Транспозиція граматичних форм іменних частин мови: функціонально-семантичний аспект

Короткий опис

Запорізький національний університет

На правах рукопису
Назаренко Інна Олександрівна
УДК821.161.2’367.622/633’366.5

Транспозиція граматичних форм іменних частин мови:
функціонально-семантичний аспект
10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Кучеренко Людмила Іванівна
кандидат філологічних наук, доцент

Запоріжжя 2009

ЗМІСТ
Вступ .. ...4
Розділ 1. Лінгвальна природа граматичної транспозиції....10
1.1. Граматична транспозиція як мовне явище ...10
1.2. Особливості внутрішньокатегорійної транспозиції, природа граматичного значення та контекст...17
1.3. Граматична метафора та мовна норма.. 24
Розділ 2. Транспозиція граматичних форм числа іменних частин мови...31
2.1. Особливості транспозиції категорії числа в українській мові....31
2.2. Матеріально-речовинні іменники, уживані у формі множини....35
2.3. Транспозиція категорії числа абстрактних назв ...48
2.4. Особливості функціонування квантитативних транспозитів-онімів
у сучасній українській мові..66
2.5. Узагальнювальна однина як один з виявів граматичної
транспозиції грамем числа.....84
2.6. Граматичні транспозити зі значенням дистрибутивності..103
2.7. Функціонально-стилістичні особливості іменних частин мови, вживаних у значенні гіперболічної множини.....110
Розділ 3. Транспозиційні процеси в межах граматичної категорії роду..118
Розділ 4. Внутрішньограмемна транспозиція категорії відмінка ........139
4.1. Первинні та вторинні семантико-синтаксичні функції називного
відмінка в системі транспозиційних змін .141
4.2. Первинні та вторинні семантико-синтаксичні функції родового
відмінка в системі транспозиційних змін .. .145
4.3. Первинні та вторинні семантико-синтаксичні функції давального
відмінка в системі транспозиційних змін ....150
4.4. Первинні та вторинні семантико-синтаксичні функції знахідного
відмінка в системі транспозиційних змін .....158
4.5. Первинні та вторинні семантико-синтаксичні функції орудного
відмінка в системі транспозиційних змін.162
4.6. Первинні та вторинні семантико-синтаксичні функції місцевого
відмінка в системі транспозиційних змін .172
4.7. Первинні та вторинні семантико-синтаксичні функції кличного
відмінка в системі транспозиційних змін .....................................178
Висновки182
Список використаних джерел..187
Список умовних скорочень..206

ВСТУП

Кожна одиниця мовлення перебуває в тісних системних зв’язках як інтра- , так і екстралінгвального характеру, займає певну позицію одночасно на синхронному та діахронному рівнях, вступає в парадигматичні й синтагматичні відношення. Усе це створює умови для постійного розвитку та змінюваності як мови загалом, так і її окремих структурних елементів, підсистем.
Внутрішньокатегрійна граматична транспозиція граматичних категорій є водночас засобом і результатом динамічних мовних процесів, тяжіння лінгвальних одиниць до реалізації в нових формах, конструкціях, контекстуальному оточенні, семантичних зв’язках. Граматична транспозиція свідчить про тісну взаємодію в мовленні граматичного й семантичного рівнів, унаслідок якої утворюється синкретичний зв'язок форми та змісту, іманентний асиметризм мовного знака, поєднання в ньому об’єктивного й суб’єктивного смислів.
Теорію транспозиції започатковано Ш.Баллі, Л.Теньєром визначено різновиди транспозиції («трансляції»), окремі аспекти розгляданого явища знайшли висвітлення в дослідженнях Є.Куриловича, Е.Бенвеніста, М.Докуліла, Ю.С.Степанова, В.В.Бабайцевої, О.О.Тараненка та ін. Проблема переносних значень у граматиці порушується в роботах О.В.Бондарка, Р.Х.Вольперт, А.Ф.Лосєва, Є.І.Шендельс, В.І.Кононенка.
У сучасній україністиці реалізовано спроби комплексного аналізу транспозиційних явищ на різних мовних рівнях, у межах окремих частин мови, їх граматичних та семантико-граматичних категорій (В.В.Борецький, Н.В.Гуйванюк, А.С.Джура, О.А.Жирик, О.А.Козіцька, Н.П.Михайлюк, Л.Б.Наконечна, Т.Ю.Мороз, І.В.Піддубська).
Вітчизняні лінгвісти (О.К.Безпояско, І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, А.П.Загнітко, М.Я. Плющ, В.М.Русанівський) досліджують широке коло проблем, пов’язаних із транспозицією на частиномовному рівні та розглядають аналізоване явище за принципами функціональної граматики. При цьому враховуються основні умови реалізації граматичних форм, їх функціонально-граматичні модифікації, зокрема й потенційні, полісемія, синонімія й омонімія граматичного знака, його генетично-еволюційні видозміни, тяжіння до асиметричності, пряме й переносне використання граматичних форм.
Проте у традиційному українському мовознавстві граматичну транспозицію зазвичай розглядають як процес переходу одних частин мови в інші (субстантивація, ад’єктивація, адвербіалізація тощо). Серед іменних категорій у площині транспозиції вивчається переважно відмінок (виникнення та реалізація його вторинних функцій), однак в основному залишаються поза увагою транспозиційні можливості категорій роду та числа. Внутрішньокатегорійні модифікації, викликані зміщенням і заміщенням грамем роду й числа, розглядаються переважно через призму вимог літературної мовної норми і стосуються словотворення (для числа словозміни), контекстуальної сполучуваності, стилістичних характеристик, емоційно-оцінних властивостей зазначених категорій. Відтак у традиційній граматиці вивчення граматичних категорій здебільшого зосереджується на системних показниках парадигматичних зв’язків, але не враховується такий важливий чинник, як контекстуальне оточення мовного знака. Крім того, дослідження, що ґрунтуються на суто морфологічному, суто синтаксичному або суто семантичному підходах, в основному покликані описати явище транспозиції, а не здійснити його комплексний аналіз (при цьому граматичні явища, що мають виразну транспозиційну природу, зазвичай не кваліфікуються як транспозиційні).
Актуальність дослідження значною мірою зумовлена тим, що в сучасному мовознавстві проблема транспозиції в багатьох аспектах залишається однією з дискусійних. Ідеться насамперед про термінологічний статус явища (транспозиція, перехідність, контамінація, граматична метафора тощо), принципи класифікації різновидів транспозиції, співвідношення її зовнішньої (частиномовної) і внутрішньої (грамемної) спрямованості, визначення вторинних граматичних значень як транспозиційних. Якщо семантико-граматичні заміщення в межах дієслівних категорій часу і способу є достатньо вивченими й описаними, то проблеми, пов’язані з транспозицією граматичних форм іменних частин мови, не дістали обґрунтованого й системного висвітлення. Потребують з’ясування питання функціонально-семантичного навантаження граматичних одиниць; формально-змістової асиметрії мовного знака; причин, умов, механізмів внутрішньокатегорійної транспозиції; ролі у граматичних модифікаціях ситуативно-прагматичних інтенцій контексту; узаємозаміщення форм однини і множини у зв'язку з транспозиційними змінами; роль екстралінгвальних чинників (насамперед соціологічних, етнічних) у формуванні транспозиційного потенціалу грамем роду; реалізації вторинних функцій відмінків, виокремлення узуальних та оказіональних відмінкових значень. Отже, явище транспозиції іменних граматичних форм потребує всебічного висвітлення, комплексного аналізу для відповідного визначення функціонально-семантичної своєрідності грамем категорій роду, числа й відмінка.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає проблематиці планових наукових досліджень кафедри української мови Запорізького національного університету й затверджена вченою радою ЗНУ (протокол № 3 від 7 грудня 2004 року).
Мета роботи: з’ясувати транспозиційні можливості граматичних форм іменних частин мови у зв’язку з ситуативно-прагматичними настановами контексту.
Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
1) з’ясувати специфіку внутрішньокатегорійної транспозиції;
2) обґрунтувати взаємозалежність транспозиційних перетворень на грамемному рівні та семантики словоформ і умов контексту;
3) окреслити напрямки перехідності в межах граматичної категорії числа та розглянути типи квантитативних транспозитів у зв'язку з прагматично-ситуативними настановами тексту;
4) описати транспозиційні можливості грамем роду іменних частин мови;
5) установити семантичну парадигму спеціалізованих форм відмінкових грамем, з’ясувати та класифікувати транспозиційні семантико-синтаксичні функції відмінків;
6) здійснити семантико-граматичний та семантико-стилістичний аналіз функціонування граматичних транспозитів числа, роду й відмінка;
7) дослідити контекстуальні умови та своєрідність стильового вживання граматичної метафори для розгляданих граматичних категорій, схарактеризувати її естетико-змістові функції в тексті.
Об’єкт дослідження: явище внутрішньокатегорійнної граматичної транспозиції в системі сучасної української літературної мови.
Предмет дослідження транспоновані граматичні форми роду, числа й відмінка іменних частин мови.
Джерельною базою дисертації є картотека (близько 7 тисяч одиниць), укладена автором унаслідок суцільної вибірки з текстів художнього, публіцистичного, наукового, епістолярного стилів сучасної української літературної мови та фольклорних творів.
Методи дослідження. Специфіка досліджуваного об’єкта й мета роботи зумовили використання таких методів дослідження: синхронно-описового, функціонального аналізу та моделювання, компонентного (семного) аналізу, що ґрунтується на розумінні семантичної структури кожної лінгвальної одиниці як багатокомпонентної, аналізу прагматичної інтерпретації тексту, орієнтованого на виявлення естетико-змістових функцій мовних одиниць, зіставного методу.
Наукова новизна роботи визначається комплексним дослідженням транспозиційних модифікацій у межах граматичних категорій роду, числа й відмінка іменних частин мови, зокрема науковою кваліфікацією різновидів квантитативних транспозитів, їх функціонально-семантичним аналізом, установленням транспозиційного потенціалу грамем роду та стильових особливостей реалізації, з’ясуванням транспозиційних співвідношень відмінків української мови, висвітленням ролі валентності предиката і транспозиційних змін у формуванні неспеціалізованих значень відмінків; виявлення взаємозвязку контамінаційних перетворень грамем роду, числа й відмінка.
Теоретичне значення дослідження. Використані у процесі дослідження принципи аналізу явищ транспозиції дають змогу виявити глибинні системні зв’язки граматичних одиниць і категорій, що сприяє збагаченню теорії функціональної граматики української мови, граматичної стилістики. Результати наукових спостережень сприятимуть розширенню загальних уявлень про граматичні категорії іменних частин мови, їх стилістичні можливості. Репрезентована в дисертації класифікація транспозиційних форм іменних частин мови, дозволить виявити механізм валентної й невалентної сполучуваності словоформ, взаємодії різних мовних рівнів й у зв’язку з цим визначити перспективні напрями дослідження внутрішньокатегорійної транспозиції вивчення загального граматичного значення контексту, способів актуалізації функціонального та стилістичного потенціалу грамем різних частин мови. Оскільки транспозиційні відношення граматичних форм іменника впливають на утворення узуальних, потенційних й оказіональних вторинних значень, це може стати поштовхом до новітніх досліджень у сфері психології творчості, а відтак психолінгвістики.
Практична значення роботи. Матеріали дисертації можуть бути використані при створенні узагальнювальних праць спрямованих на вивчення модифікаційних процесів різних мовних рівнів, функціонування лінгвальних одиниць в умовах транспозиції, знайдуть застосування у процесі викладання курсу сучасної української літературної мови, зокрема при вивченні курсів морфології, синтаксису, стилістики, а також лінгвістики тексту, для розробки спецкурсів із зазначених дисциплін у вищій школі. Національно-культурний та соціокультурний компоненти дисертації дають можливість застосувати репрезентований матеріал при підготовці факультативів із лінгвокультурології, етно- та соціолінгвістики.
Особистий внесок здобувача у праці, опублікованій у співавторстві, полягає в загальній постановці й конкретній розробці наукової проблеми, обґрунтуванні висновків.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертації викладено на Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасна філологія в контексті глобальних змін» (Запоріжжя, 2006); Міжнародній науково-теоретичній конференції «Граматичні читання» (Донецьк, 2008, 2009); 17-й Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» ім. проф. Сергія Бураго» (Київ, 2008); Всеукраїнській науковій конференції «Гендерні дослідження у філологічних науках» (Запоріжжя, 2008); підсумкових наукових конференціях викладачів та студентів Запорізького національного університету (2005 2008). Окремі розділи й дисертацію загалом обговорено на засіданнях кафедри української мови Запорізького національного університету.
Публікації. Результати дослідження відображено в п’яти статтях (одна у співавторстві), опублікованих у виданнях, визначених ВАК України як фахові з філологічних дисциплін.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дослідженні було зроблено спробу здійснити комплексний аналіз транспозиційних змін таких граматичних форм іменних частин мови, як число, рід, відмінок на семантичному, граматичному, функціонально-стилістичному рівнях. Результати розвідки засвідчили, що в українській мові транспозиція розглянутих категорій є досить поширеним явищем, для якого характерні як загальні ознаки процесу перехідності, так і власне категорійні. Внутрішньокатегорійна транспозиція відбувається на периферії грамемних значень і супроводжується дифузією останніх. При цьому в більшості випадків іррадіація ядерного значення дещо послаблюється, хоча й залишається акцентованою. Спільним для транспозиційних модифікацій грамем роду, числа й відмінка є близькість функціонально-семантичних значень похідної форми й транспозита, що спричиняє зміщення ядерних і периферійних сем у структурі грамеми, утворення нових сем, їх конотування, розширення меж валентності словоформи, функціонально-стилістичне оновлення її змісту. Транспозиція граматичних форм іменних частин мови ґрунтується на суперечності між фактами реальної дійсності та їх мовленнєвою репрезентацією, невідповідності семантичного й граматичного значень лінгвальної одиниці, розриві між грамемним складом словоформи та загальним граматичним змістом контексту вживання.
Залежність грамеми від лексико-стилістичних чинників і контекстуально-ситуативних потреб зумовлена тим, що кожен мовний знак закріплений за певним граматичним простором, який сам є невіддільним від асоціативно-змістового плану контексту. Внутрішньокатегорійна транспозиція ґрунтується на цій узаємозалежості семантичного й граматичного наповнень будь-якої словоформи. Контекстуальне оточення актуалізує в грамемі потенційні значення, що створює можливості для модифікаційних змін. Тим часом зміна семних комбінацій усередині грамеми сприяє іррадіації нових конотативних, асоціативних смислів контексту.
У транспозиційних змінах квантитативного характеру більшою мірою виражений семантико-стилістичний, аніж морфолого-синтаксичний аспект. Транспозиція кількісних значень у межах іменних частин сучасної української мови зумовлена двокомпонентністю парадигми граматичної категорії числа. Виокремлюються такі різновиди квантитативних транспозитів: 1) іменники singularia tantum матеріально-речовинні, абстрактні іменники і власні назви, вживані у формі множини; 2) іменники з двочленною числовою парадигмою: а) форми узагальнювальної однини; б) форми дистрибутивної однини; в) форми гіперболічної множини. Транспозиційні процеси в межах категорії числа відбуваються у двох напрямках: 1) зображення у множинному вияві певних об’єктів, фактів дійсності, понять, явищ, що насправді існують в одиничному варіанті або не підлягають обчисленню; 2) репрезентація реальної множинності через форму однини. Сема кількості у процесі транспозиційних перетворень нерідко метафоризується завдяки залученню категорійних значень лексико-семантичної парадигми іменника. Це спричиняє актуалізацію в межах однієї словоформи сем узагальненості, дистрибутивності, речовинності, збірності, означеності / неозначеності, конкретності, абстрактності тощо залежно від прагматично-ситуативних настанов контексту.
Продуктивність та ступінь традиційності / оказіональності транспозиційних значень у межах категорії роду зумовлені її поділом на семантичні та асемантичні форми, що тісно пов’язано з позалінгвальними ознаками статі та недорослості. Контамінаційні процеси в площині триграмемної моделі семантико-граматичної категорії роду охоплюють різні функціонально-стилістичні та семантичні яруси мовлення: транспозиційні заміщення фемінативів і маскулізмів супроводжуються актуалізацією семи «особа», грамема середнього роду, транспонуючись у площину чоловічого або жіночого, зберігає свої первинні значення недорослість, предметність. Окремі позамовні чинники, які мають відношення до психологічних, гендерних стосунків, етнолінгвальної свідомості мовців, упливають на частотність, характер уживання та емоційно-експресивну оцінку транспонованих грамем роду. Транспозити-маскулізми поширені в нуково-публіцистичному та офіційно-діловому мовленні, що зумовлено їх властивістю до узагальнення. У художньому та розмовному стилях такі одиниці є переважно носіями позитивного аксіологічного значення і в українській мові, на відміну від інших слов’янських, сприймаються здебільшого як марковані одиниці, оскільки в ній використання позаклесемних засобів для передачі фемінального значення порівняно обмежене. Транспозиція грамеми жіночого роду в площину чоловічого завжди відзначається експресивністю й виконує роль характеротворчого маркера з негативним стилістичним забарвленням. Контамінація грамем жіночого й чоловічого роду виявляє взаємозв’язок між характерологічними особливостями мови й особливостями процесу становлення гендерної ідентичності її носія в соціально-психологічному просторі лінгвокультури. Грамема середнього роду, ядерні семи якої вказують на недорослість і предметність, має найширші транспозиційні можливості в межах розгляданої категорії і створює цілий спектр додаткових емоційно-оцінних відтінків як позитивного характерологічного спрямування, так і негативного. Висока частотність уживання цієї грамеми в переносному значенні є показником етнолінгвальної особливості парадигми роду української мови, бо в ній формою середнього роду можуть позначатися дорослі особи обох статей, а не тільки неживі об’єкти (що властиво більшості мов із розвиненою категорією роду) та істоти малого віку (як у багатьох слов’янських мовах).
Транспозиційними можливостями відмінки наділені не однаковою мірою. Називний відмінок щодо інших виступає домінантним у суб’єктній позиції, майже не має валентних та змістових обмежень у сполученні з дієсловами, залучає в діапазон свого функціонального впливу всі без винятку грамеми відмінків, проте його семантичне поле є досить стійким щодо розгляданих граматичних модифікацій. Спеціалізованими у транспозиційних відношеннях є також значення об’єктності (знахідний відмінок), інструментальності (орудний), локативності (місцевий). Родовий відмінок є грамемою транспозиційного походження. Відповідно, іманентною особливістю генітива є те, що він сам не виступає домінантною грамемою в жодному зі своїх первинних значень, при цьому вирізняється здатністю органічно переходити в функціонально-семантичні поля інших відмінкових грамем та окремих частин мови. Позиційно найближче родовий відмінок знаходиться до номінатива й акузатива, у зв’язку з цим первинні об’єктно-атрибутивне й суб’єктно-атрибутивне значення в контексті набувають додаткових семантичних відтінків (власне-об’єкта, партитивного об’єкта й партитивного суб'єкта, посесивне, локативно-атрибутивне, значення якісної характеристики, темпорально-адвербіальне, предикативне). Орієнтуються у транспозиційних значеннях на центральні відмінки і грамеми давального, орудного, місцевого, кличного. Давальний відмінок у своїх транспозиційних інтенціях найбільш тяжіє до суб’єктності номінатива, також може набувати об’єктних значень з різноманітними семантичними відтінками. Проте його первинна адресатна функція залишається поза межами транспозиційних змін і тому виражається тільки грамемою давального відмінка. Перебуваючи на периферії відмінкової парадигми, орудний вирізняється багатозначністю семантико-синтаксичних функцій (об’єктно-інструментальна, об’єкта дії і стану, суб'єкта дії та стану, стихійного реалізатора дії) і, крім того, у реченні тяжіє до реалізації в ролі обставини. Аналіз системи відмінкових значень з урахуванням внутрішніх транспозиційних змін певною мірою дозволяє розв’язати дискусійне питання щодо відмінкової природи локатива. Хоч прийменникова залежність і ядерна локативна сема місцевого відмінка дещо обмежують дифузію семантичних значень грамеми, її вторинні функції свідчать про транспозицію в площину номінатива, інструменталя, акузатива, синтаксичну наближеність не тільки до обставини, але й до означення. Вокатив у своїх вторинних функціях орієнтований на називний відмінок .
Явище транспозиції відображає цілісність, системність, синкретизм окремих мовних рівнів та їх категорій. Виявлена взаємозалежність форм роду й числа, числа й відмінка, міжчастиномовна підпорядкованість окремих граматичних форм указує на необхідність урахування чинника міжкатегорійної взаємодії при реалізації граматичних значень.
Граматична метафора, ґрунтуючись на прийомі перенесення, охоплює не конкретні поняття, а виражає абстрактні, узагальнювальні відношення між грамемами і цим загострює суперечності формального й змістового показників транспозита, що сприяє утворенню нових асоціативних полів та зміні ідейно-змістових настанов висловлювання. Метафоризація граматичних значень відбувається завдяки зміні традиційного синтаксичного оточення категорійної форми, неузгодженості семного й грамемного складу мовної одиниці, ситуативній невідповідності граматичної форми до денотата, фактів реальної дійсності. Частотність деяких граматичних метафор є досить високою, що спричиняє втрату відтінку оказіональності (як-от, уживання форми множини щодо матеріально-речовинних іменників, чоловічого роду по відношенню до осіб жіночої статі, називного відмінка в інструментальній функції). За умови високого рівня оказіональності граматичні транспозити можуть виступати не тільки допоміжним, але й відносно самостійним, а подекуди й наріжним стилістичним засобом художнього тексту. Граматична метафора в межах категорій роду, числа й відмінка в іменних частинах мови широко представлена в розмовному, художньо-публіцистичному, епістолярному стилях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адмони В.Г. О многоаспектно-доминантном подходе к грамматическому строю / В.Г. Адмони // Вопросы языкознания. 1961. №2. С. 42 52.
2. Адмони В.Г. Статус обобщенного грамматического значения в системе языка / В.Г. Адмони // Вопросы языкознания. 1975. №1. С. 39 54.
3. Азарова Е.А. Функционирование моральных гендерных стереотипов в современном коммуникационном пространстве / Е. А. Азарова // Этическое и эстетическое: 40 лет спустя. Материалы научной конференции. 26-27 сентября 2000г. Тезисы докладов и выступлений. СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. С.9 12.
4. Аксенов А.Т. К проблеме экстралингвистической мотивации грамматической категории рода / А.Т. Аксенов // Вопросы языкознания. 1984. № 1. С. 14 25.
5. Алексеев А.Я. Грамматические категории и стилистический фактор языка / А.Я. Алексеев // Семантика и стилистика грамматических категорий русского языка. Днепропетровск, 1989. С. 4 7.
6. Арбатский Д.И. О колебаниях в числе имен существительных /
Д.И. Арбатский // Рус. яз. в школе. 1963. №5. С.13 17.
7. Арбатский Д.И. Множественное число гиперболическое / Д.И. Арбатский // Рус. яз. в школе. 1972. №5. С. 91 96.
8. Арбатский Д.И. Формы множественного числа со значением длительности, протяженности / Д.И.Арбатский // Рус. яз. в школе. 1970. №6. С.71 73.
9. Артюшков И.В. Норма и явление переходности в синтаксисе (На материале неполных и прерванных предложений) / И.В.Артюшков // Явления переходности в грамматическом строе современного русского языка: межвузовский сборник научных трудов. М, 1988. С.58 64.
10. Бабайцева В.В. Гибридные слова в системе частей речи / В.В. Бабайцева // Рус. яз в школе. 1971. № 3. С. 81 83.
11. Бабайцева В.В. Классификация частей речи с учетом существования гибридных слов / В.В.Бабайцева // Филологические науки. Вопросы синтаксиса русского языка. Тамбов, 1973. С. 102 112.
12. Бабайцева В.В. Переходные конструкции в синтаксисе / В.В.Бабайцева. Воронеж: Центральное чернозёмное книжное изд-во, 1967. 391с.
13. Бабайцева В.В. Явления переходности в грамматическом строе русского языка / В.В. Бабайцева // Материалы по русско-славянскому языкознанию. Воронеж, 1967. № 3. С. 13 23.
14. Бабайцева В.В. Явления переходности в грамматическом строе русского языка и методика их изучения / В.В.Бабайцева // Явления переходности в грамматическом строе современного русского языка: межвузовский сборник научных трудов. М., 1988. С.3 13.
15. Баденкова В. Концепти «чоловік» і «жінка» в сучасній українській жіночій прозі / Вікторія Баденкова // Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер. «Лінгвістика»: зб. наук. праць. Вип. VІІ Херсон: Вид-во ХДУ, 2008. С. 238 241.
16. Балабан О.О. Метафора як семантична універсалія: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Олена Олександрівна Балабан. Донецьк, 2006. 22с.
17. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Шарль Балли. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
18. Балли Ш. Французская стилистика / Шарль Балли. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
19. Безпояско О.К. Зони перехідності в граматичній категорії числа іменника / О.К. Безпояско // Мовознавство. 1995. № 2 3. С. 12 16.
20. Безпояско О.К. Іменник / Олена Костянтинівна Безпояско // Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: підручник. К.: Либідь, 1993. С. 16 93.
21. Безпояско О.К. Іменні граматичні категорії / Олена Костянтинівна Безпояско. К.: Наук. думка, 1991. 171с.
22. Безрук Л.П. Категорія числа речовинних іменників в аспекті семантики / Л.П.Безрук // Мовознавство. 1982. №4. С.33 36.
23. Бенвенист Е. Общая лингвистика / Е. Бенвенист. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
24. Болотов В.И. К вопросу о значении имён собственных / В.И.Болотов // Восточнославянская ономастика. М.: Наука, 1972. С. 333. 345.
25. Бондарко А.В. Вид и время русского глагола (значение и употребление): Пособие для студентов / А.В. Бондарко. М.: Просвещение, 1971. 239с.
26. Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст / А.В. Бондарко. Л.: Наука, 1971. 115с.
27. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл / А.В. Бондарко. Л.: Наука, 1978. 175с.
28. Бондарко А.В. К вопросу о "транспозиции" / А.В. Бондарко // Учен. зап. ЛПИ. 1963. Т. 248. С. 51 60.
29. Бондарко А.В. Категориальные ситуации / А.В. Бондарко // Вопросы языкознания. 1983. №. 2. С. 20 32.
30. Бондарко А.В. Настоящее историческое в славянских языках с точки зрения глагольного вида / А.В. Бондарко // Славянское языкознание: сб. ст. М., 1959. С. 48 58.
31. Бондарко А.В. Некоторые случаи переносного употребления времён /
А.В. Бондарко // Рус. речь. 1967. №5. С. 34 37.
32. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий / А.В. Бондарко. Л: Наука, 1976. 255с.
33. Бондарко А.В. Функциональная грамматика / А.В. Бондарко. Л.: Наука, 1984. 134с.
34. Бондарко. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии / А.В. Бондарко. Л.: Наука, 1983. 207с.
35. Борецький В.В. Транспозиційні відношення у сфері семантико-граматичних категорій іменника: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Віталій Васильович Борецький. Київ, 2008. 24с.
36. Бортэ Л.В. Речевые закономерности, обусловленные взаимодействиями частей речи / Л.В.Бортэ. Кишинёв: Штиница, 1980. 89с.
37. Борщ Е.Г. Пряме й переносне вживання особових форм діслів теперішнього і майбутнього часу / Е.Г. Борщ // Укр. мова та літ. в школі. 1973. №3. С.23 31.
38. Брандт Г.А. Природа женщины как проблема (Концепция феминизма) / Г.А.Брандт // Общественные науки и современность. 1998. №2.
С.167 180.
39. Брусенская Л.А. Обобщенно-собирательное значение форм единственного числа конкретных существительных // Рус. яз. в нац. школе. 1986. №10. С.3 7.
40. Брусенская Л.А. Служит ли категория числа для создания точности речи? / Л.А. Брусенская // Рус. яз. в школе. 1995. №4. С.80 83.
41. Брусенская Л.А.Множественные существительные и норма / Л.А. Брусенская // Рус. яз. в школе. 1987. №6. С.67 70.
42. Буслаєв Ф.И. Историческая грамматика русского языка / Ф.И.Буслаєв. М.: Прогресс, 1959. 218с.
43. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові / В.С.Ващенко. Харків: Вид-во ХДУ, 1958. 228с.
44. Виноградов В.В. Исследования по русской грамматике. Избранные труды / В.В. Виноградов. М.: Наука, 1975. 558с.
45. Виноградов В.В. О теории поэтической речи / В.В.Виноградов // Вопросы языкознания. 1962. №2. С.3 17.
46. Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове) / В.В.Виноградов . М.: Наука, 1972. 784с.
47. Вихованець І.Р. Дві версії про місцевий відмінок / І.Р.Вихованець // Мовознавство. 1994. №1. С.25 30.
48. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І.Р.Вихованець. К.: Наук. думка, 1992. 222с.
49. Вихованець І.Р. Різновиди транспозиції / І.Р.Вихованець // Актуальні проблеми граматики: зб. наук. пр. Кіровоград: КДПУ ім. В. Винниченка, 1997. С. 57 60.
50. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксична класифікація відмінків української мови / І.Р.Вихованець // Мовознавство. 1988. №2. С. 44 51.
51. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови / І.Р.Вихованець. К.: Наук. думка, 1987. 231с.
52. Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр.мови / І.Вихованець, К. Городенська. К.: Пульсари, 2004. 400с.
53. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І.Р.Вихованець. К.: Наук. думка, 1988. 256с.
54. Вольперт Р.Х. Коннотативный уровень описания грамматики / Р.Х.Вольперт. Рига: Знатне, 1976. 154 с.
55. Всеволодова М. Функционально-семантические поля и функционально-семантические категории (к вопросу о структуре содержательного пространства языка) / Майя Всеволодова // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. Вип. 15. Донецьк: ДонНУ, 2007. С. 34 43.
56. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка / И.Р. Гальперин. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 316 с.
57. Горбань В.В., Иванова Н.Г. Актуализация экспрессивной семы в структуре значения поэтических новообразований / В.В.Горбань, Н.Г.Иванова // Ономастика і апелятиви: зб. наук. праць. Вип. 16. Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2002. - С.55 59.
58. Городенська К.Г. Морфологізація транспозиційних переходів / К.Г.Городенська // Теоретичні проблеми граматики. Донецьк: ДонДУ, 1995. С. 51 61.
59. Граудина Л.К. Вопросы нормализации русского языка. Грамматика и варианты / Л.К. Граудина. М.: Наука, 1980. 288 с.
60. Данилюк І. Синкретизм у мові та мовленні: проблема термінології / Ілля Данилюк // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. Вип. 12. Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 32 36.
61. Дементьев А.А. О женских соответствиях к мужским в наименованиях действующих лиц / А.А. Дементьев // Рус. яз. в школе. 1954. №6.
С.11 16.
62. Джура А.С. Синтаксична транспозиція відмінкових форм (на матеріалі іменникових форм родового відмінка): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Алла Сергіївна Джура. К., 2000. 19с.
63. Докулил М. К вопросу о морфологической категории / М.Докулил // Вопросы языкознания. 1967. №6. С. 3 16.
64. Домрачева І. Квалітативно-квантитативний аналіз функціонального поля кількості / Ірина Домрачева // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. Вип. 15. Донецьк: ДонНУ, 2007. С. 106 112.
65. Дорофеев Ю. Интенциональность грамматических форм и конструкций в тексте / Юрий Дорофеев // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. Вип. 15. Донецьк: ДонНУ, 2007. С. 444 449.
66. Дубова О. Семантична структура морфологічних категорій (еволюційний аспект) / Олена Дубова // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. Вип. 15. Донецьк: ДонНУ, 2007. С. 112 120.
67. Ельмслев Л. О категории личности неличности и одушевленности неодушевленности / Л.Ельмслев // Принципы типологического анализа языков различного строя. М.: Наука, 1972. С. 114 152.
68. Ермоленко С.С. Образные средства морфологии / С.С. Ермоленко. К.: Наук. думка, 1987. 113с.
69. Есперсен О. Философия грамматики / О.Есперсен. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 404с.
70. Єрмоленко С.С. До питання про системну зумовленість переносних значень морфологічних категорій / С.С. Єрмоленко // Мовознавство. 1990. №2. С. 31 38.
71. Єрмоленко С.С. Про деякі поняття граматичної стилістики мови / С.С.Єрмоленко // Мовознавство. 1976. №5. С. 30 34.
72. Єрмоленко С.С. Аномальні категорії дієслова / С.С.Єрмоленко // Укр. мова та літ. в школі. 1979. № 4. С. 29 32.
73. Жирик О. А. Стилістична транспозиція термінологічної лексики в сучасній українській мові (кодифікаційний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Ольга Анатоліївна Жирик. Київ, 2007. 21с.
74. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови / М.А.Жовтобрюх, Б.М. Кулик. К.: Вища школа, 1972.
Ч.1. 1972. 402с.
75. Журавльова Н.М. Рід іменників у мові фольклору / Н.М.Журавльова // Культура слова. 1987. №32. С.49 53.
76. Загнитко А.П. Функциональная «ориентированность» грамматических форм рода имен существительных / А.П. Загнитко // Филологические науки. 1989. №1. С.36 42.
77. Загнітко А.П. Взаємодія іменних та дієслівних категорій / А.П. Загнітко // Мовознавство. 1992. №5. С.19 29.
78. Загнітко А.П. Категорія роду в системі граматичних категорій іменника / А.П. Загнітко // Мовознавство. 1987. №2. С.62 67.
79. Загнітко А.П. Корелятивність первинних і вторинних функцій морфологічних форм / А.П. Загнітко // Семантика і функції граматичних структур: зб. наук. праць / За ред. М.О.Луценко. К.: НМК ВО, 1991. С.101 110.
80. Загнітко А.П. Основи еволюції граматичних категорій / А.П. Загнітко // Мовознавство. 1991. №5. С.7 14.
81. Загнітко А.П. Основи функціональної морфології української мови / А.П.Загнітко. К.: Вища школа, 1991. 77с.
82. Загнітко А.П. Система і структура морфологічних категорій сучасної українсько мови (проблеми теорії) / А.П. Загнітко. К.: Ін-т системних досліджень освіти, 1993. 343с.
83. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія /
А.П. Загнітко. Донецьк: ДонДУ, 1996. 435с.
84. Загнітко А.П. Функції граматичних форм роду іменників / А.П. Загнітко // Укр. мова та літ. в школі. 1990. №6. С. 50 54.
85. Зализняк А.А. Грамматический словарь русского языка: Словоизменение / А.А. Зализняк. М.: Рус. яз., 1987. 880с.
86. Зализняк А.А. К вопросу о грамматических ка