ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ РУКОПИСНОГО ЗІБРАННЯ ІНСТИТУТУ ЛІТЕРАТУРИ ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА НАН УКРАЇНИ (1944–1961)

Короткий опис

Національна академія наук України
Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка

На правах рукопису

ЗАХАРКІН Степан Анатолійович

УДК 801.7:091

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ РУКОПИСНОГО ЗІБРАННЯ
ІНСТИТУТУ ЛІТЕРАТУРИ ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА НАН УКРАЇНИ
(19441961)

10.01.09 літературне джерелознавство і текстологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
ГАЛЬЧЕНКО Сергій Анастасійович,
кандидат філологічних наук,
старший науковий співробітник

Київ 2003

ЗМІСТ

Список скорочень .............................................................................................

3

Вступ ....................................................................................................................

6

Розділ 1. Передача матеріалів зі споріднених установ................................

24

1.1. Централізація документальних матеріалів з історії української літера-тури у ВР в 1940-і 1950-і роки: загальна характеристика...................................

24

1.2. Централізація документальних матеріалів з українських архівосхо-вищ...............................................................................................................................

34

1.3. Централізація документальних матеріалів з російських архівосхо-вищ...............................................................................................................................

58

1.4. Згортання централізаційного проекту у другій половині 1950-х років.............................................................................................................................

81

Розділ 2. Придбання матеріалів......................................................................

85

2.1. Придбання матеріалів у приватних осіб: процедурні аспекти.................

85

2.2. Джерела придбань.........................................................................................

90

2.3. Роль працівників ІУЛ/ІЛ у придбанні матеріалів......................................

109

2.4. Оцінювання матеріалів, призначених для придбання: роль експертно-оціночних комісій.......................................................................................................

124

Розділ 3. Інші шляхи..........................................................................................

138

3.1. Oтримaння мaтeрiaлiв у дaрунoк вiд фiзичниx oсiб..................................

138

3.2. Передача мaтeрiaлiв із неспоріднених установ..........................................

158

Висновки..............................................................................................................

164

Список літератури.............................................................................................

173

Додатки................................................................................................................

195

Додаток А. Працівники Відділу рукописів ІУЛ/ІЛ (19441961): Біобібліо-графічні матеріали......................................................................................................

194

Додаток Б. Перелік фондів Відділу рукописів ІУЛ станом на червень 1941 року..............................................................................................................................

213

Додаток В. Перелік фондів Відділу рукописів ІЛ, утворених у 19421961 роках............................................................................................................................

215

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

АН Академія наук
ВАПЛІТЕ Вільна академія пролетарської літератури
ВБУ Всенародна бібліотека України (Київ)
ВКП(б) Всесоюзна Комуністична Партія (більшовиків)
ВР Відділ рукописів
ДБЛ Державна бібліотека СРСР ім. В. І. Леніна (Москва)
ДМШ Державний музей Тараса Шевченка (Київ)
ДПБ СРСР Державна публічна бібліотека СРСР ім. М. Є. Салтикова-Щедріна (Ленінград)
ДПБ УРСР Державна публічна бібліотека УРСР (Київ)
ДЦТМ Державний центральний театральний музей ім. А. А. Бахру-шина (Москва)
ЕК Експертна комісія
ЕОК Експертно-оціночна комісія
ІЛ Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР / НАН України (Київ)
ІМФЕ Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (Київ)
ІНО інститут народної освіти
ІР НБУВ Інститут рукопису НБУВ (Київ)
ІРЛІ Інститут російської літератури (Пушкінский Дім) АН СРСР / Російської АН (Ленінград / Санкт-Петербурґ)
ІТШ Інститут Тараса Шевченка (Харків / Київ)
ІУЛ Інститут української літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (Київ)
КДБ Комітет державної безпеки
КП(б)У Комуністична Партія (більшовиків) України
КПУ Комуністична Партія України
КФ ІТШ Київська філія ІТШ
КЦК Київський цензурний комітет
ЛГ «Літературна газета» (в бібліографічних описах і в Додатку А)
ЛМУМ Львівський музей українського мистецтва
ЛТБ Ленінградська театральна бібліотека ім. А. В. Луначарського
МВС Міністерство внутрішніх справ
МДБ Міністерство державної безпеки
МК Міністерство культури
НБУВ Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського (Київ)
НКВС Народний комісаріат внутрішніх справ
НКО Народний комісаріат освіти
НТШ Наукове товариство імені Шевченка (Львів)
ППО протиповітряна оборона
РВ Рукописний відділ
РЛ «Радянське літературознавство» (в бібліографічних описах і в Додатку А)
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
СіЧ «Слово і час» (у бібліографічних описах і в Додатку А)
СПУ Спілка письменників України
СРПУ Спілка радянських письменників України
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
СУ «Советская Украина» (в бібліографічних описах і в Додатку А)
УАН Українська академія наук
УНР Українська Народна Рспубліка
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
ХЦНБ Харківська центральна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
ЦДАЛМ Центральний державний архів літератури та мистецтва СРСР (Москва)
ЦДАМЛМ Центральний державний архів-музей літератури і мисте-цтва України (Київ)
ЦДІА Центральний державний історичний архів УРСР / України в Києві
ЦДІАЛ Центральний державний історичний архів України у Львові
ЦДЛА Центральний державний літературний архів МВС СРСР (Москва)
ЦК ВКП(б) Центральний Комітет ВКП(б)
ЦК КП(б)У Центральний Комітет КП(б)У
ЦК КПУ Центральний Комітет КПУ
ЧЛМК Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського

ВСТУП

Питання історії архівних зібрань належать до найменш розроблених в українському джерелознавстві. Загальних робіт, присвячених історії ар-хівної справи в Україні й, зокрема, історії формування архівних фондів, існує обмаль. За винятком монографії Олександра Мітюкова про архівне будівництво в УРСР, доведеної хронологічно до початку 1970-х років [175], роботи ці або мають неспеціальний і відтак вимушено конспектив-ний характер (це стосується насамеперд відповідних розділів у навчальних посібниках 1920-х і 1990-х 2000-х років) [42; 43; 203], або ж розгляда-ють локальні епізоди з історії того або іншого архівного зібрання, не зачі-паючи загальних проблем. Єдиним винятком є видана нещодавно (також у формі навчального посібника) колективна праця за редакцією Катерини Климової та Ірини Матяш, у якій уперше зроблено спробу простежити роз-виток архівної справи в Україні від її зародження до сьогодення в моногра-фічному форматі [176]. Проте виняток цей лише потверджує правило: за всіх безперечних здобутків новітній посібник має й істотні вади, цілий ряд важливих питань історії архівної справи у ньому висвітлено недостатньо, що лише почасти пояснюється жанром видання, головно ж спричинено незадовільним станом історико-архівних студій в Україні і браком від-повідної наукової традиції. Таке становище значною мірою зумовлене, на мій погляд, не стільки відсутністю загальних робіт з історії архівної спра-ви, скільки браком базових спеціальних досліджень історії окремих доку-ментальних зібрань, насамперед зібрань провідних архівів країни цен-тральних державних історичних архівів у Києві та Львові, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Централь-ного державного архіву-музею літератури і мистецтва України, найбіль-ших обласних архівів, відділів рукописів наукових бібліотек, а також чіль-них архівних установ, які функціонували на території України в минулому.
Монографічних робіт з історії окремих архівів в Україні донедавна не було. Першою й наразі єдиною працею такого роду можна вважати книжку Сергія Білоконя про Музей України Павла Потоцького, видану 2002 р. [57] з тим застереженням, що музейна збірка Потоцького не була архівосхо-вищем у власному розумінні і обіймала, крім писемних джерел, інші предмети матеріальної культури. Історія комплектування окремих архівів була також предметом низки статей, опублікованих протягом 1990-х 2000-х років, серед яких варто виокремити взірцеву, як на мене, розвідку Сергія Кіржаєва про долю архівних зібрань науково-дослідних установ УАН у 1920-і 1930-і роки [134]. Загальні праці з історії провідних бібліо-тек України, опубліковані як у радянський, так і в пострадянський час, зосереджені переважно на питаннях формування книжкових фондів цих бібліотек і висвітлюють долю їхніх рукописних зібрань надзвичайно скупо [108; 127; 165] або й нехтують цим матеріалом взагалі [166].
Проте й ті нечисленні праці з історії українських архівних зібрань, які маємо на сьогодні, здебільшого побудовані за хронологічним принципом, як згадана вище стаття Кіржаєва, і не проблематизують предмет дослі-дження, або ж розглядають історію фондів архівної установи в аспекті на-прямів її збирацької діяльності (за категоріями архівних матеріалів), як на-звана монографія Білоконя. Значних робіт, які б висвітлювали історію пев-ного архівного зібрання з погляду не напрямів, а шляхів його формування, в Україні наразі немає зовсім.
Спробою заповнити цю лакуну вітчизняної джерелознавчої літератури на прикладі Відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (далі ВР ІЛ) є дана праця, і цим обумовлено актуальність теми, яку обрав дисертант.

Стан наукової розробки теми. Спеціальних робіт, присвячених шля-хам формування рукописних зібрань ВР ІЛ у повоєнні роки, як і загалом історії колекцій ВР у цей період, не існує. Оглядові статті про ВР ІЛ, що виходили друком у 1940-х 1950-х роках [81; 89; 96], взагалі не містили відомостей з його історії. У публікаціях останнього десятиріччя історії ВР ІЛ та його зібрання приділено певну увагу, проте їхні автори (Сергій Галь-ченко та Микола Жулинський) зосереджуються головно на окремих момен-тах історії формування та розпорошення рукописного зібрання Інституту Тараса Шевченка (далі ІТШ; 19261936) і не зупиняються докладніше на повоєнному періоді [69; 70; 115; 129].

Мета і завдання роботи. Робота має на меті реконструкцію, опис і ана-ліз шляхів формування рукописного зібрання ІЛ протягом окресленого пе-ріоду. Цій меті підпорядковано головні завдання, які ставив перед собою дисертант:
1) виявлення джерельної бази історії рукописних фондів ІЛ;
2) встановлення основних шляхів формування рукописного зібрання ІЛ;
3) систематизація виявлених джерел відповідно до цих шляхів та їх-ній аналіз;
4) перетворення наукової інформації, одержаної на підставі аналізу джерел, на цілісну картину історії рукописних колекцій ІЛ в аспекті їхньо-го формування.

Об’єктом дослідження є рукописні фонди ІЛ, предметом шляхи формування цього документального зібрання у визначений період.
ВР ІЛ (у 19261936 рр. ІТШ; у 19361952 рр. Інститут української літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (далі ІУЛ); відтак сучасна назва) є найбільшим в Україні сховищем рукописів письменників-класиків та ін-ших матеріалів з історії української літератури нового часу. Десятки тисяч документів, зосереджених у його фондах (понад 100 тисяч одиниць збері-гання), дозволяють простежити шляхи розвитку українського письменства від останньої третини XVIII ст. до сьогодення і є незамінною джерельною базою, на основі якої здійснюються академічні та науково-критичні видання творів письменників, провадяться дослідження з історії літерату-ри, культури та громадського життя. Займаючи важливе місце в структурі ІЛ і виконуючи особливу роль у його роботі, ВР водночас багатством своїх зібрань виходить за межі локального архіву і має загальнонаціональне зна-чення.
Ядром ВР і його гордістю є шевченківський фонд єдине за своєю повнотою зібрання автографів Шевченка й документальних матеріалів, що стосуються життя і творчості поета.
Історія фонду, як і історія ІЛ, наближується до свого 80-річчя. 1926 р. до новоствореного ІТШ надійшли на зберігання перші рукописні матері-али, придбані для нього Наркоматом освіти за особистого сприяння нарко-ма Олександра Шумського, документи з архіву Шевченкового приятеля Миколи Макарова. Це були шість листів Шевченка до Макарова та листи осіб із найближчого поетового оточення Пантелеймона Куліша, Василя Білозерського, нареченої поета Ликери Полусмак. 1928 р. вчений секретар ІТШ шевченкознавець Ієремія Айзеншток пожертвував ВР два Шевченкові листи до коменданта Новопетровського укріплення Іраклія Ускова у складі власної колекції автографів українських письменників та діячів культури ХІХ початку ХХ ст., яка одразу збагатила фонди ІТШ десятками рукопи-сів Куліша, Івана Манжури, Івана Левицького (Нечуя), Якова Щоголева та інших письменників [36, 16, 92].
Важливими подіями для ВР загалом і шевченківського фонду зокрема стали низка урядових розпоряджень (19291933) та академічна постанова (1930), що сприяли возз’єднанню всієї рукописної спадщини поета і зосередженню її в Інституті його імені. Завдяки цим заходам до ВР наді-йшли рукописи Шевченка, які зберігалися у сховищах різних міст України й Росії, зокрема в Державній бібліотеці СРСР ім. В. І. Леніна (далі ДБЛ), Державній публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна (далі ДПБ СРСР), Інституті російської літератури (Пушкінський Дім) АН СРСР (далі ІРЛІ) та ін. Історичне значення мало влиття до фондів відділу 1933 р. двох найбільших зібрань архівної шевченкіани, що належали Чернігівсько-му державному історичному музею (колишній Музей українських старо-житностей В. В. Тарновського) та Всенародній бібліотеці України (далі ВБУ). Чернігівська колекція включала автографи поетичних творів (зокре-ма, рукописну збірку поезій та поем «Три літа»), щоденника й сімнадцяти листів, два альбоми малюнків, офорти, авторські примірники прижиттєвих видань, різноманітні біографічні матеріали, фотографії поета. З ВБУ наді-йшли рукописи Шевченка, що зберігалися у редактора першого академіч-ного видання творів поета Сергія Єфремова до його арешту 1929 р., і серед них так звані «Мала (або захалявна) книжка» (збірка автографів поезій та поем періоду заслання) та «Більша книжка» (збірка автографів поезій та поем 18581860 рр.) [178].
Сьогодні шевченківський фонд містить 933 од. зб., із них понад 180 од. зб. власне Шевченкові автографи та правлені поетом списки його творів, що становить понад 2800 сторінок тексту. Серед них білові та чорнові рукописи поезій, поем, повістей, щоденника, близько 130 листів Шевченка [59; 71; 178; 197, 539559].
Крім творчих рукописів та особистих документів у фонді містяться матеріали про призначення Шевченка на службу до Університету св. Воло-димира, заслання до Оренбурзької фортеці, переведення до Новопетров-ського укріплення, останню поїздку в Україну, видання літературних тво-рів та серії офортів «Живописная Украина», цензурні переслідування, по-літичний нагляд, смерть та похорон у Петербурзі. Окрему групу докумен-тів становлять відгуки на смерть Шевченка, описи майна, яке залишилося після його смерті, документи про перепоховання поета в Україні.
Одним із найзначніших надходжень стала 15-тисячна колекція шев-ченкіани Юра Меженка, яку збирач передав у дарунок Інститутові 1962 р. Вона містить видання творів Шевченка, книжки, які входили до його лек-тури, літературу про нього, матеріали, що стосуються увічнення пам’яті поета в літературі й мистецтві, тощо [263, 3134].
Довкола шевченківського фонду групуються архіви письменників сучасників і попередників Шевченка, а також пізніші документальні зі-брання, що стосуються вивчення й популяризації Шевченкової спадщини. Серед останніх у ВР ІЛ зберігаються фонди вчених-шевченкознавців Ієре-мії Айзенштока, Василя Доманицького [189; 197, 117118], Сергія Єфремова [197, 121122], Євгена Кирилюка, Олександра Кониського [197, 149156], бібліографів Федора Сарани, Миколи Яшека, збирачів шевченкіани Миколи Біляшівського [60; 197, 151152] та Юра Меженка [263, 9396], великий архів першої Шевченківської енциклопедії.
Значну групу становлять фонди письменників шевченківської доби Ганни Барвінок [197, 3640], Марка Вовчка, Євгена Гребінки [197, 110111], Григорія Квітки (Основ’яненка) [197, 137138; 209], Якова Кухаренка [197, 182; 209], Данила Мордовця [197, 214215], Олександра Навроцького [197, 215216], поетових сучасників та друзів Осипа Бодянського [197, 5282; 210; 130], Федора Лазаревського [197, 182183], Михайла Чалого [197, 528530; 229] (останній був, як відомо, і першим біографом Шевченка).
ВР ІЛ посідає великий комплекс документальних матеріалів Пантелей-мона Куліша. Особовий фонд письменника в ІЛ відносно невеликий 194 од. зб. [197, 180182] (основна частина Кулішевого архіву перебуває в Інституті рукопису НБУВ; далі ІР НБУВ [180, 289293]), але в різних фондах ВР зберігається понад 500 його рукописів. Це авторизований список першої редакції повісті «Чорна рада», автографи поетичних збірок і окремих поезій, поем, п’єс, перекладів та переспівів, «Опыта биографии Н. В. Гоголя», понад 400 листів.
Передшевченківський період української літератури відображено у фондах Павла Білецького-Носенка, Лева Боровиковського, Миколи Гоголя, Петра Гулака-Артемовського [197, 4950, 82, 101103, 114; 209]. Винятко-ву цінність становить фонд Івана Котляревського, який увібрав автографи шостої частини «Енеїди», «Наталки Полтавки» й «Москаля-чарівника», а також листи поета [197, 160161; 209; 212; 213].
Давню літературу представлено поодинокими автографами письмен-ників ХVIIХVIII ст. та великими масивами пам’яток української книж-ності ХІVXVIII ст., що зберігаються в зібраннях фондоутворювачів піз-нішого часу Осипа Бодянського та Івана Франка [197, 7881, 522523, 621633]. Один із найцінніших фондів ВР рукописна спадщина Григорія Сковороди. Фонд створено на основі зібрання учня філософа Михайла Коваленського, пожертвуваного його сином 1875 р. Румянцовському музе-єві в Москві, а 1955 р. переданого ІЛ. У фонді зберігаються білові та чор-нові автографи поезій, діалогів, філософських трактатів, листи Сковороди (зокрема, близько 80 листів до Михайла Коваленського), а також рукопис-ні редакції відомої біографії філософа, яку написав Коваленський [197, 347349].
Літературу середини та другої половини ХІХ ст. репрезентовано згада-ними вище великими архівами Ганни Барвінок, Марка Вовчка, Олександра Кониського, а також Сидора Воробкевича [197, 9295], Панаса Мирного [197, 205214], Олени Пчілки [146; 174, 1023; 197, 243249], Михайла Старицького [151; 197, 352360], Осипа-Юрія Федьковича [197, 404407], меншими за обсягом архівними фондами Павла Грабовського, Бориса Грін-ченка, Наталі Кобринської, Марка Кропивницького, Івана Левицького (Не-чуя), Івана Манжури, Степана Руданського, Володимира Самійленка, Якова Щоголева [197, 109110, 113, 145, 174175, 202, 219220, 315, 322323, 560561] та не виокремленим в особовий фонд значним зібранням рукопи-сів Карпенка-Карого. Уявлення про широке тло тогочасного літературного процесу дають фонди менш відомих літераторів та журналістів, як-от Володимир Александров [197, 2325], Іван Белей [197, 4149; 218], Кесар Білиловський [197, 5151], Андрій Бобенко [197, 52], Іван Гушалевич [197, 114115], Яків Жарко [197, 123124], Іван Здерківський, Надія Кибальчич (Симонова) [197, 138139], Мусій Кононенко [197, 158159], Володимир Лукич [197, 186194], Кость Паньківський [197, 230231], Борис Познан-ський [197, 232235], Корнило Устиянович [197, 403404].
Окрім особових архівних фондів письменників, ВР ІЛ зберігає значний комплекс документальних матеріалів редакцій часописів та альманахів. Для ХІХ ст. найбільші й найбагатші з них архіви газети «Діло» [197, 4249], журналів «Зоря» [197, 186194] та «Дзвінок» [197, 591593], альмана-ху «Складка» [220, 141142]. (Частини архівів «Діла» й «Зорі» перебува-ють у ВР Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН Укра-їни (далі ЛНБ)). Крім того, у ВР зберігаються невеликі групи матеріалів з архівів таких часописів, як «Основа», «Вечерниці», «Мета», «Буковина», «Народ» та ін.
Багато відображено у фондах ВР епоху кінця ХІХ початку ХХ ст. Її представляють великі рукописні фонди С. Васильченка, Мелетія Кічури, Ольги Кобилянської, Уляни Кравченко, Осипа Маковея, Тро-хима Романченка, Андрія Чайковського, Любові Яновської, Михайла Яцкова [197, 8290, 139145, 170171, 194202, 307315, 526528, 584588], менші за обсягом фонди Андрія Бобенка [197], Миколи Вороного [197, 95], Надії Кибальчич (Козловської) [197, 138139], Антона Кру-шельницького, Архипа Тесленка [197, 382383], Миколи Чернявського [197, 538539]. Виняткову цінність мають архіви «покутської трійці» Леся Мартовича, Василя Стефаника та Марка Черемшини, де зосереджено переважну більшість їхніх творчих рукописів, які дійшли до нашого часу [197, 204205, 360361, 536538; 216]. Багато значних літератур- них імен цього періоду Михайло Коцюбинський, Агатангел Крим- ський, Гнат Хоткевич увійшли до фондів ІЛ фраґментами своїх доку-ментальних зібрань [197, 161, 172174, 524525], іншими частинами володіють споріднені за своїм профілем установи ІР НБУВ [180, 276282; 262], ЦДАМЛМ [251, 118], Центральний державний історичний архів України у Львові (далі ЦДІАЛ) [252, 270], Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського (далі ЧЛМК). Велике значення для дослідження літературного життя епохи зберігають фонди періодичних видань журналу «Рідний край» [197, 609614] і газети «Рада» (основна частина архіву «Ради» зберігається в ІР НБУВ), багатий архів провідного літературного журналу того часу «Літературно-наукового вістника» [197, 594608]. Становить інтерес і єди-на у своєму роді колекція творів українських поетів кінця ХІХ початку ХХ ст. (друковані видання та списки), яку зібрав Іван Сабо [62; 197, 316320].
Величезне історико-літературне та громадсько-культурне значення має один із найбільших і найцінніших особистих архівів ВР ІЛ, архів Івана Франка (5052 од. зб.) [102; 106; 197, 407523]. У ньому зосереджено не лише творчі рукописи письменника, його багате листування й біографічні матеріали, але й великий масив творчих рукописів багатьох сучасних йому письменників, учених та діячів культури, зокрема значні документальні комплекси Пантелеймона Куліша, Михайла Драгоманова й Павла Грабов-ського, що є важливим доповненням до їхніх особових фондів в ІЛ. В архіві зберігаються також матеріали літературних журналів, у виданні яких брав участь Франко «Друга», «Світу», «Житя і слова», «Літературно-наукового вістника». Самостійне значення мають зібрана Франком колекція давніх рукописів, згадана вище, і його фольклорна збірка, до якої входять записи, зроблені різними збирачами в різних реґіонах України. Разом з архівом Франка у ВР перебуває його особиста книгозбірня (пoнaд 12500 книжoк, журнaлiв, aркушeвиx видaнь та газетних витинок) найбільша й найкраще збережена українська письменницька бібліотека кінця ХІХ початку ХХ ст. [168; 245247].
Гордістю ВР є великий (1603 од. зб.) фонд Лесі Українки, в якому зо-середжено переважну більшість її творчих рукописів, листування й біогра-фічні матеріали [174; 197, 395403]. Довкола фонду поетеси групуються архіви її рідних і родичів (матері Ольги Косач (Олена Пчілка), дядька Михайла Драгоманова, сестер Ольги Косач Кривинюк та Оксани Косач-Шимановської, братової Олександри Косач (Грицько Григоренко)) та дослідників її творчості (Петра Одарченка й Анатоля Костенка) [174; 197, 111112, 118119, 159160, 243249].
Громадсько-політичне та культурне життя України другої половини ХІХ початку ХХ ст. відбито у фондах громадських діячів Михайла Дра-гоманова, Михайла Павлика та Олександра Русова [197, 118119, 228230, 316], лідера галицьких народовців Олександра Барвінського [197, 4041], вчених-філологів Якова Головацького, Омеляна Огоновського та Олександра Потебні [197, 103106, 220223, 240241; 255], правознавця Олександра Кістяківського, фізика Івана Пулюя [197, 241243], оперної співачки Соломії Крушельницької [197, 175177], бібліографів Івана Леви-цького та Олекси Назарієва [197, 183185, 216218], полтавського видавця Григорія Маркевича [197, 203204]. В ІЛ зберігаються заборонені цар-ською цензурою українські рукописи з архіву Канцелярії київського окре-мого цензора та Комітету драматичної цензури [197, 593594, 641642], матеріали архіву Святішого Синоду про цензурні утиски українського дру-кованого слова [197, 640641], великі архіви першого українського профе-сіонального театру Руського народного театру у Львові та першого коо-перативного видавництва львівської Українсько-руської видавничої спіл-ки [197, 614618].
Історію збирання та вивчення українського фольклору в ХІХ на по-чатку ХХ ст. відображено, крім низки згаданих вище фондів (Бодянського, Головацького, Франка та ін.), в особових фондах Володимира Гнатюка, Ва-силя Горленка, Філарета Колесси [197, 101, 109, 148], а також у не вио-кремлених у самостійні фонди матеріалах Федора Бодянського, Митро-фана Дикарева, Івана Рудченка.
Документи з історії освіти в Україні в ХІХ на початку ХХ ст. мі-стяться серед архівних матеріалів Ставропігійського інституту у Львові, Пєтра Кеппена, Христини Алчевської, Володимира Дурдуківського, Софії Русової, Володимира Науменка [119, 6465; 197, 2930, 316].
Ряд українських письменників початку ХІХ ст., які після поразки Укра-їнської революції 19171921 рр. опинилися на еміґрації (Володимир Вин-ниченко, Петро Карманський, Володимир Леонтович, О. Олесь), представ-лено у фондах ВР їхніми документальними зібраннями еміґраційного пері-оду [157; 186]; їхні архіви доеміґраційного часу перебувають в ІР НБУВ [180, 7475, 401404] та інших сховищах. Картину літературного життя української міжвоєнної еміґрації на Заході доповнюють великі архіви О. Ольжича, чию рукописну спадщину майже повністю зосереджено в ІЛ [119, 6566; 120, 7475; 197, 224228], та поета-радянофіла Миколи Тар-новського [197, 381382].
Літературний процес 1920-х років у Радянській Україні репрезентують значні за обсягом архіви Марка Вороного [197, 9597], Михайла Драй-Хмари [114; 197, 119120], Григорія Епіка, Михайла Івченка [197, 131133], Валеріяна Поліщука [197, 235239], Юрія Яновського [162; 197, 568584] і невеликі фонди Мирослава Ірчана [197, 133134], Миколи Куліша, Галини Орлівни, Петра Панча, журналів «Плуг» [197, 608609] та «Черво-ний шлях» [197, 618]. Особливий інтерес для дослідження історії літерату-ри цього періоду становить архів російського перекладача українського походження Павла Зенкевича, в якому збереглися творчі рукописи та листи багатьох українських письменників 1920-х 1930-х років Майка Йогансена, Григорія Косинки, Миколи Куліша, Юрія Яновського та ін. [190; 197, 125130]. Літературне життя Західної України міжвоєнного часу відображено у вищезгаданому фонді «Літературно-наукового вістника» та невеликому архіві Катрі Гриневичевої [197, 112113].
Ря

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає змогу зробити деякі висновки про місце розглянутого періоду в історії формування рукописних зібрань ІЛ.
На початок війни з Німеччиною у ВР ІУЛ налічувалося 52 архівні фонди. Переважна більшість цих фондів (46 із 52) тоді ж, перед війною, або в перші повоєнні роки пройшла науково-технічне опрацювання і діста-ла номери від 1-го до 46-го включно, під якими вони зберігаються у ВР і в наш час (Додаток Б). Невелика група фондів хоча й була започаткована в 1920-і на початку 1940-х років, але тривалий час лишалася неопрацьова-ною і дочекалася своєї черги щойно в 1950-і роки. До неї належали фонди Євгена Гребінки (ф. 65), Олександра Потебні (ф. 73), Павла Савченка (ф. 54) та Гната Хоткевича (ф. 62). Декілька фондів, започаткованих іще перед війною, опального Михайла Грушевського, репресованих Сергія Єфре-мова та Івана Капустянського надійшли на спецзберігання і були описані лише в повоєнні роки, а фондові номери дістали далеко пізніше в роки хрущовської «відлиги», десь на межі 1950-х і 1960-х років, коли виник і дослідницький попит на ці матеріали. Про це свідчать високі номери наз-ваних фондів: 122, 120 і 111 відповідно. Нарешті, не цілком ясне станови-ще архівних матеріалів письменників кінця XVIII першої половини ХІХ ст. (Петра Гулака-Артемовського, Григорія Квітки, Івана Котляревського та Акіма Нахімова), які надійшли до ІТШ 1930 р. з фондів ХЦНБ (кол. університетська бібліотека). Хоча рукописи ці було опрацьовано ще в 1930-і роки, проте статус окремих фондів як видно з тих-таки фондових номерів (66, 67, 52 та 71 відповідно) вони дістали щойно в 1950-і роки, коли до ІЛ надійшли додаткові рукописні матеріали цих письменників з зібрання Ізмаїла Срезневського, яке зберігалося тоді в Архіві АН СРСР в Ленінграді.
Що являв собою цей довоєнний склад фондів Відділу? Як бачимо, вже тоді в зібранні ІУЛ переважали фонди особового походження їх було 46 із 52. Ця тенденція зберігається і зараз: із 222 фондів ВР ІЛ 202 є особо-вими. Загалом, подібне співвідношення характерне для рукописних зібрань бібліотек, музеїв та науково-дослідних установ, до яких належить і ВР ІЛ[1], і пояснюється провідною історично зумовленою функцією цих сховищ, яка від початку відрізняла їх від державних архівів всіх рівнів, забезпечити збирання, зберігання й наукове використання писемних джерел особового походження [211, 184203]. Серед особових фондів ВР ІУЛ довоєнного часу кількісно домінували у співвідношенні 4 : 1 фонди письменників (42 із 52). Історію громадської думки було представлено фондами Драго-манова та Познанського, видавничу справу фондом полтавського видав-ця Маркевича, філологічні науки фондами Потебні, Єфремова, Капустян-ського й Тиховського, історичну науку фондами Багалія, Грушевського і Каманіна. Це співвідношення свідчить про дещо звужене розуміння зав-дань ВР тими, хто відав формуванням його фондів у 1930-і на початку 1940-х років, зведення його зібрання до меж суто літературного архіву, матеріали якого висвітлювали літературний процес минулого фактично у відриві від історії його критичної рецепції та спроб наукового осмислення, політичної історії та історії культури в цілому. Зрозуміло, що така страте-гія істотно збіднювала евристичний потенціал зібрання, позбавляло його як джерельну базу історії українського письменства необхідного докумен-тального контексту. Проте і в літературній частині склад особових фондів не виглядає репрезентативним. Серед імен фондоутворювачів не знаходи-мо письменників ХVІІХVІІІ ст., а колекція давніх рукописів, що мала компенсувати цей пробіл, складалася на той час переважно з ориґіналів та копій історичних документів, списків перекладних творів і нотних ірмолоїв. Майже не було представлено й письменників 1800-х 1830-х ро-ків (за винятком Гоголя та Гребінки; про матеріали Гулака, Квітки, Котля-ревського та Нахімова сказано вище), вкрай недостатьо письменників-модерністів (відносно значними за обсягом були лише фонди Коцюбин-ського, Стефаника та Лесі Українки). Літературний процес 1910-х 1920-х років було представлено фондами таких епігонів народництва, як Василь-ченко, Кононенко, Сабо й Тесленко, частиною архіву далекого від ново-часних літературних віянь журналу «Рідний край», випадковими матеріа-лами з архівів «Плугу» й «Червоного шляху». Дещо осібно стояла руко-писна спадщина такого цікавого, але, зрештою, марґінального поета, як Павло Савченко. Як відомо, багатюще зібрання матеріалів з історії літера-турного процесу 1920-х початку 1930-х років в УРСР, створене в ІТШ та його Київській філії (архіви Василя Блакитного, Олекси Влизька, Андрія Заливчого, Петра Панча, Леоніда Скрипника, Олекси Слісаренка, Василя Чумака, журналів «Життя й Революція», «Нова ґенерація», «Червоний шлях», письменницьких організацій ВУСПП, «Плуг», «Нова ґенерація», частина архіву Державного видавництва України тощо) було вилучене в ВР у 19331934 рр. і пізніше, у другій половині 1930-х на початку 1940-х років фонди ВР матеріалами цього періоду практично не поповнювалися.
Іншими словами, на початок війни рукописне зібрання ІУЛ фактично відображало літературний процес в Україні протягом лише відносно не-тривалого періоду від середини ХІХ до першого десятиліття ХХ ст. З ін-шого боку, на складі фондів позначилася й реґіональна обмеженість колек-ції: більші за обсягом фонди мали переважно харківське або полтавське походження (фонди Александрова, Алчевських, Багалія, Капустянського, Кононенка, Маркевича, Панаса Мирного, Познанського, Тиховського, «Рідного краю», «Червоного шляху» та ін.), тоді як фонди, котрі відбивали літературне життя Західної України або Києва, були рідкістю, та й ті, що були, часто створювалися на основі окремих випадкових надходжень (як-от фонди Кобилянської, Кобринської, Нечуя (Левицького), Франка). Ситу-ацію дещо змінило, але не вирівняло, надходження у 19391940 рр. вели-ких архівів, що містили багато галицького та київського літературного ма-теріалу відповідно: архіву Василя Стефаника, придбаного ІУЛ у синів пи-сьменника у Львові невдовзі після приєднання Східної Галичини та Пів-нічної Буковини до УРСР у вересні 1939 р., та частини архіву Сергія Єфре-мова, переданої ВР з НКВС УСРР.
Якщо розглянути походження тих фондів із загальної кількості 52-х, для яких відоме джерело надходження (а таких більшість), то з’ясується, що чи не найпоширенішим шляхом комплектування фондів ІТШ, а згодом ІУЛ у довоєнний період була передача Інститутові архівних матеріалів іншими головно спорідненими установами. Центральне архівне управ-ління УСРР, НКВД, Всенародна бібліотека України, Харківська централь-на наукова бібліотека, Всеукраїнський історичний музей, Чернігівський державний історичний музей, Полтавський державний (згодом краєзнав-чий) музей, Лебединський та Лубенський краєзнавчі музеї, Центральний антирелігійний музей, Шепетівська окружна інспектура народної освіти ось далеко не повний перелік установ та організацій, від яких приймав рукописні матеріали ІТШ/ІУЛ у 1920-і на початку 1940-х років. З-поміж 40 довоєнних фондів, походження яких щастить простежити[2], більше поло-вини 22 було повністю або частково створено саме в такий спосіб. Це фонди Ганни Барвінок, Гоголя, Грабовського, Драгоманова, Єфремова, Кобринської, Кононенка, Коцюбинського, Маркевича, Панаса Мирного, Олени Пчілки, Самійленка, Лесі Українки, Франка, Марка Черемшини, Шевченка, Яновської, журналів «Плуг» та «Червоний шлях» і всі три названі вище документальні колекції. Сюди ж слід віднести і згадані вище матеріали Гулака, Квітки, Котляревського та Нахімова, що надійшли з ХЦНБ. Ще декілька фондів було сформовано на основі матеріалів, переда-них до Інституту в різний час його працівниками Ієремією Айзенштоком (рукописи творів та листи Манжури, Івана Нечуя (Левицького) та Щоголе-ва), Володимиром Коряком (архів Павла Савченка), Дмитром Косариком (матеріали Кобилянської) та ін. Матеріали, придбані або отримані в дар від сторонніх осіб, склали основу лише 11 фондів із 40. Звичайно, подібну розкіш формувати власні фонди, широко застосовуючи можливості адміністративного впливу на інші споріднені установи, у другій половині 1920-х на початку 1930-х років міг собі дозволити лише такий інститут, як ІТШ, що користувався незмінно високою довірою органів влади, передовсім Наркомату освіти та його Упрнауки [45]. Досить порівняти цю картину з історією формування в той-таки період рукописних колекцій Всенародної бібліотеки України, що діяла під егідою УАН [108], до якої більшовицька влада виявляла цілком відмінне ставлення, щоб оцінити роль кон’юнктурних чинників в інтенсивному зростанні такого молодого натоді архівного зібрання, як зібрання ВР ІТШ.
Так виглядає загальна характеристика фондів ВР на 19411944 рр. з погляду їхнього складу та шляхів формування. Які зміни сталися під цим оглядом протягом 18 повоєнних років?
За цей відтинок часу, що своєю тривалістю майже дорівнює довоєн-ному періодові, кількість фондів Відділу зросла майже втричі; на кінець 1961 р. їх налічувалося вже не 52, а 144. Переважна більшість нових фон-дів (92 із 99) тоді ж, у 1940-і 1960-і роки, була описана й дістала номери від 47-го до 145-го включно (див. Додаток В)[3]. Ще декілька особових фон-дів, утворених у цей період, пройшли опрацювання пізніше, про що свід-чать їхні високі фондові номери. Йдеться про фонди Миколи Ґудзія (ф. 176), Федора Даниленка (ф. 147), Олексія Коваленка (ф. 153), Петра Козла-нюка (ф. 166), Наталени Королевої (ф. 164) та Івана Кулика (ф. 159). Досі не опрацьовано фонд Антона Крушельницького, що має номер 178, хоча його було утворено ще 1950 р. Нарешті, 1961 р. до ВР ІЛ надійшли архіви Олександра Здерківського та Олександра Іванова, придбання яких, а, отже, й утворення відповідних фондів, розтяглося на роки, але зрештою увінча-лася успіхом (тепер це фонди 190 та 157 відповідно). Звичайно, зі сказа-ного не можна робити прямих висновків про те, що динаміка утворення нових фондів в ІУЛ/ІЛ в 19441961 рр. перевищувала довоєнну. Слід зважати на ту обставину, що у 1950-і роки чимало фондів було утворено в ІЛ шляхом розформування великих архівних комплексів, які надходили до Відділу від таких закладів, як Львівська філія Бібліотеки АН УРСР або Ар-хів АН СРСР, як і на те, що більшу частину фондів, які зберігалися в ІТШ та його КФ у 1920-і на початку 1930-х років Інститут втратив у 19331934 рр. Проте очевидним є те, що інтенсивність формування рукописних зібрань ІУЛ/ІЛ у період, розглянутий у дисертації (близько 50 нових фондів за одне десятиріччя) не надається до порівняння з тими темпами, якими здійснювалося комплектування Відділу у 1960-і 1980-і роки (за ці двадцять років у ВР ІЛ утворено лише близько 2030 фондів), і тільки в роки незалежності ВР знову наблизився до повоєнних показників (понад 40 нових фондів протягом 19912002 рр.), хоча й не досягнув їх цілком. З другого боку, зростання кількості нових фондів, очевидно, не можна повністю ототожнювати з динамікою комплектування рукописного зібрання новими матеріалами. Часто поповнення вже існуючих фондів в кількісному відношенні може бути зіставне з утворенням кількох нових фондів середнього обсягу. Так, особові фонди Івана Франка або Лесі Укра-їнки існували у ВР і перед війною, але саме в 1940-і 1950-і роки з неве-ликих за обсягом добірок документів вони перетворилися на великі дже-рельні комплекси, де зосереджено до 90 % всієї відомої нині рукописної спадщини цих письменників. Якщо взяти до уваги подібні факти, то, мабуть, недалеким від істини видасться твердження завідувачки ВР ІУЛ у 19441956 рр. Марії Грудницької, ніби за часів її завідування фонди ВР виросли в чотири рази.
Із зіставлення двох наведених переліків фондів видно, що протягом повоєнного періоду в зібранні ВР було заповнено низку істотних лакун, про які йшлося вище. На 1961 р. фонди ВР відображали літературний про-цес в Україні значно репрезентативніше як із часового, так і з реґіональ-ного погляду порівняно з 1941 р. Ориґінальну літературу ХVІХVІІІ ст. було представлено автографами творів Івана Величковського (у складі ко-лекції давніх рукописів) та Григорія Сковороди (що склали окремий фонд), а також низки менш відомих галицьких письменників ХVІІІ ст. зі збірки Франка, списками творів Івана Вишенського, Захарії Копистенського, Ди-митрія Туптала, Василя Григоровича-Барського, воїнських повістей, коза-цьких літописів та інших пам’яток давньої української словесності зі збі-рок Бодянського та Франка. Творчість письменників 1800-х 1830-х років, крім згаданих вище новоутворених фондів Котляревського, Гулака, Квітки та Нахімова, репрезентували фонди Білецького-Носенка та Боровиковсько-го. Модерні віяння в українській літературі відбивали багаті архіви Фран-ка, Лесі Українки, Кобилянської, Хоткевича (що влилися до їхніх фондів), Осипа Маковея та журналу «Літературно-науковий вістник» (що склали основу ноких фондів), а також невеликі новоутворені фонди Агатангела Кримського, Антона Крушельницького, О. Олеся, Миколи Вороного і особливо Михайла Яцкова. Значно повніше було представлено період, що на Заході саме в той час наприкінці 1950-х років з легкої руки Юрія Лавріненка дістав назву «Розстріляного Відродження»: до архіву Павла Савченка додалися фонди Михайла Івченка, Валеріяна Поліщука, Юрія Яновського, що й досі лишаються одними з найбільших і найбагатших фондів письменників цього періоду у ВР ІЛ, а також Марка Вороного, Ми-рослава Ірчана, Івана Кочерги, Івана Кулика та ін. Нарешті, з’явилося кіль-ка фондів, що обіймали тогочасний літературний процес в Україні (1940-і 1950-і роки): це були особові фонди Рильського, Сосюри, Тичини, пись-менників-фронтовиків, галицьких літераторів-комуністів, а також колекції матеріалів українських радянських письменників (тепер фонд «Матеріа-ли письменників української новітньої літератури») та письменників учасників Великої Вітчизняної війни (тепер фонд «Матеріали письмен-ників учасників Другої світової війни»). У реґіональному аспекті важли-вою обставиною, що de facto піднесла значення зібрання ВР ІУЛ/IЛ від локального до загальноукраїнського, стало утворення у Відділі численних фондів письменників і культурних діячів Галичини ХІХ початку ХХ ст., що вирізняло й вирізняє це зібрання з інших споріднених столичних зі-брань (ІР НБУВ, ЦДАМЛМ, рукописних фондів Національного музею лі-тератури України), де галицький сеґмент представлено далеко слабше. Зо-середження у ВР ІУЛ/IЛ значної кількості фондів галицького походження уможливила насамперед передача Інститутові 1950 р. рукописних збірок Львівської філії Бібліотеки АН УРСР. З другого боку, зміна політичної кон’юнкрури в середині 1960-х років дозволила започаткувати в ІЛ низку фондів письменників-еміґрантів першої хвилі як тих, що повернулися до СРСР (Вороний), так і тих, що залишилися жити на Заході (Королева, Олесь), а також галицьких еміґрантів-радянофілів на кшталт Тарновського або Манчурака. Масового характеру ця тенденція набула уже в наш час, коли у ВР ІЛ створюється значне за обсягом зібрання матеріалів з історії української міжвоєнної еміґрації і єдине в Україні за багатством зібрання документів, що характеризують український літературний процес за кордо-ном у повоєнний період від другої половини 1940-х років до сьогодення.
Істотних змін зазнали у 1940-і 1950-і роки шляхи утворення нових фондів у ВР ІУЛ/IЛ. Практика передачі Відділові архівних матеріалів спо-рідненими установами все ще була популярною, але не настільки, як у до-воєнний період, коли саме в такий спосіб було утворено більше половини фондів ВР. У 1950-і роки на основі матеріалів, що надійшли зі споріднених установ (архівів, музеїв, бібліотек), було сформовано 40 фондів із 99, ще низку існуючих фондів було в такий спосіб істотно поповнено. Згодом, у 1960-і 1980-і роки, такий шлях надходження матеріалів майже повністю втратив для ВР ІЛ свою актуальність, та й у 1990-і роки використовувався вкрай рідко. Натомість уже в 1940-і 1950-і роки основними шляхами комплектування ВР новими фондами стало придбання і отримання матері-алів у дарунок від приватних осіб, причому якщо у 1940-і на початку 1950-х років стaбiльне фiнaнсувaння ВР дозволяло ІУЛ активно закупову-вати архівні матеріали, то зі зменшенням обсягів державних асиґнувань у другій половині 1960-х років шлях цей ставав дедалі менш ефективним і поступався зростаючій практиці отримання мaтeрiaлiв у дaрунoк. Ця тен-денція також дістала розвиток у дальшій збирацькій діяльності ВР: у 1960-і 1990-і роки випадки купівлі Інститутом архівів і окремих документів стали спорадичними, а отримання матеріалів у дарунок перетворилося на головний шлях поповнення рукописних фондів ІЛ.
Отже, протягом окресленого періоду ВР ІУЛ/ІЛ перетворився із ло-кального інститутського архіву на рукописне зібрання загальнонаціональ-ного масштабу, яке мало на меті по змозі репрезентативне (як із часового, так і з реґіонального погляду) відображення літературного процесу в Україні протягом ХІХХХ ст., інтенсивність фондоутворення сягнула мак-симальної позначки за увесь час існування Відділу, а шляхи комплекту-вання колекцій наблизилися до сучасних. Це й дає підстави розглядати даний пе-ріод як етапний в історії ВР та формування його зібрання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Архівні джерела
1. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Актова книга ВР ІУЛ за 19441947 рр. 168 арк.
2. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Актова книга ВР ІУЛ за 19481950 рр. 218 арк.
3. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Актова книга ВР ІЛ за 19511953 рр. 193 арк.
4. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Актова книга ВР ІЛ за 1954 р. 121 арк.
5. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Актова книга ВР ІЛ за 1955 р. 132 арк.
6. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Актова книга ВР ІЛ за 1956 р. 145 арк.
7. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Актова книга ВР ІЛ за 19571959 рр. 88, 134 арк.
8. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Актова книга ВР ІЛ за 19601962 рр. 127, 39 арк.
9. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга актів та листування ВР ІТШ/ІУЛ за 19331942 рр. 411 арк.
10. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІУЛ за 19451948 рр. 217 арк.
11. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІУЛ за 19491950 рр. 292 арк.
12. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІУЛ за 1951 р. 254 арк.
13. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІЛ за 1952 р. 302 арк.
14. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІЛ за 1953 р. 248 арк.
15. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІЛ за 1954 р. 212 арк.
16. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІЛ за 1955 р. 286 арк.
17. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІЛ за 1956 р. 317 арк.
18. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІЛ за 1957 р. 325 арк.
19. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІЛ за 19581959 рр. 165, 244 арк.
20. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІЛ за 19601961 рр. 271, 208, 7 арк.
21. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІЛ за 19621963 рр. 229 арк.
22. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІЛ за 19641965 рр. 325 арк.
23. ВР ІЛ. Обліково-фондова документація. Книга листування ВР ІЛ з країнами народної демократії за 19601976 рр. Без паг.
24. ВР ІЛ. Ф. 2 (Леся Українка).
25. ВР ІЛ. Ф. 26 (Михайло Драгоманов).
26. ВР ІЛ. Ф. 162 (Олександр Білецький).
27. ВР ІЛ. Ф. 164 (Наталена Королева).
28. ІР НБУВ. Ф. 33 (Сергій Маслов).
29. ІР НБУВ. Ф. 78 (Олександр Назаревський).
30. Науковий архів ІЛ. Оп. 3 (особові справи).
31. Науковий архів НБУВ. Оп. 1 (поточне діловодство).

Друковані джерела
32. Автократов, В. Н. Теоретические проблемы отечественного архивове-дения. М.: Изд-во РГГУ, 2001. 392 с. (История и память).
33. Aзaдoвский, Maрк; Oксмaн, Юлиaн. Пeрeпискa. 19441954 / Изд. пoдгo-тoвил Koнстaнтин Aзaдoвский. M.: Новое литературное обозрение, [1998]. 410 с., ил. (Филологическое наследие).
34. Aйзeнштoк, I. Зaмiтки прo Г. Ф. Kвiтку // Нaшe минулe. 1918. Ч. 2. С. 4446.
35. Aйзeнштoк, I. Oргaнiзaцiя шeвчeнкoзнaвствa. X.: ДВУ, 1928. 20 с.
36. Айзеншток, Ієремія. Автoбioгрaфiя. Вибрaнї листи (1910-і 1920-і роки) / Упор., підгот. текстів та комент. Степана Захаркіна. К.: Критика, 2003. 216 с., іл. (Відкритий архів. Матеріяли з історії української культури).
37. Александр Блок. Переписка: Аннотированный каталог / Под ред. В. Н. Ор-лова. М., 1975. Вып. 1. 494, [2] с., ил.
38. Андроников, Ираклий. Личная собственность // Андроников, Ираклий. Рассказы литературоведа. М.: Детская литература, 1969. С. 116164: ил. (Школьная библиотека).
39. Aндрoникoв, Ирaклий. Xрaнитeли прaвды // Встрeчи с прoшлым: Сб. нeoпубл. мaтeриaлoв ЦГAЛИ СССР. M., 1970. Вып. 1. С. 1343.
40. Aндрусiв, Стефанiя. Лiтeрaтурoзнaвeць, псиxoлoг, пeдaгoг. (Яким Ярeмa тa йoгo фрaнкoзнaвчi дoслiджeння) // СіЧ. 1995. № 7. С. 3640.
41. Aрxiвнi устaнoви Укрaїни: Дoвiдник. K., 2000. 259 с.
42. Архівознавство: Підручник для студентів іст. фак-тів вищих навч. закладів / Редкол.: Я. С. Калакура (гол. ред.), В. П. Ляхоцький (заступник гол. ред.), Г. В. Боряк та ін. К., 1998. 314, [2] с.
43. Архівознавство: Підручник для студентів іст. фак-тів вищих навч. закладів / За заг. ред. Ярослава Калакури та Ірини Матяш. 2-ге вид., випр. і доп. К.: ВЦ «КМ Академія», 2002. 353, [3] с.
44. Баб’як, П. Г. Збірка рукописів Бібліотеки НТШ у Відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України // Біблі-отека Наукового товариства імені Шевченка. Книги і люди: Матеріали круглого столу / Упор. та заг. ред. текстів Л. І. Ільницької. Л., 1996. С. 4550.
45. Бaжинoв, I.; Гeнeрaлюк, Л.; Moвчaнюк, В. тa iн. Шeвчeнкoзнaвствo // Iнститут лiтeрaтури iм. T. Г. Шeвчeнкa НAН Укрaїни. 19262001: Стoрiнки iстoрiї / Відп. редактор та упорядник О. В. Мишанич. K.: Наукова думка, 2003. С. 170267.
46. Бaскaкoв, В. Н. Пушкинский Дoм. 2-e изд., дoп. Лeнингрaд: Наука, 1988. 308, [4] с.: ил.
47. Баскаков, В. Н. Рукописные собрания и коллекции Пушкинского Дома. Ленинград: Наука, 1989. 77, [3] с.: ил.
48. Белецкий, А. И., акад. По поводу одной заметки // Правда Украины. 1945. 20 янв.
49. Белоконь, С. И. О состоянии и задачах литературоведческого источни-коведения // Вестник Московского университета. Серия IX: Филология. 1978. № 1. С. 312.
50. Белоконь, Сергей Иванович. Предмет и задача литературоведческого источниковедения: Автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филол. наук. М.: Изд-во МГУ, 1978. 24 с.
51. Бельчиков, Н. Ф. Литературное источниковедение. М.: Наука, 1983. 272 с., портр.
52. Бeркoв, П. Н. Истoрия сoвeтскoгo библиoфильствa (19171967). M.: Книга, 1983. 278 с.
53. Бeрнштeйн, Mиxaйлo. Miй твoрчий дiм: (Спoгaди-рoздуми) // Iнститут лiтeрaтури iм. T. Г. Шeвчeнкa НAН Укрaїни. 19262001: Стoрiнки iстoрiї / Відп. редактор та упорядник О. В. Мишанич. K.: Наукова думка, 2003. С. 476485.
54. Білокінь, Сергій. Наш перший бібліограф: [Федір Максименко] // Наука і культура. Україна. К., 1986. Вип. 20. С. 394395.
55. Білокінь, Сергій. До питання про авторство «Словника українських псевдонімів»: Документи і матеріали // Mappa mundi: Зб. наук. праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. Л.; К.; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 1996. С. 830874.
56. Бiлoкiнь, Сeргiй. Рaритeти укрaїнськoї бiблioгрaфiї у збiркax Oлeксaндрa Лaзaрeвськoгo тa Mиxaйлa Xмирoвa // Kиївськa стaрoвинa. 1998. № 4. С. 131 164.
57. Білокінь, Сергій. «Музей України. Збірка Павла Потоцького». Доба, се-редовище, загибель. К., 2002. 250, [2] с.
58. Бoндaр, Mикoлa. Нoвa укрaїнськa лiтeрaтурa // Iнститут лiтeрaтури iм. T. Г. Шeвчeнкa НAН Укрaїни. 19262001: Стoрiнки iстoрiї / Відп. редактор та упорядник О. В. Мишанич. K.: Наукова думка, 2003. С. 86169.
59. Бoрoдiн, В. С. Нoвoзнaйдeнi тeксти T. Г. Шeвчeнкa // РЛ. 1964. № 2. С. 124130.
60. Бородін, В. С. З нових (додаткових) матеріалів про долю літературної та образотворчої спадщини Шевченка на початку ХХ ст. (З архіву М. Ф. Бі-ляшівського) // Збірник праць ювілейної тринадцятої наукової шев-ченківської конференції. К.: Наукова думка, 1965. С. 307338.
61. Братусь, О. Про солідну вивіску і легковажного літературознавця [Марію Грудницьку] // Київська правда. 1945. 10 січ.
62. Бурбела, Віктор. Літописець української поезії. Розповідь про забутого подвижника: [Іван Сабо] // ЛУ. 1988. 16 черв.
63. Бурлака, Галина. До джерел: У фондах Інституту літератури // Старо-житності. 1992. Ч. 18/19. С. 14.
64. Вальо, М. А. Марія Деркач. 18961972: Бібліогр. покажчик. Спогади. Розвідки. Листи. Л., 1999. 271 с.: іл.
65. Вeрвeс, Григoрiй. Дoслiджeння aктуaльнi, нeпeрeсiчнi // СiЧ. 1994. № 9/10. С. 1719.
66. Вoзницький, Бoрис; Батіг, Микола; Коваль, Юрій тa iн. Вaндaли в музeї // Жoвтeнь. 1989. № 4. С. 8385.
67. Вoрoнкoвa, T. И. Aрxив Aлeксaндрa Aдриaнoвичa Нaзaрeвскoгo (18871977) // Рукoписныe фoнды Цeнтрaльнoй нaучнoй библиoтeки им. В. И. Вeр-нaдскoгo AН УССР / Oтв. рeд. Н. П. Визирь. K., 1989. С. 2539.
68. Вядрo, Ш. Дaр учeнoгo // Библиoтeкaрь. 1958. № 12. С. 5960.
69. Гaльчeнкo, Сeргiй. Джeрeльнa бaзa фiлoлoгiї // СiЧ. 2001. № 8. С. 6163.
70. Гaльчeнкo, Сeргiй. Вiддiл рукoписниx фoндiв i тeкстoлoгiї // Iнститут лi-тeрaтури iм. T. Г. Шeвчeнкa НAН Укрaїни. 19262001: Стoрiнки iстoрiї / Вiдп. рeдaсктoр тa упoрядник O. В. Mишaнич. K.: Наукова думка, 2003. С. 3545.
71. Гaнцoв, В. M. Нoвoзнaйдeнi Шeвчeнкoвi aвтoгрaфи // РЛ. 1966