МОВНИЙ ЕТИКЕТ УГОРСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЗАКАРПАТТЯ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГУЛЬПА Діана Василівна

УДК811.511.141’271 (477.87)

МОВНИЙ ЕТИКЕТ УГОРСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЗАКАРПАТТЯ
Спеціальність 10. 02. 09 фінно-угорські
та самодійські мови (угорська мова)

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
ФАБІАН Мирослава Петрівна

Ужгород 2008

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................................ 3
ВСТУП........................................................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1 ЕТИКЕТ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВИ ТА КУЛЬТУРИ УГОРСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЗАКАРПАТТЯ................................................................ 14
1.1 Дослідження мовного етикету в угорському мовознавстві..................... 18
1.2. Дослідження мовного етикету в українському мовознавстві................. 29
Висновки до Розділу 1.................................................................................... 38
РОЗДІЛ 2 СПЕЦИФІКА МОВНОГО ЕТИКЕТУ УГОРСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЗАКАРПАТТЯ У ДВО- ТА БАГАТОМОВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ...... 41
......... 2.1. Мовний етикет у двомовному середовищі.............................................. 41
......... 2.2. Мовний етикет у багатомовному середовищі......................................... 47
......... Висновки до Розділу 2.................................................................................... 58
РОЗДІЛ 3. СОЦОЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВНОГО ЕТИКЕТУ УГОРСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЗАКАРПАТТЯ................... 60
3.1. Етикетні приписи та їх функціонально зумовлений характер............... 62
3.2. Мовний етикет у комунікативному просторі на Закарпатті................... 82
3.3. Особливості мовного етикету як суттєвої складової комунікації на
різних етапах соціалізації індивіда............................................................... 100
3.3.1. Етикетні форми звертання та привітання на І етапі соціалізації індивіда............................................................................. 101
3.3.2. Етикетні форми звертання та привітання на ІI етапі соціалізації індивіда............................................................................. 133
3.3.3. Етикетні форми звертання та привітання на ІII етапі соціалізації індивіда............................................................................. 152
Висновки до Розділу 3.................................................................................. 176
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ........................................................................................ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................... 187
ДОДАТКИ.............................................................................................................. 206

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

див. дивіться
діал. діалект
E/2. Egyes szám 2. személy (друга особа однини)
E/3. Egyes szám 3. személy (третя особа однини)
ЗМІ засоби масової інформації
мн. множина
MNy. Magyar Nyelv (Угорська Мова) журнал виходить з 1905-го р.
напр. наприклад
Nyr. Magyar Nyelvőr (Охорона угорської мови) журнал виходить з 1872-го р.
СУМ Словник української мови в одинадцяти томах
T/2. Többes szám 2. személy (друга особа множини)
T/3. Többes szám 3. személy (третя особа множини)

ВСТУП
У багатонаціональному культурному та мовному середовищі на Закарпатті дослідження та зіставлення різних факторів взаємозв’язку мов і культур завжди привертало і досі привертає увагу дослідників. Воно дає можливість спостерігати за універсальними, загальними та особливими, міжнаціональними культурними й мовними явищами, які відбуваються на цій території. Сучасні мовознавці відзначають, що національні культури не гомогенні [198, с. 145], а всі суспільні, політичні й історичні зміни відображаються на мовному рівні, чим і пояснюється актуальність типологічних і соціолінгвістичних досліджень. Мова функціонує в суспільстві і через неї здійснюється вплив на суспільство. Угорська мова у своїх взаємозв’язках з культурою виступає як соціальне явище, що тією чи іншою мірою відображає решту соціальних явищ, охоплених культурою в широкому розумінні. Саме до таких важливих сфер взаємодії сучасної угорської мови і суспільства належить етикет. В угорській нації споконвіків цінувалося шанобливе ставлення до людей. Ввічливість, дотримання правил хорошого тону у вчинках і мовленні є виявом вихованості, основою етикетної поведінки. Ввічлива людина поважає не тільки членів своє сім’ї, але й людей, що її оточують.
Етикет угорців передбачає передусім дотримання суспільно визначених правил хорошого тону, обов’язковість використання загальноприйнятих формул вітання і прощання, висловлення подяки на всіх рівнях спілкування та суспільних відносин. При цьому етикет як система загальноприйнятих форм поведінки людини в суспільстві також зазнає змін, оскільки він належить саме до тих складових культури, які детермінуються суспільними формами, ситуативно зумовленим характером та національними особливостями.
Слово ”етикет” запозичене з французької мови, в якій воно мало два значення: «церемоніал» і «етикетка». Мовний етикет «це сукупність словесних форм ввічливості, прийнятих у певному колі людей, у певному суспільстві, у певній країні» [44, с. 12]. Особливе місце серед форм мовного етикету займають звертання та привітання, що використовуються на всіх рівнях комунікації і без яких важко собі уявити будь-яку комунікативну ситуацію. Мовний етикет, тобто мовна поведінка в певних ситуаціях, у різних культурах різна. Йдеться про правила мовного спілкування батьків з дітьми, дітей з батьками, дітей між собою, чоловіка з дружиною, чоловіків між собою, жінок між собою, господаря і гостя тощо. Дедалі більше мовознавців цікавляться проблемою зв’язку мови та суспільства, їх взаємовпливом, змінами, що відбуваються у формулах і проявах етикету. Тому вивчення мовного етикету, шляхів його реалізації в мові та мовленні угорського населення на Закарпатті вважаємо, поза сумнівом актуальним і таким, що має теоретичну і практичну значущість.
Актуальність дослідження. Проблематику мовного етикету вважаємо актуальною в декількох аспектах: 1) з точки зору соціалізації людини, системного і багатогранного підходу до виховання індивіда на різних вікових етапах, особливо у сім’ї, тобто на першому етапі соціалізації; 2) з огляду на демократизацію і перебудову суспільства, коли людина в різноманітних мовних, комунікативних ситуаціях повинна свідомо, правильно й коректно висловлюватися, використовувати формули культурного спілкування; 3) з точки зору специфіки світобачення різних мов, що відображається і в формах мовного етикету. Останнім пояснюється той факт, що у наші дні лінгвісти всебічно вивчають окремі особливості світобачення народів, що знаходять своє яскраве відображення у мовному етикеті. У науковій літературі про це свідчать праці видатних вітчизняних та зарубіжних вчених [Г. Аврахов, Б. Антоненко-Давидович, Ф. Бацевич, М. Білоус, С. Богдан, А.Н. Васильєва, М. Волощак, Г. Врублевська, А. Домонкоші, М. Контра, І. Ньомаркоі, О. Пазяк, Н. Плющ, О. Сербенська, К. Сілі, В. Скуратівський, А. Содомора, К. Стещенко, В. Сухомлинський, О. Ткаченко, М. Фабіан, М. Хайруллін та інші.]. Більшість мовознавців досліджували форми мовного етикету в межах однієї мови на основі аналізу літературних творів. Так, наприклад, у праці С. К. Богдан „Мовний етикет українців: традиції і сучасність” авторка свої теоретичні міркування та спостереження підкріплює прикладами з художньої літератури. Новаторською ця праця є в тому, що тут подано структуру, покласифіковано формули мовного етикету. В синтаксично-стилістичному аспекті український мовленнєвий етикет на основі аналізу українських літературних творів досліджувала і О. М. Мельничук.
В угорському мовознавстві мовний етикет здебільшого вивчається на рівні розмовної мови, з точки зору комунікативного акту та комуніканта [А. Домонкоші, М. Контра, І. Ньомаркоі, К. Сілі], а також в історичному плані шляхом аналізу змін тієї чи іншої форми та її впливу на формування ментальності індивіда й нації у певний історичний період. Передусім мовознавці спостерегли, що всі історичні та суспільні явища, які реально стають зримими на кінцевій стадії, в мовному етикеті проступають уже на початковій стадії [Р. Ангелус, М. Кертийс, Е. Понорі-Тиврик, Р. Тардус, Д. Шінор]. Упродовж останнього десятиліття все більше українських та угорських мовознавців цікавляться окремими аспектами цього питання. У роботі мовний етикет угорців Закарпаття досліджується в контексті одно-, двомовного і багатомовного середовища в соціолінгвістичному плані, тісному зв’язку угорської та української культур. У такому контексті проблема комплексного дослідження мовного етикету на матеріалі угорської мови на Закарпатті розглядається уперше.
Актуальність дослідження полягає і в тому, що шкільні посібники з угорської та української мов для угорськомовних шкіл Закарпаття цієї теми взагалі не торкаються, хоча її вагомість зростає на першому та другому етапах соціалізації індивіда. На наш погляд, авторам шкільних підручників з української мови для угорців варто було б звернути увагу на мовний етикет як важливий елемент культури, оскільки в ньому віддзеркалюється дух нації, а проблема виховання молодого покоління в дусі любові до рідної мови і культури, збагачення надбаннями світової цивілізації сьогодні стоїть гостро.
Зв’язок роботи з науковими темами, програмами, планами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри угорської філології Ужгородського національного університету „Мова і культура: соціолінгвістичний, прагматичний і комунікативний аспекти їх взаємодії” (тему затверджено вченою радою філологічного факультету УжНУ, протокол №4 від 14 грудня 2006 р.). Досліджувана в дисертації проблема є складовою частиною комплексної держбюджетної теми ДБ 529 №0103U001703 „Мовна взаємодія у поліетнічному соціумі на Закарпатті” Центру гунґарології УжНУ (протокол №5 від 1 січня 2006 р.).
Мета роботи полягає в комплексному, всебічному аналізі форм і засобів вираження мовного етикету угорського населення Закарпаття та виокремленні моделей мовленнєвої поведінки на трьох етапах соціалізації індивіда.
Реалізація мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:
розробити методику комплексного вивчення форм і засобів вираження мовного етикету угорського населення Закарпаття;
всебічно проаналізувати феномен етикету явища, обумовленого соціальними, національними, культурологічними та індивідуально-психологічними чинниками;
виявити форми та різновиди мовного етикету в одно-, дво- та багатомовному середовищі на Закарпатті;
розкрити вплив екстралінгвальних чинників на формування та вживання етикетних форм звертання і привітання;
виділити етикетні форми звертання та привітання на трьох етапах соціалізації індивіда.
Вивчення форм і засобів мовного етикету має теоретичне і практичне значення. В теоретичному плані заслуговує на увагу системний підхід до аналізу зібраного матеріалу, в практичному плані важливим є вміння комунікантів вибрати зі скарбниці мовного етикету ту конкретну форму, що відповідає певній комунікативній ситуації.
Об’єктом дослідження є мовний етикет угорського населення Закарпаття в одно-, дво- та багатомовному середовищі.
Предметом дослідження служать форми та засоби мовного етикету, в першу чергу звертання та привітання в різних комунікативних ситуаціях в одно-, дво- та багатомовному середовищі на Закарпатті. Вивчаються також фактори, які відіграли суттєву роль у формуванні мовленнєвої культури співрозмовників.
Матеріалом для дослідження послужили дані анкетування і опитування респондентів, лексикографічні джерела та художні твори відомих закарпатських письменників.
Методи дослідження зумовлені метою і специфікою роботи. Основними методами дослідження є описовий, статистичний, емпіричний, структурно-семантичний. Для дослідження форм етикету в мовленні угорського населення на Закарпатті нами використано двомовний питальник. Для проведення опитування застосовувалися два питальники: за допомогою одного досліджувалися форми привітання, а за другим звертання. Питальник укладено самостійно, хоча в окремих місцях використовувався питальник Агнеш Домонкош [156, с. 292]. Для уточнення окремих положень використано зразки питальників, які опубліковані в монографії відомого угорського соціолінгвіста Єнева Кіша ”Суспільство та культура мовлення” [179, с. 54]. При зборі та опрацюванні мовного матеріалу використано метод польового дослідження. Шляхом анкетування опитано 500 інформантів у семи районах Закарпатської області (Ужгородському, Мукачівському, Берегівському, Виноградівському, Хустському, Тячівському, Рахівському), що дозволило проаналізувати інформацію респондентів, виявити реальні мовні факти в особистій і публічній сферах мовлення: у сім’ї, між друзями у повсякденному спілкуванні, робочих колективах тощо. Звернено особливу увагу на те, щоб між респондентами були представники різних соціальних груп за віком, статтю, освітою, професією тощо. За допомогою статистичного методу виявлено тенденції використання формул мовного етикету в кількісному плані. Порівняльно-зіставним методом вивчалися подібності і відмінності у застосуванні формул мовного етикету в різних районах компактного і некомпактного проживання угорців на Закарпатті.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є першим монографічним дослідженням угорського мовного етикету в поліетнічному соціумі на Закарпатті. Новим є і підхід до вивчення специфіки угорського населення на Закарпатті, яке, залежно від місця роботи, проживання, сімейних відносин, суспільної діяльності, є одно-, дво- та багатомовним, тобто гетерогенним у мовному і культурному плані. У географічному плані угорське населення Закарпаття поділяється на мовні острівці, змішані населені пункти і населені пункти, де угорці проживають компактно. Характерним для угорців у мовних острівцях є домінантність української мови, а також наявність дво- та багатомовності, наприклад, у містах Рахів, Тячів, Виноградів, Берегово, Свалява, Великий Березний, Мукачево, Ужгород тощо. Комплексне дослідження мовного етикету на Закарпатті в багатонаціональному середовищі проводиться вперше, що дає можливість розкрити особливості мовного етикету угорців, виявити їх культурні та мовні взаємозв’язки, вплив на форми мовного етикету зокрема.
В офіційній сфері мовлення угорці використовують мову більшості, тобто державну, українську, мову. Значна частина угорського населення Закарпаття навчалася/навчається в українськомовних середніх і вищих навчальних закладах, а угорську мову засвоїла вдома у сімейному колі, тому користується нею лише в побуті. В Солотвино, наприклад, де з етнічної точки зору населення найбільш гетерогенне, поряд з румунською, українською функціонує і угорськомовна школа, а більшість населення румунської національності представники різних етнічних груп-спілкуються російською мовою, бо до 90-х років ХХ століття для національних меншин вона була обов’язковою. У цьому регіоні вживання угорської мови відійшло на другий план, і за останнє десятиліття спостерігаються спроби щодо організації тут закладу угорськомовної освіти.
На сьогодні в більшості українськомовних населених пунктів (міста Свалява, Великий Березний, Мукачево, Ужгород, Виноградів, Тячів) уживання угорської мови обмежується побутом, навчальними закладами, церквою, а також культурологічними та політичними заходами, які проводяться місцевими організаціями. Залежно від рівня освіти і мовленнєвої вибагливості у вузькому сімейному колі угорці Закарпаття використовують розмовний чи діалектний варіант національної мови. У випадку, якщо обоє батьків належать до угорської національності, або ж це змішана сім’я, то діти вже на першому етапі соціалізації опановують обидві мови і в шкільному віці вважаються вже двомовними, а потім, закінчивши угорськомовний навчальний заклад, опановують, крім мови безпосереднього спілкування (української, російської), й інші іноземні мови (англійську, німецьку, французьку). Вони є дійовими, продуктивними дво-, тримовними мовцями, які вибірково спілкуються/пишуть на двох, трьох мовах. На третьому етапі соціалізації з їхнього кола виходять найуспішніші фахівці.
Наукова новизна роботи полягає і в тому, що на основі укладеного питальника стало можливим проаналізувати угорський мовленнєвий етикет, зокрема форми звертання та привітання на першому етапі соціалізації індивіда (в сімейному колі, у колі знайомих, сусідів, друзів), на другому етапі соціалізації індивіда (у навчальних закладах різних рівнів та сфері послуг), а також на третьому етапі соціалізації індивіда (у трудовому колективі та офіційній сфері). У нашій роботі мовний етикет угорців досліджується у поліетнічному соціумі на Закарпатті, і те, що угорське населення Закарпаття не є гомогенним, а залежно від місця проживання для них характерним є незбалансований та збалансований білінгвізм, пояснюється їх моно- або двокультурністю.
Теоретичне значення дисертації визначається тим, що вона покликана заповнити суттєву прогалину в дослідженні форм мовного етикету угорців в поліетнічному соціумі на Закарпатті. Вперше як в угорському, так і українському мовознавстві надано нові дані про угорсько-український взаємовплив у формуванні мовного етикету угорського населення Закарпаття. Теоретичні здобутки дисертації сприяють подальшій розробці теорії міжмовних, міжмовленнєвих та культурних контактів, удосконаленню й поглибленню вчень про національний, культурний, психологічний та освітній рівень нації. Методика аналізу, представлена в дослідженні, може бути поширена на вивчення мовного етикету інших етносів у одно-, дво- та багатомовному соціумі. Мовний матеріал, його аналіз та висновки роботи дають підставу для подальшого вивчення проблем соціолінгвістики, теорії комунікації, лінгвокультурології та перекладознавства.
Практичне значення полягає у тому, що матеріали роботи можуть бути використані при написанні теоретичних праць з соціолінгвістики, історії угорської мови та мовної культури на Закарпатті, укладанні різних типів угорсько-українських, українсько-угорських словників та методичних-посібників із міжмовних контактів, інтерференції, ділового мовлення, мовної культури. Результати роботи можуть бути застосовані в навчальному процесі при викладанні курсів з ”Етики”, ”Естетики”, ”Вступу до фінно-угрознавства”, ”Ділової угорської мови”, ”Основ міжмовної та міжкультурної комунікації”, ”Теорії і практики перекладу”, розробці спецкурсів і спецсемінарів з ”Угорсько-українських міжмовних контактів”, ”Етикету угорського населення Закарпаття”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри угорської філології УжНУ та Центру гунґарології, а також отримали своє відображення у доповідях на п’яти міжнародних наукових конференціях: ”Українська література в загальноєвропейському контексті” (Ужгород, 2002), на міжнародній науковій конференції з проблем гунґарології ”Взаємодія мов та літератур у поліетнічному соціумі”(Ужгород, 2003), на міжнародній науковій конференції ”Фінно-угристика: стан, завдання та перспективи розвитку” (Ужгород, 2006), на VI-му міжнародному конґресі гунґарологів у Дебрецені ”Nyelv, nemzet, identitás” (Дебрецен, 2006), на всеукраїнській науковій конференції „Творчість Івана Чендея в загальноукраїнському літературному контексті” (Ужгород, 2007), а також на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу УжНУ (Ужгород, 2001 2008).
Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено у 12 наукових публікаціях, з яких 9 опубліковано у виданнях, зареєстрованих ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації разом із бібліографією та додатками нараховує 233 сторінок тексту, з яких 186 сторінок основного тексту. Список використаної літератури окладає 220 позицій.
У вступі виділено актуальність роботи, визначено мету й завдання, окреслено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження, розкрито об’єкт і предмет роботи, описано методи дослідження.
У першому розділі обґрунтовано основні теоретичні положення щодо вивчення мовного етикету та його форм в українському та угорському мовознавстві, викладено теоретичні основи дослідження, описано комплексну методику проведеного дослідження. Розглядаються також теоретичні передумови дослідження, визначено засади та принципи мовленнєвого етикету як об’єкта дослідження історії та культури угорського населення Закарпаття. Відомий історичний факт, що угорське і українське населення Закарпаття століттями дружно співіснує, свідченням чого є українські запозичення в угорській мові і, навпаки. Українські запозичення трапляються не тільки на лексичному рівні, але й на рівні мовного етикету.
Другий розділ присвячено дослідженню дво- та багатомовності угорського населення на Закарпатті, рівня його володіння та спілкування державною мовою, з’ясуванню причин та наслідків його моно- та двокультурності, специфіці прояву етикету в мовленні угорського населення Закарпаття. Дво- та багатомовність угорського населення Закарпаття є різноманітною: рання-, юнацька- та доросла двомовність; збалансована і незбалансована двомовність; повна і часткова двомовність; спонтанна і штучна двомовність; одностороння і двостороння двомовність; пасивна і активна двомовність; народна і елітна двомовність; однокультурна і двокультурна двомовність; нормативна і ненормативна двомовність. Всі ці типи двомовності мають значення у використанні форм мовного етикету угорцями Закарпаття.
У третьому розділі проведено описове дослідження соціолінгвістичних особливостей мовного етикету угорського населення Закарпаття, виділено національні та культурологічні розбіжності у формах звертань і привітань у різних регіонах Закарпаття, причини та наслідки їх виникнення і поширення. У цьому розділі увага приділяється різним етапам соціалізації індивіда в плані освоєння і використання ним/нею форм мовного етикету в різних комунікативних ситуаціях залежно від соціальних факторів. Зібраний нами матеріал свідчить про те, що національний менталітет має велике значення у використанні форм мовного етикету щодо звертань та привітань. Важливим фактором виступає віковий і соціальний статус комунікантів, географічне середовище, в якому живуть комуніканти. В багатомовному середовищі для респондентів характерна двокультурність, взаємовідносини між людьми різних національностей є збалансованими, гармонійними, які позитивно впливають на формування мовного етикету людини. Про це свідчать художні твори письменників Закарпаття, в яких відображається реальна мовленнєва ситуація реґіону. Літературні персонажі у поліетнічному соціумі всебічно використовують угорські і українські форми мовного етикету.
У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження, узагальнено міркування і спостереження щодо використання мовного етикету угорського населення Закарпаття, окреслено можливі шляхи і перспективи подальших наукових досліджень форм мовного етикету. Виявлено фактори, від яких залежить вибір форм мовного етикету з багатої скарбниці мови, а саме: вікова та суспільна приналежність комуніканта за віком, статтю, професією, конфесією; соціальна дистанція між комунікантами; соціальний статус і посада комуніканта тощо. Вони в тісному взаємозв’язку визначають конкретну форму використання відповідних лексем у конкретних комунікативних ситуаціях. Уміння користуватися правилами мовного етикету відіграє вирішальну роль в особистому житті людини, а також у формуванні соціального статусу індивіда.
Вивчення мовного етикету у багатомовному регіоні дало можливість зрозуміти історію, традиції, культуру жителів цього краю. Зібраний нами мовний матеріал свідчить про толерантність, взаєморозуміння жителів різних національностей Закарпаття.
Додатки містять двомовний питальник, а також двомовний покажчик зібраних форм звертань та привітань угорського населення на Закарпатті в одно-, дво- та багатомовному середовищі.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Мова, культура та історія невід’ємні одне від одного. Життя суспільства знаходить своє відображення у мові, отже, народ при цьому найповніше й найточніше виражає себе в формі національної мови. Остання існує для суспільства і всі характеристики проявляються саме в ньому. Носії мови передають і змінюють об’єктивну дійсність, установлюючи з нею різного роду відношення. Об’єктивна дійсність відображається у колективній свідомості носіїв мови, і це пояснюється передусім екстралінгвальними факторами існування різних етносів, які мають свій стереотип поведінки, світосприймання і світоосмислення. Ці стереотипи реалізуються через конкретну мову, яка є інструментом етнічного розчленування навколишнього світу.
Угорська мова посідає чільне місце серед мов, якими спілкуються на Закарпатті, що через історичні та географічні обставини є багатонаціональним за своїм складом. Тут, поряд з угорським населенням, проживають українці, румуни, словаки, німці, росіяни тощо. Як багатоаспектне соціальне явище угорська мова на Закарпатті потребує дослідження не лише своєї внутрішньої структури, але й вираженої в ній матеріальної та духовної культури, явищ природи й людського мислення. У взаємозв’язках з культурою вона виступає як соціальне явище, що відображає тією чи іншою мірою решту соціальних явищ, охоплених культурою в цілому. Саме до таких вагомих і недостатньо досліджених сфер взаємодії угорської мови і суспільства належить етикет, який унаслідок мовних контактів на території Закарпаття набув специфічних рис вербального та невербального вираження засобами як української, так і угорської мов.
Скарбниця мовного етикету кожної нації є результатом довготривалого історичного процесу, в ній віддзеркалюється взаємодія мов та культур. Цим фактором пояснюється те, що у системі звертань та привітань угорського населення на Закарпатті наявні загальні, національні та своєрідні українські слова й сталі вирази на всі ситуації суспільного життя. Вибір конкретної форми прояву мовного етикету залежить від багатьох факторів, у першу чергу, від мовної ситуації, соціального статусу індивіда, його/її віку, освіти, статі, місця проживання комунікантів. Зібраний шляхом анкетування респондентів мовний матеріал свідчить про те, що угорське населення Закарпаття використовує, як правило, свої національні, а зрідка і українські форми звертань і привітань. Так, в угорськомовному середовищі Виноградівського, Берегівського, Мукачівського та Ужгородського районів комунікантами вживаються традиційні та нові угорські форми мовного етикету в звертаннях та привітаннях. У багатомовному середовищі, особливо в офіційній сфері, в Рахівському, Тячівському, Виноградівському, Берегівському, Мукачівському, Ужгородському районах, крім угорських форм звертань і привітань паралельно вживаються специфічні українські форми звертання і привітання. Нами зібрано і опрацьовано близько 400 звертань і привітань (з їх варіантами близько 1000), серед яких є темпоральні привітання (напр. jó reggelt, jó napot, jó estét, jó éjszakát kívánok, viszontlátásra, viszonthallásra), власне угорські (Isten áldjon, Isten veled lelkem, Őrizzen a jó Isten, A jó Isten legyen melletted) та українські етикетні форми звертання і привітання (ваше здоров’я, Бог у поміч, дай Боже час добрий), що використовуються в закарпатському варіанті угорської мови, а саме:
• Загальновживані темпорально зумовлені форми привітання Jó reggelt, Jó napot, Jó estét, Jó éjszakát (kívánok) (добрий ранок, добрий день, добрий вечір, надобраніч), вибір яких залежить від доби дня. Вони вживаються на всіх етапах людського життя і в усіх сферах діяльності. З усіх форм привітань вони є найуживанішими. На Закарпатті між угорцями, особливо у селах, поширеною є стягнута форма привітань Jó reggelt / napot / estét / éjszakát, тобто без лексеми бажаю. Її вживання вважається неввічливим; szerbusz (привіт) діалектний варіант форми привітання szervusz. Уживається у відносинах на ”ти” на всіх рівнях суспільного життя. На Закарпатті між угорцями в сільській місцевості є загальнопоширеною та загальновживаною формою привітання szerusz, szervusz (привіт) уживається у відносинах на ”ти” на всіх рівнях суспільного життя. На Закарпатті вона є загальнопоширеною та загальновживаною формою привітання у міській місцевості. Szia, sziasztok (привіт) стягнута форма привітання szervusz. Це загальновживана фамільярна форма привітання у відносинах на ”ти”. На Закарпатті між угорцями у відносинах на ”ти” вона вживається особами всіх вікових категорій.
• Власне угорські форми звертання і привітання csókolom (цілую) стягнута форма привітання csókolom a kezedet/kezét є загальнопоширеною як у містах, так і в селах. Це привітання вважається фамільярним і вживається здебільшого дітьми та особами молодшого покоління стосовно осіб старшого покоління. Так вітаються діти з вихователями та вчителями у дитячих садках у початковій школі. На Закарпатті між угорцями, особливо в селах, ця форма привітання дітей з особами старшого покоління, навіть з батьками, у відносинах на ”ви” є обов’язковою і вважається шанобливою та ґречною. Csókolom a kezedet/kezét (цілую ручки) застаріла форма привітання, запозичена з німецької мови, вживається чоловіками, представниками міської інтелігенції, у вітанні з жінками. Вживається самостійно або з формою звертання. На Закарпатті між угорцями, переважно в містах, вживається спорадично; Pálinkás jó reggelt (З палинкою, горілкою доброго ранку) застаріла форма привітання між чоловіками, особливо на селах, з гумористичним відтінком. Уживається як у відносинах на ”ви”, так і на ”ти”. На Закарпатті між угорцями вживається спорадично, теж у вітанні між собою старших за віком чоловіків, особливо поширеною є у селах.
• Власне українські форми звертання і привітання доброго здоров’я! традиційне взаємне дружнє вітання. Такою формою здебільшого вітаються чоловіки. Ця форма привітання на Закарпатті є поширеною у вітанні людей старших за віком і вживається також як форма прощання будь здоров(ий)! у відносинах на ”ти”, та будьте здорові! на ”ви”.
У тих місцевостях, де угорці проживають компактно, переважають власне угорські форми мовного етикету 57,6 %; там, де переважає українськомовне оточення використовуються і власне українські форми мовного етикету, особливо в офіційних ситуаціях 30,6 %; спільні форми мовного етикету складають 1,7 %.

Кількісне співвідношення використання форм мовного етикету в поліетнічному соціумі на Закарпатті можна продемонструвати таким чином:
Досліджуючи мовний етикет угорців Закарпаття стосовно форм звертання та привітання, приходимо до висновку, що в цій системі реально відображаються культурні традиції угорського народу в тісному зв’язку з культурою закарпатських українців. Ця система не є закритою, їй властива гнучкість, динаміка й постійність, які діють у тісному причинно-наслідковому зв’язку із суспільними особливостями.
За нашими спостереженнями у сфері мовного етикету зміни з’являються скоріше у мовленні молодшого покоління, а люди старшого покоління є консервативнішими і в цьому плані. Причинами змін, наприклад, є мода на іншомовні звертання та привітання серед молоді як в одномовному, так і в багатомовному середовищі, вплив засобів масової інформації на свідомість та культуру мовців, Інтернет тощо.
Систематизація зібраного нами матеріалу дозволяє констатувати, що угорське населення на Закарпатті в різних сферах суспільного життя по-різному користується звертаннями та привітаннями для прояву етикету. Їх добір з багатої скарбниці національної мови залежить від наступних факторів:
· суспільної дистанції між комунікантами (від близьких членів родини до керівників вищих рангів (щаблів);
· соціального статусу комунікантів;
· посади комунікантів;
· культурного рівня та освіти комунікантів;
· суспільної приналежності комуніканта за віком, статтю, конфесією тощо.
Від поєднання цих факторів залежить використання закарпатськими угорцями вербальних та невербальних засобів мовного етикету в різних комунікативних ситуаціях, їх адаптування до україномовного середовища.
Для компактного дослідження мовного етикету на всіх рівнях його прояву серед угорського населення Закарпаття нами виділено фамільярну та офіційну (публічну) сферу комунікативної ситуації. До фамільярної сфери комунікації ми віднесли: сімейне коло, коло родичів та друзів, сусідів, знайомих. До офіційної сфери комунікації відносимо навчальні заклади всіх рівнів, в тому числі й дошкільні заклади, а також трудові колективи та релігійну сферу життя.
1. Серед фамільярних звертань на Закарпатті угорське населення використовує загальні, власне національні і українські лексеми, сталі вирази та запозичення.
а) загальні звертання: anyu, apu (мамо, mamо) ця форма звертання широко розповсюджена у всіх європейських мовах;
б) угорські діалектні звертання: édes ~ ídes, anyám, apám;
в) українські звертання, які поширені в багатомовному середовищі в змішаних сім’ях: мамо, мамко і різні їх морфологічні демінутивні форми мамочко, мамцю, мамуню. Звертання до матері є найрізноманітнішим у лексичному та морфологічному відношенні;
г) спорадичні, запозичені форми звертання в угорській мові: muter, fater.
Серед наших респондентів старшого віку поширені традиційні форми звертання (anyu, apu), а серед представників молодшого віку використовуються запозичення (muter, fater), що виражають відповідне стилістичне забарвлення (діалектне чи жаргонне).
Зібраний нами матеріал свідчить про те, що найпоширенішим у стосунках із батьками є використання демінутивних форм звертання.
Етикетні форми звертання, які вживаються у ширшому колі родинних відносин, є сталими: nagynéni, nagybácsi, keresztanya, keresztapa, kereszt, meny, vő, anyós, após (вуйна, уйна, стрийна, тітка, тютка, вуйко, стрийко; батечко, маточка, хресна, хресний, хресна мати, хресний батько; невістка, невіста, зять). Ця сталість пояснюється історичним процесом виникнення назв родинних зв’язків.
2. В офіційній сфері використовуються національні форми звертання, які відповідають вимогам сучасного мовленнєвого етикету. Після 1945-го року в офіційному вжитку загальнопоширеною формою звертання було elvtárs (товариш). Так зверталися в офіційній сфері одне до одного дорослі в трудових колективах, на рівні послуг на третьому етапі соціалізації індивіда. Цей приклад є свідченням того, що кожна політична система створює свої норми щодо мовної поведінки. Зараз цю форму звертання elvtárs (товариш, товаришко) змінили лексеми úr, úrhölgy, asszonyom (пан, пані).
В офіційному комунікативному акті в багатомовному середовищі на Закарпатті традиційними є форми звертання: ім’я + по батькові, пан + постійний або оказіональний рід занять чи посада: Микола Миколайович, пане ректоре! Пане професоре й под.
В одномовному угорському середовищі на Закарпатті традиційними і офіційними є форми звертання: постійний або оказіональний рід занять чи посада + úr: Rektor úr, Tanár úr, Tanárnő (пан ректор, пан учитель, пані вчителька). Особливістю закарпатського варіанту угорської мови є те, що у вищих навчальних закладах та в офіційних установах до викладачів і посадових осіб звертаються на ім’я + néni (тітко), bácsi (дядьку), у вищих навчальних закладах поширюються форми звертання tanár úr, tanárnő, professzor úr.
Вітання є ознакою культури і вихованості людини. Особливістю закарпатського менталітету людини є пошана і толерантність до рідної мови співбесідника. Проявом цього є те, що представники угорського населення Закарпаття вітаються угорською та українською мовою, і навпаки, напр.: Йов напот ківанок, Dobrij deny! У більшості випадків представники цих націй використовують загальні та національні форми привітання. За нашими спостереженнями, в повсякденному житті угорського населення Закарпаття загальновживаними етикетними виразами для вітання є темпорально зумовлені форми: Jó reggelt / napot / estét kívánok (Добрий ранок / день / вечір); еквівалентне привітання: tiszteletem (моє шанування, моє шануваннячко) у відносинах на ”ви”, чи вживання форм привітання разом із формами звертання, напр.: Tiszteletem, Szerkesztő úr (Моє шанування, пане редакторе).
У багатомовному середовищі на Закарпатті, особливо в селах, широко вживаються специфічні етикетні форми привітання у відносинах на ”ви”, напр.: jó egészséget, segítse az Isten, üdvözletem / Бог у поміч, вітаю вас. У відносинах на ”ти” широко вживаними є різні форми привітання латинського походження szervusz ~ szerusz ~ szevasz ~ szerbusz. У різноманітних комунікативних ситуаціях на знак пошани широко використовуються в містах та селах вітання іспанського походження kezét csókolom ~ csókolom a kezét ~ csókolom (цілую ручки). У мові молоді під впливом радіо, телебачення, преси поширюються іншомовні і жаргонні форми привітання, напр.: hello, háj, csá-csumi-csá, cső.
Порівняльно-зіставне дослідження форм мовного етикету угорського населення Закарпаття в одно-, дво- та багатомовному середовищі дозволило виділити єдину існуючу систему загальноприйнятих етикетних норм, незважаючи на те, що вона набуває специфічних рис у різному мовному середовищі. Етикетна система соціально-типових відношень передається системою національних мов і в такий спосіб бере участь у формуванні мовних картин світу.
У досліджуваних формах мовного етикету виражається своєрідний спосіб мислення нації і національна ментальність. Вибір етикетних одиниць визначальною мірою залежить від екстралінгвальних і соціальних факторів: віку, місця проживання, статі, постійного чи оказіонального роду занять або посади, освіти, соціальної дистанції між комунікантами тощо. У формулах звертань та привітань переплітаються загальнолюдські і національні особливості. Кожен мовець обирає зі скарбниці мови найдоцільніше етикетне слово чи вираз в конкретній мовленнєвій ситуації. Уміння вибирати залежить від виховання в сім’ї і школі, а, виходячи з цього, слід приділяти особливо велику увагу вихованню індивіда на першому і другому етапах соціалізації.
Аналізуючи скарбницю мовного етикету угорців Закарпаття, можна констатувати, що вони є двомовними і двокультурними. Залежно від оточення, для них характерний збалансований чи незбалансований білінгвізм. Двомовність у поліетнічному соціумі позитивне явище, оскільки в ньому виражається взаємоповага до культури двох націй на рівні мовного етикету. На наше глибоке переконання, авторам шкільних посібників та підручників слід звертати більшу увагу на мовний етикет як у мові, так і мовленні контактуючих народів, тому що культурі навчаються не тільки в сімейному колі, але й у шкільних та вищих навчальних закладах, а також в усіх сферах діяльності й повсякденного життя людини.
Доцільним і важливим вважаємо подальше вивчення етикету, зокрема специфіки його невербального прояву в багатомовних регіонах, подібних до Закарпатської області, для глибшого розуміння історії, традицій, культури і світобачення їх жителів у тісному взаємозв’язку з людьми інших національностей, а відтак цілеспрямованої боротьби за культуру мови і мовлення, поведінки всього населення країни. Цікавою видається і подальша робота щодо практичної реалізації зібраного матеріалу про специфіку мовного етикету угорців та українців Закарпаття з метою укладання довідника і перекладного етикетного словника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аврорин В. А. Двуязычие и школа / В. А. Аврорин // Тезисы научной конференции, посвященной проблеме двуязычия и многоязычия. Москва : Наука, 1969. С. 1012.
2. Андрухів І. О. Політика радянської влади у сфері релігії та конфесійне життя на Прикарпатті в 4080-х роках ХХ століття. Історико-правовий аналіз. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук / І. О. Андрусів Ужгород: 2006. 36 с.
3. Азимов П. А. Проблемы двуязычия и многоязычия / П. А. Азимов, Ю. Д. Дешериев, Ф. П. Филин. Москва: Наука, 1972. 358 с.
4. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо? / Антоненко-Давидович Б. Д. К.: Либідь, 1991. 256 С.
5. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення / Бабич Н. Д. Львів: Світ, 1990. 232 с.
6. Балега Ю. І. Роман „Жменяки” творче досягнення М. Томчанія / Балега Ю. І. // Тези доповідей і повідомлення до ХІХ наукової конференції. Серія: Літературознавство. Ужгород, 1965. С. 3035.
7. Баскаков Н. А. Двуязычие и проблема взаимопроникновения различных уровней при взаимодействии языков / Н. А. Баскаков, В.З. Панфилов, М. И. Исаев // Тезисы научной конференции, посвященной проблеме двуязычия и многоязычия. Москва: Наука, 1969. С. 1215.
8. Бацевич Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики / Бацевич Ф. С. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. 278 с.
9. Бертагаев Т. А. Билингвизм, его виды и типы употребления / Т. А. Бертагаев // Тезисы научной конференции, посвященной проблеме двуязычия и многоязычия. Москва : Наука, 1969. С. 2326.
10. Бікова Н. М. Типи мовної поведінки в мультилінгвальній ситуації. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук / Н. М. Бікова Київ, 2006. 20 с.
11. Білоус М. П. Мовленнєвий етикет українського народу / М. П. Білоус // Мова і духовність нації: Тези доп. регіон. наук.- практ. конф. Львів, 1989. С. 9899.
12. Богдан С. К. Мовний етикет українців: Традиції і сучасність / Богдан С. К. К.: „Рідна мова”, 1998. 475 с.
13. Богдан С. К. Мовний етикет як елемент мовної картини світу волинян / С. К.Богдан // Диво слово. 2001. № 10. С. 1114.
14. Богдан С. Продуктивні моделі звертань і тип адресата в творах Марка Черемшина / С. Богдан // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Збірник наук. Праць. Випуск 4. Українське і слов’янське мовознавство. Міжнародна конференція на честь 80-річчя професора Йосипа Дзендзелівського. Ужгород, 2001. С. 112115.
15. Бойко Т. В. К модели речепорождения у билингвов / Т. В. Бойко // V-а міжнародна конференція. Мова і культура, том ІІІ. Київ: Kollegium, 1997. С. 910.
16. Большакова Н. И. Типология этикетных стратегий в современном русском и французском язиках / Н. Большакова, А. Гтили // V-а Міжнародна конференція. Мова і культура, том ІІІ. Київ: Kollegium, 1997. С. 1116.
17. Боржаков А. О некоторых вопросах двуязычия / А. О. Боржаков // Проблемы двуязычия и многоязычия. Москва: „Наука”, 1972. С. 317318.
18. Борисюк І. В. Форми і функціонування інтонації українського спонтанного мовлення / Борисюк І. В. К.: Наук. думка, 1990. 204 с.
19. Ветрова Е. С. Семантика і функціонально-комунікативний аспект етикетних одиниць в епістолярній спадщині українських письменників ХІХ. Століття / Ветрова Е. С. Донецьк, 2004. 20 с.
20. Головин Б. Н. О культуре речи / Головин Б. Н. Вологодское обл. изд., 1953. 93 с.
21. Головин Б. Н. Основы теории речевой культуры / Головин Б. Н. Учебное пособие. Горький, 1977. 64 с.
22. Гольдин В. Е. Обращение: теоретические проблемы / Гольдин В. Е. Изд-во Саратовского университета, 1987. 165 с.
23. Гольдин В. Е. Речь и етикет / Гольдин В. Е. М.: Просвещение, 1983. 109 с.
24. Горбаневский М. В. В мире имен и названий / Горбаневский М. В. М.: Знание, 1983. 192 с.
25. Горкун М. Г. Мовленнєва діяльність як об’єкт навчання іноземної мови / М. Г. Горкун // Наукові записки. Філологічні науки, том 34. Київ: Києво-Могилянська академія, 2004. С. 6871.
26. Гульпа Діана. Іван Франко як популяризатор угорської літератури / Гульпа Діана // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Вип. 5 Ужгород, 2002. С. 8184.
27. Гульпа Діана. Форми привітання в угорській та українській мовах на Закарпатті / Гульпа Діана // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Філологія Вип. 6. Ужгород, 2002. С. 3336.
28. Гульпа Діана. Явище білінгвізму в поліетнічному соціумі на Закарпатті / Гульпа Діана // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Філологія Вип. 10. Ужгород, 2004. С. 2225.
29. Гульпа Діана. Відображення суспільних змін у формах вокативів угорської та української мов на Закарпатті (за дослідженням форм звертань у трудовому колективі) / Гульпа Діана // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Філологія Вип.14. Ужгород, 2006. С.111114.
30. Гульпа Діана. Форми мовного етикету в романах Ласла Балли ”Великий Нуль” та Михайла Томчанія ”Жменяки” / Гульпа Діана // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Творчість Івана Чендея в загальноукраїнському літературному контексті. Випуск 11. Ужгород, 2007. 213 219 с.
31. Давидова Л. П. Займенник ви у ввічливо-пошанному значенні при звертанні до однієї особи / Л. П. Давидова, В. В. Явір // Українська мова і література в школі 1978. №3. С. 5966.
32. Дешериева Т. И. Субъектно-объектные отношения в разноструктурных языках / Дешериева Т. И. М.: Наука, 1985. 165 с.
33. Дешериев Ю. Д. Социальная лингвистика / Дешериев Ю. Д. М.: Наука, 1977. 381 с.
34. Дешериева Ю. Ю. Универсалии межъкультурной коммуникации / Ю. Ю. Дешериева // V-а міжнародна конференція. Мова і культура, том ІІІ. Київ: Kollegium, 1997. С. 5460.
35. Жлуктенко Ю. А. Лингвистические аспекты двуязычия / Жлуктенко Ю. А. Київ: Вища школа, 1974. 174 с.
36. Залізняк Г. М. Мовна ситуація Києва: День нинішній та прийдешній / Г. Залізняк, Л. Масенко // Урок української. Українознавчі зошити. Київ, 2002. 2с.
37. Зернецький П. В. Мовленнєві типи особистості та розвиток змісту дискурсу / П. В. Зернецький // Наукові записки. Філологічні науки, том 34. Київ: Києво-Могилянська академія, 2004. С. 7578.
38. Зиновьева М. Д. Двуединство русской и украинской культуры. К проблеме билингвизма / М. Д. Зиновьева // V-а міжнародна конференція. Мова і культура, том ІІІ. Київ: Kollegium, 1997. С. 7781.
39. Зорівчак Р. Боліти болем слова нашого... / Зорівчак Р. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2005. 296 с.
40. Іваненко Л. М. Соціолінгвістичні аспекти інформатизації суспільства / Л. М. Іваненко // Українська мова і сучасність. Київ: НМКВО, 1991. С. 105113.
41. Іванишин В. Мова і нація / В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький. Дрогобич: Відродження, 1994. 218 с.
42. Ильяш М. И. Основы культуры речи / Ильяш М. И. Киев Одесса: Вища школа, 1984. 187 с.
43. Ковалевська Т. Ю. Специфіка дискретно-аналогового аналізу комунікативних комплексів / Т. Ю. Ковалевська // Записки з українського мовознавства Одеса, 2000. Вип. 9. С. 3242.
44. Коваль А. П. Культура української мови / Коваль А. П. Київ: Наукова думка, 1964. 193 с.
45.