.: Просвещение, 1983. 224 с.
18. БлизнюкБ.Б. Гуцульські прізвища семантичного способу творення / Б.Б.Близнюк // Наукові записки. Сер. 8: Мовознавство / Тернопільський держ.пед.ун-т ім. В.Гнатюка Тернопіль, 1998. Вип. 1. С. 44-48.
19. БлизнюкБ.Б. Сучасні гуцульські прізвища в історичному розвитку : автореф. дис. ... на здоб. ступ. канд. філол. наук. : спец.10.02.01 / Б.Б.Близнюк; Львівський державний університет ім І. Франка. Львів, 1997. 23 с.
20. БрайченкоС.Л. Антропонімічні уподобання мешканців Одеської області. Лінгвістичний аналіз. Автореф.дис. ... канд. філол. наук. Одеса, 1999. 18с.
21. БулаваН.Ю. Антропонімія північної Донеччини як джерело вивчення етнокультурної специфіки / Н.Ю.Булава // Науковий вісник ВДУ. Луцьк, 2004. № 6. С.84-88.
22. БулаваН.Ю. Відіменні прізвища з суфіксом енк-о північної Донеччини / Н.Ю.Булава // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. Донецьк, 2003. Вип. 11, ч. 1. С. 271-276.
23. БулаваН.Ю. Культурологічний підхід до викладання української мови (в аспекті антропонімічної спадщини) / Н.Ю.Булава // Мова і культура. К.: Видавничий дім Д.Бураго, 2004. Вип.7, т.2. С.243-249.
24. БулаваН.Ю. Назви професій як джерело творення прізвищ північної Донеччини / Н.Ю.Булава // Лінгвістика. Луганськ, 2005. №1. С.86-94.
25. БулаваН.Ю. Назви рослин і тварин в основах українських прізвищ північної Донеччини / Н.Ю.Булава // Записки з українського мовознавства. Одеса : Астропринт, 2003. Вип.12. С.223-233.
26. БулаваН.Ю. Сучасні українські прізвища північної Донеччини: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. філол. наук : спец.10.02.01 / Н.Ю.Булава;Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова. Одеса, 2005. 20 с.
27. БуркатВ.П. Оригінальні козацькі прізвища / В.П.Буркат. К., 2005. 207 с.
28. Бучко А.Е. Фамилии Бойковщины в период их становлення и в наши дни : автореф. дис... канд. филол. наук.: спец.10.02.01. / Бучко А.Е. Ужгород, 1968. 20 с.
29. Бучко Г. Віапелятивні прізвища Бойківщини / Г.Бучко // Наукові записки. Сер. 8, Мовознавство / Тернопільський держ. пед. ун-т. Тернопіль, 1998. № 1. С. 39-44.
30. БучкоГ. Українські прізвища подвійної словотвірної мотивації / Бучко Г. // Актуальні проблеми українського словотвору : матеріали ІІІ-іх наукових читань, присвячених пам’яті проф. І.Ковалика. ІваноФранківськ, 1996. С. 35-37.
31. ВанагасА. Принцигы и структура словаря современных литовских фамилий / ВанагасА. // Ономастика и норма. М., 1976. С.71-79
32. ВарченкоІ.О. Акцентологічне і лінгвогеографічне вивчення прізвищ на енко // ІV Республіканська ономастична конференція (Тези) / Відпов. ред. К.К.Цілуйко. К.: Наук. думка, 1969. С.99-103.
33. ВарченкоІ.О. До основ науковоговивчення сучасних українських прізвищ / Редько Ю.К. // Довідник українських прізвищ. К.: Рад.школа, 1968. С. 3-29.
34. ВербичС.О. Українські власні особові назви з непрозорою” мотивацією : структура, семантика, етимологія / Вербич С.О. // Мовознавство. 2004. № 2-3. С.20-24.
35. ВовкФ.К. Студії з української етнографії та антропології / ВовкФ.К. К.: Мистецтво, 1995. 102с.
36. ВодарськийЯ.Є. Население России за 400 лет (XVІ нач. ХХ в.). М., 1973.
37. ВоротниковП.Т. Антропонимия замкнутой территории” (на материале говоров Талицкого р-на Свердловской области) / Воротников П.Т. Казань, 1972. 18 с.
38. ВоротніковП.Т. Нормы употребления фамильных и прозвищных именований в речи жителей Талицкого района Свердловской области / ВоротниковП.Т. // Учен.зап. Свердл. и Нижнетагил. пед. ин-тов”. 1972. С.152.
39. Вступ до порівняльно-історичного вивчання слов’янських мов / за ред. О.С. Мельничука. К.: Наук, думка, 1966. 189с.
40. ГерасимчукВ.А. Антропоніми : історія і сучасність: навч. посіб. для студ. гуманіт. спец. вищ. навч. заклад. / Герасимчук В.А., НечипоренкоА.Ф. Кам’янець-Подільський : Абетка, 2002. 150, [1] с.
41. ГимеревськийР.С. Иностранные имена и названия в русском тексте : справочник / Гимеревский Р.С. 3-е изд., испр. и доп. М.: Высш. шк., 1985. 303 с.
42. ГлинськийІ.В. Твоє ім’я твій друг / І.В.Глинський. К.: Веселка, 1985. 238 с.
43. ГлущикС.В. Українська антропонімія у Генеральному описі Лівобережної України 1765 1769 рр.: словотвірна і морфологічна структура (на матеріалі Київської сотні Київського полку ) : автореф. дис.на здобуття наукового ступеня канд. філол. наук: 10.02.01. / Глущик С.В.;Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова. К., 2003. 20 с.
44. ГоловчакН.І. Німецькі прізвища Закарпат : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04. / ГоловчакН.І.;Одеський націон. унт ім. І.І.Мечникова. Одеса, 2003. 20 с.
45. ГорбаневскийМ.В. В мире имен и названий / Горбаневский М.В. М.: Знание, 1987. 208 с.
46. ГорпиничВ.О. Конототивні власні імена як джерело вивчення історичної морфеміки української мови / В.О.Горпинич // Питання історичної ономастики України. К.: Наук. думка, 1997. С. 214-225.
47. ГорпиничВ.О. Морфотактичні особливості катойконімних суфіксів української мови / В.О.Горпинич // Українське мовознавство. К.: Вища школа, 1985. Вип.13. С.50-57.
48. ГорпиничВ.О. Українська словотвірна дериватологія : Навчальний посібник (текст лекцій) / В.О.Горпинич. Дніпропетровськ: ДДУ, 1998. 189с.
49. ГумецькаЛ.Л. Народні форми хрещених імен XIV XVст. / ГумецькаЛ.Л // Українська історична та діалектна лексика. К.: Наук. думка, 1985. С.113-116.
50. ГумецькаЛ.Л. Нарис з історії української актової мови XIV XVст. / ГумецькаЛ.Л. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.
51. ГумецькаЛ.Л. Ономастичний формант -ят в українській мові / ГумецькаЛ.Л. // Слов’янське мовознавство. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. С.17-32.
52. ҐадамерҐ.Г. Істина і метод / ҐадамерҐ.Г. К.: Юніверс, 2000. Т.1. 53с.
53. ДаниловаЗ.А. К вопросу о мотивах выбора личных имен / З.А.Данилова // Ономастика Поволжья. Т.2. -Горький, 1971. С. 18-22.
54. ДемешкоІ.М. Формування ойконімів на ець, -ок північно-східного Полісся України (на матеріалі Чернігівської області) / ДемешкоІ.М. // Українська пропріальна лексика / відп. ред. І.М.Желєзняк. К.: Кий”, 2000. С.42-46.
55. ДемчукМ.О. Праслов’янські елементи відкомпозитного походження в українській антропонімії XIV XVIIст. / ДемчукМ.О. // Українська історична та діалектна лексика. К.: Наук. думка, 1985. С.106-113.
56. ДемчукМ.О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців XIV-XVII ст. / Демчук М.О.; [відп. ред. М.Л.Худаш ]; АН УРСР Львів. відня Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім М.Т.Рильського. К.: Наук. думка, 1988. 169.[2] с.
57. ДенисюкВ.В. Антропонімія українських історіографічних пам’яток др. пол. XVII XVIII ст.: автореф. дис. ... на здобуття наукового ступеня канд. філол. наук: 10.02.01. / В.В.Денисюк;НАН України. Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні. К., 2003. 19с.
58. ДенисюкВ.В. Варіантність як одна з особливостей функціонування антропонімів / В.В.Денисюк // Актуальні проблеми слов’янознавства : [зб. наук. пр.: у 2 ч.]. К., 2004. Ч.1. С.280-286.
59. ДобровольськаО.Я. Лексична база прізвищ війська Запорозького за реєстром 1649 р.: автореф.дис.на здобуття наукового ступеня докт.філол. наук.:10.02.01. / Добровольська О.Я. Ужгород, 1995. 24с.
60. ЄфименкоІ.В. Українські прізвищеві назви XVIст. / ЄфименкоІ.В.; [відп. ред. О.П.Карпенко]; НАН України. Інститут української мови. К., 2003. 167с.
61. ЖайворонокВ.В. Проблема концептуальної картини світу та мовного її відображення / В.В.Жайворонок // Культура Причерноморья. 2002. №32. С.51-53.
62. ЖанузаковТ.Ж. Есимдер сыры / Жанузаков Т.Ж. Алмати: Казахстан”, 1974. 132с.
63. ЖелєзнякІ.М. До історії українських прізвищ / І.М.Железняк // Мовознавство. 1976. №5. С.65-72.
64. ЖелєзнякІ.М. Українські прізвища на ист (-а, -ий) / І.М.Железняк // Монознавство. 1975. №2. С.44-59.
65. ЖовтобрюхМ.А. Про термін прізвищ / М.А.Жовтобрюх // Мовознавство. 1969. № 4. С. 82-86.
66. ЗайчиковаЛ.П. Русский именник г.Одессы. Проблемы развития и взаимодействия. Автореф.дис канд.филол.наук. Одесса, 1987. 16с.
67. 3ининС.И. Введение в русскую антропонимию: пособие для студентов заочников / Зинин С.И. Ташкент, 1972. 277с.
68. ІвановаЮ.В. Чижикова Л.Н. Из истории заселения Южной Украины // Культурно-бытовые процессы на юге Украины. М., 1976.
69. ІльченкоІ.І. Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини в її історичному розвиткові (надвеликолузький реґіон): автореф. дис. ... на здобуття наукового ступеня канд. філол. наук: 10.02.01. / І.І.Ільченко; Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 2003. 18с.
70. ІльченкоІ.І. Прізвища надвеликолузького реґіону, утворені від назв постійного заняття / І.І.Ільченко // Вісник / Запорізький держ. унт. Філологічні науки. Запоріжжя, 2004. № 1. С. 56-63.
71. ІсаковаТ.В. Із спостережень над складними антропонімами Північного степу / Т.В.Ісакова. К.: Наук.думка, 1998. 81с.
72. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька обл. / [ред.кол. П.О.Пономарев, Г.П.Кобець, В.Ф.Близнюк та інш.]. К.: Гол. ред. укр. радян. енциклопедії АН УРСР, 1970 . 992с.
73. Историческая ономастика. / отв.ред. А.В.Суперанская; Академия наук СССР, институт языкознания.- М.: Наука, 1977. 307с.
74. КабузанВ.М. Заселение Новороссии (Екатеринославская и Херсонская губернии в XVIII первая половина XIX века (1719 1858). М., 1976.
75. КарпенкоО.Ю. Ментальна організація власних назв // Мовозна