ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ПАРАДИГМА ШИРОКОЗНАЧНИХ СЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Короткий опис

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

На правах рукопису

ТЕРЕЩЕНКО СВІТЛАНА СЕРГІЇВНА

УДК 811. 161. 2’ 373

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ПАРАДИГМА ШИРОКОЗНАЧНИХ СЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Голікова Наталія Сергіївна
кандидат філологічних н наук, доцент

Дніпропетровськ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНЕ ЯВИЩЕ ШИРОКОЗНАЧНОСТІ ..................................................................................13
1.1. Історія вивчення питання.................................................................13
1.2. Широкозначність як семантична категорія ...................................21
1.2.1. Категорії широкозначності та абстрактності /
конкретності................................................................................23
1.2.2. Еврисемія, полісемія та омонімія ...........................................26
1.2.3. Категорії широкозначності, невизначеності
та неоднозначності ..................................................................34
1.2.4. Широкозначність і дифузність ................................................37
1.3. Широкозначність і контекст ............................................................39
Висновки до розділу 1 .............................................................................42

РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ПАРАДИГМА ШИРОКОЗНАЧНИХ ІМЕННИКІВ .............................................................46
2.1. Типи широких значень слів. Класифікація еврисемантів
української мови ...............................................................................49
2.2. Лексико-семантичне поле еврисемантів назв речей ..................55
2.2.1. ЛСГ широкозначних назв матеріальних предметів ............62
2.2.2. ЛСГ еврисемічних назв подій ..............................................71
2.2.3. ЛСГ широкозначних назв справ ...........................................79
2.3. Лексико-семантичне поле еврисемантів назв людини ...............91
2.4. Функції іменникових еврисемантів у структурі художнього
тексту ...............................................................................................106
Висновки до розділу 2 ...........................................................................117

РОЗДІЛ 3. ЗАЙМЕННИКОВІ ЕВРИСЕМАНТИ УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ ...............................................................................................................119
3.1. Семантика займенникових еврисемантів .....................................120
3.2. Функціональні особливості займенникових слів ........................129
Висновки до розділу 3 ...........................................................................130

РОЗДІЛ 4. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ШИРОКОЗНАЧНИХ ДІЄСЛІВ ..................................................................132
4.1. Своєрідність лексичних значень дієслів .......................................132
4.2. Широкозначні дієслова стану ........................................................135
4.3. Широкозначні назви дії ..................................................................142
4.4. Функціональні особливості дієслів ...............................................153
Висновки до розділу 4 ...........................................................................156

ВИСНОВКИ.....................................................................................................158

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................165

ВСТУП

Сучасна епоха епоха семантики, час підвищеного інтересу до вивчення значень слів, адже мова є засобом кодування та декодування певної інформації. Традиційним в українському мовознавстві є розподіл лексем на однозначні та багатозначні. Однак багатьма вченими визнається існування в лінгвальній системі іншої групи назв слів із широкою семантикою (еврисемантів).
Семасіологія як розділ лінгвістики має певне коло нерозв’язаних завдань, серед яких розмежування смислу й значення, розкриття семантичної структури слова і структури лексико-семантичного варіанта, опис польової організації семантики тощо. Особливої уваги заслуговує вивчення широких значень слів тобто цілісних значень із максимальним ступенем узагальненості, які існують у мові (в умовах ізоляції слова від мовленнєвого контексту), проте звужуються і конкретизуються в мовленні. В основі семантики таких слів лежить надзвичайно узагальнена та абстрагована ознака, завдяки якій стає можливим позначення безлічі предметів і явищ навколишньої дійсності.
Широкозначність (еврисемічність) це якісна характеристика значення лексичної одиниці, що розкривається в плані його узагальненості. Еврисемічність слова знаходиться у прямій залежності від смислового обсягу значення, від того, яке коло предметів, явищ, відношень позамовної дійсності охоплюється лексичним значенням мовної одиниці. У мовленні рівень широкозначності прогнозується різноманіттям семантичних зв’язків, які утворює еврисемант, вступаючи в синтагматичні відношення з іншими словами.
Важлива роль широкозначних слів у лексичній системі української мови пояснюється поліфункціональністю, поліденотативністю, здатністю проникати в найрізноманітніші сфери людської діяльності, надзвичайно високою продуктивністю вживання, багатством семантичних варіантів, які реалізуються в мовленнєвих контекстах, тощо.
Актуальність дисертаційної роботи. Мовознавство активніше почало звертатися до семантики мовних одиниць, але проблема широкозначності слів української мови до цього часу не розроблена, на неї не звертають уваги більшість лінгвістів, ототожнюючи з явищем полісемії. Парадигма широкозначних слів української мови не була предметом спеціального аналізу, а наявні в літературі окремі зауваження щодо еврисемії у флективно-синтетичних мовах дають лише фрагментарне уявлення про сутність явища. Актуальність дисертаційної роботи визначається такими чинниками: відсутністю праць, присвячених усебічному цілісному вивченню широкозначності; зв’язком семантичних категорій широкозначності та багатозначності в лінгвістиці; необхідністю розкриття семантики, структурної організації еврисемантів, критеріїв відмежування їх від полісемантів і моносемантів; відсутністю лексикографічного фіксування й опису слів із широкою семантикою.
Важливість проблеми широкозначності сьогодні пояснюється ще й недостатнім рівнем застосування методики компонентного аналізу при вивченні структури лексичних значень слів. Актуальність праці суттєво і принципово доповнюється тим, що еврисемія як лексико-семантична категорія української мови виділена й досліджена в дисертації вперше.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертації відповідає науковій темі кафедри української мови Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара „Природа і структура лексичних і граматичних одиниць української мови”. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (протокол № 7 від 2 березня 2006 р.) та схвалена науковою координаційною радою Інституту української мови НАН України (протокол № 307 / 504 від 30 травня 2006 р.).
Мета і завдання наукового дослідження. Мета роботи полягає у вивченні явища еврисемії та всебічному аналізі широкозначних слів української мови, який вимагає розгляду семантичної структури еврисемантів, структури їх широких значень, а також дослідження функціонально-стилістичного потенціалу лексем широкої семантики. Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких конкретних завдань:
1. Встановити зміст та обсяг поняття „широкозначність”.
2. Розкрити категорійний статус явища широкозначності в українській мові.
3. Визначити місце широкозначності серед інших лексико-семантичних категорій абстрактності / конкретності, невизначеності, неоднозначності та дифузності.
4. Простежити взаємозв’язок категорій широкозначності, багатозначності та омонімії.
5. Здійснити лексико-семантичну класифікацію еврисемантів.
6. Розкрити особливості семантики та функціонування іменникових, займенникових і дієслівних еврисемантів.
Об’єкт дослідження широкозначність як лексико-семантичне явище.
Предмет дослідження парадигма широкозначних слів української мови.
Методи дослідження. Одним із основних методів дослідження є описовий метод, методи компонентного і контекстуального аналізу. Компонентний аналіз дозволяє розглянути структуру широких значень слів на рівні мінімальних неподільних смислових компонентів сем, а контекстуальний аналіз дозволяє проаналізувати функціонування еврисемантів у конкретному мовленнєвому оточенні. У роботі частково застосовується квантитативний прийом для визначення ступеня функціональності іменникових, займенникових та дієслівних еврисемантів у літературно-художніх текстах ХХ століття.
Джерельна база роботи. Широкозначна лексика досліджується на матеріалі художньої літератури ХХ століття (прозових творів О. Гончара, П.Загребельного, Григорія Косинки, К.Мотрич, Гр.Тютюнника та В. Шевчука). Вибір літературних текстів зумовлений тим, що, по-перше, художній твір це таке мовне середовище, де сконцентровані фрагментарні зразки майже всіх мовних стилів. По-друге, прозові твори насичені однозначною та неоднозначною лексикою, зокрема й еврисемантами, незалежно від періоду їх написання чи ідіостилю письменника. Новели Григорія Косинки (2030 роки ХХ ст.) та Гр. Тютюнника (6070 роки), оповідання, повісті К. Мотрич (80­­­‑і роки), романи О. Гончара (5060 роки), В. Шевчука (кінець 90-х років) та П. Загребельного (кінець 60‑х років ХХ ст. початок ХХІ століття) різні за матеріалом, часом описуваних подій, композицією, жанровим різновидом, але однаково багаті на лексичні засоби. По-третє, твори цих видатних письменників у цілому відображають стан лексичної системи сучасної української літературної мови.
Використані такі лексикографічні праці: „Словник української мови” в 11‑и томах (19701980), „Новий тлумачний словник української мови” у чотирьох томах (2000) та „Великий тлумачний словник сучасної української мови” (2005).
Матеріалом дослідження стали близько 2900 еврисемантів, дібраних із прозових творів О.Гончара, П.Загребельного, Григорія Косинки, К. Мотрич, Гр. Тютюнника та В. Шевчука.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено системний, комплексний аналіз широкозначної лексики з урахуванням її семантичних та функціональних особливостей. На основі дослідження фактичного матеріалу розкрито специфіку лінгвістичного явища еврисемії, встановлено її місце в лексичній системі мови.
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні й уточненні наукових концепцій, пов’язаних із з’ясуванням семантичної природи категорії широкозначності; в уточненні критеріїв розмежування полісемантів та еврисемантів; в удосконаленні методики компонентного аналізу.
Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використанні в лекційних курсах із лексикології та семасіології української мови в середній і вищій школах. Матеріали дисертації стануть у нагоді при подальшому вивченні лексичної семантики, при укладанні чи доповненні підручників, посібників та загальномовних словників.
Особистий внесок здобувача. Проаналізовані погляди зарубіжних і вітчизняних лінгвістів на проблему широкозначності, доповнені й уточнені критерії виділення широкозначних слів із лексичного загалу, охарактеризовані типи широких значень еврисемантів, визначені специфічні функції широкозначних іменників, займенників та дієслів у художньому мовленні ХХ ст. Дослідження проведено автором одноосібно. Усі статті з теми дисертації опубліковані без співавторів.
Апробація результатів дисертації. За матеріалами дослідження були прочитані доповіді на Всеукраїнській науковій конференції „В.С.Ващенко особистість, науковець, громадянин” (Дніпропетровськ, 2005, 2007), ХІІІ і ХІV Міжнародних конференціях із функціональної лінгвістики „Мова та світ” (Ялта, 2006, 2007), Регіональній науково-методичній конференції „Культура професійного мовлення” (Дніпропетровськ, 2006), Міжнародній науковій конференції „Лінгвалізація світу: теоретичний та методичний аспекти” (Черкаси, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2008), ХVII Міжнародній науковій конференції „Мова і культура” (Київ, 2008), ІІ Всеукраїнській науковій конференції „Пріоритети германського і романського мовознавства” (Луцьк, 2008), Регіональній науково-практичній конференції „Культура мовлення в українському суспільстві” (Дніпропетровськ, 2008), а також на підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара в 2008 році.
Результати наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.
Публікації. Основні положення дисертації викладені в 10 публікаціях, 6 із яких вміщені у фахових виданнях:
1. Метод компонентного аналізу в лінгвістиці // Дослідження з лексикології і граматики української мови: Зб. наук. праць / За ред. проф. Д. Х. Баранника. Вип. 4. Дніпропетровськ: Пороги, 2005. С. 207213.
2. Широкозначність та багатозначність в українській мові // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. № 82. Т. 2. 2006. С. 177179.
3. Лексико-семантичне поле еврисемантів із значенням „річ” в українській мові // Дослідження з лексикології і граматики української мови: Зб. наук. праць / За ред. проф. Д. Х. Баранника. Вип. 5. Дніпропетровськ: Пороги, 2007. С. 127136.
4. Структурно-семантичний аналіз еврисемантів української мови (на матеріалі лексико-семантичного поля „Річ”) // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. № 110. Т. 2. 2007. С. 220222.
5. Категорійний статус широкозначності, чи еврисемії // Наукові записки. Випуск 75 (4). Серія: Філологічні науки (мовознавство): У 5 ч. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. С. 320 323.
6. До питання про сутність широкозначності // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Серія „Філологічні науки”. 2008. № 4. С. 7881.
7. Слова широкої семантики в українському професійному мовленні // Культура професійного мовлення. Дніпропетровськ: Пороги, 2006. С. 5254.
8. Широкозначність слів української мови (на матеріалі українських дієслів) // Лінгвалізація світу: теоретичний та методичний аспекти. Черкаси: Брама-Україна, 2007. С. 148155.
9. Особливості вживання широкозначного іменника „штука” в розмовному мовленні // Український смисл: Науково-популярний лінгвокульторологічний щоквартальник. Дніпропетровськ, 2008. С. 139143.
10. Широкозначність займенників // Філологічні науки. Збірник матеріалів підсумкової наукової конференції викладачів. Дніпропетровськ: Пороги, 2008. С. 115117.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку наукової літератури (238 позицій) та списку джерел фактичного матеріалу. Основний текст викладено на 163 сторінках, загальний обсяг роботи 194 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Широкозначність, чи еврисемія, це лінгвальне явище лексико-семантичного рівня, яке характеризується розширенням семантичного обсягу слова для позначення різноманітного кола предметів, явищ, дій тощо. Під широким значенням розуміємо цілісне значення з максимальним ступенем узагальненості, яке існує в мові (тобто в умовах ізоляції слова від певного контексту), проте звужується і конкретизується в мовленні. В основі семантики таких слів лежить надзвичайно узагальнена й абстрагована ознака, завдяки якій стає можливим позначення безлічі предметів та явищ навколишньої дійсності.
Істотною рисою еврисемантів української мови є надзвичайно висока узагальненість їх лексичних значень. Будь-яке слово, точніше його лексичне значення, більшою чи меншою мірою узагальнює (абстрагує) певне поняття або їх сукупність. Згідно з наявною в лінгвістиці класифікацією лексем за ступенем абстрагування широкозначні слова належать до двох груп: слів із найвищим рівнем узагальненості та найширшим значенням, наприклад „річ”, „предмет” та слів, які співвідносяться з образами предметів різних родів, наприклад „іграшка”, „тварина”, „меблі” і под.
Широкозначність це особлива лексико-семантична категорія, яка займає певне місце в семасіології, входить до складнішої функціонально-семантичної категорії неоднозначності, співіснує з іншими семантичними категоріями, найбільше з багатозначністю й абстрактністю / конкретністю. Еврисемія тісно взаємодіє з дифузією та протиставляється „вузькозначності”.
Категорії широкозначності й абстрактності / конкретності перехрещуються, проте не збігаються. Процеси абстрагування розкриваються в можливості виявити спільне для різних явищ дійсності. Рівень їх узагальнення змінний: вищий він при розгляді абсолютно різних, нетотожних об’єктів, нижчий при аналізі подібних, схожих предметів. Із логіко-філософської позиції широкозначність тотожна абстрагуванню, адже при такому розумінні неважливо, від яких денотатів відбувається відволікання, головним є результат максимально високий рівень узагальнення семантики. Із точки зору лінгвістики ототожнення абстрактного й широкозначного неможливе. Широке значення виступає різновидом абстрактного, оскільки передає поняття про клас, у той час як абстрактне поняття може розкривати властивість або ознаку конкретного.
Специфіка лексико-семантичної категорії широкозначності розкривається при зіставленні її з багатозначністю. Якщо еврисемія слів це якісна характеристика значення, то полісемія кількісна, оскільки передбачає наявність певного числа значень відповідного слова. Полісемант завжди позначає два або декілька різних понять, які обов’язково входять до його семантичної структури, закріплюються й формують значення. У словах широкої семантики позначувані поняття лише зовні пов’язуються із словом, із фонетичною оболонкою, проте не входять до його семантичної структури. Вони з’являються при функціонуванні лексеми в конкретних мовленнєвих контекстах і співвідносяться лише з єдиним узагальненим широким поняттям. Спільним для широкозначності та багатозначності виступає поліденотативність, відмінним шляхи творення: явище широкозначності пов’язане з процесами абстрагування та узагальнення, полісемія результат метафоричних і метонімічних перенесень найменувань.
З іншого боку, широкозначність в українській мові протиставляється „вузькозначності” як лінгвістичному явищу, яке характеризується зменшенням семантичного обсягу слова. Процес звуження значення чітко простежується на рівні термінів. Останнім часом спостерігається тенденція розглядати термінологічну лексику в широкому й вузькому значеннях.
Широкозначність слова не виключає можливості існування його омонімів співзвучних слів із власною понятійною і предметною співвіднесеністю. Якщо один із омонімів виражає широке за обсягом і вузьке за змістом поняття, яке розкривається лише в контексті, та якщо архісемою такого значення виступає родова сема, то слово належить до еврисемантів.
Еврисемія тісно взаємодіє з категоріями невизначеності та неоднозначності. Будь-яке слово, узяте поза контекстом, характеризується більш-менш виявленою семантичною неповнотою, незрозумілістю, незавершеністю невизначеністю. Еврисеманти на мовному рівні мають одне узагальнене сигніфікативне значення, яке виражає широке за обсягом фактів і явищ дійсності поняття. На цьому етапі вони ще остаточно не визначені. Перехід на мовленнєвий рівень характеризується „семантичним наповненням” змісту та „семантичним спустошенням” обсягу слів. Ця закономірність доводить, що категорії широкозначності й невизначеності перетинаються на мовному рівні. Натомість неоднозначність слів існує як у мові, так і в мовленні. Еврисеманти з максимально узагальненою семантикою здатні мати десятки різних смислів (фіксуються тлумачними словниками як „відтінки значення”) вони обов’язково неоднозначні. Якщо й у текстах художньої літератури слово незрозуміле, має місце мовленнєва неоднозначність.
Широкозначність виступає різновидом дифузії, однією з причин її виникнення. Сутність останньої полягає в існуванні нечітких меж між значеннями мовних одиниць (слів), у перетинанні, взаємопроникненні, немовби „напливанні” їх одне на одне. Широке значення обов’язково дифузне, проте не кожна дифузна одиниця широкозначна.
Контекст окреслює семантику неоднозначних слів, сприяє відбору й актуалізації одного з ЛСВ багатозначного слова або ж модифікації смислу в межах одного широкого значення еврисеманта, його уточнення.
Семантична структура будь-якого еврисеманта української мови представлена сукупністю всіх його значень та ієрархічним їх розташуванням. Залежність і взаємозв’язки між окремим ЛСВ широкозначних слів утворюють складну топологічну структуру в кількісно-якісному відношенні. Застосування методу компонентного аналізу до кожного значення еврисеманта дозволяє розкрити спільні та відмінні їх риси, виявити особливості найбільш узагальненого ЛСВ. Можливість такого аналізу значень слів свідчить, що саме значення, а не слово є граничною одиницею змістової сторони мови.
Детальний аналіз значень еврисемантів показав, що широке значення співіснує з іншими в межах одного слова. Залежно від ступеня абстрактності широкого значення і його місця серед інших ЛСВ нами виділено два типи широких значень: категоріально-широке та відносно широке. У першому з них широке значення виступає категоріальним значенням того чи іншого граматичного класу слів, його формує лише архісема. В основі відносно широкого значення лежить родове поняття, а його структуру складає вже не тільки архісема, а й диференційні семи.
Широкозначні слова на категорійній основі об’єднані в три парадигми (іменники, займенники, дієслова), які розглядаються як система найбільших угруповань лексико-семантичних полів. Можливість поєднання еврисемантів у лексико-семантичні поля пояснюється, по-перше, їх зв’язком із позамовною дійсністю, а по-друге, спільними формальними ознаками типами широких значень і їх специфічною структурою. У межах кожного ЛСП виділені лексико-семантичні групи та підгрупи.
Широкозначні іменники об’єднані в два ЛСП: широкозначні назви речей і широкозначні назви людини / людей. До першого з них входять три лексико-семантичні групи еврисемантів найменувань предметів, подій та справ. Ядром поля виступає іменник „річ” із категоріально-широким сигніфікативним значенням предметності. Він має мінімальний ступінь індивідуалізації ознак і може вживатися на позначення як будь-якого предмета взагалі, так і явища дійсності. Структура широкого значення еврисеманта „річ” репрезентована категоріально-широкою семою „предметність”. На периферії поля знаходяться відносно широкозначні лексеми та еврисеманти-гіпероніми. За ознакою „матеріальна предметність” вони об’єднані в ЛСГ широкозначних назв матеріальних предметів, за ознакою „зовнішній вияв предметності” у ЛСГ широкозначних назв подій, а за характеристикою „діяльність” у ЛСГ еврисемічних найменувань справ.
У лексико-семантичній парадигмі широкозначних іменників еврисемант „штука” відіграє особливе місце позагрупового компонента, знаходиться на межі двох полів. З одного боку, називаючи будь-який предмет дійсності, явище або ситуацію, він семантично наближається до ядерного слова ЛСП широкозначних найменувань речей, може заміщувати всі його компоненти, а з іншого, входить до складу ЛСП найбільш узагальнених назв людини. Указуючи на приблизну кількість чого-небудь, еврисемант стає квантитативною одиницею.
ЛСП широкозначних назв людини / людей представлено в дослідженні чотирма ЛСГ еврисемантів: 1) назвами людини як живого організму; 2) назвами людини як одиниці соціуму; 3) найменуваннями осіб за родовою діяльністю, посадою або професією; 4) іменниками на позначення стосунків між людьми сімейних, родинних, територіальних чи суспільних. Сема „людина” („людська сутність”) виражає загальне значення, властиве всім іменникам аналізованого поля, у той же час протиставляє їх еврисемантам назвам речей. Іменник „суб’єкт” займає особливе проміжне положення між власне широкозначними та відносно широкозначними словами, оскільки його широке значення не можна кваліфікувати як „предметність”, а еврисемічними є два його ЛСВ („людина” і „предмет думки”). Обидва вони мають широку понятійну основу, невизначеність, яка розкривається в мовленні, високу частотність уживання.
Проведений аналіз особливостей вживання широкозначних іменників у літературних творах ХХ століття показав, що еврисеманти, головним чином, виконують функцію повторного називання, тим самим увиразнюють художнє мовлення. Найчастіше широкозначні лексеми не вносять ніякої нової інформації, лише повторно називають осіб, предмети тощо. Спосіб повторного називання сприяє синсемантичності відрізків тексту, оскільки еврисемант завдяки своїй максимально абстрагованій семантиці може робити речення незрозумілим, залежним від попереднього чи наступного контекстів (ретроспективна і проспективна синсемантія відповідно).
Прономінативи, чи займенникові слова, складають найбільше за кількістю одиниць угруповання в лексико-семантичній парадигмі еврисемантів української мови.
Займенникові слова мають максимально узагальнене лексичне значення, яке не залежить від контексту чи ситуації мовлення. У процесі аналізу доведено, що до структури ЛЗ прономінативів входять вказівна сема й так звана „номінативна”, зміст якої наповнюється в контексті або залишається імпліцитним.
Займенникові еврисеманти об’єднані у три групи: слова, які вказують на предметність, лексеми, які вказують на непроцесуальну ознаку, і займенники-зв’язки. За ознаками „людина”, „предмет”, „відомий”, „невідомий” та „невизначений” у структурі називних сем прономінативи розподілені на сім підгруп. Аналіз структури ЛЗ займенникових слів на рівні сем довів факт існування займенникової семантики в мові.
У проаналізованих художніх текстах займенникові слова в основному виконують функції номінативно-вказівну, уточнення та конкретизації. Письменники часто застосовують стилістичний прийом навмисного приховування інформації, примушуючи читача домислювати невідоме, несказане.
Парадигма широкозначних дієслів української мови представлена незначною (порівняно з іменниками та займенниками) групою лексем із особливим типом лексичного значення.
Широкозначні дієслова мають специфічні для еврисемантів ознаки абстрактності значення, його співвіднесення з широким за обсягом поняттям, поліфункціональності, багатого дистрибутивного діапазону, високої частотності вживання тощо. Характерна гіперо-гіпонімія між широкозначними та іншими вербальними одиницями однієї лексико-семантичної групи. Семантика дієслів виражає відношення між предметами, явищами й розкривається, головним чином, через синтагматичні зв’язки.
Проаналізовані дієслова стану й дії виступають структурно-смисловими центрами синтаксичних конструкцій. Для вивчення семантико-синтаксичних властивостей вербальних слів значущою є валентність. Нами виявлено, що найчастіше досліджувані дієслова стану та дії мають тривалентну структуру: „суб’єкт”, „об’єкт” і „адресат”.
Функціональний потенціал вербальних еврисемантів розкривається через можливість лексем зв’язувати частини тексту, робити його інформативнішим, уникати словесних повторів, сприяти послідовності й закономірності викладу думок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
НАУКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Аллендорф К. А. Значение и изменение значений слов / К. А. Аллендорф // Московский государственный педагогический институт иностранных языков им. М. Тореза. Ученые записки. Т. 32. М., 1965. С. 83187.
2. Амосова Н. Н. К вопросу о лексическом значении слова / Н. Н.Амосова // Вестник Ленинградского университета. Языкознание. 1957. № 2. С. 152168.
3. Амосова Н. Н. Основы английской фразеологии / Н. Н. Амосова. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1963. 208 с.
4. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка / Ю. Д. Апресян. М.: Наука, 1974. 367 с.
5. Апресян Ю. Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола / Ю. Д. Апресян. М.: Наука, 1967. 251 с.
6. Аралов А. М. О широкозначности как лексико-грамматической категории / А. М. Аралов // Функциональный и методический аспекты изучения иностранных языков. М., 1993. С. 2435.
7. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка: [учебник для студентов институтов ин. языков] / И. В. Арнольд. [2-е изд]. М.: Высшая школа, 1973. 304 с.
8. Арнольд И. В. Полисемия существительного и лексико-грамматические разряды / И. В. Арнольд // Иностранные языки в школе. 1969. № 5. С. 1020.
9. Арнольд И. В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика её исследования (на материале имени существительного) / И. В. Арнольд. Ленинград: Просвещение, 1966. 192 с.
10. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт / Н. Д. Арутюнова. М.: Наука, 1988. 341 с.
11. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. М.: Сов. энциклопедия, 1966. 607 с.
12. Ашиток Н. И. Многозначность слова в языке и речи. Природа полисемии / Н. И. Ашиток // Русский язык и литература в учебных заведениях. 2000. № 3. С. 2427.
13. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Шарль Балли; [пер. с франц. Е. В. и Т. В. Вентцель]. М.: Изд-во иностранной литературы, 1955. 416 с.
14. Балли Ш. Французская стилистика / Шарль Балли; [пер. с франц. К. А. Долинина, под ред. Е. Г. Эткинда]. М.: Изд-во иностранной литературы, 1961. 394 с.
15. Барлас Л. Г. Особенности семантики местоименных слов / Л. Г. Барлас // Очерки по лексике и фразеологии: сборник статей. Ростов-на-Дону: Ростовский педагогический институт, 1976. С. 6776.
16. БарсукЛ.В. Межъязыковое сопоставление особенностей идентификации значения некоторых широкозначных слов-коррелятов / Л.В. Барсук // Проблемы семантики: психолингвистические исследования: сборник научных трудов. Тверь: Тверской государственный университет, 1991. С. 5361.
17. Барсук Л. В. Проблема идентификации значения слов широкой семантики / Л. В. Барсук // Психолингвистические проблемы семантики: сборник научных трудов. Калинин, 1990. С. 3139.
18. Барсук Л. В. Широкозначное слово и возможность его идентификации через частный пример / Л. В. Барсук // Психолингвистические исследования: звук, слово, текст. Межвузовский тематический сборник научных трудов. Калинин: Калининский государственный университет, 1987. С. 8187.
19. Безпояско О. К. Граматика української мови: Морфологія / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. К.: Либідь, 1993. 336 с.
20. Беляевская Е. Г. Семантика слова: [учеб. пособие для институтов и факультетов иностранных языков] / Е. Г. Беляевская. М.: Высшая школа, 1987. 128 с.
21. Бистров Я. В. Узагальнена одиниця змістової сторони мови: до проблеми інваріанта та варіанта: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.15 „Загальне мовознавство” / Я. В. Бистров. К., 1996. 20 с.
22. Блох М. Я. Теоретические основы грамматики: [учеб. пособие для студентов институтов и факультетов иностранных языков] / М. Я. Блох. М.: Высшая школа, 1986. 160 с.
23. Бойкова И. Б. Слова с максимально обобщенными значениями в современном немецком языке: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 „Германские языки” / И. Б. Бойкова. М., 1989. 16 с.
24. Бондар О. І. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія: [навч. посібник] / О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко, М. Л. Микитин-Дружинець. К.: Видавничий центр Академія, 2006. 368 с. (Альма матер).
25. Будагов Р. А. Язык реальность язык / Р. А. Будагов. М.: Наука, 1983. 260 с.
26. Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства / Л. А. Булаховский. К.: Рад. школа, 1955. 307 с.
27. Васильев Л. М. Полисемия / Л. М. Васильев // Исследования по семантике: межвузовский научный сборник. Вып. 1. Уфа: Башкирский государственный университет, 1975. С. 310.
28. Васильев Л. М. Семантика русского глагола: [учеб. пособие для слушателей факультетов повышения квалификации] / Л. М. Васильев. М.: Высшая школа, 1981. 184 с.
29. Васильев Л. М. Современная лингвистическая семантика: [учеб. пособие для вузов] / Л. М. Васильев. М.: Высшая школа, 1990. 176 с.
30. Васильєв Л. М. О принципах описания предикатной лексики / Л. М. Васильев // Исследования по семантике. Семантические единицы и их парадигмы. Межвузовский научный сборник. Уфа, 1992. С. 1622.
31. Василюк И. Н. Слова и фразеологизмы диффузной семантики в современном английском языке: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук: 10.02.04 „Германские языки” / И. Н. Василюк. К., 1990. 20 с.
32. Василюк І. М. Дифузія як семантична структура (на матеріалі англійської мови) / І. М. Василюк // Мовознавство. 1990. № 6. С. 5355.
33. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ Перун, 2005. 1728 с.
34. Виноградов В. В. Основные типы лексических значений слова / В. В. Виноградов // Виноградов В. В. Избранные труды: Лексикология и лексикография / В. В. Виноградов. М.: Наука, 1977. С. 162189.
35. Виноградов В. В. Русский язык: Грамматическое учение о слове: [учеб. пособие для вузов по специальности „Русский язык и литература”]. 2-е изд., испр. / В. В. Виноградов. М.: Высшая школа, 1972. 614 с.
36. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І. Р. Вихованець. К.: Наук. думка, 1992. 222 с.
37. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська; За ред. І. Р. Вихованця. К.: Пульсари, 2004. 400 с.
38. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І. Р. Вихованець. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
39. Возний Т. М. Деякі питання семантики дієслова як частини мови / Т.М.Возний // Вестник Львовского университета. Серия филологическая. 1988. Вып. 19. Развитие восточнославянских языков и общественные процессы. С. 7378.
40. Волкова Н. П. Педагогіка: [посібник для студентів вищих навчальних закладів] / Н. П. Волкова. К.: Видавничий центр Академія, 2001. 576 с. (Альма-матер).
41. Воротников Ю. Л. Местоимения как „языковые категоризаторы” / Ю. Л. Воротников // Филологические науки. 2001. № 5. С. 4249.
42. Гайсина Р. М. Общая характеристика лексико-семантического поля глаголов отношения / Р. М. Гайсина // Исследования по семантике. Межвузовский научный сборник. Вып. 1. Уфа, 1975. С. 5972.
43. Гайсина Р. М. Соотношение семантики и синтагматики глагола / Р. М. Гайсина // Исследования по семантике. Семантические единицы и их парадигмы. Межвузовский научный сборник. Уфа, 1992. С. 4148.
44. Гак В. Г. Беседы о французском слове. (Из сравнительной лексикологии французского и русского языков) / В. Г. Гак. М.: Международные отношения, 1966. 336 с.
45. Гак В. Г. К проблеме семантической синтагматики / В. Г. Гак // Проблемы структурной лингвистики 1971. М., 1972. С. 367395.
46. Гарьковская Т. Н. О когнитивном потенциале существительных с широким значением и их функционировании в дискурсе (на материале английского языка) / Т. Н. Гарьковская // Бытие и язык. Новосибирск, 2004. С. 324330.
47. Голуб И. Б. Стилистика современного русского языка: [учебное пособие для вузов] / И. Б. Голуб. М.: Высшая школа, 1986. 336 с.
48. Горпинич В. О. Морфологія української мови: [підручник для студентів вищих навчальних закладів] / В. О. Горпинич. К.: Видавничий центр Академія, 2004. 336 с. (Альма-матер).
49. Горшкова К.А. Имя существительное широкой семантики современного английского языка: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04. „Германские языки” / К. А. Горшкова. Одесса, 1973. 21 с.
50. Горшкова К. О. До питання про іменники широкої семантики в розмовній мові / К. О. Горшкова // Іноземна філологія. Вип. 25. Львів: Вид-во Львівського університету, 1971. С. 6771.
51. Гросул Л. Я. Об использовании широкозначных глаголов „get” и „keep” и их некоторых синонимов в художественной и научной прозе // Обучение научных работников иностранным языкам / Л. Я. Гросул. М.: Наука, 1984 С. 102110.
52. Гросул Л. Я. Широкозначные глаголы динамического состояния в английском языке: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук: 10.02.04 „Германские языки” / Л. Я. Гросул. М., 1978. 21 с.
53. Гросул Л. Я. Широкозначные глаголы состояния в английском языке / Л. Я. Гросул // Грамматические и лексикологические исследования. Романо-германская и классическая филология: [Межвузовский сборник]. Кишинев: Штиинца, 1977. С. 97103.
54. Гулыга Е. В. Автосемантия и синсемантия как признак смысловой структуры слова / Е. В. Гулыга // Филологические науки. 1967. № 2. С. 6272.
55. Гурская А. И. Семантическая структура английских бифункциональных глаголов „to go”, „to come”, „to get”, „to run”, „to fall”: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук: 10.02.04 „Германские языки” / А. И. Гурская. Львов, 1975. 26 с.
56. Давыдова Г. Б. Структурные модели конструкций с широкозначными словами / Г. Б. Давыдова // Функционирование системы языка в речи / Под ред. Н. К. Гарбовского. М.: Изд-во МГУ, 1989. С. 7883.
57. Давыдова Г. Б. Функциональный анализ конструкций с широкозначными словами в современном английском языке / Г. Б. Давыдова // Вопросы системной организации речи / Под ред. Н. К. Гарбовского. М.: Изд-во МГУ, 1987. С. 151171.
58. Денисов П. Н. Место и роль самых многозначных слов в лексической системе языка / П. Н. Денисов // Слово в грамматике и словаре. М.: Наука, 1984. С. 142158.
59. Джоламанова Б. Д. Определение широкого значения как проблема теории и методики преподавания иностранного языка (на материале английского имени существительного) / Б. Д. Джоломанова // Лингвистические основы методики преподавания иностранных языков: Тематический сборник научных трудов. Алма-Ата, 1980. С. 6672.
60. Джоломанова Б. Д. Имя существительное с широким значением в лексической системе современного английского языка: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук: 10.02.04 „Германские языки” / Б. Д. Джоломанова. М., 1978. 23 с.
61. Дианова Е. М. Анализ семантической структуры и сочетаемости существительного широкой понятийной основы / Е. М. Дианова // Семантические и стилистические особенности английских слов и словосочетаний: Сборник научных трудо